Описова феноменологія та психопатологічні ознаки особистості жінок з інволюційним психозом
В настоящей статье изучаются личностные особенности женщин с инволюционным психозом. На основании детального исследования небольшой репрезентативной группы (31 случай), сформированной из общей исследовательской выборки (234 наблюдения), были описаны феноменологические закономерности проявлений и выд...
Збережено в:
| Дата: | 2008 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Фізико-хімічний інститут ім. О.В.Богатського НАН України
2008
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/14307 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Описова феноменологія та психопатологічні ознаки особистості жінок з інволюційним психозом / М.М. Пустовойт // Вісник психіатрії та психофармакотерапії. — 2008. — № 2 (14). — С. 54-63. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859795898221985792 |
|---|---|
| author | Пустовойт, М.М. |
| author_facet | Пустовойт, М.М. |
| citation_txt | Описова феноменологія та психопатологічні ознаки особистості жінок з інволюційним психозом / М.М. Пустовойт // Вісник психіатрії та психофармакотерапії. — 2008. — № 2 (14). — С. 54-63. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | В настоящей статье изучаются личностные особенности женщин с инволюционным психозом. На основании детального исследования небольшой репрезентативной группы (31 случай), сформированной из общей исследовательской выборки (234 наблюдения), были описаны феноменологические закономерности проявлений и выделены психопатологические признаки обобщенной личности женщины с инволюционным психозом. Полученный таким образом психопатологический «портрет» был сопоставлен с типологиями личностных расстройств современных международных классификаций МКБ-10 и DSM-IV-TR. Было установлено, что личностный «портрет» обобщенной пациентки соотносится с описательными критериями нарцистического личностного расстройства. Данный вывод был подтвержден результатами проведенного полу структурированного клинического интервью личностных расстройств IPDE.
Personality specifics of women with involutional psychosis are being examined in the given article. Based on detailed research of small representative group (31 cases), which is formed from general research selections (234 observations), phenomenological regularities manifestations were described and psychopathological indications of generalized woman person with involutional psychosis were marked. Psychopathological “portrait” gotten this way were correlated to typologies of personality disorders of modern international classifications: ICD-10 and DSM-IV-TR. It was ascertained that “portrait” of generalized patient corresponds to descriptional criteria of narcistic personality disorder. This conclusion was confirmed by the results of semistructured clinical interview of personality disorders IPDE.
|
| first_indexed | 2025-12-02T12:55:43Z |
| format | Article |
| fulltext |
ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ
«ВІСНИК ПСИХІАТРІЇ ТА ПСИХОФАРМАКОТЕРАПІЇ», №2 (14), 200854
ЛІТЕРАТуРА:
1. Никитин Б.П. “Развивающие игры.” М.: Педагогика, 1981. – 346 с.
2. Рожкова Г.И., Токарева В.С., Огнивов В.В., Бастаков В.А. Геометрические
иллюзии и точность глазомера у детей и взрослых // Рос. физиол. журн. им.
И.М. Сеченова. 2004. Т. 90. № 8 (часть 1).
3. Пашаян Л. Тренажер для извилин. Изд. ЛАНА, 2006. – 254 с.
4. А.М.Большаков, А.Ф.Быстрицкая, В.Н.Крутько, В.С.Морозов, Т.М.Смирнова,
А.И. Труханов. Оценка психической работоспособности человека с помощью
компьютерной системы СОПР. Учебное пособие для врачей. М.: НГц, 2003.
24 с.
5. http://www.effinf.ru/EXPERT/PsiKontr.shtml; http://www.effinf.ru/
6. http://www.psi-net.ru/catalog/sites/test/index.html
7. http://euronetsru.54.com1.ru/euro/uploads/dontstop.htm
8. http://www.baikal.ru/school47/illusion/illusio3.htm#
9. Халик В.В. Состояние функций глазомера у лиц, злоупотребляющих алко-
голем // Лікування та реабілітація осіб, залежних від психоактивних речо-
вин. Матеріали У11-ї Української науково-практичної конференції з участю
міжнародних спеціалістів. м. Харків, 4 – 5 квітня 2006 р. Харків, 2006. . 165
– 167.
10. Кныш А.Е. Информативность теста на линейный глазомер у лиц молодо-
го возраста //Сучасний погляд на лікування станів залежності та патології
потягів. Матеріали У111-ї Української науково-практичної конференції з
участю міжнародних спеціалістів. м. Харків, 3 – 4 квітня 2007 р. Харків, 2007.
С. 104 – 105).
