Наука і практика вирішення найважливіших соціальних проблем України на перспективу

Стаття присвячена розкриттю причин виникнення та загострення соціальних проблем в Україні, з метою виявлення причинно-наслідкових зв’язків між ними та з метою здійснення їх класифікації за сферами діяльності. У статті визначено роль та місце громадських об’єднань, в тому числі академічних формувань...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Вісник економічної науки України
Дата:	2018
Автори:	Андрушків, Б., Владимир, О., Павликівська, О., Погайдак, О., Кирич, Н.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут економіки промисловості НАН України 2018
Теми:	Наукові статті
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/139862
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Наука і практика вирішення найважливіших соціальних проблем України на перспективу / Б. Андрушків, О. Владимир, О. Павликівська, О. Погайдак, Н. Кирич // Вісник економічної науки України. — 2018. — № 1 (34). — С. 3-10. — 22 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-139862
record_format	dspace
spelling	Андрушків, Б. Владимир, О. Павликівська, О. Погайдак, О. Кирич, Н. 2018-06-21T12:43:17Z 2018-06-21T12:43:17Z 2018 Наука і практика вирішення найважливіших соціальних проблем України на перспективу / Б. Андрушків, О. Владимир, О. Павликівська, О. Погайдак, Н. Кирич // Вісник економічної науки України. — 2018. — № 1 (34). — С. 3-10. — 22 назв. — укр. 1729-7206 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/139862 Стаття присвячена розкриттю причин виникнення та загострення соціальних проблем в Україні, з метою виявлення причинно-наслідкових зв’язків між ними та з метою здійснення їх класифікації за сферами діяльності. У статті визначено роль та місце громадських об’єднань, в тому числі академічних формувань у вирішенні соціальних проблем держави. На прикладі Академії економічних наук України та вищої освіти України запропоновано стратегію розв’язання соціальної проблематики на перспективу. Окреслено основні напрями вирішення соціальних проблем в Україні на період 2018-2023 рр. Статья посвящена раскрытию причин возникновения и обострения социальных проблем в Украине, для выявления причинно-следственных связей между ними и с целью осуществления их классификации по сферам деятельности. В статье определены роль и место общественных объединений, в том числе академических формирований в решении социальных проблем государства. На примере Академии экономических наук Украины и высшего образования Украины предложена стратегия решения социальной проблематики на перспективу. Определены основные направления решения социальных проблем в Украине на период 2018-2023 гг. The article is devoted to the disclosure of the causes of occurrence and aggravation of social problems in Ukraine, in order to identify the cause-effect relationships between them and for the purpose of their classification according to the spheres of activity. The article defines the role and place of public associations, including academic formations, in solving social problems of the state. On the basis of the Academy of Economic Sciences of Ukraine and higher education of Ukraine, a strategy for solving social problems for the future is proposed. The main directions of solving social problems in Ukraine for the period 2018-2023 are outlined. uk Інститут економіки промисловості НАН України Вісник економічної науки України Наукові статті Наука і практика вирішення найважливіших соціальних проблем України на перспективу Наука и практика решения важнейших социальных проблем Украины на перспективу The Most Important Social Problems of Ukraine: Science and Practice of Solving for the Future Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Наука і практика вирішення найважливіших соціальних проблем України на перспективу
spellingShingle	Наука і практика вирішення найважливіших соціальних проблем України на перспективу Андрушків, Б. Владимир, О. Павликівська, О. Погайдак, О. Кирич, Н. Наукові статті
title_short	Наука і практика вирішення найважливіших соціальних проблем України на перспективу
title_full	Наука і практика вирішення найважливіших соціальних проблем України на перспективу
title_fullStr	Наука і практика вирішення найважливіших соціальних проблем України на перспективу
title_full_unstemmed	Наука і практика вирішення найважливіших соціальних проблем України на перспективу
title_sort	наука і практика вирішення найважливіших соціальних проблем україни на перспективу
author	Андрушків, Б. Владимир, О. Павликівська, О. Погайдак, О. Кирич, Н.
author_facet	Андрушків, Б. Владимир, О. Павликівська, О. Погайдак, О. Кирич, Н.
topic	Наукові статті
topic_facet	Наукові статті
publishDate	2018
language	Ukrainian
container_title	Вісник економічної науки України
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
format	Article
title_alt	Наука и практика решения важнейших социальных проблем Украины на перспективу The Most Important Social Problems of Ukraine: Science and Practice of Solving for the Future
description	Стаття присвячена розкриттю причин виникнення та загострення соціальних проблем в Україні, з метою виявлення причинно-наслідкових зв’язків між ними та з метою здійснення їх класифікації за сферами діяльності. У статті визначено роль та місце громадських об’єднань, в тому числі академічних формувань у вирішенні соціальних проблем держави. На прикладі Академії економічних наук України та вищої освіти України запропоновано стратегію розв’язання соціальної проблематики на перспективу. Окреслено основні напрями вирішення соціальних проблем в Україні на період 2018-2023 рр. Статья посвящена раскрытию причин возникновения и обострения социальных проблем в Украине, для выявления причинно-следственных связей между ними и с целью осуществления их классификации по сферам деятельности. В статье определены роль и место общественных объединений, в том числе академических формирований в решении социальных проблем государства. На примере Академии экономических наук Украины и высшего образования Украины предложена стратегия решения социальной проблематики на перспективу. Определены основные направления решения социальных проблем в Украине на период 2018-2023 гг. The article is devoted to the disclosure of the causes of occurrence and aggravation of social problems in Ukraine, in order to identify the cause-effect relationships between them and for the purpose of their classification according to the spheres of activity. The article defines the role and place of public associations, including academic formations, in solving social problems of the state. On the basis of the Academy of Economic Sciences of Ukraine and higher education of Ukraine, a strategy for solving social problems for the future is proposed. The main directions of solving social problems in Ukraine for the period 2018-2023 are outlined.
