Літературознавча трилогія Петра Білоуса
Рецензія на книгу: Білоус П.В. Вступ до літературознавства. Теорія літератури. Психологія літературної творчості: Лекції / П.В. Білоус. – Житомир: Рута, 2009. – 336 с.
Saved in:
| Date: | 2010 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2010
|
| Series: | Слово і Час |
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/141358 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Літературознавча трилогія Петра Білоуса / Г. Левченко // Слово і Час. — 2010. — № 2. — С. 113-115. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-141358 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1413582025-02-09T15:27:39Z Літературознавча трилогія Петра Білоуса Petro Bilous’ literary researches in three volumes Левченко, Г. Рецензії Рецензія на книгу: Білоус П.В. Вступ до літературознавства. Теорія літератури. Психологія літературної творчості: Лекції / П.В. Білоус. – Житомир: Рута, 2009. – 336 с. 2010 Article Літературознавча трилогія Петра Білоуса / Г. Левченко // Слово і Час. — 2010. — № 2. — С. 113-115. — укp. 0236-1477 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/141358 uk Слово і Час application/pdf Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії Рецензії |
| spellingShingle |
Рецензії Рецензії Левченко, Г. Літературознавча трилогія Петра Білоуса Слово і Час |
| description |
Рецензія на книгу: Білоус П.В. Вступ до літературознавства. Теорія літератури.
Психологія літературної творчості: Лекції / П.В. Білоус. –
Житомир: Рута, 2009. – 336 с. |
| format |
Article |
| author |
Левченко, Г. |
| author_facet |
Левченко, Г. |
| author_sort |
Левченко, Г. |
| title |
Літературознавча трилогія Петра Білоуса |
| title_short |
Літературознавча трилогія Петра Білоуса |
| title_full |
Літературознавча трилогія Петра Білоуса |
| title_fullStr |
Літературознавча трилогія Петра Білоуса |
| title_full_unstemmed |
Літературознавча трилогія Петра Білоуса |
| title_sort |
літературознавча трилогія петра білоуса |
| publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Рецензії |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/141358 |
| citation_txt |
Літературознавча трилогія Петра Білоуса / Г. Левченко // Слово і Час. — 2010. — № 2. — С. 113-115. — укp. |
| series |
Слово і Час |
| work_keys_str_mv |
AT levčenkog líteraturoznavčatrilogíâpetrabílousa AT levčenkog petrobilousliteraryresearchesinthreevolumes |
| first_indexed |
2025-11-27T09:29:58Z |
| last_indexed |
2025-11-27T09:29:58Z |
| _version_ |
1849935321124306944 |
| fulltext |
Слово і Час. 2010 • №2 113
ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧА ТРИЛОГІЯ ПЕТРА БІЛОУСА
Білоус П.В. Вступ до літературознавства. Теорія літератури.
Психологія літературної творчості: Лекції / П.В. Білоус. –
Житомир: Рута, 2009. – 336 с.
Методологічна криза , пов ’язана з
постколоніальним переосмисленням і
модернізацією методів у пострадянському
літературознавстві, чи не найбільш
болюче позначилася на викладанні
теорії літератури у вищих навчальних
закладах. Партійно-класова зашореність
радянських підручників демонструвала
їх повну неспроможність забезпечити
належний рівень викладання як базового
курсу “Вступ до літературознавства”,
що ґрунтується на вивченні поетики
художнього твору, так і розрахованого
на більш підготовлених слухачів курсу
“Теорія літератури”. Перед кожним
викладачем постала необх ідн ість
замислитися над наповненням своїх
лекц ійних і сем інарських занять
новим , методолог ічно адекватним
змістом. За два десятиріччя побачила
світ низка книжок і підручників, котрі
пропонували новий, плюралістичний
і системний підхід до літературних
явищ , викладали основи обійдених
увагою в радянські часи наукових
методів. Це підручники й посібники
Клавдії Фролової, Анатолія Ткаченка,
Марії Моклиці, Ігоря Качуровського,
Василя Будного та Миколи Ільницького,
Олександра Галича, Віталія Назарця
та Євгена Васильєва; це впорядкована
Ніною Бернадською хрестоматія зі
вступу до літературознавства; це видана
за редакцією Марії Зубрицької “Антологія
світової літературно-критичної думки
ХХ ст.”. Зарубіжний досвід викладання
теоретико-літературних курсів дедалі
більше наближається до українського
читача , зокрема через перекладені
Сергієм Яковенком із польської мови
книжки “Література. Теорія. Методологія”
та “Теорія літератури в Польщі. Антологія
текстів. Друга половина ХХ – початок
ХХІ ст.”, що вийшли друком у видавничому
домі “Києво-Могилянська академія”.
У видавництві “Смолоскип” 2008 р.
вийшов переклад книжки Пітера Баррі
“Вступ до теорії. Літературознавство
та культурологія”, виконаний Ольгою
Погинайко.
