Стилістичне вирішення київського житлового інтер’єру другої половини ХІХ – початку ХХ століть
Публікація присвячена дослідженню інтер’єрів київських житлових будівель другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Матеріали побудовані на аналізі: натурних досліджень автора, архівних та бібліографічних джерел. У статті аналізуються особливості стилістичного вирішення житлових інтер’єрів київських особн...
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/14269 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Стилістичне вирішення київського житлового інтер’єру другої половини ХІХ – початку ХХ століть / О.М. Сердюк // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 16. — С. 55-64. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-14269 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-142692025-02-09T11:35:21Z Стилістичне вирішення київського житлового інтер’єру другої половини ХІХ – початку ХХ століть Стилистическое решение киевского жилищного интерьера второй половины ХІХ – начала ХХ в. Stylistic decision of the Kievan housing interior of the second half of 19th – in the began of 20th centuries Сердюк, О.М. Архітектурна та містобудівна спадщина Публікація присвячена дослідженню інтер’єрів київських житлових будівель другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Матеріали побудовані на аналізі: натурних досліджень автора, архівних та бібліографічних джерел. У статті аналізуються особливості стилістичного вирішення житлових інтер’єрів київських особняків і прибуткових будинків досліджуваної доби, їх об’ємно-планувальна організація й засоби їх архітектурно-художнього оздоблення. Публикация посвящена исследованию интерьеров киевских жилых зданий второй половины ХІХ – начала ХХ ст. В основу положен анализ материала: натурных исследований автора, архивных и библиографических источников. В статье проанализированы особенности стилистического решения жилых интерьеров киевских особняков и доходных домов исследуемого периода, их объёмно-планировочная структура и способы их архитектурно-художественной отделки. Stylistic decision of the Kievan housing interior of the second half of 19th – in the began of 20th centuries This article is dedicated to the research of the interiors of Kyiv dwellings built in the second half of XIX and in the beginning of XX century. The study of the archival and bibliographical sources as well as the figural research done by the author make the basis of the publication. The study on the stylistic particularities, artistic and architectural decoration and volumetric structure of the interiors of Kyiv mansions and tenement buildings of that time is given in this article. 2009 Article Стилістичне вирішення київського житлового інтер’єру другої половини ХІХ – початку ХХ століть / О.М. Сердюк // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 16. — С. 55-64. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. 966-531-142-5 2078-0133 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/14269 uk application/pdf Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Архітектурна та містобудівна спадщина Архітектурна та містобудівна спадщина |
| spellingShingle |
Архітектурна та містобудівна спадщина Архітектурна та містобудівна спадщина Сердюк, О.М. Стилістичне вирішення київського житлового інтер’єру другої половини ХІХ – початку ХХ століть |
| description |
Публікація присвячена дослідженню інтер’єрів київських житлових будівель другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Матеріали побудовані на аналізі: натурних досліджень автора, архівних та бібліографічних джерел. У статті аналізуються особливості стилістичного вирішення житлових інтер’єрів київських особняків і прибуткових будинків досліджуваної доби, їх об’ємно-планувальна організація й засоби їх архітектурно-художнього оздоблення. |
| format |
Article |
| author |
Сердюк, О.М. |
| author_facet |
Сердюк, О.М. |
| author_sort |
Сердюк, О.М. |
| title |
Стилістичне вирішення київського житлового інтер’єру другої половини ХІХ – початку ХХ століть |
| title_short |
Стилістичне вирішення київського житлового інтер’єру другої половини ХІХ – початку ХХ століть |
| title_full |
Стилістичне вирішення київського житлового інтер’єру другої половини ХІХ – початку ХХ століть |
| title_fullStr |
Стилістичне вирішення київського житлового інтер’єру другої половини ХІХ – початку ХХ століть |
| title_full_unstemmed |
Стилістичне вирішення київського житлового інтер’єру другої половини ХІХ – початку ХХ століть |
| title_sort |
стилістичне вирішення київського житлового інтер’єру другої половини хіх – початку хх століть |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Архітектурна та містобудівна спадщина |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/14269 |
| citation_txt |
Стилістичне вирішення київського житлового інтер’єру другої половини ХІХ – початку ХХ століть / О.М. Сердюк // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 16. — С. 55-64. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT serdûkom stilístičneviríšennâkiívsʹkogožitlovogoínterêrudrugoípolovinihíhpočatkuhhstolítʹ AT serdûkom stilističeskoerešeniekievskogožiliŝnogointerʹeravtorojpolovinyhíhnačalahhv AT serdûkom stylisticdecisionofthekievanhousinginteriorofthesecondhalfof19thinthebeganof20thcenturies |
| first_indexed |
2025-11-25T22:05:17Z |
| last_indexed |
2025-11-25T22:05:17Z |
| _version_ |
1849801644231884800 |
| fulltext |
55
99. Там само. – С. 13–14.
