Особливості тритій-протієвого фракціонування при утворенні кристалогідратів

Досліджено фракціонування ізотопів водню при утворенні кристалогідратів неорганічних солей. Показано, що ступінь фракціонування тритію з водних розчинів різних кристалогідратів значно вищий, ніж із дистильованої води. Виявлено, що ступінь фракціонування істотно залежить від температури випаровування...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2014
Hauptverfasser: Бобков, В.М., Долін, В.В.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут геохімії навколишнього середовища НАН України та МНС України 2014
Schriftenreihe:Збірник наукових праць Інституту геохімії навколишнього середовища
Online Zugang:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/140421
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Особливості тритій-протієвого фракціонування при утворенні кристалогідратів / В.М. Бобков, В.В. Долін // Збірник наукових праць Інституту геохімії навколишнього середовища. — К. : ІГНС, 2014. — Вип. 23. — С. 97-104. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-140421
record_format dspace
spelling nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1404212025-02-23T18:19:54Z Особливості тритій-протієвого фракціонування при утворенні кристалогідратів Особенности тритий-протиевого фракционирования при образовании кристаллогидратов Peculiarities of tritium-protium fractionating under formation of crystalline hydrate Бобков, В.М. Долін, В.В. Досліджено фракціонування ізотопів водню при утворенні кристалогідратів неорганічних солей. Показано, що ступінь фракціонування тритію з водних розчинів різних кристалогідратів значно вищий, ніж із дистильованої води. Виявлено, що ступінь фракціонування істотно залежить від температури випаровування і при низькій температурі він значно більший. Исследовано фракционирование изотопов водорода при образовании кристаллогидратов неорганических солей. Показано, что степень фракционирования трития из водных растворов различных кристаллогидратов значительно выше, чем из дистиллированной воды. Выявлено, что степень фракционирования существенно зависит от температуры испарения и при низкой температуре она значительно выше. The fractionating of Hydrogen isotopes in the process of inorganic crystalline hydrate formation has been studied. The degree of Tritium fractionating from water solution of different crystalline hydrates is considerably higher than from distilled water. The temperature of evaporation is substantially influencing on fractionating degree, which increase under low temperature. 2014 Article Особливості тритій-протієвого фракціонування при утворенні кристалогідратів / В.М. Бобков, В.В. Долін // Збірник наукових праць Інституту геохімії навколишнього середовища. — К. : ІГНС, 2014. — Вип. 23. — С. 97-104. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 2616-7735 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/140421 54.027:550.424 uk Збірник наукових праць Інституту геохімії навколишнього середовища application/pdf Інститут геохімії навколишнього середовища НАН України та МНС України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
description Досліджено фракціонування ізотопів водню при утворенні кристалогідратів неорганічних солей. Показано, що ступінь фракціонування тритію з водних розчинів різних кристалогідратів значно вищий, ніж із дистильованої води. Виявлено, що ступінь фракціонування істотно залежить від температури випаровування і при низькій температурі він значно більший.
format Article
author Бобков, В.М.
Долін, В.В.
spellingShingle Бобков, В.М.
Долін, В.В.
Особливості тритій-протієвого фракціонування при утворенні кристалогідратів
Збірник наукових праць Інституту геохімії навколишнього середовища
author_facet Бобков, В.М.
Долін, В.В.
author_sort Бобков, В.М.
title Особливості тритій-протієвого фракціонування при утворенні кристалогідратів
title_short Особливості тритій-протієвого фракціонування при утворенні кристалогідратів
title_full Особливості тритій-протієвого фракціонування при утворенні кристалогідратів
title_fullStr Особливості тритій-протієвого фракціонування при утворенні кристалогідратів
title_full_unstemmed Особливості тритій-протієвого фракціонування при утворенні кристалогідратів
title_sort особливості тритій-протієвого фракціонування при утворенні кристалогідратів
publisher Інститут геохімії навколишнього середовища НАН України та МНС України
publishDate 2014
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/140421
citation_txt Особливості тритій-протієвого фракціонування при утворенні кристалогідратів / В.М. Бобков, В.В. Долін // Збірник наукових праць Інституту геохімії навколишнього середовища. — К. : ІГНС, 2014. — Вип. 23. — С. 97-104. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.
