Зображення обкладинки

Іноземці в соціально-економічному житті України кінця XVIII – першої половини XIX: спроба обрахування чисельності та аналіз їх національного складу

В статті здійснена спроба обрахування чисельності та аналіз національного складу іноземців України, а також їх місце в соціально-економічному житті українських земель наприкінці ХVІІІ – у першій половині ХІХ ст. В статье осуществлена попытка подсчета численности и анализ национального состава иностр...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2009
Автор: Машкін, О.М.
Формат: Стаття
Мова:Українська
Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2009
Теми:
Соціальні студії
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/13916
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Іноземці в соціально-економічному житті України кінця XVIII – першої половини XIX: спроба обрахування чисельності та аналіз їх національного складу / О.М. Машкін // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 16. — С. 241-265. — Бібліогр.: 156 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
_version_ 1860026542029012992
author Машкін, О.М.
author_facet Машкін, О.М.
citation_txt Іноземці в соціально-економічному житті України кінця XVIII – першої половини XIX: спроба обрахування чисельності та аналіз їх національного складу / О.М. Машкін // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 16. — С. 241-265. — Бібліогр.: 156 назв. — укр.
collection DSpace DC
description В статті здійснена спроба обрахування чисельності та аналіз національного складу іноземців України, а також їх місце в соціально-економічному житті українських земель наприкінці ХVІІІ – у першій половині ХІХ ст. В статье осуществлена попытка подсчета численности и анализ национального состава иностранцев Украины, а также их место в социально-экономической жизни украинских земель в конце ХVІІІ – в первой половине Х1Х в. He paper carried an attempt to calculate the numbers and analysis of the national composition of foreigners in Ukraine, as well as their place in the socio-economic life of Ukrainian lands in the late ХVІІІ – in the first half of ХІХ centuries.
first_indexed 2025-12-07T16:50:03Z
format Article
fulltext Випуск XVI 241 УДК 04 (477.7) «18/19».3036.7 О.М. Машкін (м. Київ) ІНОЗЕМЦІ В СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОМУ ЖИТТІ УКРАЇНИ кінця XVIII – першої половини XIX: СПРОБА ОБРАХУВАННЯ ЧИСЕЛЬНОСТІ ТА АНАЛІЗ ЇХ НАЦІОНАЛЬНОГО СКЛАДУ В статті здійснена спроба обрахування чисельності та аналіз національного складу іно- земців України, а також їх місце в соціально-економічному житті українських земель напри- кінці ХVІІІ – у першій половині ХІХ ст. В статье осуществлена попытка подсчета численности и анализ национального состава иностранцев Украины, а также их место в социально-экономической жизни украинских зе- мель в конце ХVІІІ – в первой половине Х1Х в. he paper carried an attempt to calculate the numbers and analysis of the national composition of foreigners in Ukraine, as well as their place in the socio-economic life of Ukrainian lands in the late ХVІІІ – in the first half of ХІХ centuries. Перед тим, як розглядати питання про участь західноєвропейських мігрантів у ста- новленні народногосподарського комплексу України 1796–1856 рр. потрібно, за нашим глибоким переконанням, з’ясувати, скільки ж їх, насправді, проживало тоді від Поділля і до Криму. Усвідомлюючи складність декларованого щойно завдання, погоджуючись з думкою більшості вітчизняних дослідників про те, що «детальних статистичних свід- чень про чисельність тодішніх різних національних груп тут не збереглося, й доводиться користуватися лише узагальненими показниками»1, ми все ж спробуємо зробити хоча б приблизні підрахунки в галузі, так би мовити, «зовнішньої статистики» по відношенню до тих вихідців з-за кордону, котрі жили і працювали впродовж зазначеного часу у Схі- дній Наддніпрянщині, з точки зору географії обмеживши питання такими регіонами, як та частина тодішньої Бессарабської губернії, що її називали Буджаком, Південно- Західний край (тобто Подільська, Волинська й Київська губернії), Мало- і Новоросія, котрі включали до свого складу відповідно Полтавщину, Чернігівщину, Харківщину, а також Катеринославщину, Херсонщину та Таврію, сегрегуючи відповідно до наявного матеріалу всіх «прибульців» на іноземців взагалі й представників конкретних держав, «опускаючись», коли є така можливість, до констатації навіть окремих прізвищ, у разі ж її відсутності обмежуючись приблизними підрахунками. Зазнаючи про підросійську частину нинішньої України взагалі, слід мати на увазі той факт, що відносно, наприклад, 1796–1801 рр. вітчизняна наука ще і досі не має цілісної картини того, яке число іноземців та де проживало тоді у краї. Трохи краще стоїть справа із серединою ХІХ ст., стосовно котрої існує хоча б приблизна стратифі- кація проблеми. «Іноземні колоністи, – писав, наприклад, із цього приводу професор І.О.Гуржій, – за винятком невеликого числа їх в Чернігівській та Полтавській губ., Проблеми історії України ХІХ–ХХ ст. 242 поселилися в Катеринославській і Херсонській губерніях»2. Нарешті, останнє перед- реформене десятиляття репрезентується заявкою про те, що тоді на Україні з інозем- ців мешкали німці, греки, чехи й «представники інших національностей»3. На сучасному етапі дослідження у Південно-Західному краї з точки зору нашої теми найбільш повно представлено Київ, де, наприклад, за даними 1835 р., постійно мешкали 542, а через десятиліття – вже 866 іноземців (відповідно 285 та 257 і 486 та 380 чоловіків і жінок)4. 598 вихідців з-за кордону мали тоді ж на берегах Дніпра тим- часове перебування5. Ще 949 чужоземців проїхали через майбутню столицю незалеж- ної України «сухопутным путем»6. Крім того, зарубіжні мігранти вельми щільно «освоїли» такі повітові міста Київської губернії, як Бердичів (32 душі, з них 25 чоловіків та 7 жінок), Умань (відповідно 20, 12 і 8 з 8 267 місцевих жителів взагалі), Звенигородку (один представник), Коростишів (16 сімей їх)7. «Иностранцы, – зазначав І.Фундуклей, маючи на увазі Київщину взагалі, – проживающие в ней по паспортам, составляют значительный класс, имеющий немалое влияние на местную промышлен- ность. Помещики и другие богатые люди, предпринимая хозяйственное устройство своих имений, заведение овчарен, конских заводов и так далее, обыкновенно прежде всего стараются найти людей, сведущих в деле, специально для него образованных, от чего зависит большею частью успех предприятий, и они находят таких людей всегда почти в иностранцах по недостаточности знания и искусства в туземных жителях. По- сему значительная часть иностранцев в Киевской губернии пристроена и обеспечена хорошим содержанием в имениях частных владельцев, в которых занимают обыкно- венно должности овцеводов, садовников, сахароваров, пивоваров, суконных фабри- кантов. Другие занимаются медицинской практикой, воспитанием детей, обучением музыке и другим предметам. Наконец, многие промышляют в городах и местечках разными мастерствами и ремеслами, содержат какие-нибудь заведения; немногие за- нимались хлебопашеством. Большая часть их – выходцы из Германии. В 1844 году число их с семействами было следующее: В уездах Киевском 865 в городах; 16 – в местечках и селениях Радомысльском 5 294 Васильковском 26 Сквирском 2 43 Бердичевском 28 27 Липовецком 23 Таращанском 11 Уманском 14 52 Звенигородском 2 14 Чигиринском 15 Черкасском 1 71 Каневском 65 Итого 917 657 По занятиям своим это число иносранцев, исключая проживающих в Киеве, рас- пределяется следующим образом. Випуск XVI 243 В Киевском уезде – 1 воспитатель детей, 1 овцевод, 1 пивовар, 5 мастеровых раз- ных дел, 8 в экономических должностях у помещиков. В Радомысльском уезде – 4 преподавателя, а остальные – большей частью на су- конных фабриках мастерами и подмастерьями, некоторые в экономических должностях. В Васильковском уезде – овцеводы, ремесленники и в экономических должностях. В Сквирском уезде – 1 мастер салфеточных и других холстяных изделий, 22 сукон- ных мастера и подмастерья, 5 столяров, 1 слесарь, 3 учителя музыки, 2 овцевода, 1 ме- дик, 10 в услугах у помещиков. В Бердичевском уезде – 2 медика, 1 приказчик, 4 поверенных иностранных купцов, 1 приписан к купечеству, 23 ремесленника, 24 в экономических должностях и услугах. В Липовецком уезде – 2 воспитателя, 1 медик, 20 - в экономических должностях и услугах. В Таращанском – 1 воспитатель, 1 медик, 1 сахаровар, 2 земледельца, 6 в услугах у помещиков. В Уманском – 9 мастеровых, 23 на фабриках, в овчарнях и на экономических должностях. В Звенигородском уезде – 1 каретник, 1 оружейник, 1 содержатель мельниц, 1 учи- тель музыки, 1 овцевод, 1 столяр, 2 механика, 1 фабрикант, 3 садовника, 4 земледельца. В Чигиринском уезде – 5 воспитателей и 10 мастеровых в экономических должно- стях. В Черкасском – 1 врач, 3 воспитателя и 68 мастеровых в экономических должностях и услугах. В Каневском – 3 медика, 1 аптекарь, 29 при фабриках, большей частью суконных, 32 – в экономических должностях и услугах. Т.о., большая часть проживающих в Киевской губернии иностранцев – люди полез- ные, снискивающие себе пропитание и прибытки производительным трудом и способ- ствующие своими специальными знаниями к развитию местной промышленности. Мес- та и занятия по найму иностранцы обыкновенно приискивают себе во время киевских контрактов, на которые ежегодно они съезжаются из здешней и соседних губерний, а некоторые – и из-за границы. В последние 12 лет приезжало их следуюшее число. В 1835 году – 39 1836 – 43 1837 – 51 1838 – 39 1839 – 113 1840 – 112 1841 – 108 1842 – 93 1843 – 82 1844 – 92 1845 – 86 1846 – 113. Из иностранцев, приезжающих в 1846 году, было: австрийско-подданных – 41, прусских – 16, французских – 9, великобританских – 6, швейцарских – 5, остальные – Проблеми історії України ХІХ–ХХ ст. 244 саксонцы, баварцы и из прочих германских государств, также датчане и итальянцы в незначительном количестве»8. Коли ж мати на увазі Малоросію, або, за даними 1798–1800 років – Малоросійську губернію, «котра складена була при відновленні своєму з намісництв Новгород-Сіверського, а також частин Чернігівського, Київсько- го й Катеринославського і розподілена на 20 повітів: Чернігівський, Козелецький, Пе- реяславський. Пирятинський, Золотоніський, Хорольський, Кременчуцький, Полтав- ський, Зіньківський, Гадяцький, Лубенський, Роменський, Прилуцький, Ніжинський, Сосницький, Конотопський, Глухівський, Новгород-Сіверський, Стародубський та Мглинський»9, то тут наприкінці ХVІІІ ст. «проживало іноземних колоністів чоловічої статі 642, жіночої – 637 душ»10. Крім того, окремо на Конотопщині у той самий час мешкало «колоністів чоловічої статі 564, а жіночої – 555 осіб», котрі, окрім рухомого майна, володіли тут ще й 65-ю будинками11. 