Міфологічний колорит драми-феєрії Лесі Українки “Лісова пісня” та його відтворення у французькому перекладі
Рассмотрены семантико-стилистические особенности функционирования языковых реалий в драматургическом тексте. Проанализированы приемы отображения мифологических и ономастических реалий как факторов создания мифологического колорита драмы-феерии Леси Украинки "Лесная песня" во французском...
Збережено в:
| Дата: | 2006 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2006
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/14182 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Міфологічний колорит драми-феєрії Лесі Українки “Лісова пісня” та йоговідтворення у французькому перекладі/ Л.Л. Бабаєва // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 76. — С. 155-158. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859908306510807040 |
|---|---|
| author | Бабаєва, Л.Л. |
| author_facet | Бабаєва, Л.Л. |
| citation_txt | Міфологічний колорит драми-феєрії Лесі Українки “Лісова пісня” та йоговідтворення у французькому перекладі/ Л.Л. Бабаєва // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 76. — С. 155-158. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | Рассмотрены семантико-стилистические особенности функционирования
языковых реалий в драматургическом тексте. Проанализированы приемы отображения мифологических и ономастических реалий как факторов создания
мифологического колорита драмы-феерии Леси Украинки "Лесная песня" во
французском переводе.
Розглянуто семантико-стилістичні особливості функціонування мовних
реалій у драматургічному тексті. Проаналізовано прийоми відтворення
міфологічних і ономастичних реалій як факторів створення своєрідного міфологічного колориту драми-феєрії Лесі Українки "Лісова пісня" у французькому перекладі.
The paper deals with semantic and stylistic peculiarities of the functioning of
cultural components of language in dramatic text. Methods of transfer of mythological
and onomastics realities are analysed as elements of creating of original mythological
colour in the drama of Lessia Ukrainka "Forest Song".
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:01:55Z |
| format | Article |
| fulltext |
Проблемы современного литературоведения
155
Бабаєва Л.Л.
МІФОЛОГІЧНИЙ КОЛОРИТ ДРАМИ-ФЕЄРІЇ ЛЕСІ УКРАЇНКИ “ЛІСОВА ПІСНЯ” ТА
ЙОГО ВІДТВОРЕННЯ У ФРАНЦУЗЬКОМУ ПЕРЕКЛАДІ
Проблема передачі іншомовних реалій у перекладі привертала в різні часи увагу багатьох дослідників.
Сучасне перекладознавство так само займається цим питанням [1, с. 98]. Лінгвістична природа мовних ре-
алій постійно залишається в центрі дослідницької уваги, оскільки вони презентують особливий вид рефе-
рентів, що у своїй сукупності віддзеркалюють специфіку певної культури, яка вимірюється особливою
структурою характерних матеріальних та духовних елементів, сформованих еволюцією конкретної куль-
турно-генетичної спільності [2, с. 464]. Це – одна з найбільш захоплюючих царин науки про переклад, то-
му що вона стикається майже з усіма сферами людського знання й культури у найширшому значенні цьо-
го терміна; вимагає від перекладача володіння колосальною фоновою, тобто не лінгвальною, інформацією,
оперування багатим енциклопедичним потенціалом. Ці знання лінгвістичного й екстралінгвістичного по-
рядку, які зберігаються в активному та пасивному стані у пам’яті перекладача, утворюють те, що Мар’ян
Ледерер окреслила терміном «когнітивного багажу» [3, с. 37].
Метою статті є дослідження відтворення окремої тематичної групи реалій, а саме - міфологічних, з ог-
ляду на особливості їх функціонування у драматургічному тексті. Крім реалій-теонімів окремо будуть
розглянуті прийоми передачі ономастичних реалій, зокрема антропонімів. Матеріалом дослідження слугу-
вав компаративний аналіз тексту драми-феєрії “Лісова пісня” Лесі Українки та його французького пере-
кладу, виконаного Анрі Абрілем.
