Етапи містобудівного розвитку м. Кривий Ріг
Saved in:
| Date: | 2009 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/14287 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Етапи містобудівного розвитку м. Кривий Ріг / М.Ю. Тямін // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 16. — С. 255-268. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-14287 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Тямін, М.Ю. 2010-12-17T16:39:47Z 2010-12-17T16:39:47Z 2009 Етапи містобудівного розвитку м. Кривий Ріг / М.Ю. Тямін // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 16. — С. 255-268. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 966-531-142-5 2078-0133 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/14287 uk Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Міста і містечка Етапи містобудівного розвитку м. Кривий Ріг Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Етапи містобудівного розвитку м. Кривий Ріг |
| spellingShingle |
Етапи містобудівного розвитку м. Кривий Ріг Тямін, М.Ю. Міста і містечка |
| title_short |
Етапи містобудівного розвитку м. Кривий Ріг |
| title_full |
Етапи містобудівного розвитку м. Кривий Ріг |
| title_fullStr |
Етапи містобудівного розвитку м. Кривий Ріг |
| title_full_unstemmed |
Етапи містобудівного розвитку м. Кривий Ріг |
| title_sort |
етапи містобудівного розвитку м. кривий ріг |
| author |
Тямін, М.Ю. |
| author_facet |
Тямін, М.Ю. |
| topic |
Міста і містечка |
| topic_facet |
Міста і містечка |
| publishDate |
2009 |
| language |
Ukrainian |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| format |
Article |
| isbn |
966-531-142-5 |
| issn |
2078-0133 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/14287 |
| citation_txt |
Етапи містобудівного розвитку м. Кривий Ріг / М.Ю. Тямін // Праці Центру пам’яткознавства: Зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 16. — С. 255-268. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT tâmínmû etapimístobudívnogorozvitkumkriviiríg |
| first_indexed |
2025-11-26T16:38:02Z |
| last_indexed |
2025-11-26T16:38:02Z |
| _version_ |
1850628415449726976 |
| fulltext |
255
У 1960–1980–х роках у Саксаганському районі міста споруджується жит-
ловий масив Ювілейний. Наприкінці 1970–х – у 1990–х роках на північ-
ному сході Жовтневого району Кривого рогу розвивається житловий масив
Індустріальний. У 1970–х – 1996 р. у північній частині Тернівського району
Кривого рогу на землях радгоспу ім. Т.Г. Шевченка споруджується мікро-
район Даманський. У 1970–1980–х роках у Саксаганському районі міста
виростає мікрорайон Сонячний. У 1979–1988 роках у Довгинцевському
районі міста будується мікрорайон Східний, у 1980–х роках формується
мікрорайон Зарічний, у 1991 р. – мікрорайони Східний 1 та Східний 2.
Останні два нині продовжують забудовуватися [4].
Таким чином, упродовж останніх 350 років на території Кривого Рогу
утворився єдиний індустріальний ландшафтно-містобудівний організм, який
віддзеркалює своєрідність обличчя сучасного міста.
1. Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків. У 3–х тт. – К.: Наукова думка, 1990.
– Т.1. – 592 с.
2. Багалей Д.И. Очерки из истории колонизации степной окраины Московского
государства. – М.: Універ. тип., 1887. – С. 554–555.
3. Орловський В.М. Залізорудна промисловість України в дореволюційний період. –
К., 1974. – С. 51–51, 59, 118.
4. Енциклопедія Криворіжжя. – Кривий Ріг: ЯВВА, 2004. – Т. 1. – 699 с.; Т. 2. – 811 с.
Товстенко Т.Д., Тямин М.Ю. Территориальное и планировочное раз-
витие г. Кривой Рог
В статье впервые описана разработанная авторами схема территори-
ального и планировочного развития города Кривой Рог. В ее основу положены
даты возникновения бывших зимовников, хуторов, слобод, которые позже
переросли в селения и постепенно были присоединены к Кривому Рогу,
а также приведены краткие сведения о них.
Tovstenko T.D., Tyamin M.Yu. Territorial and town planning development
of Kryvy Rih
This article describes the first authors working out scheme of territorial and
town planning development of Kryvy Rih. The dates arising late farmsteads, vil-
lages putted the basis of this scheme. Later they development on settlements and
then added to town Kryvy Rih. The short information of this settlements brings in
this article too.
М.Ю. ТЯМІН
Етапи містобудівного розвитку
м. Кривий Ріг
Кривий Ріг – одне з унікальних історичних міст України, потуж-
ний індустріальній центр та залізничний вузол. Зараз районний центр
Дніпропетровської області. Місто займає провідне становище в еконо-
256
міці України, що обумовлене географо-геологічними характеристиками.
Розташоване у степовій зоні Придніпровської височини і Причорноморської
низовини, у верхів’ях р. Інгульця та низов’ї р. Сакса гань, яка впадає в неї на
туриторії сучасного Кривого рогу. Місто знаходиться в межах Криворізької
структури, яка має унікальні запаси залізних руд.