159 іноземців проживають в селі Више- ньки Новгород-Сіверського повіту12. Пізніше, у 1845 р., 1 514 вихідців з-за кордону нараховувалося в межах Київської губернії, причому 195 із них (95 чоловіків і 100 жінок) перебували тут у статусі колоністів13. Вельми значним центром перебування іноземців традиційно був також Харків. Зокрема вже в 1802–1826 рр. вихідці з-за кордону проживали на Німецькій та Черни- шевській його, ховаючи власних небіжчиків на розташованому у північній частині міста, між Театральною площею й Сумською вулицею, так званому Лютеранському кладовищі. «Місцевість ця, – вказували, спираючись на журнали міської Думи 1826 р., історики міста першого десятиліття ХХ ст., – була зайнята кладовищем іноземців, ко- трих продовжували ховати по старому, не зважаючи на те, що даний цвинтар був за планом перетворений вже на вулицю»14. З іншого боку, в Полтавській губернії у 1844–1845 рр. на 1 636 317 населення її були 373 іноземних колоністи («141, – як зазначала тогочасна статистика, – земледелец и 232 фабриканта»), а також 570 «нату- ральних» вихідців із-за кордону, серед яких 71 іноземець та 135 колоністів мешкали в «центральному» повіті або, якщо бути абсолютно точними, – у самій Полтаві, в по- селенні неподалік від урочища Бойков; 1 виходець з-за кордону мешкав у Зенківсько- му, 56 – у Кременчуцькому повітах15. І, звичайно, досліджуючи дану тему, не можна обійти увагою Новоросію, де, за даними 1801 року, загалом проживала 257 361 особа, з котрих 16 4448 душ обох ста- тей (або 3,6 % всього населення регіону) відносили себе до іноземних колоністів16. Серед окремих же губерній цього південного краю сучасної України на першому місті перебувала, Катеринославщина. Так, якщо в 1797–1805 рр., тобто на час, коли ця ад- міністративно-територіальна одиниця Російської Імперії розподілялася на 8 повітів, а також Таганрогське градоначальство, землі Азовського козачого війська та Лугансь- ку гірничу область, сюди, на територію двох округ прибуло по 24 іноземців чоловічої статі, то у 1806 р. загальна кількість їх становила вже 556, у 1808 – 676, у 1812 – 1 503, у 1814 – 1 754, у 1817 – 14 632, а у 1818 – 14 650 у 1819 – 14 700, у 1827 – 14 751, у 1835 – 15 634, у 1837 – 22 110, у 1840 – 22 907, у 1851 – 20 276 та в 1854 році – 26 342 чоловіки17. Слід відзначити, що приріст цей був настільки стрімким, що з лихвою пе- рекривав не тільки повну відсутність нових переселенців з-за кордону в межах Кате- ринославської губернії, наприклад, в період з 1804–1815 рр., а й той «відтік» у вигляді повернення їх на батьківщину, котрий, теж річ, мав місце в той час18. Випуск XVI 245 На другому місці у даному процесі йшла Херсонська губернія, де іноземці – «пі- онери» у кількості 611-ти осіб з’явилися ще 1797 р. Вони дали старт процесові актив- ного зростання, котре в наступні півстоліття може бути проілюстроване таким чином: 1804 – 131 особа, 1812 – 217, 1816 – 4 473, 1819 – 4 603, 1829 – 7 098, 1839 – 19 255, 1841 – 19 262, 1852 – 28 02419. Лише в одній Одесі 1836 р. нараховувалося 1 365 осіб, котрі продовжували зберігати за собою громадянства тих держав, звідки вони були родом20. Причому, як і у випадку з Катеринославщиною, зазначений сплеск «чужинної присутності» в регіоні не міг бути загальмований ані повним припиненням переїзду сюди іноземців у 1797–1807 рр., ні різким уповільненням темпів його в 1820–1821, 1829 й 1835 рр. (відповідно – 5, 10, 8 й 3 прибульці з-за кордону)21. Однак найменш динамічні показники щодо перебування на своїх територіях іно- земних підданих мала Таврія. Наприклад, за інформацією 1827 р., тут проживала 6 907 іноземних колоністів, причому до цієї суспільної корпорації джерела відносять також й євреїв22. Разом із тим, за свідченням Дружиніної, губернію населяли тоді представники майже 20 різних національностей23. Таким чином, із самого початку досліджуваного періоду найбільше іноземців бу- ло в Новоросії, а також у Конотопському і Новгород-Сіверському повітах «старої» Малоросійської губернії. У цілому ж як в абсолютному, так й у процентному відно- шеннях число заїжджих було ще незначним, вряд чи перевищуючи в кращі свої часи 2 – 4% від загальної кількості місцевого населення. Переходячи ж до розмови відносно вихідців із тієї чи іншої країни, слід відзначи- ти традиційне перебування тут строкатих за особистим складом підданих Австрійсь- кої імперії. Якщо, наприклад, брати до уваги південні райони тодішньої Бессарабії, що зараз входять до складу незалежної України, то у них, за даними 1812–1820 рр., чисельність «міських обивателів» активно поповнювалася і за рахунок громадян Ду- найської монархії24. У 1798–1800 рр. на території Малоросійської губернії налічува- лося декілька австрійських поселень, причому одне з них – село Чехівка Золотонісько- го повіту – встигло навіть опинитися в приватній власності генерал-лейтенанта Не- плюєва25. У межах Чернігівщини німці-католики з ерцгерцогства Австрія, мадьяри та чехи створили колонії Великий і Малий Вердери (всього 719 осіб обох статей), а їх співвітчизники – протестанти – поселення Рундевізе, Кальчинівка, Білі Вежі та Біло- везське Містечко26. А пов’язані з австрійцями події в Новоросії взагалі мали риси де- тективного сюжету. Річ у тім, що, розраховуючи освоїти причорноморський район імперії головним чином за рахунок «зовнішньої колонізації», урядові кола Санкт-Петербурга наприкін- ці ХУІІІ ст. надали право вільного переїзду сюди всім європейцям, котрі цього заба- жають. Проте вже в 1804 р. виявилося, що для прибулих у тамтешні степи 1342 родин іноземних переселенців (серед яких, до речі, переважали німці) не вистачає землі на- віть під їхні оселі. Дізнавшись про такий стан речей, центральна адміністрація 1805 р. ухвалила ще одне, діаметрально протилежне попередньому рішення – квотувати що- річну кількість закордонних прибульців до Новоросії 200 сім’ями27. Причому дане обмеження стосувалося всіх, окрім австрійців, котрих російська влада чомусь виріши- ла пускати в країну без жодних перешкод28. Плануючи забезпечувати їх землею не тільки за рахунок викупу казною частини приватновласницьких наділів, а й шляхом Проблеми історії України ХІХ–ХХ ст. 246 надання їм, за ініціативи «Конторы опекунства Новороссийских иностранных посе- ленцев», певної кількості необроблюваної землі місцевих поміщиків і дворян (ні в якому разі, безумовно, не зачіпаючи матеріальних інтересів цих останніх)29. Однак навіть подібного типу обережність та «вибіркова щедрість» спричинили цілу низку аграрних конфліктів, найхарактернішими з котрих були події у населеному переважно вірменами місті Григоріополь Херсонської губернії. Тодішній новоросійський генерал-губернатор Еммануель Арман де-Рішельє, про- вівши силами своїх підлеглих ревізію земельних володінь мешканців Григоріополя, залишився невдоволеним тим, що величезні площі останніх хронічно пустували. Бу- дучи активним прибічником саме іноземної колонізації підлеглого йому за посадою краю, Рішельє, спираючись на постанову уряду Російської імперії від 30 січня 1802 р., наказав поселити в Григоріополі перші 495 сімей австрійських угорців, зробивши та- ким чином даний населений пункт місцем тимчасового перебування переселенців вка- заної національності. Крім того, власним ордером від 24 листопада 1806 р. на ім’я ти- распольського повітового землеміра Шаржинського цей російський високопосадовець французького походження наказав виділити кожному сімейству «григоріопольських австрійців» по 60 десятин землі30. Проте такого відвертого пограбування місцеві жителі винести вже не могли! Міська дума на одному із своїх екстрених засідань висловила рішучий протест із приводу тако- го несправедливого по відношенню до всіх городян рішення адміністрації. До Одеси терміново відправилася спеціальна делегація, яка на місці повинна була пояснити Ріше- льє неправомірність його кроків. Крім того, григоріопольці збиралися навіть писати ли- ста самому імператорові, вимагаючи захисту від сваволі місцевих чиновників. І лише після 1809 р. ситуація поступово «вирівнялася», а пристрасті трохи вщухли31. Отже, наявний у нашому розпорядженні матеріал дає змогу навіть у подібного типу невеличкому сюжеті окреслити головні регіони перебування австрійців у краї, вказати на початкову кількість їх там, прослідкувати окремі моменти «вкорінення» підданих Відня на нових для себе землях. Зовсім іншим народом, котрий на межі XVIII – першої половини XIX ст. з’явився на теренах краю, були албанці. Мусульмани за віросповіданням, вони, залишаючи землі Блискучої Порти й рухаючись на північ, оселялися наперед у межах Південної Бессарабії, де спочатку просто «сусідилися» до православних слов’яномовних болгар та християн-гагаузів, які в побуті користувалися здебільшого тюркськими говірками. І лише трохи згодом, пройшовши на своїй новій батьківщині численні випробування, бессарабські албанці почали створювати власні села, одним із найбільших серед кот- рих була розташована на південний схід від міста Болград колонія Карокурт (нині – Жовтневе)32. За даними 1821 р., у Буджаку серед більше ніж 38 тис. іноземних колоні- стів налічувалося «900 чоловік греків та албанців»33. Ще одним районом компактного розселення албанців в Україні була Херсонська губернія. Саме тут, відслуживши належний термін в Одеському грецькому батальйо- ні, албанці, котрі, поряд з вихідцями з Пелопоннесу становили основу цього бойового підрозділу, розселялися на постійне проживання як у селі Олександрівка на околицях «Південної Пальміри», так і в районі між Сухим Лиманом та річкою Барабой. І, зви- чайно ж, не слід забувати про наявність певної кількості «українських» албанців під Випуск XVI 247 Балаклавою, у Таврії. Особливістю становища представників даної національності був той факт, що, фактично перебуваючи на положенні іноземних колоністів, вони зовсім не підпорядковувалися відповідного типу адміністрації34. Отже, маємо всі підстави твердити про те, що албанці в передреформену пору віт- чизняної історії у демографічному плані освоїли Буджак, Одещину й район селища Балаклава в Криму, проживаючи здебільшого у сільській місцевості. Рухаючись далі за алфавітним переліком країн світу, просто не можна не згадати бельгійців, або вихідців із території майбутнього Королівства Бельгія. Передусім слід згадати невеличку общину останніх, що вже у 20-х рр. ХІХ ст. проживала в Харкові. Щонайменше одне покоління співвітчизників мешкало там же