series Збірник наукових праць Інституту геохімії навколишнього середовища
work_keys_str_mv AT bobkovvm osoblivostítritíjprotíêvogofrakcíonuvannâpriutvorenníkristalogídratív
AT dolínvv osoblivostítritíjprotíêvogofrakcíonuvannâpriutvorenníkristalogídratív
AT bobkovvm osobennostitritijprotievogofrakcionirovaniâpriobrazovaniikristallogidratov
AT dolínvv osobennostitritijprotievogofrakcionirovaniâpriobrazovaniikristallogidratov
AT bobkovvm peculiaritiesoftritiumprotiumfractionatingunderformationofcrystallinehydrate
AT dolínvv peculiaritiesoftritiumprotiumfractionatingunderformationofcrystallinehydrate
first_indexed 2025-11-24T09:15:13Z
last_indexed 2025-11-24T09:15:13Z
_version_ 1849662597265096704
fulltext Збірник наукових праць Інституту геохімії навколишнього середовища 2014 випуск 23 97 УДК 54.027:550.424 Бобков В. М., Долін В. В. ДУ «Інститут геохімії навколишнього середовища НАН України» ОСОБЛИВОСТІ ТРИТІЙ-ПРОТІЄВОГО ФРАКЦІОНУВАННЯ ПРИ УТВОРЕННІ КРИСТАЛОГІДРАТІВ Досліджено фракціонування ізотопів водню при утворенні кристалогідратів неорганічних солей. Показано, що ступінь фракціонування тритію з водних розчинів різних кристалогідратів значно вищий, ніж із дистильованої води. Виявлено, що ступінь фракціонування істотно залежить від температури випаровування і при низькій температурі він значно більший. Вступ Явище фракціонування ізотопів водню при випаровуванні протій-дейтерієвої або протій- тритієвої води відомо давно. Пов’язано це з тим, що в ряду ізотопів водню Н < D < T, з ростом їх атомної маси, спостерігається збільшення міцності їх ковалентного зв’язку з будь- яким елементом (табл. 1). Таблиця 1. Енергія розриву зв’язків за участю ізотопів водню Енергія розриву зв’язку, ∆Н˚298 [1] Константа рівноваги, ∆rНo(0) [2] Зв’язок Кдж/моль Зв’язки Кдж/моль H -H 432.1 H2=H+H 432.068 D-D 439.6 D2=D+D 439.614 T-T 442.9 T2=T+T 442.958 H-D - HD=H+D 435.510 H-T - HT=H+T 436.780 D-T - DT=D+T 441.097 ·O-H 427.8 ·OH=O+H 423.72 ·O-D 434.7 ·OD=O+D 429.75 ·O-T - ·OT=O+T 432.32 HO-H 498.7 H2O=O+2H 917.764 DO-D 506.7 D2O=O+2D 932.647 TO-T - T2O=O+2T 939.11 HO-OH 214.2 HDO=O+H+D 924.96 DO-OD 215.9 HTO=O+H+T 928.05 TO-OT - DTO=O+D+T 935.77 H3C-CH3 369 HF=H+F 566.56 D3C-CD3 384 DF=D+F 573.25 C-H 339 TF=T+F 576.15 C-D 344 HC-H 430 DC-D 442 H2C-H 458 D2C-D 459 H3C-H 435 D3C-D 449 Збірник наукових праць Інституту геохімії навколишнього середовища 2014 випуск 23 98 Крім того, в цьому ж ряду відбувається збільшення міцності міжмолекулярних зв’язків за участю зазначених ізотопів. У процесі фракціонування суміші тритієвої та протієвої води міжмолекулярні зв’язки відіграють головну роль, оскільки розриву ковалентних зв’язків за участю атома водню не відбувається. Енергія розриву більшості міжмолекулярних зв’язків, зазвичай, невелика і лише у випадку водневих зв’язків ця енергія значно зростає (10-40 кДж×моль—1). Саме внаслідок того, що різні ізотопи водню утворюють різні за міцністю водневі зв’язки, стійкість яких зростає в ряду Н < D < T, спостерігаються такі ефекти, як збільшення температури кипіння відповідної води Н2О < D2О < T2О або фракціонування її складу в процесі випаровування їх ізотопної суміші. Відомо, що водневі зв’язки можуть утворювати всього три елементи, міцність яких зростає в ряду N < O < F (енергія зв’язку у фтористоводневій кислоті (F–H–F)— сягає 155 кДж/моль). Щодо чистої води, то в утворенні водневих зв’язків, крім, природно, ізотопів водню, приймають участь тільки атоми кисню (енергія розриву двох молекул легкої води становить 21,5 кДж×моль—1). Три пласкі молекули води, за рахунок утворення водневих зв’язків, формують первинні комірки – 6-членні цикли, які потім конденсуються між собою, знову ж таки внаслідок утворення нових водневих зв’язків, у високополімерну сотову структуру. Кількість молекул води, які беруть участь в утворенні такого асоціату, може перевищувати 100: Невелика різниця в енергіях утворення відповідних водневих зв’язків О–Н…О О–D...