Ю. Найда вважає, що людина, яка перекладає з однієї мови на іншу, повинна завжди усвідомлювати
розбіжності в культурному тлі, представленому цими мовами. Французький теоретик перекладу Жорж
Мунен вбачає в особі перекладача не тільки лінгвіста, але й досвідченого етнографа . Згоден з ним у цьому
і інший французький дослідник Жан-Рене Ладміраль: маючи за плечима досвід не тільки викладача пере-
кладознавства і філософії, але й блискучого перекладача-практика, він порівнює свій професійний шлях з
кар’єрою етнографа [4, с. XVII]. Українська дослідниця Р. Зорівчак пише, що переклад реалій – це справа
не тільки перекладацької техніки, а й перекладацького мистецтва [5, с. 84]. Значний теоретичний матеріал
щодо питання відтворення іншомовних реалій у перекладі та практичні поради для перекладачів виклали у
своїй книзі “Непереводимое в переводе” Сергій Влахов і Сідер Флорін [6].
З проблемою перекладу різноманітних реалій стикаються щоденно перекладачі різних профілів: усні й
письмові; ті, що працюють у галузі художнього, публіцистичного, юридичного, технічного, вузькоспеціа-
льного, медичного перекладів, тощо. Це питання стає актуальним не тільки з точки зору його практичного
вирішення та застосування результатів теоретичних напрацювань. Зовсім іншого значення набуває про-
блема відтворення мовних реалій, що є суттєвими компонентами чужоземних культур, у світлі останніх
міжнаціональних зрушень. З розширенням політичних інституцій, таких як НАТО або ЄС, питання спів-
відношення мови і культури, кордонів і національної ідентичності виходять на новий, філософсько-
аналітичний рівень. С. Саєнко зазначає, що мови, як засіб передачі інформації, що відмічена певною куль-
турою, можуть як підтримувати державні кордони, так і сприяти їх подоланню в політичному відношенні
чи усуненню у свідомості людей [1, с.100]. Співпраця та порозуміння прокладають собі шлях через опану-
вання інших мов і культур, що в свою чергу примушує більш уважно ставитися до власної мови та куль-
тури.
Стосовно ж відтворення національно маркованих елементів при перекладі художньої літератури, до-
слідники відзначають здебільшого “національний колорит” вихідного тексту (далі – ВТ). В художньому
тексті реалії розглядаються як стильотворчі засоби, бо вони сприяють створенню національно-
культурного колориту, який завжди є складником стилю. Іноді зустрічається термін “історичний колорит”,
коли мова йде про переклад історичних реалій у творах стародавніх авторів або в сюжетах з далекого ми-
нулого у сучасних письменників. А от специфічне і майже зовсім не вивчене питання про відтворення
“міфологічного колориту”, як засобу передачі своєрідних національно-культурних компонентів при пере-
кладі художнього тексту, ще потребує свого детального дослідження.
Про міфологічне забарвлення тексту доречно говорити, вивчаючи творчість видатної української по-
етеси, драматурга, публіциста й перекладача Лесі Українки. Поетичність і музичність, духовне наповнен-
ня живого і мертвого, людського і природного, міфологічність світосприйняття лунає у кожному Лесино-
му рядку. Дослідниця Т. Мейзерська підкреслює здатність Лесиного слова розчиняти матеріальне в духо-
вне, кінечне в безкінечне, дочасне у вічне як найприкметнішу рису її візіонерського дару [7, с.22]. Слово
породжує і стирає образи, воно персоніфікує в собі міф.
У драматургії найбільш повно відобразилося міфологічне світобачення поетеси. Герої її драм поста-
ють перед читачем крізь серпанок поетичних візій авторки. Ідея недосяжної мрії, – потаємної, глибокої,
особистої, – стає центральною у Лесі. Драма-феєрія “Лісова пісня”, вершина драматургії Лесі Українки, є
найпоетичнішим з її творів. Назвавши свою драму феєрією, авторка вже з самого початку налаштовує нас
на казковий лад. Глибокий філософський зміст твору, а саме: протиставлення безсмертної краси і мудрості
природи, як і високої духовності й поетичності світосприймання близьких до неї людей, – обмеженості
тих, котрі не здатні піднятися над сірою буденщиною, зрозуміти високі поривання людської душі, – цей
зміст розкривається у драмі через музичні, пісенні образи міфічних героїв з волинського фольклору.
“Лісова пісня” – чарівна квітка людських почуттів і барв природи, яка вражає красою лесиної мрії, са-
моцвітами думки, музикою її слова. У “Лісову пісню” поетеса вклала “цвіт душі” і вилила з свого серця
“те, що не вмирає”. А не вмирає віра в перемогу світла й краси, добра й космічної гармонії. Це – нереаль-
Бабаєва Л.Л.
