Інтеграційні зв’язки в системі агропродовольчого комплексу національної економіки
Доведено, що розвиток інтеграційних зв’язків у системі агропродовольчого комплексу передбачає інтеграцію й кооперацію виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки та торгівлі продовольством. Розглянуто сутнісні особливості агропродовольчої інтеграції, її результативність. Проаналізовано...
Saved in:
| Published in: | Вісник економічної науки України |
|---|---|
| Date: | 2018 |
| Main Authors: | , , , , , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2018
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/139870 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Інтеграційні зв’язки в системі агропродовольчого комплексу національної економіки / С. В. Іванов, М. Є. Рогоза, В. І. Перебийніс, К. Ю. Вергал, Л. В. Олексенко, Ю. В. Перебийніс // Вісник економічної науки України. — 2018. — № 1 (34). — С. 42-52. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-139870 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Іванов, С.В. Рогоза, М.Є. Перебийніс, В.І. Вергал, К.Ю. Олексенко, Л.В. Перебийніс, Ю.В. 2018-06-21T12:48:19Z 2018-06-21T12:48:19Z 2018 Інтеграційні зв’язки в системі агропродовольчого комплексу національної економіки / С. В. Іванов, М. Є. Рогоза, В. І. Перебийніс, К. Ю. Вергал, Л. В. Олексенко, Ю. В. Перебийніс // Вісник економічної науки України. — 2018. — № 1 (34). — С. 42-52. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. 1729-7206 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/139870 Доведено, що розвиток інтеграційних зв’язків у системі агропродовольчого комплексу передбачає інтеграцію й кооперацію виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки та торгівлі продовольством. Розглянуто сутнісні особливості агропродовольчої інтеграції, її результативність. Проаналізовано існуючі моделі та механізми функціонування вертикально інтегрованих структур. Обґрунтовано методичні підходи до кооперації сільськогосподарських підприємств та підприємств харчової промисловості, зокрема, формування інтегрованої агропродовольчої компанії. Доказано, что развитие интеграционных связей в системе агропродовольственного комплекса предусматривает интеграцию и кооперацию производства сельскохозяйственной продукции, ее переработки и торговли продовольствием. Рассмотрены существенные особенности агропродовольственной интеграции, ее результативность. Проанализированы существующие модели и механизмы функционирования вертикально интегрированных структур. Обоснованы методические подходы к кооперации сельскохозяйственных предприятий и предприятий пищевой промышленности, в частности, формирования интегрированной агропродовольственной компании. It has been proved that development of integration links in the system of the agro-food complex involves integration and cooperation of agricultural production, processing and trade of food. Essential features of agro-food integration, its effectiveness have been considered. Existing models and mechanisms of functioning of vertically integrated structures have been analyzed. Methodical approaches to cooperation of agricultural enterprises and food industry enterprises, in particular, formation of an integrated agro-food company, have been grounded. uk Інститут економіки промисловості НАН України Вісник економічної науки України Наукові статті Інтеграційні зв’язки в системі агропродовольчого комплексу національної економіки Интеграционные связи в системе агропродовольственного комплекса национальной экономики Integration Relations in System of Agro-Food Complex of National Economy Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Інтеграційні зв’язки в системі агропродовольчого комплексу національної економіки |
| spellingShingle |
Інтеграційні зв’язки в системі агропродовольчого комплексу національної економіки Іванов, С.В. Рогоза, М.Є. Перебийніс, В.І. Вергал, К.Ю. Олексенко, Л.В. Перебийніс, Ю.В. Наукові статті |
| title_short |
Інтеграційні зв’язки в системі агропродовольчого комплексу національної економіки |
| title_full |
Інтеграційні зв’язки в системі агропродовольчого комплексу національної економіки |
| title_fullStr |
Інтеграційні зв’язки в системі агропродовольчого комплексу національної економіки |
| title_full_unstemmed |
Інтеграційні зв’язки в системі агропродовольчого комплексу національної економіки |
| title_sort |
інтеграційні зв’язки в системі агропродовольчого комплексу національної економіки |
| author |
Іванов, С.В. Рогоза, М.Є. Перебийніс, В.І. Вергал, К.Ю. Олексенко, Л.В. Перебийніс, Ю.В. |
| author_facet |
Іванов, С.В. Рогоза, М.Є. Перебийніс, В.І. Вергал, К.Ю. Олексенко, Л.В. Перебийніс, Ю.В. |
| topic |
Наукові статті |
| topic_facet |
Наукові статті |
| publishDate |
2018 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Вісник економічної науки України |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Интеграционные связи в системе агропродовольственного комплекса национальной экономики Integration Relations in System of Agro-Food Complex of National Economy |
| description |
Доведено, що розвиток інтеграційних зв’язків у системі агропродовольчого комплексу передбачає інтеграцію й кооперацію виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки та торгівлі продовольством. Розглянуто сутнісні особливості агропродовольчої інтеграції, її результативність. Проаналізовано існуючі моделі та механізми функціонування вертикально інтегрованих структур. Обґрунтовано методичні підходи до кооперації сільськогосподарських підприємств та підприємств харчової промисловості, зокрема, формування інтегрованої агропродовольчої компанії.
Доказано, что развитие интеграционных связей в системе агропродовольственного комплекса предусматривает интеграцию и кооперацию производства сельскохозяйственной продукции, ее переработки и торговли продовольствием. Рассмотрены существенные особенности агропродовольственной интеграции, ее результативность. Проанализированы существующие модели и механизмы функционирования вертикально интегрированных структур. Обоснованы методические подходы к кооперации сельскохозяйственных предприятий и предприятий пищевой промышленности, в частности, формирования интегрированной агропродовольственной компании.
It has been proved that development of integration links in the system of the agro-food complex involves integration and cooperation of agricultural production, processing and trade of food. Essential features of agro-food integration, its effectiveness have been considered. Existing models and mechanisms of functioning of vertically integrated structures have been analyzed. Methodical approaches to cooperation of agricultural enterprises and food industry enterprises, in particular, formation of an integrated agro-food company, have been grounded.
|
| issn |
1729-7206 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/139870 |
| citation_txt |
Інтеграційні зв’язки в системі агропродовольчого комплексу національної економіки / С. В. Іванов, М. Є. Рогоза, В. І. Перебийніс, К. Ю. Вергал, Л. В. Олексенко, Ю. В. Перебийніс // Вісник економічної науки України. — 2018. — № 1 (34). — С. 42-52. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT ívanovsv íntegracíinízvâzkivsistemíagroprodovolʹčogokompleksunacíonalʹnoíekonomíki AT rogozamê íntegracíinízvâzkivsistemíagroprodovolʹčogokompleksunacíonalʹnoíekonomíki AT perebiinísví íntegracíinízvâzkivsistemíagroprodovolʹčogokompleksunacíonalʹnoíekonomíki AT vergalkû íntegracíinízvâzkivsistemíagroprodovolʹčogokompleksunacíonalʹnoíekonomíki AT oleksenkolv íntegracíinízvâzkivsistemíagroprodovolʹčogokompleksunacíonalʹnoíekonomíki AT perebiinísûv íntegracíinízvâzkivsistemíagroprodovolʹčogokompleksunacíonalʹnoíekonomíki AT ívanovsv integracionnyesvâzivsistemeagroprodovolʹstvennogokompleksanacionalʹnoiékonomiki AT rogozamê integracionnyesvâzivsistemeagroprodovolʹstvennogokompleksanacionalʹnoiékonomiki AT perebiinísví integracionnyesvâzivsistemeagroprodovolʹstvennogokompleksanacionalʹnoiékonomiki AT vergalkû integracionnyesvâzivsistemeagroprodovolʹstvennogokompleksanacionalʹnoiékonomiki AT oleksenkolv integracionnyesvâzivsistemeagroprodovolʹstvennogokompleksanacionalʹnoiékonomiki AT perebiinísûv integracionnyesvâzivsistemeagroprodovolʹstvennogokompleksanacionalʹnoiékonomiki AT ívanovsv integrationrelationsinsystemofagrofoodcomplexofnationaleconomy AT rogozamê integrationrelationsinsystemofagrofoodcomplexofnationaleconomy AT perebiinísví integrationrelationsinsystemofagrofoodcomplexofnationaleconomy AT vergalkû integrationrelationsinsystemofagrofoodcomplexofnationaleconomy AT oleksenkolv integrationrelationsinsystemofagrofoodcomplexofnationaleconomy AT perebiinísûv integrationrelationsinsystemofagrofoodcomplexofnationaleconomy |
| first_indexed |
2025-11-25T22:43:44Z |
| last_indexed |
2025-11-25T22:43:44Z |
| _version_ |
1850570349729546240 |
| fulltext |
ІВАНОВ С. В., РОГОЗА М. Є., ПЕРЕБИЙНІС В. І., ВЕРГАЛ К. Ю., ОЛЕКСЕНКО Л. В., ПЕРЕБИЙНІС Ю. В.
