Про взаємообумовленість конкуренції, інновацій та конкурентоспроможності підприємств

Розглянуто еволюцію теорії конкуренції, охарактеризовано теоретичні погляди на її трактування представниками різних економічних шкіл (напрямів). Обґрунтовано, що в сучасних умовах теорія конкуренції переходить до нової стадії розвитку – інноваційної, коли конкурентні переваги підприємств визначаютьс...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2018
Автор:	Ковчуга, Л.І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут економіки промисловості НАН України 2018
Назва видання:	Економічний вісник Донбасу
Теми:	Маркетинг
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/140919
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Про взаємообумовленість конкуренції, інновацій та конкурентоспроможності підприємств / Л.І. Ковчуга // Економічний вісник Донбасу. — 2018. — № 2 (52). — С. 124-133. — Бібліогр.: 40 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-140919
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1409192025-02-09T22:18:10Z Про взаємообумовленість конкуренції, інновацій та конкурентоспроможності підприємств О взаимообусловленности конкуренции, инноваций и конкурентоспособности предприятий On the interdependence of competition, innovation, and competitiveness of enterprises Ковчуга, Л.І. Маркетинг Розглянуто еволюцію теорії конкуренції, охарактеризовано теоретичні погляди на її трактування представниками різних економічних шкіл (напрямів). Обґрунтовано, що в сучасних умовах теорія конкуренції переходить до нової стадії розвитку – інноваційної, коли конкурентні переваги підприємств визначаються їх спроможністю здійснювати та впроваджувати інновації. Доведено, що між інноваційною діяльністю, конкуренцією та конкурентоспроможністю підприємства існує тісний зв’язок. Конкурентоспроможність, обумовлена інноваційною діяльністю, виступає критичним фактором довгострокового зростання підприємства в умовах жорсткої міжнародної конкуренції. Конкурентоспроможність відображає наявність у підприємства конкурентних переваг, які утворилися завдяки спроможності підприємства ефективно використовувати наявні ресурси та втілювати їх в продуктах (послугах). З’ясовано, що обов’язковою умовою збереження та нарощення конкурентних переваг підприємства є постійний моніторинг рівня економічної конкуренції та здійснення інноваційної діяльності. Рассмотрена эволюция теории конкуренции, охарактеризованы теоретические взгляды на ее трактование представителями различных экономических школ (направлений). Обосновано, что в современных условиях теория конкуренции переходит к новой стадии развития – инновационной, когда конкурентные преимущества предприятий определяются их способностью осуществлять и внедрять инновации. Доказано, что между инновационной деятельностью, конкуренцией и конкурентоспособностью предприятия существует тесная связь. Конкурентоспособность, обусловленная инновационной деятельностью, выступает критическим фактором долгосрочного роста предприятия в условиях жесткой международной конкуренции. Конкурентоспособность отражает наличие у предприятия конкурентных преимуществ, которые образовались благодаря способности предприятия эффективно использовать имеющиеся ресурсы и воплощать их в продуктах (услугах). Определено, что обязательным условием сохранения и наращивания конкурентных преимуществ предприятия является постоянный мониторинг уровня экономической конкуренции и осуществление инновационной деятельности. The evolution of the theory of competition is considered, theoretical views on its interpretation by representatives of various economic schools (directions) are characterized. It is substantiated that in modern conditions the theory of competition enters a new stage of development – innovative when the competitive advantages of enterprises are determined by their ability to create and implement innovations. It is proved that there is a close connection between innovation activity, competition, and competitiveness of the enterprise. Competitiveness, caused by innovation, is a critical factor in the enterprise's long-term growth under stiff international competition. Competitiveness reflects the existence of enterprise's competitive advantages, which are formed due to its ability to effectively use available resources and to implement them in products (services). It is determined that the constant monitoring of the level of economic competition and enterprises' innovative activity are prerequisite conditions for sustaining and building the competitive advantages of the enterprise. 2018 Article Про взаємообумовленість конкуренції, інновацій та конкурентоспроможності підприємств / Л.І. Ковчуга // Економічний вісник Донбасу. — 2018. — № 2 (52). — С. 124-133. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. 1817-3772 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/140919 339.137:330.341.1:658 uk Економічний вісник Донбасу application/pdf Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Маркетинг Маркетинг
spellingShingle	Маркетинг Маркетинг Ковчуга, Л.І. Про взаємообумовленість конкуренції, інновацій та конкурентоспроможності підприємств Економічний вісник Донбасу
description	Розглянуто еволюцію теорії конкуренції, охарактеризовано теоретичні погляди на її трактування представниками різних економічних шкіл (напрямів). Обґрунтовано, що в сучасних умовах теорія конкуренції переходить до нової стадії розвитку – інноваційної, коли конкурентні переваги підприємств визначаються їх спроможністю здійснювати та впроваджувати інновації. Доведено, що між інноваційною діяльністю, конкуренцією та конкурентоспроможністю підприємства існує тісний зв’язок. Конкурентоспроможність, обумовлена інноваційною діяльністю, виступає критичним фактором довгострокового зростання підприємства в умовах жорсткої міжнародної конкуренції. Конкурентоспроможність відображає наявність у підприємства конкурентних переваг, які утворилися завдяки спроможності підприємства ефективно використовувати наявні ресурси та втілювати їх в продуктах (послугах). З’ясовано, що обов’язковою умовою збереження та нарощення конкурентних переваг підприємства є постійний моніторинг рівня економічної конкуренції та здійснення інноваційної діяльності.
format	Article
author	Ковчуга, Л.І.
author_facet	Ковчуга, Л.І.
author_sort	Ковчуга, Л.І.
title	Про взаємообумовленість конкуренції, інновацій та конкурентоспроможності підприємств
title_short	Про взаємообумовленість конкуренції, інновацій та конкурентоспроможності підприємств
title_full	Про взаємообумовленість конкуренції, інновацій та конкурентоспроможності підприємств
title_fullStr	Про взаємообумовленість конкуренції, інновацій та конкурентоспроможності підприємств
title_full_unstemmed	Про взаємообумовленість конкуренції, інновацій та конкурентоспроможності підприємств
title_sort	про взаємообумовленість конкуренції, інновацій та конкурентоспроможності підприємств
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2018
topic_facet	Маркетинг
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/140919
citation_txt	Про взаємообумовленість конкуренції, інновацій та конкурентоспроможності підприємств / Л.І. Ковчуга // Економічний вісник Донбасу. — 2018. — № 2 (52). — С. 124-133. — Бібліогр.: 40 назв. — укр.
