Організація реабілітаційної і медико-соціальної допомоги хворим онкологічного профілю в Україні
Проаналізовано хронологію розвитку онкології в Україні з 1918 р. до сьогодення, а також формування в цей період засад реабілітації та соціальної допомоги хворим онкологічного профілю. Нині розроблено законодавчо-нормативну базу реабілітації інвалідів, але, на жаль, відсутні кадрове забезпечення...
Saved in:
| Published in: | Онкологія |
|---|---|
| Date: | 2014 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України
2014
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/137639 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Організація реабілітаційної і медико-соціальної допомоги хворим онкологічного профілю в Україні / С.А. Місяк // Онкологія. — 2014. — Т. 16, № 2. — С. 154-159. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859778445524860928 |
|---|---|
| author | Місяк, С.А. |
| author_facet | Місяк, С.А. |
| citation_txt | Організація реабілітаційної і медико-соціальної допомоги хворим онкологічного профілю в Україні / С.А. Місяк // Онкологія. — 2014. — Т. 16, № 2. — С. 154-159. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Онкологія |
| description | Проаналізовано хронологію розвитку онкології в Україні з 1918 р. до сьогодення,
а також формування в цей період засад реабілітації та соціальної
допомоги хворим онкологічного профілю. Нині розроблено законодавчо-нормативну
базу реабілітації інвалідів, але, на жаль, відсутні кадрове забезпечення
надання послуг саме онкологічним хворим та відповідні нормативні
документи. Для оптимізації системи реабілітації пацієнтів онкологічного
профілю в Україні потрібно забезпечити три складові організаційної побудови:
здійснення практичної взаємодії Міністерства охорони здоров’я та
Міністерства соціальної політики; організацію підготовки фахівців з реабілітації
онкологічних хворих і кадрове забезпечення цієї роботи; проведення
науково-методичних досліджень механізму реабілітаційних процесів
у відновленні здоров’я онкологічних хворих.
The chronology of the development of oncology
in Ukraine from 1918 to the present time and the bases
of rehabilitation and social care for patients with cancer
in this period were analyzed. Today, in general, legislative
basis rehabilitation of the disabled was developed, but,
unfortunately, no staffing provision of services for cancer
patients and their respective regulatory documents. To optimize
the system of rehabilitation in Ukraine cancer patients
need to ensure that the three components of the organizational
structure: implementation of practical interaction
of the Ministry of health and Ministry of social
policy; organization of training of specialists in rehabilitation
of cancer patients and personnel support this
work; carrying out scientific-methodological research
of the mechanism of rehabilitation processes in the restoration
of the health of cancer patients.
|
| first_indexed | 2025-12-02T09:25:00Z |
| format | Article |
| fulltext |
ОНКОЛОГИЯ • Т. 16 • № 2 • 2014
ВзГЛЯД НА ПРО бЛЕМУ
154
9 грудня 1975 р. Генеральна Асамблея ООН
прийняла Декларацію про права інвалідів, що ля-
гла в основу Проводу в рамках десятиріччя із забез-
печення рівних можливостей для інвалідів (1983–
1992): «Метою Всесвітньої програми дій стосовно
інвалідів є сприяння ефективним заходам щодо за-
побігання інвалідності, відновлення працездатнос-
ті та реалізації цілей «рівність» та «повна участь»
інвалідів у соціальному житті та розвитку суспіль-
ства» [1].
Резолюцією 54-ї сесії Всесвітньої організації охо-
рони здоров’я у 2001 р. схвалено прийняття Між-
народної класифікації функціонування обмежень
життєдіяльності та здоров’я (МКФ). В умовах моде-
лі МКФ реабілітація визначається як «скоординова-
ний процес, що посилює діяльність і участь людей
з обмеженими можливостями для досягнення опти-
мальної соціальної інтеграції». МКФ трактує понят-
тя «здоров’я» та «інвалідність» у новому аспекті: ін-
валідність подається як приниження почуття власної
гідності людини та гідності в очах інших людей. Крім
психологічного аспекту інвалідності, МКФ ураховує
соціальні аспекти і не вбачає в інвалідності лише «ме-
дичну» та «біологічну» дисфункції [2].
Україна намагається впорядкувати своє законо-
давство відповідно до стандартів ООН та Ради Єв-
ропи стосовно прав та соціальних гарантій неповно-
справних. Верховна Рада України приймає низку
законів, що гарантують соціальну захищеність дер-
жавою цих категорій громадян [1].
Для того щоб з’ясувати відповідність законодав-
чої бази України реаліям суспільного життя, в умо-
вах якого існують хворі онкологічного профілю,
висвітлимо історичні аспекти порушеної проблеми
та порівняємо законодавчо-нормативні документи
Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) та Міністер-
ства соціальної політики (МСП) України.
Мета дослідження — проаналізувати хронологію
і зміст формування та організації роботи органів охо-
рони здоров’я, соціального забезпечення на предмет
реабілітації осіб, які перенесли радикальне лікуван-
ня з приводу онкологічного захворювання в Украї-
ні; виявити досягнення та невирішені в Україні про-
блеми у сфері реабілітації онкоінвалідів.
Для досягнення мети використовувалися істо-
ричний, порівняльний і описовий методи та ме-
тод емпіричного дослідження, які є універсальни-
ми й застосовуються в усіх галузях науки в процесі
аналізу як загальних, так і окремих проблем. Ана-
ліз проводився в історичному аспекті.