Завдяки сприятливим кліматичним умовам територія м. Кривий Ріг
була заселена з давніх часів. Про це свідчать археологічні знахідки, що від-
носяться до епохи пізнього палеоліту (35–12 тис. років тому; Дубова Балка,
Ковальська Балка), мезоліту (12–8 тис. років тому; мікрорайон 5–й Зарічний),
неоліту (VІ–ІV тис. до н.е.; біля селища Веселі Терни, на берегах Кресівського
водосховища, біля мікрорайону Зарічний), енеоліту та доби бронзи (ІV–
ІІІ тис. р. до н.е.; в районі Рибасова, на півдні м. Інгулець – Південного ГЗК:
кургани біля с. Рахманово, Довгинцеве, Вечірньокутська могила); зокрема,
пам’ятки ямної культури (біля с. Орджонікідзе, на території мікрорайону 5–й
Зарічний), катакомбної культурно-історичної спільноти (ХХІІІ–ХVІІ ст. до
н.е., біля шламосховища Південного ГЗК), культури багатоваликової кера-
міки (1800–1600 роки до н.е.; курган Ремонтирська могила, с. Мирівське),
пізньої бронзи (ХІV–ХІ ст. до н.е.; Південний ГЗК), скіфів (VІІІ–ІІІ ст. до
н.е.; Південний ГЗК, курган Розкопана могила біля с. Вечірній Кут), до епохи
ранніх слов’ян і Київської Русі (ІІ–VІІІ ст.).
З ХІ до ХІІІ ст. край стає ареалом кочування придніпровських полов-
ців. З середини ХІІ ст. Криворіжжя входить до складу східної монгольської
держави – Золотої Орди і до початку ХV ст. залишалося територією кочів’їв
спочатку половців, а потім буджацьких татар.
У ХV–ХVІІІ ст. Криворіжжя належало до земель Війська Запорізького
Низового, за винятком невеликого проміжку часу (1711–1737), коли ця тери-
торія формально належала Османській імперії.
Південна степова Україна та, зокрема, Кривий Ріг, привертали увагу
багатьох видатних учених, що вивчали території освоєння земель запорозьки-
ми козаками, а також учених, що досліджували історію залізорудної промис-
ловості. Інформацію про заселення Криворіжжя знаходимо в описах Гільома
Левассера де Боплана (“Опис України”), В.В. Зуєва (“Путешественные запис-
ки”, 1787). До дослідження історії колонізації краю зверталися такі визнані
українські історики, як Д.І. Яворницький (“Історія запорозьких козаків”),
Д.І. Багалій (“Очерки колонизации и быта степной окраины Московского
государства”, 1887), Н.Д. Полонська-Василенко (“Заселение южной Украины
в середине ХVІІІ ст.”); сучасні вчені – В.О. Пірко (“Заселення степової
України в ХVІ–ХVІІІ ст.”, 1993), Ю.А. Мицик (“Козацький край. Нариси з
історії Дніпропетровщини ХV–ХVІІІ ст.”) та інші.
Розвиток Кривого Рогу – як й інших індустріальних центрів Півдня
України – почався з освоєння багатих степових земель запорізькими коза-
ками. Спочатку виникли зимівники, хутори, де запорожці займалися пере-
важно мисливством, рибальством, сільським господарством. Значну частину
продуктів, виробів і худоби із зимівників поставляли безпосередньо на Січ,
невелику частину залишали для потреб сім’ї тощо. Відомі зимівники та хуто-
257
ри у балці Сухого Яру й урочищі Жовтого Лісу, Слободи Зайцеве, Залізна, які
поклали початок міста Горлівка.
На території сучасного міста Дніпропетровська існували зимівники
козацьких старшин Миколи Коржа, Лазаря Глоби та інші [2,10], на основі
яких у 40–х роках ХVІІІ ст. виникла слобода Половиця, а в 1787 р. на горі, де
тепер центральна площа, було закладене м. Катеринослав (Дніпропетровськ)
[11], що включало зазначені зимівники та слободу.
Заселення території сучасного міста Донецька (до 1924 – Юзівка,
в 1924–1961 роках – Сталіно) почалося наприкінці ХVІІ ст., коли виникли
зимівники в урочищі Олександрівка, а також нижче за течією р. Кальміус
запорожець Мандрика заснував зимівник Мандрикіне [12].
Після російсько-турецької війни 1768–1774 років і ліквідації Запорізької
Січі заселення краю активізувалося. Царським уряд жалував землі офіцер-
ській верхівці, поміщикам та обіцяв пільгові умови для козаків-переселенців.
Але згодом їх було приписано до поміщиків як кріпаків. Так, колишній
зимівник у 1803 р. став поміщицьким маєтком Авдотьїно. Населення займа-
лося переважно землеробством і скотарством. Після відкриття покладів
корисних копалин почалося промислове освоєння краю. Так, у 1820 р. на
території сучасного міста Донецька відкрили поклади кам’яного вугілля, а у
1841 р. новоросійський генерал-губернатор М.С. Воронцов на орендованій у
місцевого поміщика землі збудував рудник.