11. Сосін І.К., Друзь О.В., Яценко В.О., Швецов П.С., Сквіра І.М., Івані-
лова Г.М., Гончарова О.Ю.,Осипов О.А. Спосіб експертно-діагностичної
ідентифікації функціонального стану окоміра у пацієнтів, залежних від
психоктивних речовин, професора І.К.Сосіна. Патент на корисну модель
№ 28865. Зареєстровано в Державному реєстрі патентів України на ко-
рисні моделі 25 грудня 2007 р. (21) Номер заявки u 2007 09056. (22) Дата
подання заявки 06.08.2007. (24) Дата, з якої є чинними права на корисну
модель: 25.12.2007; (51) МПК (2006) А61В 5/16. (46) Дата публікації ві-
домостей про видачу патенту та и права на корисну модель: 25.12.2007,
Бюл. № 21.
1. Вступ
Проблема збереження здоров’я і покращення якості
життя людей похилого віку стає дедалі актуальнішою в
цивілізованому суспільстві [1-3]. Завдяки збільшенню
удК: 616.89-008-053.8 + 615.851
М.М. Пустовойт
ОПИСОВА ФЕНОМЕНОЛОгІЯ ТА ПСИХО-
ПАТОЛОгІчНІ ОЗНАКИ ОСОБИСТОСТІ ЖІНОК
З ІНВОЛЮцІЙНИМ ПСИХОЗОМ
Одеський державний медичний університет, Україна
М.М. Пустовойт
ОПИСАТЕЛьНАЯ ФЕНОМЕНОЛОгИЯ И ПСИХОПАТОЛОгИ-
чЕСКИЕ ПРИЗНАКИ ЛИчНОСТИ ЖЕНщИН
С ИНВОЛЮцИОННЫМ ПСИХОЗОМ
Одесский государственный медицинский университет, Украина
В настоящей статье изучаются личностные особенности
женщин с инволюционным психозом. На основании деталь-
ного исследования небольшой репрезентативной группы (31
случай), сформированной из общей исследовательской выбор-
ки (234 наблюдения), были описаны феноменологические за-
кономерности проявлений и выделены психопатологические
признаки обобщенной личности женщины с инволюционным
психозом. Полученный таким образом психопатологический
«портрет» был сопоставлен с типологиями личностных рас-
стройств современных международных классификаций МКБ-
10 и DSM-IV-TR. Было установлено, что личностный «пор-
трет» обобщенной пациентки соотносится с описательными
критериями нарцистического личностного расстройства. Дан-
ный вывод был подтвержден результатами проведенного полу
структурированного клинического интервью личностных рас-
стройств IPDE.
Ключевые слова: феноменология, психопатология, инво-
люция, личностное расстройство, нарцисизм.
M.M. Pustovoyt
DESCRIPTIVE PHENOMENOLOGY AND
PSYCHOPATHOLOGICAL INDICATIONS OF THE
PERSONALITY OF WOMEN WITH INVOLUTIONAL
PSYCHOSIS
Odessa State Medical University, Ukraine
Personality specifics of women with involutional psychosis
are being examined in the given article. Based on detailed research
of small representative group (31 cases), which is formed from
general research selections (234 observations), phenomenological
regularities manifestations were described and psychopathological
indications of generalized woman person with involutional
psychosis were marked. Psychopathological “portrait” gotten
this way were correlated to typologies of personality disorders of
modern international classifications: ICD-10 and DSM-IV-TR. It
was ascertained that “portrait” of generalized patient corresponds
to descriptional criteria of narcistic personality disorder. This
conclusion was confirmed by the results of semistructured clinical
interview of personality disorders IPDE.
Key words: phenomenology, psychopathology, involution,
personality disorder, narcissism.
середньої тривалості життя та значному подовженню
періоду соціальної та професійної активності людини
особи у віці, що традиційно вважається інволюційним,
складають значну частку працездатного і соціально ак-
ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ
«ВІСНИК ПСИХІАТРІЇ ТА ПСИХОФАРМАКОТЕРАПІЇ», №2 (14), 2008 55
тивного населення більшості цивілізованих країн світу
[4]. Звичайно, питання, пов’язані із старінням організ-
му людини та різноманітними фізичними та психічни-
ми розладами, властивими інволюційному віку, здавна
привертали увагу науковців та клініцистів. Зокрема,
вивчення психічних розладів інволюційного віку має
досить довгу історію [5,6]. Певний період часу інволю-
ційні психічні розлади виділялись в окрему діагнос-
тичну категорію (інволюційна меланхолія, пресеніль-
ний параноїд) [7-9], пізніше домінувала думка, що ці
розлади є варіантами таких широковідомих психічних
розладів як біполярний психоз і шизофренія [10]. Про-
те названа дилема психопатологічної оцінки інволю-
ційних психозів залишається актуальною дотепер,
адже її вирішення мало би відповідні екстраполяції не
лише на принципи діагностики, але на тактику лікуван-
ня даної когорти хворих. На жаль, на сьогоднішній день
це питання вилучене з наукових дискусій, що, на нашу
думку, пов’язано із антинозологічними тенденціями
новітніх класифікацій DSM-III-R [11], DSM-IV [12],
DSM-IV-TR [13] та МКХ-10 [14]. Тому психічні розла-
ди інволюційного віку розглядаються в рамках різних
діагностичних категорій: афективні розлади, хронічні
маячні розлади.
