Подвідомчість справ адміністративної юрисдикції
Saved in:
| Date: | 2009 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/13943 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Подвідомчість справ адміністративної юрисдикції / О.В. Муза // Судова апеляція. — 2009. — № 1(14). — С. 22-27. — Бібліогр.: 11 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-13943 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Муза, О.В. 2010-12-07T08:45:00Z 2010-12-07T08:45:00Z 2009 Подвідомчість справ адміністративної юрисдикції / О.В. Муза // Судова апеляція. — 2009. — № 1(14). — С. 22-27. — Бібліогр.: 11 назв. — укp. XXXX-0026 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/13943 uk Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України Адміністративна юстиція в Україні Подвідомчість справ адміністративної юрисдикції Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Подвідомчість справ адміністративної юрисдикції |
| spellingShingle |
Подвідомчість справ адміністративної юрисдикції Муза, О.В. Адміністративна юстиція в Україні |
| title_short |
Подвідомчість справ адміністративної юрисдикції |
| title_full |
Подвідомчість справ адміністративної юрисдикції |
| title_fullStr |
Подвідомчість справ адміністративної юрисдикції |
| title_full_unstemmed |
Подвідомчість справ адміністративної юрисдикції |
| title_sort |
подвідомчість справ адміністративної юрисдикції |
| author |
Муза, О.В. |
| author_facet |
Муза, О.В. |
| topic |
Адміністративна юстиція в Україні |
| topic_facet |
Адміністративна юстиція в Україні |
| publishDate |
2009 |
| language |
Ukrainian |
| publisher |
Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України |
| format |
Article |
| issn |
XXXX-0026 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/13943 |
| citation_txt |
Подвідомчість справ адміністративної юрисдикції / О.В. Муза // Судова апеляція. — 2009. — № 1(14). — С. 22-27. — Бібліогр.: 11 назв. — укp. |
| work_keys_str_mv |
AT muzaov podvídomčístʹspravadmínístrativnoíûrisdikcíí |
| first_indexed |
2025-11-27T05:48:48Z |
| last_indexed |
2025-11-27T05:48:48Z |
| _version_ |
1850800279227727872 |
| fulltext |
• Формування громадської думки щодо державної політики у сфері соціаль�
ного і правового захисту неповнолітніх, боротьба із антигромадськими проявами
у їхньому середовищі.
• Проведення медичними закладами медичних оглядів школярів 7–11 кла�
сів з метою виявлення інфекційних хвороб, поставлення їх на облік та ведення
статистики таких випадків.
• Виявлення прецедентів незаконного виробництва, придбання, зберігання,
перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без
мети збуту в невеликих розмірах серед осіб, які не досягли 16�річногого віку.
Вважаємо обґрунтованим буде висновок про те, що профілактика правопору�
шень серед неповнолітніх і осіб, що не досягли 16�річного віку є різновидом
соціально�управлінської діяльності. Особливої ваги при цьому мають набути те�
оретичні положення, які характеризують правовий статус неповнолітніх грома�
дян України, та особливості його нормативного закріплення.
Підсумовуючи викладене, пропонуємо, по�перше, доповнити ст. 241 КУпАП
таким заходом впливу, як соціальні роботи. Процедура запровадження викладе�
ної пропозиції має бути максимально наближеною до реальних потреб сьогоден�
ня, розширення сфери її практичного застосування за рахунок закріплення вин�
ної особи за певним місцем проживання, навчання, відпрацювання соціальних
робіт. Враховуючи той факт, що соціальні роботи як вид адміністративного стяг�
нення здійснюватиметься кваліфікованими спеціалістами, своєчасно і якісно,
можна буде з часом очікувати позитивних змін у суспільстві. На нашу думку,
вони мають виховно�педагогічний, а не каральний характер, що цілком
відповідає вимогам законодавства.
По�друге, пропонуємо внести зміни до ст.12 КУпАП і викласти її в такій ре�
дакції: «Адміністративній відповідальності підлягають особи, які на момент вчи�
нення адміністративного правопорушення досягли чотирнадцятирічного віку».
Відповідно ч.1 ст. 13 КУпАП слід викласти у такій редакції: «До осіб віком від
чотирнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопору�
шення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 241 цього Кодексу».
По�третє, пропонуємо до ч. 2 ст. 13 КУпАП внести поправки та доповнити пе�
релік статтями 441, 45, 46 і викласти в такій редакції: «У разі вчинення особами
віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень,
передбачених статтями 441, 45, 46…. цього Кодексу, вони підлягають адміністра�
тивній відповідальності на загальних підставах».