42 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
С. В. Іванов
д-р екон. наук, академік АЕН України,
М. Є. Рогоза
д-р екон. наук, академік АЕН України,
В. І. Перебийніс
д-р екон. наук, академік АЕН України,
К. Ю. Вергал
канд. екон. наук,
ГС «Міжнародний центр досліджень соціально-економічних
проблем модернізації та розвитку кооперації», м. Полтава,
Л. В. Олексенко
канд. екон. наук
Полтавський університет економіки і торгівлі,
Ю. В. Перебийніс
Полтавський юридичний інститут Національного
юридичного університету імені Ярослава Мудрого
ІНТЕГРАЦІЙНІ ЗВ’ЯЗКИ В СИСТЕМІ АГРОПРОДОВОЛЬЧОГО
КОМПЛЕКСУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ
Постановка проблеми. Агропродовольчий ком-
плекс об’єднує в собі сільське господарство, харчову
промисловість і торгівлю продуктами харчування.
Саме тому роль цього комплексу у життєзабезпеченні
населення унікальна. Так, рівень самозабезпеченості
основними видами продовольства (виробництво до
внутрішнього використання на території держави) в
Україні у 2016 р. склав: зерном — 290,5%, яйцями —
114,0, м’ясом та м’ясними продуктами — 105,4, моло-
ком та молочними продуктами — 103,6, картоплею,
овочами та продовольчими баштанними — 101,6, яго-
дами та виноградом — 84,6% [1, с. 220].
Крім економічної функції (виробництво і реалі-
зація продовольства, участь у формуванні державного
і місцевих бюджетів), агропродовольчий комплекс
відіграє ще й соціальну функцію (розвиток сільських
територій, формування екологобезпечної «зеленої»
енергетики та ін.).
Формування та функціонування агропродоволь-
чого комплексу здійснюється на засадах інтеграції та
кооперації: шляхом вертикальної інтеграції об’єдну-
ються зусилля, по-перше, виробників сільськогоспо-
дарської сировини (зерна, насіння олійних культур,
цукрових буряків тощо), по-друге, їх переробників
(зокрема, зернопереробної, олійножирової, цукрової
промисловості, виробників харчової продукції), по-
третє, оптової та роздрібної торгівлі продовольством.
Отже, формується агропродовольчий ланцюг від ви-
робника сільськогосподарської сировини (аграрних
підприємств, фермерських і селянських господарств)
до конкретного споживача.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Як зазна-
чає О. Коваленко, «сутність агропромислової інте-
грації обумовлює її потенційні можливості як інстру-
менту підвищення ефективності створюваного на її
базі агропромислового виробництва» [2]. Отже, підви-
щення ефективності функціонування агропродоволь-
чого комплексу як однієї з пріоритетних галузей на-
ціональної економіки, зацікавленість у формуванні
міжгосподарських об’єднань потребує уточнення існу-
ючих моделей та механізмів функціонування вертика-
льно інтегрованих структур та кооперативів, що діють
у сільській місцевості.
На думку Л. Куц, вертикальну інтеграцію слід
розглядати як «розширення діяльності і/або контролю
фірми вздовж технологічно-розподільчо-збутового
ланцюга або на попередні стадії (аж до виробництва
сировини), або на наступні (аж до збуту продукції
кінцевому споживачеві) з метою заміни ринкових
трансакцій на інші форми контактів (внутрішні опе-
рації і процеси, довгострокові контракти тощо)» [3].
Вертикальну інтеграцію В. Нусінов та Д. Колес-
ніков визначають як «сукупність підприємств, взаємо-
залежних між собою та об’єднаних за технологічним
принципом з метою реалізації спільних цілей». Верти-
кально інтегровану структуру вони пропонують тлума-
чити «як складну динамічну організаційну форму ве-
дення бізнесу, яка є результатом вертикальної інтегра-
ції, має певні властивості й представляє собою офі-
ційно зареєстроване або утворене на основі угод і до-
говорів об’єднання бізнес-одиниць (підприємств,
фірм, компаній, організацій і установ) або техноло-
гічно самостійних стадій виробництва, що, як пра-
вило, утворюють замкнений цикл, пов’язаних між со-
бою єдиним технологічним ланцюгом від видобутку
сировини до збуту кінцевого продукту та здійснюючих
спільну діяльність з метою отримання синергетичного
ефекту» [4].
Аналізуючи умови створення вертикально інтег-
рованої структури, зазначимо, що об’єднання відбува-
ється навколо центральної виробничої лінії — пере-
робки сировини з виготовленням кінцевої продукції
[5], структурними елементами якої (згідно з дослі-
дженнями Р. Беспалова) є незалежні підприємства, що
спільно розробляють принципи взаємодії між собою
та складають плани розвитку [6].
ІВАНОВ С. В., РОГОЗА М. Є., ПЕРЕБИЙНІС В. І., ВЕРГАЛ К. Ю., ОЛЕКСЕНКО Л. В., ПЕРЕБИЙНІС Ю. В.
2018/№1 43
Досить поширеною є агропромислова інтеграція,
яка поєднує сільськогосподарське і промислове ви-
робництво, а також сільськогосподарські обслуговуючі
кооперативи, що займаються переробною, заготі-
вельно-збутовою або постачальницькою діяльністю
[7].
Доведено, що логістична концепція продоволь-
чого забезпечення передбачає формування агропродо-
вольчого комплексу, який має чотири блоки: ресурсне
забезпечення та технологічне обслуговування, сільсь-
когосподарське виробництво, зберігання та переробка
сільськогосподарської продукції, торгівля продоволь-
ством [8, с. 116].
І кооперація, і інтеграція в аграрному секторі еко-
номіки, як зазначає Н. Скопенко [9], створюють пе-
ревагу таких форм господарювання перед іншими за
рахунок: акумуляції трудових, фінансових та інших ре-
сурсів, скорочення тривалості виробничого процесу,
економії на масштабі, синергетичного ефекту, можли-
вості доступу до нових знань, більш широкого роз-
повсюдження знань та інформації, оптимізації інфор-
маційних потоків, більшої можливості для соціального
розвитку регіону, створення нових робочих місць, збі-
льшення надходжень до місцевого бюджету, покра-
щення умов для поєднання особистої зацікавленості їх
членів з інтересами всіх учасників процесу виробни-
цтва, захисту членів об’єднання від монополістичних
проявів постачальників, збутових, банківських та ін-
ших структур.
Вертикально інтегровані структури, на думку
О. Коваленка, можна умовно поділити на такі групи
[2]:
1) формування, які об'єднують свої кошти тільки
для створення загального керівного або координацій-
ного органу та проводять свою спільну діяльність на
основі довготривалих і короткочасних договорів. У
цьому випадку всі учасники залишаються юридично
незалежними, а їх економічна свобода обмежується
зобов'язаннями за договорами. До таких формувань
відносяться прості товариства та асоціації;
2) формування, що базуються на частковому
об'єднанні власності (капіталу), утворюючи його ін-
ституціональні одиниці (юридичні і фізичні особи);
3) формування, утворені в результаті повного
злиття власності (майна, паїв, акцій та ін.) учасників-
партнерів, які в цьому випадку втрачають свою еконо-
мічну та юридичну самостійність і перетворюються на
технологічно або економічно взаємопов'язані вироб-
ничі підрозділи єдиної організаційно-господарської
системи;
4) формування, створювані на основі єдиної ін-
ституційної одиниці за рахунок виключно її власності.
Базою інтеграції в цьому випадку є диверсифікація ви-
робництва.
Розвиток агропродовольчого комплексу передба-
чає удосконалення виробничих відносин на основі ко-
операції та вертикальної інтеграції сільськогосподар-
ських та переробних підприємств [10], формування
внутрішнього та зовнішнього ринків харчових про-
дуктів [11], розвитку сільських територій [12].