О та О–T...О обумовлює явище фракціонування при випаровуванні суміші цих вод. Очевидно, що додавання різноманітних речовин до ізотопної суміші води, особливо тих, що містять у своєму складі атоми азоту, кисню або фтору, має , в тій чи іншій мірі, впливати на ступінь такого фракціонування. Саме вивчення такого впливу було поставлено за мету даної роботи. Об’єкти та методи досліджень Найбільш перспективними речовинами являються неорганічні солі та оксиди, які є об’єктами даного дослідження. В оксидах активними елементами є атоми кисню і тому, чим більш вільним є доступ атомів водню до них, тим активнішим буде цей матеріал. Цеоліт, як відомо, ефективно зв’язує велику кількість води за рахунок своєї розвинутої зовнішньої та внутрішньої (міжшарової) поверхні. Тому він є одним з найбільш перспективних об’єктів для вивчення: Збірник наукових праць Інституту геохімії навколишнього середовища 2014 випуск 23 99 Неорганічні солі взаємодіють з молекулами води за двома напрямками. По-перше, за рахунок атомів кисню та фтору в аніоні вони утворюють водневі зв’язки з ізотопами водню молекули води: У цьому випадку фракціонування має бути найбільш вираженим, оскільки ізотопи водню беруть пряму участь у взаємодії. По-друге, катіони солей притягують нуклеофільні атоми кисню води і разом з ним ізотопи водню: Хоча ця взаємодія є такою ж сильною, як і утворення водневих зв’язків, проте ізотопи водню беруть участь у ній опосередковано, через атоми кисню, що, природно, знижує ізотопний ефект. Кількісно оцінити вплив неорганічних солей та оксидів можна на прикладі відомих ефективних водопоглинаючих агентів, таких як: CaCl2, MgSO4, Na2SO4, Na3PO4, AlF3, цеоліт, де можна розділити катіонні та аніонні ефекти. Методика експерименту полягала в наступному. Відповідні солі та цеоліт (синтетичний, гранульований СаА), просушували до безводного стану за допомогою газового пальника. Окремо готували розчин тритієвої води, вихідною активністю 5000 Бк×дм—3. До наважки відповідної сухої солі (100-150 г) додавали розраховану кількість розчину тритієвої води до утворення стехіометричної кількості кристалогідрату. Суміш нагрівали до кипіння і охолоджували до кімнатної температури. Отриманий таким чином кристалогідрат розділяли на дві частини. Першу частину переносили в пристрій для перегонки і, нагріваючи її до кипіння, послідовно відбирали чотири (рівні за кількістю) фракції води, в яких вимірювали активність тритію (гаряча перегонка). Другу частину кристалогідрату (для холодного випаровування) переносили в скляну ємність 1 л, всередині якої розміщували склянку з 50 г прожареного хлористого кальцію. Літрову ємність щільно закривали чашкою Петрі і витримували в термостаті при 40–80оС (в залежності від речовини, яка вивчалася, та послідовності відбирання фракцій). Шляхом зважування визначали момент, коли хлористий кальцій поглинув приблизно четверту частину від теоретичної кількості води Збірник наукових праць Інституту геохімії навколишнього середовища 2014 випуск 23 100 в кристалогідраті. Тоді його замінювали новою сухою порцією, а з вологого