issn	1729-7206
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/139862
citation_txt	Наука і практика вирішення найважливіших соціальних проблем України на перспективу / Б. Андрушків, О. Владимир, О. Павликівська, О. Погайдак, Н. Кирич // Вісник економічної науки України. — 2018. — № 1 (34). — С. 3-10. — 22 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT andruškívb naukaípraktikaviríšennânaivažlivíšihsocíalʹnihproblemukraíninaperspektivu AT vladimiro naukaípraktikaviríšennânaivažlivíšihsocíalʹnihproblemukraíninaperspektivu AT pavlikívsʹkao naukaípraktikaviríšennânaivažlivíšihsocíalʹnihproblemukraíninaperspektivu AT pogaidako naukaípraktikaviríšennânaivažlivíšihsocíalʹnihproblemukraíninaperspektivu AT kiričn naukaípraktikaviríšennânaivažlivíšihsocíalʹnihproblemukraíninaperspektivu AT andruškívb naukaipraktikarešeniâvažneišihsocialʹnyhproblemukrainynaperspektivu AT vladimiro naukaipraktikarešeniâvažneišihsocialʹnyhproblemukrainynaperspektivu AT pavlikívsʹkao naukaipraktikarešeniâvažneišihsocialʹnyhproblemukrainynaperspektivu AT pogaidako naukaipraktikarešeniâvažneišihsocialʹnyhproblemukrainynaperspektivu AT kiričn naukaipraktikarešeniâvažneišihsocialʹnyhproblemukrainynaperspektivu AT andruškívb themostimportantsocialproblemsofukrainescienceandpracticeofsolvingforthefuture AT vladimiro themostimportantsocialproblemsofukrainescienceandpracticeofsolvingforthefuture AT pavlikívsʹkao themostimportantsocialproblemsofukrainescienceandpracticeofsolvingforthefuture AT pogaidako themostimportantsocialproblemsofukrainescienceandpracticeofsolvingforthefuture AT kiričn themostimportantsocialproblemsofukrainescienceandpracticeofsolvingforthefuture
first_indexed	2025-11-25T23:54:55Z
last_indexed	2025-11-25T23:54:55Z
_version_	1850589387629264896
fulltext	2018/№1 3 НАУКОВІ СТАТТІ Б. Андрушків віце-президент АЕН України, О. Владимир, О. Павликівська, О. Погайдак, Н. Кирич, Тернопільський національний технічний університет ім. Івана Пулюя НАУКА І ПРАКТИКА ВИРІШЕННЯ НАЙВАЖЛИВІШИХ СОЦІАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ УКРАЇНИ НА ПЕРСПЕКТИВУ Вступ або актуальність проблем соціального розви- тку. Віковічне прагнення до державної незалежності та сподівання переважної більшості населення України на економічне процвітання та соціальний розвиток, підкріплені оцінками західних експертів, були однією з головних причин голосування за незалежність на ре- ферендумі. Однак, роки незалежності принесли, так званій, еліті-олігархії необґрунтовані капітали, а біль- шості населення гіркі розчарування. Розрив між най- багатшими і найбіднішими частинами населення в Ук- раїні за різними оцінками сягає від 38 до 70 разів і зберігає тенденцію до зростання. Уокер Ніл, постій- ний представник програми розвитку ООН в Україні, під час презентації звіту ПРООН щодо людського розвитку заявив, що в Україні за станом на початок 2017 року за межею бідності проживало близько 60% населення [1]. Основної частки місячних сімейних до- ходів українців не вистачає на усі товари першої необ- хідності, а здебільшого на продукти харчування, кому- нальні платежі та засоби гігієни, не кажучи про одяг, медпрепарати, побутову техніку, витрати на особистий розвиток. Прожиткові мінімуми для дорослих та дітей за сучасного рівня цін в країні викликають іронічну посмішку. Прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць в середньому на початок 2018 року становить 1700 грн. Проте процес поляризації суспільства супрово- джується парадоксальними явищами. У 2010 році в Україні понад 7,3 тисячі осіб задекларували дохід, який перевищує 1 млн. грн. [2]. У 2016 році кількість таких осіб склала 3504 [3]. Тим часом, поглянувши на розмаїття дорогих ав- томобілів та переповнених елітних розважальних уста- нов, можна зрозуміти, що в нашій державі процвітає тіньова економіка, яка робить абсолютно неможливим не лише входження України до ЄС, але й проведення ефективних реформ у різних сферах суспільного та економічного життя. В соціальному плані тіньові про- цеси унеможливлюють збільшення доходів державного бюджету від податків, а відтак фінансування різних со- ціально важливих програм розвитку держави — забез- печення усіх необхідним дитячих будинків, освітніх та медичних закладів, підтримку ветеранів, інвалідів та інших соціально незахищених верств населення [4]. Аналіз причин виникнення соціальних проблем. Не дивно, що в країні поглиблюється демографічна криза. Як зазначає Палієнко О.А., порівняння статистичних показників з іншими країнами свідчать, що за основ- ними показниками природних змін населення — на- роджуваності, смертності, природного приросту — Ук- раїна стоїть не тільки після країн Заходу, але й рес- публік колишнього СРСР. За рівнем народжуваності у 2016-2017 роках році вона посіла передостаннє місце серед них та країн Європи, за смертністю населення друге місце серед країн континенту, за рівнем дитячої смертності її показники ввійшла у першу десятку по- казників для європейських країн, за очікуваною три- валістю життя (67 років) — 109-е місце у світі, коли ще у 1994 році посідала 87-е місце [5, c.133]. Що ж послужило причинами виникнення та за- гострення соціальних проблем в Україні на сучасному етапі її розвитку? Для початку пригадаємо у якому стані перебувала економіка нашої країни у період здо- буття Україною незалежності, які процеси відбувалися у суспільстві. Передусім, слід відзначити наявність некваліфі- кованого менеджменту як на найвищому загальнодер- жавному рівні, так і на рівні різних галузей економіч- ного та суспільного життя. Інерційні, пострадянські, аморфні керівники держави у свій час не бачили ви- кристалізуваної самостійної мети розвитку економіки держави, а відтак не могли запропонувати засобів її досягнення. Руйнування раніше напрацьованих виробничих відносин між різними республіками союзу, відсутність власного незалежного виробництва породило гострий дефіцит товарів в країні. А лібералізація цін за таких умов призвела до виникнення в країні гіперінфляції. У 1993 році в Україні ціни системно зростали майже на 30%. Галопуюча інфляція у другій половині 1993 швидко руйнувала виробництво, обмін, грошову сис- тему країни, наближаючи її економіку до цілковитого занепаду та загострюючи соціальні та політичні конф- лікти в суспільстві. Гроші фактично перестали вико- нувати функцію міри вартості, засобу обігу та засобу платежу. Тому Національний банк України вдався до жорсткої монетарної політики, що дозволило стабілі- зувати ситуацію на грошовому ринку та забезпечило підґрунтя для проведення грошової реформи та вве- дення в обіг восени 1996 року національної грошової одиниці — гривні. Однак, слід зазначити, що моне- тарна політика НБУ повинна була супроводжуватися чіткою, виваженою політикою прямого стимулювання виробництва та розвитку ділової активності в країні, АНДРУШКІВ Б., ВЛАДИМИР О., ПАВЛИКІВСЬКА О., ПОГАЙДАК О., КИРИЧ Н. 4 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ інакше, як показав досвід, не уникнути недовантаже- ності виробництва, згортання торгівлі та інвестицій, високого безробіття з усіма їх негативними соціально- політичними наслідками. На тлі гіперінфляції підвищення заробітної плати, стипендій та пенсій не компенсувало значного зниження життєвого рівня населення, особливо по- страждали малозабезпечені верстви. У таких умовах