series	Економічний вісник Донбасу
work_keys_str_mv	AT kovčugalí provzaêmoobumovlenístʹkonkurencííínnovacíitakonkurentospromožnostípídpriêmstv AT kovčugalí ovzaimoobuslovlennostikonkurenciiinnovaciiikonkurentosposobnostipredpriâtii AT kovčugalí ontheinterdependenceofcompetitioninnovationandcompetitivenessofenterprises
first_indexed	2025-12-01T08:42:38Z
last_indexed	2025-12-01T08:42:38Z
_version_	1850294727765655552
fulltext	Л. І. Ковчуга 124 Економічний вісник Донбасу № 2(52), 2018 УДК 339.137:330.341.1:658 Л. І. Ковчуга, Інститут економіки промисловості НАН України, м. Київ ПРО ВЗАЄМООБУМОВЛЕНІСТЬ КОНКУРЕНЦІЇ, ІННОВАЦІЙ ТА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ Постановка проблеми. У сучасних умовах економічної нестабільності, жорсткої міжнародної конкуренції, коли підприємствам доводиться по- стійно виживати та підтримувати ефективність біз- нес-процесів, інновації стають ключовим фактором, який забезпечує їх конкурентоспроможність та кон- курентні позиції на ринку. За висловом Д. Тіса, Г. Пізано і Е. Шуен, наразі конкуренція є «innova- tion-based competition», тобто конкуренцією, що ба- зується на інноваціях [1]. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Представники різних економічних шкіл і напрямів, починаючи з часів А. Сміта (друга половина XVIII століття) аж до сьогодні, вивчають характеристики і властивості конкуренції. Під конкуренцією (від лат. concurrentia – «стикатися») розуміється супер- ництво у будь-якій сфері між юридичними (фізич- ними) особами – конкурентами, зацікавленими в до- сягненні однієї і тієї ж мети [2]. Конкуренція є однією з основних категорій, що визначають соціально-економічну основу розвитку сучасного суспільства. На цьому, зокрема, наголо- шують автори статті [3], в якій уточнюється сутність конкуренції і змагання підприємств в умовах інно- ваційної економіки. Інші вітчизняні дослідники роз- глядають конкуренцію як морально-етичну катего- рію в економічній науці та як один з чинників на- уково-технічного прогресу [4]. У своєму розвитку теорія конкуренції пройшла чотири етапи, на кожному з яких істотно змінюва- лися усталені погляди на неї та її роль в економіці. Аналіз змісту основних наукових підходів до визна- чення конкуренції узагальнено на рис. 1. Деякі вчені [5] розглядають конкуренцію під кутом зору відразу декількох економічних напрямів, що представля- ється доцільним, оскільки дозволяє більш ґрунтовно визначати сутність і функції конкуренції, форми її впливу на економічні процеси. Разом із тим більш ретельного дослідження по- требує аналіз зв’язку між конкуренцією, інноваці- ями та конкурентоспроможністю як основа для об- ґрунтування такого феномену, як інноваційна кон- курентоспроможність підприємства, що і є го- ловною метою даної статті. Виклад основного матеріалу. В останнє деся- тиліття дослідники приділяють підвищену увагу пи- танням співвідношення конкуренції та інновацій (зокрема, у формі «причина – наслідок»), їх впливу на зростання продуктивності та конкурентоспро- можності. Професор Манчестерського університету Д.С. Меткалф зазначає, що конкуренція, пов’язана з інноваціями на рівні підприємств, з одного боку, зростання і розвиток економіки, з іншого боку, «сплетені в єдине полотно змін» [6, с. 105]. Конкуренція, поєднана з інноваціями, призво- дить до трансформації економічної системи, ство- рює стимули для отримання практичних знань, вті- лення їх у продуктах і подальшого їх використання; конкуренція є процесом, від якого залежить еконо- мічний добробут і рівень життя населення [6, с. 114]. Тривалий час у науковому середовищі доміну- вали спрощені погляди на зв’язок конкуренції та інновацій, які ґрунтувалися переважно на роботах Й. Шумпетера і К. Ерроу. Й. Шумпетер, зокрема, стверджував, що інновації є основою конкуренції – динамічного процесу, який призводить до появи та утвердження на ринку нових продуктів, технологій та інших типів інновацій і супроводжується руйну- ванням «старих» і появою нових, більш прогресив- них, підприємств. Таких оновлень уникнути немож- ливо, а тому стан сформованих ринкових сил буде постійно змінюватися по мірі того, як з’являти- муться інновації – безліч підприємств буде утворю- ватися та припиняти свою діяльність [7, с. 128]. У свою чергу представник нового інституціоналізму К. Ерроу [8] вважав, що конкуренція виключно по- зитивно впливає на інноваційну діяльність підпри- ємств, забезпечуючи більші стимули до здійснення інновацій. Однак ці теорії мали важливий недолік – вони не враховували початковий рівень інтенсивно- сті конкуренції, що згодом обмежило їх практичну цінність. Помітне зрушення в домінуючих теоретичних концепціях відбулося після опублікування у 2005 р. дослідження «Competition and Innovation: An Inverted-U Relationship» колективу американських і британських вчених Ф. Агіона, Н. Блума, Р. Блан- делла, Р. Гріффіта, П. Хоувітта [9]. У ньому вони представили аналітичну модель залежності іннова- цій від конкуренції у формі перевернутої U. Згідно цієї моделі, якщо початковий рівень конкуренції є низьким, підвищення конкурентного тиску до пев- ної «критичної межі» позитивно впливає на іннова- ційну активність підприємств. І навпаки, при висо- ких рівнях початкової конкуренції подальше її зрос- тання знижує стимули до інновацій, що обумовлено необхідністю збереження набутого підприємствами виключного права на інновацію, стрімкого тиражу- вання та поширення інновації. Численні емпіричні дані також свідчать про певну обмеженість шумпетерівського погляду на провідну роль підприємств-монополістів в іннова- Л . І . К ов чу га 12 5 Е ко но м іч ни й ві сн ик Д он ба су № 2 (5 2) , 2 01 8 Р и с. 1 . Е во л ю ц ія т а ха ра к те ри ст и к а те ор ет и ч н и х п ог ля ді в н а к он к ур ен ц ію * * С кл ад ен о ав то ро м . К ла си чн а ек он ом іч на т ео рі я (А . С м іт , Д . Р ік ар до , Д ж . С . М іл ль ) Н ео кл ас ич на е ко но м іч на т ео рі я (А . М ар ш ал ) Е ТА П П Е РІ О Д И ЗА Ц ІЯ Е К О Н О М ІЧ Н І Т Е О РІ Ї ( Ш К О Л И , Н А П РЯ М И ), П РЕ Д С ТА В Н И К И I ет ап Д ру га п ол ов ин а X V II I – др уг а по ло ви на X IX ст ол іт тя II е т ап Д ру га п ол ов ин а X IX ст ол іт тя – с ер ед ин а X X ст ол іт тя Т ео рі ї н ед ос ко на ло ї т а м он оп ол іс т ич но ї ко нк ур ен ці ї (А . О . К ур но , Ф .І. Е дж уо рт , Д ж . Р об ін со н, Е . Ч ем бе рл ін , Д ж . М . К ей нс ) II I ет ап П оч ат ок -с ер ед ин а X X с то лі тт я IV е т ап К ін ец ь X X с то лі тт я – по ча то к X X I с то лі тт я Т ео рі я ко нк ур ен т ни х пе ре ва г (М . П ор те р) К он це пц ія « пі дп ри єм ни ць ки х ек ос ис т ем » (Д ж . Ф . М ур ) К он це пц ія « кл ю чо ви х ко м пе т ен ці й» (Г . Х ам ел , К .П ра ха ла д) К он це пц ія « ст ра т ег ії б ла ки т но го о ке ан у» (В . Ч ан К ім , Р . М об ор н) Т ео рі я ін но ва ці йн ог о ро зв ит ку (Й . Ш ум пе те р) Ін ст ит уц іо на лі зм (Д ж . К ла рк , К . Е рр оу , Р . К оу з) А вс т рі йс ьк а ек он ом іч на ш ко ла (Ф .