перед тим35. З іншого боку, певна кількість бельгійців мешкала у м. Шостка Чернігівської губернії, на Ка- теринославщині, Херсонщині та в Таврії. Народ цей у нових умовах існування аб- солютно не був «аграрним». Бельгійці, становлячи за чисельністю, дійсно, крихту се- ред автохтонного населення, тягнулися до значних населених пунктів й окремих має- тностей, де знаходили застосування власних сил і здібностей на фабриках та заводах. Зовсім іншу картину являли собою болгари. Зокрема ще у 1800–1801 рр., коли Бессарабія не входила ще до складу Російської Імперії, на території Буджаку вже іс- нували поселення вихідців із Балканського півострова, котрі через переважання серед них саме болгар отримали назву болгарських. Коли ж в історії краю настала нова, об- разно кажучи, «російська доба», загальна кількість їх тут, що таким чином рятувалися від антиправославних репресій османів, різко зросла36. Наявні джерела дозволяють чітко розділити процес переселення тодішніх болгар у Південну Бессарабію на декілька етапів. Так, до 1806–1807 рр. тисячі їх переселили- ся з території Блискучої Порти на землі Буджаку, а також у міста Ізмаїл, Кілію, Бенде- ри, Акерман37. Трохи пізніше, в 1811–1821 рр., спостерігався новий наплив болгарсь- ких колоністів у дану область, причому чисельність останніх, після відрахування з їх загальної кількості молдаван, українців, росіян, греків й албанців, становила 23 916 осіб, 404 сім’ї з яких, за даними 1819 р., оселилися в тому ж Ізмаїлі, 194 – у Рені, 70 – в Акермані, 23 – в Бендерах, 18 – у Кілії38. За інформацією 1828–1830 рр., у Бессарабії, в межах окремої Нижньо-Буджакської округи, окрім фактів підселення вихідців з Бол- гарії до існуючих раніше колоній, більше ніж 50 тис. болгар-християн заснували посе- лення Саталик-Хаджі, Нандаклія, Фінтіне-Дзінілор, Селіогло, Єнікіой, Старотроян, Дюльмень, Тропокло, Дельжілер, Ісерлія, Хасан-Батир, Чумлекіой, Бургуджі, Комрат, Слободзея, Дермендер39. Упродовж 1835–1844 рр. представники цієї національної групи мешкали приблизно у 83 «власних» населених пунктах. Серед них особливо виділялися Конгаз, Чийшин, Імпуцити, Пандаклія, Курчі, Болград (до 1819 р. – селище Табак, або Табаки), Вулканешт, Каракурт Болгарський, Вайоала, Чадир-Лунг, Чимши- кіой, Татар-Копчак, Фрикацей, Кубай, Твардиця40. У жовтні 1851 – квітні 1852 рр. мі- сцевим болгарам належали також населені пункти Кірсово, Вайсал, Кубей, Чешмева- руіт, Ташбунари, Кіріютні41. Приблизно з 40-х рр. ХІХ ст. невід’ємною складовою частиною відповідних районів Бессарабської губернії стали Ізмаїльський, Кагуло- Прутський і Верхньо-Буджакський округи болгарських колоністів, до складу котрих входили такі населені пункти, як Етулія, Картал, Конгаз, Казаяклія, Кірсово, Бешалма, Баурчі, Гайдар, Бешгіоз, Томай, Дезгінже, Башкалія, Чок-Майдан, Авдарма42. Бесса- Проблеми історії України ХІХ–ХХ ст. 248 рабські болгари вперто добивалися дозволу освоїти містечко Голицю, де існували до 3 тис. десятин незайманих земель; однак ці їх намагання скінчилися безрезультатно43. Паралельно з цим, прибувши на свою нову батьківщину, переселенці з Болгарії, що називається, «на другий день», приймали всеросійське підданство. Саме так вчинили П.Петракогло, І.Златов, Р.Петрович, Я.Ніколаєвич, Д.Міров, М.Петрович та тисячі їх співвітчизників44. Аналогічною була доля болгар і в Новоросії, де ці вихідці з Балкан селилися у мі- стах та на периферії: причому в останньому випадку мало місце не тільки підселення їх до вже існуючих колоній, а й створення нових населених пунктів. Втім, дана тема настільки цікава, що на ній варто було б зупинитися окремо. Відповідно до наявних документів у Північному Причорномор’ї на 1804 р. про- живали 1342 сім’ї іноземних колоністів, серед котрих були і болгари45. В 1819 р., за інформацією, що її надав до Санкт-Петербурга голова «Попечительского комитета об иностранных поселенцах Южного края» І.Інзов, «задунайських переселенців» у Ново- росії нараховувалося 6 532, у тому числі – певна кількість тих же болгар46. Нарешті, в 1821 р. у грецьких та болгарських колоніях регіону мешкали 8 575 чоловіків і жінок, що за абсолютними показниками було в 5 разів більше, аніж у згадуваному вище Бу- джаку47. Характеризуючи дані поселення взагалі, процитуємо слова радянської дослі- дниці соціально-економічних відносин О.І. Дружининої, яка саме з цього приводу за- значала: «Колонії їх були порівняно нечисленні й малолюдні. Як правило, це були одиничні населені пункти, і лише зрідка знаходилася у наявності невелика група сіл, із котрих можна було б сформувати колоністську округу»48. Пояснити подібного роду стан речей можна було тільки тим, що, перебуваючи тоді в дружніх відносинах з От- томанською Портою, яка володіла територією Болгарії, царський уряд, не маючи мо- жливості офіційно запрошувати до себе вихідців із цієї частини Балкан, обмежувався лише тим, що не відмовляв у наданні притулку тим із її уродженців, хто зумів само- стійно дістатися території Росії49. Причому дане правило розповсюджувалося на всі адміністративні складові Новоросії. Так, пізньої осені 1801 р. на судні, що належало відставному прапорщику шкіперу Мускулі, до Одеси на чолі із своїм священиком прибули 19 болгарських сімей (148 осіб) з Румелії. У ході розслідування російською владою даного інциденту виявилося, що зазначений корабель, випадково зайшовши на рейд в один із портів Адріанополь- ського району Османської Порти, був миттєво оточений групою жителів місцевого селища Кючук-Буслики, котрі із сльозами на очах розповідаючи капітанові про жорс- токе ставлення до православних болгар місцевого паші Османа Пазванд-огли, благали врятувати їх від неминучої смерті. Будучи не у змозі відмовити цим нещасним проха- чам, Мускулі на власний страх та ризик перевіз їх до «Південної Пальміри», чиє насе- лення саме в такий спосіб поповнилося другою після заснування міста групою бол- гар50. Третє ж з відомих нам більш-менш масових заселень Одеси останніми, припа- даючи на 1815–1819 рр., було пов’язане з долею Грецького батальону – однієї з війсь- кових частин російської армії, у складі якої, попри її явно «неболгарську» назву, несли службу й болгарські вояки51. В той же час об’єктами болгарської демографічної експансії, окрім Одеси та її околиць, стала також «глибинка» Херсонської губернії. Зокрема ще у 1795 р. дехто Випуск XVI 249 з болгар взяв участь у заснуванні такого тамтешнього повітового центру, як Тирас- поль, а також державних поселень Троїцьке й Маяки52. Впродовж 1797 – 1802 рр. у Тираспольському повіті виникають болгарські колонії Великий і Малий Буялики, що дали початок та стали центром Буяликцької округи іноземних поселенців (де, за дани- ми, наприклад, січня – травня 1807 р., проживали вже 772 колоністи), а в Херсонсько- му – селище Тернівка, неподалік від Миколаєва (інформація 1793 – 1796 рр. За свід- ченням тогочасних спостерігачів, у ньому й через півстоліття продовжували жити по- селенці53. В 1801 – 1802 і 1804 рр. на території губернії з’явилися 4 нові болгарські селища, у 1806 та 1809 рр. – по одному, в 1810 р. – ще 354. Якщо ж вірити результатам проведеної 1811 р. ревізії, то на Херсонщині, окрім уже згадуваних вище, знаходилися болгарські населені пункти Інгулка (існувала протягом 1802–1822 рр.; проживали там 39 сімей, або 111 душ обох статей), Кубанка (розташована була на схід від Одеси, створена 1804 р., мешкали у ній 86 сімей, що складалися з 242 осіб), Слов’яносербське (1807; 15 сімей й 36 чол.), Катаржинське (Катаржина) (виникло в 1806 р. на р. Куяль- ник; 161 сім’я, 432 осіб), Паркани (на лівому березі Дністра, неподалік від Тираспо- ля)55. Особливо цікавим видається процес заселення останньої колонії, до розгляду котрого ми перейдемо. Ініціатива створення цього осередку розміщення вихідців з-за кордону належала вже відомому по австрійських сюжетах французові Рішельє. З одного боку, дізнав- шись про те, що на місці розташування майбутніх Паркан ще здавна була розбита за- харащена на початок XIX ст. плантація шовковичних дерев, а з іншого, – вважаючи переселенців із дунайських князівств Порти, особливо болгар, досить вправними спе- ціалістами у галузі практичного шовківництва, цей улюбленець Олександра I, котрий очолював тоді, як відомо, весь Новоросійський край, розпочав клопотання щодо від- правлення їх на нове місце проживання. Причому ці його зусилля були настільки ус- пішними, що вже, певне, 1804 р. уряд Російської імперії не тільки викупив із даною метою 678 дес. належних місту Тирасполь земель, а й ухвалив постанову про розмі- щення на них спочатку 24 у 1805 р., а в 1808 р. – вже 59 сімей іноземних колоністів. Серед них, окрім майстрів із виготовлення шовку, були також ремісники інших про- фесій, що відразу ж зробило «рішельєвські» Паркани непересічним виробничим осе- редком56. Трохи згодом, у звіті за 1852 р. херсонський губернатор Ільїнський, зазна- чаючи про багатонаціональність підвладного йому регіону, з числа інших народів ви- діляв вправних у своїх заняттях місцевих болгар57. Дещо подібне можемо сказати також і про Таврію, де вже в 1801–1806 рр., голо- вним чином у межах Кримського півострова, існували болгарські колонії Балточокрак (що зручно розташувалася на шляху із Сімферополя до Бахчисарая), Старий Крим під Феодосією та Кішлав. Являючи собою спочатку поселення змішаного типу, у котрих болгарський елемент переважав лише відносно, всі вони з плином часу остаточно «оболгарюються», причому в даному разі можна погодитися з тими дослідниками, хто пояснює зазначене явище привабливістю для болгар Криму саме через відсутність тут кріпаччини з її поміщицькою кабалою58. Підсумовуючи динаміку розселення болгар в Україні кінця XVIII – першої поло- вини XIX ст., ми, так би мовити, не відійдемо далеко від істини, коли зазначимо, що головним ареалом їх розміщення з причин як соціальних, так і суто географічних зро- Проблеми історії України ХІХ–ХХ ст. 250 билися саме південні регіони, густо всіяні колоніями відповідного типу, з території котрих, звісна річ, вони отримали змогу освоювати ті ж Південно-Західний край та Малоросію аж до граничних їх меж включно. Переходячи до розмови про тих із британців, хто, облишивши свою вітчизну, по- дався в чужі краї й у тому числі – на південь Російської імперії, слід відзначити, що їх тут була порівняно невелика кількість. Зокрема на сьогоднішній день нам не відомо жодного компактного поселення вихідців із «туманного Альбіону», котре існувало б на просторах від Кам’янця-Подільського і до Криму. Поодинокі представники цієї нації, оминаючи Україну транзитом або ж приїжджаючи сюди головним чином для участі в діяльності