Україні довелося набувати досвід та робити перші реальні кроки до ринкової економіки. Щоб зламати неефективну командно-адміністративну систему господарювання, необхідно було роздержа- вити економіку, зробити її багатоукладною. Правовою основою формування приватного сектора економіки стали прийняті Верховною Радою Закони “Про при- ватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”. “Про приватизацію майна державних підприємств” та прийнятий того ж дня Закон України “Про приватизаційні папери”, “Про іноземні інвести- ції” ін. Ці та деякі інші закони послужили форму- ванню правової бази для приватизації. Однак темпи і якість економічних реформ та ринкових перетворень в Україні й досі залишаються вкрай незадовільними. Економіка продовжує перебувати у стані глибокої кризи. Триває цілеспрямоване знецінення гривні. А тепер додалась ще одна вкрай важлива проблема — во- єнно-політичний конфлікт, яких не дозволяє активі- зувати проведення економічних та соціальних реформ. Керівництво держави в нових умовах повинно набу- вати нового досвіду — досвіду управління країною в стані війни, і усвідомлювати те що за допущені поми- лки за таких обставин доведеться платити вкрай ви- соку ціну. Управлінські рішення повинні бути науково обґрунтованими виваженими та оціненими щодо тер- мінів впровадження і реалізації. Для прикладу, управ- лінські рішення прийняті у монетарній політиці екс- головою НБУ В. О. Гонтаревою щодо лібералізації ва- лютного курсу національної грошової одиниці, які призвели до її обвальної девальвації. Навіть спеціалі- сти МВФ не радять вдаватись до лібералізації ва- лютно-фінансової сфери поки не досягнуто високого і стабільного рівня економічного розвитку в країні, не кажучи вже про наявність війни в країні. Світова прак- тика показує, що валютне регулювання розглядається не як тимчасові антизаконні обмеження прав суб’єктів валютних відносин, а навпаки — як елемент забезпе- чення економічної стабілізації та національної без- пеки [6, c.154]. Окрім вище згаданих проблем, в країні продов- жується ігнорування науки як двигуна інноваційного розвитку суспільства, продовжує спостерігатися від- плив наукового потенціалу за кордон. Через погір- шення добробуту, незадовільний стан охорони здо- ров’я і соціальної сфери ведуть до міграції робочої сили, до скорочення населення в країні та погіршення процесу відтворення. Власне ці та інші обставини обумовлюють акту- альність та своєчасність означеної проблематики. Зо- бов’язують вияснити причини застою та провести по- шук шляхів вирішення найважливіших соціальних проблем України на перспективу. А також, визначити роль і місце громадських академічних формувань у по- доланні соціальних проблем. Виявлення еволюційних причин загострення ком- плексу соціальних проблем. Однією з найгостріших та найболючіших соціальних проблем є безробіття, яке охопило всі верстви суспільства і набуває масового ха- рактеру. Іноді громадяни свідомо відмовляються пра- цевлаштовуватись на вітчизняному ринку праці. При- чини цьому є різні — низька заробітна плата, ризик втратити пільг на сплату комунальних платежів в ви- гляді державних субсидій, можливість працювати за кордоном, особливо в останній період — період від- міни візового режиму в’їзду до країн Європи громадя- нами України. Серед безробітних чималу частку посідають пра- цівники науково-дослідних і проектних інститутів, ро- бітники та інженерно-технічні працівники. Як пові- домляє Державна служба зайнятості України, на об- ліку безробітних за станом на початок січня 2018 року близько 45% українців мають вищу освіту, а у великих містах, таких як Київ, Харків, Запоріжжя, цей показ- ник вище 80%. За повідомленням Державної служби зайнятості, це обумовлено тим, що у нас більшість ва- кансій для профпрацівників, а у тих, хто шукає ро- боту, — вища освіта, і цей дисбаланс не дає можливо- сті для швидкого працевлаштування. На сьогоднішній день в Україні близько 80% випускників середніх шкіл йдуть вчитися до ВНЗ і лише 20% здобувають проф- освіту. В Європі ситуація кардинально протилежна — 70% отримують кваліфікацію “працівника з інстру- ментом” і 30% — “вищу освіту” [7]. Широкого розмаху набуває і приховане безро- біття, коли працівників, службовців та науковців від- правляють у довготривалі відпустки без збереження заробітної плати. Якщо на початку 2000 р. безробіття вразило 4% працездатного населення України, на початок 2017 ро- ку воно досягло 10% [8], армія безробітних нашої дер- жави майже утричі перевищує чисельність особового складу Збройних сил України В країні зростає кількість нещасних випадків не- виробничого характеру. Лише за період 2001-2011 рр. на транспорті смертельно травмовано близько 76 тис. осіб, майже 82 тис. загинуло від отруєнь, 108 тис. осіб покінчили життя самогубством, від насильницьких дій постраждали 50,8 тис. осіб, 37,3 тис. утопилося, 12,7 тис. загинули при пожежах [9]. Що ж стосується правового поля, то воно обтя- жене не стільки законами, скільки нормативними, ре- гулятивними, адміністративними актами і розпо- рядженнями, що гальмують будь-який процес приват- ної ініціативи, і, як наслідок, створення нових робо- чих місць і платників податків. Економічна, соціальна і політична невизначе- ність призвели до зростання рівня злочинності. Кож- ний шостий злочин здійснювався неповнолітніми. Це в 2-3 рази більше, ніж у 70-80-ті роки. Що актуалізує виховну функцію як МОНУ, Міністерства культури України, МВС та ін., так і громадськості [10]. Значно зросла економічна злочинність. Продов- жують існувати корупція та хабарництво. В цих обста- винах не можна оминути увагою і свавілля з боку пра- воохоронних органів, судів, прокуратур. В країні дійшло до того, що корупція набуває від- критої та офіційної форми прояву. Саме про це свід- чить гіперрозрив у розмірах заробітної плати: середня заробітна плата по Україні за станом на вересень 2017 року становила 7351 грн, прожитковий мінімум з 1.12.2017 — 1700 грн, з 01.01.2018 року оклад профе- сора становить 6414 грн, тоді як за вересень 2017 року заступники голови НБУ отримали зарплати в межах АНДРУШКІВ Б., ВЛАДИМИР О., ПАВЛИКІВСЬКА О., ПОГАЙДАК О., КИРИЧ Н. 2018/№1 5 224-257 тис. грн, а відповідно до судової реформи ря- довий служитель місцевого суду зароблятиме близько 45 тис. грн, платня судді Верховного суду стартуватиме від 100 тис. грн, та сягатиме 350 тис. грн [11, с.21]. За сучасних умов, такі диспропорції у розмірах заробіт- них плат на користь працівників судової системи можна вважати не інакше як відкритою формою ко- рупції та офіційним підкупом судової гілки влади. За цих обставин, у суспільстві наявна висока не- довіра до правоохоронних органів, у тому числі судо- вої системи, яка останнім часом стала обслуговуючим інструментом “дивних” перерозподілів власності. Після комерціалізації представницької і виконав- чої влади, “нова влада” не усвідомлювала свій при- хід — надовго чи не ненадовго, одне слово, — не на- завжди, тому за півроку-рік прагнула накопити те, що її попередники накопили за десятиріччя. Вчинили цим ажіотаж і ще більшу недовіру до влади. У цій ситуації жодна реформа не буде ефектив- ною, оскільки вона здійснюватиметься винуватцями цього процесу. Влада не відповідальна перед суспіль- ством і не залежна від його оцінок, тому почуває себе розкішно і існує автономно. Суспільство не