Проблеми мотивації інноваційної діяльності: світова практика та українські реалії
В статье выявлены проанализированные основные проблемы внедрения
 результатов научно-исследовательской и опытно-конструкторской работы в Украине. Исследован мировой опыт государственной поддержки и развития инновационной деятельности. Доказана необходимость инновационной стратегии
 р...
Saved in:
| Date: | 2006 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2006
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/14229 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Проблеми мотивації інноваційної діяльності: світова практика та українські реалії / Т.О. Білоброва // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 78. — С. 9-13. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860023111479459840 |
|---|---|
| author | Білоброва, Т.О. |
| author_facet | Білоброва, Т.О. |
| citation_txt | Проблеми мотивації інноваційної діяльності: світова практика та українські реалії / Т.О. Білоброва // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 78. — С. 9-13. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | В статье выявлены проанализированные основные проблемы внедрения
результатов научно-исследовательской и опытно-конструкторской работы в Украине. Исследован мировой опыт государственной поддержки и развития инновационной деятельности. Доказана необходимость инновационной стратегии
развития экономики Украины.
В статті виявлені проаналізовані основні проблеми впровадження результатів науково-дослідної та дослідно-конструкторської роботи в Україні.
Досліджений світовий досвід державної підтримки та розвитку інноваційної
діяльності. Доведена необхідність інноваційної стратегії розвитку економіки України.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:48:22Z |
| format | Article |
| fulltext |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
9
зарубежья, откуда продукция импортируется в больших объемах, чем из стран СНГ [2].
В качественном отношении винодельческая продукция из стран дальнего зарубежья в значительной
мере отличается от производимой в Крыму. Если внешнее оформление и стабильность ее импорта соот-
ветствуют мировым стандартам и привлекают внимание украинского потребителя, то ее органолептиче-
ские характеристики часто уступают отечественным.
Анализ импортируемой винодельческой продукции показывает, что в Крым ввозят нередко продук-
цию, не соответствующую декларируемому наименованию или качеству. Под видом вина завозят напитки
на основе виноградного вина, под видом шампанского поставляют шипучие вина, вместо марочного конь-
яка - бренди. Весьма дешевая за рубежом, эта продукция на крымском рынке оказывается более конкурен-
тоспособной за счет оформления и большей престижности европейских товаров [8].
Выводы
Таким образом, сегодняшнее состояние виноградно-винодельческой отрасли в Крыму характеризует-
ся низкими, по сравнению с ранее достигнутыми показателями, по площадям виноградников, их урожай-
ности, валовым сборам винограда, объемам его переработки, загруженности винодельческих предприятий
и по уровню потребления винопродукции, оказывающемуся значительно ниже существующего в странах с
развитым виноделием. В основном эти показатели соответствуют периоду послевоенных лет, когда страна
была в крайне разрушенном состоянии, но все же нашла силы для быстрого восстановления и превраще-
ния виноградно-винодельческого производства в высокодоходную отрасль. Это и позволяет надеяться на
то, что период развала отрасли перейдет в период ее развития.
В сфере внешнеэкономической деятельности Автономной Республике Крым важно обеспечить мак-
симально полное использование потенциала торгово-экономических связей. Усилия Крыма предстоит
сконцентрировать на формировании максимально благоприятных условий для взаимной торговли товара-
ми и услугами, создании действенной платежно-расчетной системы, согласовании подходов к внешнетор-
говой политике и защите внутреннего рынка.
Источники и литература
1. Закон Украины «О внешнеэкономической деятельности» от 16.04.1991 г.
2. Автономная республика Крым в цифрах в 2004 году. Краткий статистический сборник ГУС в АР
Крым, 2005 – 612 с.
3. Внешнеэкономические связи Украины (сост. Р.З. Тарханова) – Симферополь: КРЦНТЭИ, 2002 – 30 с.
4. Матчина И.Г., Бузни А.Н. Внешнеэкономические связи на рынке винодельческой продукции Украины
// Виноград и вино России – № 3 – 2003 – С.14–17
5. Миргородская Л.А. Виноградарство и виноделие Крыма – Симферополь: Таврида, 2001 – 175 с.
6. Обзор рынка вина и виноделия в АРК. Экономический доклад Главного управления статистики в Ав-
тономной Республике Крым, 2003 год – 26 с.