100. Никитенко Н.Н. Русь и Византия… – С. 128.
101. ПСРЛ. Лаврентьевская летопись… – Стлб. 114.
102. Нікітенко М.М. На зорі християнського Києва… – С. 53–56.
103. Про розповсюдження культу Архангела Михаїла доби хрещення Русі див.:
Нікітенко М.М. На зорі християнського Києва… – С. 36–62.
О.М. Сердюк
Стилістичне вирішення київського
житлового інтер’єру другої половини
ХІХ – початку ХХ століть
Публікація присвячена дослідженню інтер’єрів київських житлових буді-
вель другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Матеріали побудовані на аналізі:
натурних досліджень автора, архівних та бібліографічних джерел. У стат-
ті аналізуються особливості стилістичного вирішення житлових інтер’єрів
київських особняків і прибуткових будинків досліджуваної доби, їх об’ємно-
планувальна організація й засоби їх архітектурно-художнього оздоблення.
Тотальне нищення та спотворення традиційної міської забудови,
наступ будівельної лихоманки на центральну частину Києва призводить
до непоправних втрат її історико-культурної значущості, цілісності міс-
тобудівних комплексів. Архітектурний нігілізм, нівелювання художніх та
мистецьких якостей інтер’єрів київського житла досліджуваної доби при-
звели до його практично повного знищення. Ця тема залишається з одного
боку практично не висвітленою в літературі й недослідженою, а з іншого
– актуальною, оскільки проблеми, що вирішували київські архітектори про-
ектуючи житлові інтер’єри на межі ХІХ – початку ХХ ст., не втратила своєї
актуальності для нинішнього їх покоління.
Дане дослідження побудоване на вивченні іконографічних матеріалів
архівних проектів, історико-архітектурних інвентаризацій, Зводу пам’яток
історії та культури України, а також бібліографічних досліджень.
Архітектура та планувальне вирішення житлового інтер’єру завжди
залежало від тієї чи іншої історичної доби, етапів розвитку архітектури в
цілому та її стилів зокрема [1]. Київ досліджуваного періоду був просто-
ровою моделлю суспільства, в його образі відображалися філософські та
релігійні уявлення мешканців, їхній менталітет. Для поліетнічного Києва
межі XIX–XX ст. в архітектурі житлових будинків була характерна велика
кількість стильових явищ – від еклектизму, історичних стилізацій до різних
варіантів модерну, з пошуками національної своєрідності [2].
У другій половині ХІХ ст. в архітектурі Києва розширився діапазон
використання різноманітних історичних стилів для відтворення, не зберіга-
ючи при цьому єдності та чистоти архітектурної форми; настав час еклекти-
56
ки. Якраз у цей період сформувалася ідеологія масової культури, – масової
не за кількістю збудованих споруд, культури «будування» архітектурної
форми, що створювалася архітекторами для масового споживання. Проте,
за внутрішньою сутністю масове будівництво Києва в другій половині
ХІХ ст. все ж прагнуло бути унікальним. Кожний архітектор створював
умовну власну неповторність деталей художнього стилю. В архітектурних
будівлях Києва доби еклектики фасади ніби відривалися від об’єму спо-
руди й існували самі собою, художній стиль фасаду – від стилю інтер’єру.
Натомість, в інтер’єрах кожної будівлі існувала велика кількість художніх
стилів; при цьому стиль був декоративною деталлю, мотивом, запозиченим
із архітектури певної доби [3]. В зазначений час київські архітектори копі-
юють і тиражують будь-яку архітектурну форму: від античності до бароко.
Звідси витікав головний принцип “вибору”, механічного набору різних за
стильовими ознаками архітектурних форм, які довільно відтворювалася
на фасадах або в інтер’єрах, імітували певні мотиви та ігнорували цілісну
художню систему, стиль з якого вони були запозичені [4].
Для київського міського середовища характерними стають рівнознач-
ність архітектурних форм різних історичних стилів, рівномірність акцентів,
рівноцінність набору декоративних деталей на фасадах. У добу еклектики
архітекторами відтворювалися й тиражувалися будь-які художні мотиви
і архітектурні форми. Вони пристосовувалися до конкретних розмірів та
форм віконних і дверних прорізів, пілястр, колон, огорожі балконів; вини-
кала певна одноманітність, рівнозначність кожної з житлових будівель у
міському середовищі, в архітектурних ансамблях площ і вулиць [5].
