Первый клинический опыт интракоронарного введения мезенхимальных стволовых клеток при рефрактерной стенокардии

В работе проанализирован опыт интракоронарного введения мезенхимальных стволовых клеток (МСК) у пациентов с рефрактерной стенокардией. Диагноз рефрактерной стенокардии (РС) был установлен на основании клинической
 картины у пациентов, анамнезе, данных инвазивных и неинвазивных методов&#x...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :Актуальні проблеми транспортної медицини
Дата:2014
Автори: Эстрин, С.И., Сергиенко, Н.В., Михайличенко, В.Ю., Кравченко, Т.В., Денисова, Е.М.
Формат: Стаття
Мова:Російська
Опубліковано: Фізико-хімічний інститут ім. О.В. Богатського НАН України 2014
Теми:
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/138958
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Первый клинический опыт интракоронарного введения мезенхимальных стволовых клеток при рефрактерной стенокардии / С.И. Эстрин, Н.В. Сергиенко, В.Ю. Михайличенко, Т.В. Кравченко, Е.М. Денисова // Актуальні проблеми транспортної медицини. — 2014. — № 2, т. 2 (36-II). — С. 84-91. — Бібліогр.: 6 назв. — рос.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Опис
Резюме:В работе проанализирован опыт интракоронарного введения мезенхимальных стволовых клеток (МСК) у пациентов с рефрактерной стенокардией. Диагноз рефрактерной стенокардии (РС) был установлен на основании клинической
 картины у пациентов, анамнезе, данных инвазивных и неинвазивных методов
 обследования. Все больные ранее перенесли реваскуляризирующие операции:
 27 (60 %) — аортокоронарное шунтирование (АКШ), 12 (26,7 %) – стентирование коронарных артерий и 7 (15,6 %) – АКШ+стентирование. Аутологичные
 МСК вводили интракоронарно в дозе 50 млн клеток. При УЗДГ в 1 группе в
 течении всего исследования отмечалось снижение ФВ ЛЖ до 23,2 ± 5,2 %, во
 2 группе отмечалось повышение ФВ с 31,2 ± 7,1 до 37,4 ± 5,2 % при рВ0,05
 и к сроку 6 месяцев начинала снижаться. В данный период времени у пациентов снижались дозы применяемых препаратов, отмечалось усиление толерантности к физической нагрузке, подтверждаемая нами по тредмил-тесту. При
 картировании сердца на навигационной системе NOGA XP, мы отметили, что
 амплитуда униполярного сигнала после введения МСК увеличилась с 7,8-8,7 мВ
 до 9,0-9,4 мВ в передне-латеральной зоне и с 5,3-12,0 до 7,9-14,1 мВ в задне-септальной соответственно. Однако в передне-септальных отделах имелась
 тенденция к ухудшению: амплитуда электрического сигнала снизилась с 5,6 мВ
 до 4,7 мВ. Через 3 года при контрольном обследовании отмечается отрицательная динамика по сравнению с первоначальными результатами. Во всех
 отделах левого желудочка отмечается снижение амплитуды вплоть до формирования рубцовой ткани: в передне-латеральной зоне в до 4,2-4,9 мВ, задне-септальной до 7,7-7,9 мВ, передне-септальной до 3,7-5,9 мВ. В результате
 пилотной клинической работы, установлено, что при интракоронарном введении МСК повышается качество жизни пациентов, снижаются дозы применяемых лекарственных препаратов, возрастает фракция выброса левого желудочка, увеличивается толерантность сердца к физической нагрузке. К сожалению
 эффект трансплантации аутологичных МСК не длительный и в срок 2-3 года
 постепенно нивелируется, тем не менее возможно повторных введение клеток
 и возобновлять эффект клеточной кардиомиопластики. У роботі проаналізований досвід
 інтракоронарного введення мезенхимальных стовбурових клітин (МСК) у
 пацієнтів з рефрактерною стенокардією. Діагноз рефрактерної стенокардії (РС) був встановлений на
 підставі клінічної картини у пацієнтів,
 анамнезі, даних інвазивних і неінвазівних методів обстеження. Усі хворі
 раніше перенесли реваскулярізуючі
 операції: 27 (60 %) — аортокоронарне
 шунтування (АКШ), 12 (26,7 %) – стентування коронарних артерій і 7 (15,6
 %) – АКШ+стентування. Аутологічні
 МСК уводили інтракоронарно в дозі 50 млн. кліток. При УЗДГ в 1 групі в плині
 всього дослідження відзначалося зниження ФВ ЛШ до 23,2 ± 5,2 %, в 2
 групі відзначалося підвищення ФВ із
 31,2 ± 7,1 до 37,4 ± 5,2 % при рВ0,05
 і на термін 6 місяців починала знижуватися. У даний період часу в пацієнтів
 знижувалися дози застосовуваних
 препаратів, відзначалося посилення
 толерантності до фізичного навантаження, підтверджувана нами по
 тредміл-тесту. При картуванні серця
 на навігаційній системі NOGA XP, ми
 відзначили, що амплітуда уніполярного сигналу після введення МСК
 збільшилася з 7,8-8,7 мВ до 9,0-9,4 мВ
 у передні-латеральній зоні й з 5,3-12,0
 до 7,9-14,1 мВ у задні-септальної
 відповідно. Однак у передні-септальних відділах була тенденція до погіршення: амплітуда електричного сигналу знизилася з 5,6 мВ до 4,7 мВ.