Формулювання мети. Підвищення ефективності
функціонування агропродовольчого комплексу, заці-
кавленість у формуванні міжгосподарських об’єднань
потребує уточнення існуючих моделей та механізмів
функціонування вертикально-інтегрованих структур,
що і є метою цієї публікації.
1. Агропродовольча інтеграція: сутність, резуль-
тативність, моделі
Останнім часом вітчизняні товаровиробники аг-
ропродовольчої продукції наростили свій експортний
потенціал і переорієнтувалися на ринки Азії, ЄС, Аф-
рики. Основними видами продовольства, що експор-
тується, є продукція рослинництва та продуктів його
переробки (зернові злаки, олія соняшникова, насіння
олійних культур, цукор). Основу експорту тваринни-
цьких продуктів складають м'ясо та субпродукти, мо-
локопродукти, готові чи консервовані продукти з м'яса
та ін.
Втім розвиток харчової промисловості (як голов-
ного виробника продовольчих ресурсів) характеризу-
ється нестійкими тенденціями (табл. 1).
Таблиця 1
Виробництво деяких видів продовольства в Україні,
млн т
2014 р. 2015 р. 2016 р.
Олія 4,4 3,7 4,4
Цукор 2,1 1,5 2,0
Молоко 1,1 1,0 1,0
Джерело: [1, с. 112].
Розвитку рослинництва теж властиві різновек-
торні тенденції: якщо за 2014-2016 рр. виробництво
насіння соняшника зросло на 34,7%, зерна — на 3,4%,
то цукрових буряків, картоплі, овочів навпаки скоро-
тилося (табл. 2).
Таблиця 2
Виробництво продукції рослинництва в Україні, млн т
2014 р. 2015 р. 2016 р.
Зерно 63,9 60,0 66,1
Цукрові буряки (фаб-
ричні)
15,7 10,3 14,0
Насіння соняшника 10,1 11,2 13,6
Картопля 23,7 20,8 21,7
Овочі 9,6 9,2 9,4
Джерело: [13, с. 94].
Досліджуваний період характеризувався певним
зростанням урожайності сільськогосподарських куль-
тур (крім 2015 р., який виділявся гіршими погодно-
кліматичними умовами). Цьому сприяли, зокрема, ви-
сока ефективність виробничо-комерційної діяльності
великих аграрних підприємств, що освоюють сучасні
агротехнології (табл. 3).
Таблиця 3
Урожайність сільськогосподарських культур
в Україні, ц/га
2014 р. 2015 р. 2016 р.
Зернові культури 43,7 41,1 46,1
Цукрові буряки (фаб-
ричні)
476,5 433,8 481,5
Соняшник 19,4 21,6 22,4
Картопля 176,4 161,4 165,8
Овочі 207,8 206,1 210,5
Джерело: [13, с. 102].
Низька платоспроможність населення України
обмежує розвиток внутрішнього продовольчого ринку.
ІВАНОВ С. В., РОГОЗА М. Є., ПЕРЕБИЙНІС В. І., ВЕРГАЛ К. Ю., ОЛЕКСЕНКО Л. В., ПЕРЕБИЙНІС Ю. В.
44 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
Певні складнощі з реалізацією продукції тваринни-
цтва на зовнішніх ринках та інші причини призвели
до скорочення виробництва м’яса, молока і яєць
(табл. 4).
Таблиця 4
Виробництво основних видів продукції тваринництва
в Україні
2014 р. 2015 р. 2016 р.
М'ясо (у забійній
масі), млн т
2,4 2,3 2,3
Молоко, млн т 11,1 10,6 10,4
Яйця, млрд шт. 19,6 16,8 15,1
Джерело: [13, с. 150].
Для розвинених країни світу під впливом урбані-
зації характерна тенденція до зменшення кількості
сільського населення. Не оминуло це й Україну.
Так, станом на 1 січня 2017 р. кількість сільського
населення держави склало 13,2 млн осіб (31,1% до
усього постійного населення). У сільському, лісовому
та рибному господарстві у 2016 р. було зайнято 2,8 млн
осіб (17,6% загальної кількості зайнятого населення).
Відстежується загальносвітова закономірність скоро-
чення сільськогосподарської зайнятості, що виявилося
у зменшенні цієї категорії працівників на 7,3% проти
2014 р. та скороченні кількості найманих працівників
(із 530,9 тис. осіб до 509,5 тис. осіб) [13, с. 19-20].
Позитивною тенденцією є зростання продук-
тивності праці (виробництво продукції на одного
зайнятого в сільськогосподарському виробництві, у
постійних цінах 2010 р.) із 227,8 тис. грн у 2014 р. до
277,3 тис. грн у 2016 р. (на 21,7%).
Іншою позитивною тенденцією (для аграрних то-
варовиробників) є зростання середніх цін реалізації
1 т продукції за аналізований період. Зокрема, у сіль-
ськогосподарських підприємствах за цей період заку-
півельні ціни на зерно збільшилися з 1801 до 3414 грн
(у 1,9 раза), насіння олійних культур — з 4063 до
8656 грн (у 2,1 раза), буряки цукрові фабричні — з 494
до 849 грн (у 1,7 раза), сільськогосподарські тварини
(у живій масі) — з 15737 до 22468 грн (у 1,4 раза), мо-
локо — з 3588 до 5462 грн (у 1,5 раза) [13, с. 58, 186].
Динаміка економічних процесів в Україні, що у
2014-2015 рр. знаходилась під впливом внутрішніх
економічних та політичних потрясінь, незважаючи на
ознаки стабілізації у 2016-2017 рр., негативно впли-
нула на розвиток інтеграційних процесів. Це зумовило
значне скорочення чисельності інтегрованих структур:
порівняно з 2014 р. на 1 січня 2017 р. кількість асоці-
ацій скоротилась на 28,1%, корпорацій — на 32,5, кон-
сорціумів — на 26,6, концернів — на 44,2, кооперати-
вів — на 21,7, із них сільськогосподарських коопера-
тивів — на 16,3, виробничих — на 12,8, обслуговую-
чих — на 11,8%.
Механізм інтеграції підприємств агропродоволь-
чого комплексу характеризується складною структу-
рою взаємозв’язків, які виникають за рахунок можли-
вого об’єднання підприємств різних стадій виробни-
цтва й обігу: від виробництва сільськогосподарської
сировини до реалізації продовольства споживачу.
Значна кількість посередників у цьому ланцюгові при-
зводить до збільшення витрат підприємства при реалі-
зації продукції. Саме тому створення інтегрованих
структур є взаємовигідним і сприяє досягненню еко-
номічного ефекту за рахунок встановлення стійких
економічних зв’язків, взаємної матеріальної заінтере-
сованості та відповідальності усіх учасників за кінцеві
результати господарювання.
У найпростішому варіанті вертикально інтегро-
вана структура являє собою дворівневу ієрархічну
структуру, яка складається з n функціонально залеж-
них підсистем та Pm бізнес-процесів, входом яких є ре-
зультати попередніх ланок ієрархії. При цьому усі під-
системи мають права прийняття рішень щодо органі-
зації відповідних бізнес-процесів у межах, визначених
керівною системою. Ієрархічне розташування підсис-
тем (багатоешелонна структура) визначається тим, що
деякі з процесів знаходяться під впливом або управля-
ються (частково/повністю) керівною системою.
Розглянемо вертикально інтегровану систему, що
складається з однієї координаційної підсистеми (ви-
щий рівень ієрархії B0) та n керівних підсистем ниж-
нього рівня, підлеглих підсистемі вищого рівня
(рис. 1).
Рис. 1. Вертикально інтегрована структура
як ієрархічна структура
Джерело: власна розробка.
На першому рівні представлено підсистему В0,
яка виконує роль центра управління об’єднаними під-
приємствами. На другому рівні розміщено функціона-
льно залежні підсистеми, подані скінченою множи-
ною неоднорідних агентів В1, … Вn, де 2≥n — мно-
жина підприємств, які входять до інтегрованого об'єд-
нання та взаємодіють із центром управління. При
цьому кожен із агентів відповідає за окремі стадії вер-
тикалі виробничо-збутового процесу та може бути
представлений як одним підприємством, так і групою
незалежних підприємств.
Ураховуючи, що вертикально інтегрована органі-
зація формується на основі підпорядкування суміжних
ланок товаропросування якомусь з учасників каналу
[5], який домінує в ньому, роль координаційної підси-
стеми виконує одне із підприємств, що володіє най-
більшим економічним потенціалом.