МІФОЛОГІЧНИЙ КОЛОРИТ ДРАМИ-ФЕЄРІЇ ЛЕСІ УКРАЇНКИ “ЛІСОВА ПІСНЯ” ТА ЙОГО
ВІДТВОРЕННЯ У ФРАНЦУЗЬКОМУ ПЕРЕКЛАДІ
156
ний, недосяжний міф, і це – вічна правда, на якій будується всесвіт, без чого не було можливе існування
людини, що було наріжним камінням міфології кожного народу.
Світ української міфології розкривається з перших сторінок твору в іменах дійових осіб або діячів, як
пише Леся [8, 68]. Отже, міфологічний колорит тексту створюють насамперед імена фольклорних персо-
нажів, які ми означимо терміном “міфологічних реалій”. Слід звернути увагу, що Леся Українка оперує у
“Лісовій пісні” переважно фігурами нижчої демонології, тобто такими міфологічними постатями, які іс-
нують у множині як загальні назви, однак поетеса робить ці назви власними, вживаючи в однині (Мавка,
Русалка, Водяник, Лісовик, Перелесник, Куць, та ін.) [9, с.75]. Отже, в даному випадку дослідник і пере-
кладач стикаються не тільки з проблемою передачі фонової інформації художнього тексту, вираженої в
іменах міфологічних діячів, але й з явищем своєрідності ономастики драматургічних творів.
Ономастичні студії в Україні почали активно розвиватися у середині минулого століття і стосувалися
переважно реальних власних назв – топонімів, антропонімів, астронімів, зоонімів, тощо [10, с.110]. Під-
креслимо, що теоніми не входили до області цих досліджень. У 60-80 роки XX століття розпочато також
вивчення літературних онімів, спрямоване на виявлення їх функцій у художньому тексті. Виник новий пе-
рспективний напрямок – ономастика драматургічних творів, який започаткувала Т. Крупеньова. Дослід-
ниця зазначає, що ономастичний простір драматургічних творів Лесі Українки вибудовується переважно
трьома розрядами власних назв – антропонімами, топонімами й теонімами. Інші розряди з’являються рід-
ко або не з’являються зовсім. Але ті власні назви, які поетеса залучає до своїх творів, виявляються завжди
дуже доречними, вдало й продумано дібраними.
Виходячи з викладеного вище, вважаємо за доцільне проводити компаративний аналіз функціонуван-
ня міфологічних імен в оригіналі та у французькому перекладі “Лісової пісні” у площині двох розділів пе-
рекладознавства з огляду на їх приналежність: по-перше, до поняття культурних “реалій”, по-друге, до
групи літературних онімів, зокрема теонімів. Перед перекладачем лесиної драми Анрі Абрілем, відповід-
но, постали дві проблеми теорії перекладу, які потребували практичного вирішення: відтворення іншомо-
вних реалій, а також передача власних назв у перекладі.
Остання проблема (переклад власних назв) знайшла легке вирішення: як і автор драми, А. Абріль, пе-
реводячи загальні міфологічні назви в розряд власних, лише записав їх з великої літери (Dryade, Ondine,
Le Maître des Ondins, Le Sylvain charmeur, Courtaud). Стосовно ж питання відтворення у перекладі реалій
культури (змістовного наповнення цільових теонімів), перекладач обирав прийоми, які не завжди призво-
дили до адекватної прагматичної настанови тексту перекладу (далі – ТП).
Дослідники, які займалися свого часу проблемою перекладу реалій, пропонували найрізноманітніші
прийоми передачі національно маркованих елементів. Так, Мар’ян Ледерер, на основі компаративного
аналізу французьких перекладів американської прози і вихідних текстів пропонує наступні шляхи відтво-
рення іноземних реалій (procédés de transfert des réalités étrangères): adaptation (адаптація), conversion (кон-
версія), explicitation (пояснення), ethnocentrisme (освоєння реалії, її натуралізація або заміна іноземної реа-
лії реалією з культури ТП) [3, с.124].
Сергій Влахов і Сідер Флорін наводять більш детальну схему прийомів передачі реалій у художньому
перекладі [6, с.104]:
1. Транскрипція (і транслітерація).