має влас- ної ідеології, не розвиває високих моральних засад та реальних громадських структур, відсутні авторитети думки. Таким чином, на справді, створено два суспіль- ства, які живуть у різних вимірах. Не можна не зупинитися і на інших соціальних проблемах серед яких медицина, лікарі та лікарні. Найкращі спеціалісти виїздять із України цілими га- лузями, тільки за перші десять років нашої незалеж- ності Україну залишило понад 900 докторів наук. Ве- ликою мірою калічать українців такі проблеми, як наркоманія, алкоголізм. Але винити таких людей не можна. Адже там, де є робота, гідні соціальні умови там алкоголізм, наркоманія, інші залежності є рідкі- стю[12]. У суспільстві спостерігається загальне падіння моралі. Такі властивості людини як чесність, працьо- витість, доброзичливість стали відходити на задній план. Більшу цінність набуває уміння заробляти гроші будь-яким шляхом, в тому числі спекуляцією, обма- ном, крадіжкою, вимаганням тощо [13]. Так сталося ще й тому, що чесна праця не забезпечує заробітку для нормального життя. Контент-аналіз телерадіопередач демонструє фактичну відсутність програм з успішним досвідом, натомість популярні всілякі вечірки, що і стає ідеалом для молодих поколінь. Зниженню моралі та людської гідності сприяє й сама державна політика з державними субсидіями. Вважаємо, що таке явище як субсидію взагалі варто відмінити, тому що це знижує у людей бажання пра- цевлаштовуватись, розвиває бажання до тонізації сі- мейного доходу та не виховує у населення заощадли- вості та бажання покращувати власний добробут. Дер- жава ціленаправлено намагається сформувати у людей поведінкову модель бідняка та прохача. Відтак необ- ґрунтована політика субсидування криє у собі дві про- блеми. З одного боку, сприяє тінізації економіки, зни- жує економічне пожвавлення, а з іншого, породжує спекуляції, принижує людську гідність та сприяє де- моралізації суспільства. Складною для України залишається і житлова проблема. Хоч в країні існують програми довгостроко- вого фінансування будівництва житла для молодих громадян, проте високі відсотки по кредитуванню роблять їх малодоступними для більшості громадян. Негативно впливає на рівень життя населення України гостра екологічна криза. Через експлуатацію зношених автомобілів у багатьох містах забрудненість повітря в 15 разів перевищує гранично допустимі норми [14]. Такий стан екології погіршує здоров’я жи- телів України: багато дітей народжується нездоро- вими, посилюється захворюваність людей. На здоров’я людей впливає і нехтування стандартами та нормати- вами при організації виробництва, виготовленні про- дуктів харчування, повільне впровадження небезпеч- них новітніх технологій. Існування комплексних багато наслідкових про- блем потребує комплексного підходу у їх вирішенні. Якщо тінізована економіка породжує недофінансу- вання бюджету, то це ускладнює як фінансування за- ходів соціального захисту населення, так програм розвитку вітчизняного виробництва [15,16]. Соціально незахищене населення намагається забезпечити власні потреби законними та незаконними методами, що призводить до деморалізації суспільства, зниження рівня культури, можна сказати, навіть до формування психологічно нездорової суспільної поведінки. Ска- жімо, профспілки, які мають виконувати функцію со- ціального захисту населення, перетворились на трут- нів, які утримуються на профспілковому, так би мо- вити, громадському майні. Фінансові труднощі зму- сили Уряд відмовитися від широкомасштабного і все- охоплюючого соціального захисту і переорієнтуватись на цільову адресну допомогу найменш захищеним верств населення. На практиці ж це означає, те що коло тих, хто одержував державну допомогу, дедалі звузилося, незважаючи на те, що погребу в ній має значно більше людей. Просто жахливим є ставлення з боку держави до пенсіонерів та інвалідів як до відпрацьованого матері- алу. Окремої уваги заслуговує і пенсійна реформа, адже і вона закладає майбутню гальмівну дію у роз- витку науки. Раніше, одним із стимулів до наукової діяльності було існування наукової пенсії. Тепер, згід- но з новим законодавством, пенсія науковцям нарахо- вуватиметься на загальних підставах за умов, що праця науковців досить часто винагороджується у нижчих розмірах ніж праця, яка і не потребує вищої освіти. З даним підходом можна було б погодитись за сучасних важких економічних, політичних та воєнних умов та проблемою недофінансування усіх процесів державо- творення. Але неприйняття таких реформацій пород- жується підступними діями Уряду, який практично та- ємно пішов на подвійне підвищення винагороди праці депутатського корпусу. Прості ж люди, з метою по- кращення власної фінансової захищеності, змушені йти навіть на укладання принизливих договорів до- вічного утримання, за якими, отримуючи 500-600 до- даткових гривень на місяць, заповідають свої квартири будь-кому. Варто згадати і особливості фінансової підтримки людей з особливими потребами — інвалідів. Згідно за- конодавства людина-інвалід отримує соціальну допо- могу від держава. Яка ціль даної допомоги? В першу чергу, фінансово допомогти людині задовольнити особливі потреби, передусім, у ліках та спеціаль- ному — особливому догляді. Коли людина-інвалід ви- ходить на пенсію, то вона, згідно закону, постає перед АНДРУШКІВ Б., ВЛАДИМИР О., ПАВЛИКІВСЬКА О., ПОГАЙДАК О., КИРИЧ Н. 6 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ вибором лише однієї пенсії, або отриманні пенсії за інвалідністю, або отриманні пенсії відповідно до від- працьованого стажу. Це є велике соціальне недопра- цювання. Зрозуміло, що з віком здоров’я погіршується у всіх людей, не кажучи про інвалідів. Якщо люди з особливими потребами змогли працювати і заробити на власну трудову пенсію, то це повинно служити при- кладом та викликати повагу суспільства до таких лю- дей. Основною ж причиною існування соціальної пенсії по інвалідності є проблеми зі здоров’ям. Коли людина-інвалід виходить на пенсію, то це не означає, що їх більше не потрібна особлива підтримка, і це не означає що їй пенсія може виплачуватись одна, на за- гальних підставах. Навпаки, люди-інваліди пенсійного віку продовжують потребувати особливої додаткової допомоги, зумовленої як інвалідністю, так і процесами старіння. Відтак, вважаємо, що люди з особливими потребами, які працювали і змогли заробити на тру- дову пенсію, об’єктивно заслуговують на дві пенсії, або ж на особливі умови нарахування пенсії. Перелік наведених вище соціальних проблем, звісно, не є вичерпним. Зіткнувшись з численним труднощами, Україна змушена долати виклики сього- дення, які постійно трансформуються та видозміню- ються. Досвід показав, що допущені помилки, неква- ліфіковані дії в минулому ведуть до загострення про- блем у майбутньому. Якщо на етапі становлення незалежності Україна зіткнулася з проблемами, пов'язаними з фундамента- льними змінами в її економічній моделі — перехід від командно-авторитарної до ринкової економіки, від однопартійної політичної системи до багатопартійного демократичного Уряду, що у свою чергу спричинило нестабільність в соціально-економічній та політичній системах, то на сучасному етапі вона повинна подо- лати поглиблену нестабільність та неефективність у даних системах. Як зазначив у своєму останньому ін- терв’ю видатний філософ України М. Попович, Ба- лансування між реформаторством і олігархократією приречене на безславний кінець. Кожен день і кожну годину ми стикаємося з нерозв'язаними проблемами, що загрожують розвалом держави. Намагаючись при- душити зло, ми породжуємо нове зло. На наших очах відбувається саморуйнування держави. Ця теза до- речна сьогодні, була доречною місяць тому і, на жаль, цілком ймовірно, буде доречною місяць згодом. Го- ловна причина навислої над Україною загрози — брак довіри до національної консолідації [17]. У цьому контексті слушною є думка, що для будь- яких соціальних систем існують певні обмеження щодо кількості змін та реформ, які вони можуть без- болісно абсорбувати. Як зазначає у своїх виданнях Президент педагогічної академії В.