Тобто для множини агентів В = (В1, В2, ... Вn), що
входять до вертикально-інтегрованої структури, необ-
хідну умову вибору керівної підсистеми можна опи-
сати таким чином: ∀ , ∃ , = Ві ∈: = max , , … , , = 1, . . , , (1)
де R — потенціал окремого підприємств, що входить
до складу інтегрованої структури;
B1 B2 Bі Bn
Координа-
ційна під-
система B0
P2 Pi Pn P1
ІВАНОВ С. В., РОГОЗА М. Є., ПЕРЕБИЙНІС В. І., ВЕРГАЛ К. Ю., ОЛЕКСЕНКО Л. В., ПЕРЕБИЙНІС Ю. В.
2018/№1 45
В0 — координаційна підсистема вертикально інтег-
рованої структури;
n — кількість підприємств, що входять до складу
інтегрованої структури.
Враховуючи, що основою метою функціонування
вертикально-інтегрованої структури є максимізація
прибутку за рахунок синергетичного ефекту, економії
ресурсів тощо, важливим є окреслення механізмів ро-
зподілу прибутку координаційною системою серед пі-
дсистем другого рівня. За умов жорсткої вертикальної
інтеграції розподіл прибутку може бути здійснено на
основі механізмів розподілу обмежених ресурсів із ви-
користанням пріоритетів, де пріоритетом можуть роз-
глядатися витрати підприємств [14; 15]:
( ) = , якщо ∑ ≤, ( ) , якщо ∑ > , (2)
де n — кількість підприємств, що входять до складу ін-
тегрованої структури;
— їх заявки щодо очікуваного прибутку;
— розподілений прибуток окремого підприємс-
тва;
P — прибуток інтегрованої структури, що підлягає
розподілу; ( ) — функція пріоритету розподілу; , ( ) — вказує на те, що підприємство
отримує ресурс у кількості, не більшій від заявленої
величини; — параметр, що відіграє роль нормування і оби-
рається за умови виконання бюджетного обмеження,
тобто щоб за заданих заявок і функцій пріоритету при-
буток Р розподілявся повністю:
∑ , ( ) = Рі . (3)
Розглянемо особливості взаємодії пари агентів
вертикально-інтегрованої структури (рис. 2).
Рис. 2. Схема взаємодії пари агентів вертикально інтегрованої структури
Джерело: власна розробка.
ІВАНОВ С. В., РОГОЗА М. Є., ПЕРЕБИЙНІС В. І., ВЕРГАЛ К. Ю., ОЛЕКСЕНКО Л. В., ПЕРЕБИЙНІС Ю. В.
46 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
В основі такої взаємодії знаходиться задоволення
потреб учасників інтеграції, що формують цілі інте-
грації підприємств, а також взаємозв’язок, при якому
вихід однієї системи є входом для другої (результати
роботи одного підприємства створюють ресурсні пере-
думови для роботи іншого підприємства). Задоволення
інших потреб може призвести до залучення посеред-
ників або розширення інтегрованої структури за раху-
нок включення інших учасників інтеграції.
Відповідно умовою розширення інтегрованої
структури за рахунок агентів зовнішнього середовища Аі ∈ А є така залежність:∗ = ⋃ ( , ) < ( ∗)| ∀ ∈ , = 1, . . , , (4)
де ( , ) — функція ефективності діяльності підпри-
ємства при співробітництві з посередником; ( ∗) — функція ефективності діяльності підпри-
ємства при входженні посередника до складу інтегро-
ваної структури;
A — агент зовнішнього середовища.
Очевидно, проблема формування ефективної
вертикально інтегрованої структури може бути зведена
до розв’язування задачі про найменше покриття мно-
жини [16, c. 53-54], що забезпечує максимальну ефек-
тивність інтегрованої структури та визначає доціль-
ність розширення об’єднання шляхом інтеграції
агента-посередника.
Нехай = , . . , — набір вимог, що став-
ляться до підприємства у складі вертикально інтегро-
ваної структури, = ,… , — підприємства вер-
тикально інтегрованої структури. При цьому викону-
ється умова, за якої кожному підприємству з мно-
жини ставиться у відповідність підмножина вимог ⊆ , де = 1, . . , . При цьому підприємство або
повністю задовольняє вимоги координаційної підсис-
теми, або частково, виконуючи функцію з множини із певною якістю, будучи покриттям множини ,
якщо ∪ = .
Нехай — витрати, пов'язані з функціонуван-
ням підприємства у складі вертикально інтегрованої
структури. Отже, задача оптимальної вертикально ін-
тегрованої структури має такий вигляд: ( ) → ∑ → , (5) ∑ ≥ 1 (6) = 1, якщо підприємство здатне з певною ефективністю задовольняти вимогам ;0, в іншому випадку. (7) ∈ 0,1.
2. Удосконалення економічних відносин в агропро
довольчому комплексі
Підвищення ефективності агропродовольчого
комплексу значною мірою залежить від оптимізації
внутрішньогалузевих економічних відносин, що до-
зволяє забезпечувати отримання всіма учасниками не-
обхідних обсягів коштів для відтворення.
Дисбаланс між доходами виробників сільськогос-
подарської продукції та підприємств з її переробки має
об’єктивний характер, оскільки згідно з описово-гра-
фічною моделлю Рітсона [17; 18] пропозиція сільсько-
господарських товарів залежить від умов пропозиції
послуг переробки та торгівельних послуг. Зменшення
еластичності пропозиції послуг переробки призводить
до зменшення еластичності попиту на сільськогоспо-
дарську продукцію, тому попит на готові продукти ви-
щий, ніж на сільськогосподарську сировину. У будь-
якому випадку еластичність пропозиції готових харчо-
вих продуктів і послуг переробки сировини вища за
еластичність пропозиції сільськогосподарської про-
дукції. Це пояснюється тим, що період виробництва
на переробних підприємствах менш тривалий, ніж в
аграрних підприємствах, оскільки змінити (частково
чи повністю) фактори виробництва і параметри гото-
вої продукції у харчовій промисловості легше, ніж у
сільському господарстві. Ці особливості об’єктивно
ставлять сільськогосподарські підприємства в нерівне
становище з переробними. Негативні наслідки цих
процесів поглиблює наявність монопсонії на локаль-
них ринках, зокрема, продовольчої сировини.
Як свідчить зарубіжний та вітчизняний досвід,
підприємства харчової промисловості є інтеграційною
основою ефективного розвитку виробництва продово-
льства. Вони виконують основні координаційні функ-
ції щодо налагодження сталих, взаємовигідних еконо-
мічних та виробничо-технологічних міжгалузевих
зв'язків, надання виробникам сільськогосподарської
сировини різноманітних послуг, забезпечення раціо-
нального використання аграрного потенціалу. Крім
того, переробні підприємства виступають інтеграто-
рами системи складних виробничо-технологічних про-
цесів із випуску продуктів харчування і задоволення
потреб населення в них, формування потужного екс-
портного потенціалу країни, виходу на світові ринки
продовольчих товарів.
Виконання цих організаційно-інтеграційних
функцій підприємствами харчової промисловості зу-
мовлено передусім вищим рівнем індустріалізації ви-
робництва харчових продуктів. Інтеграція переробних
підприємств промисловості та сільськогосподарських
підприємств сприяє формуванню паритетних еконо-
мічних відносин між ними, збільшенню обсягів ви-
робництва конкурентоспроможних продовольчих то-
варів. У результаті цього отримуються високі еконо-
мічні результати за рахунок усунення суперечностей
між економічними суб’єктами.
Це відбувається за рахунок таких чинників:
- скорочення логістичних витрат на зберігання та
транспортування сільськогосподарської продукції за
рахунок зменшення відстані її перевезень та кількості
перевалок;
- частина вторинної сировини, що отримується в
процесі переробки сільськогосподарської продукції,
може використовуватися з кормовими цілями;
- досягається вибір і впровадження прогресивних
технологій (від вирощування сільськогосподарської
сировини до реалізації продуктів її переробки);
- з'являються умови і можливості для формування
та розвитку економічного механізму управління між-
галузевими процесами у сфері виробництва продово-
льчих товарів на основі врахування і збалансування
економічних інтересів усіх складових агропродоволь-
чого комплексу.
