Питання дострокового повернення в судовому порядку банківського вкладу під час дії мораторію

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
Hauptverfasser:	Лошицький, М.В., Короєд, С.О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainisch
Veröffentlicht:	Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України 2009
Schlagworte:	Цивільне право та цивільний процес
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/13982
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Питання дострокового повернення в судовому порядку банківського вкладу під час дії мораторію / М.В. Лошицький, С.О. Короєд // Судова апеляція. — 2009. — № 2(15). — С. 52-58. — Бібліогр.: 4 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859864359841300480
author	Лошицький, М.В. Короєд, С.О.
author_facet	Лошицький, М.В. Короєд, С.О.
citation_txt	Питання дострокового повернення в судовому порядку банківського вкладу під час дії мораторію / М.В. Лошицький, С.О. Короєд // Судова апеляція. — 2009. — № 2(15). — С. 52-58. — Бібліогр.: 4 назв. — укp.
collection	DSpace DC
first_indexed	2025-12-07T15:47:54Z
format	Article
fulltext	Питання дострокового повернення в судовому порядку банківського вкладу під час дії мораторію М. В. Лошицький, кандидат юридичних наук, доцент, заступник начальника кафедри Київського національного університету внутрішніх справ С. О. Короєд, здобувач Київського національного університету внутрішніх справ З жовтня 2008 року питання обмеження Національним банком України прав вкладників банків розпоряджатися своїми депозитними вкладами шляхом дост� рокового повернення грошових коштів стало центральною темою дискусій як правознавців, так і пересічних громадян – вкладників, які через нестабільну економічну ситуацію у країні почали вимагати від банків дострокового повер� нення своїх депозитних вкладів. Так, ні для кого не секрет, оскільки це питання широко висвітлювалося у засобах масової інформації, клієнти українських ко� мерційних банків, налякані історією з Промінвестбанком, в якому в першому було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, стали достроково за� бирати з фінансових установ свої депозити, у зв’язку з чим, рятуючи банківську систему країни, НБУ заборонив постановою Правління від 11 жовтня 2008 року за № 319 «Про додаткові заходи щодо діяльності банків» усім комерційним бан� кам України повертати клієнтам їхні грошові заощадження до сплину строків дії депозитних договорів, тобто достроково. Невдовзі у грудні того ж року зазначена постанова була скасована. Водночас Нацбанком у деяких українських комерційних банках було при� значено тимчасову адміністрацію та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації. Саме правомірність такого «мораторію» як підстави для відмови у достроко� вому поверненні депозитних вкладів і ставиться пересічними громадянами – 52 № 2 (1 5 ), 2 0 0 9 ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО ТА ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕС вкладниками та практикуючими юристами – захисниками інтересів вкладників під сумнів. Суди також стали на захист інтересів вкладників, які почали достроково ви� магати в судовому порядку повернення своїх вкладів від банків, де було введено тимчасову адміністрацію і мораторій на видачу депозитів. Основним обґрунту� ванням судів є посилання на ст. 1060 Цивільного кодексу України, згідно із якою за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’яза� ний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. А також на ст. 1075 Цивільного кодексу України, де передбачено, що договір банківського рахунку розривається за заявою клієнта в будь який час. Посилання ж банків на норми Закону України «Про банки і банківську діяльність» та постанови Правління НБУ про призначення тимчасового адміністратора і введення мора� торію на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців судами до уваги не беруться з огляду на норми статей 1060, 1075 Цивільного кодексу України. Де� які суди також зазначають про відсутність державної реєстрації таких постанов Правління НБУ в Міністерстві юстиції України, через що вони не мають юри� дичної сили1. Про можливість отримання рішення суду щодо дострокового повернення вкладу під час дії мораторію висвітлювалося також в юридичних виданнях2. Не поділяючи цієї думки, яку висловлює більшість юристів, та правової по� зиції судів, зробимо спробу обґрунтувати правомірність таких дій банків і відсутність правових підстав для ухвалення судами подібних рішень проти ос� танніх. Так, правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забез� печення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, створення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника є предметом законодавчого регулювання (ст. 