Організація медичної допомоги інвалідам, паці-
єнтам із хронічними хворобами у першій половині
хх століття. Організація перших вітчизняних он-
кологічних установ фіксується з 1903 р., коли в Мо-
скві було створено Інститут лікування пухлин як
благодійну організацію для допомоги тяжкохворим.
Водночас у Санкт-Петербурзі акушерсько-гінеко-
логічне товариство створює Комітет для вивчення
та лікування ракових хворих та Єленінську лікар-
ню для бідних жінок — благодійну установу для
допомоги хворим на рак [3]. Після 1918 р. форму-
ються основні напрями діяльності радянської сис-
теми охорони здоров’я та соціального забезпечен-
ня. На базі благодійних установ починається роз-
будова науково-дослідних онкологічних інститутів
у Москві, Ленінграді, Києві, Харкові. Протягом
1920–1934 рр. створювалася система протирако-
вої боротьби, в якій наказами Народного коміса-
ріату охорони здоров’я РРФСР затверджені осно-
вні принципи надання онкологічної допомоги
ОРГАНІЗАЦІЯ РЕАБІЛІТАЦІЙНОї
І МЕДИКО-СОЦІАЛЬНОї
ДОПОМОГИ хВОРИМ
ОНКОЛОГІЧНОГО ПРОФІЛю
В УКРАїНІ
Проаналізовано хронологію розвитку онкології в Україні з 1918 р. до сього-
дення, а також формування в цей період засад реабілітації та соціальної
допомоги хворим онкологічного профілю. Нині розроблено законодавчо-нор-
мативну базу реабілітації інвалідів, але, на жаль, відсутні кадрове забез-
печення надання послуг саме онкологічним хворим та відповідні нормативні
документи. Для оптимізації системи реабілітації пацієнтів онкологічного
профілю в Україні потрібно забезпечити три складові організаційної побу-
дови: здійснення практичної взаємодії Міністерства охорони здоров’я та
Міністерства соціальної політики; організацію підготовки фахівців з ре-
абілітації онкологічних хворих і кадрове забезпечення цієї роботи; прове-
дення науково-методичних досліджень механізму реабілітаційних проце-
сів у відновленні здоров’я онкологічних хворих.
С.А. Місяк
Центр сімейної медицини
«Формула здоров’я», відділення
реабілітації, Київ, Україна
Ключові слова: онкологія,
реабілітація, охорона здоров’я,
соціальне забезпечення,
соціальна політика, закони,
накази.
ВзГЛЯД НА ПРО бЛЕМУ
155ОНКОЛОГИЯ • Т. 16 • № 2 • 2014 155
населенню — лікувальна та дослідницька робота
в онкології [3].
Аналізуючи наукові праці основоположників ор-
ганізації системи охорони здоров’я того часу [4–6],
слід відзначити, що в її основу було покладено такі
принципи, як доступність, безкоштовність, квалі-
фікованість лікарської допомоги.
У нарисах історії охорони здоров’я СРСР (1917–
1956 рр.) можемо хронологічно відстежити подаль-
ші основні заходи [4]:
• санітарна освіта з профілактики інфекційних
хвороб, боротьба з ними; розвиток військово-
польової хірургії;
• боротьба з голодом; розвиток санітарно-лікар-
ської справи на підприємствах, боротьба з ін-
фекційними хворобами; відновлення соціаль-
ного страхування; створення системи санітар-
ного нагляду; створення курортів, відновлення
лікарень;
• боротьба за зниження захворюваності з тимча-
совою втратою працездатності; боротьба з трав-
матизмом на підприємстві; боротьба з інфек-
ційними хворобами (малярія, туберкульоз, си-
філіс, трахома); впровадження спеціалізації
медичної допомоги; розвиток сільської меди-
цини; розширення психіатричної служби та ме-
дичного обслуговування дітей;
• організація здоровпунктів на виробництві для
боротьби із захворюваністю робітників; розбу-
дова лікарень у промислових районах та амбу-
латорно-лікарняних мереж у радгоспах та кол-
госпах; упровадження санітарної освіти, розви-
ток санаторно-курортної справи;
• розвиток медичної промисловості для забез-
печення медичних установ відповідним об-
ладнанням; боротьба з інфекційними захво-
рюваннями, такими як туберкульоз, трахома,
зоб; нагляд за дотриманням санітарних норм;
будівництво пологових будинків, молочних ку-
хонь, підвищення матеріальної допомоги по-
роділлям; розвиток охорони праці; організація
відпочинку та фізичної культури; поліпшення
лікарняної допомоги населенню; упроваджен-
ня санітарної освіти і розширення санітарно-
освітніх заходів; зближення медицини з біоло-
гічними й фізико-хімічними науками.
Аналізуючи характер заходів з 1918 по 1939 рр.,
бачимо, що вони мали завданням забезпечення охо-
рони здоров’я працюючих верств населення, до яких
неповносправні особи не входили. Формувалася
система державних та громадських заходів, які мали
на меті профілактику та лікування хвороб, забезпе-
чення здорових умов праці та побуту, високої пра-
цездатності та довголіття людини [3]. Для недієздат-
них осіб створювалася система соціального забезпе-
чення, яку було спрямовано на виплату їм пенсій,
допомог, а також утримання їх у державних будин-
ках інвалідів за кошти страхових кас [7].