Зростання частки промислової переробки сільсь-
когосподарської продукції у собівартості кінцевого
ІВАНОВ С. В., РОГОЗА М. Є., ПЕРЕБИЙНІС В. І., ВЕРГАЛ К. Ю., ОЛЕКСЕНКО Л. В., ПЕРЕБИЙНІС Ю. В.
2018/№1 47
продукту сприяє не тільки розширенню та поглиб-
ленню технологічних зв'язків між підприємствами-
переробниками, але й створенню спеціалізованих про-
дуктових продовольчих формувань. Такі об’єднання є
закономірним результатом поглиблення інтеграційних
процесів виробництва й реалізації стратегічно важли-
вих продовольчих товарів [19, с. 271—273].
Однією з форм інтеграції є створення спільних
підприємств у виробничій та обслуговуючій сферах. Їм
притаманна економічна зацікавленість партнерів у
спільній діяльності, яка виступає у формі викорис-
тання інвестиційного кредиту для здійснення заздале-
гідь визначеної господарської мети та одержання пев-
ного економічного результату. Зарубіжні інвестори
можуть за погодженням сторін передавати свої інвес-
тиції у вигляді інноваційних технологій виробництва
продукції або окремих технологічних елементів (ма-
шин і механізмів, обладнання, насіння високопродук-
тивних сортів і гібридів сільськогосподарських куль-
тур, племінних тварин, хімічних засобів захисту рос-
лин і тварин, добрив, кормів, інших матеріальних ре-
сурсів).
Вони також можуть брати участь шляхом здійс-
нення безпосередніх інтелектуальних вкладень, які ма-
ють форму розробок певних проектів, надання кон-
сультацій щодо освоєння новітніх технологій. Таким
чином, створення спільних підприємств належить до
економічно доцільних форм кооперування вітчизня-
них та зарубіжних товаровиробників, спрямованих на
задоволення їх інтересів, прискорення застосування
нових високоефективних технологій, адже іноземний
інвестор, вкладаючи свої кошти у спільну діяльність,
заздалегідь проектує одержати високий зиск. У про-
цесі функціонування спільного підприємства він пра-
гне досягти своїми інвестиціями та безпосереднім на-
данням консультацій, проведенням навчання тощо
найбільшого ефекту [20, с. 12].
Таким чином, побудова господарських зв’язків
між харчовими і сільськогосподарськими підприємст-
вами повинна відбуватись на економічній основі, ор-
ганізаційній незалежності і договірних відносинах.
Визначення якості, кількості, асортименту сільського-
сподарської сировини для харчової промисловості до-
цільно здійснювати на базі замовлень переробних під-
приємств. Утім, поки що не створено умов, які б сти-
мулювали сільськогосподарські підприємства в першу
чергу виконувати замовлення підприємств харчової
промисловості [19, с. 271 — 274].
Вітчизняна харчова промисловість в основному
забезпечує населення продовольчими продуктами. Од-
нак застаріле технологічне устаткування багатьох пе-
реробних підприємств стримує розвиток глибокої пе-
реробки продукції, розширення асортименту товарів,
їх розфасування, затарювання тощо. Існує потреба в
модернізації й реконструкції наявної матеріальної-те-
хнічної бази, переходу на новітні технології виготов-
лення продуктів харчування, застосування маркетин-
гових інструментів при вивченні потреб ринку та ін.
Неповністю вирішені проблеми економічних від-
носин між сільськогосподарськими товаровиробни-
ками і переробними підприємствами. Це стримує на-
рощування виробництва якісних і безпечних продуктів
харчування. Існує нагальна потреба відрегулювати
економічні відносини між сільськогосподарськими і
промисловими підприємствами шляхом усунення дис-
паритету цін, адже без створення економічних умов
взаємовигідної співпраці суб’єктів господарювання аг-
ропродовольчого комплексу складно забезпечити під-
вищення конкурентоспроможності галузі.
У зв’язку із кращими фінансовими можливос-
тями інтеграторами регіональних агропродовольчих
комплексів, як правило, стають переробні підприємс-
тва. У кожному регіоні таких однорідних за характером
і умовами діяльності переробних підприємств кількі-
сно налічуватиметься стільки, скільки існує адмініст-
ративних районів (або на 7 — 10% більше). Кожне пе-
реробне підприємство разом із виробниками сільсько-
господарської продукції утворює первинну продуктову
зону регіонального агропродовольчого комплексу.
Кількісний склад продуктових зон регіонів зале-
жить від їх територіального розташування, виробничих
потужностей, наявного транспортного сполучення та
інших факторів. З урахуванням розташування та роз-
мірів первинних зон можуть формуватися селекційно-
племінні центри, племінні репродукторні господарс-
тва, підприємства з виготовлення комбікормів. Ці та
інші формування мають визначатися раціональними
розмірами та концентрацією виробництва відповідних
видів продукції.
Кілька первинних продуктових зон разом із се-
лекційно-племінним центром, племінними репродук-
торними господарствами та підприємствами із вироб-
ництва можуть утворювати вторинну продуктову зону
регіонального продуктового комплексу кластерного
типу.
Такі зони об’єднуються у регіональні продуктові
комплекси. До їх складу можуть входити промислові
підприємства з виготовлення технічних засобів. Їх кі-
лькість зумовлюється наявним розташуванням, ви-
робничими можливостями та попитом споживачів.
Одним із варіантів інтеграції, на нашу думку, є
об'єднання виробників сільськогосподарської продук-
ції та її переробників на акціонерній основі. Умовами
діяльності таких агропромислових формувань мають
бути такі принципи:
- добровільність вступу;
- збереження юридичної та господарської само-
стійності підприємств і організацій, що входять до
складу інтегрованого формування, та їх власності на
засоби виробництва;
- суспільний поділ праці, зумовлений дією закону
економії робочого часу;
- економічне відокремлення і привласнення ре-
зультатів поділу праці виробників сировини, її пере-
робників та торгівлі;
- економічний інтерес до розвитку інтегрованого
виробництва певного виду продовольства;
- економічна відповідальність за кінцеві резуль-
тати спільної діяльності;
- контрактна система організаційно-економічних
відносин між виробниками сировини, переробними
підприємствами і торгівлею;
- взаємоузгодженість і взаємовигідність еконо-
мічних зв'язків між окремими товаровиробниками.
Як свідчить світовий та вітчизняний досвід, пере-
ваги виробничих об'єднань замкнутого циклу, що
включають виробників сировини, переробні та торго-
вельні підприємства, є очевидними. Важливо, що ак-
ціонерне товариство формує власну стабільну сиро-
винну базу. При цьому переробні підприємства заку-
повують сировину в учасників інтегрованого форму-
вання за дещо вищими цінами, ніж у інших виробни-
ІВАНОВ С. В., РОГОЗА М. Є., ПЕРЕБИЙНІС В. І., ВЕРГАЛ К. Ю., ОЛЕКСЕНКО Л. В., ПЕРЕБИЙНІС Ю. В.
48 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
ків (на 5—10%). Сільськогосподарські підприємства-
акціонери отримують додаткові ресурсні і фінансові
можливості для забезпечення розвитку виробництва та
зменшення виробничих витрат. Доходи від діяльно-
сті інтегрованих підприємств дадуть змогу збільшити
частку надходжень до державного бюджету.
Економічна зацікавленість структурних одиниць,
що входять до товариства, ґрунтується, перш за все, на
прибутках, які вони можуть одержати за рахунок по-
ліпшення асортименту і якості кінцевої продукції,
більш повного використання ресурсів. Прибуток в ін-
тегрованому формуванні складається із зобов'язань пе-
ред державою і прибутку, що розподіляється по всьому
ланцюжку інтегрованого виробництва з урахуванням
внеску у кінцевий результат кожного учасника про-
цесу. Кожен суб'єкт інтеграції повинен отримувати
кошти безпосередньо після завершення виробничого
циклу. Сумарний прибуток, закладений в усіх видах
цін, повинен розраховуватися на єдиній методологіч-
ній основі для всіх учасників інтегрованого форму-
вання.
При цьому можуть застосовуватися такі підходи
до розподілу прибутку:
1) пропорційно до усіх витрат (витрати на вироб-
ництво продукції та надання послуг);
2) пропорційно до вартості основних виробничих
фондів і обігових коштів з урахуванням швидкості
обертання кожної складової капіталу.