А . ф он Х ай єк ) Д ин ам іч ни й пр оц ес , щ о по ст ій но р оз ви ва єт ьс я та в ед е до п оя ви н а ри нк у но ви х пр од ук ті в, т ех но ло гі й, д ж ер ел с ир ов ин и, т ип ів о рг ан із ац ії т а є ум ов ою е ко но м і- чн ог о ро зв ит ку . К он ку ре нц ія с пр ия є ст во ре нн ю н ов их з на нь , н ау ко ви х ві дк ри т- ті в, за бе зп еч ує с ти м ул и до зд ій сн ен ня ін но ва ці й; о бу м ов лю є су тт єв е ск ор о- че нн я ви тр ат і пі дв ищ ен ня я ко ст і п ро ду кц ії К он ку ре нц ія р оз гл яд ає ть ся ч ер ез п ри зм у вз ає м ов иг ід но го с пі вр об іт ни цт ва в и- ро бн ик ів , с по ж ив ач ів і по ст ач ал ьн ик ів з м ет ою е ф ек ти вн ог о за пр ов ад ж ен ня ін но ва ці й, за во ю ва нн я пі дп ри єм ст ва м и но ви х ге ог ра ф іч ни х ри нк ів зб ут у, за - ня тт я та у тр им ан ня л ід ир ую чи х по зи ці й в га лу зі . У сп іх у к он ку ре нц ії ґр ун ту - єт ьс я на в м ін ні р оз ро бл ят и пр ог ре си вн і с тр ат ег ії р оз ви тк у, в о сн ов у як их п ок ла - де но ін но ва ці ї, не ст ан да рт ні р іш ен ня , у ні ка ль ні к ом пе те нц ії (н ав ик и і т ех но ло - гі ї), р ез ул ьт ат ом я ки х м ає б ут и ст во ре нн я но ви х га лу зе й і р ин ко ви х ні ш П ро яв ля єт ьс я в чо ти рь ох м од ел ях , я кі в из на ча ю ть т ип р ин ку – д ос ко на ло ї ( чи с- то ї) ко нк ур ен ці ї, м он оп ол іс ти чн ої к он ку ре нц ії , о лі го по лі ст ич но ї к он ку ре нц ії і чи ст ої м он оп ол ії , з ал еж но в ід к іл ьк ос ті п ро да вц ів , х ар ак те ру п ро ду кц ії , ко нт ро лю ц ін , е ла ст ич но ст і п оп ит у, с во бо ди в хо ду в г ал уз ев ий р ин ок т а ін . О бґ ру нт ов ан о не ці но ві ф ор м и ко нк ур ен ці ї «Н ев ид им а ру ка » ри нк у, я ка з рі вн ю є но рм у пр иб ут ку т а за бе зп еч ує о пт им ал ь- ни й ро зп од іл п ра ці т а ка пі та лу , в рі вн ов аж ує п ри ва тн і і нт ер ес и та в ик лю ча є вт ру ча нн я де рж ав и. К он ку ре нц ія зв од ил ас ь до ц ін ов ої к он ку ре нц ії . Д ос ко на ла (ч ис та ) к он ку ре нц ія , з ак он и гр ан ич но ї к ор ис но ст і т а гр ан ич но ї п ро ду кт ив но ст і ав то м ат ич но в ст ан ов лю ю ть р ів но ва гу н а ри нк у ТР А К ТУ В А Н Н Я К О Н К У РЕ Н Ц ІЇ 125 Економічний вісник Донбасу № 2(52), 2018 Л. І. Ковчуга Л. І. Ковчуга 126 Економічний вісник Донбасу № 2(52), 2018 ційному процесі. Австрійський вчений вважав, що переваги та стимули у здійсненні інновацій мають підприємства-монополісти чи олігополісти, які утвердились на ринку та володіють всіма необхід- ними ресурсами. Вони конкурують за тимчасову мо- нополію завдяки інноваціям, до яких їх спонукає очікування отримати певну ринкову владу [7, с. 128- 146]. Однак за спостереженнями Національного на- укового фонду (США), малі та середні підприємства (МСП) є більш активними у здійсненні інновацій. Наприклад, за період 1985-1995 рр. у США загальні витрати на промислові дослідження і розробки МСП збільшились майже в три рази, тоді як у великих під- приємствах це збільшення склало лише близько 20%. Існують докази того, що схильність до патен- тування (яка є відображенням активності у ство- ренні нових технологічних знань) має тенденцію до підвищення по мірі зменшення розміру підприєм- ства [10, с. 6-7]. На виключну роль малого і середнього бізнесу в забезпеченні стабільного розвитку економіки вка- зують і вітчизняні вчені [11; 12]. У праці [13, с. 4-5] В.І. Ляшенко зазначає, що завдяки високій конку- ренції малі підприємства краще забезпечують міс- цеві ринки товарами і послугами, «є значним джере- лом поповнення місцевих бюджетів, які часто бе- руть участь у спонсоруванні місцевих програм, бу- дучи зацікавленими в економічному розвитку тери- торії, на якій вони знаходяться». За результатами аналізу світових тенденцій реформування держав- ного регулювання малого і середнього підприємства у праці [14] її автори надають пропозиції щодо фор- мування основних напрямків підтримки малого і се- реднього підприємництва в Україні. Важливо зазначити, що результати дослі- дження Ф. Агіона та інших вчених показали [9; 15], що інноваційна активність підприємств не залежить виключно від їх розміру, а визначається багатьма факторами, серед яких провідне місце посідає рівень розвиненості країни. Так, для ринків розвинених країн і тих країн, що розвиваються, характер впливу конкуренції на інноваційну поведінку підприємств відрізняється. У розвинених країнах конкуренція се- ред діючих підприємств, які знаходяться ближче до «передових технологічних рубежів» («the technology frontier»), не стимулює інновації. Що стосується менш розвинених країн, конкурентний тиск веде до зростання інновацій як у діючих, так і в нових, у тому числі малих і середніх, підприємствах. Такі ви- сновки були підтверджені австрійським і швейцар- ським вченими М. Пенедером і М. Уортером [16]. За результатами обстеження (протягом 1999-2008 рр.) вибірки підприємств Швейцарії вчені показали, що «креативні» («creative») підприємства, які займа- ються дослідженнями і розробками та продукують власні інновації, є більш чутливими до змін інтенси- вності конкуренції, ніж «адаптивні» («adaptive») підприємства, які або використовують нові техноло- гії із зовнішніх джерел, або взагалі не впроваджують інновації. Вчені роблять висновок, що ані досконала конкуренція, ані повна монополія не можуть забез- печити оптимальні ринкові умови для інноваційної діяльності, і що замість цього якась проміжна сту- пінь конкуренції є найбільш сприятливою для інно- вацій [16, с. 5]. Розглядаючи фактори успіху підприємств в умовах глобалізації та зростання рівня міжнародної конкуренції, інша група вчених виходила зі склад- ності процесу створення та розповсюдження іннова- цій, який потребує участі значної кількості суб’єк- тів – представників влади, науки, освіти, промисло- вості, фінансових установ, громадянського суспіль- ства. Кожний з цих суб’єктів, діючи поодинці, на- вряд чи досягне довгострокової конкурентної пере- ваги, але їх шанси на успіх зростатимуть, якщо вони поєднають свої зусилля. Серед прибічників такої думки професор Гар- вардського університету Дж. Ф. Мур, який вважав, що підприємства можуть одержати високі прибутки, якщо їх продукція чи послуги будуть кращими, ніж у інших підприємств, що потребує запровадження інновацій. На думку Дж. Ф. Мура, для здійснення будь-якої інновації потрібні партнери-споживачі та партнери-постачальники, причому, чим радикальні- шою є інновація, тим більшими, глибшими і шир- шими мають бути зв’язки між учасниками [17]. Як результат, утворюється мережа організацій, об’єд- нана єдиною метою – ефективного запровадження інновації. Таку мережу він назвав «підприємни- цькою екосистемою» на кшталт природної екосис- теми і вважав, що розвиток її відбувається через бо- ротьбу, взаємозалежність та співробітництво, де по- єднується еволюція та конкуренція – так звана «ко- еволюція» («co-evolution»). Аналогічної точки зору дотримуються автори теорії «співконкуренції» А.