2. Переклад (заміна):
I. Неологізм:
а) калька,
б) напівкалька,
в) освоєння,
г) семантичний неологізм.
II. Заміна реалій.
III. Приблизний переклад:
а) родо-видова заміна,
б) функціональний аналог,
в) описання, пояснення, тлумачення.
IV. Контекстуальний переклад.
Р. Зорівчак на основі зіставлення англомовних перекладів української художньої літератури з їх-
німи оригіналами подає такі способи трансляційного перейменування реалій [5, с.93]:
- транскрипція (транслітерація),
- гіперонімічне перейменування,
- дескриптивна перифраза,
- комбінована реномінація,
- калькування, повне й часткове,
- міжмовна транспозиція на конотативному рівні,
- метод уподібнення (субституція),
- віднайдення ситуативного відповідника (контекстуальний переклад),
- контекстуальне розтлумачення (інтерпретація реалій).
Можна навести й інші правила передачі іноземних реалій, але, як бачимо з наведеного вище матеріа-
лу, всі ці схеми мають більш чи менш детальну, але приблизно однакову структуру.
Проблемы современного литературоведения
157
Повертаючись до перекладу французькою мовою міфологічних реалій з драми “Лісова пісня”, відзна-
чимо, що А. Абріль керувався майже виключно методом субституції українських реалій, сміливо й надмі-
рно застосовував прийом, який М. Ледерер позначила терміном “l’ethnocentrisme”. Таке ставлення пере-
кладача призвело до цілковитої “європеїзації” українського фольклору.
Привертає увагу переклад імені центральної фігури драми – лісової русалки Мавки. Мавка є не просто
міфологічною постаттю; за авторським задумом, вона – істота ідеальна за своєю суттю, найчарівніша з
усіх мешканців фантастичного царства, яка наприкінці драми стає вищою за духів і людей. Власне, Лісова
пісня Лукаша – це пісня про Мавку. Образ її з любов’ю виписується Лесею крізь серпанок казково-
поетичного сприйняття. Цей образ був знайомий Лесі Українці з дитинства. У рідному волинському краю
часто чула вона оповідання про мавок і запам’ятала їх на все життя. Втім, в українській міфології збірний
образ мавок не несе в собі цієї поетизованої конотації. Як зазначає дослідник українського фольклору Ва-
лерій Войнович, “мавки” – це душі померлих дітей; живуть вони на деревах, у полях, іноді у гірських пе-
черах [11]. Зображує народна уява мавок вродливими молодими дівчатами, високого зросту, з довгим во-
лоссям, яке завжди уквітчане. Лесина Мавка з’являється на сцені в ясно-зеленій одежі з розпущеними, чо-
рними, з зеленим полиском косами, розправляє руки і проводить долонею по очах.
Зважаючи на специфіку Лесиного бачення української міфології, де ключовим компонентом є ідея
мрії і поезії, переклад імені головної героїні – Мавки – має бути особливо обережним і точним. Анрі Аб-
ріль підмінює українську реалію фігурою з грецького фольклору – Dryade [12]. Давні греки вважали дріад
покровительками лісів і дерев, зображували їх часто у вигляді мисливиці або вівчаря. Улюбленим місцем
їх перебування був дуб [13]. Цей образ добре відомий європейському читачеві. Шарль Бодлер зітхав з
приводу нікчемності своєї доби, бо “c’est l’époque où, faute de dryades, on embrasse, sans dégoût, le tronc des
chênes” [14]. Вперше слово “dryade” з’явилося у французькій мові в 1265 році, походить воно від грецько-
го druas,- ados, тобто німфа, яка живе у дубовому гіллі [15]. Згадаймо, що лесина Мавка прокидається піс-
ля зимового сну у вербі (у ТП - “le saule”).
Постать суворої, хоч і чарівної грецької дріади навряд чи відповідає замріяному образу тендітної Ма-
вки, з такою любов’ю виписаний Лесею. Чомусь А. Абріль знаходить неможливим увести в текст свого
перекладу яскраві, незнайомі французькому читачеві українські реалії. Така розбіжність в трактуванні об-
раза Мавки робить текст на цільовій мові комунікативно нерівноцінним. Адже українцям добре відомі такі
створіння європейського фольклору, як дріада, німфа, ундина, і ввійшли вони в ужиток саме завдяки ху-
дожнім перекладам. Здається, французькою мовою ім’я “Mavka” звучало б гарно. При перекладі “Лісової
пісні” не слід забувати про відтворення її музичності, співучості, на яких будується весь текст драми.
