Примусове припинення права власності
В данной статье автором исследуются основания, порядок и условия лишения права собственности в принудительном порядке. Автором дается определение понятия принуждения в гражданском праве и указывается перечень признаков, которые характеризуют принудительные способы лишения права собственности. В рабо...
Saved in:
| Date: | 2009 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/14002 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Примусове припинення права власності / А.М. Горяйнов // Судова апеляція. — 2009. — № 3(16). — С. 67-72. — Бібліогр.: 10 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860247120998563840 |
|---|---|
| author | Горяйнов, А.М. |
| author_facet | Горяйнов, А.М. |
| citation_txt | Примусове припинення права власності / А.М. Горяйнов // Судова апеляція. — 2009. — № 3(16). — С. 67-72. — Бібліогр.: 10 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| description | В данной статье автором исследуются основания, порядок и условия лишения права собственности в принудительном порядке. Автором дается определение понятия принуждения в гражданском праве и указывается перечень признаков, которые характеризуют принудительные способы лишения права собственности. В работе определяются критерии применения принуждения при лишении права собственности и дается их общая характеристика. Автором также делается попытка раздела на группы существующих оснований принудительного лишения права собственности.
The author investigates grounds, procedure, and conditions of forfeit of property right in compulsory order in the article. The author gives the definition for concept of compulsion in the Civil Law and provides the specification of features which characterize compulsory means of forfeit of property right. The work specifies criteria of application of compulsion in case of forfeiting property right and presents their general characteristics. The author also attempts to break down the existing grounds of compulsory termination of property right into separate groups.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:38:40Z |
| format | Article |
| fulltext |
Примусове припинення права власності
А. М. Горяйнов,
здобувач кафедри цивільного права № 1
Національної юридичної академії України
імені Ярослава Мудрого
В данной статье автором исследуются основания, порядок и условия лишения права соб�
ственности в принудительном порядке. Автором дается определение понятия принуждения в
гражданском праве и указывается перечень признаков, которые характеризуют принудитель�
ные способы лишения права собственности. В работе определяются критерии применения
принуждения при лишении права собственности и дается их общая характеристика. Автором
также делается попытка раздела на группы существующих оснований принудительного ли�
шения права собственности.
The author investigates grounds, procedure, and conditions of forfeit of property right in compul�
sory order in the article. The author gives the definition for concept of compulsion in the Civil Law and
provides the specification of features which characterize compulsory means of forfeit of property right.
The work specifies criteria of application of compulsion in case of forfeiting property right and presents
their general characteristics. The author also attempts to break down the existing grounds of compul�
sory termination of property right into separate groups.
Відносини власності є об’єктом всебічного аналізу як вітчизняних, так і за�
рубіжних науковців. Проблеми права власності досліджувалися такими вчени�
ми, як І. Дзера, І. Жилінкова, В. Луць, І. Спасибо�Фатєєва, Ю. Червоний,
Я. Шевченко та іншими. Більшість наукових праць присвячені розгляду таких
питань, як поняття та зміст права власності; здійснення та обмеження права
власності; спільна власність; захист права власності. Однак і на сьогодні майже
не приділяється увага комплексному дослідженню підстав та порядку припи�
нення права власності в цілому та умовам примусового позбавлення права влас�
ності.
Метою цієї статті є встановлення підстав припинення права власності в при�
мусовому порядку, їх загальна характеристика та визначення критеріїв застосу�
вання примусу при позбавленні права власності.