Г. Кремень, “суспі- льство є не машиною, а живим організмом, що розви- вається і само організується за власними законами, яких не можуть порушити ентузіасти-реформатори. Вітчизняний досвід показав, що спроби абстрагува- тися від логіки й темпів історичного розвитку, утис- нути життя в рамки прекрасного ідеалу, який не від- повідає рівню культури, призводять до порушення ці- лісності системи самоорганізації суспільства” [18, с.72]. На наш погляд, ці слова можна віднести й до ре- формування сфери освіти в Україні. Саме через пере- насиченість докорінних змін в Україні вітчизняна си- стема освіти реформується болісно. Таким чином, ре- формування сфери освіти в Україні не можна охарак- теризувати як поступове, етапи реформи були розми- тими у часі, накладалися один на одного, що значною мірою призвело до нагромадження цілей реформу- вання й модернізації освіти, їхньої непослідовності, і при цілком правильній постановці завдань до важкості їх досягнення. У Білій книзі національної освіти України зазна- чається, що розвиток української освіти впродовж розбудови державної незалежності відбувався в умовах суперечливих внутрішніх впливів політичних, еконо- мічних, культурних і власне освітянських чинників. До головних з них, зокрема, віднесено: політичну неста- більність, часті зміни владних команд, невизначеність орієнтирів щодо ідеологічної консолідації суспільства; непослідовність, недостатню наукову обґрунтованість державної політики у галузі освіти; руйнівні соціальні ефекти освіти (корупцію, політизацію управління, не- рівність у можливостях здобуття якісної освіти); від- сутність моніторингу якості проведених реформ, низь- кий рівень участі громадськості в т.ч. і громадських академічних формувань, у реформуванні освіти, уп- равлінні нею, оцінюванні її якості; тривалу еконо- мічну й екологічну кризи; демографічні зміни (зни- ження народжуваності, міграцію, збільшення кількості знелюднених населених пунктів); кризу сім’ї як соці- ального інституту; вибуховий розвиток засобів масової інформації і комунікації (Інтернету), які нарощують свій суперечливий вплив на дітей і молодь; майже не- регульований державою і місцевою владою розвиток освітянських мереж; розбалансування кількісних і якісних показників професійно-технічної і вищої освіти із потребами економіки, ринку праці; розрив у часі і змісті модернізацій- них процесів у загальній се- редній і вищий освіті; незабезпеченість системності заходів, як того вимагають цінності людино центрова- ної освіти щодо утвердження цих цінностей на всіх рівнях освіти [19; 20, c.48]. Стратегічні цілі реформування освіти у будь-якій країні визначаються освітньою політикою й законо- давчо закріплюються освітнім правом. Пріоритетні цілі реформування освіти в Україні можна класифіку- вати як: цілі освіти, що пов’язані з світовими проце- сами глобалізації, інтеграції та інформатизації суспіль- ства; цілі, що спрямовували освіту на гармонізацію розвитку особистості, суспільства і держави, як цілі- відповіді на виклики, які постали перед країною та її громадянами внаслідок значних соціально-економіч- них змін у країні і потребували від кожного громадя- нина і суспільства в цілому адаптації до нових полі- тичних, правових і економічних умов; цілі, що пов’я- зані з реформуванням освіти відповідно до обраного країною європейського вектору розвитку. Основні принципи реформування освіти в Україні були окрес- лені Урядом на Першому конгресі українських осві- тян. Тоді ж, у 1993 році, була прийнята Державна на- ціональна програма “Освіта” (“Україна ХХІ сто- ліття”), яка визначала стратегічні завдання реформу- вання освіти в Україні: відродження і розбудова наці- ональної системи освіти як найважливішої ланки ви- ховання свідомих громадян української держави; фор- мування освіченої, творчої особистості; виведення освіти в Україні на рівень розвинених країн світу шля- хом докорінного реформування її концептуальних, структурних, організаційних засад. Також, передбача- лося створення на рівноправній основі недержавних АНДРУШКІВ Б., ВЛАДИМИР О., ПАВЛИКІВСЬКА О., ПОГАЙДАК О., КИРИЧ Н. 2018/№1 7 закладів та глибока демократизація традиційних на- вчально-виховних закладів [21]. У документі були ви- значені напрями її реформування, які торкалися таких важливих змін, як доступ до вищої освіти; зміст та ко- ординація системи вищої освіти; методи викладання; автономія вищих навчальних закладів; державний контроль за освітою; диверсифікація освітнього пла- нування та фінансування; демократизація управління навчальними закладами. Треба зазначити, що в Укра- їні державна політика у сфері вищої освіти перебуває в компетенції Верховної Ради України, управління цією ж сферою є в компетенції Кабінету Міністрів, Міністерство освіти і науки України є значно більшою мірою відповідальне за характер та розвиток вищої освіти, аніж аналогічні міністерства в багатьох інших європейських країнах. До основних положень держав- ної політики у сфері вищої освіти, зокрема, можна віднести: громадяни України мають право здобувати вищу освіту в державних та муніципальних вищих на- вчальних закладах безкоштовно на конкурсній основі. Наступні важливі положення державної освітньої по- літики стосуються того, що на процес здобуття вищої освіти не повинні впливати політичні партії, громад- ські та релігійні організації; українська вища освіта повинна бути інтегрована у всесвітню систему вищої освіти, зберігаючи при цьому свої цінності і традиції; повинна існувати державна підтримка пріоритетних галузей досліджень з фундаментальних та прикладних наук [20]. Законодавчою основою для вищої освіти в Україні є Конституція України, Закон України “Про вищу освіту”, доповнені іншими більш вузькими за- конодавчими актами, а також Указами та постановами Президента та Кабінету Міністрів. Приєднання Укра- їни до Болонського процесу в травні 2005 року спри- чинило появу ще інших нормативних документів щодо організації навчального процесу у вищій школі. Впро- вадження цих законів вимагало серйозних змін у структурі, змісті, фінансуванні та управлінні освітою. Реформи мали на меті наблизити національну систему освіти до європейської. Порівняно з європейськими країнами значною проблемою для української вищої освіти є проблема автономії вищих навчальних закла- дів. Так, до повноважень Міністерства освіти і науки України належать, зокрема, аналіз та прогнозування діяльності у всій галузі вищої освіти та дотичність цієї діяльності до позаосвітнього середовища, включаючи планування робочої сили; формулювання державної політики у сфері вищої освіти та наукових досліджень (із затвердженням