Після скасування кріпосного права на Півдні України почав створю-
ватися новий промисловий район. Поруч із рудниками споруджуються
заводи, виникають поселення для найманих робітників, здебільшого, зем-
лянки, бараки, а також для кваліфікованих робітників та інженерів – робіт-
ничі селища. Для будівництва шахт, рудників, заводів залучається іноземний
капітал. У 1881–1884 рр. була збудована Криворізька (Катерининська, зараз
Придніпровська) залізниця, що з’єднала Криворізький басейн із Донецьком
вугільним басейном і Придніпров’ям. Саме залізниця зіграла значну роль в
бурхливому економічному розвитку Криворіжжя.
Розвиток Кривого Рогу був тісно пов’язаний із історичними, зокрема,
політичними, подіями та соціально-економічними факторами (насамперед,
розвитком промисловості). Розглядаючи в цьому аспекті історію м. Кривий
Ріг, можна визначити такі етапи його архітектурно-містобудівного розвитку:
ХVІІ–ХVІІІ ст., ХІХ – початок ХХ ст., ХХ–ХХІ ст.
Місто ХVІІ–ХVІІІ ст.
З ХV–ХVІІ ст. Криворіжжя належало до земель Війська Запорозького
Низового. Тут на той час споруджувалися окремі житла запорозьких козаків
– курені, бурдюги, зимівники, які започаткували розвиток поселень, що піз-
ніше ввійшли до складу майбутнього міста Кривий Ріг.
Через землі запорізьких вольностей проходили шляхи до Туреччини,
Криму, Росії, до Азовського та Чорного морів. Найбільш відомими були
Муравський шлях, що йшов із глибини етнічної Росії – від Тули, повз
Курськ, Бєлгород, на Слобожанщину, потім через Орел на Запорожжя, далі
через Самару, Вовчі Води і Конку, нижче виходив за межі запорозьких
258
вольностей та тягнувся до Перекопу; а також Чорний або Шпаків шлях,
який починався в глибині Польщі, йшов через Львів, поблизу Умані, на
Торговище, через р. Синюху, входив до земель запорозьких вольностей і
йшов за р. Буг до шляху Керван–Іоль. Окрім Чорного шляху вздовж західної
околиці вольностей запорозьких йшли шляхи: Крюковський, Кримський
Переволочанський, Микитинський, Кизикерменський. Останній, зокрема,
проходив від Кременчука на Жовте, Курячу Балку, Недайводи, далі – водо-
ділом р. Саксагані та р. Інгульця на Кривий Ріг, далі – вздовж Інгульця, через
Давидів–Брід, в Кизикермен, до р. Дніпро і виходив на Кримський шлях.
Також відомі ще Коржів і Саксаганський шляхи [1, с. 67].
У 1648 р., коли повсталі запорожці та селяни під проводом Богдана
Хмельницького після битви під Жовтими Водами з польським військом
С. Потоцького просувалися на північ, вони зупинилися біля корчми, яка
стояла на Кизикерменському шляху. Відтак, селище, що знаходиться на пів-
ночі сучасного Кривого рогу, дістало назву Веселі Терни. Наявність корчми
свідчить, що того часу тут вже існував козацький зимівник, який став основою
формування майбутнього селища. За дослідженнями краєзнавців, цей зимів-
ник знаходився на території колишнього маєтку І.М. Харіна, залишки якого
ще збереглися до нашого часу. Як указує Д.І. Яворницький [1, с. 68], вздовж
річок Інгулець і Саксагань були розкидані значна кількість запорізьких зимів-
ників. Д.І. Багалій у своїй праці “Заселення Південної України і перші початки
її культурного розвитку”, навіть, наводить дані щодо їх кількості, зокрема,
з початку ХVІІ ст. вздовж р. Інгулець зимівників було 11, а куренів – 4, а також
1 для прикордонних військових команд. Зимівники представляли собою сво-
єрідні хутори. “Сюди приходили для лову риби по 15–20 чужих людей, котрі
залишалися тут на зиму, займалися скотарством, хліборобством та ін.”
На злитті рік Саксагані та Інгульця, за переказами, був зимівник кульга-
вого (кривого) козака Рога, що став ядром сучасного міста. Ім’я цього козака
259
ототожнюється з ім’ям реального козака Івана Рога, який у 60–70–ті роки
ХVІІ ст. був вибраний кошовим отаманом Запорозької Січі. Водночас, слід
зазначити, що урочище Кривий Ріг у документах Запорізького Коша значилося
ще до виникнення поселення. Злиття рік у вказаному місці утворювала довгий
мис у вигляді рогу. Цю територію і вважають ядром зародження м. Кривий Ріг.
До одного з найбільш ранніх також відноситься зимівник у с. Зеленому.
Д.І. Яворницький зазначає, що в запорізькому займищі Зелене перша церква
була влаштована на честь Св. Петра і Павла близько 1750–1755 років. Цього
часу її парафія була досить великою і простягалася на понад 50 верст – від
р. Зеленої до р. Жовтої [1, с. 278]. Це вказує на більш раніше походження
с. Зелене, ймовірно, в ХVІІ ст. Зимівник був розташований орієнтовно біля
старого козацького кладовища.