У першому випадку узгодження цін між підпри-
ємствами доцільно здійснювати за підходами, запро-
понованими П. Березівським [21] для молочного під-
комплексу:
Цзак = Сп (1+Кнп); (8)
Цвідп = Цзак · N + П (1 + Кнп); (9)
Цторг = Цвідп + Т (1 + Кнп) + ПДВ, (10)
де Цзак — закупівельна ціна 1 т молока;
Сп — витрати на виробництво 1 т молока;
Цвідп — оптова відпускна ціна 1 т певного виду мо-
лочного продукту;
N — витрати молока на виробництво 1 т молочного
продукту;
Цторг — роздрібна ціна 1 т молочного продукту;
Т — затрати торгівлі на реалізацію 1 т молочного
продукту;
Кнп — коефіцієнт норми прибутку (0,15);
ПДВ — величина податку на додану вартість із
розрахунку на 1 т молочного продукту.
У другому випадку ціни формуються відповідно
до підходів, розробленими Інститутом аграрної еконо-
міки НААНУ:
Ц = Сп + Вовф · Кнп + Сп · Кнп ·Т0/12; (11)
Ц = Сп + (Вовф + Спа) · Кн ·Т0/12, (12)
де Спа — витрати на виробництво продукції без суми
амортизаційних відрахувань (усі інші умовні позна-
чення аналогічні наведеним у формулах 8 - 10) [22,
с. 320—321].
Нормативну величину витрат, на нашу думку,
слід визначати в середньому у розрахунку на групу
господарств, які входять до складу інтегрованого фор-
мування з урахуванням реальних умов. При цьому слід
уникати необґрунтованого завищення витрат на ви-
робництво продукції, пов'язаних з організаційно-тех-
нічними недоліками діяльності інтегрованих підпри-
ємств. Йдеться, насамперед, про реальне визначення
рівня продуктивності худоби і рівня витрат у розра-
хунку на голову. Не можна допускати зниження пер-
шого показника і безпідставного завищення другого
внаслідок безгосподарності, недотримання техноло-
гічних вимог, втрат продукції, перевитрат кормів
і праці у розрахунку на голову худоби.
Господарські організації, у яких витрати на ви-
робництво продукції нижчі, ніж нормативна величина,
матимуть вищий прибуток, одержаний від реалізації
кінцевого результату і його розподілу між суб'єктами
інтегрованої системи. І навпаки, сільськогосподарські
підприємства з більшими витратами на виробництво
продукції одержать менше прибутку на одиницю ви-
робленої сировини і, відповідно, на одиницю вироб-
ничих витрат.
На переробних підприємствах витрати на вироб-
ництво всіх видів готової продукції також необхідно
визначати на нормативній основі з урахуванням тех-
нологічного рівня, можливостей застосування засобів
механізації та автоматизації виробництва, запобігання
втрат тощо.
В умовах інтеграції можлива переробка продукції
на давальницьких умовах, коли виробник, як власник
кінцевої продукції, може використовувати її за влас-
ним бажанням. У цьому випадку товаровиробник
оплачує переробному підприємству витрати переробки
сировини, послуг холодильної обробки, зберігання
продукції, інші послуги за погодженими тарифами. Їх
встановлюють на підставі фактичних витрат підприєм-
ства за минулий місяць і нормованого прибутку.
Варто створити обласну корпорацію продуктових
ресурсів, яка б укладала договори між господарствами
і підприємствами харчової промисловості районів про
надання господарствам товарного кредиту (необхід-
ними у виробництві ресурсами), а розрахунок за ко-
ристування кредитом здійснювався б продукцією.
Така форма розрахунків між підприємствами агропро-
довольчого комплексу забезпечувала б беззбитковість
або рентабельність на рівні 2—3%.
Цей підхід має такі переваги, як гарантоване за-
безпечення матеріальними ресурсами та збут продук-
ції. До недоліків відносяться: жорсткість договірних
зобов’язань, тобто обов’язковість бартерного розра-
хунку (ціни на ресурси при бартерних розрахунках
і взаєморозрахунках вищі, ніж при розрахунках гро-
шима в середньому на 20-30%), відсутність товарно-
грошових відносин і, як наслідок — неможливість під-
тримання ефективності через відсутність засобів на
відтворення робочої сили, що суттєво знижує ефек-
тивність сільськогосподарського виробництва, відчу-
ження значної частини засобів у переробників на при-
дбання ресурсів для села, що погіршує фінансовий
стан переробників і не завжди позитивно впливає на
ефективність сільськогосподарського виробництва,
необхідність залучення бюджетних коштів, яких у да-
ний момент недостатньо.
В агропродовольчому комплексі доцільними є
такі напрями вдосконалення виробничих відносин
(рис. 3).
ІВАНОВ С. В., РОГОЗА М. Є., ПЕРЕБИЙНІС В. І., ВЕРГАЛ К. Ю., ОЛЕКСЕНКО Л. В., ПЕРЕБИЙНІС Ю. В.
2018/№1 49
Рис. 3. Основні напрями вдосконалення виробничих відносин у агропродовольчому комплексі
Джерело: власна розробка.
При достатній кількості сировини передбачається
залучення самих підприємств до участі в управлінні
господарською діяльністю. Економічно це досягається
шляхом взаємного проникнення капіталів підприєм-
ства через переуступання акцій чи співзасновництво.
Так створюється баланс стратегічних інтересів. Частки
статутних капіталів підприємств харчової промислово-
сті і сільськогосподарських підприємств повинні бути
еквівалентними чи мати дисбаланс залежно від мети
регулювання.
Цей варіант реалізується, якщо регіональне пере-
робне підприємство не відчуває нестачі сировини і є
прийнятним, якщо сільськогосподарські підприємства
мають беззбиткове виробництво продукції, оскільки
тут неможливо вплинути на поточні рішення щодо
цін. Така схема за умови беззбитковості дозволяє ви-
користовувати переваги спеціалізації і концентрації
виробництва. Однак при цьому господарства втрача-
ють значну частину прибутку через те, що реалізують
сировину, а не готовий продукт. Проте практична ре-
алізація цього варіанту вдосконалення економічних
відносин у продуктовому комплексі проблематична,
оскільки акції належать не підприємству в цілому, а
конкретним акціонерам і взаємне переуступання акцій
може здійснюватися тільки на добровільній основі.
Однією із основних проблем харчової промисло-
вості є нестача сировинних ресурсів. За таких умов не-
обхідна кооперація переробних заводів і сільського
господарства, створення вертикально інтегрованих ор-
ганізацій, підприємств єдиного технологічного циклу,
що забезпечують прямі інвестиції в сільське господар-
ство.
Зважаючи на зазначене, кооперація є ефективним
способом удосконалення економічних відносин в аг-
рарній сфері, що доведено вітчизняним і світовим до-
свідом. На основі кооперації може бути вирішено
завдання забезпечення підприємств харчової промис-
ловості сировиною, а сільськогосподарських підпри-
ємств — матеріальними ресурсами, в тому числі інвес-
тиціями (рис. 4).
Основною проблемою у цьому випадку може бути
розподіл оплати продукції (сировини) сільськогоспо-
дарськими підприємствами на грошову і матеріальну
(бартерну) складові. Мета такого співвідношення час-
тин оплати в умовах нестачі грошових засобів оче-
видна — грошова частина має бути спрямована на оп-
лату праці, враховуючи її значний вплив на продук-
тивність праці. Друга частина також може бути випла-
чена грошима. Однак у такому випадку матеріальні ре-
сурси повинні бути придбані підприємством само-
стійно, що зумовлює зростання трансакційних витрат.
При цьому ресурсне постачання здійснює під-
приємство харчової промисловості. Воно забезпечує
оптову закупку ресурсів, отримуючи при цьому зниж-
ки, що приводить до здешевлення ресурсів і зниження
витрат. Потужності переробних підприємств дозволя-
ють забезпечити зниження витрат (згідно з можли-
вими сумами, які виділяє одне переробне підприєм-
ство в середньому на придбання ресурсів для сіль-
ськогосподарського підприємства та з урахуванням ці-
нових знижок на ресурси залежно від обсягу закупок)
у середньому з розрахунку на одну фуражну корову: на
енергоресурси — на 12-15%, концентровані корми —
на 14-22, капітальні вкладення (без придбання тва-
рин) — на 24, придбання чистопородних тварин — на
18%.
При такій схемі відбувається забезпечення мате-
ріальними ресурсами сільськогосподарського підпри-
ємства в більшій кількості, ніж за умови, коли ресурси
закуповувалися самими господарствами при однако-
вих витратах. Таким чином, переробне підприємство
може постачати сільськогосподарським підприєм-
ствам ресурси з вигодою для себе або з гарантованим
покриттям витрат обороту і трансакційних витрат.