наукових ступенів і вчених звань, складу спеціалізованої вченої ради тощо), розроб- лення програм розвитку та стандартів вищої освіти; визначення обсягів матеріально-технічного забезпе- чення та фінансової підтримки для вищих навчальних закладів; контроль за дотриманням стандартів вищої освіти; ліцензування та акредитація вищих навчальних закладів; узгодження з вищими навчальними закла- дами схем підготовки кваліфікованих спеціалістів тощо. Керівникам вищих навчальних закладів Закон в Україні надає значно вужчі права і повноваження, зо- крема, зобов’язує складати документи про заснування вищого навчального закладу; організовувати ліцензу- вання вищих навчальних закладів; здійснювати конт- роль над фінансовою та економічною діяльністю ви- щого навчального закладу; здійснювати контроль над виконанням вимог, викладених при заснуванні ви- щого навчального закладу та інших юридичних зо- бов’язань; приймати стратегічні рішення, які стосу- ються внутрішньої організації та розвитку вищого на- вчального закладу [21]. Крім того, вони можуть: ви- значати методи навчання та викладання; приймати на роботу працівників; розробляти свої власні дослідни- цькі програми; створювати факультети, відділення, центри дослідження, нові вищі навчальні заклади; зай- матися видавничою діяльністю; співпрацювати з ін- шими вищими навчальними закладами та із зовніш- німи структурами на регіональному, національному чи міжнародному рівнях; подавати пропозиції щодо вне- сення змін до законодавства у сфері вищої освіти. Роль громадської компоненти у вирішенні соціаль- ної проблематики в освітній галузі. Необхідно сказати що, на даний час, існує багато концепцій, рекоменда- цій та заходів з реалізації соціальної політики як в на- шій державі так і в освітній галузі. Наприклад, Прези- дент громадського об’єднання Академії вищої освіти України проф. Табачніков С.І. у своїй передвиборній програмі ставив перед АН ВО України такі задачі: • Зупинити експерименти над українською осві- тою і наукою та докласти всіх зусиль для стабілізації стану справ у галузі. • Усі інституції зобов’язані вести максимально можливу і ефективну освітньо-виховну та інформа- ційну політику, яка забезпечувала б потреби суспіль- ства у патріотичному вихованні не лише молоді, а й дорослих громадян, формувати їх свідомість як справ- жніх патріотів нашої держави. Роль освітян і науковців неоціненна у вихованні нового покоління громадян — покоління Українців. • В українській освіті і науці має домінувати Ук- раїнська аура. Кожен студент, випускник, учень по- винні бачити своє місце і свою роль в утвердженні ук- раїнської державності, в піднесенні авторитету нашої країни у світі. Той, хто позбавлений патріотизму, не утверджуватиме свою державність, а руйнуватиме її. • Підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС відкриває нові горизонти для міжнародної інте- грації вітчизняної науки і освіти. Водночас слід зазна- чити, що орієнтація вітчизняної системи освіти на за- рубіжні новації не має призводити до її докорінної пе- ребудови. Це повинно бути лише стимулом для пере- осмислення освітньої системи, порівняння її з євро- пейськими та сучасними вимогами і стандартами з ме- тою визначення шляхів та можливостей її удоскона- лення на новому етапі для зміцнення держави. • Наукові дослідження, насамперед, повинні бути спрямовані на обґрунтування дієвих механізмів ство- рення соціально-орієнтованої економічної моделі, яка б забезпечувала людиноцентристську державну полі- тику в Україні. • Враховуючи науковий та економічний потен- ціал галузей економіки, військово-політичний стан у державі, пріоритетними напрямами наукових дослі- джень та підготовки фахівців у ВНЗ України слід вва- жати агропромисловий сектор, національну безпеку, оборону, космічну галузь, літакобудування, корабле- будування, IT-технології, біотехнології та інші. • Виконання поставлених завдань неможливе без належного фінансування з боку держави потреб науки і освіти, а тому потребує від уряду значного збіль- шення державного фінансування науки і освіти у пріо- ритетних галузях. Це дозволить, насамперед, оновити застаріле обладнання, і, відповідно, підняти наукові дослідження та підготовку фахівців на якісно новий АНДРУШКІВ Б., ВЛАДИМИР О., ПАВЛИКІВСЬКА О., ПОГАЙДАК О., КИРИЧ Н. 8 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ технологічний рівень, що дозволить отримати відпо- відні наукові результати. • На державному рівні запровадити більш актив- ну та плідну співпрацю закладів освіти, наукових ус- танов і дослідницьких вищих навчальних закладів з профільними іноземними закладами та установами щодо питань міжнародної інтеграції науки і освіти, ор- ганізацію на державному рівні масштабних спільних конференцій, семінарів, круглих столів тощо з обгово- рення актуальних наукових питань міжнародного та регіонального характеру. Метою програми було збереження і всебічна мо- дернізація АН ВО України, виведення її на загально- європейський і світовий рівень наукової, організа- ційно-інформаційної та громадсько-культурної діяль- ності, істотне підвищення престижу членства в Акаде- мії. Умовою досягнення цієї мети є докладання зу- силь для надання Академії статусу Національної, по- стійне впровадження інноваційних методів та техно- логій розвитку АН ВО України із збереженням кращих її традицій і досягнень. Реалізація стратегії розвитку громадських академі- чних формувань ґрунтується на таких принципах, як: верховенство права; законність; гуманізм; акаде- мічна мобільність; свобода; патріотизм; професіона- лізм; поєднання освіти, науки і практики та передба- чає такі основні напрямки: − забезпечення відповідності якості функціону- вання Академії європейським традиціям самореаліза- ції особистості; забезпечення потреб суспільства; по- єднання інтересів людини, суспільства та держави; ви- знання прав людини вищою соціальною цінністю; − інтеграція освіти і науки, які забезпечуються Академією, у Європейський освітній простір; − створення сприятливих умов для освітньої і на- укової діяльності викладачів, студентів, аспірантів, докторантів; − інтернаціоналізація діяльності Академії шляхом забезпечення можливостей академіків та членів-ко- респондентів викладати, стажуватися та здійснювати наукову діяльність у вищих навчальних закладах країн Європейського Союзу; − утвердження в діяльності Академії моральних цінностей соціальної активності, громадянської пози- ції, відповідальності, самоорганізації; − утвердження та розвиток лідируючих позицій Академії в системі громадських організацій України; − залучення студентів, аспірантів, докторантів до освітніх, наукових, культурно-масових заходів Акаде- мії; − активізація діяльності Академії щодо отримання національних і міжнародних грантів; − розвиток стабільних міжнародних зв’язків із провідними вишами країн Європейського Союзу шля- хом впровадження програм обміну; − збереження, розвиток та формування наукових шкіл і основних напрямків діяльності для подальших досліджень; − організація зустрічей із видатними діячами ку- льтури, поетами, письменниками, представниками рі- зноманітних конфесій; − заохочення та сприяння закордонним науковим публікаціям академіків та членів-кореспондентів Ака- демій України; − організація та проведення наукових заходів Академії — конференцій, презентацій, круглих столів тощо; − публічне