Примус як засіб впливу на поведінку суб’єктів притаманний будь�якому
суспільству. Усталеним є визначення поняття примусу як впливу одного
суб’єкта на другого з метою спонукати його діяти (або утриматися від дій) усупе�
реч власній волі. Головною метою застосування примусових заходів є стимулю�
вання учасників суспільних відносин до належної поведінки, перешкоджання
порушенням суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів особи, усу�
нення негативних наслідків правопорушень. Проблема примусу досліджується
на загальнотеоретичному та філософському рівнях, а також у різних галузях
права: кримінальному, адміністративному, процесуальному тощо. На жаль, у
цивільному праві примус зазвичай пов’язуються лише із захистом цивільних
прав та інтересів і цивільно�правовою відповідальністю. Більше того, однією з
ознак примусу (державного, правового) найчастіше називають те, що він
здійснюється як реакція на неправомірну поведінку. Так, зокрема, В. Яковлєв,
Горяйнов А. М. Примусове припинення права власності
67
№
3
(1
6
),
2
0
0
9
досліджуючи співвідношення понять примусу, санкції та відповідальності в
цивільному праві, зазначає, що примус як такій сам виступає як негативні
наслідки за неналежну з точки зору права поведінку суб’єкта1. Саме тому, –
стверджує автор, – у цивільному праві примус має ослаблений характер
внаслідок спрямованості цивільно�правового регулювання на правонаділення2.
На нашу думку, цілком справедливою є критика такої позиції щодо характер�
них рис примусу3. Безсумнівно, що примусові засоби застосовуються до учас�
ників цивільних відносин здебільшого у разі порушення положень актів
цивільного законодавства та цивільно�правового договору, та як наслідок
суб’єктивного цивільного права іншої особи. У сфері приватного права втручан�
ня держави у відносини суб’єктів зведена до необхідного мінімуму. Більшість
цивільних відносин мають регулятивний характер, а засоби державного приму�
су виражаються в охоронювальних відносинах, кількість яких є незначною. Од�
нак існують випадки, коли примус застосовується до особи й за відсутності її не�
правомірної поведінки. До них, зокрема, належать певні способи (підстави)
припинення права власника на належне йому майно. Як зазначає С. Алексєєв, в
обмеженому числі випадків міри правового примусу можуть застосовуватися й
для вирішення державних завдань, які пов’язані з екстремальними соціальними
умовами, – військовим станом, стихійними явищами (наприклад, реквізиція
майна)4. Досліджуючи проблеми адміністративного примусу, Т. Коломієць ви�
діляє дві підсистеми однорідних заходів адміністративного примусу в публічно�
му праві України, а саме: заходи, пов’язані з протиправними діяннями, і заходи,
застосування яких не пов’язане з такими діяннями. До останньої групи автор
відносить такі, що пов’язані з надзвичайними ситуаціями та упереджувальні за�
ходи5.
Не вдаючись до дискусії, визначимо державно�правовий примус через такі
ознаки: здійснюється від імені держави лише уповноваженими компетентними
органами і посадовими особами; має юридичний характер (ґрунтується на нор�
мах права); є індивідуалізованим (персоніфікованим); є зовнішним, твердим за�
собом впливу права, що має на меті змусити виконувати правові приписи зако�
ну; здійснюється в особливій процесуальній формі, встановленій юридичними
нормами та у їх межах, – за допомогою спеціальних актів застосування6.
Право власності є найбільш широким за обсягом правомочностей власника,
які становлять його зміст, речовим правом. Принцип свободи власності в широ�
кому значенні виражається у тому, що власникові належать права володіння,
Цивільне право та цивільний процес
68
№
3
(1
6
),
2
0
0
9
1 Яковлев В.Ф. Гражданско�правовой метод регулирования общественных отношений. – 2�е изд.,
доп. – М.: Статут, 2006. – С. 146–147.
2 Там же. – С. 150.
3 Шевчук О.М. Засоби державного примусу у правовій системі України: Навч. посіб. – О.: «Аст�
ро�принт», 2005. – С. 49.
4 Алексеев С.С. Общая теория права: Учеб. – 2�е изд., перераб. и доп. – М.: ТК Велби, Изд�во
«Проспект», 2008. – С. 193–194.
5 Коломієць Т. Адміністративний примус у публічному праві як новітній інститут системи права
України // Право України. – 2005. – № 10. – С. 5.