хлористого кальцію відганяли воду за допомогою перегонки на газовому пальнику. Таким чином, послідовно збирали також чотири фракції тритієвої води. Приготування лічильної форми для визначення кількості тритію проводили наступним чином. У спеціальну поліетиленову віалу, ємністю 20 мл, примішували 8 г проби досліджуваної води та додавали 12 г сцинтиляційної рідини OPTIPHASE HiSafe 3 виробництва фірми “Perkin-Elmer”. Суміш ретельно перемішували і проводили вимірювання за допомогою ультранизькофонового рідинно-сцинтиляційного ά-β-спектрометра Quantulus 1220-003 виробництва Фінляндії. Результати та їх обговорення Результати проведених досліджень наведено на рис.1 та в табл. 2. _______ Гаряча перегонка ---------- Холодна перегонка 2000 2400 2800 3200 3600 4000 4400 4800 5200 Вода Цеоліт MgSO4 AlF3 Na3PO4 Na2SO4 CaCl2 3 Н , Б к· дм -3 Рис. 1. Активність фракцій води в залежності від типу сорбенту та способу випаровування. По осі абсцис позначено типи використаних сорбентів, крім першої колонки (вода, до якої не вносили сорбент). Чотири маркери, зліва направо, позначають чотири фракції відібраної води (з першої по четверту). Верхня лінія з 4 маркерів відповідає способу гарячої перегонки, а нижня – відповідно холодному випаровуванню. Як видно з графіків на рисунку 1, введення сорбенту істотно знижує активність тритієвої води при її фракціонуванні. Особливо сильно це проявляється для цеоліту та сульфату магнію. При цьому процес фракціонування часто відбувається нелінійно, чи навіть у зворотному напрямі (цеоліт та хлористий кальцій), коли активність четвертої фракції нижча за активність першої. Вихідною величиною у цих дослідженнях є концентрація тритію у вихідній воді (Св), з якої готували всі кристалогідрати. Вміст тритію в ній є максимальним і становить Св = 4906 Бк×дм—3. Як відомо, при звичайній перегонці тритієвої води, спочатку (1 фракція) переважно випаровується легка вода, яка має нижчу температуру кипіння (100,00оС), в кінці (4 фракція) – збагачена тритієм (101,55оС для Т2О) [3]. У нашому експерименті, навіть без застосування дефлегматора, видно, що дійсно активність 1 фракції явно нижча за вихідну і становить 4396 Бк×дм—3, проте активність останньої 4 фракції істотно зростає (4829 Бк×дм—3) майже до вихідної (табл. 2). Збірник наукових праць Інституту геохімії навколишнього середовища 2014 випуск 23 101 Таблиця 2. Розподіл концентрації тритію по фракціях води, в залежності від типу сорбенту та умов випаровування. Концентрація тритію у фракції води, Бк×дм—3 Сорбент Фракція Чиста вода без сорбенту Цеоліт CaCl2 MgSO4 Na2SO4 Na3PO4 AlF3 Гаряча перегонка До фракціонування 4906 4087 С1 4396 4072 4458 3747 4179 4041 3979 С2 5122 3933 4319 3763 4365 4211 4056 С3 4612 3840 4288 4056 4242 4272 4211 С4 4829 3933 4319 4195 4442 4427 4180 В середньому (Ссер.) 4740 3945 4346 3940 4307 4238 4107 Ступінь фракціо- нування (СФ), % 9.8 -3.41 -3.12 11.96 6.29 9.55 5.05 Середній ступінь (СС), % 3.4 19.6 11.4 19.7 12.2 13.6 16.3 Найвищий ступінь (НС), % 10.4 21.7 12.6 23.6 14.8 17.6 18.9 Холодне випаровування С1 2186 2866 3701 3871 3546 С2 3036 3067 4072 3717 3546 С3 3268 3793 4087 4041 3902 С4 2851 3902 4272 3994 В середньому (Ссер.) 2835 3407 4033 3906 3665 Ступінь фракціо- нування (СФ), % 30.42 36.15 15.43 3.18 10.04 Середній ступінь (СС), % 42.2 30.6 17.8 20.4 25.3 Найвищий ступінь (НС), % 55.4 41.6 24.6 24.2 27.7 Для порівняння всіх результатів пропонується три критерії. Перший – ступінь фракціонування (СФ) характеризується як відношення різниці