На основі кооперації підприємства харчової про-
мисловості можуть залучати кредитні ресурси комер-
ційних банків, які недоступні для сільськогосподар-
ських підприємств через великі виробничі ризики
і відсутність ліквідного забезпечення, а також незнач-
ний обсяг залучення кредитних засобів.
Напрями вдосконалення виробничих відносин у регіональному агропродовольчому
комплексі
При достатній кількості сировини При недостатній кількості
сировини
Антимонопольне регу-
лювання — створення
балансу стратегічних
інтересів сільськогос-
подарських підпри-
ємств і регіональних
переробників-монопо-
лістів
Кооперація
сільськогоспо-
дарських і пере-
робних
підприємств
Створення агро-
промис-лових
об’єднань із кін-
цевою прив’яз-
кою до джерел
економічних
ресурсів
Створення інтег-
рованих підпри-
ємств із повним
циклом виробни-
цтва сировини і
готових продуктів
ІВАНОВ С. В., РОГОЗА М. Є., ПЕРЕБИЙНІС В. І., ВЕРГАЛ К. Ю., ОЛЕКСЕНКО Л. В., ПЕРЕБИЙНІС Ю. В.
50 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
Рис. 4. Модель кооперації сільськогосподарських підприємств і підприємств харчової промисловості
Джерело: власна розробка.
Переробне підприємство має кращі умови для за-
лучення кредиту:
— вища ймовірність повернення кредитів, оскі-
льки рівень рентабельності переробних підприємств
суттєво перевищує номінальний відсоток за кредит.
Якщо врахувати реальну ставку (номінальну ставку з
вирахуванням інфляції), то повернення кредиту може
бути гарантованим із високою ймовірністю;
— наявність ліквідних активів, що можуть вико-
ристовуватися для застави;
— можливості залучення великих обсягів кредит-
них ресурсів.
У цьому випадку переробне підприємство може
виступати розпорядником кредиту для сільськогоспо-
дарських підприємств, здійснюючи моніторинг ефек-
тивності його використання і гарантуючи його повер-
нення.
Завдяки кооперації можна здійснювати поста-
чання вторинної продукції, наприклад, знежиреного
цільного молока для сільськогосподарських підпри-
ємств на залікових умовах і з використанням інших
форм взаємовигідного співробітництва. Запропоно-
вана схема кооперації не обмежує кількості учасників,
а передбачає самостійність переробного підприємства
і сільськогосподарських підприємств.
Ефективним економічним важелем, на наш по-
гляд, є не підвищення цін, а інвестиції в конкретні
проекти зі збільшення виробництва сільськогосподар-
ської продукції. Разом із тим, частки сільськогоспо-
дарської продукції, харчової промисловості, торгівлі в
цінах реалізації кінцевої продукції не відповідають
часткам затрат економічних ресурсів цих галузей у ва-
ртості кінцевої продукції.
Оптимізацію ціноутворення в межах кооперації
чи вертикальної інтеграції доцільно здійснювати
на основі моделі зваженого прибутку, розробленої
Б. Дворкіним [23], яка враховує сумісність економіч-
них інтересів сільськогосподарських підприємств і пе-
реробних заводів:
П1 = α [Е(Р3) Р3 — Х (Рt + С3)] +
+ (1 — α ) [(У-Х) Р3 + Х Рt — СtУ], (13)
де П1 — прибуток кооперативної системи чи вертика-
льного інтегрованого об’єднання, включаючи сільсь-
когосподарські підприємства і переробну промисло-
вість;
α — міра зацікавленості підприємства харчової про-
мисловості та сільськогосподарських підприємств у
співробітництві (0 < α < 1);
Рt — закупівельна ціна продукції у сільськогоспо-
дарських підприємств;
Р3 — відпускна ціна продукції підприємства харчо-
вої промисловості;
Е(Р3) — еластичність попиту щодо ціни на сиро-
вину;
Х — кількість сировини, закупленої переробним
підприємством;
У — кількість сировини, виробленої сільськогоспо-
дарським підприємством;
С3 — витрати на переробку одиниці продукції;
Сt — витрати на отримання одиниці сировини в
сільськогосподарських підприємствах.
Плата сільськогосподарським
підприємствам за сировину
Матеріальна складова: по-
стачання у більшій кілько-
сті (порівняно з можливо-
стями сільськогосподар-
ських підприємств) за ту ж
плату в рахунок знижок
при закупівлі сировини
Грошова скла-
дова — не менше
суми витрат на
відповідну пар-
тію сировини
Розподіл
частини
кредиту
Поста-
чання вто-
ринної
продукції
на заліко-
вих умовах
Кредити комерційного банку
Великооптові постачання
з грошовою оплатою зі знижками
Матеріальні ресурси
Надання переробному підприємству
як розпоряднику і гаранту повернення
Поста-
чання сиро-
вини
Сільськогосподарські підприємства
Переробне підприємство
ІВАНОВ С. В., РОГОЗА М. Є., ПЕРЕБИЙНІС В. І., ВЕРГАЛ К. Ю., ОЛЕКСЕНКО Л. В., ПЕРЕБИЙНІС Ю. В.
2018/№1 51
Встановлено, що при 0,57 < α < 0,78 досягається
сумісність економічних інтересів сільськогосподарсь-
ких підприємств і підприємств харчової промисловості
в межах кооперації та інтеграції [23]. Цю методику
можна застосовувати при регулюванні локальних мо-
нопсоній, обмежуючи частки галузей у ціні і при скла-
данні інтеграційний контрактів.
Інвестиційні проекти в агропродовольчому ком-
плексі вимагають ефективного управління ресурсами,
для чого можуть створюватися вертикально інтегро-
вані організації. Залежно від масштабу конкретних
проектів і умов можливе створення двоступеневих ін-
тегрованих організацій (рис. 5).
Рис. 5. Схема двоступеневої інтегрованої організації
Джерело: власна розробка.
При такій схемі підприємства харчової промисло-
вості та сільськогосподарські підприємства перебува-
ють у рівних умовах щодо підлеглості. Вона може бути
створена на основі прямого підпорядкування (якщо це
державні підприємства), на основі холдингу чи інших
форм співзасновництва (якщо йдеться про приватні
підприємства). Такі об’єднання суттєво полегшують
доступ до кредитних ресурсів (оскільки їх акціонерами
можуть бути і банки), а також до матеріальних ресурсів
(якщо в організацію входять підприємства інших галу-
зей).
Із метою уникнення надмірного оподаткування
перспективним є створення некомерційних організа-
цій, де об’єднання партнерів здійснюється на техно-
логічній і організаційно-економічній основі. Ця схема
має такі особливості:
— використання переваг спеціалізації та концен-
трації виробництва;
— розробка загальної цінової політики в інтересах
усіх учасників;
— можливість отримання сільськогосподарськи-
ми виробниками матеріальних ресурсів на вигідних
умовах і залучення інвестицій;
— страхування ризиків (страхові фірми із більшим
задоволенням будуть працювати з цими об’єднаннями
через зниження ймовірності ризику);
— вирішення соціальних питань із меншими за-
тратами.
Утім у такому варіанті інтеграції існує відповід-
ний ринковий розрив між сільськогосподарськими
підприємствами і переробними підприємствами, який
призводить до втрати прибутку в сільському господар-
стві. Сільськогосподарські і переробні підприємства
залишаються певною мірою самостійними, однак при
цьому не виключається купівля-продаж аграрної про-
дукції як сировини для переробки.
Висновки і перспективи подальших досліджень.
Встановлено, що інтеграція є ефективним інструмен-
том формування та функціонування агропродоволь-
чого комплексу. Втім, унаслідок нестійкого політико-
економічного становища протягом останніх років в
Україні спостерігається зменшення виробництва окре-
мих видів продовольства.
Розглянута вертикально інтегрована структура
має вигляд дворівневої ієрархічної структури. Метою
її функціонування є максимізація прибутку за рахунок
синергетичного ефекту, економії ресурсів та ін. За
умов жорсткої вертикальної інтеграції розподіл при-
бутку може бути здійснено на основі механізмів роз-
поділу обмежених ресурсів із використанням пріори-
тетів, де пріоритетом можуть розглядатися витрати
підприємств. Проблему формування ефективної вер-
тикально інтегрованої структури може бути зведено до
розв’язування задачі про найменше покриття мно-
жини.