6 Скакун О.Ф. Теорія держави і права (енциклопедичний курс): Підруч. – Х.: Еспада, 2006. –
С. 637. До ознак державно�правового примусу О.Ф. Скакун відносить також таку: виступає як засіб
виправлення, перевиховання.
користування та розпорядження своїм майном, які він здійснює відповідно до
закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Усім власникам забезпе�
чуються рівні умови здійснення своїх прав, а держава не втручається у їх
здійснення. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи
обмежений у його здійсненні. Отже, одним із проявів цього принципу є са�
мостійне та вільне визначення власником юридичної долі майна, що йому нале�
жить. За власним бажанням власник може припинити своє право власності на
річ шляхом її знищення, відчуження на користь іншої особи за відплатним чи
безвідплатним договором або відмови від права власності. Однак у чинному
цивільному законодавстві України закріплені також випадки примусового
позбавлення власника його права на майно.
Право власності припиняється в примусовому порядку у разі: припинення
права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; викупу
пам’яток історії та культури; викупу земельної ділянки у зв’язку із суспільною
необхідністю; викупу нерухомого майна у зв’язку з викупом з метою суспільної
необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене; звернення стягнення
на майно за зобов’язаннями власника; реквізиції; конфіскації.
Особливе місце серед підстав припинення права власності посідає знищення
майна, оскільки воно може здійснюватися як самим власником, так й іншими
особами. В останньому випадку право власності також припиняється незалежно
від волі власника, тобто примусово. Однак з огляду на те, що при знищенні при�
пиняється існування самої речі та право власності втрачається без переходу до
іншої особи, цей спосіб припинення права власності залишиться поза увагою в
нашому дослідженні.
Крім того, законом можуть встановлюватися й інші підстави примусового
припинення права власності. Наприклад, у ст. 143 Земельного кодексу України
(далі – ЗК України) визначено підстави для примусового припинення прав на
земельну ділянку. Так, примусове припинення прав на земельну ділянку
здійснюється у судовому порядку у разі: використання земельної ділянки не за
цільовим призначенням; неусунення допущених порушень законодавства (за�
бруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними
водами, забруднення земель бактеріально�паразитичними і карантинно�
шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошко�
дження і знищення родючого шару ґрунту, об’єктів інженерної інфраструктури
меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель,
що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завда�
ють шкоду здоров’ю населення) в терміни, встановлені вказівками спеціально
уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів;
конфіскації земельної ділянки; викупу (вилучення) земельної ділянки з мотивів
суспільної необхідності та для суспільних потреб; примусового звернення стяг�
нень на земельну ділянку за зобов’язаннями власника цієї земельної ділянки;
невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадян�
ства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
Для того, щоб відповісти на запитання – чи відповідає правове регулювання
відносин власності в Україні Європейським стандартам, необхідно проаналізу�
вати положення чинного ЦК України та Європейської конвенції про захист прав
Горяйнов А. М. Примусове припинення права власності
69
№
3
(1
6
),
2
0
0
9
людини та основоположних свобод, яка набрала чинність в Україні 11 вересня
1997 року. В статті 1 Протоколу цієї Конвенції зазначено, що ніхто не може бу�
ти позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, пе�
редбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте по�
передні положення у жодному разі не обмежують право держави вводити в дію
такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користу�
ванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати
податків чи інших зборів або штрафів. Отже, як зазначає О. Дзера, дія принци�
пу непорушності права власності не є абсолютною7. С. Погрібний вказує, що
міжнародно�правові документи визначають дві підстави обмеження (а саме –
позбавлення проти волі власника) права власності. Перша з них – формальна.
Вона полягає в тому, що будь�який випадок позбавлення права власності проти
волі його суб’єкта має бути передбачений законом. Друга підстава – матеріаль�
на. В законі може бути передбачена тільки така підстава позбавлення власника
його права, яка зумовлена превалюючими інтересами суспільства8.