Дотеперішні дослідження етіології і патогенезу
психічних розладів періоду інволюції здебільшого ак-
центувались на морфо-функціональних особливостях,
зокрема змінах в функціонуванні ендокринної системи
[15,16]. Обговорювалась також роль психотравмуючих
факторів, що виступали у якості тригерних і не вважа-
лись облігатними у розвитку інволюційних психічних
розладів [17]. Зроблений нами огляд літератури [6] по-
казав, що особистісний фактор розглядався переважно
дуже схематично і зводився до окремих преморбідних
рис (вразливість, ригідність) без спроб систематиза-
ції і співвіднесення цих рис з актуальними на той час
типологіями. Тому ми вирішили сконцентрувати свою
роботу на з’ясуванні даного питання: яку роль відіграє
особистісний фактор у патогенезі інволюційного
психозу?
У попередніх публікаціях, на окремо взятих випад-
ках, було продемонстровано як преморбідна структура
особистості хворого стає провідною ланкою у процесі
розвитку та психопатологічного оформлення інволю-
ційного психозу [18-20]. Тепер ми хочемо представити
зведені дані вивчення психопатологічних особливостей
особистості жінок, які в інволюційному періоді життя
вперше перенесли психоз. Виділення цих особливостей
особистості, власне, і було метою нашого досліджен-
ня.
Для реалізації означеної мети дослідження були
поставлені наступні завдання:
1. Із загальної дослідної вибірки сформувати не-
велику репрезентативну підгрупу, представницям якої
провести:
а) детальне анамнестичне і біографічне інтерв‘ю;
б) експериментально-психологічне обстежен-
ня клінічним опитувальником особистісних розладів
«IPDE».
2. На кожну хвору сформованої підгрупи скласти
розширену феноменологічно-описову історію хвороби,
в якій обов’язково звернути увагу на життєву криву па-
цієнта, реагування на стресові ситуації в цілому та спе-
цифічні форми реакції на стрес зокрема.
3. На кожну хвору сформованої підгрупи скласти
список-перелік закономірностей проявів її особистості.
4. Зіставити отримані списки між собою, вичлени-
ти повторювані закономірності.
5. Описати повторювані закономірності як феноме-
нологічні особливості проявів узагальненої особистості
жінки з інволюційним психозом; вичленити з них про-
відні психопатологічні ознаки.
6. Зіставити отриманий узагальнений психопато-
логічний «портрет» жінки з інволюційним психозом
з сучасними типологіями особистісних розладів, що
представлені у міжнародних класифікаціях МКХ-10 та
DSM-IV-TR.
7. Встановити якому із типів розладу особистості
відповідають зразки поведінкового реагування обсте-
жених жінок.
2. Матеріали та методи
2.1 Матеріали дослідження
Дослідження проводилось на базі клінічних відді-
лень кафедри психіатрії Одеського медичного універ-
ситету (зав. кафедри д.мед.н., професор, член-кореспон-
дент АМН України Бітенський В.С.) Одеської обласної
психіатричної лікарні № 1 та в психоневрологічному
відділенні Дорожньої клінічної лікарні №1 ст. Київ (за-
відувач відділення д.мед.н., професор Чабан О.С.)
Усього за період з січня 2003 року по грудень 2007
року сформовано вибірку з 234-х пацієнтів. У вибір-
ку включалися усі хворі інволюційного віку (45—60
років), які поступили у психіатричний стаціонар впер-
ше або повторно (за умови, якщо психоз маніфестував
після 45 років) з попереднім діагнозом “інволюційний
психоз”.
Усі хворі пройшли комплексне сомато-невроло-
гічне обстеження. З дослідження були виключені па-
цієнти із: важкими соматичними захворюваннями та
ендокринними розладами, з вираженим церебральним
атеросклерозом, з наслідками перенесених порушень
мозкового кровообігу, а також з важкими або повторю-
ваними черепно-мозковими травмами у анамнезі.
2.2 Методи дослідження
Провідними методами дослідження, на яких у
даній статті будуються висновки, були: клініко – пси-
хопатологічний, метод психоаналітичного первинного
інтерв’ю [16] та метод психопатологічного аналізу от-
риманих спостережень.