7. Подгорная Д.Н. Пути преодоления кризиса виноградо-винодельческой отрасли на Украине // Вино и
виноград России – № 6 – 2002 – С. 6–9
8. Семенов Ю. Крымское виноделие: вчера, сегодня, завтра // Виноград и вино – № 2 – 2002 – С. 16–18
Білоброва Т.О.
ПРОБЛЕМИ МОТИВАЦІЇ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: СВІТОВА ПРАКТИКА ТА
УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ
Незважаючи на те, що в останні роки спостерігалися певні позитивні зміни в економіці України, а у
2002-2003 році вперше темпи зростання машинобудування перевищили загальні темпи зростання, питома
вага високо- та середньотехнологічних галузей у промисловості залишається набагато нижчою, ніж у роз-
винутих країнах Західної Європи та в більшості країн-кандидатів на вступ до ЄС. Крім того ці темпи, на
жаль не зумовлені інноваційним розвитком галузі. Зростання капіталовкладень не супроводжується адек-
ватною технологічною модернізацією та структурною перебудовою, обсяги виробництва високотехноло-
гічної продукції залишаються вкрай низькими.
На загальнодержавному рівні спостерігається стійка тенденція до скорочення частки ВВП, що виділя-
ється на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (НДДКР), що не відповідає стратегії розви-
нутих країн, яка спрямована на збільшення значень відповідного показника.
Одним з найважливіших показників інноваційного напряму розвитку економіки є частка підприємств,
що впроваджують інновації. За даними Держкомстату України у 2000- 2003 рр. впровадженням інновацій
у промисловості займалося у середньому 14-18% загальної кількості промислових підприємств, а впрова-
джували інновації лише біля 12%, що набагато менше, ніж у розвинутих країнах ЄС, де це значення коли-
вається у межах 60–70% [15].
Таким чином, постає потреба не лише у покращенні загальної економічної ситуації в країні, а доко-
рінній зміні стратегії її розвитку з антикризової на інноваційну.
Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить, що в економічній літературі, зокрема у періодичних
виданнях в Україні проблемі реалізації та об’єктів інтелектуальної власності приділяється значна увага.
Даному питанню присвячені роботи таких спеціалістів, як А.І.Сухоруков, Д.Бєляєв, В.Сизонтов,
Л.Й.Глухівський, І.Бернадська та інших [1,6,12,11]. Питання, що пов’язані з інноваційним розвитком укра-
їнської економіки, обговорюються у роботах О.Г.Острого та Т.П.Крупельницької [16].
Однак, детальне дослідження існуючих в галузі інноваційної політики проблем, а також порівняльний
Білоброва Т.О.
ПРОБЛЕМИ МОТИВАЦІЇ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: СВІТОВА ПРАКТИКА ТА УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ
10
аналіз досвіду реалізації об’єктів інтелектуальної власності у промисловому виробництві майже не прово-
диться. Саме на дослідження даного питання і спрямована робота автора.
Постановка завдання.
Автор виділяє такі основні цілі статті:
– обґрунтувати необхідність впровадження інноваційної стратегії розвитку української економіки;
– проаналізувати основні бар’єри впровадження результатів НДДКР у промислове виробництво;
– виділити проблеми, які можуть виникають в процесі комерціалізації об’єктів інтелектуальної власності;
– дослідити досвід реалізації наукових винаходів у розвинутих країнах Європи та світу.
Методологічною й теоретичною основою дослідження є наукове й творче осмислення досягнень віт-
чизняних вчених в сфері розробки та реалізації інновацій. В роботі використані такі загальнонаукові мето-
ди, як аналіз, синтез та специфічні методи наукового дослідження: порівняння, узагальнення, системного
аналізу.
Результати.
Загальновизнаним є той факт, що економіку 21 століття будуть визначати наукомісткі технології та
інформатизація суспільства, як результат глобальної інформаційної революції. В процесі інформатизації
суспільства буде відбуватися перетворення традиційного технологічного (індустріального) способу виро-
бництва на новий, постіндустріальний, на основі кібернетичних методів та засобів управління, що базу-
ються на ПЕОМ, в якому всі види знань перетворюються в компонент продуктивних сил, і в якому наука
стає продуктивною силою суспільства та, поєднуючись з технікою та виробництвом, органічно вибудову-
ється у відтворювальний процес [8, с.276].