концентрацій тритію між 4-ою (С4) та 1-ою(С1) фракціями до концентрації тритію у 1-ій фракції (С1), виражене у відсотках: 100 1 14 × − = С СССФ . Другий – середній ступінь фракціонування (СС) характеризується як відсоткове відношення різниці концентрацій тритію між вихідною водою (Св) та середньою концентрацією тритію для всіх чотирьох фракцій (Ссер.) до концентрації тритію у вихідній воді (Св): 100. × − = в серв С СC CC . Третій – найвищий ступінь фракціонування (НС) характеризується як відсоткове відношення різниці концентрацій тритію між вихідною водою (Св) та найнижчою Збірник наукових праць Інституту геохімії навколишнього середовища 2014 випуск 23 102 концентрацією тритію серед всіх 4 фракцій (Сн) до концентрації тритію у вихідній воді (Св): 100× − = в нв С СС НС В силу різних обставин, кращий результат (тобто фракція, яка містить найнижчу концентрацію тритію), може відрізнятись від теоретично очікуваного для 1 фракції і тому він винесений окремо, як максимальне пікове досягнення в конкретному досліді. Порівнюючи між собою отримані результати, видно, що холодне випаровування за всіма показниками майже у 1,5 – 2 рази виявилося більш ефективним, ніж гаряча перегонка (рис. 2). _______ Гаряча перегонка ---------- Холодна перегонка -5 5 15 25 35 45 55 Вода Цеоліт MgSO4 AlF3 Na3PO4 Na2SO4 CaCl2 Ф ра кц іо ну ва нн я, % Рис. 2. Порівняння ефективності фракціонування за трьома критеріями. По осі абсцис позначено типи використаних сорбентів, крім першої колонки «вода», де сорбент не вводився. Три маркери, зліва направо, позначають три відповідних критерії фракціонування (СФ, СС та НС). Верхня лінія з 3 маркерів відповідає способу холодного випаровування, а нижня – відповідно способу гарячої перегонки. Як видно з графіків (рис. 2), відносні величини фракціонування для холодного випаровування виявилися істотно більшими за такі для гарячої перегонки. Єдиним винятком з цього ряду є фосфат натрію, де ступінь фракціонування (СФ) при гарячій перегонці вищий за такий при холодному випаровуванні. Очевидно, що при більш низькій температурі різниця в летючості молекул легкої та надважкої води проявляється краще, що зумовлює їх кращий розподіл. Ймовірно також, що з подальшим зниженням температури випаровування і надалі буде зростати ефективність фракціонування, хоча цей процес буде розтягуватись у часі. Для практичних промислових цілей це має велику перевагу. На атомних електростанціях, які виробляють велику кількість помірного тепла, можливо шляхом циклічного холодного фракціонування відділяти основну кількість легкої води з промислових тритієвих відходів і, таким чином, істотно спростити їхню подальшу переробку. У дослідах з гарячою перегонкою найбільш ефективним сорбентом виявився сульфат магнію. Його СС становить 19,7 %, а НС – відповідно 23,6 %. Дещо нижчі результати показав цеоліт (рис. 3). Цікаво зазначити, що цеоліт та хлористий кальцій мають від’ємні значення ступеню фракціонування (СФ). Це відбувається за рахунок аномального розподілу тритію по фракціях. Для зазначених сорбентів концентрація тритію в першій фракції є максимальною і, таким чином, вона перевищує концентрацію тритію в четвертій фракції. Збірник наукових праць Інституту геохімії навколишнього середовища 2014 випуск 23 103 MgSO4 Цеоліт AlF3 Na3PO4 Na2SO4 CaCl2 Вода СФ СС НС 23,6 21,7 18,9 17,6 14,8 12,6 10,4 19,7 19,6 16,3 13,6 12,2 11,4 3,4 12,0 -3,4 5,1 9,6 6,3 -3,1 9,8 -5,0 0,0 5,0 10,0 15,0 20,0 25,0 Ф ра кц іо ну ва нн я, % Рис. 3. Ступінь фракціонування тритію