М. Бранденбургер і Б. Дж. Нейлбафф, які вважа- ють, що підприємства можуть бути більш конкурен- тоспроможними, співпрацюючи один з одним, тому їм необхідно обрати стратегію конкурентного спів- робітництва замість стратегії знищення конкурен- тів. Звідси випливає неологізм «співконкуренція» («co-opetition») [18]. Аналогічної думки – щодо важливості співро- бітництва при створенні інновацій – дотримуються американські вчені А. МакКормак, Т. Форбат, П. Брукс і П. Калаер. Вони зазначають, що інновації все частіше виводяться на ринок мережами фірм, які координують спільні дії, мають доступ до кращих навиків і знань, що зрештою стає джерелом їхньої унікальності та дозволяє досягати високої продук- тивності в інноваційній діяльності. За висловом вче- них, співробітництво в сучасних умовах глобаліза- ції – це вже не те, що «приємно мати», це стає необ- хідністю, новим і важливим джерелом конкурент- них переваг [19, с. 3-4]. Представник сучасної школи менеджменту Г. Хамел робить акцент на вмінні підприємств роз- робляти стратегії розвитку не один раз на десять ро- Л. І. Ковчуга 127 Економічний вісник Донбасу № 2(52), 2018 ків або в кризові роки, а безперервно, з року в рік. Це, як вважає вчений, обумовлено викликами нової «Епохи Революції» (вимагає від підприємств ста- вати радикально іншими), що змінила «Епоху Про- гресу» (вимагала від підприємств ставати кращими, розумнішими та швидшими) [20]. На його переко- нання, лінійні стратегії вже не здатні підтримувати підприємства в сучасному нелінійному турбулент- ному світі. Тому, якщо підприємства не змінять свого бачення на користь радикальних інновацій, вони будуть «не життєздатними» [21]. У роботі [22] Г. Хамел спільно з К. Прахалaдом вводять в науковий обіг поняття «ключової компе- тенції» і зазначають, що саме вони є головним фак- тором успіху підприємств в конкурентній боротьбі і представляють собою набор взаємозалежних нави- чок і технологій, які дозволяють створювати спо- живчі цінності. Причому найціннішими є ті компе- тенції, завдяки яким формуються ринки майбут- нього – принципово нових продуктів і послуг, які ба- зуються на «нестандартних рішеннях» і «нелінійних інноваціях». Приблизно у цьому ж напрямі міркують В. Чан Кім і Р. Моборн, пропонуючи компаніям відмови- тись від конкуренції та сфокусуватись на створенні абсолютно нових ринків, вільних від суперництва. Таку стратегію вони назвали «стратегією блакит- ного океану», яка націлена на спонукання підпри- ємств йти з «червоного океану конкуренції» шляхом створення нової ринкової ніші, де можна не боятися конкурентів [23, с. 14]. В обох концепціях – Г. Хамела, К. Прахалaда і В. Чан Кіма, Р. Моборн – переможцями у конку- рентній боротьбі стануть ті підприємства, які будуть спроможні сформувати абсолютно нові ринкові ніші («ринки майбутнього») та домінувати на них, а, отже, здійснюватимуть безперервну інноваційну ді- яльність. При цьому, як зазначають В. Чан Кім і Р. Моборн [23], поки конкурентні переваги є уніка- льними створювати нові ринкові ніші («нові бла- китні океани») не варто, потрібно максимально ви- користати існуючі можливості. Сигналом для по- шуку і створення нового блакитного океану буде по- силення конкуренції на ринку, перевищення пропо- зиції на попитом. Таким чином, підприємствам необхідно безпе- рервно моніторити рівень економічної конкуренції, витрачати кошти на розвиток технологій, удоскона- лювати виробничі, управлінські, організаційні, мар- кетингові процеси, аби, як мінімум, зберегти та, як максимум, посилити свої конкурентні позиції на ринку. При цьому, чим ближче технологія, яку ви- користовує підприємство, буде знаходитися до межі вичерпання своїх можливостей, тим більш значу- щими ставатимуть інші фактори розвитку підприєм- ства. Як зазначає Р. Фостер [24], близькість до техно- логічної межі означає, що всі можливості поліп- шення діяльності підприємства завдяки технологіям вже використані. Для того, щоб підприємство не припиняло свого зростання та досягло успіху в май- бутньому, воно має приділяти більше уваги не тех- нологічній, а «іншим службам … збутовій, виробни- чій або постачання». «Зрілість технології» робить підприємство «вразливим» на ринку, надає можли- вість конкурентам його наздогнати або навіть випе- редити, якщо вони точніше визначать фактори кон- курентної переваги. Підприємства, усвідомлюючи, що потенціал технології, яка застосовується їх кон- курентами, вже незначний, а нова технологія значно виграє на фоні «старої», можуть спрогнозувати на- стання технологічної межі і вчасно цим скориста- тися. Наприклад, у 1946 р. Procter&Gamble розпо- чала виробництво, а у 1947 р. – випустила перший синтетичний пральний порошок під брендом «Tide». За своїми властивостями він перевершував натуральні миючі засоби, оскільки містив компо- ненти фосфату. Лідером ринку на той час була Lever Brothers. З появою «Tide» все змінилося, продажі його стрімко зростали і згодом Procter&Gamble пов- ністю захопила ринкову нішу. Lever Brothers не вря- тувала навіть розробка власного синтетичного про- дукту «Surf», який був представлений споживачам у 1952 р. На сьогоднішній день Procter&Gamble нале- жить до числа найбільших і найвпливовіших у світі компаній, які виробляють споживчі товари. Розу- міння того, як цій компанії вдалося досягти успіхів, представляє значний інтерес для підприємств, які прагнуть підвищити свою обізнаність щодо кращих світових практик у протистоянні глобальним викли- кам, розбудові ефективних стратегій, пов’язаних з виведенням на ринок нових продуктів, захопленням нових ринкових ніш, удосконаленням методів уп- равління та нарощенням інноваційного потенціалу. З інформації, наведеної на офіційному сайті Procter&Gamble, можна зробити висновок, що з мо- менту створення у 1837 р. в Цинциннаті (штат Огайо, США) і до наших днів компанія ніколи не стояла на місці, ніколи не намагалася копіювати своїх конкурентів, завжди прагнула винайти уніка- льні можливості задоволення споживчих потреб. Показовим з цього приводу є вислів одного з ко- лишніх керівників Procter&Gamble В.Р. Чейза, озву- ченого ним ще у 1964 р. Його слова не втратили своєї актуальності до сих пір і в цілому відобража- ють бачення компанії: «Коли ми закінчуємо роботу над поліпшенням чогось, ми починаємо удоскона- лювати це поліпшення. Даний принцип стосується всього: продуктів, системи управління, зниження витрат, реклами і багато іншого. Інакше, переваги від наших досягнень вичерпали б себе досить швид- ко» [25]. У книзі [26, с. 15-20], присвяченій історії Procter&Gamble, виокремлено п’ять ключових тен- денцій, які відіграли провідну роль в її успіху: Л. І. Ковчуга 128 Економічний вісник Донбасу № 2(52), 2018 1) незмінна увага до брендів споживчих това- рів: незважаючи на складнощі та невдачі, компанія не змінила своєї первісної спеціалізації як вироб- ника споживчих товарів; 2) застосування системного підходу до побу- дови персонального бренду – від запровадження інновацій, безперервного вдосконалення діяльності компанії в цілому до активного використання засо- бів маркетингу у просуванні товарів; 3) прихильність до проведення систематичних досліджень, що призвело до появи революційних продуктів (наприклад, мила Ivory, на розробку якого компанія витратила більше десяти років, – першого в світі мила, яке не тонуло та за своїми якісними ха- рактеристиками і ціною перевершувало світові ана- логи того часу); 4) завзятість при реалізації стратегій, що прояв- лялось у дисциплінованому підході, витримці та терпінні під час втілення рішень у життя, пошуку формули успіху конкретного продукту; це просте- жується, зокрема, у надзвичайно довгих періодах розробки деяких найбільш успішних продуктів ком- панії; 5) здатність до зберігання рівноваги між ефек- тивним використанням набутого значного досвіду та знань і новаторським підходом, заохоченням змін та інновацій. Розглядаючи установки Procter&Gamble й ін- ших компаній-лідерів в своїх галузях, Р. Фостер на- голошує на тому [24], що вони багато в чому схожі та базуються на розумінні динаміки конкуренції. Її можна усвідомити через три ключові ідеї: S-подіб- ної кривої, переваги атакуючого і технологічних