Період 1941–1945 рр. є особливим, оскільки
пов’язаний не стільки з подальшим розвитком охо-
рони здоров’я, скільки із забезпеченням армії ме-
дичною допомогою. Перед системою медичного
забезпечення були поставлені завдання: організа-
ція госпітальних баз із принципами активного хі-
рургічного втручання, лікувальної фізкультури, тру-
дової терапії, лікувального харчування; перебудова
цивільної лікарняної мережі під потреби медичної
служби армії; створення медико-санітарних частин
на підприємствах; розвиток у хірургії оперативного
втручання при складних пораненнях, методів пер-
винної та вторинної обробки ран і боротьби з шо-
ком. Акцентувалася увага на протиепідемічних за-
ходах та організації боротьби з туберкульозом.
Не менш цікавим з історичного погляду є ана-
ліз організації соціального забезпечення, соціаль-
ної допомоги особам з обмеженими можливостя-
ми у першій половині ХХ століття. Червоний Хрест,
який переймався питаннями соціального захисту,
соціального забезпечення та реабілітації неповно-
справних, у 1918 р. перетворився на пролетарську
організацію, яка почала виконувати роль підроз-
ділу Міноздорову для здійснення санітарно-про-
філактичної роботи та оздоровлення працездатно-
го населення, проведення протиепідемічної роботи
та нагляду за санітарним станом промпідприємств,
виявлення хворих із гарячкою, підготовки санітар-
них дружин для евакуаційних шпиталів. Як органі-
зація, Червоний Хрест мав готувати кадри для обо-
рони [8]. Догляд, підтримка, правовий захист були
замінені соціальним патронажем, що виглядав як
моніторинг стану життя людини. У суспільстві фор-
мувалася концепція, згідно з якою держава забезпе-
чувала соціальну допомогу нужденним.
Аналізуючи діяльність держави у сфері соціаль-
ного забезпечення, можна зазначити, що адміні-
стративний підхід в управлінні ним призвів до від-
сторонення не тільки релігійних, громадських, бла-
годійних організацій, приватних осіб, але й органів
охорони здоров’я та закладів Міністерства освіти
та науки. Народний комісаріат соціального забез-
печення в державі перетворився на орган соціаль-
ного забезпечення осіб з обмеженими можливос-
тями — інвалідів праці та інших категорій. Держав-
не соціальне страхування не забезпечувало повною
мірою фінансування потреб неповносправних,
тому в 1921 р. було засновано Всеросійське това-
риство інвалідів-кооператорів (ВІКО) [9], а пізні-
ше (1931 р.) — Раду з працевлаштування інвалідів,
яка відповідала за працевлаштування осіб з особли-
вими потребами на промислових підприємствах
у кількості до 2% від загальної кількості працівників
[10]. Взаємостосунки «працюючих мас» та інвалідів
складалися на тлі постійних конфліктів між безро-
бітними та особами з обмеженими можливостями,
коли керівництво підприємств вважало, що остан-
ні не є кваліфікованими робітниками, і тому час-
тіше приймало на роботу безробітних. Конфлікти
ОНКОЛОГИЯ • Т. 16 • № 2 • 2014
ВзГЛЯД НА ПРО бЛЕМУ
156
з працевлаштування інвалідів на підприємствах при-
звели до виникнення їх кооперативів. Такі коопе-
ративи об’єдналися у Раду кооперації інвалідів, ді-
яльність якої курирувала Рада Міністрів, а не Мі-
ністерство соціального забезпечення. До кінця 50-х
років у СРСР у рамках Промкооперації ще існували
4252 інвалідні артілі, а кількість працюючих інвалі-
дів перевищувала 220 тис. осіб. Обсяг валової про-
дукції цих артілей у 1960 р. досяг 22 млрд карбован-
ців [9]. Цей позитивний напрям трудової реабілітації
інвалідів проіснував до 1960 р., проте не мав подаль-
шого розвитку [9]. У суспільстві щодо інвалідів була
сформована думка, що для них будь-яка форма тру-
дової діяльності може бути пов’язана тільки з «тру-
довою терапією», виконанням низькокваліфікова-
ної праці, але не з повноцінною інтеграцією в сус-
пільне життя держави. За цей період не вжито заходів
із відновлення стану здоров’я непрацездатних, та-
кож не виділено групи інвалідів та хворих на онко-
логічні захворювання.
Організація медико-соціальної допомоги інвалідам,
пацієнтам із хронічними хворобами та їх реабілітація
у другій половині хх – на початку ххI століття. У пер-
ші дні після закінчення Другої світової війни вихо-
дить Наказ Народного комісаріату охорони здоров’я
СРСР від 24.05.1945 р. № 323 «Заходи щодо покра-
щення онкологічної допомоги населенню та поси-
лення наукових досліджень в онкології», а пізніше
(1956 р.) — Наказ міністра охорони здоров’я від 25 січ-
ня № 19-м «Заходи щодо покращення онкологічної
допомоги населенню та посилення наукових дослі-
джень в онкології», у яких йдеться про профілактич-
ні огляди, ранню діагностику, комбіноване лікування
онкологічних хворих та про спеціалізацію, вдоскона-
лення підготовки лікарів з онкології. Серед досягнень
у наказі виділено вивчення етіології, патогенезу зло-
якісних пухлин, розробку нових методів хіміотерапії,
променевої терапії та ефективних профілактичних
протипухлинних заходів. Для поліпшення протипух-
линних заходів планувалося організувати спостере-
ження за хворими з передпухлинними захворювання-
ми. 12–19 березня 1946 р. ухвалено рішення на період
1946–1956 рр., які мали на меті спрямовувати діяль-
ність органів влади у забезпеченні охорони здоров’я
«працюючих мас». Серед цих заходів: «...відновлення
мережі будинків відпочинку та санаторіїв для робіт-
ників, селян та інтелігенції; забезпечення медичним
обслуговуванням інвалідів Віт чизняної війни лікар-
нями, будинками відпочинку та санаторіями; забез-
печення виробни цтва протезів високої якості; збіль-
шення вироб ництва лікарських засобів; об’єднання
поліклінік та лікарень; посилення боротьби з тубер-
кульозом; підвищення якості санітарного нагляду; за-
безпечення підготовки фахівців для органів охорони
здоров’я; проведення заходів з розвитку онкологічної
допомоги, що включає ранню діагностику раку, ви-
явлення передракових захворювань, лікування раку
та проведення наукових досліджень у галузях еті-
ології, патогенезу, лікування злоякісних пухлин».