при «гарячому» випаровуванні: побудовано за даними табл. 2. Цеоліт MgSO4 AlF3 Na2SO4 Na3PO4 СФ СС НС 55,4 41,6 27,7 24,6 24,2 42,2 30,6 25,3 17,8 20,4 30,42 36,15 10,04 15,43 3,18 0 10 20 30 40 50 60 Ф ра кц іо ну ва нн я, % Рис. 4. Ступінь фракціонування тритію при холодному випаровуванні: побудовано за даними табл. 2. За умов холодного випаровування найкращі результати виявилися для цеоліту, який здатен зв’язувати більше половини тритію, що містився у вихідному розчині (рис. 4). Сульфат магнію також показує добрі результати, але нижчі за цеоліт. Цікаво зазначити, що на третій позиції у вищенаведених рядах часто стоїть фторид алюмінію. Ця сполука, на відміну від інших досліджених солей, малорозчинна у воді (0,5 г на 100 г води при 25оС) і утворює лише моногідрат [4]. Досить висока здатність цього сорбенту до фракціонування ізотопів водню ймовірно пов’язана з властивостями фтору, який утворює найбільш міцні водневі зв’язки. Вірогідно, що інші водорозчинні фториди лужних та лужноземельних катіонів можуть показати набагато кращі результати. Збірник наукових праць Інституту геохімії навколишнього середовища 2014 випуск 23 104 З отриманих даних видно, що природа катіону металу відіграє більш важливу роль, ніж природа аніону. Так, сульфат та фосфат натрію показали середні та близькі результати, в той час, як сульфат магнію виявився набагато ефективнішим. Висновки • У процесі утворення кристалогідратів на основі безводних неорганічних солей відбувається істотне фракціонування ізотопів водню. Ступінь тритій-протієвого фракціонування з розчину надважкої води сягає 50 %. • Зниження температури процесу, тобто перехід від перегонки до низькотемпературного випаровування, значно посилює ефект фракціонування ізотопів водню. • Солі двовалентних катіонів ефективніше впливають на ступінь розділення тритію і протію при утворенні кристалогідратів, ніж солі одновалентних катіонів. 1. Рабинович В.А., Хавин З.Я. Краткий химический справочник: 2-е изд. / Под ред. В.А. Рабиновича. – Л.: Химия, 1978. – 392 с. 2. Термодинамические свойства индивидуальных веществ. Справочное издание: В 4-х т. /Л. В. Гурвич, И. В. Вейц, В. А. Медведев и др. – 3-е изд., перераб. и расширен. – Т. I. Кн. 1. – М.: Наука, 1978. – 496 с. 3. Долін В.В., Пушкарьов О.В., Шраменко І.Ф. та ін. Тритій у біосфері / За ред. Е.В. Соботовича, В.В. Доліна. – К.: Наук. думка, 2012. – 224 с. 4. Справочник химика. Том 2. Основние свойства неорганических и органических соединений / Под ред. Б.Н. Никольского. – Л.: Химия 1964. – 1167 с. Бобков В.Н., Долин В.В. ОСОБЕННОСТИ ТРИТИЙ-ПРОТИЕВОГО ФРАКЦИОНИРОВАНИЯ ПРИ ОБРАЗОВАНИИ КРИСТАЛЛОГИДРАТОВ Исследовано фракционирование изотопов водорода при образовании кристаллогидратов неорганических солей. Показано, что степень фракционирования трития из водных растворов различных кристаллогидратов значительно выше, чем из дистиллированной воды. Выявлено, что степень фракционирования существенно зависит от температуры испарения и при низкой температуре она значительно выше. Bobkov V.M., Dolin V.V. PECULIARITIES OF TRITIUM-PROTIUM FRACTIONATING UNDER FORMATION OF CRYSTALLINE HYDRATE The fractionating of Hydrogen isotopes in the process of inorganic crystalline hydrate formation has been studied. The degree of Tritium fractionating from water solution of different crystalline hydrates is considerably higher than from distilled water. The temperature of evaporation is substantially influencing on fractionating degree, which increase under low temperature.