тутешніх ярмарок та контрактів, могли певний час працювати на регіон як директори, інженери, техніки, майстри й робітники на вітчизняних мануфак- турах, фабриках і заводах, у ролі так званих «мандрівних механіків» обслуговувати маєтки та фільварки, виконувати менеджерські функції в банківських конторах, брати участь в освоєнні природних багатств України як очільники наукових експедицій, а також будівники, наприклад, портових споруд59. Кожен із таких суб’єктів міг мати тут дружину свого або ж, на крайній випадок, туземного походження, сім’ю (чий персо- нальний склад, як у випадку із працюючим у серпні 1837 р. в Севастополі винахідни- ком, англійцем Гюптоном, сягав 8 осіб), родичів, певне майно60. Проте особливість англійських відвідин регіону полягала у тому, що вони ніколи (головним чином завдя- ки високому рівню життя в самій Британії й її тодішнім законам, відповідно до кот- рих, наприклад, англійським інженерам під загрозою смертної кари заборонялося виї- здити на заробітки за кордон) не набули масового характеру. Виходячи з цього, і зага- льна картина перебування підданих Лондона у підвладних династії Романових україн- ських губерніях була позбавлена демографічної цілісності, являючи собою лише ури- вчастий набір цифрових показників, окремих фактів та явищ. Ще одним народом, чиї представники як іноземці приїздили до України, були воло- хи, або вихідці з території пізнішої Румунії. Так, у 1798–1800 рр. значна кількість їх ме- шкала в Глухівському повіті Малоросійської губернії61. Цікаві свідчення щодо перебу- вання цієї категорії «закордонних жителів» у відповідних регіонах Бессарабії містяться в донесенні тосканського консула в Одесі від 21 березня 1821 р., що його чи не найпер- ше у вітчизняній науці видрукував український історик М.М.Варварцев. «Влада Росій- ської імперії, – читаємо у зазначеному документі, – задовольняється тим, що не відмов- ляє в паспортах тим, хто просить про них, гостинно надаючи у відповідних місцях Оде- ського карантину притулок численним сім’ям із Молдавії, котрі вирішили сховатися від негараздів війни. До Бессарабії їх прибули вже понад 2 тисячі»62. Разом із тим, виходячи з загальної теми дослідження, не можна обійти увагою і Новоросію. Коли розглядати щойно поіменований регіон як єдине ціле, то слід відзначити, що крива заселення його волохами в період часу, котрий нас цікавить, має тенденцію до хронічного спаду. Зокрема, якщо наприкінці 70-х рр. XVIII ст. на долю «волоського народу» припадало 11, 3% від загальної кількості жителів краю, то напередодні лікві- дації кріпосницьких відносин його частка становила тільки 6,21%63. Аналогічна ж кар- тина спостерігалася тоді також на теренах тамтешніх губерній. Так, у Катеринославській губернії перші волоські переселенці з’явилися ще в період із 1779 по 1797 рр.64 Трохи пізніше, десь із 1847 по 1850 рр., нові партії їх, ря- Випуск XVI 251 туючись, за словами тогочасного місцевого губернатора, від гніту Оттоманської По- рти, розселилися в районі сучасного Запоріжжя, на Бахмутщині й Слов’яносербщині (16 казенних поселень і хуторів, де проживали 9 973 душі обох статей)65. Втім, у на- ступні часи інтенсивність експансії волохів сюди спадає настільки, що, наприклад, у 1858 р. питома вага громадян цієї національності серед автохтонного населення лед- ве сягала в Бахмутському повіті – 5,8, у Донецькому – 3,43 та в Катеринославському – 0,65 процента (для порівняння: у 1779–1780 рр. аналогічні показники становили від- повідно 20,88, 15,57 і 14,53%)66. Зовсім щезнути з демографічної карти цієї адмініст- ративно-територіальної одиниці не дозволяла волохам, певне, тільки відсутність депо- пуляції, тобто переважання серед них народжуваності над смертністю. Проте зазначе- не явище, цікаве з точки зору історії взагалі, залишається поза рамками даної статті, оскільки стосується перш за все давно «обрусілих» волохів, аніж тих із них, хто, при- йшовши в новоросійські степи, лише думав про прийняття імперського підданства. Не менш парадоксально розвивалася ситуація й на Херсонщині. Зокрема абсолю- тні цифри зростання чисельності волохів тут у період із 1780 по 1859 рр. – майже в чотири рази (від 33 до 125 тис. осіб) – нібито не можуть викликати ніякого занепо- коєння з приводу збереження їх тут як особливої національної групи67. Проте, розгля- даючи динаміку відсоткових показників, матимемо більш песимістичну картину, оскі- льки за той же час процент волохів у загальній масі населення впав з 17,96 до 11,15 (а в Очаківській області – навіть із 50 до 17,01)68. Й даний регрес був би ще помітні- шим, аби не «компенсуюча дія» тих повітів губернії, що прилягали до Бессарабії (на- приклад – Тираспольського), на територіях котрих навіть у 1853–1856 рр. проживали до 32% волохів69. Тлумачення цьому незвичайному явищу слід, на нашу думку, шука- ти перш за все в факті майже повного припинення у середині XIX cт. волоської еміг- рації в Україну та перехід раніше прибулих сюди представників цього народу на, об- разно кажучи, режим «внутрішнього відтворення». Досить рано в Україні з’явилися також голландці. Зокрема у 1805 р. в Чернігів- ській губернії проживало їх уже 78 сімей70. Певна частина вихідців з Нідерландів ме- шкала тоді й у Бердичівському повіті Київської губернії71. Трохи пізніше, а саме в 1818 р. у Новоросії нараховувалося 2 811 осіб голландців чоловічої статі, причому кількість ця і надалі продовжувала зростати за рахунок прибуття нових вихідців з-за кордону: в 1819 р. – 75 сімей, у 1820 – ще 179 тощо72. Більшість цих переселенців на- лежала до анабаптистської секти менонітів, що в подальшому визначало навіть зовні- шній вигляд створюваних ними поселень (який стає особливо помітним при залученні до нашої теми даних по окремих місцевостях Півдня)73. В Катеринославську губернію перші голландці-меноніти прибули у 1789 р., утворивши з часом в однойменному повіті поселення Бурвальде й Нижня Хортиця (1803), а також Нейостервік і Кронстааль (1809)74. Протягом 1795–1796 рр. сюди на постійне проживання переїхали ще 120 менонітських родин, члени котрих, поступово розселившись у Новомосковському та Олександрівському повітах, утворили там се- лища Шенвіз («На околиці міста Олександрівська, – відмічають наявні джерела, – протікає річка Московка, чий початок губиться в степу, а за нею впродовж 1795–1797 була поселена ця менонітська колонія») й Кронсгартен75. 1804 р. група нідерландських колоністів вела з місцевою адміністрацією переговори щодо придбання ними у держа- Проблеми історії України ХІХ–ХХ ст. 252 ви 15 тис. десятин землі в урочищі Вольнянка, котрі, як нам відомо, закінчилися без- результатно76. Ще через два роки після входження до складу Катеринославського по- віту найменш заселених у всій губернії земель голландці були однією з тих націй, кот- рі охоче селилися саме в цих диких місцях77. За даними 1811 р., на Катеринославщині, окрім вищеперерахованих, існували також засновані майже десятиліття потому голла- ндські населені пункти Хортиця (Хортицьке; 44 родини, або 179 чоловік усіх мешкан- ців), Розентааль (або Канцерівка; 25 сімей, 98 осіб), острів Хортиця (12 родин, 37 жи- телів), Ейлаге (Кічкас), де проживала тоді 31 сім’я, Кронсвейде (26 родин), Нейенбург (Малашівка; 41 чоловік мешканців), Нейєндорф (Широке; 196) і Шенгорст (143 жите- лі)78. Слід зазначити, що становище більшості з цих щойно прибулих російських під- даних було далеким від ідилії: так, голландцям, які переїхали на Катеринославщину у 1804–1805 рр., «довелося зимувати безпосередньо в степу, серед копиць нескошеного сіна. У цей ранній період частина з них померла від холоду, голоду та хвороб»79. Ана- логічно виглядала й картина розселення голландців-менонітів у Таврії з тією лише різницею, що вони виглядали, якщо вірити документам, більш заможнішими, аніж їх північні «сусіди»: в усякому разі навіть у 1904 р., тобто через століття після появи тут перших мігрантів даної нації, їх нащадки згадували те розкішне вбрання (включаючи сюртуки із святковими гудзиками – «талеркнопфами» і взуття зі срібними застібками), в котрому прибули в цю південну область сучасної України їх бабусі й дідусі80. Підводячи підсумок наявним матеріалам щодо перебування голландців на вітчиз- няних територіях, слід зазначити, що переважна більшість із них оселилася тоді в сільській місцевості, що пояснюється їх загальною схильністю до аграрного сектора економіки, викликаною перш за все релігійними переконаннями колоністів. У період з 1796 по 1856 р. в межах України масово проживали греки. Наприклад, уже наприкінці XVIII ст. «538 осіб їх чоловічої та 439 – жіночої статі» мешкали у 20 повітах тогочасної Малоросійської губернії, в тому числі у Ніжині й на Глухівщині81. Крім того, в Кременчуці та Стародубі існували тоді Грецькі вулиці, що зайвий раз сві- дчить про наявність там певної кількості обивателів відповідної національності82. У подальшому залюднення українських теренів греками не те, що не припинилося, а й розвивалося по висхідній. Якщо говорити про Харків, то тут інформація щодо перебування вихідців з Пе- лопоннесу збереглася як у топографічних, так і в генеалогічних даних стосовно цього адміністративного центру однойменної губернії. Зокрема вже у 1799 р. помітним фактором демографічного життя міста стали грецькі родини, представники однієї з котрих – Анадольських – навіть зуміли, образно кажучи, «вийти в люди»83. Трохи пізніше, 1804 р., на харківських картах з’являється Грецька («Греківська») вулиця, на якій, окрім величезного саду Черкасова, аж до 1852 р. стояли розкішні будинки пря- мих нащадків слави імператорів Візантії84. Трохи по іншому виглядала картина на Чернігівщині, де, за даними 1805 р., знай- шли собі притулок 559 греків85. Звісна річ, певна частина їх розмістилася у самому Чер- нігові, однак більшість віддала перевагу «глибинці» до заштатних містечок включно. В результаті чого периферійні частини «грецької карти» даної губернії (у разі, коли вона з часом буде кимось укладена!) виявилися б зацяткованими численними позначками, тоді як саме «місто Чорного князя» опинилося б в порівняно з ними в деякому вакуумі. Випуск XVI 253 У Новоросії перша хвиля грецької колонізації припадала на 1779–1780 рр., завдяки чому питома вага цих іноземців по відношенню до загальної кількості місцевих жителів досить швидко сягнула позначки в 6 відсотків86. Наступний етап переселення їх у ново- російські степи мав місце десь у 1804–1806 рр., коли там з’явилися 1342 нові сім’ї вихі- дців з-за кордону, серед котрих було й чимало греків87. Й, нарешті, третій період, розпо- чавшись 1810 р., проходив настільки бурхливо, що вже через