Прижиттєві зображення племінника гетьмана І. Мазепи А. Войнаровського
Автор оприлюднює віднайдені ним зображення А. Войнаровського, сина сестри гетьмана І. Мазепи. Автор ознакамливает с найденными им изображениями А. Войнаровского, сына сестры гетмана И. Мазепы. The author makes public found by him images of А. Voynarovsky, a nephew of the hetman I. Mazepa....
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Сiверянський лiтопис |
|---|---|
| Datum: | 2018 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2018
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/141672 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Прижиттєві зображення племінника гетьмана І. Мазепи А. Войнаровського / С. Павленко // Сіверянський літопис. — 2018. — № 1-2. — С. 332-336. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-141672 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Павленко, С. 2018-09-09T17:49:45Z 2018-09-09T17:49:45Z 2018 Прижиттєві зображення племінника гетьмана І. Мазепи А. Войнаровського / С. Павленко // Сіверянський літопис. — 2018. — № 1-2. — С. 332-336. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. 2518-7430 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/141672 94 (477) Автор оприлюднює віднайдені ним зображення А. Войнаровського, сина сестри гетьмана І. Мазепи. Автор ознакамливает с найденными им изображениями А. Войнаровского, сына сестры гетмана И. Мазепы. The author makes public found by him images of А. Voynarovsky, a nephew of the hetman I. Mazepa. uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський лiтопис Дослідницькі нотатки Прижиттєві зображення племінника гетьмана І. Мазепи А. Войнаровського Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Прижиттєві зображення племінника гетьмана І. Мазепи А. Войнаровського |
| spellingShingle |
Прижиттєві зображення племінника гетьмана І. Мазепи А. Войнаровського Павленко, С. Дослідницькі нотатки |
| title_short |
Прижиттєві зображення племінника гетьмана І. Мазепи А. Войнаровського |
| title_full |
Прижиттєві зображення племінника гетьмана І. Мазепи А. Войнаровського |
| title_fullStr |
Прижиттєві зображення племінника гетьмана І. Мазепи А. Войнаровського |
| title_full_unstemmed |
Прижиттєві зображення племінника гетьмана І. Мазепи А. Войнаровського |
| title_sort |
прижиттєві зображення племінника гетьмана і. мазепи а. войнаровського |
| author |
Павленко, С. |
| author_facet |
Павленко, С. |
| topic |
Дослідницькі нотатки |
| topic_facet |
Дослідницькі нотатки |
| publishDate |
2018 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Сiверянський лiтопис |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| format |
Article |
| description |
Автор оприлюднює віднайдені ним зображення А. Войнаровського, сина сестри
гетьмана І. Мазепи.
Автор ознакамливает с найденными им изображениями А. Войнаровского, сына
сестры гетмана И. Мазепы.
The author makes public found by him images of А. Voynarovsky, a nephew of the hetman
I. Mazepa.
|
| issn |
2518-7430 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/141672 |
| citation_txt |
Прижиттєві зображення племінника гетьмана І. Мазепи А. Войнаровського / С. Павленко // Сіверянський літопис. — 2018. — № 1-2. — С. 332-336. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT pavlenkos prižittêvízobražennâplemínnikagetʹmanaímazepiavoinarovsʹkogo |
| first_indexed |
2025-11-25T04:39:51Z |
| last_indexed |
2025-11-25T04:39:51Z |
| _version_ |
1850503972540907520 |
| fulltext |
332 Сіверянський літопис
© Павленко Сергій Олегович – шеф-редактор наукового журналу «Сіверянський
літопис».
ДОСЛІДНИЦЬКІ НОТАТКИ
УДК 94 (477)
Сергій Павленко.
ПРИЖИТТЄВІ ЗОБРАЖЕННЯ
ПЛЕМІННИКА ГЕТЬМАНА І. МАЗЕПИ
А. ВОЙНАРОВСЬКОГО
Автор оприлюднює віднайдені ним зображення А. Войнаровського, сина сестри
гетьмана І. Мазепи.
Ключові слова: спудей, небіж, гетьман, Троїцька надбрамна церква.
Небіж І. Мазепи Андрій Янович Войнаровський народився у 80-х рр. XVIII ст.
Під час Бендерської комісії 1709 р. промайнула його фраза про компетентність старшин
щодо скарбу І. Самойловича: «Не було Войнаровського на світі, але й України не було.
Хто ж був тоді Орлик? Знає. Учився з бідою у школі на Литві»1. Дослідники з цього
висловлення зробили висновок, що небіж гетьмана народився після 1687 р. Напри-
клад, Л. Винар вважає, що він з’явився на світ «біля 1689-го року»2. Отже, в Бендерах
йому мало бути 20 років. Але у такому випадку навряд чи б він отримав перемогу у
суперечці зі старшиною. З актів Бендерської комісії випливає, що небіж гетьмана вів
себе досить упевнено, наступально, протистояв опонентам як досвідчений старшина.
