Духовна структурованість вірша Шевченка

У статті йдеться про малодосліджену проблему злитності духовного перебігу творчого процесу й таких компонентів художньої форми, як ритміка, поетико-технічна, інтонаційна й ладова структурованість поетичного твору тощо. Автор підводить до думки, що Шевченків вірш – то цілком унікальна, не позичена...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :Слово і Час
Дата:2010
Автор: Штонь, Г.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2010
Теми:
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/141579
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Духовна структурованість вірша Шевченка / Г. Штонь // Слово і Час. — 2010. — № 3. — С. 46-50. — Бібліогр.: 5 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Опис
Резюме:У статті йдеться про малодосліджену проблему злитності духовного перебігу творчого процесу й таких компонентів художньої форми, як ритміка, поетико-технічна, інтонаційна й ладова структурованість поетичного твору тощо. Автор підводить до думки, що Шевченків вірш – то цілком унікальна, не позичена в літератури просодична система, де поетів дух у спілці з художніми інтенціями мови стає вирішальним фактором безпомильної реакції інтуїтивно “самонароджуваного” творчого задуму. The paper dwells on a scantily explored problem of indissoluble connection between the spiritual dimension of creation and the components of versifi cation, such as rhythm, intonation, tonality etc. The author suggests that Shevchenko’s verse possesses a unique prosodic system which unites the spirit of the poet with the immanent intentions of speech and thus makes the former a determinant of an unmistakable reaction of a self-born creative concept. В статье идет речь о малоисследованной проблеме слитности духовного течения творческого процесса и таких компонентов художественной формы, как ритмика, поэтико-техническая, интонационная и ладовая структурированность поэтического произведения и т.п. Автор подводит к мысли, что стихотворение Шевченко – это совершенно уникальная, не заимствованная в литературе просодическая система, где дух поэта в союзе с художественными интенциями языка становится решающим фактором безошибочной реакции интуитивно “самонарождающегося” творческого замысла.
ISSN:0236-1477