десятиліття в тамтешніх болгаро-грецьких поселеннях нараховувалося 8 575 чоловіків та жінок88. Здебільшого то були колишні православні піддані Оттоманської Порти, які, рятуючись від пересліду- вань із боку співвітчизників – мусульман (котрі називали їх не інакше, як «райя», або «худоба»), тікали до єдиновірної їм Росії89. З плином часу, однак, даний процес уповіль- нюється настільки, що вже після 1858 р. кількість жителів грецьких поселень краю під- тримувалася на належному рівні лише за рахунок внутрішнього потенціалу90. На просторах Катеринославської губернії перші греки з’явилися, мабуть, ще у період відокремлення Кримського ханства від Туреччини91. В подальшому чисель- ність їх тут зростала настільки, що вже у 1802 р. в межах Катеринославщини існувала особлива Маріупольська колоністська округа загальною площею 3 625 036 квадратних верств, а на початку XIX ст. греки володіли тут 339 150 дес. орних та 12 164 дес. не- придатних для заняття сільським господарством угідь92. Можна також твердити, що певна частина як греків-землеробів, так і воїнів, продовжуючи формально залишатися в оттоманському підданстві, взяли участь у створенні розташованої тут же мережі колоністських поселень93. Ще однією «малою вітчизною», де греки, що в другій половині XVIII – на початку XIX ст. емігрували до Російської імперії, постійно знаходили гостинний притулок, була Херсонщина. Масовий переїзд їх сюди розпочався у 1770-х рр., причому поряд із 20-ма населеними пунктами між річками Мокрі Яли, Калець, Гізеле й Вовча пересе- ленці, освоївши морське узбережжя в районі гирла Кальміусу, заснували тут таке суто еллінське за походженням місто, як Маріуполь, котре трохи згодом перетворилося на економічний осередок цілого району94. За даними 1801–1811 рр., в останньому виник- ло до 10 селищ так званих «маріупольських греків» (а саме подібний їх тип, що, буду- чи переселені сюди з Криму, володіли татарською мовою краще, ніж рідною, грець- кою, склався на той час у Херсонській губернії!), з-поміж яких особливо виділялися колонії Ялта, Гурзуф, Бешев та Чердакли95. Окрім того, певна кількість «чистих» гре- ків – емігрантів першого покоління – мешкала тоді ж у Херсоні, Одесі, Григоріополі (1819 – 1824– 1700 осіб, 1825 – 1842 – 2 318) і в розташованому поблизу «Південної Пальміри» селі Олександрівка96. Подібно до ситуації з голландцями (див. вище), гре- кам жилося на нових місцях далеко не просто: зокрема, якщо безпосередньо на мо- мент прибуття їх у регіон, разом із грузинами й волохами нараховувалося тут 16 476 осіб, то в 1823 р. дана цифра зросла лише до 20 925, тобто приріст населення був на- стільки незначним, що казна навіть вирішила відібрати в них частину земель, котрі хронічно не оброблялися97. «Зміна кліматичних умов та загального способу життя, – відзначав сучасник, – багато їх у чисельності зменшила»98. Специфічний характер мало грецьке питання в Таврійській губернії, саме існуван- ня якого почалося з того, що в епоху політичних присмерків Кримського ханства еллінів звідти просто-напросто виселили на північ. Проте вже невдовзі, коли почали набирати Проблеми історії України ХІХ–ХХ ст. 254 сили зворотні процеси, пов’язані з необхідністю освоєння цієї околиці Північного При- чорномор’я, тисячі греків повернулася на простори від Ананіїва до південного узбереж- жя Криму. Так, у 1801–1806 рр., мов гриби після дощу, виростають колонії їх між Сім- ферополем і Бахчисараєм, а також під Феодосією та Севастополем99. За даними 1834– 1835 рр., «між монастирем Святого Георгія і Балаклавою дорога йде то згори, то вгору, й так продовжується до чарівного за зовнішністю своєю селища Кадукуі, населеного греками»100. Певна кількість грецьких сімей проживала в живописній Отузькій долині, розташованій у районі сухопутного шляху із стародавньої Кафи на Суу-Даг (нинішній Судак)101. Суто грецькою місцевістю завжди вважалося містечко Балаклава, де поряд з цивільним населенням перебувала велика кількість арнаутів, або службовців баталь- йону грецької міліції102. В 1836 р. сотні колишніх пелопоннесців освоїли Керч (Єні- Кале) і Тамань103. У спогадах А.М.Демидова-Сан-Донато, який 1837 р. здійснив подо- рож по Тавриді, можна прочитати, що повітова «Феодосія вважається містом вельми приємним. Головне населення її становлять греки, котрих тут вельми таки забагато. Всі вони мешкають у середній частині міста, займаючи будинки новітньої архітектури, в більшості своїй досить привабливі. Кожна грецька сім’я живе окремо; майже скрізь є окремі невеличкі садибки з садочками. Серед грецького населення Феодосії іноземців більш за все вражає врода їх жінок; є чимало грецьких родин, у яких слабка стать про- довжує зберігати витонченість давньогрецького типу, прикрашену чарівністю обхо- дження, запозиченою від освічених верств Західної Європи»104. Навіть у губернському місті – Сімферополі – на межі 30–40-х рр. XIX ст. діяло три грецькі церкви, що засвідчує неабияку популярність цієї нації в даному місті105. Поряд з греками практично по всій території України зустрічаємо також італій- ців, чия батьківщина, будучи роздробленою тоді на безліч феодальних князівств та частково перебуваючи під австрійською окупацією, за рівнем життя займала одне з останніх місць в Європі. Саме ці несприятливі умови, помножені на соціальну неста- більність у країні, виштовхували за її межі сотні тисяч власних громадян, котрі, окрім двох Америк, Франції й Великобританії, масово освоювали зокрема і Північне При- чорномор’я106. Маємо на увазі Катеринославську губернію, чиї внутрішні райони завжди при- ваблювали італійців. Тут, за станом на 1825–1860 рр., вихідці з Апеннінського півост- рова вкоренилися настільки успішно, що тогочасні джерела прямо називають їх одні- єю з 14 основних національностей, котрі заселили цей край107. З іншого боку, актив- ним центром італійської еміграції було місто Таганрог, в якому, до речі, у 1833 р. по- бував Дж. Гарібальді108. На Херсонщині головним центром перебування італійців стала Одеса. Так, уже в 1797 р. серед 7–8 тис. городян її нараховувалося 800 співвітчизників геніального Лео- нардо да Вінчі, а до початку 30-х рр. наступного, XIX ст. цей показник зріс до 1600 осіб109. Крім того, тут розташовувалися консульські осередки Королівства обох Сицилій, Тоскани та Сардинії, що, звісна річ, постійно приваблювало сюди нових італійців110. У Таврійській губернії вони компактно проживали перш за все в містах. Зокрема у центрі Феодосії в 1836–1837 рр. існувала ціла Італійська вулиця («прекрасна, – за словами одного з подорожніх, – під чиїми аркадами було облаштовано дуже багато крамниць»), а серед тамтешніх італійців особливо виділялася родина Аморетті, у чиє- Випуск XVI 255 му будинку не раз зупинявся імператор Микола І під час своїх візитів до Західного Криму111. Тоді ж певна кількість вихідців із Генуї мешкала в Керчі й Тамані112. Не був обійдений присутністю даної нації також Севастополь, причому тут джерела частіше за інших згадують сім’ю Кабалзаро113. У другій половині XVIII – на початку XIX ст. в Україну приїздило надзвичайно багато німців, причому у той час, на відміну, наприклад, від відповідної іміграції XVI ст., яка, відбуваючись під впливом ідей нідерландського анабаптиста Шимона (Сімона) Менно, шукала собі простору, вільного від релігійних переслідувань, пересу- вання їх на схід Європи спричинялося: а) політичною нестабільністю в самій Німеч- чині, пов’язаною з поділом країни на безліч невеликих держав; б) викликаним цією останньою уповільненням економічного розвитку рейнських областей, в) низьким життєвим рівнем на вказаних територіях, г) навалою наполеонівської Франції на німе- цькі землі, що стала додатковою причиною масового зубожіння місцевого населен- ня114. Зрозуміло, що ця у прямому сенсі цього слова безліч мігрантів розселилася в багатьох регіонах неазіатської частини Російської імперії. Для півдня Бессарабії початком німецького освоєння краю слід, певне, вважати другу половину травня 1812 р. (за іншими даними – середину 1816 р.), коли після укладання Бухарестського миру між Санкт-Петербургом і Стамбулом у Буджак при- була перша партія переселенців, у складі котрої були, звісна річ, й особи, на яких по- ширювався статус іноземців. В 1820 р. вюртембержці на чолі зі своїм пастором Лінд- лем почали освоювати Акерманщину115. А через 25 років у регіоні нараховувалося вже щонайменше 8 німецьких колоній, поміж котрих особливо доброю славою користува- лися поселення поблизу містечка Кучерони, а також селища Страсбург та Мангейм116. Ще одним осередком розселення німців став Південно-Західний край. Напри- клад, із 1829 р. вони почали оселятися в містечку Дунаївці Подільської губернії, а десь після 1831 р. вже повністю освоїли її ж Ушицький повіт117. Упродовж 1829– 1831 рр. 57 німецьких сімей прибули до села Рожищі Луцького повіту, започаткував- ши тут тим самим відомий у подальшому центр ділової активності вихідців з-за кор- дону на Волині118. Й, нарешті, з 1832 р., з моменту появи в містечку Коростишів Ки- ївської губернії перших 50-ти німецьких сімей розпочинається існування певної час- тини його в режимі суто європейської колонії119. Переходячи до розмови про Малоросію, насамперед слід відмітити появу тут у 1788–1794 рр. німців у майбутній Чернігівській губернії, а на початку ХІХ ст. і на Полтавщині, причому серед цих останніх 54 родин проживали безпосередньо в губе- рнському центрі (з 1808 р.) та 41 сім’я – в повітовому Костянтинограді120. У Харків- ській губернії основним населеним пунктом їх перебування став центр її, де з 1801 по 1841 рр. існували німецькі квартали в складі «розташованої у північній частині міста, з лівого боку від Сумської» Німецької й Чернишевської вулиць та окремі помешкання в районі Журавлівки, діяли кірха (перебудована у 1826–1830 рр., вона стала однією з найкрасивіших споруд свого часу), лютеранська община і комітет допомоги нужден- ним членам її; там працювали такі громадські діячі, як А.Мейєр, І.-А.Розенштраух, Ф.Ольденборгер, С.Пітра, А.Юртенс, А.