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність»). Як встановлено ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно� правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Відповідно до ст. 1058 Цивільного кодексу України за договором банківсько� го вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується Лошицький М. В., Короєд С. О. Питання дострокового повернення в судовому порядку… 53 № 2 (1 5 ), 2 0 0 9 1 Рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 25.03.2009 р. Справа № 2�482/2009 [Електронний ресурс] / Веб�сайт «Ліга: Закон». – Режим доступу: http://search.lig� azakon.ua/l_doc2.nsf/alldocWWW/0BD41058C3BA7AA6C2257599004BE0CF!OpenDocument; Рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 25.03.2009 р. Справа № 2�471/2009 [Електронний ресурс] / Веб�сайт «Ліга: Закон». – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/ l_doc2.nsf/alldocWWW/A32FBEDC15FD34CAC2257599004BE052!OpenDocument; Рішення Павло� градського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26.01.2009 р. Справа № 2�712/2009 [Електронний ресурс] / Веб�сайт «Ліга: Закон». – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/ l_doc2.nsf/alldocWWW/09E967EB9FC88A02C2257599004BE081!OpenDocument&ptext=0; Рішен$ ня Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 09.01.2009 р. Справа № 2�539/09 [Еле� ктронний ресурс] / Веб�сайт «Ліга: Закон». – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/ alldocWWW/A6F96B731B841730C2257599004BE0A4!OpenDocument&login&ptext=0. 2 Мораторий судам не помеха [Електронний ресурс] / Веб�сайт «Ліга:Закон». – Режим доступу: http://www.ligazakon.ua/news/ga016847.html. виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, засто� совуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 Кодексу), як� що інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу (частина третя ст. 1058 Цивільного кодексу України). Стаття 1060 Цивільного кодексу України передбачає, що договір банківсько� го вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимо� гу) або на умовах повернення вкладу зі сплином встановленого договором стро� ку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової су� ми на інших умовах її повернення. Цією ж статтею також передбачено, що за договором банківського вкладу не� залежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на пер� шу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною. При цьому ст. 1066 Цивільного кодексу України встановлено, що банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмежен� ня його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Таким чином, Цивільним кодексом України прямо допускаються обмеження права клієнта розпоряджатися його грошовими коштами на банківському ра� хунку у випадках, передбачених договором або законом. Як зазначалось, відносини банку з клієнтом регулюються не лише угодами (договорами) між клієнтом та банком, а й законодавством України, нормативно� правовими актами Нацбанку (ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»). Згідно зі ст. 66 Закону України «Про банки і банківську діяльність» держав� не регулювання діяльності банків здійснюється Нацбанком у таких формах, як, зокрема, встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків. Статтею 6 Закону України «Про Національний банк України» встановлено, що відповідно до Конституції України основною функцією Національного бан� ку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. На виконання своєї основної функції Національний банк сприяє дотриманню стабільності бан� ківської системи, а також, у межах своїх повноважень, – цінової стабільності. Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду за діяльністю банків у межах та порядку, передбачених законодавством України. Наглядова діяльність Національного банку України охоплює всі банки, їх підрозділи, афілійованих та споріднених осіб банків на території України та за кордоном, установи іноземних банків в Україні, а також інших юридичних та фізичних осіб у частині дотримання вимог цього Закону щодо здійснення банківської діяльності, а головною метою банківського регулювання і нагляду є безпека і фінансова стабільність банківської системи та захист інтересів вклад� ників і кредиторів. При здійсненні банківського нагляду Нацбанк має право вимагати від банків та їх керівників усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно�правових актів Національного банку України для уникнення або подолання небажаних наслідків, що можуть поставити під загрозу безпеку коштів, довірених таким банкам, або завдати шкоди належному веденню Цивільне право та цивільний процес 54 № 2 (1 5 ), 2 0 0 9 банківської діяльності (ст. 