У статті 321 ЦК України закріплені загальні засади права власності. Так, по�
перше, право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбав�
лений цього права чи обмежений у його здійсненні. По�друге, особа може бути
позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в
порядку, встановлених законом. І, по�третє, примусове відчуження об’єктів
права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної
необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови поперед�
нього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених ч. 2
ст. 353 цього Кодексу. Отже, положення чинного ЦК України повністю відпо�
відають європейським стандартам.
Всі перелічені в законі підстави мають подвійну природу. З одного боку, у за�
значених випадках власник втрачає права володіння, користування та розпоря�
дження майном. З другого, – в той же час право власності на майно виникає у
іншої особи – суб’єкта публічного права, який здійснює владні функції. Однак
справедливим є зауваження Д. Меєра, що примусове відібрання у власника його
майна велінням державної влади є таким способом припинення права власності,
при якому, з точки зору цивільного права, основне значення має не набуття май�
на державою, а втрата його приватною особою9. Головною метою примусового
позбавлення власника права на річ є саме припинення його права власності на
цю річ, а не залучення державою чи територіальною громадою у власність.
Примусові способи позбавлення права власності характеризуються тими
самими ознаками, що й державний чи правовий примус.
По�перше, рішення про позбавлення права власності приймається відпо�
відним органом, уповноваженим на це державою. Однак виникає питання щодо
Цивільне право та цивільний процес
70
№
3
(1
6
),
2
0
0
9
7 Дзера А.В. Институт права собственности по новому гражданскому законодательству Украины
и европейские стандарты по охране права собственности // Альманах цивилистики: Сб. ст. – Вып. 1
/ Под ред. Р.А. Майданика. – К.: Всеукраинская ассоциация издателей «Правова єдність», 2008. –
С. 190.
8 Погрібний С.О. Механізм та принципи регулювання договірних відносин в цивільному праві
України. –К.: Правова єдність, 2009. – С. 234.
9 Мейер Д.И. Русское гражданское право: В 2 ч. / По испр. и доп. 8�му изд., 1902. – 2�е изд.,
испр. – М.: Статут, 2000. – С. 430.
суб’єктів застосування примусу до власника майна. У зв’язку з тим, що припи�
нення права власності відбувається всупереч волі власника, задля унеможлив�
лення зловживань в законі або інших актах законодавства має бути чітко визна�
чено органи, які уповноважуються державою здійснювати процедуру примусо�
вого вилучення майна. Неприпустимою є ситуація щодо невизначеності у законі
(ст. 353 ЦК України) органу, до компетенції якого належить прийняття рішен�
ня про реквізицію майна у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за
інших надзвичайних обставин.
По�друге, безперечно, умови та порядок примусового припинення права
власності мають визначатися тільки в законі. При цьому перелік примусових
підстав позбавлення права власності не підлягає розширеному тлумаченню, тоб�
то є вичерпним. Саме у такій спосіб можна гарантувати принцип непорушності
права власності. До речі, на відміну від ЦК України, в якому не має прямого роз�
межування підстав припинення права власності на добровільні та примусові, в
ЦК РФ випадки примусового вилучення майна у власника виділяються окремо.
Виходячи з формулювання норми пункту 2 ст. 235 ЦК РФ, можна зробити ви�
сновок, що перелік примусових підстав припинення права власності є вичерп�
ним, а отже, навіть іншими законами він не може доповнюватися.
На нашу думку, така конструкція норми, що регулює припинення права
власності, є цілком логічною та виправданою, оскільки примусовий викуп чи
вилучення майна у власника обмежує основоположний принцип непорушності
права власності. Для того, щоб уникнути будь�яких спроб щодо розширення
цього переліку, доцільно було б й у ЦК України – основному акті цивільного за�
конодавства, також закріпити всі підстави примусового припинення права влас�
ності.
По�третє, будь�який спосіб примусового позбавлення права власності завжди
спрямований до конкретної особи, тобто є персоніфікованим.
По�четверте, усталеним в науці цивільного права є визначення примусових
підстав припинення права власності як таких, при яких право власності припи�
няється у особи незалежно від її волі. Отже, власник може тільки вплинути на
розмір компенсації (викупну ціну), яка встановлюється за домовленістю з ним.