розривів. S-подібна крива відображає залежність між ви- тратами, пов’язаними з удосконаленням продукту (процесу), тобто інноваційними витратами, і резуль- татами, отриманими від вкладених коштів. З рис. 2 видно, що спочатку інноваційні витрати не супрово- джуються значними успіхами, але потім спостеріга- ється різкий стрибок. По мірі інвестування в про- дукт (процес) додаткових коштів досягти позитив- них результатів стає все складніше та дорожче, що обумовлено межею технологічних можливостей. Обійти її неможливо, наближаючись до межі, під- приємство буде нести все більші витрати, але не просуватиметься вперед, тому необхідно або зупи- нитись, або змінити траєкторію розвитку. Виріша- льне значення для успіху підприємства відіграє здатність керівництва вчасно розпізнати техноло- гічну межу та бути готовими до змін. Підприємства можуть використовувати S-по- дібну криву не лише як «індикатор» вичерпання можливостей технології, а ще в якості підстави для успішних атак конкурентів. За спостереженнями Р. Фостера [24], компанії-лідери, технологічна межа яких наближається, часто не володіють вичерпною та достовірною інформацією щодо можливостей но- вих технологій, вони «заколисані почуттям безпеки, навіяним гарними економічними результатами про- тягом тривалого часу та управлінською мудрістю», яка спонукає їх «йти старою дорогою і вірити в ево- люційний характер змін». У результаті, реакція під- приємств на зміни запізнюється, лідери втрачають переваги та програють. І лише вчасне привнесення в діяльність чогось принципово нового може вряту- вати підприємство від поразки. Рис. 2. S-подібна крива залежності між іннова- ційними витратами та результатами, ними обумовленими [24] Випадкам того, як компанії втрачають лідер- ські позиції в своїх галузях, коли на ринку з’явля- ються нові технології присвячена праця К. Крістен- сена «Дилема інноватора» («The Innovator's Dilem- ma») [27]. В ній вчений розглядав невдачі не просто звичайних компаній, а лише компаній-лідерів, які мали ефективну систему управління, систематично інвестували в технологічний розвиток, були добре обізнані з сильними і слабкими сторонами своїх конкурентів, вміли відслідковувати настрій спожи- вачів і чуйно реагувати на нього. Вони були зразком для наслідування конкурентів і викликали загальне захоплення, але, незважаючи на це, все ж таки втра- тили провідне положення на ринку. К. Крістенсен наводить цитату з авторитетного видання «Business Week» (1986 р.), в якому йшлося про Digital Equipment Corporation (DEC) – тодіш- нього лідера ринку міні-комп’ютерів: «Конкурувати з Digital Equipment Corporation у наші часи – все одно що стояти на шляху локомотиву, що мчить. Цей виробник комп’ютерів, вартість якого сягає 7,6 млрд дол., набирає швидкість, поки більшість його суперників топчуться на старті» [27, с. 9]. Але вже через декілька років обсяг продаж міні- комп’ютерів DEC катастрофічно знизився, реоргані- зація компанії зазнала невдачі, система планування себе не виправдала, а зниження витрат не відбилося на прибутковості. К. Крістенсен зазначає, що рі- шення, які привели DEC до колапсу, приймалися у той час, коли компанію вважали непереможною, Р ез ул ьт ат Витрати (зусилля) Л. І. Ковчуга 129 Економічний вісник Донбасу № 2(52), 2018 хоча саме в той час тільки-но почали з’являтися персональні комп’ютери, які стрімко завойовували ринок і на які керівництво DEC ніяк не відреагувало. Саме ця обставина – прийняття помилкових рішень на піку розвитку – поєднує всі компанії, які втратили своє виключне ринкове лідерство. Причому кож- ного разу, за спостереженнями К. Крістенсена, рі- шення приймалися на користь «старих» технологій, поява ж на ринку «підривних» інновацій просто іг- норувалася. Таку поведінку підприємств, за термінологією Р. Нельсона і С. Уінтера, можна ще назвати «рутин- ною», у тому сенсі, що, приймаючи рішення, еконо- мічний суб’єкт більш схильний «плити за течією», використовуючи добре відомі йому прийоми та на- вички, засвоєні в процесі діяльності (так зване «remember by doing» – «запам’ятовування шляхом роботи») [28, с. 142]. Віддаючи перевагу стабільно- сті, організації, по суті, залишаються в статичному стані і для того, щоб вийти з нього їм потрібно змі- нити рутинний характер діяльності на інноваційний. У процесі інноваційної діяльності «рутини» відби- раються, модифікуються і критерієм для цього ви- ступає прибуток. У кінцевому підсумку рентабельні підприємства зростають, а нерентабельні закрива- ються. З часом рентабельні підприємства будуть ві- дігравати все більш значущу роль в галузі. Важли- вий висновок, який роблять вчені, полягає в тому, що організації мають у своєму розпорядженні «ру- тини», які забезпечують підтримку інноваційних зу- силь і керівництво ними, а, отже, інновації можна «рутинізувати» [28, с. 179-185]. Позиція Р. Фостера, К. Крістенсена, Р. Нель- сона і С. Уінтера з цих питань у цілому узгоджується з точкою зору Й. Шумпетера [29], який стверджував, що в економіці діє еволюційний процес відбору під- приємств, який проявляється в такому. Коли на ринку з’являється нова технологія підприємства ма- ють два виходи: або впровадити її шляхом імітації дій підприємств-новаторів, або піти з ринку, оскі- льки, чим довше «старі» технології співіснують з «новими», тим менш ефективними, а згодом неза- требуваними, вони стають. Отже, підприємствам важливо вчасно усвідо- мити межу технологічних можливостей, щоб уник- нути невиправданих витрат, встигнути переорієнту- ватись на більш досконалі технології та зрештою не втратити конкурентні позиції на ринку. Виключно підтримуючими інноваціями, невеличкими та про- стими удосконаленнями підприємствам не вдасться втримати лідерство, потрібно ризикувати і здійсню- вати «підривні» інновації, виводячи на ринок прин- ципово нові продукти з новими властивостями. Підтвердженням цього підходу можуть слугу- вати бренди компанії Procter&Gamble – мило Ivory, пральний порошок Tide, одноразові підгузки Pampers, чіпси Pringles, які сьогодні стали іменами загальними по всьому світу, але на розробку яких свого часу компанія витратила чималі кошти і дов- гий час. Як сходяться на думці дослідники, органі- зація буде здатна здійснювати такі ризиковані за- думи тільки за умови грамотного керівництва, яке вчасно «переключиться з удосконалення старого на пошук шляхів підвищення конкурентоспроможно- сті» [24], буде здатне розробити та реалізовувати чітку стратегію розвитку компанії на підставі визна- чення та зміцнення її унікальної позиції на ринку [30, с. 102], яке орієнтоване не просто на виживання, а на створення компанії майбутнього [22, с. 14]. За- порука успішного зростання компанії, на думку ав- тора теорії конкурентних переваг, професора Гар- вардської школи бізнесу М. Портера полягає в тому, щоб «заявити свої права на позицію, менш вразливу для атак безпосередніх конкурентів …, а також з боку впливу покупців, постачальників і товарів-за- мінників» [30, с. 62-63]. Усе вищевикладене дає підстави стверджувати, що теорія конкуренції переходить до нової стадії розвитку – інноваційної, коли конкурентні переваги підприємства визначаються його технологічним рівнем, здатністю створювати нові знання та іннова- ції, освоювати та адаптувати їх ззовні. Ступінь заці- кавленості підприємства в інноваціях залежатиме від того, якою мірою останні впливають на конку- рентоспроможність підприємства. Якщо