67 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 55 Закону України «Про Національний банк України»). Статтею 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що НБУ зобов’язаний призначити тимчасову адміністрацію у разі істотної за� грози платоспроможності банку. Водночас ст. 85 цього Закону передбачено, що з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно�правовими акта� ми Нацбанку вимогам, Національний банк має право введення мораторію на за� доволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців. Отже, постанови Правління НБУ про призначення в деяких комерційних банках тимчасової адміністрації та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, прийняті у відповідності із зазначеними нормами банківського законодавства, є обов’язковими для цих комерційних банків. Не погоджуючись із відмовою банків, у яких призначено тимчасову адміністрацію та введено мораторій, повертати вкладникам їхні депозити, суди зазначають, що право вкладника на дострокове повернення депозитного вкладу прямо передбачено Цивільним кодексом України, а отже, відмова банків достро� ково повернути депозитні вклади є незаконною та порушує права вкладника на розпорядження його грошовими коштами. Вважаємо таку позицію помилковою, оскільки даний висновок ґрунтується на довільному тлумаченні відповідної норми Цивільного кодексу України, зроб� леному без системного зв’язку з іншими нормами цього Кодексу та банківського законодавства. Як зазначалось, відносини банку з клієнтом регулюються, зокрема, догово� ром банківського вкладу (депозиту). Будь�який укладений сторонами договір відповідно до статей 11, 509 Ци� вільного кодексу України є підставою виникнення договірних зобов’язань, які згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України мають виконуватися належним чи� ном відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільно� го законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а також мають ґрун� туватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Так, грошові кошти (гроші) є законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, яким є грошова одиниця України – гривня (ст. 192 Цивільного кодексу України). Гроші є об’єктами цивільних прав (ст. 177 Цивільного кодексу України). Статтею 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь�які дії, які не суперечать закону. При цьому особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 321 Цивільного кодексу України). Поряд із правомочностями власника щодо розпорядження його майном зако� нодавство України покладає на нього у зв’язку із цим відповідні обов’язки. Так, відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, ко� ристуватися і розпоряджатися своєю власністю, при цьому використання влас� ності не може завдавати шкоди правам громадян та інтересам суспільства. Лошицький М. В., Короєд С. О. Питання дострокового повернення в судовому порядку… 55 № 2 (1 5 ), 2 0 0 9 Згідно зі ст. 319 Цивільного кодексу України власність зобов’язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, а також зобов’язаний, здійснюючи свої права, не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і держави. Таке ж по� ложення міститься й у ст. 13 Конституції України. Як зазначив Конституційний Суд України в своєму Рішенні від 11 травня 2005 року № 4�рп/2005, зі змісту положень ст. 13 Конституції України вба� чається, що право власності певною мірою може бути обмежено, оскільки вико� ристання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності гро� мадян, інтересам суспільства. Тобто юридично забезпечена можливість здійсню� вати правомочності щодо володіння, користування і розпорядження власника належним йому майном не може виходити за рамки, встановлені правовими нормами, що регулюють відносини у сфері власності3. Відносини банку з клієнтом, як зазначалось, регулюються законодавством України, нормативно�правовими актами Нацбанку та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Таким чином, прийняті Правлінням НБУ в межах його компетенції зазна� чені постанови правомірно обмежують рамки правомочностей вкладника щодо дострокового повернення його депозитного вкладу. До того ж кожен вкладник укладає із банком депозитний договір, таким чи� ном бере на себе обов’язки за договором та погоджується із його умовами, зокре� ма й щодо строку дії договору. Тобто, укладаючи депозитний договір на певний строк та вносячи свої гро� шові кошти на депозит банку, вкладник своїми діями самостійно на певний строк обмежує своє право власності на грошові кошти, які передає в користуван� ня банку. Таким чином, право вкладника на дострокове повернення його депозитного вкладу не є абсолютним і повинно здійснюватися з дотриманням як умов