Одним із характерних прикладів доби еклектики в архітектурі київ-
ських житлових будівель є “Шоколадний будинок” на вул. Шовковичній, 17.
Особняк, який отримав таку поетичну назву за кольором фасадів, був збу-
дований у формах неоренесансу в садибі барона В. Ікскюль-Гільденбанда в
1898–1901 роках. У будівництві брав участь відомий київський архітектор
В. Ніколаєв. Невдовзі особняк перейшов до С. Могильовцева. На головному
фасаді будівлі виділявся портал із фронтоном, прикрашеним геральдичною
символікою. Цікавим у оздоблені фасадів над вікнами першого поверху та в
інтер’єрі парадного під’їзду було використання мотиву кадуцея – атрибуту
бога торгівлі Меркурія [6]. Інтер’єри кожного приміщення особняку мали
виразне декорування, в них були використані стилізаційні принципи готики
(їдальня), бароко (вітальня), мавританський, неоруський стилі (кабінет)
і стиль модерн (будуар), що було характерним для еклектики [7].
У київській житловій архітектурі доби еклектики (особливо це харак-
терно для прибуткових будинків) архітектурний мотив перетворився на
символ, став носієм головної ідеї архітектури будівлі, її сутності та художніх
особливостей. Фасади житлових будинків набували рис одноманітності й
буденності, вони не мали співпідпорядкованості архітектурних елементів,
гармонії їх співвідношення. В архітектурному вирішенні фасадів утрачався
головний закон будь-якого художнього стилю: підпорядкування другоряд-
ного головному, співвідношення конструкції та архітектурних форм.
57
Наприкінці ХІХ ст. художні форми житлових будівель набувають над-
звичайної насиченості, їх пластика почала тяжіти до доби бароко. Уявне
багатство архітектурних форм і деталей фасаду вабило мешканців до житла
такого типу. Пластика, скульптура, об’ємний ліпний декор з’явилися в вели-
кій кількості на фасадах будівель у 70–90–х роках ХІХ ст.; змінилося вирі-
шення поверхні фасадів, замість пласкості з’явилася живописність з великою
кількістю об’ємних деталей: бань, веж і великих еркерів. Такими будівлями
були забудовані цілі фронти вулиць Володимирської, Малої Житомирської,
Михайлівської, Богдана Хмельницького та багатьох інших [8].
Демократизація процесу формування житлових інтер’єрів проявлялася
в тенденції до створення універсального, позастанового типу художньо-
го оздоблення міського житла. Все, що створювалося архітекторами та
художниками, базувалося на єдиній схемі еклектичності побудови форм.
Використання елементів різних художніх стилів було тільки прикрасою, що
не зачіпало і не впливало на просторово-планувальну структуру будівель.
Вибір “стилю” був продиктований архітектору замовником не з ідейних
міркувань, а смакових, випадкових. Нові винаймачі житла – купці, інженери,
чиновники, ремісники – вважали за необхідне, щоб їх будівлі та помешкан-
ня не відрізнялися від дворянських. Вони наслідували житло такого типу,
і це згодом перетворилося на масове явище, – такі були смаки цієї доби. До
послуг нових замовників була розвинена промисловість, що виготовляла
дешеві “розкішні” предмети, і небачений сплеск будівництва, що виросло за
об’ємом, зводило “палаци”, розділені на помешкання, які здавалися найма-
чам. До 80–х років ХІХ ст. у київській житловій архітектурі склалися основні
типи помешкань прибуткових будинків, що будували для середнього класу.
Практично все художньо-декоративне оздоблення, що було виконане
для житлових будівель у добу еклектики, мало масовий, тиражований харак-
тер. Це ліпний декор, художній метал, кахляні печі. Таким, наприклад, було
художнє оздоблення помешкань, у т.зв. мавританському стилі – в інтер’єрах
особняків архітектора В. Ніколаєва на вул. Грушевського, 20 (1897),
вул. Шовковичній, 17/2 (1899), вул. Терещенківській, 9 (1882–1884). Кахляні
печі фірми Андржейовського, однакові за формою та характером оздоблен-
ня в житлових інтер’єрах прибуткових будинків на вул. Ярославів Вал, 1
(1896–1898), вул. Банковій, 10 (1903) архітектора В. Городецького тощо [9].