Вибір поєднаного використання психопатологічно-
го клінічного і психоаналітичного (психодинамічного)
підходів був обумовлений кількома причинами. Кліні-
ко-психопатологічний метод безсумнівно дає мож-
ливість визначити психопатологічні прояви в струк-
турі переживань, а відтак, виділити основні кластери
симптомів і визначити регістр захворювання. Проте,
спрямованість цього методу на констатацію наявності
/ чи відсутності психопатологічних феноменів перед-
бачає певну відстороненість дослідника від «об’єкта»
дослідження, що дозволяє досить швидко вловити про-
відні ознаки патології, пожертвувавши, однак, тонкими
динамічними нюансами (наприклад, суб’єктивним зна-
ченням хвороби в контексті попереднього життя). Ви-
ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ
«ВІСНИК ПСИХІАТРІЇ ТА ПСИХОФАРМАКОТЕРАПІЇ», №2 (14), 200856
користовуючи метафору з фундаментальної медичної
науки, цей метод можна порівняти з патанатомічним
дослідженням in vitro.
Натомість, психоаналітичний метод передбачає за-
лучення дослідника в глибокі емоційні взаємостосунки
з пацієнтом, що дозволяє відстежити у близькому кон-
такті найтонші динамічні нюанси особистісних проявів,
а відтак дає додатковий вимір в оцінці особистісної
структури пацієнта. Власне, на основі психоаналітич-
них досліджень був сформульований один із принци-
пів діагностики особистісних розладів — схильності
даних пацієнтів до формування типових «клішеподіб-
них» стосунків з людьми (наприклад, підкорення себе
інтересам інших, неадекватна поступливість, як кри-
терій залежного розладу особистості). Вдаючись до
попередньої аналогії, психоаналітичний метод можна
порівняти з фізіологічним дослідженням in vivo.
За зваженого використання обох цих підходів для
нас відкривається перспектива більш глибокого ро-
зуміння людини з її психічними проявами, зокрема
патологічними, як цілісної особистості і динамічної
системи.
Додатковими методами обстеження були наступні
експериментально-психологічні методики: стандар-
тизований опитувальник самооцінки психічного ста-
тусу SCS-90, тест акцентуації особистості Леонгарда-
Шмішека, шкала рівня реактивної та особистісної
тривожності Спілбергера – Ханіна, тест актуалізації
психологічних захистів Р. Плутчека, Торонтсь-
ка алекситимічна шкала, методика діагностики
міжособистісних стосунків Т.Лірі, опитника регуляції
самооцінки (F.-W. Deneke & B. Hilgenstock), клінічний
опитувальник ВООЗ особистісних розладів «IPDE».
2.3 дизайн дослідження
Дослідження проводилося у ряд наступних кроків,
які поетапно розкривають його алгоритм:
Крок 1
Клініко-психопатологічне обстеження кожної па-
цієнтки, що включалася у дослідження, заповнення
цими пацієнтками стандартної карти обстеження, яка
включала відмічені вище експериментально-психоло-
гічні методики. (Часова точка Т1)
Крок 2
Формуючи загальну вибірку хворих, кожен 7-мий
випадок обстежувався більш ретельно, таким чином, що
у нас утворилася підгрупа основної вибірки, яка налічу-
вала 31 випадок. У цій підгрупі було проведено:
а) детальне анамнестичне і біографічне інтерв‘ю (в
середньому по 7-9 анамнестичних розмов, кожна три-
валістю біля години) з кожним пацієнтом;
б) експериментально-психологічне обстежен-
ня клінічним опитувальником особистісних розладів
«IPDE»;
в) психотерапевтичне втручання; повторне запов-
нення стандартної карти обстеження після проведеного
психотерапевтичного втручання. (Часова точка Т2)
Крок 3
На кожну хвору виділеної підгрупи (31 випа-
док) формувалася розширена феноменологічно-опи-
сова історія хвороби з даними психоаналітичного
інтерв’ювання, в якій обов’язково зверталася увага на
життєву криву пацієнтки, реагування на стресові ситу-
ації в цілому та специфічні форми реакції на стрес зок-
рема, на основні механізми психологічного захисту та
позасвідомий патогенний конфлікт.
Крок 4
Отримані дані представлялися на спеціальних кон-
силіумах, за участі завідувачів відділень та керівника
клініки (в Одесі д.мед.н., професора, члена-кореспон-
дента АМН України Бітенського В.С., у Києві д.мед.
н., професора Чабана О.С.). На консиліумах зверталась
увага на описані закономірності проявів особистості,
які можна було вичленити у якості дискретного кри-
терію, що досить чітко характеризує обстежену хвору.
Крок 5
Формування списку-переліку відмічених на кон-
силіумі закономірностей проявів особистості на кожну
з обстежених хворих.
Крок 6
Співставлення отриманих списків між собою,
вичленення повторюваних закономірностей, що могли
вважатися статистично значимими для суцільної під-
групи (31 випадок).