У 50-х роках починається розробка проблеми
«Злоякісні новоутворення», створюється Всесоюз-
не наукове товариство онкологів (1953 р.), завдан-
ням якого було організовувати та проводити з’їзди,
конференції та симпозіуми, визначати основні на-
прями подальшого розвитку онкології, проводи-
ти роботу з підготовки та спеціалізації кадрів. Крім
профілактичної роботи, ранньої діагностики та лі-
кування злоякісних пухлин, з 1953 р. вводиться он-
кологічна статистика, яка забезпечує збір, збері-
гання, обробку та оперативне використання даних
захворюваності та смертності населення СРСР від
злоякісних пухлин [11]. Варто підкреслити, що се-
ред 170 джерел (а це основні практикуми, моногра-
фії та деякі брошури) з онкології, які були видані
з 1917 по 1957 р., не було жодного з відновлюваль-
ної медицини та реабілітації хворих онкологічного
профілю [12–14].
1 вересня 1966 р. Міноздоров СРСР видано наказ
«Про заходи з развитку відновлюваного лікування
у закладах (за ортопедо-травматологічним, нейро-
хірургичним і неврологічним профілем)», у якому
акцентувалася увага на створенні спеціалізованих
центрів відновлювального лікування на базі бага-
топрофільних лікарень. Передбачено широке ви-
користання методів відновлювального лікування
шляхом організації відповідних відділень при ве-
ликих поліклініках, лікарнях, а також самостійних
клінік. Система такої медицини забезпечувала від-
новлення здоров’я лише робітників, які працювали
на державних підприємствах та в сільському госпо-
дарстві, військовослужбовців. У визначенні віднов-
лювальна медицина подається як самостійний нау-
ково-профілактичний напрям, заснований на прин-
ципах санології, концепціях професійного здоров’я
та здоров’я здорової людини.
Фахівці-онкологи США провели чотири конфе-
ренції, на яких було порушено питання про реабі-
літацію пацієнтів онкологічного профілю [15]. На-
ціональний інститут раку США підготував Націо-
нальну програму профілактики раку та реабілітації
онкологічних хворих. Сенат США в 1971 р. законо-
давчо її затвердив. Цей документ задекларував реа-
білітацію як існуючий напрям, визначив принципи
фінансування науково-дослідних проектів та прове-
дення тренінгів для фахівців, які працюють у сфе-
рі реабілітації хворих цієї категорії [15]. Одночасно
з виникненням реабілітаційного напряму в онколо-
гії з’являється необхідність лікування психологіч-
ного стану хворих онкологічного профілю та їх ро-
дин. У 1970 р. J.C. Holland запропонувала адаптува-
ти методики психіатричної діагностики та лікування
до пацієнтів з онкологічною патологією і створила
психіатричну службу. Пізніше (1989 р.) цей напрям
був реформований у психоонкологію [15].
У 1972 р. Національний інститут раку
США провів конференцію з питань розвитку
реабілітації в онкології, на якій було затверджено
нові рівні реабілітації: психосоціальна підтримка,
ВзГЛЯД НА ПРО бЛЕМУ
157ОНКОЛОГИЯ • Т. 16 • № 2 • 2014 157
емоційна рівновага, оптимізація тілесного функці-
онування, консультування з вибору професії, соці-
альна адаптація та соціально-побутова реабілітація.
На той час реабілітацію онкологічних хворих визна-
чали як процес, що дозволяє пацієнту досягти мак-
симального тілесного, психологічного та профе-
сійного функціонування з одночасним обмежен-
ням поширення процесу, ефективним лікуванням,
профілактикою розвитку метастазів і рецидивів за-
хворювання [16].
У той час, коли в США проходили заходи щодо
затвердження реабілітації онкологічних хворих,
видається Наказ міністра охорони здоров’я СРСР
від 29.04.1976 р. № 425 «Про заходи з подальшо-
го поліпшення та розвитку онкологічної допомо-
ги населенню» та відповідний наказ МОЗ УРСР
від 25.06.1976 р. № 400, які законодавчо підтвер-
джують непохитність основних засад онкологічної
допомоги населенню: проведення профілактичних
заходів щодо запобігання виникненню злоякісних
пухлин, ранньої діагностики та хірургічного, хі-
міотерапевтичного, променевого лікування. Інші
форми роботи з хворими на рак як на рівні охоро-
ни здоров’я, так і соціального забезпечення зако-
нодавчо не були оформлені [11]. Одним із перших
учених-онкологів, який підняв питання про реабі-
літацію хворих онкологічного профілю у СРСР, був
В.Н. Герасименко, який вказав на необхідність реа-
білітації як складової комплексу терапевтичних за-
ходів [17].