У житлових помешканнях доби еклектики всього було достатньо, і
навіть забагато, – як відображення нової ідеології, яка втілювала нові уявлен-
ня про красу. В інтер’єрах панує повне змішання історичних стилів із праг-
ненням до насичення простору різними предметами, що створювало відчуття
перевантаженості: меблі, картини, скульптура, посуд, килими. Як результат
створювалося відчуття затиснення, замкненості приміщень: кабінету, віталь-
ні, спальні. Предмети в житлових інтер’єрах стають масивними, важкими,
зокрема, меблі – темні за кольором, переважно твердих порід дерев (дуба та
горіха). Предмети ужиткового мистецтва дрібнішають за формою, тиражу-
ються й знецінюються. У великій кількості вони прикрашають полиці камінів,
58
столики, етажерки [10]. Доба еклектики культивувала спокій і розкіш житло-
вих помешкань. Красиве ототожнювалося з багато вбраним, знецінювалася
художня система. Демократизація мистецьких цінностей призвела до масо-
вості; архітектура й мистецтво орієнтувалися на масовий смак і масове спо-
живання. Яскравим прикладом цього була стилістика прибуткового будинку
на вул. Ярославів Вал, 16 [11]. Чотириповерховий цегляний будинок був спо-
руджений у ряду забудови вздовж червоної лінії вулиці в 1897–1898 роках.
Роботи проводилися за проектом і під керівництвом техніка-архітектора
А. Краусса. В житлових приміщеннях будівлі й дотепер збереглися живопис-
ні панно-натюрморти з овочами, фруктами та предметами сервіровки столу,
можна бачити печі з білих кахель, насичений ліпний декор.
Кількість декоративних деталей на фасадах київських житлових буді-
вель доби еклектики була символом не тільки вартості будівлі, але й її краси.
На фасадах і в інтер’єрах будинків не залишалося жодного вільного місця:
надмірний ліпний декор із позолотою, монументальний живопис і архітек-
турна кераміка. Інтер’єр ХIХ ст. поєднував у собі надмірність форм із дріб-
ністю й тяжінням до крупних масштабів, конкретність форми планування
з інтимністю та захопленням грандіозністю, помпезністю і подрібненістю.
Ці якості підпорядковувалися особливостям об’ємно-просторової орга-
нізації планування, індивідуальним смакам. Захоплення найдрібнішим,
деталями було характерним для інтер’єрів еклектики. Конкретність і різно-
маніття художніх форм стали еталоном краси. За таким принципом виріше-
но інтер’єри особняку С. Лібермана – київського 1–ї гільдії купця та цукро-
промисловця (вул. Банкова, 2 (1898), арх. В. Ніколаєв). Інтер’єри майже
всіх приміщень обох поверхів цієї будівлі відзначалися насиченим декором:
ліпні стелі, карнизи, двірні заповнення, мармурові підвіконня, бронзові
віконні та дверні прибори, інкрустований паркет. Особливістю помешкань
особняка С. Лібермана була наявність пишно декорованих кахляних печей
заводу І. Андржейовського – різних за формою, кольором і стилем [12].
Доба еклектики проявилася в усьому: прийомах, мотивах, “стилях”.
Одноманітність прийомів практично виключала можливість художнього
новаторства, серед архітекторів і художників. У другій половині ХІХ ст.
кожний київський архітектор вибирав свій власний шлях і доводив своїми
творіннями власне розуміння архітектури. Як результат порушувався зв’язок
між об’ємно-просторовим рішенням, архітектурною формою та функціо-
нальним призначенням житлової будівлі, втрачалася система взаємозв’язку
декоративного вирішення архітектури фасадів з інтер’єром. Яскравим при-
кладом цього було архітектурне вирішення особняку на вул. Липській, 16,
розташованого вздовж червоної лінії забудови. Споруджений він за проектом
арх.П. Голландського на замовлення графині Н. Уварової в 1912 р. Цей дво-
поверховий цегляний будинок із характерними античними деталями та скуль-
птурними барельєфами на фасадах привертав увагу своєю репрезентативніс-
тю. Композиції всіх фасадів будівлі були вирішені в стилі ампір. У особняку
збереглися житлові помешкання з насиченим ліпним декором і монументаль-
59
ним живописом, мармуровими камінами, різьбленням і плавленим богемським
віконним склом. Інтер’єри особняку були пишно декоровані в стилі рококо,
багато оздоблені ліпленням із позолотою, оббиті шовком стіни у поєднанні
з монументальним розписом створювали святковий і піднесений настій [13].
Світогляд доби еклектики був сформований ще в 30–х роках ХІХ ст.
і знайшов своє ідеологічне втілення у відомому вислові М. Гоголя: “Мені
раніше приходила дуже дивна думка: я думав, що було б дуже добре мати
в місті таку вулицю, яка б вміщала в собі архітектурний літопис. Ця вулиця
зробилася б тоді … історією розвитку смаку … варто було б тільки пройтися
нею, щоб дізнатися все” [14]. Такою була головна ідея естетики цієї доби.