Тому на сьогодні актуальним стратегічним завданням економіки України є розвиток вітчизняного
промислового наукомісткого виробництва, розробка та опанування нових наукомістких та інформаційних
технологій, прискорене формування ринкових відносин в промисловості для отримання вітчизняної кон-
курентноздатної продукції й забезпечення інтересів національної економічної безпеки за рахунок збере-
ження та розвитку промислового, науково-технічного потенціалу країни.
При здійсненні інвестиційної та інноваційної діяльності на підприємстві виникає безліч правових про-
блем, що потребують системного аналізу для найбільш ефективного та оперативного їх вирішення. Най-
більш складними та актуальними на практиці є проблеми формування ринкових відносин комерційного
використання інтелектуальної власності (комерціалізації інтелектуальної власності), так як від ступеня ус-
пішності вирішення цих проблем залежить можливість досягнення кінцевих позитивних результатів інвес-
тиційної та інноваційної діяльності.
Технологічна реструктуризація усіх без виключення галузей народного господарства зараз є єдиним
вірним шляхом до успішної інтеграції української економіки в систему міжнародних економічних відно-
син. Це зумовлено здебільшого посиленням конкуренції на міжнародних товарних ринках в цілому та тен-
денцією, яка панує у промислово розвинутих країнах зокрема. Таким чином, інноваційна орієнтація еко-
номіки України є життєво необхідною.
Про необхідність модернізації промисловості України та перехід на інноваційний шлях розвитку го-
вориться багато. Наголошується на необхідності поєднання ринкових і державних важелів стимулювання
науково-технічного прогресу, запровадженні механізмів довгострокового кредитування, використанні ін-
новаційного потенціалу приватизації, механізмів стимулювання національного виробника. Цьому повинна
сприяти нормативно-правова база у складі Законів України “Про наукову і науково-технічну діяльність”
[3], “Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки” [4], “Про інноваційну діяльність” [5], “Про Зага-
льнодержавну комплексну програму розвитку високих наукоємних технологій” [6].
Разом з тим вплив інновацій на економічний розвиток країни майже не відчувається. Про це свідчать
такі дані: зниження показника інноваційної активності в промисловості з 15,1% у 2003 році до 13,7% у
2004 році.; незначна частка інноваційної продукції в обсязі реалізованої промислової продукції (5,6% у
2004 році). Саме за цих причин знання та їх технологічне застосування забезпечують в Україні 5-10% еко-
номічного зростання, тоді як у розвинутих країнах – до 90% [2].
Отже, сучасна економічна ситуація в Україні характеризується низьким рівнем використання науко-
вих знань, вкрай повільним нарощуванням інноваційного виробництва. І це незважаючи на те, що Україна
належить до восьми держав світу, що мають необхідний науково-технічний потенціал для створення й
виробництва найсучасніших моделей авіаційної техніки, входить до десятки найбільших суднобудівних
держав світу, а вітчизняна продукція машинобудування займає одне з провідних місць у Європі [15].
Як вже було зазначено раніше, за загальним рівнем інноваційної активності Україна значно відстає від
країн Європейського Союзу. Причиною цьому є цілий комплекс проблем різного характеру, який склався
історично і посилюється за останній рік серйозною політичною нестабільністю.
Враховуючи серйозний (навіть незважаючи на масштабний відтік інтелекту за кордон) науковий по-
тенціал та обсяги патентування винаходів, першою головною проблемою, яка перешкоджає впроваджен-
ню результатів НДДКР у виробництво є відсутність стимулів. Якщо за кордоном їх роль відіграють жорс-
тка конкуренція, обов’язкові державні стандарти (наприклад, на екологічні параметри продукції), необхід-
ність економії енергоресурсів, то в Україні єдиним стимулом був і залишається непевний шанс продати
винахід за кордон. Непевний, бо, як показує практика, зацікавити іноземного покупця у своєму винаході
дуже важко через низку бюрократичних перешкод. Останні полягають у серйозній розбіжності в українсь-
ких та закордонних системах оцінки та стандартах якості, а також в тому, що Україна не бере участі в ба-
гатьох міжнародних угодах, які встановлюють дію патенту та території декількох держав. Варто врахову-
вати й те, що скоріше за все, за кордоном вже є аналог даному винаходу. В такому випадку українському
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
11
науковцю необхідно буде ще й довести перевагу свого винаходу на основі проведеного досліду. А це і в
Україні і за кордоном потребує значних коштів.