результат діяльності підприємства (у вигляді прибутку або частки ринку) залежить виключно від доступу до природних ресурсів і дешевої робочої сили, іннова- ції виявляться незатребуваними. І, навпаки, підпри- ємства, які цілком залежать від рівня інноваційності своїх продуктів (послуг), будуть витрачати кошти на дослідження і розробки, пошук «зовнішніх» знань, освоєння сучасних зарубіжних технологій тощо. Така ситуація пояснюється характером інституцій- ного та регуляторного середовища [31] тієї країни, де функціонує підприємство, рівнем стабільності її політичної системи, станом і відкритістю економіки та інтеграцією її у світове господарство. Так, після підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом вітчизняні ви- робники набули значних переваг, але в той же час зіткнулися з глобальною конкуренцією в обох на- прямках – як на міжнародному, так і на внутріш- ньому ринках. У результаті, з одного боку, вони отримали більше можливостей для реалізації влас- ної продукції на європейських ринках, а, з іншого боку, на український ринок зайшли нові конкуренти з розвинених країн. Це змушує українські підприєм- ства дотримуватись загальних принципів ринкової економіки та підвищувати власну конкурентоспро- можність, що потребує запровадження інновацій. По суті, інноваційна діяльність є єдиним гарантова- ним засобом, який дозволить українським підприєм- ствам вистояти в конкурентній боротьбі та посилити свої позиції на міжнародному ринку. З цього можна заключити, що конкуренція не- розривно пов’язана з конкурентоспроможністю та Л. І. Ковчуга 130 Економічний вісник Донбасу № 2(52), 2018 інноваційною діяльністю. Конкуренція спонукає підприємства вдосконалювати продукцію (послуги), знижувати її собівартість, розробляли нові бренди, підвищувати кваліфікацію персоналу, ефективність бізнес-процесів, надійність системи управління, аби досягати конкурентних переваг у виробничій, орга- нізаційній, маркетинговій та інших сферах діяльно- сті. Конкурентні переваги можуть проявлятися у більш високій рентабельності, частці ринку, стрім- кіших темпах зростання підприємства порівняно з його конкурентами. Як відмічають у монографії [2, с. 48] Г.Л. Азоев і О. П.Челенков, конкурентні переваги є основою забезпечення конкурентоспро- можності, іншими словами, без конкурентних пере- ваг неможлива конкурентоспроможність – вона є ре- зультатом, який свідчить про наявність конкурент- них переваг [2, с.60]. Разом із тим наявність окремих конкурентних переваг зовсім не означає, що підпри- ємство автоматично матиме перевагу над своїми конкурентами. Важливо мати комплекс таких пере- ваг і враховувати вплив чинників зовнішнього сере- довища. Незважаючи на поширеність, термін «конку- рентоспроможність» не має усталеного визначення. В літературі сформувалося комплексне уявлення про конкурентоспроможність, яке охоплює носіїв конкурентних переваг різних рівнів – від нано- до мегарівня – товари (послуги), підприємства, галузі, регіони, країни, інтеграційні об’єднання країн. Норвезький економіст Е. Райнерт стверджує, що на рівні підприємств термін «конкурентоспро- можність» має найбільшу прямолінійність та яс- ність – це «здатність підприємства зростати, змага- тися і бути прибутковим на ринку» [32, с. 2]. Таке трактування конкурентоспроможності по відно- шенню до суб’єктів мікрорівня вважаємо найбільш ємним. Проте, серед науковців досі не вироблено єдиного погляду на сутність цього поняття. Існує декілька підходів до розуміння конкурен- тоспроможності підприємства. Прихильники од- ного ототожнюють її з конкурентоспроможністю продукції (послуг). Так, В. І. Коршунов під конку- рентоспроможністю підприємства розуміє його здатність проектувати, виробляти і збувати товари, які «за ціновими і неціновими характеристиками є більш привабливими для споживачів, ніж товари конкурентів» [33, с. 38]. Такий підхід вважаємо об- меженим, оскільки він не враховує всіх сторін дія- льності підприємства, і певною мірою є ризикова- ним, бо підвищення конкурентоспроможності про- дукції (послуг) може відбуватися за рахунок зни- ження їх цін, що негативно позначиться на ліквідно- сті та платоспроможності підприємства і, зрештою, може призвести до банкрутства. Конкурентоспро- можність продукції слід розглядати лише однією з умов забезпечення конкурентоспроможності під- приємства. Слід зазначити, що деякі вчені зводять конку- рентоспроможність підприємства до показників його фінансового стану. Так, на думку М.І. Круг- лова [34], показовим для конкурентоспроможності підприємства є ефективність фінансово-господарсь- кої діяльності. Така точка зору оцінює скоріше ста- тичний стан результативності діяльності підприєм- ства, ґрунтуючись на даних бухгалтерського бала- нсу і не враховує стратегічних перспектив і дина- міки розвитку суб’єкта господарювання. Представники іншого підходу [35-37] розши- рюють розуміння досліджуваного поняття та роз- глядають конкурентоспроможність підприємства як інтегральну характеристику, що включає спромож- ність підприємства виробляти продукцію, яка більш повно відповідає потребам споживачів, та підтри- мувати ефективність виробничої, логістичної, збу- тової, управлінської діяльності. Як відмічають Г.Л. Азоев і О. П.Челенков, «для забезпечення кон- курентоспроможності необхідна систематична ро- бота по всьому виробничо-господарського циклу», яка приводить до конкурентних переваг у виробни- цтві, управлінні, сфері досліджень і розробок, мар- кетингу, фінансів тощо. Отже, конкурентоспромож- ність підприємства є результатом його конкурент- них переваг по всьому спектру проблем управління [2, с. 60-61]. З позиції системного підходу розглядають кон- курентоспроможність підприємства Р. Каплан і Д. Нортон [38]. Вчені дотримуються думки, що в су- часних умовах глобалізації здатність підприємства досягати успіху на висококонкурентному ринку за- лежить не стільки від ефективності фінансового ме- неджменту, скільки від зваженого стратегічного уп- равління, вміння використовувати знання і кваліфі- кацію кадрів, корпоративної культури, що стимулює інновації та інвестиції в нові технології. У доповіді Європейського інвестиційного бан- ку (ЄІБ) «Restoring European Union Competitiveness» [39, с. 11] конкурентоспроможність визначається як «здатність підприємств мобілізувати та ефективно використовувати виробничі ресурси, необхідні для успішного надання своїх товарів і послуг у глобаль- ному економічному середовищі». В основу цього визначення покладено ресурсну теорію («resource- based view»), згідно якої конкурентні переваги під- приємства визначаються наявністю унікальних ре- сурсів і здатністю до їх ефективного використання та комбінування [40]. Фахівці ЄІБ [39, с. 11] вважають, що конкурен- тоспроможність є умовою досягнення високого рівня життя населення, забезпечення довгостроко- вого сталого економічного розвитку країни та базу- ється на підвищенні продуктивності. Через катего- рію продуктивності розглядає конкурентоспромож- ність і М. Портер. «Основна мета будь-якої кра- їни, – зазначає у книзі «Конкуренція» М. Портер, – полягає в досягненні високого і постійно зростаю- Л. І. Ковчуга 131 Економічний вісник Донбасу № 2(52), 2018 чого рівня життя своїх громадян». Досягнення цієї мети залежить від продуктивності, яку забезпечу- ють трудові ресурси і капітал країни. Здатність на- ціональних компаній досягти високого рівня