Якщо П. Орлик та П. Полуботок завершили навчання у Києво-Могилянській
колегії у віці 21-22 роки, то, вірогідно, що стільки ж літ мав і А. Войнаровський, котрий
закінчив там курс освіти, як зазначається у панегірику на його честь, у 1703 р.3. Таким
чином, правдоподібніше, він народився у 1681-1682 рр. Хоча М. Битинський локалізує
його появу на світ 1680 роком4. Отже, у 1708-1709 рр. А. Войнаровському було 27-29
літ. А його висловлювання щодо скарбів І. Самойловича слід трактувати як метафору:
мовляв, він не міг у ті часи їх бачити, спостерігати.
Мати Андрія – Олександра Степанівна – і в третьому шлюбі з Яном Войнаровським,
київським земським суддею, не була щасливою. Чоловік спонукав її стати католич-
кою. Але вона вважала за краще порвати з чоловіком, аніж з православ’ям. Подружжя
розлучилося. Причому Олександра Степанівна забрала до себе і дітей. Як згадував
А. Войнаровський, він «дійшов на Україні до зрілих літ»5. У 1695 р. його мати помер-
ла, тому батько звернувся до гетьмана з проханням: «…Изволь меня подарить такою
щастливостию, чтоб здісь в дому взирал на чада мои от родной сестры вашей милости
рожденные»6. Не знаємо, як вирішив це питання І. Мазепа. Тоді Андрій, мабуть, став
вихованцем Києво-Могилянської колегії.
Крім навчання у Києві, він деякий час студіював науки у Дрезденському універ-
ситеті7.
Уже 1705 р. І. Мазепа використав його як свого посланця8. Тоді ж небіж уперше
став свідком опозиційних висловлювань в оточенні гетьмана. На допиті 25 листопада
1716 р. він свідчив: «Але ще перед тим, як його царської величності похід був через Київ
у Жовкву, були тоді на Різдво Христове як звичайно в зібранні в дядька мого полков-
ники. І ось тоді я чув звернені до них слова гетьмана: «Коли б не я за все стояв, то вас
Сіверянський літопис 333
би вже давно солдатами зробили». А полковник миргородський* на те відповів: «Так
само як ми покійному гетьману Хмельницькому завдячуємо, що нас звільнив від ярма
ляцького, так вас будемо проклинати, коли за нас стояти не будете, і нас погубите»9.
Після смерті 1701 р. ніжинського полковника І. Обидовського, брата А. Войнаровського
по матері, наближення другого небожа до І. Мазепи розцінювалось у старшинському
середовищі як знак підготовки керманичем України собі наступника. У 1707 р. гетьман
на ці настрої відповів полковникам так: «Може (каже), – читаємо у доносі В. Кочубея,
– Ваш Мосць, разуміете, же я, гетман, наміраю гетманство взити на Войнаровскаго, то
не есть так; я того не желаю. Вольно Ваш Мосцем будет, кого хотіти змежи себе обрати
на той уряд, а Войнаровский и без того на своем отчизном кутку и на моем собрании
может виховатися; а того уряду я и теперь Вам готов уступити»10. Все ж І. Мазепа по-
ступово залучив молодого племінника до виконання серйозних завдань. Так, у серпні
1707 р. 5000 козаків під командою Андрія Войнаровського поблизу Вісли очікували
можливого нападу шведів11. Щоправда, через погану дисципліну у підлеглому війську
виконати місію стримання противника вдалося не повністю. Петро I у листі до І. Мазепи
висловив невдоволення тим, що «уже 500 человек побежали, а досталные, чаю, недолго
подержатца»12. У жовтні 1708 р. А. Войнаровський був відправлений І. Мазепою до
О. Меншикова з повідомленням, що гетьман не має можливості з ним зустрітися через
хворобу. Небіж, мабуть, виконував і подвійне завдання: розвідати, з якими силами,
намірами просувається корпус князя в Україну. А. Войнаровський, отримавши нові
повідомлення від гетьмана13 (тоді вже генералітет визначився з повстанням), утік з
Горська. Він ніби почув слова якогось старшини-німця: «Пожалій, Боже, тих людей:
завтра вони будуть в кайданах»14. Згадане він розповів старшинам. П. Орлик висловив
припущення, що небіж їх лякав за намовою І. Мазепи15. А. Войнаровський узяв актив-
ну участь в антимосковському повстанні – їздив до Туреччини, Криму зі зверненням
про допомогу, відзначився у боях
за Веприк та Гадяч. Карл XII про
останнє повідомляв своїй сестрі
Ульріці-Елеонорі16.
