Ідентичність комунікативного простору в романі “Чорнильне серце” Корнелії Функе

• Published in: Слово і Час
• Date: 2010
• Main Author: Гнідець, У.
• Format: Article
• Language: Ukrainian
• Published: Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2010
• Subjects: Зарубіжна література
• Online Access: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/141916
• Journal Title: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Cite this: Ідентичність комунікативного простору в романі “Чорнильне серце” Корнелії Функе / У. Гнідець // Слово і Час. — 2010. — № 4. — С. 73-77. — Бібліогр.: 5 назв. — укp.

У статті розглядаються шляхи пошуку ідентичності, зокрема в умовах комунікативної кризи, яка назріла в літературі для дітей та юнацтва постмодерного світу. На прикладі всесвітньо відомого роману “Чорнильне серце” німецької письменниці Корнелії Функе показано можливості відновлення системи референцій, а саме віднаходження власної автентичності та адекватності щодо інших завдяки природній здатності дитини поєднувати і збалансовувати два світи – світ реальний і світ фіктивний. This article deals with the identities of literary space under the circumstances of communication crisis which spread over the children’s and youth literature during the postmodern era. Such writing situation is duly exemplified by a world-known novel “Inkheart” written by Cornelia Funke. The German writer explores the possibilities for renewal of the reference system, making it possible for a child to combine and to balance both the real world and the world of fantasy, and thus to establish its own authenticity as well as adequacy in relations with the others. В статье рассматриваются способы поиска идентичности, в том числе и в условиях коммуникативного кризиса, назревшего в условиях постмодерного мира. На примере всемирно известного романа “Чернильное сердце” немецкой писательницы Корнелии Функе показаны возможности восстановления системы референций, идентификация собственной аутентичности среди других и адекватности в отношении к другим, благодаря природной способности ребёнка объединять и сбалансировать мир реальный и мир фиктивный.