У 1978 р. в Ленінграді проведено перший Все-
союзний симпозіум «Вдосконалення методів реабі-
літації онкологічних хворих», на якому були пред-
ставлені наукові праці з реабілітації таких пацієнтів.
На симпозіумі розглядалися соціально-економічні
питання реабілітації хворих онкологічного профі-
лю, оцінки їх психологічного стану у процесі ліку-
вання, а також вивчався період реадаптації до ко-
лишнього способу життя, роботи й стосунків у ро-
дині. Зроблено спробу створити єдину теорію, що
дозволяла б розглядати весь процес реабілітації з по-
зиції інтересів хворого. Результатом цього симпозі-
уму стало видання Науково-дослідним інститутом
онкології ім. М.М. Петрова збірника «Реабілітація
онкологічного хворого». Квінтесенцією цієї науко-
вої праці була концепція, за якою реабілітація яв-
ляє собою синтез різних знань — медичних, психо-
логічних і соціальних [18].
Другий науковий форум — республіканська кон-
ференція з реабілітації хворих зі злоякісними но-
воутвореннями — відбувся у Вінниці (1982 р.) [19].
В Україні в 70-х — 80-х роках ХХ століття питан-
нями реконструктивної хірургії, що лежать в осно-
ві медичної реабілітації онкологічних хворих, пере-
ймався академік НАМН України Г.В. Бондар та його
учні [20]. Ю.І. Яковець у своїй докторській дисерта-
ції розкрив умови забезпечення медичної реабіліта-
ції хворим на рак прямої кишки, розкривши спосо-
би та оперативні прийоми оперативного втручання,
розширив показання до сфінктерзберігаючих опе-
рацій, що мало велике значення для професійного
відновлення та соціальної інтеграції пацієнтів. Крім
вибору тактики оперативного лікування залежно від
локалізації пухлини, Ю.І. Яковець запропонував де-
фініції медичної реабілітації в онкопроктології, що
надало можливість розмежувати лікувальні та реа-
білітаційні заходи [21]. Таким чином, незалежно від
затверджених стандартів надання онкологічної до-
помоги населенню, вчені-онкологи почали вивча-
ти реабілітаційну складову онкології.
15 жовтня 1988 р. видано Постанову Ради Міні-
стрів СРСР «Питання Радянського фонду милосер-
дя і здоров’я», згідно з якою цьому фонду дозволяло-
ся створювати в установленому порядку підприєм-
ства та організації, необхідні для реалізації завдань,
передбачених його статутом [22]. Серед засновни-
ків фонду — МОЗ, Союз товариств Червоного Хрес-
та і Червоного Півмісяця, Академія медичних наук,
Державний комітет з праці і соціальних питань, інші
державні та громадські організації. У 1990 р. набув
чинності Закон «Про засади соціальної захищенос-
ті інвалідів у СРСР», в якому мова йшла про медич-
ну, професійну та соціальну реабілітацію інвалідів,
що проводиться відповідно до індивідуальної про-
грами реабілітації [23].
У 1989 р. Радянський фонд милосердя та здоров’я
створив першу установу, яка займалася реабілітаці-
єю хворих онкологічного профілю. Ця установа —
науково-практичне медико-соціальне об’єднання
«АРГУС» — була створена в Україні, а саме в Хер-
соні, з філіями в Києві, Донецьку, Новосибірську
та Дніпродзержинську. Структуру зазначеного
об’єднання наведено на рисунку [24].
Ìåäè÷íà ðåàá³ë³òàö³ÿ
1. Ñòàö³îíàð/êë³í³êà
2. Ìîá³ëüí³
ä³àãíîñòè÷í³ ãðóïè
3. Ðåàá³ë³òàö³éíå
â³ää³ëåííÿ
4. Ìåäè÷í³ ïóíêòè
ó âèðîáíè÷èõ öåõàõ
Òðóäîâà ðåàá³ë³òàö³ÿ
1. Âèðîáíè÷³ ìàéñòåðí³
2. Òîðã³âëÿ
3. Âèðîáíè÷³ öåõè
4. Çîâí³øíüî-
åêîíîì³÷íà
ä³ÿëüí³ñòü
5. Á³ðæà/áðîêåðñüêà
êîíòîðà
6. Íàóêîâî-äîñë³äíà
ëàáîðàòîð³ÿ
Ñîö³àëüíà ðåàá³ë³òàö³ÿ
1. ³ää³ëåííÿ
ñîö³àëüíî¿ äîïîìîãè
2. Êëóá îíêî³íâàë³ä³â
3. Êóðñè ç ï³äãîòîâêè
ñîö³àëüíèõ
ïðàö³âíèê³â
рисунок. Структура науково-практичного медико-соці-
ального об’єднання для реабілітації хворих онкологічно-
го профілю [24]
Одним із перших законів, прийнятих у незалеж-
ній Україні, став Закон «Про соціальну захищеність
інвалідів в Україні», розроблений на основі згадано-
го вище закону СРСР 1989 р., з якого було вилучено
розділ про підготовку фахівців у галузі реабілітації
інвалідів [25]. За цим законом забезпечувалися со-
ціальні гарантії інвалідам у наданні їм робочих місць
ОНКОЛОГИЯ • Т. 16 • № 2 • 2014
ВзГЛЯД НА ПРО бЛЕМУ
158
на підприємствах і в організаціях за квотою 5%, а по-
тім і 4%. Але законом не передбачалося створення
умов для розвитку реабілітаційних заходів не тіль-
ки як процесу інтеграції інвалідів у суспільство, але
й як наукового напряму. Згідно із зазначеним зако-
ном громадським організаціям інвалідів рекоменду-
валося впровадження заходів з їх реабілітації [25].