Втіленням цієї ідеї може слугувати київський особняк Богдана та Варвари
Ханенків (вул. Терещенківська, 15 (1887). Дослідники припускають, що авто-
ром проекту був архітектор Роберт-Фрідріх Мельцер [15]. Фасад особняку
вирішений із використанням мотивів ренесансу. Над декоративно-художнім
вирішенням інтер’єрів будівлі працював архітектор Марконі. Принципом
внутрішньої організації особняку була зміна декорацій, широка можливість
вибору різноманітних історичних варіацій на теми ренесансу, готики, “гол-
ландського стилю” ХVІ ст. Внутрішній простір особняку Ханенків – послі-
довний ряд художніх стилізацій: “…перед нами типовий приклад еклектики:
не вулиця–“підручник”, а “підручник”–будинок. Світ київського особняка
це – хитросплетіння стилізації справжніх речей, у якому грань упізнаності
стирається, урівнюючи вмілу підробку ХІХ ст. з її зразком ХVІ століття” [16].
E київській архітектурі доби еклектики існувала ціла низка напрямів.
Популярною була псевдоготика, її широко застосовували в декорі інтер’єрів
особняків і помешкань прибуткових будинків, особливо – кабінетів і біблі-
отек. Одночасно зберігалися всі варіанти класичних стилів – бароко, рене-
сансу, рококо. Житлові будівлі у цих “стилях” з’являлися й тиражувалися у
великій кількості. Зі східними “стилями” були пов’язані відчуття розкошу,
спокою, що використовувалося в інтер’єрах ресторанів, кафе та в декоратив-
ному оздобленні віталень деяких житлових будівель.
До кінця ХІХ ст. кожен із головних художніх напрямків еклектики вия-
вив ознаки самознищення художньої системи. Цьому процесу відповідала
еволюція художньої думки. Художники та архітектори шукали вихід із цієї
кризи, що сприяло виникненню могутнього руху, який був початком нового
стилю, нової доби – доби модерну. Однак, не зважаючи на те, що наприкінці
ХІХ ст. був відчутний перелом у світогляді, настроях, який свідчив про фор-
мування нового художнього стилю, парадокс полягав у тому, що еклектика
в київській житловій архітектурі не припинила свого існування практично
до 20–х років ХХ ст., продовжуючи побутувати паралельно з новим стилем.
На початку ХХ ст. в Києві з’являються перші споруди у стилі модерн.
Цей стиль приходить до Києва з деяким запізненням – на початку 1890–х
років, коли в Європі вже тривав процес його переживання [17]. В київський
житловій архітектурі модерн знайшов своє коло архітекторів. Найбільш
яскраво та повно він – як стиль доби – виявився в архітектурі саме жит-
60
лових будівель: спочатку особняків, потім – прибуткових будинків [18].
Одночасно, проектування житла, що було задумано як індивідуальне,
почало набувати масового характеру, зазнаючи впливу смаку замовників.
Орієнтація київських архітекторів на смаки та потреби “споживача” впли-
вала та надавала процесу творення стилю суто місцевих особливостей [19].
Однією з перших житлових будівель у стилі модерн у Києві був прибут-
ковий будинок на вул. Банковій, 10 (1902–1903) [20]. Цей будинок був збу-
дований архітектором В.Городецьким як прибутковий; із головного фасаду
він сприймався як невелика триповерхова споруда, насправді маючи ще два
поверхи та цоколь. Асиметрично розташовані об’єми будинку з насиченими
пластикою фасадами активно формували міський силует. Головним компози-
ційним центром інтер’єру були парадні сходи, – їх широкі мармурові марші
заповнені світлом, що ллється через вікна, дійсно справляли враження. Вікна
займали всю ширину площадок між сходовими маршами і були своєрідним
пейзажним тлом. Сходи декоровані ліпним декором у вигляді мисливських
трофеїв і гербових щитів із зображенням геральдичної символіки, стіни
декоровані поліхромними панно зі сценами полювання [21]. В організації
внутрішнього простору інтер’єру архітектор майстерно зіставляв різні за
масштабами приміщення: об’єм сходів і невеликі за розмірами житлові
помешкання зі значною площею їдальнею і холом парадного під’їзду.
Формувався новий стиль у Києві досить складно. Прибутковий будинок
В. Городецького ще декілька років залишався однією з не багатьох модерно-
вих будівель у місті. Масовий смак замовників диктував особливості і цього
стильового напрямку в київській архітектурі, що втілився у суміші елементів
модерну, ренесансу, бароко. Прикладом можуть слугувати інтер’єри віта-
лень у відомому прибутковому будинку О. Родзянка (вул. Ярославів Вал, 14
(1910), технік-архітектор В. Клуг), у оздобленні житлових помешкань при-
буткових будинків на вул. Гончара, 30 (1910); вул. Великій Житомирській,
8/14 (1910) [22] та багатьох інших. Слід зазначити, що навіть в інтер’єрах
згаданого будинку В. Городецького були встановлені типові, виконані
в традиціях еклектики кахляні печі, що випускалися київським заводом
І. Андржейовського протягом багатьох років [23].