Можна припустити, що перекладач вважав за недоречне переобтяжувати ТП суцільною транскрипці-
єю всіх українських міфологічних реалій і втомлювати читача величезними коментарями наприкінці дра-
ми. А на сцені це було б просто неможливо: “Лісова пісня” призначена перш за все для театральної поста-
новки.
Одну й ту ж реалію “русалка” перекладач передає різними еквівалентами: Русалку, яка живе у лісному
струмку, він називає Ondine (водяна фея у германській і скандинавській міфологіях) [16], а Русалку
Польову (по суті зовсім іншу істоту) цілком слушно передає назвою la nymphe des champs. Словник сино-
німів і антонімів Le Robert подає цілу низку синонімів з семантичного поля назви “nymphe”: alse, apsara,
déesse, dryade, hamadryate, hyade, naïade, napée, neek ou nixe (german.), néréide, océanide, oréide [17]. Як ба-
чимо з наведеного синонімічного ряду, не всі з цих міфологічних істот належать до європейської культу-
ри. Апсара, напівбожественна жіноча істота, є створінням індуїстської міфології. Тому постає питання,
чому назви українських фантастичних істот (хоч і менш відомих європейському читачеві) не мають права
на існування у ТП.
Якщо назва “русалка” була відтворена у ТП за допомогою двох різних еквівалентів, інші два цілком
протилежні персонажі (Лісовик і Перелесник) виступають у ТП під однією назвою “sylvain”. Це слово до-
сить давнього походження (від латинського sylvanus); уперше воно з’явилося у французькій мові в 1488
році на позначення імені “бога лісів” [15]. Як зазначає словник французької мови Larousse, слово “sylvain”
за наш час означає або все те, що росте чи живе у лісі (прикметник), або казкове лісове божество (іменник)
[18]. Додаючи до назви “sylvain” різних епітетів, А. Абріль блискуче вирішує непросте перекладацьке за-
вдання. Лісовик (Володар лісових духів) відтворюється еквівалентом Le maître des sylvains. Натомість Пе-
релесник, цей найзліший повітряний дух з вогненним хвостом за уявленням давніх слов’ян, в опоетизова-
ному варіанті “Лісової пісні” зображений в образі “гарного хлопця у червоній одежі, з червонястим, буйно
розвіяним, як вітер, волоссям, з чорними бровами, з блискучими очима”, постає у ТП під назвою “Le
sylvain charmeur”.
Проте не всюди такі субституції іноземних реалій видаються вдалими. “Потерчата” є фантастичними
створіннями українського фольклору, дітьми, які померли одразу після народження без хрещення і пере-
творилися на бродячі багнисті вогники, як їх називає Леся. Отож перекладати їх просто як Les petits-noyés
здається зовсім неадекватним. Тут стинається не те що семантичне навантаження реалії, а й геть зникає
своєрідний національний колорит, про який пишуть болгарські дослідники С.Влахов і С.Флорін. Куць, не-
симпатичний чорт-лісовик, став просто courtaud, який ризикує нагадати французам кульгавого біса з ро-
ману Лесажа. “Злидні”, маленькі хижі істоти, які уособлюють горе-злощастя, перетворилися на розплив-
часті й не дуже зрозумілі les guignons (слово застаріле й не книжне, що означає просто невдачу).
Зазвичай зміни такого роду призводять до втрати національно-культурної інформації. При цьому мо-
жуть також ставати невиразними імпліцитні асоціації, важливі для розуміння твору, тому в окремих випа-
дках доцільно компенсувати такі втрати примітками після тексту з наведенням необхідної екстралінгвіс-
тичної інформації. Хоча можна зрозуміти, як вже зазначалося вище, що такі коментарі стають неможли-
Бабаєва Л.Л.
МІФОЛОГІЧНИЙ КОЛОРИТ ДРАМИ-ФЕЄРІЇ ЛЕСІ УКРАЇНКИ “ЛІСОВА ПІСНЯ” ТА ЙОГО
ВІДТВОРЕННЯ У ФРАНЦУЗЬКОМУ ПЕРЕКЛАДІ
158
вими у сценічній постановці, де кожне слово несе величезне семантичне й конотативне навантаження.