Необхідно відмітити й інший аспект цієї проблеми – відсутність стимулів у самих підприємців. По-
перше, якщо на Заході об’єкти інтелектуальної власності є невід’ємною частиною капіталу фірми, то в
Україні взагалі відсутній налагоджений стандартизований механізм її оцінки. Та навіть якщо вони і врахо-
вуються, то складають дуже невелику питому вагу від загальної вартості фірми. По-друге, абсолютна бі-
льшість українських підприємців (незалежно від сфери діяльності) абсолютно не зацікавлена у довгостро-
кових проектах. Через значний ризик неповернення коштів (внаслідок погіршення інвестиційного клімату
в державі), вони вкладають гроші лише у ті винаходи, які окупаються через 3, максимум 5 років. Напроти-
вагу цьому, західний інвестор переймається не лише поверненням грошей, а й соціальним ефектом від да-
ного капіталовкладення. У країнах Європейського Союзу (наприклад, у Німеччині) широко розповсюдже-
на практика інвестування в екологічно чисті джерела енергії. Багато з цих проектів, зокрема, винаходи у
сфері біоенергетики (добування енергії від промислової переробки рослин), стають рентабельними лише
через 8-10 років. Проте головним аргументом на користь саме цього проекту стає екологічний і соціаль-
ний, а не фінансовий ефект. Насамкінець, інноваційне виробництво та сільське господарство активно під-
тримується державою у формі пільг, субсидій, “податкових канікул” тощо. Наприклад, у Великобританії,
для венчурних фірм звичайний податок на прибуток зменшується на 25%, субсидії на проведення дослі-
джень із розробки нових видів продукції чи технологій складають 75% витрат фірм, на яких зайняті до 50
чол.. У Німеччині держава здійснює дотації на підвищення кваліфікації науково-дослідного персоналу
(стажування у Вузах, наукових інститутах, інших державних або приватних науково-дослідних організаці-
ях) на термін до трьох років, надає пільгові кредити фірмам, що впроваджують ЕОМ на термін до 15 років,
а податкова знижка на приватні інвестиції у НДДКР складає 7,5%. В Італії податок на прибуток зменшу-
ється до 100%, якщо здійснювалися витрати на НДДКР, а результати досліджень не можуть знайти засто-
сування на практиці протягом року [15]. Подібних прикладів дуже багато.
Проблему відсутності стимулів істотно посилює несприятливий діловий клімат. Він полягає, насампе-
ред, не в економічній нестабільності, а в повній невизначеності правового поля. У той час, коли прийма-
ється ціла низка законів, що регулюють цю сферу діяльності, згодом виходять постанови та укази, що по-
вністю або частково блокують їх роботу. Наприклад, призупинено введення в дію статей 21 і 22 Закону
України “Про інноваційну діяльність”, обмежено реалізацію окремих положень Закону України “Про спе-
ціальний режим інвестиційної діяльності технологічних парків”, введено мораторій на створення нових
технологічних парків. Не спрацював й Указ Президента “Про заходи щодо залучення коштів, отриманих
від приватизації державного майна, на інноваційне інвестування підприємств, що мають стратегічне зна-
чення для економіки та безпеки держави” (від 15 липня 2000 р. № 905/2000), згідно з яким у 2001-2002 ро-
ках передбачалося 25% коштів від приватизації направляти на реалізацію інвестиційних програм привати-
зованих підприємств. Постановою Верховної Ради України “Про дотримання законодавства щодо розвит-
ку науково-технічного потенціалу та інноваційної діяльності в Україні” від 16 червня 2004 року рекомен-
довано відмовитися від практики призупинення дії норм чинних законів щодо пільгового оподаткування
об’єктів науково-технічної сфери і науково-дослідних робіт та послуг. Рекомендовано на 2005 рік перед-
бачити фінансування науково-технічної сфери за рахунок державного бюджету на рівні не нижче 1,7% від
ВВП. Разом з тим, у прийнятому Законі України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” статтею 73
п.24 на 2005 рік призупинено дію статей 21, 22 пункту 3 розділу VII Закону України “Про інноваційну ді-
яльність” (щодо запровадження стимулюючих інноваційну діяльність норм оподаткування). Цим же зако-
ном фінансування науково-технічної сфери за рахунок Державного бюджету обмежено на рівні 0,37% від
ВВП [6].