 Через 3 роки при контрольному обстеженні відзначається негативна динаміка в порівнянні з первісними результатами. У всіх відділах лівого шлуночка відзначається зниження амплітуди аж до формування рубцевої тканини: у передні-латеральній зоні в до
 4,2-4,9 мВ, задні-септальній до 7,7-7,9 мВ, передні-септальній до 3,7-5,9
 мВ. У результаті пілотної клінічної роботи, установлене, що при інтракоронарному введенні МСК підвищується
 якість життя пацієнтів, знижуються
 дози застосовуваних лікарських препаратів, зростає фракція викиду лівого
 шлуночка, збільшується толерантність
 серця до фізичного навантаження. На
 жаль ефект трансплантації аутологічних МСК не тривалий і в строк 2-3 року
 поступово нівелюється, проте можливо повторних уведення кліток і відновляти ефект клітинної кардіоміопластики. Purpose is to assess the
 effectiveness of intracoronary
 introduction of autologous mesenchymal
 stem cells (MSC) in refractory
 stenocardia.
 Materials and methods. The
 basement of dissertation clinical part
 consists of examination, therapy and
 dynamic observation results of 30 inpatient treated patients with refractory
 angina in the department of urgent and
 recovery cardiosurgery in the State
 Institution “Institute of Urgent and
 Recovery Surgery named after V.K.
 Gusak, NAMS of Ukraine” during the
 period from 2007 till 2013 year. We
 formed two groups; each of them
 included 15 patients. In the first control
 group all the patients had only
 medicamental therapy; the second
 group received intracoronary
 introduction of autologous mesenchymal
 stem cells МSC. The diagnosis of
 refractory angina (RA) established basing
 of patients’ clinical picture, anamnesis,
 and data of invasive and non-invasive
 study methods. According to the NYHA
 (New York Heart Association)
 Classification all the patients referred to
 the II-IV functional class of chronic heart
 failure (CHF). All diseased people earlier
 underwent revascular surgeries: 27 (60
 %) had aortocoronary bypass surgery
 (ACB); 12 (26,7 %) implemented stents
 of coronary arteries and 7 (15,6 %) had
 ACB + stents. Disease duration in
 patients was from 7 till 15 years; on the
 average it was 7,42 ± 3,8. Notably all the
 patients got the medicamental therapy.
 The common patient complaints were:
 retrosternal pain in 100 % of patients;
 short breath in 94,7 %; rapid fatigability
 in 77,3 %; palpitation in 69,3 %;
 hepatomegaly in 49,3 % and cough in
 49,3 %.
 Results and discussion. This
 study included the patients with
 multifocal lesion of coronary vessels that
 as a rule had myocardial infarction in
 anamnesis; some patients formed a
 postinfarction aneurism of the left
 ventricle, definite heart rhythm violations
 in form of supraventricular and
 ventricular extrasystole; ejection fraction
 at the average was 29,8 ± 5,7 %. In the
 first group by ultrasound imaging during
 the whole study was noticed a decrease
 of left ventricular ejection fraction till
 23,2 ± 5,2 %; in the second group was
 also noticed ejection fraction increase
 from 31,2 ± 7,1 till 37,4 ± 5,2 % by
 рВ0,05 and it began decrease to the
 term of 6 months; by 12 months left
 ventricular ejection fraction was a little
 bit lower than in the second group, and
 it decreased also after the period of 12
 months to the baseline rates. In this
 period of time the patients had
 decreased doses of given medical
 drugs, was noticed the tolerance
 strengthening to the physical exercise
 confirmed by us according to the
 treadmill test. As clinical example we
 decided to show electro-mechanic heart
 mapping in patient with refractory
 stenocardia before treatment, 6 months
 after the introduction of 50 million of
 autologous MSC and 3 years after the
 introduction.
 It should be mentioned that the
 amplitude of unipolar signal after the
 MSC introduction increased from 7,8-8,7 mВ to 9,0-9,4 mВ in the front-lateral
 area and from 5,3-12,0 to 7,9-14,1 mВ
 in posterior-septal correspondingly.
 However in the front-septal departments
 it was a tendency to worsening: electric
 signal amplitude decreased from 5,6 mВ
 to 4,7 mВ. In three years during the
 control observation it was noticed
 negative dynamics in comparison with
 the baseline results. In all left ventricular
 departments was observed an amplitude
 decrease right up to the healing tissue
 formation: in the front-lateral zone up to
 4,2-4,9 mВ; in posterior-septal to 7,7-7,9 mВ; in front-septal to 3,7-5,9 mВ.
 Conclusions. So, we have got the
 first experience of intracoronary
 introduction of autologous MSC in
 patients with refractory angina. It was
 established, that by intracoronary
 introduction the MSC have positive
 influence on the patients’ quality of life,
 the doses of the given medical drugs
 decrease, increases the left ventricular
 ejection fraction, increases the heart
 tolerance to the physical exercise. The
 therapy effectiveness is confirmed by
 the results of electro-mechanic heart
 mapping on the navigation system NOGA
 XP; that reflects an unipolar signal
 amplitude increase on 3 mВ in a six
 month period. Unfortunately the
 transplantation effectiveness of
 autologous MSC is not prolonged and
 little by little smoothes over during the
 period of 2-3 years; never the less it is
 possible the recurrent cell introduction
 and recommencement of cell
 cardiomyoplasty effect.
ISSN:1818-9385