Ще одним чинником створення своєрідного міфологічного колориту драми виступають у ВТ антропо-
німи. Їх небагато: Лукаш, дядько Лев, мати Лукашева, Килина, діти Килинині. Літературні антропоніми
безпосередньо пов’язані з художнім текстом і відіграють у ньому важливу стилістичну роль. Як правило,
носіями національного колориту є всі власні назви, особливо антропоніми, імена й прізвища людей, але
перш за все особисті імена. При перекладі власну назву (у нашому випадку антропонім), як правило,
транскрибують, тобто переносять у ТП, зберігаючи максимально точно фонетичну форму. Тенденція бли-
зької до оригіналу транскрипції є ознакою поваги до інших народів, мов і культур. Як виняток, антропоні-
ми іноді перекладають з урахуванням внутрішньої форми. От чому ще гостріше, ніж при перекладі реалій,
тут постає питання: транскрибувати чи перекладати? Лінгвістичні труднощі передачі зумовлені відмінно-
стями між українською та французькою мовами на різних рівнях їх структури. В той же час, належність
носіїв мови до різних етнокультур обумовлює екстралінгвістичні труднощі. Серед них можна відзначити
різний ступінь інформативності антропонімів у ВТ і ТП, здатність власної назви у ВТ викликати такі асо-
ціації, які можуть бути невідомими у ТП.
При відтворенні антропонімного простору драми перекладач керувався двома принципами: транскри-
пцією і, знову ж таки, субституцією українських імен їхніми французькими відповідниками. Перекладені
були українські імена, які мають спільне з їхніми французькими відповідниками коріння (біблейське): Лу-
каш - Lucas, дядько Лев - le père Léon, мати Лукашева - la mère de Lucas. Інші імена, не маючи жодного ек-
вівалента у французькій мові, були транскрибовані: Килина - Kilina, діти Килинині - les enfants de Kilina.
Зрозуміло, що перекладач хотів полегшити в ТП сприйняття філософсько-поетичного твору, максимально
наближуючи переклад до стереотипів європейської цивілізації. Проте таке відтворення при передачі укра-
їнських антропонімів французькою мовою не є задовільним, оскільки воно спотворює українське на-
йменування персонажів драми, не кажучи вже про те, що при цьому втрачається авторська концепція тво-
ру.
Підводячи підсумки викладеного вище, зазначимо, що національно-культурні (ономастичні, міфологі-
чні, тощо) реалії виконують у тексті розглянутого драматургічного твору, окрім номінативної, цілу низку
різних функцій; стають засобом створення особливого національного колориту, який ми означили термі-
ном “міфологічний колорит”. Проблема вивчення функціонування реалій у ВТ та варіанти їх передачі у
ТП ще потребують подальшого дослідження. Особливість вживання вище означених реалій саме у драма-
тургічному творі зумовила той факт, що перекладач, орієнтуючись на сприйняття п’єси в театрі і не маючи
можливості навести незнайому французькому глядачеві екстралінгвістичну інформацію у примітках чи
зносках, був вимушений максимально спростити національне навантаження реалій в ТП. Проте, незважа-
ючи на тяжіння перекладача розглянутої драми-феєрії “Лісова пісня” максимально наблизити ТП до куль-
тури своєї читацької аудиторії, в цілому А. Абрілю вдалося у справі адаптації українського фольклору на
французькій землі передати найголовніше – своєрідний колорит прадавніх волинських легенд і переказів,
які були так блискуче й поетично втілені в тексті “Лісової пісні” великою дочкою Прометея.
Джерела та література
1. Саєнко С.Г. Культурно-генетична спільність реалій і кордони// Вісн. Київ. Нац. ун-ту ім. Тараса Шев-
ченка. Іноземна філологія. – К., 2004. – Вип. 38. – С. 98-100.
2. Конецкая В.П. Лексико-семантические характеристики языковых реалий. – М., 1978.
3. Lederer M. La traduction d’aujourd’hui. – P., 1991.
4. Ladmiral J.-R. Traduire: théorèmes pour la traduction. – P., 1994.
5. Зорівчак Р.П. Реалія і переклад. – Львів, 1989.