депо� зитного договору, так і норм банківського законодавства, до яких, зокрема, й на� лежать Закон України «Про банки і банківську діяльність» та постанови Правління НБУ, якими призначаються тимчасові адміністрації і вводяться мо� раторії. За таких обставин Нацбанк, призначаючи тимчасову адміністрацію та вводя� чи мораторій на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, а також комерційні банки, які лише виконують вимоги закону, встановлену ст. 321 Цивільного кодексу України гарантію непорушності права власності вкладників на депозитні вклади не порушують, а лише правомірно з наведених вище міркувань тимчасово (на строк не більше шести місяців) обме� жують його дострокове здійснення із дотриманням встановленого банківським законодавством порядку, що узгоджується із приписами ст. 1066 Цивільного ко� дексу України, яка передбачає можливість банків встановлювати передбачені законом обмеження прав вкладників розпоряджатися грошовими коштами. Цивільне право та цивільний процес 56 № 2 (1 5 ), 2 0 0 9 3 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням закритого акціонерного товариства «Оболонь» та громадянина Винника Віктора Володимировича про офіційне тлумачення положень частини другої статті 28 Закону України «Про господарські товари� ства», пункту 1, абзацу першого пункту 5 статті 4 Закону України «Про власність» (справа про пра� ва акціонерів ЗАТ) від 11 травня 2005 року № 4�рп/2005 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 21. – Ст. 1135. Таким чином, відсутній факт порушення банком прав вкладників, що є згідно із цивільним процесуальним законодавством необхідною умовою судово� го захисту інтересів позивача та ухвалення рішення про задоволення позову. Водночас, ухвалюючи рішення про розірвання депозитних договорів та дост� рокове повернення вкладів, суди зазначені аргументи не враховують, а свої рішення обґрунтовують, вдаючись до різного тлумачення норм Закону України «Про банки і банківську діяльність», що, на нашу думку, є не цілком пра� вильним. Так, деякі суди, посилаючись на частину четверту ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність», згідно з якою мораторій не поширюється на об� слуговування поточних операцій, роблять висновок, що вимоги вкладників про переказ грошових коштів з депозитного рахунку на поточний рахунок є поточ� ною операцією, а тому це не заборонено законом. Не погоджуючись з таким мотивуванням, зазначимо, що, по�перше, вказані у цій статті поточні операції спрямовані на забезпечення функціонування банку і стосуються його безпосе� редньо як учасника цивільних правовідносин – юридичної особи, а не як фінан� сової установи у відносинах із вкладниками (поточні операції не є пасивними операціями банку); а по�друге, поточні операції можуть здійснюватися лише на поточних і розрахункових рахунках, а не на депозитних (вкладних). Посилання деяких судів лише на частину другу ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність», за якою мораторій на задоволення вимог креди� торів поширюється на зобов’язання, строки виконання яких настали до призна� чення тимчасової адміністрації, зроблено без системного тлумачення із частиною першою зазначеної статті, яка передбачає введення мораторію на задоволення всіх вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації. Тобто під час здійснення тимчасової адміністрації жодні вимоги кредиторів не підлягають за� доволенню. Водночас, на нашу думку, частина друга ст. 85, якою керуються суди, лише уточнює, що введений мораторій поширюється також і на зобов’язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації. З огля� ду на це вважаємо, що ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» під час дії тимчасової адміністрації банкам заборонено задоволення будь�яких вимог незалежно від настання строку виконання банком зобов’язання. Висновки окремих судів про нечинність постанов Правління НБУ про при� значення в банках тимчасової адміністрації та введення мораторію на задово� лення вимог кредиторів, через відсутність їх державної реєстрації в Міністерстві юстиції України є непереконливими, адже Указом Президента України від 3 жовтня 1992 року № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно�правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» передбачено обов’язкову державну реєстрацію у Міністерстві юстиції України лише нормативно�право� вих актів, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Проте ці постанови Правління Нацбанку за своїм змістом не мають нормативно�правового характеру, а є актами індивідуальної дії, які мають адресний характер, тому такої державної реєстрації не потребують. Водночас варто звернути увагу на основні правові засади виконання суб’єктами правовідносин