Допомогу хворим на рак надавали і продовжують
надавати через систему онкологічних закладів різно-
го рівня. Стан та шляхи вдосконалення такої допо-
моги є однією з актуальних соціальних і медичних
проблем в Україні. Майже відразу після прийняття
Закону України «Про основи соціальної захище-
ності інвалідів в Україні» МОЗ підготувало Наказ
від 30.12.1992 р. № 208 «Про удосконалення онко-
логічної допомоги населенню України» [26]. Голо-
вними завданнями цього наказу були профілакти-
ка, діагностика та лікування пацієнтів з онкологіч-
ними захворюваннями без урахування реабілітації.
Наприкінці 90-х років ХХ століття виникає по-
треба в створенні та організації реабілітаційних цен-
трів. 11 червня 1999 р. спільним наказом Мінпраці,
Міносвіти та МОЗ України затверджується Типове
положення про центр професійної, медичної та со-
ціальної реабілітації інвалідів [27]. Прийняття на-
званих вище закону і типового положення створило
умови для надання медико-соціальної допомоги ін-
валідам, спеціалізованих реабілітаційних послуг не-
повносправним, хворим з різною патологією. Отже,
початок ХХI століття в Україні можна охарактери-
зувати як період створення умов для впровадження
реабілітації неповносправних, але до складу остан-
ніх онкоінваліди знову не потрапили, надання реа-
білітаційних послуг їм не передбачалося.
Починаючи з 2000 р., неодноразово порушува-
лося питання про розвиток реабілітації онкологіч-
них хворих, кількість яких постійно збільшувало-
ся. У 2012 р. на обліку в онкодиспансерах перебу-
вало більше 1 млн хворих. Але для системи охорони
здоров’я України, втім, як і для всіх колишніх кра-
їн СРСР, проблема реабілітації онкологічних хво-
рих як з наукового, так і з практичного погляду за-
лишилася невирішеною.
29 березня 2002 р. Кабінет Міністрів України
(КМУ) затвердив Постанову № 392 «Про Держав-
ну програму «Онкологія на 2002–2006 роки». Се-
ред цілей та основних завдань визначено проведен-
ня наукових досліджень з найактуальнішої пробле-
ми онкології — реабілітації онкологічних хворих.
У подальшому КМУ прийняв Державну програму
«Онкологія» на 2009–2016 рр. (№ 1794-VI), у якій
зазначається спрямованість на створення системи
медичної, соціальної, психологічної та санаторно-
курортної реабілітації хворих зі злоякісними ново-
утвореннями шляхом перепрофілювання існуючих
закладів охорони здоров’я та забезпечення науко-
вого супроводу, у тому числі проведення науко-
вих досліджень із метою розробки сучасних мето-
дів організації онкологічної допомоги. КМУ затвер-
див також Державну програму «Дитяча онкологія»
на 2006–2010 рр. В обґрунтуванні прийняття цієї
програми вказувалося на відсутність системи реа-
білітації, реінтеграції дітей у суспільство. На жаль,
аналізуючи наявні законодавчі матеріали щодо ор-
ганізації та впровадження реабілітації онкологічних
хворих, можна відмітити дисонанс між державними
програмами «Онкологія» та наказом МОЗ України
від 1992 р. № 208, який діє і на цей час. Нормативи
у сфері реабілітації інвалідів за лікарською спеціаль-
ністю «Онкологія» відсутні в переліку МОЗ 2007 р.
лікарських спеціальностей, яким було затверджено
державні соціальні нормативи у сфері реабілітації ін-
валідів (Наказ МОЗ України від 18.06.2007 р. № 336
«Про затвердження державних соціальних нормати-
вів у сфері реабілітації інвалідів»).
Певний законодавчий прорив у галузі реабілі-
тації хворих онкологічного профілю стався, коли
в Україні прийняли Закон «Про реабілітацію інва-
лідів в Україні» (06.10.2005 р.) та вийшла Постано-
ва КМУ «Про затвердження Державної типової про-
грами реабілітації інвалідів» (08.12.2006 р.), у додат-
ку до якої міститься «Перелік послуг, які надаються
інвалідам з онкологічними захворюваннями». Про-
те реабілітація онкологічних хворих та інвалідів від-
повідно до вказаного закону передбачає затверджен-
ня індивідуальної програми реабілітації, розробку
і оформлення якої покладено на лікарів, що ство-
рює низку проблем.
Відповідно до постанови КМУ від 8 грудня
2006 р. № 1686 координація та контроль щодо вико-
нання Державної типової програми реабілітації, по-
кладено на Мінпраці (нині — МСП). Якщо питання
медичної реабілітації прописані за лікувально-про-
філактичними закладами, спеціалізованими відді-
леннями, клініками інститутів, санаторно-курорт-
ними закладами, що належать МОЗ, то лікарі-екс-
перти МСП мають можливість надати рекомендації
при оцінюванні стану хворого/інваліда. Програмні
завдання, які є складовою психолого-педагогічної
та фізичної реабілітації, соціальної роботи, трудо-
вої та професійної реабілітації онкологічних хворих,
не можуть бути прописані через відсутність фахівців
від МСП, які мали б професійну підготовку з реабі-
літації інвалідів, що перенесли стандартне лікуван-
ня з приводу злоякісних новоутворень.