Крок 7
Формування узагальнених:
а) описової феноменології особистості з вичленен-
ням провідних психопатологічних ознак узагальненої
особистості;
б) психодинамічної гіпотези розладу, що співвід-
носиться з відміченою феноменологією, та відображає
позасвідомий конфлікт, мотиви та механізми психоло-
гічного захисту узагальненої особистості;
в) «життєвої кривої» [Кречмер, медпсихология],
яку можна реконструювати з анамнестичних даних та
відмічених закономірностей проявів особистості обсте-
жених хворих і яка відображала би основні повороти у
житті узагальненої особистості.
Крок 8
Перевірка патогномонічності сформульованої на
основі 2-7-го кроків дослідження моделі «узагальне-
ної особистості» для жінок з інволюційним психозом у
порівнянні з контрольною групою. Проведення в кон-
трольній групі експериментально-психологічних ме-
тодів дослідження.
Крок 9
Порівняння отриманих на основі двох клінічних
методів (клініко-психопатологічного та психоаналітич-
ного) даних з результатами обстеження експеримен-
тально-психологічними методиками в рамках виділеної
підгрупи (31 випадок) та в порівняння з контрольною
групою.
Крок 10
Порівняння результатів обстеження експеримен-
тально-психологічними методиками виділеної під-
групи (31 випадок) з результатами обстеження цими
ж методиками усієї досліджуваної вибірки (234-ри
спостереження) (у часовій точці Т1) та з результатами
обстеження контрольної групи. Відповідь на питання:
чи дані з виділеної підгрупи статистично співставимі з
даними загальної вибірки; чи можливо виділені нами
на 7-ому кроці дослідження клінічні здобутки (описо-
ва феноменологія, психодинамічна гіпотеза, «життєва
крива») екстраполювати на усю досліджувану вибірку
(на 234-ри спостереження)?
ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ
«ВІСНИК ПСИХІАТРІЇ ТА ПСИХОФАРМАКОТЕРАПІЇ», №2 (14), 2008 57
Крок 11
Формування другої підгрупи із загальної вибірки
дослідження, на якій можна було б перевірити ефек-
тивність психотерапевтичного втручання, зробленого у
першій виділеній підгрупі (31 випадок). Повторне про-
ведення експериментально-психологічного тестування
другої виділеної підгрупи. (Часова точка Т2).
Крок 12
Порівняння даних експериментально-психоло-
гічного тестування першої (яка на фоні стандартного
медикаментозного лікування отримала психотерапев-
тичне втручання) та другої (яка отримувала лише стан-
дартне медикаментозне лікування) виділених підгруп
між собою у часовій точці Т2.
Результати 4-го та 5-го кроків дослідження були
наведені у попередніх публікаціях [18-20] у формі ілюс-
тративних клінічних випадків з розбором. У даній пуб-
лікації висвітлюються результати 6-го та першої ланки
(пункт а) 7-го кроків дослідження.
3. Результати дослідження
В результаті співставлення між собою списків виді-
лених на консиліумах закономірностей прояву особис-
тості кожної обстеженої хворої (кроки №5 та №6), було
відмічено, що окремі закономірності повторюються від
випадку до випадку з регулярною частотою. Внутріш-
ня спорідненість представниць досліджуваної підгру-
пи особливо рельєфно простежувалась у сферах: (А)
афектів та мотивацій, (Б) схильності до формування
типових «клішеподібних» стосунків з людьми, а також
(В) поведінкових реакцій на індивідуально значимі пе-
реживання. Тому презентуючи результати дослідження,
повторювані закономірності були центровані навколо
названих сфер психічного.
3.1 Описова феноменологія узагальненої особис-
тості жінки з інволюційним психозом
Описи подані у формі розповідного тексту, умовно
розбитого на пункти відповідно до відмічених законо-
мірностей проявів особистості, які можна було вичле-
нити у якості дискретного критерію, що досить чітко
характеризує когорту обстежених хворих. В рамках на-
ведених закономірностей жирним шрифтом виділено
психопатологічну ознаку, яка формує центральну лан-
ку закономірності. Таким чином, поданий нижче опис
особистості жінок, які в інволюційному періоді життя
вперше перенесли психоз, можна читати і як суціль-
ний розповідний текст, і як перелік закономірностей
проявів, і як перелік психопатологічних ознак їх осо-
бистості. (У скобках подано абсолютна та відносна зус-
тріваність описуваної закономірності в досліджуваній
підгрупі (31 випадок)).
А. Афекти та мотивації
1. З розповідей пацієнток можна зробити висновок,
що вони виховувалися у досить несприятливій сімей-
ній атмосфері. Батько переважно проступає у образі
мало присутньої в реальному житті сім’ї людини (поде-
куди ідеалізованої), мати — в образі стенічної, емоційно
недосяжної і разом з тим соціально компетентної особи.
Складається враження, що у даної категорії жінок не
було близьких, щирих, сповнених емоціями стосунків
зі своїми матерями. (26 спостережень (83,87%)).