Київські житлові будівлі стилю модерн із їх масивними атіками, ерке-
рами, пластичним ліпним декором, керамічними вставками і панно були не
тільки важливими містобудівними акцентами, але й важливими об’єктами
художнього сприйняття, які збагачували міське середовище. Яскравий інди-
відуалізм – різноманітність конструктивного та декоративного вирішення
фасадів – робили будівлі модерну початку ХХ ст. одними з найбільш вираз-
них об’єктів у традиційній забудові Києва. Серед київських прибуткових
будинків не було збудовано двох однакових: загальне об’ємно-просторове
вирішення, обумовлене формою земельної ділянки, композиція фасадів,
набір декоративних елементів у оздобленні зовнішніх архітектурних форм
та їх інтер’єрів стали підтвердженням найрізноманітніших художніх при-
йомів стилю модерн [24].
61
Індивідуальність вирішення житлових будівель проявлялася не тільки
в особливостях творення стилю, але й у творчості кожного з архітекторів,
які на межі ХІХ–ХХ ст. творили в стилі модерн. Бурхливий розвиток будів-
ництва в Києві цього часу спонукав їх до творчості. Велика кількість літе-
ратури – енциклопедії, довідники, періодичні видання – давали можливість
архітекторам знайомитися з останніми досягненнями архітектури, дозволя-
ли створювати проекти та здійснювати будівельні роботи на високому рівні.
Художні форми європейського модерну творчо переосмислювалися, при-
стосовувалися до місцевих особливостей, вимог замовників, набували ново-
го змісту й значення. Будівлі за проектами архітекторів О. Вербицького,
П. Альошина, В. Городецького, І. Бєляєва, Е. Брадтмана, Ф. Олтаржевського,
Й. Зекцера, В. Безсмертного, П. Жукова, Г. Лєдоховського, А. Феокритова,
А. Трахтенберга, В. Клуга, В. Рикова надавали неповторності та своєрід-
ності вулицям Миколаївській, Хрещатику, Маріїнсько-Благовіщенській,
Великій Васильківській, Кузнечній, Великій Житомирській, Львівській,
Малій та Великій Підвальній, Банковій, Лютеранській…
У 10–20–х роках ХХ ст. значно змінює свій вигляд центральна частина
Києва. Зносяться цілі квартали малоповерхової забудови, на місці котрої
з’являються великомасштабні будівлі. Прогрес будівельної техніки та
інженерного обладнання, поява нових матеріалів для будівництва (бетон,
металеві каркаси), подорожчання земельних ділянок у центральних районах
міста призводять до зростання кількості поверхів у прибуткових будинках.
Будівлі, розміщені на невеликих земельних ділянках, мали п’ять, шість,
сім або вісім поверхів. Значних змін зазнала організація та планувальна
структура київського житлового інтер’єру: більшою стала площа житлових
помешкань, ширшими сходи, двері та вікна змінили розмір і форму, нова
естетика змінює характер декоративного оздоблення. До сприйняття житло-
вих інтер’єрів будівлі готували емоційні враження від фасадів, вестибулю;
стилізований портал, форма прорізу та декор заповнення дверей – все це
посилювало ефект театральності, видовищності, що входило до творчої про-
грами стилю модерн [25].
Модерн у житловому інтер’єрі відрізнявся цілісністю підходу до
архітектурно-художнього вирішення. Мотиви стилю з характерним йому
рослинним орнаментом, мотивами болотяних рослин, квітів, маскаро-
нів “захоплюють” усі види мистецтва й типи архітектурних будівель.
В інтер’єрах з’являються предмети мистецтва, меблі, освітлювальні прила-
ди, посуд. Характерними стають архітектурно-художні форми фасадів спо-
руд, їх об’ємно-планувальне рішення, характер декоративного оздоблення.
Однією з характерних ознак стилю стають форми віконних прорізів, малю-
нок їх дерев’яного та скляного заповнення [26].
Особливого значення в інтер’єрі набуває ліпний декор: активні гнуч-
кі лінії, витягнуті, опуклі форми з певною кольоровою сріблясто-сірою,
блідо-рожевою та зеленкувато-болотяною гамами. Декор застосовувався
у вигляді фризів і розмальовувався за допомогою трафаретів. Найбільш
поширеними були зображення квітів ірису, маку, лілії, будяку в поєднанні
62
з довгими гнучкими стеблами трав і листям; пізніше орнамент стає лінійний
із мотивами меандру.