Окреслено методичні підходи до кооперації сіль-
ськогосподарських підприємств та підприємств харчо-
вої промисловості, зокрема, формування інтегрованої
агропродовольчої компанії. Перспективи подальших
досліджень полягають в обґрунтуванні розвитку сіль-
ськогосподарської обслуговуючої кооперації.
Список використаних джерел
1. Сільське господарство України - 2016: статис-
тичний збірник // Державна служба статистики Укра-
їни. Київ, 2017. 246 с.
2. Коваленко О. М. Місце і роль інтегрованих
об’єднань у механізмі реформування харчової галузі.
Ефективна економіка. 2012. № 5. URL:
http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=3587.
3. Куц Л. Л. До питання вертикальної інтеграції
підприємств. Інноваційна економіки. 2012. № 4(30).
С. 265-269.
4. Нусінов В. Я., Колесніков Д. В. Вертикально
інтегровані структури: сутність та особливості функці-
онування в гірничо-металургійному комплексі Укра-
їни. БІЗНЕС - ІНФОРМ. 2013. № 10. С. 187 - 193.
5. Шумейко В. М. Формування вертикальних ін-
тегрованих маркетингових систем переробних підпри-
ємств. Механізм регулювання економіки. 2008. № 4.
Т. 1. С. 95 - 103.
6. Беспалов Р. С. Развитие сетевых торговых стру-
ктур в интегрированных товаропроводящих системах:
автореф. дис. ... канд. экон. наук: 08.00.05 // Рос. гос.
торгово-эконом. ун-т. Москва, 2006. 18 с.
7. Іванов С. В., Рогоза М. Є., Вергал К. Ю. Пере-
думови формування інтегрованих структур на сільсь-
ких територіях. Європейський вектор економічного роз-
витку. 2016. №1 (20). С. 69 - 77.
8. Перебийніс В. І., Перебийніс О. В. Транспор-
тно-логістичні системи підприємств: формування та
функціонування: монографія. Полтава: РВЦ ПУСКУ,
2006. 207 с.
9. Скопенко Н. С. Сучасні тенденції кооперації
та інтеграції в АПК // Проблеми підвищення ефекти-
вності інфраструктури: зб. наук. праць. Київ: НАУ,
2010. Вип. 25. С. 179 - 184.
10. Ivanov S. V., Perebyynis V. I., Oleksenko L. V.,
Svitlychna A. V. Organizational development of agro-
industrial complex on basix of cooperation and
intergration. Економічний вісник Донбасу. 2016. №4 (46).
С. 41-46.
11. Rogoza M., Vergal K. Investigation of the
Integrated Trade Structure Environment Using
Керівна компанія
Підприємство
харчової
промисловості
Сільсько-
господарські
підприємства
КОЛТУНОВИЧ А. С.
52 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
Agentoriented Approach. Економічний вісник Донбасу.
2015. №4 (42). С. 117 - 121.
12. Іванов С. В., Рогоза М. Є., Перебийніс В. І.
Концепція соціальної держави як теоретична база ро-
звитку сільських територій. Економічний вісник Дон-
басу. 2016. №1 (43). С. 51 - 55.
13. Україна в цифрах - 2016: статистичний збір-
ник // Державна служба статистики України. Київ,
2017. 240 с.
14. Бурков В. Н., Новиков Д. А. Как управлять
проектами: науч.-практ. издание. Москва: СИНТЕГ —
ГЕО, 1997. 188 с.
15. Верес Ю. О. Розподіл обмежених ресурсів в
умовах невизначеності. Вісник Нац. ун-ту «Львівська
політехніка». 2010. № 686. С. 143-149.
16. Кристофидес Н. Теория графов. Алгоритми-
ческий подход. Москва: Мир, 1978. 432 с.
17. Никонов А. А. Спираль многовековой драмы:
аграрная наука и политика России (ХVIII - ХХ вв.).
Москва: Энциклопедия российских деревень, 1995.
574 с.
18. Основы инновационного менеджмента: Тео-
рия и практика: учеб. пособие. Москва: ОАО «НПО
Издательство «Экономика», 2000. 475 с.
19. Дейнеко Л. В. Розвиток харчової промислово-
сті України в умовах ринкових трансформацій: теорія
і практика / за ред. П. П. Борщевського. Київ: Знання,
1999. 331 с.
20. Котков В. П. Спільні підприємства в системі
інтегрованого молокопродуктового виробництва. Еко-
номіка АПК. 1998. № 12. С. 12—14.
21. Березівський П. С. Економічна ефективність
скотарства та шляхи її підвищення. Львів: Українські
технології, 1998. 156 с.
22. Саблук П. Т., Лукінов І. І., Юрчишин В. В.
Сучасна аграрна політика України: проблеми станов-
лення. Київ: Інститут аграрної економіки УААН, 1996.
663 с.
23. Дворкин Б. З. Моделирование интегра-
ционных процессов в АПК // Производственный
рынок России: кооперация и сотрудничество: матери-
алы Междунар. форума (г. Москва, 9-10 октября
2000 г.). Москва: ФНПУ «Росинформагротех», 2000.
С. 107 — 110.
А. С. Колтунович
канд. экон. наук
г. Киев
ПЕРСПЕКТИВЫ И СЦЕНАРИИ ИМПЛЕМЕНТАЦИИ ЗАРУБЕЖНОГО ОПЫТА
ИННОВАЦИОННО-ТЕХНОЛОГИЧЕСКОЙ МОДЕРНИЗАЦИИ
ВОДОХОЗЯЙСТВЕННОГО КОМПЛЕКСА В ОТЕЧЕСТВЕННУЮ ПРАКТИКУ
Постановка проблемы. Подписав Соглашение об
ассоциации руководство Украины взяло на себя обя-
зательства перейти на технические регламенты и стан-
дарты Европейского Союза в краткосрочной перспек-
тиве. В частности, Украине необходимо имплементи-
ровать Директивы Европейского Союза в части водо-
пользования и охраны окружающей среды.
Подавляющее большинство водохозяйственных и
водоохранных объектов перечисленных составляющих
водохозяйственного комплекса отличается высоким
уровнем физического износа, а также является мо-
рально устаревшим. Проблемы технологической де-
градации наиболее остро ощущаются в промышленно
развитых регионах Украины, в частности в Придне-
провском экономическом районе [1]. Требуется ре-
конструкция, техническое перевооружение этих объ-
ектов уже на новой технологической основе. Учитывая
это, актуальной проблемой экономики и управления
национальным хозяйством является разработка меха-
низмов инновационно-технологической модерниза-
ции водохозяйственного комплекса Украины на ос-
нове использования положительного зарубежного
опыта и современных форм инвестиционного обеспе-
чения структурной перестройки водохозяйственной и
водоохранной инфраструктуры.
Анализ последних исследований и публикаций.
Собственное видение развития водопользования в
Украине на основе постоянства осветили С. Дорогун-
цов, М. Хвесик, И. Головинский, П. Пастушенко,
И. Загоровская, К. Ковальчук-Шамрыло, Н. Ковшун,
В. Мандзик, А. Митрофанова, А. Опаловый, К. Ры-
жова, М. Степчин, Ю. Чередниченко, О. Яроцкая,
В. Голян, А. Писаренко, Б. Данилишин, И. Кирпач,
А. Яцык, В. Пидлиснюк, М. Борисик и др.
Основные результаты исследования. Сближение с
Директивой по Питьевой Воде может принести
наибольшие выгоды для охраны здоровья населения и
привлечь надлежащее внимание к качеству воды,
предназначенной для потребления населением. Дан-
ная Директива скорее всего принесет также и выгоды
многим секторам экономики, таким как экспорт про-
дукции пищевой промышленности и туризм.
Неконтролируемый сброс неочищенных сточных
вод во многих сопредельных странах-партнерах явля-
ется основной проблемой и важным источником за-
грязнения воды; немедленные действия по очистке
сточных вод по мнению экологических организаций
имеют решающее значение. Используя Директиву по
Очистке Городских Сточных Вод в качестве модели
могло бы помочь сопредельным странам-партнерам
контролировать сбросы и обеспечивать достаточную
очистку сточных вод, таким образом улучшая качество
воды и уменьшая угрозу для здоровья. В маловодных
регионах очистка сточных вод может в какой-то мере
решить проблему недостатка пресной воды, например,
|