2. Як в дитинстві так і у дорослому житті ці жінки
шукають визнання за межами своєї домівки (школа,
інститут, робота), хоча у власній сім’ї вони переважно
займають домінуюче положення. (28 спостережень
(90,32%)).
3. Вони часто захоплюються чимось новим, проте їх
інтерес ні на чому надовго не затримується. Одночас-
но займаючись багатьма справами, вони рідко доводять
їх до логічного завершення. Не прагнучи заглиблюва-
тися у суть речей, вони переважно задовольняються
швидким та поверхневим опануванням знаннями, на-
вичками, вміннями. Бажання опанувати тут явно замі-
няє потребу глибокого розуміння. (22 спостереження
(74,19%)).
4. Їх, на перший погляд, добра житейська хват-
ка, вміння використати собі на користь ситуативний
момент, прямо чи опосередковано досягти мети, напо-
лягти на своєму, особливим чином поєднується із не-
спроможністю в довготривалій перспективі розвинути
вдалу стратегію життя / забезпечити собі комфортне
життя / «звити власне затишне гніздо». Вони усе життя
ніби намагаються «перехитрити власну долю», «витис-
нути по-максимуму зі своїх можливостей», а, врешті
решт, на схилі життя залишаються без близьких парт-
нерів, без любові дітей, без друзів, без нажитого майна.
(24 спостереження (77,42%)).
5. Вони сильно орієнтовані на соціальні досяг-
нення, на зовнішню атрибутику успішності, рідко за-
мислюючись над «ціною» своїх перемог. Такі пацієнтки
часто досягають тимчасового успіху у кар’єрі. У ко-
лективі вони прагнуть отримати керівний статус і ра-
зом з тим не нести особливої відповідальності: це або
тіньові керівні посади (наприклад, голова профкому),
або керівні посади другого ешелону (наприклад, голо-
вний інженер по постачанню), або ж посади з високим
рівнем незалежності (наприклад, керівник медичного
підрозділу). Тобто йдеться про посади, що з одного боку
забезпечують визнання серед співробітників, а з іншого
— дають відносну незалежність від основного керівниц-
тва організації. (28 спостережень (90,32%)).
6. З прагненням здобути визнання у соціумі ко-
релюють надто великі амбіції, які вони намагаються
задовольнити будь-якою ціною. (29 спостережень
(93,55%)).
7. В основі життєвої позиції цих жінок лежить
надто гостра потреба в незалежності, яка, з одного
боку, стимулює кар’єрний ріст, а з іншого, лежачи в
основі небажання і невміння приймати участь у ко-
мандній роботі, — визначає тимчасовість соціального
успіху. В інволюції, коли можливість зберігати осо-
бисту незалежність на робочому місці і в сім’ї прогре-
сивно зменшується, ця внутрішня потреба стає однією
із причин психічної декомпенсації. (26 спостережень
(83,87%)).
8. ці жінки не в змозі з гумором поставитись до
ситуацій в своєму житті, на всі події вони реагують або
навмисно байдуже, або надто гостро. Тому можна ска-
зати, що відсутність почуття гумору відображає загаль-
ний дефіцит пластичності емоційного реагування. (28
спостережень (90,32%)).
9. Іншим проявом цього дефіциту є надто хитка,
вразлива самооцінка. (28 спостережень (90,32%)).
ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ
«ВІСНИК ПСИХІАТРІЇ ТА ПСИХОФАРМАКОТЕРАПІЇ», №2 (14), 200858
Б. Міжособистісні стосунки
1. Усе вищеназване можна сказати і про людсь-
кі стосунки: в цих жінок завжди багато “корисних
знайомств” і “ділових контактів”, проте за формаль-
ними, зовнішніми ознаками комунікації відсутнє гли-
боке емоційне співпереживання, прив’язаність до
людей. Вони рідко мають довготривалі, засновані на
взаємній приязні, стосунки з людьми. (23 спостере-
ження (74,19%)).
2. Їх довготривалі стосунки підпорядковуються
зовсім іншій логіці: ці пацієнти схильні мати поряд
із собою «людей-сателітів», з якими вони все життя
мучаться або яким вони самовіддано служать. Вони
можуть переконливо зобразити своє «жертвування»
власними інтересами заради здоров’я або майбутньо-
го своєї дитини, своє «самовіддане» служіння талано-
витій / недолугій та мало прилаштованій до реального
життя особі (це може бути і власний чоловік або інший
родич, або людина поза сімейним колом). Такі пережи-
вання часто мають відтінок «екстатичної прив’язаності
до об’єкту надцінного афекту» [21]. (29 спостережень
(93,55%)).