Бетхер та ряд інших121. Навіть у 1850 р. хар- ківські німці за своєю чисельністю переважали всіх інших іноземців міста122. А в Чер- нігівській губернії, де початок німецької колонізації припадав на 1765–1766 рр. (коли Проблеми історії України ХІХ–ХХ ст. 256 140 прусських сімей з’явилися у селищі Біла Вежа Борзненського повіту), в 1805 р. нараховувалося 565 осіб «німецької нації католицького (у колоніях Великий і Малий Вердери), лютеранського (в Рундевізе й Кальчинівці) та реформістського спові- дань»123. За даними ж 1851–1856 рр., центр німецького розселення у регіоні переміс- тився в містечко Біла Вежа124. Наявні джерела дають можливість вельми детально прослідкувати появу німців й у Новоросії. Зокрема, якщо в 70-х рр. XVIII ст. їх тут майже не було, то у 1858 р. ні- мецька частка серед населення регіону становила вже 3,25%125. Користуючись тим, що в зазначений проміжок часу уряд Російської імперії основну надію у справі колоніза- ції щойно приєднаних земель Півдня покладав на вихідців із-за меж країни, німці при- бували сюди все активніше; причому дана інтенсивність може бути виражена наступ- ними цифрами: до 1804 р. в Новоросії серед 1342 сімей іноземних колоністів взагалі налічувалося 162 родини німців-менонітів, у 1818 р. їх стало вже 958 (включаючи 2 811 осіб), у 1819–1033, у 1820–1212 сімей126. Коли вірити наявним у нашому розпорядження свідченням, то виходить, що пер- ші населені пункти німців-менонітів у Катеринославській губернії виникли в 1789 р. під назвами Ямбург та Іозефсталь (відповідно – Катеринославський і Новомосковсь- кий повіти) й належали уродженцям міста Данціг127. Наступна хвиля еміграції (або, як тоді казали, «второе водворение») відбулася у 1793–1797 рр. Тоді на Катеринослав- щині, на місці однойменного російського села, було засновано німецьку колонію Хор- тиця, а також поселення Шенвізе та Кронсгартен; причому слід відмітити, що, в порі- внянні зі своїми попередниками часів Катерини ІІ ті німці, котрі прибули до краю у перші роки царювання імператора Павла I, виглядали більш заможними128. Черговий пік переселення мав місце в 1811–1827 рр., у результаті чого, з одного боку, серед емі- грантів поряд із вихідцями з Пруссії й Гессен-Дармштадта, 600 сімей яких із 1819 р. зручно облаштувалися в Маріупольському повіті, почали домінувати колишні грома- дяни Баварії, а з іншого, з їх появою тут виникла навіть ціла адміністративна округа у складі 17 демографічних одиниць129. І, звичайно, не можна обійти увагою також пе- ріод із 1831 по 1835 рр., цікавий тим, що поряд з природними німцями в межах Кате- ринославської губернії уряд розселив їх обрусілих земляків з Чернігівщини130. Приблизно в той же самий час об’єктом німецького «вторгнення» зробилася й Херсонська губернія, на чиїх територіях піонером у цьому плані стала заснована 1787 р. колонія Данцігка (Данцігське) Єлисаветградського повіту131. Трохи пізніше, в 1801 – 1809 рр., тут виникло ще 31 поселення німців, серед котрих особливо популяр- ністю користувався населений пункт із вельми романтичною назвою Марієнталь132. І хоча у подальшому інтенсивність міграції спадає (наприклад, за період 1836– 1858 рр. тут створюється лише 2 німецькі колонії – Гелененталь та Нейданціг)133, де- мографічний процес, що називається, стартував, і можна простежити динаміку його навіть по окремих частинах краю. Зокрема в Ольвіопольському повіті, за даними квітня 1811 р., існували засновані за 730 днів до вказаної дати німецькі колонії Раштадт та Мюнхен134. Майже десяток поселень емігрантів із берегів Рейну й Ельби, чиї назви Клостердорф, Мюльгаузен- дорф, Шлягендорф, Рорбах, Шпейєр, Ландау, Вормс, Зульц, Карлсруе та інші повинні були нагадувати мешкаючим там 657 сім’ям переселенців про навічно залишену ними Випуск XVI 257 батьківщину, знаходимо у Херсонському повіті135. Ще 30 населених представниками відповідної національності пунктів дає нам тодішня Тираспольщина, причому саме тут, починаючи ще з 1803 р., поступово формується група таких чисто німецьких за своїм внутрішнім колоритом сіл, як Великий і Малий Лібенталь, Александергільф, Петерсталь, Фрейденталь, Люсдорф, Францфельд, Страсбург, Зельц, Баден, Мангейм, Ельзас, Бергдорф, Кассель, а також виникають створені після впертої суперечки міс- цевої німецької общини під керівництвом Гзеля з жителями м. Григоріополь (1806– 1808 рр.) й втручання в справу керівників МВС Імперії графа Кочубея та О.Б.Куракіна колонії Глюксталь, Нейдорф, Бергталь й ін.136 Крім того, у межах Херсонської губернії більше ніж 230 німців – вихідців із Вюртемберга (так звана «лютерансько-євангелічна община») і німецькомовні ветерани Грецького піхотного батальйону компактною ма- сою проживали в Одесі, а також неподалік від неї, між Сухим Лиманом та річкою Бара бой та поблизу Вознесенська137. У Таврійській губернії найвизначнішими осередками, де з 1802 р. мешкали нім- ці, були, певне, околиці Кара-су-Базара (нині – Старий Крим) і місцевість «поміж рі- ками Зуя й Кара-су, з правого боку від дороги, що вела на Сімферополь, де розташо- вувалися три селища – Нейзац, Фріденталь і Розенталь, котрі нагадували населені пункти з берегів Рейну та в яких мешкали близько 800 жителів»138. Поряд із цим зна- ходимо підданих королів, князів і курфюрстів Німеччини (перш за все – володарів Ангальт-Кеттенських) «в оголеному степу на шляху з Феодосії до Керчі», а також у Порпачі – «першій станції, що її зустрічав подорожній вздовж цього тракту»139. Не- величка колонія переселенців із Пруссії з’явилася й неподалік від міста Ногайська140. З 1804 – 1805 рр. вюртемберзьке поселення «Судак-Фортеця» існувало на південному узбережжі Криму, а ще через півтора століття їх же земляки з’явилися і в межах Мелі- топольського повіту141. Отже, слід відзначити, що німці, прибувши у досліджуваний період на Східну Наддніпрянщину, розселилися тут майже по всій території краю, являючи собою, про- те, населення більш сільське, аніж міське. Ще одним етносом, стосовно якого можна зробити висновок щодо його більш- менш масового перебування в підросійській Україні, були турки, під котрими у да- ному контексті розуміється титульний народ Блискучої Порти, власне кажучи, тво- рець даної мусульманської країни, який силою зброї об’єднав навколо себе в її складі інші народності, аж до греків, болгар та сербів включно. Сцементовані єдиною вірою й наявністю власної, досить могутньої держави, османи рідко відривалися від свого основного кореня. У тих же випадках, коли це все таки траплялося, вони намагалися оселятися в тих місцевостях, наприклад, Європи, де і клімат підходив до їх теплолю- бивої натури, й кордони вітчизни виявлялися недалеко, причому вказане спостере- ження повністю відображає картину освоєння ними Російської імперії, у котрій голо- вним ареалом життя нащадків войовничих сельджуків став перш за все регіон від Чо- рного моря до Катеринославщини. В Бессарабії окремі турки з’являються ще наприкінці XVIII ст. Однак тільки піс- ля 1812 р. кількість їх тут зросла настільки, що це дозволило окремим ученим вважати османський елемент базовим у справі формування кадрів місцевого населення142. По- дібна картина склалася і в Новоросії, де певне число підданих султана, живучи на Проблеми історії України ХІХ–ХХ ст. 258 приватних землях, потрапили навіть в особливу категорію поміщицьких селян, яких, на відміну від «повних» кріпаків, не можна було продавати, дарувати, переводити у дворові люди, піддавати тілесним покаранням143. Осередками перебування турок- османів ставали й портові міста Херсонської та Таврійської губерній, особливо піс- ля встановлення регулярного морського сполучення між ними і Константинополем144. Малася в Україні й сербська община, основна маса адептів котрої мешкала у Бу- джаку, в різних частинах Новоросії та у «Південній Пальмірі». Зокрема вже в 1806 – 1810 рр. у перший із зазначених районів сербів прибуло так багато, що начальник місцевих збройних сил М.І.Кутузов розпочав клопотання перед урядом Російської імперії про створення тут особливого колоністського округу, а влітку 1811 р., судячи з листів інспектора Дубоссарського карантину М.Карпова, величезна кількість потра- пляючих у його відання сербів боялася втратити на новій батьківщині «свободу і волю, оскільки, на їх думку, царі дарують тамтешнім боярам у вічне володіння цілі селища з людьми». З 1819 р. серби почали прибувати в район болгарського селища Табак (Табаки) й до міста Рені145. В Катеринославській губернії осередками розсе- лення вказаного народу здавна були Слов’яносербський (навіть у 1848 р., коли поста- ло питання про перенесення центру даної області з однойменного міста до Лугані, місцевий цивільний губернатор Фабр виступив за збереження за ним старої назви, «оскільки саме в цьому виражається переселення туди сербів») та частина Бахмутсь- кого повітів146. На Херсонщині як такі слід виділити Тираспольський повіт (куди ли- ше у 1805 р. прибуло 22 сербські сім’ї на чолі з представниками дворянського роду Нікшичів) і вже не раз згадувану нами вище Одесу, де розміщувалися головним чином «військові» серби147. Крім того, в Таврії вони повніше за все освоїли Балаклаву148. Доля закинула на Східну Наддніпрянщину й багатьох французів, причому у пері- од з 1796 по 1856 р. їх приплив сюди збільшувався в епохи воєн та революційних по- трясінь у самій їх країні. Подібно, наприклад, до бельгійців й англійців, усі вони сели- лися переважно в містах, і лише інколи, на манер тих же німців, намагалися «освою- вати» сільську місцевість. Так вони й жили тут упродовж майже цілого століття; втім, будемо намагатися підтвердити ці наші спостереження конкретними фактами. У Малоросії основним центром французької еміграції слід вважати Харків, де, по- чинаючи щонайменше із середини 20-х рр. XIX ст. вже не одне покоління підряд жили сім’ї Морелі, Буассере, Саде та десятки інших149. Трохи на південь, на теренах Новоро- сії, французьку мову частіше за все можна було почути в Катеринославі, Луганську (чи, вірніше сказати, – Луганах), Слов’яносербську, станиці Кам’янській (Катеринославська губернія)150, а також у сусідньому Херсоні (в межах якого, до речі, носіями її виступали такі відомі тоді у світі приватної ініціативи постаті, як де Мулен і брати Вассаль) й Оде- сі151. Нарешті, в Таврійській губернії колишні піддані Людовіка XVIII та Карла X у зазначений період освоїли Феодосію, Сімферополь, Керч, Севастополь, Ялту, Балак- лаву, Бахчи-Сарай, Алушту, Інкерманську і Ласпійську долини (там зокрема поряд із генералом Потьє мешкали випускники Політехнічної школи Парижа брати Компер), селища Кастропуло (нині – Кастрополь), Отуз, Кутлаг, Судаг, Артек152. Це може видатися дивним. Однак такий суто північний народ, як шведи, прибу- ваючи на Україну, селилися тут здебільшого на просторах між середньою течією Дніпра та Кримом. Так, у межах тієї ж Катеринославщини першою місцевістю, осво- Випуск XVI 259 єною вихідцями із «свейських земель», стало містечко Кизикермен на правому березі Славутича (з 1784 р. – Берислав), у котрому поряд з обрусілими шведами – уроджен- цями естляндського острова Даго (Хіум) проживала й певна кількість шведів- інозем- ців153. У подальшому ж представники даної національності освоїли майже всю губер- нію, причому компактні поселення