У ХVІІІ ст. земля запорізьких вольностей була розділена на паланки (рис.
1). Д.І. Яворницький припускає, що цей поділ відбувся у 1734 р. “Паланка”
в перекладі з турецької означає “невелика фортеця”, у запорожців це озна-
чало центральне управління, або відомість чи повіт запорізьких вольностей.
Центром паланки був двір із різними будівлями, оточений палісадниками.
Сучасна територія міста належала частково до Бугогардівської (правий
берег р. Інгулець) та Інгульської (Перевізької) паланок. Центри цих паланок
знаходилися поза межами сучасного міста: центром Бугогардівської паланки
був Гард на р. Південний Буг, Інгульської – Перевізка (біля правого берега
Дніпра) чи Кам’янка. На території Інгульської паланки знаходилися посе-
лення та зимівники, серед яких згадуються Шестерня, Кривий Ріг, Тернівка
(сучасний Тернівський район міста), Ракове [1, с. 160]. Слід зазначити, що
поселення Кривий Ріг мало особливе значення для розвитку сучасного міста.
Відомі за усними повідомленнями краєзнавця В.В. Титова зимів-
ники Андрія Ляха на Карачунах і Вечірньому Куті, на території селища
“Криворіжсталі” – кургани, які зруйнували при будівництві селища, в урочи-
щі Дубова Балка –фортифікаційні укріплення козаків.
Для надійного зв’язку російських гарнізонів, розташованих на зем-
лях, що відійшли від Туреччини після миру 1775 р. (фортеці у Таганрозі,
Кінбурні, Азові, Керчі та Єнакієві) з Росією та Україною, Запорізьким
Кошем були встановлені додаткові* 4 поштові гони. Третій із них прохо-
див Кизикерменським шляхом і з станціями на ньому були Кривий Ріг та
Інгулець, де вже існували козацькі зимівники та поселення [1, с. 459–460].
Ця подія дала поштовх для розвитку центру сучасного міста та помилково
прийнята за дату заснування міста. Пізніше селище Кривий Ріг отримало
статус державної слободи. За ним було закріплено 21 тис. десятин землі.
У ХVІІІ ст. на Криворіжжі виникають села поміщиків і поселення
колоністів. З 1775 р. відоме селище Рахманівка, що зараз входить до складу
міста, як поселення колоністів після ліквідації Запорізької Січі. На землях,
отриманих від імператора Олександра І, генерал Рахманов заснував село,
* Поштові гони в Запорожжі були встановлені наприкінці ХVІІ – у першої поло-VІІ – у першої поло-ІІ – у першої поло-
вині ХVІІІ ст.
260
що спочатку мало назву Олександрів Дар. Із 1761–1775 років також відомий
як поселення колоністів після ліквідації Запорізької Січі населений пункт
Інгулець (станція на поштовому тракті). Наприкінці ХVІІІ ст. було засноване
с. Диконька або Катеринівка (зараз – ім. Кірова), сюди поміщиця Диконська
привезла з Пензенської губернії селян, яких виміняла на собак [2]. З цього
часу відоме с. Сіромашине (сучасна Широка Дача) [2, с. 286]. Слід звернути
увагу, що найшвидше розвивався сучасний центр Кривого Рогу – в 1781 р.
тут містилося 34 двори, в 1787 р. – 68 дворів; наприкінці ХVІІІ ст. населення
складало 752 мешканця, а в 1805 р. – 1623 (рис. 2).
ХІХ – початок ХХ ст.
У 1829 р. Кривий Ріг був перетворений на військове поселення.
В 1841 р. розробляється проект нового регулярного розпланування, але цей
проект залишився на папері (рис. 3). Наступного року до Кривого рогу з
Київського і Подільського військових поселень було переведено більше
200 чоловік (рис. 2). Після ліквідації військових поселень у Кривому Розі в
1859 р. нараховувалося 554 двори, де проживало 3664 мешканців [2], зде-
більшого, державні селяни. Поруч із сільським господарством почали розви-
ватися ремесла: бондарство, гончарство, швейне виробництво, млинарство.
У 1860 р. Кривий Ріг набув статус містечка, яке займало територію на
злитті рік Інгульця та Саксагані: вздовж лівого берега Інгульця, включаючи
сучасний парк ім. газети “Правда”. Далі межі міста проходили вздовж сучас-
них вул. Кривбасівської, переходили на вул. Свердлова, завертали до вул. О.
Шмідта до перетину з вул. Українською, огинали квартали за вул. К. Маркса,
261
завертали до вулиці за кладовищем, пересікали вулиці Леніна, Чкалова,
переходили через Широківську дорогу, замикаючи міський контур знову
біля р. Інгулець.
До містечка підходили дороги з м. Кременчука, з селищ Широке,
Констянтинівка, Довгинцеве, Мусіївна та Лозоватки (рис. 2).
У ХІХ ст. з розвитком гірничодобувної промисловості навколо рудників
починають виростати робітничі селища та маєтки гірничих інженерів. Так, у
середині ХІХ ст. з’являється садиба О.М. Поля на сучасній вул. Дишинського
(Саксаганський район міста).