оприлюднення та обговорення резуль- татів діяльності Академії та її Президії; − постійний розвиток і вдосконалення функціо- нування веб-сайтів цих громадських об’єднань Укра- їни і видання відповідних — Вісників, подальший їх розвиток і модернізація як провідних громадських освітянських організації на основі поєднання як тра- диційних, так і новітніх методів наукового менедж- менту з академічними свободами і колегіальністю в ух- валенні важливих рішень. Забезпечення подальшого розвитку Академій як ін- струментарію вирішення соціальних проблем шляхом: 1. Активізації участі Академії в реформуванні сис- теми вищої освіти України, сутність якого виявляється у: перетворенні вищої освіти на передумову еконо- мічного розвитку, стабільності українського суспіль- ства; підвищенні соціально-економічного статусу осві- тянина і науковця; переосмисленні наукових і освітніх стереотипів, що складалися за радянської доби; дослідженні понять, категорій та явищ, що сфор- мувались під впливом нових суспільних процесів; досягненні високого рівня якості вищої освіти, що забезпечить її конкурентоспроможність на міжна- родному рівні; вихованні особистостей із глибоким почуттям патріотизму, критичним мисленням та твердою грома- дянською позицією. 2. Сприяння залученню молодих учених до Академії та максимального використання наукового потенціалу досвідчених академіків через: активізацію діяльності Ради молодих учених; проведення конкурсів на кращу наукову працю молодих учених; організацію наукових доповідей та повідомлень молодих учених на засіданнях Президії Академії; проведення наукових дискусій та методологічних семінарів на рівні Відділень Академії; збереження персонального складу академіків та апарату Президії; забезпечення надання статусу академіка членам- кореспондентам Академії, які захистили докторські дисертації. 3. Сприяння інтеграції Академії у міжнародну на- уково-освітню спільноту через: забезпечення відповідності діяльності Академії міжнародним стандартам; сприяння укладенню договорів про партнерство і співробітництво у науковій та освітній сферах з ін- шими громадськими організаціями, науковими та освітніми закладами Європи і світу; участь Академії у міжнародних проектах Horizon- 2020, Erasmus, Erasmus+КА 2; сприяння участі членів Академії у міжнародних конференціях та симпозіумах; заохочення закордонних наукових публікацій академіків та членів-кореспондентів Академії; сприяння членству Академії у закордонних ака- деміях. АНДРУШКІВ Б., ВЛАДИМИР О., ПАВЛИКІВСЬКА О., ПОГАЙДАК О., КИРИЧ Н. 2018/№1 9 4. Забезпечення стабільного фінансового становища Академії завдяки: залученню іноземних учених до членства в Ака- демії; участі Академії у науково-освітніх програмах ООН та ЄС; участі у міжнародних грантових програмах; подальшому розвитку матеріально-технічної бази Академії, у тому числі і за рахунок спонсорських над- ходжень; створенню заохочувального фонду для матеріаль- ної підтримки академіків, фінансування наукових по- шуків молодих учених, видавничої діяльності; розв’язанню проблеми постійних приміщень для керівних органів Академій. 5. Впровадження новітніх технологій в діяльності Академії, а саме: активізації функціонування веб-сайту Академії; постійного оновлення інформації про діяльність Академії та науково-освітні заходи; модернізації управління та структури Академії; впровадження єдиної електронної системи внут- рішнього документообігу та звітної документації; впровадження передового європейського досвіду в освітній та науковій сферах; повноцінної інтеграції до Болонського процесу через поєднання наукової та навчальної діяльності. 6. Збереження морально-психологічного клімату в Академії шляхом: впровадження вимог дотримання норм професій- ної етики; розробки морально-етичного кодексу члена Ака- демії; сприяння збереженню атмосфери доброзичливо- сті, взаємопідтримки та коректності у відносинах; своєчасному розгляду всіх звернень та заяв ака- деміків і членів-кореспондентів Академії; сприяння самоврядовним процесам в Академії відповідно до вимог законів України «Про вищу освіту», «Про громадські об’єднання» та Статуту АН ВО України; розвитку морального заохочення членів Академії, які досягли значних успіхів у професійній діяльності та популяризації Академії. 7. Реалізації виховної роботи в межах Академії, ос- новними аспектами якої є: залучення аспірантів та студентів, які мають здіб- ності до науково-дослідної роботи шляхом участі у на- укових конференціях, підготовки публікацій до Акаде- мічних Вісників; розвиток системи конкурсів на кращу наукову ро- боту докторантів, аспірантів та студентів, стимулю- вання та заохочення наукової діяльності молоді; формування у молодих учених відчуття поваги до діяльності громадських Академічних формувань. Висновки. У межах цього аналітичного дослі- дження були описані лише найбільш гострі й злобо- денні соціальні проблеми сучасної України. Натомість потрібно усвідомлювати, що гострі соціальні проблеми є підґрунтям політичної нестабільності та негараздів у державі; недостатні соціальні умови життя унеможли- влюють зміцнення демократичного врядування та ін- ститутів громадянського суспільства. Світова практика свідчить, що коли зубожіння населення перевищує 80%, будь-яку владу міняють, причому самі громадяни і в насильницький спосіб. Тому без їх належного розв’язання інтеграція України до європейського політико-правового простору є не- можливою. Враховуючи вищезазначене, Балабан Р. В., стар- ший науковий співробітник Інституту політичних і ет- нонаціональних досліджень імені І.Ф.Кураса НАН Ук- раїни, кандидат політичних наук, старший науковий співробітник та Черінько І. П., молодший науковий співробітник означеного Інституту, магістр міжнарод- них відносин, пропонують [22] наступні практичні ре- комендації у сфері соціально-економічного розвитку : — перші кроки зламу системи — це спрощення оподаткування і зняття погоджувальних і дозвільних перепон для бізнесу плюс економне й ефективне ви- користання бюджету. Що дасть можливість самостій- ного розвитку малого й середнього бізнесу і, як наслі- док, появи середнього класу. Реальному чисельному збільшенню реального середнього класу, який за своєю природою формулюватиме запити нової якості. Наявний середній клас є номінальним; — українськими проектами можуть стати „Укра- їна туристична”, „Україна аграрна”, „Україна інте- лектуальна”. Як наслідок, становлення реального се- реднього класу. Парадокс, але влада в цьому не заці- кавлена. Вона живиться “деребаном” бюджету, захоп- лює великий бізнес, її виборці орієнтується на попу- лістські лозунги; — розробити державні (а не підтримувати при- ватних аферистів) програми будівництва житла під оп- тимальні відсотки для працівників бюджетної сфери. Держава все одно отримає прибуток із відсотків, ці програми, безсумнівно, будуть вигідними, натомість велика кількість талановитих фахівців, що мріють пра- цювати в приватних структурах, повернуть свої по- гляди на бюджетну сферу; — вперто вести боротьбу з корупцією, передусім із таким огидним її вираженням, як хабарницьке ку- мівство. На високі посади мають влаштовуватися про- фесіонали, а не коханки та племінники можновладців; — забезпечувати випускників ВНЗ, що навчалися державним коштом, першим робочим місцем у дер- жавних структурах. Це дасть молоді гарантії завтраш- нього