Щодо питання припинення права власності на майно власник змушений підко�
ритися такому припису. Припинення права власності здійснюється відповідним
уповноваженим органом.
І останнє, припинення права власності в примусовому порядку здійснюється
на підставі рішення суду або іншого акта правозастосування уповноваженого
органу.
Всі підстави примусового припинення права власності можна поділити на дві
групи: 1) відплатні (викуп) – ті, за якими особі відшкодовується вартість речі,
право власності на яку припиняється; 2) безвідплатні (вилучення) – ті, за яки�
ми власник позбавляється речі без жодної компенсації. До першої групи нале�
жать випадки, коли припинення права власності на майно відбувається на ко�
ристь суспільних інтересів, для збереження особливо цінних видів майна або
для усунення наслідків надзвичайних обставин. Безперечно, нині не можна по�
годитися з тим, що всемогутність держави як носія ідеї загального блага дає їй
право не лише на власність окремої особи, а й навіть на її вище благо – життя.
Горяйнов А. М. Примусове припинення права власності
71
№
3
(1
6
),
2
0
0
9
Якщо для здійснення цієї ідеї необхідне майно громадянина, то держава може
його відібрати, навіть без будь�якої винагороди10. Друга група є санкціями за
протиправну поведінку.
Таким чином, можна стверджувати, що застосування примусу при припи�
ненні права власності здійснюється за різними критеріями: неналежне (безгос�
подарне) утримання або нецільове використання особливо цінних об’єктів
(пам’яток історії та культури, земельних ділянок); суспільні інтереси (потреби)
(земельні ділянки та відповідно нерухоме майно, яке розташоване на них);
санкція за правопорушення (конфіскація майна, звернення стягнення на май�
но); локалізація наслідків надзвичайних ситуацій (реквізиція) тощо.
Цивільне право та цивільний процес
72
№
3
(1
6
),
2
0
0
9
10 Мейер Д.И. Русское гражданское право: В 2 ч. / По испр. и доп. 8�му изд., 1902. – 2�е изд.,
испр. – М.: Статут, 2000. – С. 430.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-14002 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0026 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:38:40Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Горяйнов, А.М. 2010-12-07T17:58:04Z 2010-12-07T17:58:04Z 2009 Примусове припинення права власності / А.М. Горяйнов // Судова апеляція. — 2009. — № 3(16). — С. 67-72. — Бібліогр.: 10 назв. — укp. XXXX-0026 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/14002 В данной статье автором исследуются основания, порядок и условия лишения права собственности в принудительном порядке. Автором дается определение понятия принуждения в гражданском праве и указывается перечень признаков, которые характеризуют принудительные способы лишения права собственности. В работе определяются критерии применения принуждения при лишении права собственности и дается их общая характеристика. Автором также делается попытка раздела на группы существующих оснований принудительного лишения права собственности. The author investigates grounds, procedure, and conditions of forfeit of property right in compulsory order in the article. The author gives the definition for concept of compulsion in the Civil Law and provides the specification of features which characterize compulsory means of forfeit of property right. The work specifies criteria of application of compulsion in case of forfeiting property right and presents their general characteristics. The author also attempts to break down the existing grounds of compulsory termination of property right into separate groups. uk Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України Цивільне право та цивільний процес Примусове припинення права власності Article published earlier |
| spellingShingle | Примусове припинення права власності Горяйнов, А.М. Цивільне право та цивільний процес |
| title | Примусове припинення права власності |
| title_full | Примусове припинення права власності |
| title_fullStr | Примусове припинення права власності |
| title_full_unstemmed | Примусове припинення права власності |
| title_short | Примусове припинення права власності |
| title_sort | примусове припинення права власності |
| topic | Цивільне право та цивільний процес |
| topic_facet | Цивільне право та цивільний процес |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/14002 |
| work_keys_str_mv | AT gorâinovam primusovepripinennâpravavlasností |