2.1. Подібна ідеалізація рано чи пізно закінчуєть-
ся неминучим розчаруванням, наприклад, коли дити-
на, будуючи своє власне життя, прагне відокремитись
від матері; коли раптом виявляється що кумир має
інші, відмінні від очікуваних, цілі та цінності; коли
чоловіки не відповідають вдячністю і захопленням
або, втомившись від опіки, залишають їх. Після корот-
котривалого періоду емоційної порожнечі розчару-
вання змінюється афектом сорому або гніву на саму
себе: «як я могла так помилитися?!». Якщо таке роз-
чарування припало на інволюційний період, коли вже
немає можливості «взяти реванш», воно може закінчи-
тися маніфестацією психічного розладу. (27 спостере-
жень (87,1%)).
2.2. ще один під-варіант констеляції «сателітар-
них» стосунків демонструють жінки, котрі намагають-
ся «жити за спиною» у своїх чоловіків / батьків, деле-
гувавши їм свої соціальні амбіції, а собі залишаючи
не менш претензійні ролі ідеальної дружини, матері,
“музи”, дитини-вундеркінда тощо. Крах ідеального
світу, що приходить зі старістю батьків / зрадою чо-
ловіків /дорослішанням дітей/ смертю «опікунів»
стає психічною травмою, що переживається з обра-
зою на весь світ і має тенденцію до трансформації у
відчуття ворожості оточуючих людей. (13 спостере-
жень (41,93%).
3. З вищезазначеного можна зауважити, що ця ка-
тегорія жінок підтримує лише ті стосунки, які вони
спроможні контролювати, тому стосунки з людьми в
переважній більшості випадків мають прагматичний, а
деколи — відверто маніпулятивний характер. (24 спос-
тереження (77,42%)).
4. Люди з близького оточення, які не прийма-
ють такого контролю над собою, в розповідях пацієн-
ток виступають в іпостасях невдах, не спроможних на
будь-які конструктивні кроки. Пацієнтки почуваються
вправі обурено критикувати цих людей, беззастереж-
но втручатися у їх життя, прагнучи запобігти гадані
необачні кроки. Вони боляче переживають, коли їхні
негативні «пророцтва» щодо таких людей, не знахо-
дять свого відображення у вимірі реальності. Реальні
та можливі успіхи «відступників» сприймаються крізь
почуття заздрості — переважно з великим скепсисом та
недовірою. (22 спостереження (70,97%)).
5. Мотиви та почуття цих людей або не прийма-
ються до уваги, або апріорі інтерпретуються у якості
ворожих. (27 спостережень (87,1%)).
В. Поведінкові реакції
1. ці жінки почуваються ображеними, коли не
справджуються їхні очікування від життя, коли їх «хит-
ромудрі» плани / «багатоходові комбінації» терплять
фіаско, — коли вони виявляються не готовими до но-
вих, непередбачених життєвих ситуацій. (24 спосте-
реження (77,42%)).
2. В такі моменти їх і без того хитка самооцінка
сильно коливається, і вони намагаються негайно «взя-
ти реванш» у цій самій сфері життя, довести і собі й
іншим свою спроможність. Коли цього не вдається —
вони вперто шукають можливості відновити втрачену
самоповагу, допоки не задовольнять власних амбіцій,
або не витратять усі свої сили. Неможливість переклю-
читись на інше поле діяльності, щоб там компенсува-
ти невдачу, або “зализати рани” в затишній шпаринці,
тимчасово обмеживши свою звичну активність, - одна
із центральних рис досліджуваних пацієнток. З впер-
тістю, гідною кращого призначення, вони «наступають
на ті ж самі граблі», допоки не досягають свого, або,
що вірогідніше, не доводять себе до нервового висна-
ження чи психічної декомпенсації. (29 спостережень
(93,55%)).
3. Нагальність з якою вони переходять від афектів
до дій (обминаючи етап рефлексивного осмислення
пережитих ситуацій) часто призводить до чергових
помилок, втрат зусиль та часу, а в окремих випадках
— до декомпенсації психологічних механізмів адапта-
ції. Тому, можна сказати, що поряд з переживаннями
сорому, образи і заздрості, «рушійною силою» таких па-
цієнток є «суперництво заради суперництва», що вони
впродовж життя маскують за зверхнім, демонстративно
байдужим ставленням до своїх невдач. (24 спостере-
ження (77,42%)).
4. Вони мало змінюються впродовж життя: з мо-
лодого віку і до моменту нашого з ними знайомства
в якості пацієнток психіатричної лікарні в інволю-
ційному періоді вони поводяться майже однаково в
усіх сферах свого життя. І в 20 і в 55 років для них
актуальні майже ті ж самі переживання. Тому під час
клінічної бесіди складається враження двоїстості:
вони говорять про речі, притаманні жінкам літньо-
го віку (бажання спокійного життя, втома, сімейні
негаразди, почуття непотрібності), але з позицій мо-
лодої жінки, та навіть юнки («спокійне життя», тоб-
то таке, «як мені хочеться: щоб ніхто не втручався і
мною не керував»; незапотребованості, нерозуміння
і неоціненності в поєднанні з впевненістю в своїй не-
перевершеності і особливості). (23 спостереження
(74,19%)).