З актів Бендерської комісії,
яка вирішувала долю гетьман-
ського скарбу, постать А. Вой-
наровського вимальовується у
негативному світлі. Він енергійно,
цілеспрямовано виборював право
на привласнення усіх коштів, які
привіз із собою І. Мазепа у Бенде-
ри. Хоча, як зазначали старшини,
коштовності, гроші належали
військовій скарбниці, а не осо-
бисто гетьману. Однак, користую-
чись правовим неврегулюванням
згаданого питання, підтримкою
Карла XII, якому були потрібні
фінансові запозичення, Андрій
Войнаровський домігся передачі
йому у спадок великого скарбу
гетьманського уряду.
Вигравши розгляд справи,
у подальшому він усе ж таки не
порвав з мазепинцями. У 1710-
1712 рр. А. Войнаровський їздив
у Крим, Стамбул в українських
справах, служив Карлу XII. Разом
з емігрантами 1715 р. він пере-
* П. Орлик у своїх споминах писав, що ці слова сказав Д. Горленко. Очевидно, А. Войнаровський,
знаючи про повернення колишнього прилуцького полковника, не хотів йому зашкодити.
Іл. 1. Мигура І. Фрагмент тези, присвяченої
Андрію Войнаровському.1703 р.
334 Сіверянський літопис
брався до Відня. А. Войнаровський вів дипломатичні переговори з європейськими
урядовцями, аби створити антиросійську коаліцію держав, з допомогою яких можна
було б відновити українську державність. Його життєва позиція, авторитетність
стурбували Петра I. У 1716 р. він в ультимативній формі
зажадав від міста Гамбурга видати мазепинця. У жовтні
того ж року А. Войнаровський був підступно вивезений до
Петропавлівської фортеці, де пробув аж до 1723 р. 17. Потім
його відправили на заслання в Якутськ. Там з ним у 1736-
1737 рр. побачився російський історик Герард Міллер: «В
бытность сочинителя сих известий в Якуцке, – зазначив він
у своїх нотатках, – Войнаровский еще в живых обретался:
но знания иностранных языков, искусства в науках и при-
ятности в обихождении весьма мало в нем примечалось.
Препровождая время в беседах подлых людей, сделался
он чрез то к обхождению с
приезжими, коих тогда по
случаю второй Камчатской
экспедиции в Якуцке не мало
было, почти не удобным»18.
Іл. 2. Композиція
«Першого Вселенського
собору» Троїцької
надбрамної церкви (далі
ТНБЦ).Фрагмент.
Іл. 4. Композиція
«Лик Святих пророків».
Фрагмент (ТНБЦ).
Іл. 3. Композиція
«Першого Вселенського
собору» Софійського
собору. Фрагмент.
Іл. 5. Композиція «Зішестя
Св. Духа» (ТНБЦ).
Фрагмент.
Іл. 6. Тарасевич Л.
Освячення Успенського
собору. 1702 р. Фрагмент.
Іл. 7. Центральна апсида
Троїцької надбрамної
церкви. Літургійна сцена.
Фрагмент.
Сіверянський літопис 335
Помер А. Войнаровський там же, це сталося орієнтовно у 1740-х рр. У своєму запові-
ті, який склав небіжчик у Швеції, він заповів 10000 талерів монастиреві св. Георгія в
Галаці на поминання душі І. Мазепи19.
Завдяки родинній близькості до гетьмана, А. Войнаровський не раз потрапляв у
поле зору художників Гетьманщини. У 1703 р. він у стінах Києво-Могилянської ака-
демії виголосив промову у присутності дядька, митрополита та інших знатних осіб20.
З ілюстрованого І. Мигурою панегірика, написаного на день його іменин 30 червня,
довідуємося, що у навчальному закладі А. Войнаровський займав високе становище у
спудейському самоврядуванні – називався авдитором і префектом содаліції21. Небіж
І.Мазепи зображений під гербом гетьмана. Через юний вік ще не мав ні бороди, ні вус,
носив зачіску «під макітру» (іл.1).
У композиції «Нікейського собору» Троїцької надбрамної церкви молодшого не-
божа маляр зобразив відразу за спиною гетьмана (іл.2). Він ще не набув старшинських
регалій, як його брат, а тому розміщений на почесному місці, але не на передньому плані.
У подібному сюжеті в Софійському соборі він (іл.3) поміщений з правого боку І. Мазепи
(біля лівої його руки). Обличчя зображених схоже. Видно, що це один і той же юнак.
Іл. 8. Зображення
А. Войнаровського.
Композиція «Зішестя в
пекло». Фрагмент. Софія
Київська.
Іл. 9. Зображення
А. Войнаровського.
Композиція «Відсилання
учнів на проповідь».
Фрагмент (ТНБЦ).
Іл.10. Зображення
А. Войнаровського.
Композиція «Христос
з апостолами».