Не меншим бар’єром для впровадження наукових розробок є надмірний податковий тягар, який стри-
мує оптимальну роботу на українському ринку такого підприємства, як “Квазар-Мікро” (м. Київ) – прові-
дного виробника надчистого кремнію (8% світового виробництва) та панелей для сонячної енергетики.
Проблема полягає в тому, що купуючи суперсучасні і дуже дорогі верстати вартістю близько мільйон до-
ларів, компанія додатково повинна заплатити податки: 34% з прибутку, 20% ПДВ при ввезенні, 5% мито.
Таким чином, верстат українській компанії коштує на 60% дорожче, ніж іспанському конкуренту, який
продає таку ж продукцію в Латинську Америку або Африку. Далі завод купує сировину, виготовляє інте-
лектуальну продукцію – сонячні елементи, які продаються за кордом (через високу собівартість і відсут-
ність попиту на вітчизняному ринку). Як часто відбувається в Україні, з поверненням ПДВ виникають
проблеми. В результаті, не другому, третьому обороті завод опиняється на межі банкрутства [17].
В разі, якщо підприємство має наміри вкладати гроші у власний розвиток, то цьому перешкоджає брак
доступних кредитів. У тих же країнах Європейського Союзу, наприклад, цю перешкоду долають заохо-
ченням купівлі сільськогосподарської техніки у кредит в формі щомісячних субсидій [10].
Якщо ж говорити про цю проблему в цілому, то і українським, і іноземним виробникам заважає відсу-
тність фондового ринку, як джерела капіталу та інструмента інвестування.
Одним із бар’єрів технологічного прориву є відсутність інноваційних акцентів у бюджетній політиці.
До речі, пріоритети іноземних інвесторів більше відповідають інтересам структурної перебудови економі-
ки, ніж пріоритетам вітчизняних інвесторів. Так, українські інвестиції у машинобудування за часткою їх у
структурі інвестицій (3,0%) перебували на 10-му місці, в той час, коли прямі іноземні інвестиції в маши-
нобудування з показником 9% були на третьому місці у структурі прямих іноземних інвестицій в Україну
[6]. Можна лише констатувати, що брак державної підтримки інноваційного розвитку економіки (в тому
числі підтримки наукових досліджень, розвитку відповідної інфраструктури тощо) – це усталена практика.
На науку згідно зі ст.34 Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність” за рахунок держав-
Білоброва Т.О.
ПРОБЛЕМИ МОТИВАЦІЇ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: СВІТОВА ПРАКТИКА ТА УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ
12
них коштів має виділятися 1,7% ВВП [3]. Останніми роками виділялося до 0,4%. Внаслідок недофінансу-
вання науки кількість спеціалістів, які виконують науково-технічні роботи, скоротилася з 313,1 тис. осіб в
1990 р. до 104,8 тис. осіб у 2003 р. Це негативно вплинуло на інноваційну активність у промисловості: в
1991 р. впроваджено 7303 нових технологічних процеси, в 2003 р. – лише 1482 [9].
Більшість ідей винахідників, які вже втілені у промисловий зразок не, можуть бути реалізованими,
оскільки в Україні відсутня інфраструктура для комерціалізації високих технологій і поширення їх на
споживчий ринок. З цього витікає серйозна проблема недорозвиненості необхідних інституцій. Звичайно,
не можна однозначно стверджувати, що розвитком і підтримкою винахідництва в Україні не займається
жодна приватна або державна структура. До державних структур можна віднести Державний департамент
інтелектуальної власності, Державне підприємство “Фундація українських винаходів”, Державне агентст-
во України з авторських і суміжних прав, спеціалізовані науково-дослідні інститути, такі, як “Інститут
електрозварювання ім.Є.Патона”, технопарк “Вуглемаш”, до приватних – технопарк “Яворів”, бізнес-
інкубатор СЕЗ “Славутич”, технопарк “Львівська політехніка” [12].