Таким чином, аналіз ситуації щодо організації
реабілітації в Україні хворих онкологічного про-
філю вимальовує картину недооцінки органами
і установими МОЗ впровадження відновлення фі-
зичного, психічного стану та інтеграції в суспільне
життя таких людей. Водночас у системі МСП роз-
роблено законодавчо-нормативну базу реабілітації
інвалідів, але, на жаль, відсутнє кадрове забезпе-
чення надання послуг онкологічним хворим. Для
створення системи реабілітації онкологічних хво-
рих в Україні потрібні три складники організаційної
побудови:здійснення практичної взаємодії МОЗ та
МСП; організація підготовки фахівців з реабілітації
ВзГЛЯД НА ПРО бЛЕМУ
159ОНКОЛОГИЯ • Т. 16 • № 2 • 2014 159
онкологічних хворих та кадрове забезпечення он-
кологічних та реабілітаційних установ; проведен-
ня науково-методичних досліджень механізму реа-
білітаційних процесів у відновленні здоров’я онко-
логічних хворих.
Автор висловлює щиру вдячність за поради
при підготовці статті професору Н.М. Бережній
і професору О.В. Сергієні.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОї ЛІТЕРАТУРИ
1. Права інвалідів в Україні. Збірник правових докумен-
тів. К.: Сфера, 1998. 300 с.
2. World Health Organisation [Електронний ресурс]. ICF:
International Classification of Functioning and Disability and
Health, 2001 (http://www3.who.int/icf/icftemplate.cfm).
3. блохин нн. 50 лет Советской онкологии. Хирургия,
1967; (10): 3–9.
4. Очерки истории здравоохранения СССР (1917–
1956 гг.) Москва: Медгиз, 1967. 394 с.
5. семашко на. Очерки по теории организации Советско-
го здравоохранения. Москва: Изд-во АМН СССР, 1947. 47 с.
6. виноградов на. Основные принципы советского здра-
воохранения. Москва: Медгиз, 1964. 44 с.
7. вигдорчик на. Что такое инвалидность и в чем заклю-
чается экспертиза инвалидности. Изд. 2-е. Москва: Вопросы
труда, 1925. 32 с.
8. Кушнір Є. Основні завдання Червоного Хреста. К.: Ред-
видав ЦКУЧХ, 1935. 16 с.
9. Каменская О. «Не везет им в смерти»? Судьба
инвалидных кооперативов в России. Отечественные запис-
ки 2004; 2 (16) (http://www.strana-oz.ru/2004/2/ne-vezet-im-v-
smerti---sudba-invalidnyh-kooperativov-v-rossii).
10. горілий аг. Історія соціальної роботи: навч. посіб. Тер-
нопіль: Астон, 2004. 174 с.
11. Сборник официальных инструктивно-методических
указаний по организации онкологической помощи, профи-
лактики, диагностики и лечения злокачественных опухолей
и предопухолевых заболеваний. Л.: Медицина, 1984. 280 с.
12. Петров нн. Обзор достижений Советской онкологии.
В: Достижения советской медицинской науки за 30 лет. Мо-
сква: Изд-во АМН СССР, 1947: 403–17.
13. Петров нн, Петров юв. 40 лет Советской онколо-
гии, 1957; 3 (5): 515–32.
14. Шевченко иТ, Кореневский ли, ручковский бс. Пути
развития онкологии в Украинской ССР за 40 лет (1917–
1957 гг.). Вопр онкол 1958; 4 (4): 501–4.
15. Онкологія. Вибрані лекції для студентів і лікарів./ Під
ред.: ВФ Чехуна. Київ: Здоров’я України, 2010. 768 с.
16. Cancer Rehabilitation (http://www.medceu.com/tests/
cancerrehab.htm).
17. герасименко вн. Реабилитация онкологических
больных. Москва: Медицина, 1977. 144 с.
18. Реабилитация онкологического больного. /Под ред.:
НП Напалкова. Л.: Медицина, 1979. 156 с.
19. Реабилитация больных злокачественными новообра-
зованиями. Республиканская научная конференция. Винни-
ца, 27–28 мая 1982 г. Тез докл. 232 с.
20. Реабилитация больных раком прямой кишки. Мето-
дические рекомендации. МЗ УССР. Киев, 1984. 24 с.
21. яковец юи. Хирургические аспекты реабилитации
больных раком прямой кишки. Автореф дис….докт. мед.
наук. Донецк: Донецкий медицинский інститут им. М. Горь-
кого, 1989. 306 с.
22. Собрание постановлений правительства Союза Со-
ветских Социалистических Республик. Ст. 99. Вопросы Со-
ветского фонда милосердия и здоровья, 1988; (35): 603–610.
23. Постанова Кабінету Міністрів СРСР від 11 грудня
1990 р. № 51 Про введення в дію Закону СРСР «Про осно-
вні засади соціальної захищеності інвалідів в СРСР». В: Ві-
домості З’їзду народних депутатів СРСР і Верховної Ради
СССР, 1990; 51: ст.1116.
24. Мисяк с. Практическое пособие по медицинской, со-
циальной и трудовой реабилитации онкологических больных
и инвалидов. Изд 2-е, расширенное и дополненное. Херсон:
Айлант, 2002. 216 с.