Цьо го р о к у в жи томи р с ь к ом у
видавництві “Рута ” побачила світ,
як зазначено в анотації, “своєрідна
трилогія з літературознавства” – лекції
зі вступу до літературознавства, теорії
літератури та психології літературної
ЛІТЕРАТУРА
1. Довженко і кіно ХХ століття: Зб. статей. – К., 2004.
2. Корогодський Р. Довженко в полоні. – К., 2000.
3. Кузякіна Н. Олександр Довженко та Лесь Курбас / / Дніпро. – 1994. –№12.
4. Прилепин З. Леонид Леонов. “Игра его была огромна”. Главы из книги // Новый мир. –2009. – №7-8.
5. Юнг К.Г. Проблемы души нашего времени. – М., 2006.
Анжела Матющенко
Отримано 1.12.2009 р. м. Київ
неврівноваженість – усі ці риси вдачі
митця вимагали саме такої прискіпливої
та обережної дослідницької ідентифікації
майстра в суперечливо -кривав ій
реальності ХХ століття, яку успішно
здійснив Сергій Тримбач. Цінність його
вагомої праці зумовлена блискучим
поєднанням легкості й літературної
вправності оповіді із фактологічним
с т е р е о с к о п і з м о м , т в е р е з о ю
реалістичністю та глибокою філософською
перспективою зображуваних подій –
тобто властивостями, притаманними й
мистецтву кіно. Усе це разом породжує
загальне враження з’яви живого Довженка
на сторінках монографії.
Слово і Час. 2010 • №2114
творчості відомого медієвіста, доктора
філологічних наук, професора Петра
Васильовича Б ілоуса . Сумл і нне
ставлення до викладацької роботи,
наполегливе прагнення проводити
свої заняття на належному науковому
та методичному р івн і спонук али
дослідника до створення власних
навчально - теоретичних к нижо к ,
які могли б забезпечити студентам
достатню к ількість інформації про
сучасний стан літературознавчої науки,
познайомити їх у синхронному та
діахронному вимірі з ї ї провідними
напрямами . 1998 р . вийшов курс
лекцій для студентів-філологів “Основи
літературознавства”, 2002 р. – курс
лекцій “Теорія літератури” та “Словник
літературознавчих термінів”. 2004 р.
з ’ я в и л а с я д р у к о м “П с и х ол о г і я
літературної творчост і . Книга для
вчителів та учнів”, 2007 р. – “Навіщо
л ітература? Статт і про словесну
творчість”, 2008 р. – “Теорія і практика
інтерпретації літературного твору в
школі. Навчальна книга для вчителів-
філологів” та “Особливості викладання
української літератури в університеті
(Футуристичні розмисли)”. Прозора
ясність стилю автора, методологічна
вправність і належна наукова глибина
його книжок дуже скоро зробили їх
незамінними в бібліотеці житомирських
студентів-філологів, молодих викладачів
та вчителів. Структурна будова деяких
із цих видань та окремі висвітлені в
них проблеми, пропущені крізь призму
сучасного бачення теоретичних проблем
автором, склали гарне підґрунтя для
нової книжки професора.
Свої теоретичні виклади П. Білоус,
з одного боку, основує на здобутках
класиків світової та української естетичної
думки Арістотеля, Платона, Н. Буало,
Й .В .Ф . Геґеля , М . Довгалевського ,
О. Потебні, І. Франка та ін.; з другого ж – із
його поля зору не випущені методологічні
рушення ХХ століття – структуралізм,
фен оме н ол о г і я , г е рм е н е в т и к а ,
рецептивна естетика, деконструктивізм –
та праці їх найяскравіших представників
М . Бахтіна , Р. Барта , Й . Гейзінги ,
Х . Ортеґи - і -Ґассета , Р. Веллека ,
О. Воррена та ін. Тому серед традиційних
розділів вступу до літературознавства
знаходимо, наприклад, тему “Основи
наратології”, котра розглядається з
кількох літературознавчих позицій :
арістотелівської, структурно-семіотичної
у версії В. Проппа, з погляду оповідного
дискурсу Ж. Женетта та репродукції
опов ід і Р. Барта . Традиційна для
теорії літератури тема змісту і форми
художнього твору в рецензованій
книжці суттєво доповнюється чітким
розмежуванням понять “літературний
текст” та “літературний твір”. Текст,
на думку професора, придатний для
аналізу (з погляду словесної структури
та семіотики елементів), а літературний
твір можна лише інтерпретувати, оскільки
твір не становить закінченої структури:
його тлумачення залежить від читача,
який має право на суб ’єктивність .
“Відтак будь-який літературний твір
має текстовий інваріант, але в процесі
інтерпретації він множиться на безліч
варіантів”.