Проблема полягає у недорозвиненості технопарків, технополісів, зон пріоритетного розвитку, як сис-
теми. Наприклад, у США науково-дослідною та дослідно-конструкторською роботою займаються провідні
наукові установи, університети і Державна агенція з інноваційного розвитку. Роль науково-дослідних та
освітніх установ у цій країні важлива, насамперед, не тому, що вони створюють необхідні умови для роз-
робки та впровадження нововведень, а тому, що університети Сполучених Штатів мають право комерцій-
ного використання результатів наукових досліджень, проведених за рахунок державних грантів. В резуль-
таті, із середини 80-х років минулого століття 23 із 25 найбільших університетів США мають власні тех-
нопарки [12]. А такий науково-промисловий комплекс включає в себе науково-дослідний центр і промис-
лову зону, в якій на умовах оренди розташовуються малі підприємства.
Крім того, існуючі в Україні професійні асоціації поки що діють в одному напрямі – купівля-продаж
первинного продукту (запатентованого винаходу). Насправді ж інвестора приваблюють апробовані і під-
тверджені провідними науковими установами бізнес-проекти, які супроводжуються доказовими розрахун-
ками економічного, екологічного, соціального ефекту тощо. Тобто іноземний інвестор не вбачає перспек-
тиви у незакінченому продукті. В таких умовах для малого бізнесу в сфері наукових розробок взагалі не-
має перспектив отримати якусь допомогу ззовні – він має розвиватися лише власними силами. В результа-
ті, винахідники змушені додатково створювати собі імідж, щоб хоча б для початку залучити інвестиційний
капітал.
Як зазначає В.Сизонтов, член-кореспондент Української технологічної академії, будь-яке ринкове ви-
робництво передбачає певний цикл – від часу вкладання коштів і ресурсів до їхнього повернення. Зокрема,
у сільському господарстві, у харчовій і легкій промисловості цей цикл короткий, оскільки менше ризиків –
принаймні їх можна прорахувати. У наукомістких галузях цикли набагато довші, бо потрібна конструк-
торська розробка, перевірка, випробування. В результаті, від появи ідеї до її впровадження може минути
5-7 років. За таких умов необхідно передбачити, чи не застаріє за такий час технологія, чи не вийдуть кон-
куренти раніше на ринок. Тому інвестори, в основному, спостерігають і чекають, поки якийсь колектив
зможе реалізувати свою ідею і тільки потім вкладають свої гроші. Але ж на виготовлення дослідних зраз-
ків теж потрібні гроші, яких просто може не виявитися [11].
Заслуговує на увагу ще один аспект проблеми мотивації використання результатів інтелектуальної
власності, який притаманний країнам, що довгий час мали сировинну експортну орієнтацію і знаходились
в економічній кризі. В цілому його можна охарактеризувати, як малоосвіченість і малокультурність, пога-
ний імідж інновацій. В Україні наука і бізнес існують у різних сферах, які практично не перетинаються.
Це спричиняє не скільки необізнаність, а скільки відсутність зацікавленості у інноваційному розвитку на
перспективу. Через відсутність продуктивного контакту між цими сферами винаходи поповнюють архіви
науково-дослідних інститутів, науковці продовжують працювати на мінімальну зарплату, а бізнес-
структури розвиваються найбільш простим, а не найбільш ефективним способом. Наприклад, у Фінляндії,
населеній всього 5 млн. чоловік, працює понад 2 тис. організацій, котрі допомагають оцінювати економіч-
ну ефективність запропонованих нових технологій, перевіряти їх на практиці, впроваджувати у виробниц-
тво. Адже просто патенту на винахід недостатньо – необхідно довести його ефективність і вигідність для
бізнесу, надати бізнес-план, розрахунки [7].
Як зазначив Б.Симонов, голова Російської Федеральної служби по інтелектуальній власності, патен-
там і товарним знакам (Роспатент):”У радянський період винахідник, раціоналізатор був автором, а не
власником майнових відносин. Зараз стан справ у цій сфері зовсім інший і якість патентів значно підви-
щилась”. Разом з тим, аналіз діючих патентів на об’єкти інтелектуальної власності, повідомив він, показує,
що на практиці реалізованими є тільки 35% виданих патентів. Так, з 320 тис. патентів на винаходи діють
на практиці 108 тис., з 90 тис. патентів на корисні моделі – 29 тис., з 30 тис. промислових зразків – 11, 5
тис. На думку Б.Симонова, правовласники, які подавали свої заявки на одержання охоронного свідоцтва,
зневірилися в попиті на свої пропозиції, не змогли реалізувати патенти, на які вони покладали великі надії
[14].