25. Закон України «Про основи соціальної захищенос-
ті інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII. В: Відомості
Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991; (21): ст. 252 (http://zakon4.
rada.gov.ua/laws/show/875-12).
26. Проект нової редакції наказу МОЗ України від
30.12.1992 № 208 «Про удосконалення онкологічної допо-
моги населенню України» (www.moz.gov.ua).
27. Про затвердження Типового положення про центр
професійної, медичної та соціальної реабілітації інвалідів.
Наказ Мінпраці, Міносвіти, МОЗ, Фонду України соціально-
го захисту інвалідів 11.06.99 № 96/187/146/55 (http://zakon4.
rada.gov.ua/laws/show/z0412-99).
ORGANIZATION Of REhAbILITATION
AND MEDICO-SOCIAL ASSISTANCE
TO ONCOLOGICAL PATIENTS IN UKRAINE
S.A. Misiak
Summary. The chronology of the development of onco logy
in Ukraine from 1918 to the present time and the bases
of rehabilitation and social care for patients with cancer
in this period were analyzed. Today, in general, legisla-
tive basis rehabilitation of the disabled was developed, but,
unfortunately, no staffing provision of services for cancer
patients and their respective regulatory documents. To op-
ti mize the system of rehabilitation in Ukraine cancer pa-
tients need to ensure that the three components of the or-
ganizational structure: implementation of practical in-
teraction of the Ministry of health and Ministry of social
policy; organization of training of specialists in reha-
bilitation of cancer patients and personnel support this
work; carrying out scientific-metho dological research
of the mechanism of rehabilitation processes in the res-
toration of the health of cancer patients.
Key words: oncology, rehabilitation, health care,
social security, social policy, laws, orders.
адреса для листування:
Місяк С.А.
Київ, 04060, вул. Максима Берлинського, 23/8
Центр сімейної медицини «Формула здоров’я»
E-mail: misyak@gmail.com
Одержано: 14.08.2013
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-137639 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-02T09:25:00Z |
| publishDate | 2014 |
| publisher | Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Місяк, С.А. 2018-06-17T14:28:01Z 2018-06-17T14:28:01Z 2014 Організація реабілітаційної і медико-соціальної допомоги хворим онкологічного профілю в Україні / С.А. Місяк // Онкологія. — 2014. — Т. 16, № 2. — С. 154-159. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/137639 Проаналізовано хронологію розвитку онкології в Україні з 1918 р. до сьогодення, а також формування в цей період засад реабілітації та соціальної допомоги хворим онкологічного профілю. Нині розроблено законодавчо-нормативну базу реабілітації інвалідів, але, на жаль, відсутні кадрове забезпечення надання послуг саме онкологічним хворим та відповідні нормативні документи. Для оптимізації системи реабілітації пацієнтів онкологічного профілю в Україні потрібно забезпечити три складові організаційної побудови: здійснення практичної взаємодії Міністерства охорони здоров’я та Міністерства соціальної політики; організацію підготовки фахівців з реабілітації онкологічних хворих і кадрове забезпечення цієї роботи; проведення науково-методичних досліджень механізму реабілітаційних процесів у відновленні здоров’я онкологічних хворих. The chronology of the development of oncology in Ukraine from 1918 to the present time and the bases of rehabilitation and social care for patients with cancer in this period were analyzed. Today, in general, legislative basis rehabilitation of the disabled was developed, but, unfortunately, no staffing provision of services for cancer patients and their respective regulatory documents. To optimize the system of rehabilitation in Ukraine cancer patients need to ensure that the three components of the organizational structure: implementation of practical interaction of the Ministry of health and Ministry of social policy; organization of training of specialists in rehabilitation of cancer patients and personnel support this work; carrying out scientific-methodological research of the mechanism of rehabilitation processes in the restoration of the health of cancer patients. uk Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України Онкологія Взгляд на проблему Організація реабілітаційної і медико-соціальної допомоги хворим онкологічного профілю в Україні Organization of rehabilitation and medico-social assistance to oncological patients in Ukraine Article published earlier |
| spellingShingle | Організація реабілітаційної і медико-соціальної допомоги хворим онкологічного профілю в Україні Місяк, С.А. Взгляд на проблему |
| title | Організація реабілітаційної і медико-соціальної допомоги хворим онкологічного профілю в Україні |
| title_alt | Organization of rehabilitation and medico-social assistance to oncological patients in Ukraine |
| title_full | Організація реабілітаційної і медико-соціальної допомоги хворим онкологічного профілю в Україні |
| title_fullStr | Організація реабілітаційної і медико-соціальної допомоги хворим онкологічного профілю в Україні |
| title_full_unstemmed | Організація реабілітаційної і медико-соціальної допомоги хворим онкологічного профілю в Україні |
| title_short | Організація реабілітаційної і медико-соціальної допомоги хворим онкологічного профілю в Україні |
| title_sort | організація реабілітаційної і медико-соціальної допомоги хворим онкологічного профілю в україні |
| topic | Взгляд на проблему |
| topic_facet | Взгляд на проблему |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/137639 |
| work_keys_str_mv | AT mísâksa organízacíâreabílítacíinoíímedikosocíalʹnoídopomogihvorimonkologíčnogoprofílûvukraíní AT mísâksa organizationofrehabilitationandmedicosocialassistancetooncologicalpatientsinukraine |