про- дуктивності та постійно її підвищувати безпосеред- ньо впливає на рівень життя в конкретній країні [30, с. 212]. Висновки та перспективи подальших дослі- джень. Узагальнюючи наведені підходи, можна під- сумувати, що конкурентоспроможність є складною категорією, тісно пов’язаною з конкуренцією та кон- курентними перевагами (рис. 3). Рис. 3. Формування інноваційної конкурентоспроможності підприємства на основі його конкурентних переваг в умовах інноваційної конкуренції * * Розроблено автором. Для забезпечення конкурентоспроможності підприємства необхідні конкурентні переваги, які утворюються та розвиваються лише в умовах конку- ренції. Наразі конкуренція переходить до нової ста- дії розвитку, коли конкурентні переваги підприєм- ства визначаються його інноваційною сприйнятли- вістю – здатністю створювати та впроваджувати інновації. Конкурентоспроможність позначає одночасно результат – наявність реальних і абсолютних кон- курентних переваг, які утворилися завдяки спро- можності підприємства ефективно використовувати наявні ресурси та втілювати їх в продуктах (послу- гах), у тому числі з унікальними характеристи- ками – і процес, який сприяє перетворенню потен- ційних конкурентних переваг, втілених в невикорис- таних ресурсах, у довгострокові вигоди – частку ринка, рентабельність, темпи зростання підприєм- ства. Конкурентоспроможність відображає спро- можність підприємства працювати ефективно про- тягом тривалого часу завдяки створенню, збере- женню та посиленню конкурентних переваг під впливом взаємодії чинників внутрішнього та зов- нішнього середовища. Конкурентоспроможність, обумовлена інноваційною діяльністю, виступає кри- тичним фактором довгострокового зростання під- приємства в умовах жорсткої глобальної конкурен- ції. При цьому сила зв’язків між конкурентоспро- можністю та інноваційною діяльністю може бути різною, залежно від характеру останньої – чим ради- кальніше інновація, тим унікальнішими є конку- здатність ефективно викорис- товувати власні та залучені ресурси та їх комбінувати наявність ресурсів, використанню яких заважають фактори внутріш- нього і зовнішнього середовища підприємства Реальні Потенційні Інноваційна конкурентоспроможність Абсолютні здатність виробляти продукти (нада- вати послуги), які мають унікальні споживчі цінності та дозволяють на деякий час долати конкуренцію Інноваційна конкуренція переваги підприємства над конкурентами у технологіч- ній, організаційній, управлінській та інших сферах діяльності Конкурентні переваги Інноваційна сприйнятливість підприємства Націлена на спроможність підприємства працювати ефективно протягом тривалого часу завдяки створенню, збереженню та посиленню конкурентних переваг, обумовлених інноваційною діяльністю, під впливом взаємодії чинників внутрішнього та зовнішнього середовища частку ринку, рентабельність, зростання підприємства Інноваційна конкуренція Л. І. Ковчуга 132 Економічний вісник Донбасу № 2(52), 2018 рентні переваги підприємства, які дозволяють йому на деякий час долати конкуренцію. Таким чином, в умовах інноваційної конкуренції правомірно вести мову про інноваційну конкурентоспроможність під- приємства. У межах подальших досліджень актуальним є розроблення методики оцінювання інноваційної ді- яльності підприємств як передумови забезпечення їх конкурентоспроможності у конкурентному інно- ваційному середовищі. Література 1. Teece David J., Pisano Gary, Shuen Amy. Dy- namic Capabilities and Strategic Management. Strategic Management Journal. 1997. Vol. 18. №. 7. Р. 509-533. URL: https://www.business.illinois.edu/josephm/BA54 5_Fall%202015/Teece,%20Pisano%20and%20Shuen% 20(1997).pdf. 2. Азоев Г.Л., Челенков А.П. Конку- рентные преимущества фирмы. Москва: ОАО «Но- вости», 2000. 255 с. 3. Булеев И.П., Брюховецкая Н.Ю. Конкуренция и соревнование в условиях ин- новационного развития предприятий. Вісник еко- номічної науки України. 2017. № 1. С. 7-15. 4. Куліш І.М. Конкуренція як морально-етична категорія в пострадянській державі. Економічний вісник Дон- басу. 2014. № 1. С. 34-37. 5. Кузьмінов С.В. Егоїстичний та інтегративний підходи до визна- чення мети і критеріїв ефективності конкуренції. Академічний огляд. 2009. № 2. С. 24-28. 6. Metcalfe J. Stanley Innovation, Competition, and Enterprise: Foundations for Economic Evolution in Learning Econ- omies / Innovation, Science and Institutional Change: A Research Handbook; Edited by J. Hage and M. Meeus / Oxford University Press. New York, 2006. 590 p. 7. Шумпетер Й. А. Капитализм, Социализм и Демо- кратия / пер. с англ. ; предисл. и общ. ред. В.С. Ав- тономова. Москва: Экономика, 1995. 540 с. 8. Arrow K. J. Economic Welfare and the Allocation of Re- sources for Invention. URL: https://www.rand.org/con- tent/dam/rand/pubs/papers/ 2006/P1856.pdf/. 9. Com- petition and Innovation: An Inverted-U Relationship / P. Aghion, N. Bloom, R. Blundell, R. Griffith, P. Howitt. Quarterly Journal of Economics. 2005. Vol. 120. № 2. Р. 701-728. URL: http://www.ucl.ac.uk/ ~uctp39a/ABBGH_QJE_2005.pdf. 10. Enhancing the Competitiveness of SMEs through Innovation / Confer- ence for Ministers responsible for SMEs and Industry Ministers. Bologna, Italy, 14-15 June 2000. 36 р. URL: http://www.oecd.org/cfe/smes/2010176.pdf. 11. Мо- дернізація механізмів розвитку малого та середнь- ого бізнесу: моногр. / А.І. Бутенко, М.П. Война- ренко, В.І. Ляшенко та ін.; НАН України, Ін-т еко- номіки пром-сті. Донецьк, 2011. 326 с. 12. Жаліло Я.А. Розвиток малого і середнього бізнесу як скла- дова стратегії економічного зростання в Україні. Стратегічна панорама. 2002. № 2. С. 105-111. 13. Ляшенко В. І. Регуляторна політика стимулю- вання розвитку малого підприємництва в умовах трансформації виробничої сфери старопромислових регіонів. Управління економікою: теорія та прак- тика. 2012. № 2012. С. 3-25. 14. Ляшенко В.І., Тол- мачова Г.Ф. Світові тенденції реформування дер- жавного регулювання малого і середнього підпри- ємництва. Управління економікою: теорія та прак- тика. 2015. 2015. С. 52-79. 15. Competition, Innova- tion and Growth in Transition: Exploring the Interac- tions between Policies: William Davidson Working Pa- per 501 / P. Aghion, W. Carlin, M. Schaffer. The Wil- liam Davidson Institute, University of Michigan Busi- ness School, 2002. 32 р. URL: http://www.ucl.ac.uk/ ~uctpa36/acsmar28.pdf. 16. Peneder M., Wörter M. Competition, R&D and innovation: testing the inverted- U in a simultaneous system: WIFO Working Papers, No. 448. WIFO Working Papers, 2013. 49 р. URL: http://www.wifo.ac.at/jart/prj3/wifo/resources/person_ dokument/person_dokument.jart?publikationsid=46652 &mime_type=application/pdf. 17. Moore J. E. The Death of Competition: Leadership and Strategy in the Age of Business Ecosystems. Book Review and Com- mentary by Herb Rubenstein. Harper Business, 1996. URL: http://www.herbrubenstein.com/articles/THE- DEATH-OF-COMPETITION.pdf. 18. Brandenburger A.M., Nalebuff B.G. Coopetition. NY.: Doubleday, 1996. 290 р. 19. Innovation through Global Collabora- tion: A New Source of Competitive Advantage / Alan MacCormack, Theodore Forbath, Peter Brooks, Patrick Kalaher // Harvard Business School; Wipro Technolo- gies. 2007. 23 р. URL: http://moderntimesworkplace. com/good_reading/GRColInnov/Collaborative.Innova- tion.HBR.07.pdf. 20. Hamel G. Leading the Revolution: How to Thrive in Turbulent Times by Making Innovation a Way of Life. Boston: Harvard Business School Press, 2000. 