Виробництво художньо-декоративного оздоблення в київській житло-
вій архітектурі мало місцевий характер і було як масовим, так і індивіду-
альним. Причому як масове, так і індивідуальне визначалося архітектором
на рівні створення проекту житлової будівлі. Для прибуткових будинків
київські архітектори проектували не тільки декоративне вирішення фасадів
та об’ємно-планувальну структуру, але й розробляли всі мотиви та форми
ліплення, металу, елементи художнього оздоблення – від фурнітури до
ручок на дверях і освітлювальних приладах [27]. Ліпне декоративне оздо-
блення різного розміру, форми, кольору та фактури стає домінуючою озна-
кою стилю. Архітектори керували процесом будівництва надаючи великого
значення не тільки художньому оздобленню, але й вирішенню об’ємно-
просторової структурі інтер’єру. В житлових інтер’єрах перше враження
формував вестибуль будівлі, який неможливо було уявити без ліпного оздо-
блення. Архітектори та художники модерну в своїй творчості звертаються до
мотивів природи. Звивисті лінії разом із рельєфною поверхнею стін, ліпни-
ною та поліхромним пофарбуванням утворювали виразний образ. Особливе
місце в художніх мотивах модерну Києва займала каштанова гілка з листям.
Варіації на тему каштана були дуже популярними скрізь: у ліпному декорі
фасадів будівель, на стелі та стінах помешкань, в архітектурній кераміці.
Великого значення архітектори надають металу; він стає переваж-
но авторським, промальованим архітектором, кованим із пластичними,
живописним малюнком. Це огорожа балконів, парапетів, сходів, ліфтових
шахт, решітки камінів. Під впливом прагнення до індивідуалізації житла
характер художнього металу змінився. Розповсюджене в другій половині
ХІХ ст. литво, часто – тиражоване, поступилося місцем кованому мета-
лу, виконаному за ескізами архітектора. Яскравими зразками авторського
малюнку художнього металу була кована огорожа сходових маршів у при-
буткових будинках на вул. Кравченка, 21; вул. Гончара, 74 (1910–1911,
арх. П. Альошин), вул. Ярославів Вал, 4 (1907), арх.. Й. Зекцер) й інших [28].
Розмаїтість враження від сприйняття житлового інтер’єру досягалася
цілою системою художніх засобів. Вікна та двері в будинках, зведених
у стилі модерн, виконували не тільки конструкційні функції, але й мали
декоративне навантаження; їх форми ускладнилися, викривилися, великі за
розмірами (дво-, три-, іноді – чотиристулкові), вони поєднували житловий
інтер’єр із оточуючим міським середовищем. Органічно пов’язаними зі
стилістикою мистецтва модерну були столярні заповнення прорізів дверей і
вікон. Різноманітність їх форм і засобів декорування входила до концепту-
альних основ стилю.
Особливого звучання в київських житлових будівлях доби модерну
набувала керамічна плитка, яку використовували, як у декоруванні фасадів,
так і інтер’єрів помешкань. Керамічна плитка різноманітних кольорів і від-
тінків широко використовувалася київськими архітекторами для декору-
вання фасадів будівель. Зокрема, це характерно для творчості архітекторів
63
Й. Зекцера, О. Вербицького й інших. Великого поширення за доби модерну
в Києві набула практика т.зв. керамічних вставок на фасаді будівлі, що
урізноманітнювали декор, підкреслюючи його фактуру. Окрасою фасадів
були монументальні керамічні панно. Так, на прибуткових будинках на
вул. Лютеранській, 15 (арх. О. Вербицький), виконане в 1908 р. за моти-
вами художника М. Врубеля), на бульв. Шевченка (1908) із зображеннями
беріз у різному стані – під час бурі, у спокою тощо. Проте, якщо декор на
фасадах будівель архітектори намагалися якнайбільше індивідуалізувати,
то в інтер’єрах, особливо в покритті підлоги під’їздів і вестибулів, найчас-
тіше зустрічається плитка, яку масово виробляла тогочасна промисловість.
У Києві найбільшого поширення набула продукція харківського заводу
Бергенгейма, а також плитка із заводів торгових фірм “Мушкат і Син” та
“Дзевульський і Лонге” [29].
Підсумовуючи слід зазначити, що найбільш масовим явищем у тради-
ційному містобудівному середовищі Києва була житлова забудова, що скла-
лася протягом ХІХ – початку ХХ ст. В комплексі з громадськими спорудами
житлова забудова формувала міську тканину свого часу.