дня, а державі — відпрацювання випускниками тих коштів, які вона затратила на освіту своїх грома- дян. Неприпустимо, наприклад, коли випускник юри- дичного факультету КНУ імені Тараса Шевченка, де рік навчання коштує 40 000 гривень, навчався на бю- джетній формі, а потім іде до іноземної фірми чи їде за кордон. Водночас пам’ятаймо, що якщо той самий випускник не з Києва, і йому не буде надано доступ- ного житла, змушувати його йди на державну службу є тяжким злочином; — передбачити виділення більшої кількості кош- тів (за рахунок зменшення фінансування різних незро- зумілих ідей на кшталт будівництва на кожному кроці пам’ятника видатним українцям, адже для тих, хто по- клав душу й тіло за свободу нашої держави було б на- багато приємніше бачити свій народ заможним і здо- ровим, а не собі пам’ятник) на охорону здоров’я та безкоштовні ліки, і, особливо, зарплати лікарям, чия робота є вельми тяжкою; — заборонити законом навіть у кризових ситу- аціях приватним установам, які діють на території Ук- раїни, скорочувати штат співробітників вище від пев- ної встановленої законом межі, адже в гонитві за ма- ксимальними прибутками топ-менеджери просто ві- АНДРУШКІВ Б., ВЛАДИМИР О., ПАВЛИКІВСЬКА О., ПОГАЙДАК О., КИРИЧ Н. 10 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ шають казна-які обов’язки на невелику групу осіб, ви- кинувши багатьох на вулицю; — опустити нижній ценз кримінальної відповіда- льності з 14 до 13 років, адже безліч злочинів скою- ються саме 13-річними злочинцями, котрих нерідко навіть із таких міркувань спеціально й наймають. Чо- мусь у США, які вважаються еталоном демократії, на- віть 11-12-річних убивць і грабіжників засуджують на тривале ув’язнення, а в Україні таких недолюдків че- рез малий вік відпускають на волю; — посилити демократичний контроль над право- охоронними структурами, виражений у відстеженні зв’язків тамтешніх чинів із кримінальними структу- рами, а також скасувати недолугу радянську практику, згідно до якої, наприклад, кожен слідчий щомісяця, щороку мусить передавати певну кількість справ до суду, а якщо цього не робить — карається. Кількість справ мусить залежати від кількості злочинів та сту- пеня вагомості доказів проти підозрюваних, а не від гонитви за показниками; — у цьому ключі також необхідним є демократи- зація судового процесу — надання ширших, у тому числі з використанням новітніх технологій (таких, як високоякісна експертиза ДНК тощо) можливостей звинуваченим довести свою невинність, посилення практики присяжних, захисту свідків; — скоротити чисельність вищого керівного складу в держапараті, який тільки створює бюрократичні пе- репони, натомість збільшити можливості для викона- вчої ланки, на яку припадає вся рутинна робота. Звісно, таке рішення мусять приймати самі керівники, але ж думати треба не про себе, а про майбутнє дер- жави. Отже однозначно можемо підсумувати, що про- цеси державотворення, соціального забезпечення на- селення та освітнього розвитку нації є нерозривно пов’язані і між ними існує причинно-наслідковий зв’язок. Реалізація стратегії вирішення соціальної про- блематики у контексті заходів розвитку громадських Академічних формувань є чинником збереження тра- дицій академічної школи новітніх напрямків їх діяль- ності в Україні, реагування на наявний досвід у цій сфері та повноцінної інтеграції національної освіти і науки до європейського освітнього й наукового про- стору. Відтак, соціально захищене та освічене населення заложить добрі підвалини для розвитку висококульту- рної та економічно стабільної держави. Список використаних джерел 1. Близько 60% українців живуть за межею бід- ності — ООНД. URL: https://www.unian.ua/society/ 1850746-blizko-60-ukrajintsiv-jivut-za-mejeyu-bidnosti- oon.html. 2. В Україні кількість осіб, які задекларували до- хід вище 1 млн. грн., зросла на 19%, - до 7,3 тис. URL: https://www.rbc.ua/ukr/news/gnsu-v-ukraine-kolichestvo- chelovek-zadeklarirovavshih-dohod-06092011154000. 3. Продан М. Кількість мільйонерів зменшилась на чверть, а їх загальний дохід зріс. URL: http://sfs.gov.ua/media-tsentr/novini/295 861.html. 4. Андрушків Б., Кирич Н., Мельник Л. Роль освіти в організації використання Європейських від- ходів до забезпечення сталого розвитку економіки у постконфліктний період. Вісник економічної науки Ук- раїни. 2016. № 1(30). С.3-6. 5. Палієнко О.А. Демографічна криза в Україні: шляхи її подолання. Young Scientist. September, 2017. No 9.1 (49.1). C. 133-136 URL: http://molodyvcheny. in.ua/ files/journal/2017/9.1 /32.pdf. 6. Владимир О. М., Дзюблюк О. В. Банки у сис- темі організації валютних відносин: монографія. Тер- нопіль: Астон, 2014. 264 с. 7. Рівень безробіття в Україні]. URL: https:// index. minfin.com.ua/ua/labour/unemploy/2017. 8. Половина безробітних українців мають вищу освіту — Служба зайнятості. URL: https://www.epravda. com.ua/news/2018/01/24/633326/. 9. Сучасний стан охорони праці в Україні та за кордоном. URL: http://studopedia.com.ua/ 1_41375_ suchasniy-stan-ohoroni-pratsi-v-ukraini-ta-za-kordonom. html. 10. Андрушків Б.М., Кирич Н. Б., Сівчук І. П. Про кризу взаємовідносин у загальній теорії криз. Ре- гіональна економіка. 2008. №8. С. 122—134. 11. Владимир O. Об’єктивна необхідність забезпе- чення політики сталого розвитку економіки країни. Соціально-економічні проблеми і держава. 2017. Вип. 2 (17). С. 13-29. URL: http://sepd.tntu.edu.ua/images/ stories/pdf/2017/17vomrek.pdf. 12. Сисоєва С.О. Суспільство і особистість: гар- монізація розвитку. Рідна школа. 2012. № 12 (996). С. 8-12. 13. Андрушків Б.М., Черничинець С. П. Корпо- ративна культура. Київ : Кондор, 2011. 528 с. 14. Мельник Л.М., Андрушків Б.М. Інтеграція екологічної складової у практичне виробниче середо- вище з метою забезпечення сталого розвитку підпри- ємства. Вісник Житомирського національного агроеколо- гічного університету. 2015. №1(47), т. 1. С. 69-75. 15. Кирич Н. Б. Стабільність виробництва та фі- нансова стійкість господарських структур — необхідна умова інтеграції України до ЄС: тези доп. Міжнар. наук. конф. // Разом в Європі: маркетингові стратегії регіонального розвитку: зб. наук. праць Терноп. інсти- туту соц. та інф. технол. Тернопіль: ТІСІТ, 2005. С. 35—36. 16. Кирич Н.Б. Особливості управління техніко- економічними факторами стабілізації виробництва на сучасному етапі. Галицький економічний вісник. 2006. № 2 (9). С. 33 — 38. 17. Остання публікація Мирослава Поповича: За- чеплено важливий нерв України. URL: https:// 24tv.ua/ostannya_publikatsiya_miroslava_popovicha_zach epleno_vazhliviy_nerv_ukrayini_n924948. 18. Кремень В.Г. Філософія національної ідеї. Людина. Освіта. Соціум. Київ: Грамота, 2007. 576 с. 19. Біла книга національної освіти України / Т.Ф. Алексєєнко, В.М.Аніщенко, Г.О.Балл [та ін.]; за ред. акад. В.Г. Кременя; НАПН України. Київ: Ін- форм.системи, 2010. 342 с. 20. Сисоєва C. Освітні реформи: освітологічний контекст. Теорія та практика управління соціальними системами. 2013. № 3. С.44-55. 21. Державна національна програма “Освіта” (Ук- раїна ХХІ століття) // Освіта. 1993. №44—46. 62 с. 22. Соціальні проблеми сучасної України та прак- тичні рекомендації щодо їх вирішення. URL: http: //www.hetman.tv/nomera/2009/2009-4-5-28/soz.html.

Наука і практика вирішення найважливіших соціальних проблем України на перспективу

Репозитарії

Схожі ресурси