їх тут існували аж до лютого 1917 р.154 В Херсонській губернії шведське «підкорення» регіону розпочалося з розташо- ваної на теренах однойменного повіту колонії Старо-Шведська, яка, виникнувши у 1787 р., функціонувала майже століття (154). Крім того, наявність шведів на вказа- них територіях і в 1852 р. добре ілюструється словами одного з місцевих високопоса- довців, котрий у своєму звіті називав їх серед основного демографічного контингенту підвладного йому регіону155. З поміж інших народів нам відомо про те, що вже у першій третині XIX cт. швей- царці мешкали в колонії Шабо (Новоросія), а також упродовж 1819–1822 рр. були «водворены» на узбережжі Дніпровського лиману, неподалік від міста Акерман. У 1815 р. в Одесу з Чорногорії прибули 16 сімей, які заснували у межах Буялицької колоніальної округи селище Цетин (Цетинець, Цетиньє)156. Крім того, відразу після війни з Наполеоном у Києві проживала певна кількість датчан. Таким чином, досліджуючи питання відносно загальних тенденцій розміщення іноземців в Україні наприкінці XVIII – у першій половині XIX ст., без чого, як на на- шу думку, неможливо до кінця зрозуміти їх внесок у соціально-економічне життя ре- гіону, маємо всі підстави винести на розсуд громадськості як висновки наступні авто- рські твердження: 1. Протягом 1796–1856 рр. на територію України приїздили головним чином вихі- дці з Європи. Якщо ж стверджувати про перебування тут представників інших конти- нентів, котрі, безумовно, могли потрапляти сюди, наприклад, як бранці російських військ періоду тієї ж Східної (Кримської) війни, в котрій брали участь, наприклад, чимало єгиптян та африканців взагалі, то це питання потребує подальшого вивчення. 2. Аналізуючи кількісні показники щодо європейців, які приїздили у Південно- Західний край, Мало- й Новоросію, зберігаючи за собою підданство власних держав (тут слід мати на увазі, що питома вага об’єктів нашого творчого пошуку становила у кращому разі 4 – 6% від загальної кількості населення території під назвою «підросій- ська Україна»!), відзначимо, що вони представляли більшість тогочасних країн, ви- ключаючи хіба що ісландців, норвежців, іспанців і португальців, історія міграції яких на схід ще чекає свого дослідника. 3. З точки зору якісних параметрів серед наших героїв, котрі репрезентували а) сформовані незалежні країни, б) аморфні, розділені внутрішніми кордонами полі- тичні об’єднання, в) окремі території компактного проживання тієї чи іншої нації, що входили до складу наднаціональних імперій, чисельно переважали німці, серби, греки, болгари, волохи, італійці й французи, себто представники саме тих народів, які, 1) не маючи власної державності, входили до складу Оттоманської Порти чи Австрії або ж 2) особливо постраждали від континентальних революцій та воєн 1796–1856 рр. 4. Звертаючи увагу на географічну карту України, слід відзначити, що прибульці (за виключенням хіба що турок-османів, котрі віддавали перевагу південним регіонам її) більш-менш рівномірно розміщувалися на просторах від Хотина до Криму, хоча, Проблеми історії України ХІХ–ХХ ст. 260 звісна річ, а) густота їх поселень безпосередньо залежала від загальної чисельності самих мігрантів, б) були окремі райони масового проживання іноземців, в) зустріча- ється багато місцевостей, зовсім не охоплених присутністю вихідців з-за кордону. 5. Визнаючи об’єктивність поділу всього населення на городян і мешканців сіл, відзначимо, що серед іноземців, які перебували тоді в Україні, «селяни» переважали над «міщанами», причому подібного типу співвідношення зумовлювалося а) потреба- ми самої Російської імперії у колонізації окраїнних земель, б) навичками самих коло- ністів, в) їх релігійними переконаннями й віруваннями. Однак, попри всю важливість демографічних сюжетів для теми даної статті, нею наша тема далеко не вичерпується. Це, в свою чергу примушує автора, перегорнувши чергову сторінку своєї моно- графії, рухатися далі – до моментів, пов’язаних з тим, як же іноземці, котрі знаходи- лися подекуди за тисячі верст від місця свого народження, і на новому місці прожи- вання зберігали не тільки пам’ять про батьківщину, а й свої традиційні віру, звички та обряди. ___________________________ 1 Марахов Г.И. Социально-политическая борьба на Украине в 20-40-е годы XIX века. – К., 1979. – С.15–16. 2 Гуржій І.О. Розклад феодально-кріпосницької системи в сільському господарстві України першої половини ХІХ ст.- К., 1954. – С.28. 3 Марахов Г.И. Указ. соч. – С.16. 4 Статистическое описание Киевской губернии, изданное тайным советником сенатором Иваном Фундуклеем. – В 3-х частях. – Ч.1. – Санкт-Петербург, 1852. – С.350. 5 Там же. – С.352. 6 Там же. – С.355. 7 Там же. – С.424. 8 Там же. – С.263 – 265. 9 Топографическое описание Малороссийской губернии 1798–1800 годов // Описи Лівобережної України кінця ХУІІІ – початку ХІХ ст. – К., 1997. – С.24. 10 Там же. – С.30. 11 Там же. – С.103. 12 Там же. – С.113–114. 13 Статистическое описание Киевской губернии, изданное тайным советником сенатором Иваном Фундуклеем. – С.140. 14 Багалей Д.И., Миллер Д.П. История города Харькова за 250 лет его существования (с 1665 по 1905 год). – Историческая монография. – В 2-х томах. – Т.2. – XIX и начало XX ве- ка. – 1912. – С. 6, 12, 126. 15 Арандаренко Н. Записки о Полтавской губернии, составленные в 1846 году. – В 3-х час- тях. – Ч.2. – Полтава, 1849. – С.53–54; Арандаренко Н. Записки о Полтавской губернии, состав- ленные в 1846 году. – В 3-х частях. – Ч.3. – Частное описание губернии. - Полтава, 1852. – С.9, 10, 14, 98, 117. 16 Дружинина Е.И. Южная Украина в 1800 – 1825 годах. – Москва, 1970. – С.70. 17 Материалы для географии и статистики России, собранные офицерами Генерального Штаба. – Екатеринославская губерния. – Санкт-Петербург, 1862. – С.IV, 14; Кабузан В.М. За- Випуск XVI 261 селение Новороссии (Екатеринославской и Херсонской губерний) в XVIII – первой половине XIX века (1719–1858 гг.) – Москва, 1976. – С.271–272. Ту ж саму “тенденцію стрімкого зро- стання” ще трохи раніше мав, певне, на увазі й І.О.Гуржій, відмічаючи, що з 1833 по 1851 рр. число іноземних колоністів зросло в Катеринославській губернії з 12 800 до 19 656 чол. – Див.: Гуржій І.О. Вказ. праця. – С.28. 18 Кабузан В.М. Указ. соч. – С.237, 280–282. 19 Кабузан В.М. Там же. – С.273–275. Подібне ж зростання, проілюстроване, однак, трохи іншими цифрами, мав на увазі й О.І.Гуржій, коли писав про те, що за півтора десятиліття, по- чинаючи з 1833 р., кількість іноземців у Херсонській губернії збільшилася з 30 116 до 44 185 чол. – Див.: Гуржій І.О. Вказ. праця. – С.28. 20 Демидов А.Н. Путешествие в Южную Россию и Крым через Венгрию, Валахию и Мол- давию, совершенное в 1837 году. – Москва, 1853. – С.372. 21 Кабузан В.М. Указ. соч. – С.284–286. 22 Дружинина Е.И. Южная Украина в 1800–1825 годах. – Москва, 1970. – С.13–14. 23 Дружинина Е.И. Там же. – С.32. 24 Жуков В.И. Города Бессарабии 1812–1861 годов (Очерки социально-экономического развития). – Кишинев, 1964. – С.46, 58. 25 Топографическое описание Малороссийской губернии 1798–1800 годов. – С.52. 26 Материалы для географии и статистики России, собранные офицерами Генерального Штаба. – Черниговская губерния. – Санкт-Петербург, 1865. – С.417, 543. 27 Ананян Ж.А. Армянская колония Григориополь. – Ереван, 1969. – С.208–209. 28 Ананян Ж.А. Там же. – С.209. 29 Там же. 30 Там же. 31 Там же. – С.212–215. 32 Устройство задунайских переселенцев в Бессарабии и деятельность А.П.Юшневского. – Ки- шинев, 1957. – С.22; Дружинина Е.И. Южная Украина в 1800–1825 годах. – Указ. соч. – С.112. 33 Семенов П. Географическо-статистический словарь Российской Империи. – Т.1. – Санкт-Петербург, 1863. – С.291; Клаус А. Наши колонии. Опыты и материалы по истории и статистике. – Санкт-Петербург, 1869. – С.319; Дружинина Е.И. Указ. соч. – С.115. 34 Там же. – С.120. 35 Багалей Д.И., Миллер Д.П. История города Харькова за 250 лет его существования (с 1665 по 1905 год). – С.541, 952. 36 Дружинина Е.И. Указ. соч. – С.111. 37 Скальковский А. Болгарские колонии в Бессарабии и Новороссийском крае. – Одесса, 1848. – С.4; Жуков В.И. Указ. соч. – С.59. 38 Материалы для географии и статистики России, собранные офицерами Генерального Штаба. – Бессарабская область. – В 2-х частях. – Ч.1. – Санкт-Петербург, 1862. – С.165; Клаус А. Указ. соч. – С.319; Жуков В.И. Города Указ. соч. – С.59; Дружинина Е.И. Указ. соч. – С.115. 39 Справочный энциклопедический словарь Крайя. – Т.6. – Санкт-Петербург, 1847. – С.776–777; Грек И.Ф. Общественное движение и классовая борьба болгар и гагаузов Юга Рос- сии (конец 20-х – середина 50-х годов XIX ст.). – Кишинев, 1988. – С.43, 45, 67. 40 Справочный энциклопедический словарь Крайя. – Т.6. – Санкт-Петербург, 1847. – С.776–777; Грек И.Ф. Указ. соч. – С.36, 51, 68, 70–71, 85. 41 Там же. – С.37, 71. 42 Там же. – С.51, 71–72. 43 Там же. – С.85. 44 Там же. – С.43, 45. Проблеми історії України ХІХ–ХХ ст. 262 45 Ананян Ж.А. Указ. соч. – С.204. 46 Грек И.Ф. Указ. соч. – С.12. 47 Клаус А. Указ. соч. – С.318; Дружинина Е.И. Указ. соч. – С.110. 48 Дружинина Е.И. Указ. соч. – С.116. 49 Полное Собрание Законов Российской Империи (далі – ПСЗ. – О.М.). – Первая редак- ция. – Т.XXVI. – №20 103. 50 Демидов А.Н. Указ. соч. – С.262; Миллер А.Ф. Мустафа паша Байрактар. – Москва- Ленинград, 1947. – С.378, 457–458; Дружинина Е.И. Указ. соч. – С.110. 51 Там же. – С.119. 52 Кабузан В.М. Указ. соч. – С.173–174. 53 Ананян Ж.А. Указ. соч. – С.210; Дружинина Е.И. Указ. соч. – С.116; Кабузан В.М. Указ.соч. – С.173; Грек И.Ф. Указ. соч. – С.87. 54 Кабузан В.М. Указ. соч. – С.173. 55 Кабузан В.М. Там же. – С.188. 56 Дружинина Е.И. Указ. соч. – С. 116. 57 Дружинина Е.И. Там же. – С.32. 58 Дружинина Е.И. Там же. – С.117. 59 Справочный энциклопедический словарь Крайя. – Т.6. – С.776; Демидов А.Н. Указ. соч. – С.353–355. 60 Демидов А.Н. Там же. – С.353. 61 Топографическое описание Малороссийской губернии 1798–1800 годов. – С.108. 62 Варварцев Н.Н. Украина в российско-итальянских общественных и культурных связях (первая половина XIX ст.). – К., Наукова думка, 1986. – С.24. 63 Кабузан В.М. Указ. соч. – С.248–249. 64 Там же. – С.248. 65 Там же. – С.248 – 249; Дружинина Е.И. Указ. соч. – С.36–37. 66 Указ. соч. – С.248–249. 67 Там же. – С.248. 68 Там же. – С.249. 69 Топографическое описание Малороссийской Черниговской губернии 1805 года // Описи Лівобережної України кінця ХУІІІ – початку ХІХ ст. – К., 1997. – С.188. 70 Статистическое описание Киевской губернии, изданное тайным советником сенатором Иваном Фундуклеем. – С.129. 