6. Влахов С., Флорін С. Непереводимое в переводе. – М., 1986.
7. Мейзерська Т.С. Проблеми індивідуальної міфології (Т. Шевченко – Л. Українка). Автореф. дис. ... д-
ра. філол.. наук. – К., 1997.
8. Леся Українка. Бояриня. Лісова пісня. – К., 2000.
9. Крупеньова Т.І. Онімія драматичних творів Лесі Українки початку XX ст.// Записки з ономастики: Зб.
наук. праць. – Вип. 4. – Одеса, 2000.
10. Бияк Н.Я. Власні назви реальних історичних осіб і міфологічних персонажів у перекладах українських
художніх творів німецькою мовою.// Наукові записки. Серія Мовознавство. Вип. 1 – Тернопіль, 2003.
11. Войнович В. Українська міфологія. – К., 2002.
12. Lessïa Oukraïnka. La Chanson sylvestre. – K., 1985
13. Bonnefoy Y. Dictionnaire des mythologies. – P.: Flammarion, 1981
14. Le Nouveau Petit Robert. Dictionnaire alphabétique et analogique de la langue française. – P.: Dicorobert,
1993
15. Dictionnaire étymologique et historique du français. – P.: Larousse, 1993
16. Grand Larousse en 5 volumes.- Tome 2. – P.: Larousse, 1990
17. Le Robert. Dictionnaire des synonimes et contraires. – P.: Dicorobert, 1994
18. Dictionnaire de la langue française. – P.: Larousse, 1992
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-14182 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1562-0808 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:01:55Z |
| publishDate | 2006 |
| publisher | Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Бабаєва, Л.Л. 2010-12-15T16:46:32Z 2010-12-15T16:46:32Z 2006 Міфологічний колорит драми-феєрії Лесі Українки “Лісова пісня” та йоговідтворення у французькому перекладі/ Л.Л. Бабаєва // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 76. — С. 155-158. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/14182 Рассмотрены семантико-стилистические особенности функционирования языковых реалий в драматургическом тексте. Проанализированы приемы отображения мифологических и ономастических реалий как факторов создания мифологического колорита драмы-феерии Леси Украинки "Лесная песня" во французском переводе. Розглянуто семантико-стилістичні особливості функціонування мовних реалій у драматургічному тексті. Проаналізовано прийоми відтворення міфологічних і ономастичних реалій як факторів створення своєрідного міфологічного колориту драми-феєрії Лесі Українки "Лісова пісня" у французькому перекладі. The paper deals with semantic and stylistic peculiarities of the functioning of cultural components of language in dramatic text. Methods of transfer of mythological and onomastics realities are analysed as elements of creating of original mythological colour in the drama of Lessia Ukrainka "Forest Song". uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Проблемы современного литературоведения Міфологічний колорит драми-феєрії Лесі Українки “Лісова пісня” та його відтворення у французькому перекладі Article published earlier |
| spellingShingle | Міфологічний колорит драми-феєрії Лесі Українки “Лісова пісня” та його відтворення у французькому перекладі Бабаєва, Л.Л. Проблемы современного литературоведения |
| title | Міфологічний колорит драми-феєрії Лесі Українки “Лісова пісня” та його відтворення у французькому перекладі |
| title_full | Міфологічний колорит драми-феєрії Лесі Українки “Лісова пісня” та його відтворення у французькому перекладі |
| title_fullStr | Міфологічний колорит драми-феєрії Лесі Українки “Лісова пісня” та його відтворення у французькому перекладі |
| title_full_unstemmed | Міфологічний колорит драми-феєрії Лесі Українки “Лісова пісня” та його відтворення у французькому перекладі |
| title_short | Міфологічний колорит драми-феєрії Лесі Українки “Лісова пісня” та його відтворення у французькому перекладі |
| title_sort | міфологічний колорит драми-феєрії лесі українки “лісова пісня” та його відтворення у французькому перекладі |
| topic | Проблемы современного литературоведения |
| topic_facet | Проблемы современного литературоведения |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/14182 |
| work_keys_str_mv | AT babaêvall mífologíčniikoloritdramifeêríílesíukraínkilísovapísnâtaiogovídtvorennâufrancuzʹkomuperekladí |