ППідвідомчість справ ідвідомчість справ
адміністративної юрисдикціїадміністративної юрисдикції
О.В. Муза, аспірант Інституту законодавства
Верховної Ради України
Розвиток адміністративного судочинства в Україні передусім пов’язують із
з’ясуванням підвідомчості справ адміністративним судам. Кодекс адміністра�
Адміністративна юстиція в Україні
22
№
1
(1
4
),
2
0
0
9
тивного судочинства України (КАС України) визначив процесуальні основи
підвідомчості справ адміністративної юрисдикції. Однак практика застосування
норм КАС України, а також виникнення проблем у сфері розмежування юрис�
дикцій різних видів судочинства свідчать про необхідність наукового досліджен�
ня проблеми визначення підвідомчості справ, що належить вирішувати
адміністративним судам.
Метою написання цієї наукової статті є визначення теоретичних основ
підвідомчості справ адміністративним судам.
У свою чергу під підвідомчістю потрібно розуміти певне коло питань, розгляд
і вирішення яких віднесено законодавством до компетенції тих чи інших органів
держави (установ, відомств) або громадських організацій1.
Зокрема, КАС України визначено п’ять категорій справ, які підвідомчі
адміністративним судам2.
Перша категорія адміністративних справ присвячена спорам, що виника�
ють між фізичними та юридичними особами із суб’єктом владних повноважень
щодо оскарження його рішень (нормативно�правових актів чи правових актів
індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вельми позитивним є той факт, що варіант української моделі адміністратив�
ної юстиції є доволі демократичним, оскільки законодавець відніс увесь перелік
існуючих у державі нормативно�правових актів до предмета їх оскарження в
адміністративних судах, за винятком законів та тих нормативно�правових актів,
які можуть стати предметом розгляду в Конституційному Суді України.
Проте не в усіх державах, де є адміністративні суди, надана можливість ос�
каржувати увесь спектр правових актів. Наприклад, у Австралії, Австрії, Бол�
гарії, Ізраїлі, Новій Зеландії та деяких інших державах юрисдикція адміністра�
тивних судів щодо контролю за адміністративною діяльністю органів державної
влади обмежена. Або в Польщі, як правило, суди приймають до свого провад�
ження адміністративні позови про оскарження актів індивідуальної дії, виданих
органами місцевого самоврядування, місцевими державними адміністраціями
тощо3.
В Україні дискусія навколо цього питання тривала досить довго, оскільки
існували різні думки щодо можливості оскарження саме актів нормативно�пра�
вового характеру. У 2005 р. Президент України ветував уперше прийнятий КАС
України від 17 березня 2005 р. саме з цього питання. Зокрема, пропонувалося
надати право фізичним та юридичним особам оскаржувати акти індивідуально�
го характеру, прийняті Верховною Радою України, Президентом України,
Кабінетом Міністрів України, що порушують права конкретної особи. Проте
законодавець залишив за позивачем право оскарження усіх нормативно�право�
вих актів, що існують у державі, крім законів України.
Муза О. В. Підвідомчість справ адміністративної юрисдикції
23
№
1
(1
4
),
2
0
0
9
1 Нагребельний В. П., Штефан М. Й. Підвідомчість / Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.:
Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К., 1998. – Т. 4: Н–П. – 2002. – С. 535–536.
2 Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року // ВВР України. –
2005. – № 35–36, № 37. – Ст. 446.
3 Закон від 25 липня 2002 року // Адміністративна юстиція: європейський досвід і пропозиції
для України / Авт.�упор. І. Коліушко, Р. Куйбіда. – К., 2003. – С. 382–393; Закон від 30 серпня
2002 року // Адміністративна юстиція: європейський досвід і пропозиції для України / Авт.�упор.
І. Коліушко, Р. Куйбіда. – К., 2003. – С. 394–452.
Набуття повноважень адміністративними судами розглядати адміністративні
справи про оскарження будь�яких рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів влад�
них повноважень передусім сприятиме дотриманню законності в державному
управлінні. Судова практика, що накопичуватиметься за час розгляду
адміністративних справ, повинна сприяти чіткому функціонуванню органів
державного управління в умовах проведення адміністративної реформи.
Друга категорія адміністративних справ – спори з приводу прийняття гро�
мадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Ця
категорія справ є досить спірним положенням КАС України, оскільки законо�
давство України щодо порядку проходження публічної служби не є унормова�
ним. Крім того, діють закони України «Про державну службу», «Про диплома�
тичну службу», «Про статус суддів» тощо.