З 1859 р. відоме селище Гданцівка (Данцівка). Тут у 1890–1892 роках
споруджується Гданцівський чавунно-ливарний завод, перший металур-
гійний завод створений на місці видобутку залізних руд, споруджений на
кошти “Товариства криворізьких залізних руд” (рис. 4). У центральній
частині сучасного міста найбільші рудники “Червоного пласта” мали свої
невеликі робітничі селища з назвами АТ “Криворізьких залізних руд”, руд-
ник “Генріх”. У північній частині сучасного міста, у селищі Веселі Терни в
ХІХ – на початку ХХ ст. споруджується маєток І.М. Харіна на місці запорізь-
кого зимівника. Наприкінці ХІХ ст. у сучасному селищі ім. Леніна зводиться
адміністрація і починає працювати рудник промисловця С.І. Колачевського.
У сучасному Жовтневому районі Кривого Рогу з 1876 р. почав працювати
Сухобалківський рудник. Для робітників рудника будується селище (рис. 5).
Наприкінці ХІХ ст. надзвичайно інтенсивно освоюється територія
навколо тогочасного міста. Один за одним відкриваються рудники, біля
котрих зводяться селища для робітників: у 1885 р. почав працювати руд-
262
ник на території сучасного селища ім. Фрунзе, в 1886 р. був відкритий
Шмаківський рудник, що відносився до Південно-Руського Дніпровського
товариства (рудоуправління ім. К. Лібкнехта), поруч із яким з’явилося
селище; з відкриттям Олександрівського рудника (1886–1888 роки) також
виникає однойменне селище. З 1886 р. почався видобуток руди на території
сучасного рудоуправління ім. Комінтерну. В 1884–1888 роках була засно-
вана Новоолександрівка (сучасне селище Олександрівка). Олександрівський
рудник почав працювати з 1888 р. і належав Брянському товариству (зараз
рудоуправління ім. Р. Люксембург). У 1886–1895 роках почав працювати
Коломойський рудник, поруч якого також виросло однойменне селище.
На території сучасного селища ім. Артема в 1887 р. був відкритий Галківський
рудник, який заснувало Південно-Руське товариство, – при ньому також
розвивається селище. У 1891 р. з’явилося акціонерне товариство “Дубова
Балка” – так з’явився рудник “Дубова Балка” з чотирма шахтами за 7 км від
Лозоватки. Освоюється в 1899 р. Божедарівський рудник і виростає селище
Божедарівка. Наприкінці ХІХ ст. почав працювати Покровський рудник,
з цього часу розвивається й однойменне селище.
Зазначимо, що всі згадані території на той час ще не входили в межі міста.
На початку ХХ ст. м. Кривий Ріг займало частину сучасного Центрально-
міського району. Орієнтовно межа міста походила від берегової смуги перед
мостом через р. Інгулець за сучасною вул. Братиславською, вздовж витягну-
того озера до перетину з вул. Леніна, вздовж вул. Кривбасівської до перетину
263
з вул. Л. Толстого, перетинала вулиці Свердлова та О. Шмідта і, включаючи
частину кварталу між вул. О. Шмідта і Т. Шевченка, перетинала ріг вулиць
Української та Кременчуцької; переходила вздовж кварталів, що прилягають
праворуч до вул. К. Маркса, звертала на вул. Кобилянського, проходила до
перетину з просп. Миру, через вул. Широківську, далі йшла вздовж вулиць
Інгулецької та Маміна-Сибіряка, переходила через р. Інгулець і неподалік
мосту з’єднувалася із зазначеною початковою точкою.
Межі міста ХІХ – початку ХХ ст. визначені на основі накладання на
сучасну топографічну основу архівних планів селища Кривий Ріг, яке було
засноване на землях, що входили до складу Інгульської паланки Війська
Запорізького (знято з фотокопії проектного плану селища Кривий Ріг 9–го
кавалерійського округа Новоросійського військового поселення, складеного
в 1841 р. Департаментом військового поселення) та плану селища Гданцівка*.
Містечко містилося на злитті рік Інгульця та Саксагані, де був за легендою,
як уже зазначалося в даному дослідженні, зимівник козака Івана Рога; при-
лягало до поселення Гданцівки. Останнє було засноване у 60–х роках ХІХ ст.
і на початку ХХ ст. вже фактично входила до території Кривого Рогу.
ХХ–ХХІ ст.
Після революції та громадянської війни (у 1920 р.) в Кривому Розі
проживали 22,7 тис. мешканців, що становило на 15 % менше за дорево-
* Копію виконав у 1960 р. краєзнавець А.Д. Попов, на основі матеріалів
Криворізького краєзнавчого музею.
264
люційний час. У 1924–1925 роках у місті налічувалося до 300 комунальних
будинків, більше половини з них було відбудувано. На трьох централь-
них вулицях були прокладені тротуари, розпочалися роботи з озеленення
міста. В 1927–1928 роках на лівому березі р. Інгулець, біля його впадання в
р. Саксагань, було створено парк ім. газети “Правда”, а ще за кілька років на
протилежному березі – Комсомольський парк.