Фрагмент. ТНБЦ.
Іл.11. Зображення
А. Войнаровського.
Композиція
«Лик Св. апостолів».
Фрагмент (ТНБЦ).
Іл.12. Зображення
А. Войнаровського.
Композиція «Лик
Святих праотців».
Фрагмент (ТНБЦ).
Іл.13. Зображення
А. Войнаровського /
Ієродиякон Ф. Успіння.
Фрагмент // Новий
завіт. – К., 1753.
336 Сіверянський літопис
А. Войнаровського також змалювали в образі пророка у сюжеті «Лик Святих проро-
ків» (Троїцька надбрамна церква, іл.4), в образі апостола «Зішестя Св. Духа» (Троїцька
надбрамна церква, іл.5). Аргументи щодо цього ми виклали у недавній публікації у
журналі «Пам’ятки України»22.
Вірогідно він зображений відразу за гетьманом і на гравюрі, де показана проце-
сія церковного ходу довкола Успенського собору (іл.6). Хоча А. Войнаровський ще
був спудеєм, Л.Тарасевич помістив його як небожа і перспективного гетьманського
урядовця позаду дядька. Зазначимо, що у 1702 р. найближчі за рангом старшини
І. Мазепи мали поважний вік. Отже, змальований юнак не випадково, а тому, що був
родичем гетьмана.
Маємо ще один образ молодшого небожа у Троїцькій надбрамній церкві Києво-
Печерської лаври у композиції «Літургійна сцена» (іл.7). Тут він (другий зліва) зобра-
жений у червоному жупані. У композиції «Зішестя в пекло» Софії Київської А. Вой-
наровський поміщений у центрі свояків гетьмана (іл.8). Крім того, низку зображень
племінника гетьмана знаходимо в інших сюжетах (іл.9, іл.10, іл.11, іл.12, іл.13).
1. Возняк М. Бендерська комісія по смерті Мазепи. // Праці українського наукового
інституту (Варшава). – 1938. – Т. 46. – С. 128.
2. Винар Л. Андрій Войнаровський. –Мюнхен ; Клівленд : Дніпрова хвиля, 1962. –
С. 12.
3. Сойко І. Портрет Андрія Войнаровського // Мазепа. Збірник. – Варшава, 1939. –
Т. 2. – С. 100.
4. Битинський М. Мазепинці по Полтаві. – Варшава : [б. в.], 1938. – С. 68.
5. Возняк М. Бендерська комісія по смерті Мазепи. – С. 128.
6. Чтения ОИДР. – 1848. – Т. 5. – С. 68.
7. Борщак І. Войнаровський, сестрінок гетьмана Івана Мазепи, друг Аврори
Кенігсмарк і сибірський в’язень.–Львів:Хортиця,1939. – С.13; Горобець В. М. Война-
ровський Андрій Янович // Києво-Могилянська академія в іменах, ХVІІ-ХVІІІ ст. /
ред.: В. С. Брюховецький, З. І. Хижняк. – Енциклопед. вид. – К. : Вид. дім «КМ Ака-
демія», 2001. – С. 121.
8. Винар Л. Андрій Войнаровський. – С. 17.
9. Допит Андрія Войнаровського // Кресін О. Мазепинці. – К. : Фотовідеосервіс,
1994. – С. 87–88.
10. Чтения ОИДР. – 1859. – Кн. 1. – С. 105.
11. Письма и бумаги императора Петра Великого. – СПб., 1912. – Т. 6. – С. 228.
12. Там само.
13. Допит Андрія Войнаровського. – С. 88.
14. Кресін О. Мазепинці. – С. 7.
15. Письмо Орлика к Стефану Яворскому // Основа. – 1862. – № 10. – Раздел ІХ.
Исторические акты. – С. 24.
16. Кресін О. Мазепинці. – С. 9.
17. Володар Р. Племінник гетьмана Мазепи // Літопис Червоної калини. – 1993. –
№ 10–12. – С. 13.
18. Там само.
19. Різниченко В. На могилі гетьмана Мазепи. – К., 1917. – С. 15.
20. Винар Л. Андрій Войнаровський. – С. 16.
21. Сойко І. Портрет Андрія Войнаровського. – С. 100.
22. Павленко С. Гетьман Іван Мазепа та його оточення. Невідома іконографія
Києво-Печерської лаври ХVІІ століття // Пам’ятки України. Історія та культура. –
2018. – №1-2. – С.14–40.
Автор ознакамливает с найденными им изображениями А. Войнаровского, сына
сестры гетмана И. Мазепы.
Ключевые слова: спудей, племянник, гетман, Троицкая надбрамная церковь.
The author makes public found by him images of А. Voynarovsky, a nephew of the hetman
I. Mazepa.
Keywords: student, nephew, hetman, Trinity Gate Church.
|