Автор не цурається дражливих і
спірних питань, породжених радянською
псевдонауковою міфотворчістю, котра
не визнавала художній твір самобутнім
і самодостатнім явищем культурного
життя, зводячи його буття до певного
набору утилітарних функцій. Зокрема,
у розділі “Функціонування літератури”
П. Білоус розвінчує “Парадокс “підручника
життя”. Згідно з відомою й застарілою
тезою , при значення л і терат ури
вбачається в її виховному впливі на
читачів . Покликаючись на і сторію
становлення українського письменства
від давніх часів до сьогодення, професор
переконує також , що література –
мистецтво елітарне, а поділ художніх
творів на “високі”, “благородні” і “масові”
започаткований був іще в античну
добу.
Викладені в книжці психологічні основи
художньої творчості доповнюють наявні
в українському літературознавстві та
ще й досі, на жаль, досить поодинокі
дослідження суто літературознавчого
плану А . Мак арова , Л . Левчу к ,
В. Роменця, Є. Нахліка. Пишучи про
універсальні для психології творчості
питання, як-от: художній талант, біографія
і творчість, творче натхнення, робота над
твором, індивідуальний стиль, – автор
поряд з іменами визначних світових
митців та майстрів слова наводить
факти з творчих біографій українських
письменників І. Карпенка-Карого, Панаса
Мирного , І . Франка , Лесі Українки ,
Слово і Час. 2010 • №2 115
Збірник наукових праць “Проблеми
рецептивної поетики” присвячений
дослідженню творів української класичної
та сучасної літератури крізь призму
психології художнього сприймання й
містить доповіді, виголошені аспірантами
к афедри у кра їнсь к о ї л і терат ури
К і р о во г р ад с ь к о го педа го г і ч н о го
університету ім. В. Винниченка під час
методологічного семінару.
Виявлення прийомів творення тексту, їх
функціональної природи, моделювання
процесів впливу художнього твору на
читача – це основа рецептивної поетики,
яка на сьогодні активно набуває обрисів
методологічного напряму.
Методи та принципи рецептивної
поетики стали своєрідним “робочим
інструментом” для молодих науковців,
що допоміг дослідити твори П. Тичини,
Л . Костенко , М . Коцюбинсько го ,
Т. Шевченка та ін. Системний підхід,
використаний авторами, якнайкраще
продемонстрував ефективн ість у
вивченні поетики тексту.
Книжка відкривається статтею керівника
семінару – доктора філолог ічних
наук, професора Григорія Клочека –
“Рецептивна естетика і рецептивна
поетика: потреби і можливості діалогу”.
Дослідник удається до обґрунтування
методологічних напрямів “рецептивна
естетика” й “рецептивна поетика ” ,
виокремлює поняття, спільні для їх
діалогу, акцентує на системному підході
як методологічній базі рецептивної
поетики. У розвідці “Поетика “Енгармо-
нійного” Пав ла Тичини (Ана ліз із по-
зицій пси хології сприй мання)” цього
ж автора ана лізуються ос новні прин-
ципи поетики пейзажу, що зумовлюють
ефект оберненої воронки як важливий
критерій художності на прикладі мініатюр
П. Тичини “Дощ”, “Сонце”, “Туман”.
Досі актуальною в літературознавстві
з алишає ть ся проблема син тезу
мистецтв . Синтез словесного та
малярського мистецтв багато в чому
визначає художній геній Т. Шевченка.
Заслуговує на увагу стаття Л. Ге нералюк
“До проблеми ком плексної ре цепції
твор чості митця-універ саліста : об-
раз-концепт”. Дослідниця ви світлює
роль сп івд і ї право п ів куль ного та
лівопівкуль ного мис лен ня для вивчення
рецептивного ефекту, функціональності
та в і зуальних репрезентац ій , на
прикладі шевченк івських образ ів -
концептів демонструє їх потенціал у
творенні національного менталітету.
М. Тарасова у статті “Картини-символи
у поезіях Т. Шевченка (До питання про
мистецтво живописання словом у творах
поета)”, оперуючи термінами “візія” та
“візуалізація”, акцентує на вивченні
шевченківських поетичних картин -
символів мати і дитина – “Українська
мадонна”, очищувальна сила вогню,
хата-пустка.
О. Дроботун у статті “Рецепція кольору
в творах М. Коцюбинського (на прикладі
новели “На камені”)”, застосовуючи
психосемантичний аналіз кольору, не
лише виявляє його функціональне
З ПОЗИЦІЙ РЕЦЕПТИВНОЇ ПОЕТИКИ
Наукові записки. Проблеми рецептивної поетики:
Зб. літературознавчих статей. – Вип. 84. – Серія:
Філологічні науки. – Кіровоград: РВВ КДПУ
ім. В. Винниченка, 2009. – 184 с.
В. Стефаника, О. Довженка, М. Стельмаха
та ін.
Методологічна коректність книжки
увиразнюється вм іщеними в н ій
зразками інтерпретації художніх творів,
багатим ілюструванням цитатами ,
наявністю короткого термінологічного
словника, добіркою тестових завдань
для д іагностування л ітературних
здібностей.
Галина Левченко
Отримано 20.10.2009 р. м. Київ
|