У 1936 р. у Коривому Розі було створено 3 міські райони – Центрально-
міський, Дзержинський і Жовтневий. Почало будуватися Соціалістичне
місто металургів (Соцмісто).
Зі зростом промисловості швидко зростала чисельність населення міста.
За переписом 1939 р. його кількість досягла 197621 жителів. У 1940 р. у
Кривому Розі нараховувалося 24100 житлових будинків. Населення міста до
початку 1941 р. складало 212878 осіб.
Після ІІ Світової війни, що позначилася чисельними руйнуваннями й
скороченням кількості населення міста, почалася відбудова Кривого Рогу.
За планом першочергових заходів із реконструкції й відновлення повоєнне
місто займало територію сучасних Центрально-міського, Довгинцівського
та, частково, Саксаганського й Дзержинського районів (рис. 5).
У 1949 р. на північній околиці Соцміста був збудований новий житло-
вий квартал, біля рудника ім. Дзержинського з’явилося нове житлове посе-
лення “Перемога”. Закінчувалося будівництво водогону для південної групи
рудників і станції Довгинцеве.
У повоєнні роки були зведені селища з високим рівнем благоустрою
та сучасним архітектурно-планувальним рішенням в Карачунах, у районі
Південного ГЗК, Сухої Балки та інші. В районі Соцміста був споруджений
новий адміністративний центр Кривого Рогу. Загалом, у 1951–1955 роках
було введено в експлуатацію 1,2 млн. м2 житла.
У 1953 р. була запущена І черга трамвайної колії, що з’єднала стару
частину міста з Соцмістом. У 1958–1961 роках збудований канал Дніпро–
Кривий Ріг, який мав важливе значення для водопостачання міста; відбулася
газифікація міста. В 1965 р. запрацювала Криворізька ГРЕС.
Селища, що зараз входять до складу Кривого Рогу, були приєднані до
міста набагато пізніше. Цьому процесу сприяло міста завершення будівни-
цтва у 1958 р. 100–кілометрової асфальтової магістралі, що з’єднала місто з
північними і південними рудниками та селищами біля них. Так, у 1960–1970–
х роках були підпорядковані Криворізькій міській раді селища Рахманівка,
Залізничне, Суворово, Калініна, Зелене; м. Інгулець ввійшло до складу
Кривого Рогу після 1963 р., в 1969 р. –Терни. Низка селищ сучасного міста
– ім. Р. Люксембург, Новоіванівка – в 1960–1970 роках ще були підпоряд-
ковані селищній раді с. Олександрівка; селища Веселий Кут і Красна Балка
– селищній раді с. Глеєватка, селища Шевченко та Широка Дача – відповід-
но селищним радам – с. Широкого та селища міського типу Миколаївка [2].
Справою подальшого містобудівного розвитку Кривого Рогу опікувався
інститут “Дніпромісто” – значну увагу приділялося розробці проектної доку-
ментації, крім плану першочергових заходів з реконструкції й відновлення
265
міста, в 1962 р. був розроблений генеральний план Кривого Рогу, в 1963 р.
– генеральний план м. Інгулець, яке на той час ще не входило в межі сучас-
ного Кривого Рогу. В 1968 р. колективом авторів інститутів “Діпромісто”,
“Діпросталь”, “Кривбаспроект”, “Південдіпроруда” й інших закладів була
розроблена “Схема районного планування Криворізького залізорудного
басейну”, в 1977 р. була виконана “Схема розвитку і розміщення підприємств
чорної металургії”.
З розвитком промисловості потребували вирішення проблеми забруд-
нення навколишнього середовища. У зв’язку з цим у 1976–1979 роках
колективом “Кривбаспроект” й інших інститутів був скорегований проект
“Техніко-економічне обґрунтування захисту повітряного басейну міста
Кривий Ріг”.
У 1980 р. інститутом “Діпромісто” відповідно до вказівок Держплану
СРСР та Держцивільбуду СРСР було розроблене “Техніко-економічне
обґрунтування розвитку міста на розрахунковий період до 20 років” (тобто
умовно до 2000 р.) з виділенням І черги розвитку – 10 років (до 1990 р.)
і основних показників чисельності населення, житлового фонду, потреб
територій для нового будівництва на 5–річний період (до 1985 р.); одно-
часно були розроблені питання прогнозу чисельності населення, основних
напрямків територіального розвитку і формування розпланувальної струк-
тури розвитку головних магістралей і інженерних мереж на більш далеку
перспективу (до 2010–2015 років).
Районування сучасного міста.
Зараз місто розділене на 7 районів, серед них:
– Тернівський район: був утворений у 1969 р. за рахунок частини
Жовтневого району. Сучасна площа цього району біля 70 км2. Тут проживає
майже 100 тис. мешканців, знаходяться 2 ринки, біля 200 об’єктів торгівлі,
технікум, два СПТУ, більше 20 шкіл, 18 дитсадків. Район має 2 стадіони,
2 басейни, 3 лікарні, 2 парки, 7 скверів, відомий на всю Україну Ботанічний
сад, 3 палаци культури. Тут розташовані більше 300 підприємств різної
форми власності. Найбільший із них – Північний ГЗК та шахта ім. Леніна*.