У висновку можна зазначити, що незважаючи на динамічно зростаючий попит на наукомістку проду-
кцію на світовому ринку, сучасна економічна ситуація в Україні (і, судячи з вищенаведеного прикладу, в
Росії також) характеризується низьким рівнем попиту на наукові знання, вкрай повільним нарощуванням
наукомісткого виробництва. Проте навіть у нинішній економічній ситуації зберігаються передумови для
прискорення інноваційного розвитку, які полягають у ефективному подоланні штучно створених правових
бар’єрів, і зумовленою цим інституційною невизначеністю в інноваційній сфері. Адже технологічні про-
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
13
риви здійснюються там, де науковці вбачають потреби людства.
Джерела та література
1. Глухівський Л.Й. Я тут дещо придумав//Експрес – №44(2328) – 2005 р.
2. Експрес-доповідь Держкомстату України № 28 від 4 лютого 2005 р.
3. Закон України “Про наукову і науково–технічну діяльність”: Від 1.12.1998 р. № 284-XIV//Економіка
АПК. – 1999. – №2 – С. 66–74
4. Про загальнодержавну комплексну програму розвитку високих наукоємних технологій Закон України
від 9.04.2004 р. №1676-IV//Офіційний вісник України. – 2004. - №18. – с.9
5. Про інноваційну діяльність Закон України від 4.07.2002 р. №40-IV//Податки та бухгалтерський облік.
– 21.10.2002. – №84. – С.3–13
6. Cухоруков А.І. Технологічна реструктуризація як напрям антикризової політики//Стратегічна панора-
ма – №3 – 2005 р.
7. Ткаченко Н.Бізнес і наука сьогодні не бачать одне одного//Дзеркало тижня – №23(551) Субота, 18-21
червня 2005 р.
8. Экономическая энциклопедия/ Науч.-ред. Совет изд-ва "Экономика"; Институт экономики РАН; Гл.
ред. Л.И.Абалкин. – М.:ОАО "Издательство экономика", 1999. – 532с.
9. www.rstu.rv.ua/newspaper/ts2035.html
10. www.bioland.de
11. www.dialogs.org.ua/ru/dialog/opinion/14/335
12. www.ip-сentr.kiev.ua/newcipip/control/uk/publish/article/main?art_id= 110579&cat_id108025
13. www.ip-centr.kiev.ua/newcipip/control/uk/publish/article/main?art_id= 108063&cat_id108025
14. www.ipprolaw.com/news/90/
15. www.mon.gov.ua/science/innovation/In07.doc
16. www.niurr.gov.ua/ru/econom/inprog/actualno_suhorukov/traven_99,2.htm
17. www.patent.km.ua/news/group11/i591
18. www.ukrstat.gov.ua
Вергун В.А.
ЕКОНОМІЧНА ДИПЛОМАТІЯ ЯК СЛАДОВА МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ
ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ
Постановка проблеми. Сучасна економічна дипломатія являє собою складну, багаторівневу, суборди-
новану, інституцйійно-функціональну систему, елементи якої тісно взаємодіють між собою. Її становлен-
ня пов’язане з розвитком цивілізаційного процесу, еволюційно-революційними змінами парадигмальних
основ цивілізацій. Історія зародження і формування економічної дипломатії як відносно самостійної сфе-
ри людської діяльності та окремої галузі знань невід’ємна від історії людської цивілізації, рівня усвідом-
лення людиною її потреб та інтересів, ступеню зрілості соціально-економічних та організаційно-
технологічних форм виробництва, становлення національних держав та їх суспільно-політичного устрою.
Безпосередній вплив на генезу та еволюцію економічної дипломатії, її форми та види справили суспільний
і міжнародний поділ праці, формування світового ринку, промислова й науково-технічна революція. В
останню третину ХХ – початку ХХІ століття економічна дипломатія розвивається, модифікується під
впливом глобалізаційних процесів, що відбуваються у сучасному світовому господарстві та системі між-
народних економічних, суспільно-політичних і соціально-культурних відносин. Економізація зовнішньої
політики, посилення ролі і значення економічних факторів у міжнародних відносинах об’єктивно сприяли
виокремленню економічної дипломатії у відносно самостійну сферу дипломатичної діяльності держави,
становленню її як окремої наукової дисципліни.