1. Бачинська Л.Г. Архітектура житла: Проблеми теорії та практики структуроутво-
рення. – К., 2004. – 408 с.
2. Історія Українського архітектури / Ю.С. Асєєв, В.В. Вечерський, О.М. Годованюк
та ін. – К.: Техніка, 2003. – 472 с.
3. Кириченко Е.И. Русская архитектура 1830–1910–х годов. – М.: Искусство, 1978.
– 400 с.
4. Лукомский Г.К. О новом киевском строительстве // Искусство в Южной России.
– 1913. – № 7–8. – С. 374–375.
5. Історія української архітектури…
6. Друг О.М., Малаков Д.В. Особняки Києва “Кий”: – К., 2004. – С 264–272 с.
7. Сердюк О., Мокроусова О. Монументальний живопис в інтер’єрах київських осо-
бняків та прибуткових будинків доби еклектики та модерну // Родовід. – 1995. – № 12.
– С. 78–87.
8. Історія української архітектури…
9. Сердюк О., Шулешко І. Київські кахлі // Образотворче мистецтво. – 1993. –
№ 3–4. – С. 25–28.
10. Роздорожнюк Е. Інтер’єр масового житла у Києві наприкінці ХІХ – на почат-
ку ХХ ст. (Проблеми вивчення і реставрації) // Архітектурна спадщина України /
НДІТІАМ. – К., 1995. – № 2.
11. Історико-архітектурна інвентаризація. Фонд науково-проектної та облікової
документації на пам’ятки культурної спадщини України Науково-дослідного інституту
пам’яткоохоронних досліджень. – К., 1994.
12. Сердюк О., Шулешко І. Вказана праця. – С. 25–28.
13. Сердюк О., Мокроусова О. Вказана праця.
14. Кириченко Е.И. Вказана праця.
15. Друг О.М., Малаков Д.В. Вказана праця. – С. 467–483.
16. Акинша К.А. Мир Ханенко // Панорама искусств. Вып. 11: [Сб. статей и публи-
каций]. – М., 1988. – С. 332–348.
64
17. Берсенева А.А. Европейский модерн: венская архитектурная школа. –
Екатеринбург: Изд. Уральского университета, 1991. – 209 с.
18. Борисова Е., Каждан Т. Русская архитектура конца ХІХ – начала ХХ века. –
М., 1971. – 240 с.
19. Ясиевич В. Архитектура Украины на рубеже ХІХ–ХХ веков. – К.: Будівельник,
1988. – 472 с.
20. Звід пам’яток історії та культури України: Енцикл. вид.: У 28 т. – Київ: Енцикл.
вид. – Кн. 1, ч. 1. А–Л. – К.: Голов. ред. Зводу пам’яток історії та культури при вид–ві
“Укр. енциклопедія” ім. М.П. Бажана, 1999 – 584 с.
21. Там само.
22. Історико-архітектурна інвентаризація…
23. Сердюк О., Шулешко І. Вказана праця.
24. Скібіцька Т. Прибутковий будинок як провідний архітектурний тип у забудові
міст України кінця ХІХ – початку ХХ ст. // Теорія та історія архітектури. – К., 1995. –
С. 105–117.
25. Кириченко Е.И. Вказана праця.
26. Роздорожнюк Е. Вказана праця.
27. Сердюк О., Шулешко І., Рутян І. Модерн в інтер’єрі київського прибуткового
будинку // Родовід. – 1995. – № 12. – С. 29–42.
28. Історико-архітектурна інвентаризація…
29. Сердюк О., Шулешко І., Рутян І. Вказана праця.
Сердюк Е.М. Стилистическое решение киевского жилищного инте-
рьера второй половины ХІХ – начала ХХ в.
Публикация посвящена исследованию интерьеров киевских жилых зданий
второй половины ХІХ – начала ХХ ст. В основу положен анализ материала:
натурных исследований автора, архивных и библиографических источни-
ков. В статье проанализированы особенности стилистического решения
жилых интерьеров киевских особняков и доходных домов исследуемого
периода, их объёмно-планировочная структура и способы их архитектурно-
художественной отделки.
Serdyuk O.M. Stylistic decision of the Kievan housing interior of the
second half of 19th – in the began of 20th centuries
This article is dedicated to the research of the interiors of Kyiv dwellings built
in the second half of XIX and in the beginning of XX century. The study of the
archival and bibliographical sources as well as the figural research done by the
author make the basis of the publication. The study on the stylistic particularities,
artistic and architectural decoration and volumetric structure of the interiors of
Kyiv mansions and tenement buildings of that time is given in this article.
|