– Жовтневий район: утворений у 1936 р. Сучасна територія району після
виходу з його складу і приєднання, як зазначалося, до Тернівського району
території рудоуправлінь ім. Р. Люксембург, ім. Леніна, Первомайського
рудоуправління, складає біля 700 тис. км2. Тут проживає біля 140 тис. меш-
канців, діє 3 палаци культури, 2 театри, 3 музичні школи. У районі міститься
парк і 8 скверів, 3 вищі навчальні заклади, 3 технікуми, 1 коледж, 4 СПТУ,
ліцей, 21 станція швидкої допомоги, 3 міські лікарні, дитяча лікарня тощо.
– Саксаганський район: утворений у 1975 р. за рахунок територій
Дзержинського, Жовтневого та Центрально-міського районів. Через увесь
район проходить однойменна річка, від назви якої й походить його назва.
В 1979 р. частина району відійшла до новоствореного Довгинцівського
району (рудоуправління ім. Кірова, ім. К. Лібкнехта, північна частина
* Тут і далі дані з довідника “Рекламно-информационный Навигатор” (Кривой Рог, 2006).
266
Довгинцівського району). Площа району на сьогодні складає більше
39 км2, населення – біля 150 тис. мешканців. Тут містяться 12 великих підпри-
ємств, серед яких ВАТ “Міттал Стіл Кривий Ріг” (шахтоуправління), КУРЗ,
шахта “Родіна”, комбінат нерудних матеріалів, трести “Кривбасрудбуд”,
“Криворіжзалізобетонбуд”, “Криворіжекскавація”, швейна фабрика “Постар”
й інші. Знаходяться 27 дошкільних закладів, 3 палаци культури, театр, музей,
4 стадіони, 4 вищі навчальні заклади, 7 закладів охорони здоров’я, 5 про-
філакторіїв тощо. Вважається “спальним” районом міста. Тут розташовані
мікрорайони: Горняцький, Сонячний, Ювілейний, і відомий за назвою на
сьогодні в усій Україні – 95 квартал.
– Центрально-міський район: утворений у 1936 р. В 1936–1938 роках
мав назву “Єжовський”. Це містоутворююча територія, первісне ядро
виникнення міста Кривий Ріг. Зараз відіграє роль культурно-історичного
центру. Площа його більше, ніж 6 тис. га, населення – більше 100 тис. чол.
Має 24 заклади культури (театр, музей, палаци культури, бібліотеки), 2 вищі
навчальні заклади, 1 технікум, 1 коледж, 1 музичне училище. Тут розташо-
вані 5 парків, 29 скверів, 5 будівельних організацій, 5 науково-дослідних
інститутів. Серед промислових підприємств тут розташований завод гір-
ничого машинобудування, ВАТ “Рудор”, гранітний кар’єр, завод стінових
матеріалів, пивзавод й інші.
– Довгинцівський район: утворений у 1979 р. частково з терито-
рії Дзержинського району. Знаходиться в південно-східній частині міста.
Складається з південної (район кінотеатру “Дружба”, с. Залізничне та с.
Суворове) і північної (Дніпропетровське шосе, житлові масиви Східний
1, 2, 3) частин. Назва району походить від прізвища власника цих земель
поміщика Довгинцева. Тут розташовані понад 10 промислових підприємств,
більше 8 будівельних організацій і 300 підприємств малого бізнесу. Район –
залізничний центр міста. Тут знаходяться 15 шкіл, 30 дошкільних закладів,
дитячий притулок “Пролісок”, 5 лікарняних закладів, аптеки, спортклуб
“Локомотив” із басейном і стадіоном, більше 200 торгових і побутових під-
приємств, 7 бібліотек, ботанічний сад. Зараз територія району продовжує
забудовуватися (архітектурні зміни районів Східний 2, 3).
– Дзержинський район: утворений у 1936 р. Він займав терито-
рію сучасного Дзержинського, Довгинцівського, Інгулецького та части-
ни Саксаганського районів. На той час населення складало 90 тис. чол.
Основні підприємства були завод “Криворіжсталь”, ТУ ім. Дзержинського,
Довгинцівська частина залізниці. В 1963 р. зі складу цього району віді-
йшла територія, на який утворився Інгулецький район, у 1975 р. частина
території відійшла до Саксаганського району, в 1979 р. – також частина до
Довгинцівського району. Зараз тут проживає біля 70 тис. чол., знаходяться
3 лікарні, 9 лікарняних закладів, 8 вищих навчальних закладів, 3 технікуми,
1 медичний коледж, 2 СПТУ, 14 шкіл, З стадіони, 1 каток, 3 парки, біля
30 скверів, 1 цирк. Основні промислові підприємства ОАТ “Міттал Стіл
Кривий Ріг”, “Кривбасвибухпром”, “Криворіжіндустбуд”.
267
– Інгулецький район: утворений у 1962 р. за рахунок частини
Дзержинського району. Розділений територією Широківського району.