У вітчизняній та зарубіжній літературі, присвяченій питанням зовнішньої політики, дипломатичної
служби, економічна дипломатія визначається як органічна складова зовнішньої політики суб’єктів світо-
вого господарства. Головна роль у її формуванні та здійсненні належить окремим країнам світу, тому її
сутність розкривається, насамперед, у діяльності державних органів та їхніх підрозділів у сфері зовніш-
ньоекономічної політики. Проте держава не є монопольним оператором міжнародних економічних відно-
син. Серед останніх можна визначити низку суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності. Із цих позицій
конкретний її зміст полягає у міжнародній господарській діяльності суб’єктів різного рівня, яка характе-
ризується заздалегідь виваженим розрахунком і спрямована на досягнення поставленої мети. У практичній
площині економічна дипломатія знаходить свій прояв у сукупності економіко-правових норм, принципів,
методів, форм, інституційних інструментів, вартісних важелів, які використовуються операторами при
здійсненні міжнародних економічних відносин. Економічна дипломатія – багатогранна діяльність, яка в
сучасних умовах розвивається на двосторонній та багатосторонній основах і функціонує на мега-, макро-,
мезо-, мікрорівнях, відповідно віддзеркалюючи матеріальні інтереси міжнародних економічних та валют-
но-фінансових організацій, регіонів, держав, галузей національної економіки, транснаціональних корпо-
рацій, господарських об’єднань, підприємств. З точки зору об’єкта економічна дипломатія зорієнтована на
реалізацію зовнішньоторговельних зв’язків, міжнародних валютно-фінансових та виробничих відносин,
економічних стосунків у сфері реалізації сукупного економічного та науково-технічного потенціалу країн
світу, вирішення глобальних проблем. [1].
http://www.rstu.rv.ua/newspaper/ts2035.html
http://www.bioland.de
http://www.dialogs.org.ua/ru/dialog/opinion/14/335
http://www.ip-centr.kiev.ua/newcipip/control/uk/publish/article/main?art_id
http://www.ipprolaw.com/news/90/
http://www.mon.gov.ua/science/innovation/In07.doc
http://www.niurr.gov.ua/ru/econom/inprog/actualno_suhorukov/traven_99,2.htm
http://www.patent.km.ua/news/group11/i591
http://www.ukrstat.gov.ua
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-14229 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1562-0808 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:48:22Z |
| publishDate | 2006 |
| publisher | Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Білоброва, Т.О. 2010-12-17T13:07:38Z 2010-12-17T13:07:38Z 2006 Проблеми мотивації інноваційної діяльності: світова практика та українські реалії / Т.О. Білоброва // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 78. — С. 9-13. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/14229 В статье выявлены проанализированные основные проблемы внедрения
 результатов научно-исследовательской и опытно-конструкторской работы в Украине. Исследован мировой опыт государственной поддержки и развития инновационной деятельности. Доказана необходимость инновационной стратегии
 развития экономики Украины. В статті виявлені проаналізовані основні проблеми впровадження результатів науково-дослідної та дослідно-конструкторської роботи в Україні.
 Досліджений світовий досвід державної підтримки та розвитку інноваційної
 діяльності. Доведена необхідність інноваційної стратегії розвитку економіки України. uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблеми мотивації інноваційної діяльності: світова практика та українські реалії Article published earlier |
| spellingShingle | Проблеми мотивації інноваційної діяльності: світова практика та українські реалії Білоброва, Т.О. Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| title | Проблеми мотивації інноваційної діяльності: світова практика та українські реалії |
| title_full | Проблеми мотивації інноваційної діяльності: світова практика та українські реалії |
| title_fullStr | Проблеми мотивації інноваційної діяльності: світова практика та українські реалії |
| title_full_unstemmed | Проблеми мотивації інноваційної діяльності: світова практика та українські реалії |
| title_short | Проблеми мотивації інноваційної діяльності: світова практика та українські реалії |
| title_sort | проблеми мотивації інноваційної діяльності: світова практика та українські реалії |
| topic | Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| topic_facet | Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/14229 |
| work_keys_str_mv | AT bílobrovato problemimotivacííínnovacíinoídíâlʹnostísvítovapraktikataukraínsʹkírealíí |