своїх юридичних обов’язків. Так, згідно зі ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрун� тується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Статтею 14 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених догово� Лошицький М. В., Короєд С. О. Питання дострокового повернення в судовому порядку… 57 № 2 (1 5 ), 2 0 0 9 ром або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї. Особа може бути звільнена від цивільного обов’язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актом цивільного законодавства. У п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» зазначено, що не допускається постанов� лення рішень, що передбачають неправомірне обмеження публічної компетенції державних органів, їх посадових чи службових осіб. Не допускається також по� становлення рішень, які зобов’язують до вчинення дій, які не є обов’язковими за законом4. Отже, ухвалюючи рішення про дострокове стягнення із банків, у яких введе� но мораторій, депозитних вкладів, суди таким чином не лише обмежують дію по� станов Правління Нацбанку, втручаючись цим у компетенцію останнього, а й своїми рішеннями про задоволення позову зобов’язують комерційні банки до дій, вчиняти які їм згідно із законом прямо заборонено. Таким чином, суди зо� бов’язують комерційні банки, в яких призначено тимчасову адміністрацію і вве� дено мораторій, до вчинення незаконних дій, що є неприпустимим. Крім того, будь�яке рішення суду про задоволення позову є обов’язковим до виконання. Проте в силу прямої вказівки у ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність», де передбачено, що забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України, таке рішення суду в примусовому поряд� ку державним виконавцем виконане бути не може, тому що це прямо забороне� но законом, що є неприпустимим для судового рішення. Викладені аргументи, на нашу думку, є більш переконливими, ніж мотиву� вання рішень судів. Безумовно, тут не обійшлося без колізій у законодавстві, які потребують якнайскорішого усунення. Аналіз питань, які виникають при застосуванні норм ЦПК України, що регулюють провадження у цивільній справі до судового розгляду та проведення попереднього судового засідання А. С.Олійник, кандидат юридичних наук, суддя Апеляційного суду м. Києва Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК України). Цивільне право та цивільний процес 58 № 2 (1 5 ), 2 0 0 9 4 Про незалежність судової влади: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 // Вісник Верховного Суду України. – 2007. – № 6 (82). – С. 2–6.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-13982
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	XXXX-0026
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T15:47:54Z
publishDate	2009
publisher	Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України
record_format	dspace
spelling	Лошицький, М.В. Короєд, С.О. 2010-12-07T17:10:59Z 2010-12-07T17:10:59Z 2009 Питання дострокового повернення в судовому порядку банківського вкладу під час дії мораторію / М.В. Лошицький, С.О. Короєд // Судова апеляція. — 2009. — № 2(15). — С. 52-58. — Бібліогр.: 4 назв. — укp. XXXX-0026 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/13982 uk Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України Цивільне право та цивільний процес Питання дострокового повернення в судовому порядку банківського вкладу під час дії мораторію Article published earlier
spellingShingle	Питання дострокового повернення в судовому порядку банківського вкладу під час дії мораторію Лошицький, М.В. Короєд, С.О. Цивільне право та цивільний процес
title	Питання дострокового повернення в судовому порядку банківського вкладу під час дії мораторію
title_full	Питання дострокового повернення в судовому порядку банківського вкладу під час дії мораторію
title_fullStr	Питання дострокового повернення в судовому порядку банківського вкладу під час дії мораторію
title_full_unstemmed	Питання дострокового повернення в судовому порядку банківського вкладу під час дії мораторію
title_short	Питання дострокового повернення в судовому порядку банківського вкладу під час дії мораторію
title_sort	питання дострокового повернення в судовому порядку банківського вкладу під час дії мораторію
topic	Цивільне право та цивільний процес
topic_facet	Цивільне право та цивільний процес
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/13982
work_keys_str_mv	AT lošicʹkiimv pitannâdostrokovogopovernennâvsudovomuporâdkubankívsʹkogovkladupídčasdíímoratoríû AT koroêdso pitannâdostrokovogopovernennâvsudovomuporâdkubankívsʹkogovkladupídčasdíímoratoríû

Питання дострокового повернення в судовому порядку банківського вкладу під час дії мораторію

Institution

Ähnliche Einträge