Відстань між житловими масивами Південного ГЗК та Інгулець – 28
км. На сьогодні площа району складає більше 100 км2, проживає майже
72 тис. мешканців. Тут знаходяться 2 технікуми, 2 СПТУ, 17 шкіл, більше
20 дошкільних заклади, 3 палаци культури, 13 бібліотек, 3 басейни, 3 ста-
діони, 3 ринки, більше 200 підприємств торгівлі, 3 лікарняні заклади; роз-
міщується більше 500 підприємств різних форм власності. Найважливіші
з них: Південний ГЗК, Інгулецький ГЗК, Ново-Криворізький ГЗК (у складі
ВАТ “Міттал Стіл Кривий Ріг”), трест “Криворіжаглобуд” й інші.
Загалом сучасний Кривий Ріг простягається вздовж мальовничих бере-
гів р. Інгульця і р. Саксагані з півночі на південь більше, ніж на 125 км (за
іншими даними 180 км), займає площу більше 43 тис. га, при цьому ширина
міста складає всього до 20 км.
Схема розпланування міста.
Розпланування Кривого Рогу ХVІІІ ст. була ландшафтною, враховувала
рельєф місцевості, вигини річок і напрямки основних шляхів. Запорізькі
зимівники розташовувалися, здебільшого, вздовж берегів р. Інгулець
та р. Саксагань.
На початку ХІХ ст., коли в архітектурі й містобудуванні запанував
класицизм, в основу розпланування Кривого рогу – як і практично всіх міст
Російської імперії – намагалися покласти класицистичну регулярну схему
(рис. 3). Але рельєф місцевості, наявність об’єктів рудовидобувної про-
мисловості, вигини річок не дозволяли втілити в життя чітку поквартальну
схему. Внаслідок цього з’явилосяь розпланування з урахуванням вищезазна-
чених чинників (Веселі Терни, Терни, рудоуправління “Суха балка”, рудо-
управління ім. Леніна, весь Довгинцевський і Центрально-міський райони
сучасного міста тощо).
Квартали були різноманітні за конфігурацією: прямокутні, трапеці-
євидні тощо. До розпланування включалася також променева схема, яка
підкреслювала основні містобудівні вузли. У більшості випадків остання
утворювалася перехрестям великих магістралей, до яких іноді підключалися
другорядні вулиці. На перехрестях у багатьох випадках були організова-
ні площі з монументом, парки з монументом або транспортні розв’язки.
Так, на перехресті просп. Миру –просп. Гагаріна – просп. Металургів –
вул. Волгоградської утворена пл. Горького; на перехресті просп. К. Маркса
– вул. Лермонтовської – вул. Харитонова – вул. Пушкіна – пл. Визволення
з пам’ятником Героям-танкістам (не вдаючись до оригінальності, тут вста-
новлений на п’єдесталі танк Т–34), перехрестя просп. 200–річчя Кривого
Рогу – вул. Мелешкова акцентовано пл. 30–річчя Перемоги; на перехресті
вул. Волгоградської – вул. Мелешкіна – вул. Бикова – організована
пл. Артема, в центрі якої споруджено пам’ятник, власне Артему
(Ф.А. Сергєєву); на перехресті вул. Мусоргського – вул. Вознесенської
(20 квартал і 44 квартал) розбитий парк ім. Богдана Хмельницького, який має
внутрішнє променеве розпланування.
268
У 1970–1980–х роках схема розпланування забудови міста була довіль-
ною, типовою для мікрорайонів радянських (Сонячний, 1, 2, 3; Східний,
Горняцький та інші).
Загалом, можемо констатувати, що в результаті будівництва транспорт-
ної магістралі, що поєднала сучасну центральну частину міста і селища,
які виросли біля рудників, утворився єдиний ландшафтно-містобудівний
організм, який нині створює своєрідне урбаністичне обличчя, притаманне
лише Кривому Рогу.
1. Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків. У 3х тт. – К., 1990. – Т.1.
2. Історія міст і сіл: Дніпропетровська область. – К., 1969.
3. Багалий Д.И. Очерки колонизации и быта степной окраины Московского госу-
дарства. – СПб, 1887.
4. Полонська-Василенко Н.Д. Історія України від XVII ст. до 1923 р. – К., 1993. –
С. 110, 299.
5. Пірко В.О. Заселення степової України в ХVІ–ХVІІІ ст. – Донецьк, 1993.
6. Зуев В.В. Путешественные записки. – СПб, 1782.
7. Мицик Ю.А. Козацький край: Нариси з історії Дніпропетровщини ХV–/
ХVІІІ ст. – Дніпропетровськ, 1997.
8. Орловський В.М. Залізорудна промисловість України в дореволюційний період.
– К., 1974.
9. Енциклопедія Криворіжжя. – Кривий Ріг, 2004.
10. Летопись Екатерининской ученой комиссии. – Вып. 8. – Екатеринослав, 1912.
– С.318–319.
11. Машунов В. Воспоминания о городе Екатеринославе (1887-1910). –
Екатеринослав, 1910. – С. 6.
12. По Екатеринской железной дороге. – Вып. 2. – Екатеринослав, 1912. – С. 10, 99.
|