71 Описание менонитских колоний в России // Журнал МГИ. – 1842. – №6. – С.6; Гакст- гаузен А. Указ. соч. – С.478; Писаревский Г.Г. Переселение прусских менонитов в Россию при Александре Первом. – Ростов-на-Дону, 1917. – С.32. 72 Кабузан В.М. Указ. соч. – С.153–154. 73 Там же. – С.177. 74 Материалы для географии и статистики России, собранные офицерами генерального Штаба. – Екатеринославская губерния. – С.312; Кабузан В.М. Указ. соч. – С.177. 75 Указ. соч. – С.128. 76 Указ. соч. – С.290–338. 77 Указ. соч. – С.186, 203. 78 Указ. соч. – С.128. 79 Статистическое описание Киевской губернии, изданное тайным советником сенатором Иваном Фундуклеем. – С.129; Дружинина Е.И. Указ. соч. – С.127. 80 Топографическое описание Малороссийской губернии 1798–1800 годов. – С.24, 30, 93– 94, 108. Випуск XVI 263 81 Там же. – С.59, 115. 82 Багалей Д.И., Миллер Д.П. Указ. соч. – С.142. 83 Там же. – С.8,9, 465. 84 Топографическое описание Малороссийской Черниговской губернии 1805 года – С.188. 85 Кабузан В.М. Указ. соч. – С.249. 86 Ананян Ж.А. Указ. соч. – С.204. 87 Клаус А. Указ. соч. – С. 318; Дружинина Е.И. Указ. соч. – С.110. 88 Там же. – С.110. 89 Указ. соч. – С.249. 90 Указ. соч. – С.38. 91 Материалы для географии и статистики России, собранные офицерами Генерального Штаба. – Екатеринославская губерния. – С.15–16. 92 Дружинина Е.И. Указ. соч. – С.38. 93 Дружинина Е.И. Кючук-Кайнарджийский мир 1774 года. – Москва, 1955. – С.328; Дру- жинина Е.И. Южная Украина в 1800–1825 годах. – С.118. 94 Дружинина Е.И. Указ. соч. – С. 118; Кабузан В.М. Указ. соч. – С.173, 187–188. 95 Статистическое обозрение городов и посадов Российской Империи по 1825 год. – Санкт- Петербург, 1829. – С.18–19; Материалы для географии и статистики России, собранные офице- рами Генерального Штаба. – Херсонская губерния. – В 2-х частях. – Ч.1. – Санкт-Петербург, 1863. – С.543; Ч.2. – С.373; Теохаріді Т.Ю. Грецька військова колонізація на Півдні України наприкінці XVIII на початку XIX століть (Поселення під Одесою) // Вісник Одеської Комісії краєзнавства при УАН. – Ч.4 – 5 (Секція для вивчення грецької нацменшості). – Випуск 1. – Оде- са, 1930. – С.9–44; Ананян Ж.А. Указ. соч. – С.212–215; Дружинина Е.И. Указ. соч. – С. 120. 96 Дружинина Е.И. Указ. соч. – С.118. 97 Записки Д.Б.Мертваго. 1760–1824. – Москва, 1867. – С.177. 98 Дружинина Е.И. Указ. соч. – С.116. 99 Указ. соч. – С.366. 100 Там же. – С.489, 534. 101 Там же. – С.321–322, 367. 102 Там же. – С.480, 482, 489. 103 Там же. – С.294–295. 104 Там же. – С.289–290, 442. 105 Варварцев Н.Н. Указ. соч. – С.15–16. 106 Дружинина Е.И. Указ. соч. – С.32. 107 Гарибальди Дж. Мемуары. – Москва, 1966. – С.21. 108 Скальковский А.А. Первое тридцатилетие города Одессы. – Одесса, 1837. – С.155; Шишмарев В.Ф. Романские поселения на Юге России. – Москва, 1975. – С.161. 109 Берти Дж. Россия и Итальянские государства в период Рисорджименто. – Москва, 1959. – С.427–429; Варварцев Н.Н. Указ. соч. – С.35–36. 110 Демидов А.Н. Указ. соч. – С.455, 459–460; Варварцев Н.Н. Указ. соч. – С.16. 111 Демидов А.Н. Указ. соч. – С.482. 112 Там же. – С.347–348. 113 Дружинина Е.И. Указ. соч. – С.126–129. 114 Справочный энциклопедический словарь Крайя. – Т.6. – С.776–777; Дружинина Е.И. Указ. соч. – С.27–28. 115 Демидов А.Н. Указ. соч. – С.249. Проблеми історії України ХІХ–ХХ ст. 264 116 Дерев’янкін Т.І. Мануфактура на Україні в кінці XVIII – першій половині XIX ст. Тек- стильне виробництво. – К., 1960. – С.55; Бовуа Д. Шляхтич, кріпак і ревізор. Польська шляхта між царизмом та українськими масами (1831 – 1863). – К., 1996. – С.294. 117 Дерев’янкін Т.І. Вказ. праця. – С.55. 118 Там само. 119 Чтения в Императорском обществе истории и древностей российских при Московском университете. – Москва, 1869. – Книга 2, отделение II. – С.82–84; Павловский И.Ф. Полтава в XIX ст. – Выпуск 2. – К., 1906. – С.13–19. 120 Багалей Д.И., Миллер Д.П. История города Харькова за 250 лет его существования (с 1665 по 1905 год). – В 2-х томах. – Т.2. – XIX и начало XX века. – Харьков, типо - литография «М.Зильберберг и сын», 1912. – С.12, 20, 39, 126, 442, 927. 121 Багалей Д.И., Миллер Д.П. Указ. соч. – С.173. 122 Справочный энциклопедический словарь Крайя. – Т.6. – С.776–777; Материалы для гео- графии и статистики России, собранные офицерами Генерального Штаба. – Черниговская гу- берния. – С.543; Топографическое описание Малороссийской Черниговской губернии 1805 года. – С.188. 123 Материалы для географии и статистики России, собранные офицерами Генерального Штаба. – Черниговская губерния. – С.417. 124 Кабузан В.М. Указ. соч. – С.249. 125 Описание менонитских колоний в России // Журнал МГИ. – 1842. – №1. – С.6; Гакст- гаузен А. Указ. соч. – С.478; Писаревский Г.Г. Указ. соч. – С.32; Ананян Ж.А. Указ. соч. – С.212–208–209; Дружинина Е.И. Указ. соч. – С.127. 126 Писаревский Г.Г. Из истории иностранной колонизации в России в XVIII веке. (По не- изданным архивным документам). – М., печатня А.И.Снегиревой, 1909. – С337; Кабузан В.М. Заселение Новороссии (Екатеринославской и Херсонской губерний) в XVIII – первой половине XIX века (1719–1858 гг.) – М., 1976. – С.186. 127 Писаревский Г.Г. Указ. соч. – С. 337–338; Кабузан В.М. Указ. соч. – С.203. 128 Справочный энциклопедический словарь Крайя. – Т.6. – С.776–777; Кабузан В.М. Указ. соч. – С.203. 129 Там же. 130 Там же. – С.173, 187. 131 Там же. 132 Там же. – С.203. 133 Там же. – С.188. 134 Там же. – С.187. 135 Новороссийский календарь на 1844 год. – Одесса, 1843. – С.113; Ананян Ж.А. Указ. соч. – С.130, 210, 212–213; Кабузан В.М. Указ. соч. – С.170, 173–174, 187–188, 203. 136 Демидов А.Н. Указ. соч. – С.300, 347 – 348; Кабузан В.М. Указ. соч. – С.14, 120. 137 Справочный энциклопедический словарь Крайя. – Т.6. – С.776–777; Демидов А.Н. Указ. соч. – С.457. 138 Справочный энциклопедический словарь Крайя. – Т.6. – С.776–777; Демидов А.Н. Указ. соч. – С.469. 139 Там же. – С.300–301. 140 Дані відомості отримані автором у результаті польових досліджень, проведених у липні 2008 р. – О.М. Див. також: Справочный энциклопедический словарь Крайя. – Т.6. – С.776. 141 Жуков В.И. Указ. соч. – С.46, 48. 142 Дружинина Е.И. Указ. соч. – С.74–75. 143 Демидов А.Н. Указ. соч. – С.257, 269. Випуск XVI 265 144 Справочный энциклопедический словарь Крайя. – Т.6. – С.777–777; Устройство задунай- ских переселенцев и деятельность А.П.Юшневского. – С.4,9; Дружинина Е.И. Указ. соч. – С.112. 145 Материалы для географии и статистики России, собранные офицерами Генерального Штаба. – Екатеринославская губерния. – С.265; Дружинина Е.И. Указ. соч. – С.36. 146 Дружинина Е.И. Указ. соч. – С.117–120; Внешняя политика России XIX и начала XX века. – Документы Российского Министерства иностранных дел. – Серия 2. – 1815–1830. – Том 4 (14). – март 1821 – декабрь 1822 годов. – Москва, 1980. – С.587–588; Дружинина Е.И. Указ. соч. – С.32. 147 Дружинина Е.И. Указ. соч. – С.120. 148 Багалей Д.И., Миллер Д.П. Указ. соч. – С.173, 354, 952. 149 Демидов А.Н. Указ. соч. – С.312–313; Дружинина Е.И. Южная Украина в период кризи- са феодализма. 1825–1860. – М., Наука, 1981. – С.32. 150 Демидов А.Н. Указ. соч. – С.409–410. 151 Там же. – С.347–347–348, 353, 360, 373, 376–377, 462–453, 464, 495, 498, 502, 507, 509. 152 Писаревский Г.Г. Указ. соч. – С.222–230; Дружинина Е.И. Северное Причерноморье в 1775–1800 годах. – Москва, 1959. – С.68. 153 Кабузан В.М. Указ. соч. – С.173. 154 Дружинина Е.И. Указ. соч. – С.32. 155 Справочный энциклопедический словарь Крайя. – Т.6. – С.776. 156 Дружинина Е.И. Южная Украина в 1800–1825 годах. – С.118.
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-13916
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn XXXX-0024
language Ukrainian
last_indexed 2025-12-07T16:50:03Z
publishDate 2009
publisher Інститут історії України НАН України
record_format dspace
spelling Машкін, О.М.
2010-12-06T15:58:36Z
2010-12-06T15:58:36Z
2009
Іноземці в соціально-економічному житті України кінця XVIII – першої половини XIX: спроба обрахування чисельності та аналіз їх національного складу / О.М. Машкін // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: Зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 16. — С. 241-265. — Бібліогр.: 156 назв. — укр.
XXXX-0024
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/13916
04 (477.7) «18/19».3036.7
В статті здійснена спроба обрахування чисельності та аналіз національного складу іноземців України, а також їх місце в соціально-економічному житті українських земель наприкінці ХVІІІ – у першій половині ХІХ ст.
В статье осуществлена попытка подсчета численности и анализ национального состава иностранцев Украины, а также их место в социально-экономической жизни украинских земель в конце ХVІІІ – в первой половине Х1Х в.
He paper carried an attempt to calculate the numbers and analysis of the national composition of foreigners in Ukraine, as well as their place in the socio-economic life of Ukrainian lands in the late ХVІІІ – in the first half of ХІХ centuries.
uk
Інститут історії України НАН України
Соціальні студії
Іноземці в соціально-економічному житті України кінця XVIII – першої половини XIX: спроба обрахування чисельності та аналіз їх національного складу
Article
published earlier
spellingShingle Іноземці в соціально-економічному житті України кінця XVIII – першої половини XIX: спроба обрахування чисельності та аналіз їх національного складу
Машкін, О.М.
Соціальні студії
title Іноземці в соціально-економічному житті України кінця XVIII – першої половини XIX: спроба обрахування чисельності та аналіз їх національного складу
title_full Іноземці в соціально-економічному житті України кінця XVIII – першої половини XIX: спроба обрахування чисельності та аналіз їх національного складу
title_fullStr Іноземці в соціально-економічному житті України кінця XVIII – першої половини XIX: спроба обрахування чисельності та аналіз їх національного складу
title_full_unstemmed Іноземці в соціально-економічному житті України кінця XVIII – першої половини XIX: спроба обрахування чисельності та аналіз їх національного складу
title_short Іноземці в соціально-економічному житті України кінця XVIII – першої половини XIX: спроба обрахування чисельності та аналіз їх національного складу
title_sort іноземці в соціально-економічному житті україни кінця xviii – першої половини xix: спроба обрахування чисельності та аналіз їх національного складу
topic Соціальні студії
topic_facet Соціальні студії
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/13916
work_keys_str_mv AT maškínom ínozemcívsocíalʹnoekonomíčnomužittíukraínikíncâxviiiperšoípolovinixixsprobaobrahuvannâčiselʹnostítaanalízíhnacíonalʹnogoskladu

Схожі ресурси