333 р. 21. Leading the Revolution: A conversation with Gary Hamel author of Leading the Revolution, HBS Press, 2000. URL: https://hbswk.hbs.edu/archive/leading-the-revolution. 22. Хамел Г., Прахалад К. Конкурируя за будуще. Создания рынков завтрашнего дня / пер. с англ.– Москва : ЗАО «Олимп-Бизнес», 2002. 288 с. 23. Ким В. Чан, Моборн Рене. Стратегия голубого океана. Как найти или создать рынок, свободный от других игроков / пер. в англ. И. Ющенко. 4-е изд. Москва: Манн, Иванов, Фербер, 2014. 304 с. 24. Фостер Р. Обновление производства: атакующие выигрывают. Москва: Прогрес, 1987. 272 c. 25. Історія інновацій. Великі інновації // Офіційний сайт компанії Procter&Gamble. URL: http://www.pg.com.ua/uk-UA/ who-we-are/heritage/history-of-innovation. 26. Procter & Gamble. Путь к успеху: 165-летний опыт постро- ения брендов / Д. Дайер, Ф. Далзелл, Р. Олегарио; пер. с англ. 3-е изд. Москва: Альпина Паблишерз, 2010. 524 с. 27. Кристенсен К.М. Дилемма иннова- тора. Как из-за новых технологий погибают сильные компании. Москва: Альпина Паблишер. 2012. 240 с. 28. Нельсон Ричард Р., Уинтер Сидней Дж. Эво- люционная теория экономических изменений / пер. с англ. Москва: Дело, 2002. 536 с. 29. Шумпетер Й. Теория экономического развития. Москва: Дирек- тмедиа Паблишинг, 2008. 401 с. 30. Портер М. Кон- куренция. Москва: Вильямс, 2005. 608 с. 31. Ля- шенко В.І. Регуляторна політика в Україні: методо- логія формування та режими реалізації в сфері ма- Л. І. Ковчуга 133 Економічний вісник Донбасу № 2(52), 2018 лого підприємництва: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра екон. наук: за спец. 08.00.03 «Економіка та управління національним господар- ством». Донецьк, 2008. 34 с. 32. Reinert Erik S. Com- petitiveness and its predecessors - a 500-year cross-na- tional perspective // Business History Conference, Wil- liamsburg, Virginia. 1994 (March 11-13). 22 р. URL: https://mpra.ub.uni-muenchen.de/48155/1/MPRA_pap er_48155.pdf. 33. Коршунов В. І. Механізм марке- тингових досліджень ринку. Харків: Основа, 2000. 352 с. 34. Круглов М.И. Стратегическое управление компанией. Москва: Русская Деловая Литература, 1998. 768 с. 35. Воронкова А.Э. Стратегическое управление конкурентоспособным потенциалом предприятия: диагностика и организация. Луганск: Изд-во Восточноукраинского национального уни- верситета, 2000. 310 с. 36. Продіус Ю.І. Фор- мування системи забезпечення конкурентоспро- можності промисловості : монографія. Одесса: Аст- ропринт, 1999. 72 с. 37. Ермолов М.О. Чем отлича- ется конкурентоспособность фирмы от конкуренто- способности товара. Москва: Мысль, 1990. 229 с. 38. Kaplan R., Norton D. How Balanced Scorecard Companies Thrive in the New Business Environment. The Summary in Brief. URL: https://pdfs.seman- ticscholar.org/9817/14611e0ceb115001c1a32e4df1352 6ecd5b2.pdf. 39. Restoring EU competitiveness: 2016 updated version / European Investment Bank. URL: http://www.eib.org/attachments/efs/restoring_eu_comp etitiveness_en.pdf. 40. Conner K.R., Prahalad C.K. A resource-based theory of the firm: knowledge versus op- portunism. Organization Science. 1996. Vol. 7. No 5. P. 477-501. Ковчуга Л. І. Про взаємообумовленість кон- куренції, інновацій та конкурентоспроможності підприємств Розглянуто еволюцію теорії конкуренції, оха- рактеризовано теоретичні погляди на її трактування представниками різних економічних шкіл (напря- мів). Обґрунтовано, що в сучасних умовах теорія конкуренції переходить до нової стадії розвитку – інноваційної, коли конкурентні переваги підпри- ємств визначаються їх спроможністю здійснювати та впроваджувати інновації. Доведено, що між інно- ваційною діяльністю, конкуренцією та конкуренто- спроможністю підприємства існує тісний зв’язок. Конкурентоспроможність, обумовлена інновацій- ною діяльністю, виступає критичним фактором дов- гострокового зростання підприємства в умовах жорсткої міжнародної конкуренції. Конкуренто- спроможність відображає наявність у підприємства конкурентних переваг, які утворилися завдяки спро- можності підприємства ефективно використовувати наявні ресурси та втілювати їх в продуктах (послу- гах). З’ясовано, що обов’язковою умовою збере- ження та нарощення конкурентних переваг підпри- ємства є постійний моніторинг рівня економічної конкуренції та здійснення інноваційної діяльності. Ключові слова: конкуренція, інновації, конку- рентоспроможність, конкурентні переваги, підпри- ємство, ресурси. Ковчуга Л. И. О взаимообусловленности конкуренции, инноваций и конкурентоспособно- сти предприятий Рассмотрена эволюция теории конкуренции, охарактеризованы теоретические взгляды на ее трактование представителями различных экономи- ческих школ (направлений). Обосновано, что в со- временных условиях теория конкуренции переходит к новой стадии развития – инновационной, когда конкурентные преимущества предприятий опреде- ляются их способностью осуществлять и внедрять инновации. Доказано, что между инновационной де- ятельностью, конкуренцией и конкурентоспособно- стью предприятия существует тесная связь. Конку- рентоспособность, обусловленная инновационной деятельностью, выступает критическим фактором долгосрочного роста предприятия в условиях жест- кой международной конкуренции. Конкурентоспо- собность отражает наличие у предприятия конку- рентных преимуществ, которые образовались благо- даря способности предприятия эффективно исполь- зовать имеющиеся ресурсы и воплощать их в про- дуктах (услугах). Определено, что обязательным условием сохранения и наращивания конкурентных преимуществ предприятия является постоянный мо- ниторинг уровня экономической конкуренции и осуществление инновационной деятельности. Ключевые слова: конкуренция, инновации, кон- курентоспособность, конкурентные преимущества, предприятие, ресурсы. Kovchuga L. On the interdependence of compe- tition, innovation, and competitiveness of enterprises The evolution of the theory of competition is con- sidered, theoretical views on its interpretation by repre- sentatives of various economic schools (directions) are characterized. It is substantiated that in modern condi- tions the theory of competition enters a new stage of de- velopment – innovative when the competitive ad- vantages of enterprises are determined by their ability to create and implement innovations. It is proved that there is a close connection between innovation activity, com- petition, and competitiveness of the enterprise. Compet- itiveness, caused by innovation, is a critical factor in the enterprise's long-term growth under stiff international competition. Competitiveness reflects the existence of enterprise's competitive advantages, which are formed due to its ability to effectively use available resources and to implement them in products (services). It is de- termined that the constant monitoring of the level of economic competition and enterprises' innovative activ- ity are prerequisite conditions for sustaining and build- ing the competitive advantages of the enterprise. Keywords: competition, innovation, competitive- ness, competitive advantages, enterprise, resources. Стаття надійшла до редакції 06.03.2018 Прийнято до друку 19.06.2018

Про взаємообумовленість конкуренції, інновацій та конкурентоспроможності підприємств

Репозитарії

Схожі ресурси