Дану категорію публічно�правових спорів потрібно відмежовувати від трудо�
вих спорів. Хоча питання, які виникають у процесі перебування особи на
публічній службі, можуть регулюватися трудовим законодавством, однак у цій
категорії справ потрібно брати до уваги тип відносин: адміністративні відносини
чи трудові відносини.
До справ, що пов’язані з проходженням публічної служби, належать також
справи у спорах щодо призначення, перерахунку пенсій державним службов�
цям, у тому числі прокурорам, суддям, військовослужбовцям, працівникам ор�
ганів внутрішніх справ, податкової служби, місцевого самоврядування, проку�
ратури, інших органів, працівникам апаратів судів та науковим (науково�педа�
гогічним) працівникам4.
Третя категорія адміністративних справ – спори між суб’єктами владних
повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому
числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укла�
дання та виконання адміністративних договорів.
Спори між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої ком�
петенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, називають
ще «компетенційними спорами». Закріплення в національному законодавстві
такого виду публічно�правового спору дає можливість запобігти перевищенню
та привласненню повноважень у сфері державного управління, зокрема щодо
виконання одних і тих же функцій різними органами виконавчої влади (як по
горизонталі, так і по вертикалі).
Віднесення спорів, предметом яких є адміністративний договір, до компе�
тенції адміністративних судів, викликає гостру необхідність у обґрунтуванні те�
оретичних положень, що характеризують адміністративний договір.
За визначенням п. 14 ст. 3 КАС України, адміністративний договір – це дво�
або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов’язки сторін, що
випливають із владних управлінських функцій суб’єкта владних повноважень,
який є однією із сторін угоди.
Адміністративна юстиція в Україні
24
№
1
(1
4
),
2
0
0
9 4 Узагальнення судової практики розгляду справ, пов’язаних з перерахунком пенсій деяким ка�
тегоріям державних службовців та науковим (науково�педагогічним) працівникам від 25 грудня
2006 року: Вищий адміністративний суд України [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верхов�
ної Ради України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi�bin/laws/main.cgi?nreg=
n0323760�06&p=120177 28562.
На основі праць К. Афанасьєва5, В. Стефанюка6, Ю. Тихомирова7,
Р. Куйбіди8 вважаємо за доцільне навести риси, що характеризують адміністра�
тивний договір:
– адміністративний договір є засобом регулювання відносин, що виникають
як між органами публічної адміністрації та фізичними і юридичними особами,
так і між самими органами публічної адміністрації;
– предметом адміністративного договору є питання управління та самовряду�
вання;
– адміністративний договір має публічно�правовий характер;
– однією із сторін адміністративного договору є суб’єкт владних повнова�
жень;
– присутня юридична нерівність сторін адміністративного договору;
– адміністративний договір є формою передачі окремих владних (управ�
лінських) функцій від одного суб’єкта владних повноважень до іншого або вза�
галі передача таких функцій недержавним структурам.
Ю. Тихомиров виділяє категорію «публічно�правові договори» та поділяє їх на
засновницькі договори (регулюють інституційні питання суб’єктів владних по�
вноважень), компетенційно�розмежувальні договори, договори про делегування
повноважень, програмно�політичні договори про дружбу та співробітництво,
функціонально�управлінські договори, договори між державними і недержав�
ними структурами, договори про громадянську згоду, міжнародні договори9.
Р. Куйбіда пропонує згрупувати адміністративні договори так: договори що�
до компетенції та виконання інших державних та самоврядних функцій; догово�
ри у сфері оподаткування; договори щодо закупівлі (поставки) продукції, то�
варів та послуг для публічних потреб; договори щодо залучення інвестицій для
задоволення публічних потреб; договори у сфері трудових (службових) пра�
вовідносин; договори, у яких суб’єкт владних повноважень реалізує функції роз�
порядника державним чи комунальним майном10.
Враховуючи запропоновані підходи, вважаємо за доцільне в законодавстві
України чи в окремо прийнятому законі передбачити вичерпний перелік
адміністративних договорів.
Четверта категорія адміністративних справ – спори за зверненням
суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом. Така позиція
законодавця є дискусійною та вимагає аналізу, адже адміністративна юстиція не
створена для захисту публічних прав та інтересів органів державної влади та
місцевого самоврядування. Проте є випадки, за яких суб’єкти владних повнова�
жень повинні звернутися до адміністративного суду з метою недопущення пору�
шення певним колом осіб прав та свобод людини і громадянина, а також для за�
хисту національної безпеки. А тому в КАС України потрібно було навести пе�
Муза О. В. Підвідомчість справ адміністративної юрисдикції
25
№
1
(1
4
),
2
0
0
9
5 Афанасьєв К.К. Адміністративні договори: реалії та перспективи: Монографія. – Луганськ,
2004. – С. 107–108.
6 Стефаник В.С. Судовий адміністративний процес: Монографія. – Харків, 2003. – С. 120–129.
7 Тихомиров Ю.А. Публичное право: Учебник. – М., 1995. – С. 183–198.
8 Куйбіда Р. Адміністративний договір: питання законодавства, доктрини і практики // Вісник
Вищого адміністративного суду України. – 2008. – № 3. – С. 27–39.
9 Тихомиров Ю.А. Цит. работа. – С. 183–198.
10 Куйбіда Р. Цит. праця. – С. 35–36.
релік категорій справ, у яких позивачем допускається суб’єкт владних повнова�
жень, виключивши при цьому бланкетну структуру диспозиції норми частини
четвертої ст. 50 КАС України (п. 5).
П’ята категорія адміністративних справ – спори щодо правовідносин,
пов’язаних з виборчим процесом та процесом референдуму.
Поняття «виборчі спори» та «спори у процесі референдуму» в КАС України
не вживаються, але під цими поняттями пропонуємо розуміти певне коло
адміністративних справ, пов’язаних із дотриманням Конституції та законів Ук�
раїни під час організації та проведення виборів і референдумів.
Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України до
адміністративної юрисдикції належать усі спори, пов’язані з виборчим процесом
чи процесом референдуму, незалежно від того, чи є стороною у цьому спорі
суб’єкт владних повноважень. Спори, які виникли поза межами етапів виборчо�
го процесу та процесу референдуму або не стосуються виборчого процесу чи про�
цесу референдуму, не належать до спорів, пов’язаних із виборчим процесом чи
процесом референдуму, а тому визначення юрисдикції таких спорів та їх розгляд
проводяться в загальному порядку11.
Вважаємо за необхідне навести риси, що характеризують виборчі спори та
спори у процесі референдуму:
– є особливими видами провадження в адміністративному судочинстві;
– об’єднують групу публічно�правових спорів, що мають політико�правовий
характер;
– КАС України встановлено спеціальні права та обов’язки для сторін
адміністративного процесу при розгляді та вирішенні цієї категорії спорів;
– містять винятки із загальних положень про судовий розгляд адміністратив�
них справ та виконання судових рішень;
– є засобами впливу на громадську думку та наступне волевиявлення гро�
мадян.
Діяльність адміністративних судів у цьому напрямі сприятиме накопиченню
судової практики із розгляду даної категорії справ та вдосконаленню виборчого
законодавства України.
Водночас компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно�
правові справи:
– що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;
– що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства;
– про накладення адміністративних стягнень;
– щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об’єднання
громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.
Статтею 17 КАС України не вичерпується характеристика підвідомчості
справ адміністративним судам, оскільки главою 6 розділу ІІІ КАС України рег�
ламентовано процесуальні основи підвідомчості адміністративним судам окре�
мих категорій адміністративних справ.
Адміністративна юстиція в Україні
26
№
1
(1
4
),
2
0
0
9 11 Про практику застосування адміністративними судами положень Кодексу адміністративного
судочинства України під час розгляду спорів щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом
чи процесом референдуму: Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 2 квітня
2007 року № 2 [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу:
http:// zakon1.rada.gov.ua/cgi�bin/laws/main.cgi?nreg=v0002760�07.
Отже, розгляд питання про підвідомчість справ адміністративним судам
(юрисдикцію адміністративних судів) дає підстави стверджувати, що норми
КАС України потребують доопрацювання та в деяких випадках концептуальних
змін. Однак головним постулатом у такому реформуванні має стати принцип
незмінності ідеям та принципам інституту адміністративної юстиції, відповідно
до яких держава має створити належні умови для захисту прав та свобод люди�
ни і громадянина, прав та інтересів юридичних осіб у їх взаємовідносинах з ор�
ганами публічної адміністрації в Україні.
Муза О. В. Підвідомчість справ адміністративної юрисдикції
27
№
1
(1
4
),
2
0
0
9
|