5. Поверхневі людські стосунки, поверхневий інте-
рес до будь-чого, разом із типовою для цих жінок ре-
акцією на фрустрації — вилучення з площини пережи-
вань «джерела» незадоволення / важких емоційних
ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ
«ВІСНИК ПСИХІАТРІЇ ТА ПСИХОФАРМАКОТЕРАПІЇ», №2 (14), 2008 59
спогадів / фруструючих людських стосунків [41] — в
решті решт призводить до поступового спустошення
емоційної складової їх реального життя. (28 спостере-
жень (90,32%)).
6. Така динаміка тривалий час лишається прихова-
ною за добре функціонуючими пристосувальницькими
зразками поведінки та підкресленою самодостатністю.
(26 спостережень (83,87%)).
7. Особливим випробуванням для цієї когорти жі-
нок стає фактор інволюції з усіма супроводжуючими
його змінами у тілесному, особистому та соціальному
плані. Будучи нездатними інтегрувати пережите у
суб’єктивно зрозумілу і значиму життєву історію, і
як наслідок — знаходити новий зміст у новому періоді
життя, вони і далі намагаються собі й іншим щось до-
вести. Таким чином, вони крок за кроком відштовхують
людей, втрачають зв’язки, залишають собі все менше і
менше простору для можливої компенсації. (27 спосте-
режень (87,1%)).
3.2 Провідні психопатологічні ознаки узагальне-
ної особистості жінки з інволюційним психозом
Якщо тепер окремо виписати виділені жирним
шрифтом психопатологічні ознаки, що формують цен-
тральну ланку вищеописаних закономірностей, то ми
отримаємо наступний психопатологічний «портрет»
обстежених хворих.
А. Афекти та мотивації
1. Виховання у досить несприятливій сімейній
атмосфері; відсутність щирих, сповнених емоціями сто-
сунків з матерями.
2. Пошуки визнання за межами своєї домівки.
3. Відсутність сталих інтересів. Бажання опа-
нувати тут явно заміняє потребу глибокого розумін-
ня.
4. Поєднання доброї житейської хватки із не-
спроможністю розвинути вдалу стратегію життя в дов-
готривалій перспективі.
5. Потужна орієнтованість на соціальні досяг-
нення, на зовнішню атрибутику успішності.
6. Надто великі амбіції, які вони намагаються за-
довольнити будь-якою ціною.
7. Надзвичайно гостра потреба в незалежності,
що лежить в основі життєвої позиції.
8. Загальний дефіцит пластичності емоційного
реагування.
9. Надто хитка, вразлива самооцінка.
Б. Міжособистісні стосунки
1. Відсутність глибокого емоційного співпережи-
вання, прив’язаності до людей за добре розвинутих
формальних комунікативних навичок.
2. Схильність мати біля себе «людей-сателітів».
2.1 Ідеалізація «людей-сателітів» рано чи пізно за-
кінчується неминучим розчаруванням з афектом соро-
му, або гніву на саму себе
2.2 Можливе делегування іншим своїх соціальних
амбіцій із залишенням собі не менш претензійних ро-
лей ідеальних дружин, матерів, “муз”, дітей-вундеркін-
дів. Крах ідеального світу переживається з образою на
весь світ.
3. Підтримання лише тих стосунків, які піддаються
їх повному контролю.
4. Неприйняття реальних або можливих успіхів
«відступників», сприйняття цих успіхів з почуттям за-
здрості.
5. Не приймання до уваги мотивів та почуттів лю-
дей
В. Поведінкові реакції
1. Неготовність до нових життєвих ситуацій і не-
прийняття їх;
2. Вперті спроби відновлення втраченої самоповаги
звичним способом.
3. Перехід від афектів до дій з мінімізацією або пов-
ною відсутністю етапу рефлексивного осмислення пе-
режитих ситуацій.
4. Залишаються майже незмінними впродовж жит-
тя.
5. Типовою реакцією на фрустрації є вилучення з
площини переживань «джерела» незадоволення.
6. Добре функціонуючі пристосувальницькі зразки
поведінки.
7. Нездатність інтегрувати пережите у суб’єктивно
зрозумілу і значиму життєву історію, і як наслідок —
знаходити новий зміст у новому періоді життя.
3.3 Порівняння узагальненого психопатологічно-
го «портрету» жінки з інволюційним психозом із типо-
логіями особистісних розладів сучасних міжнародних
класифікацій МКХ-10 та DSM-IV-TR
Вичленивши із «чистого» клінічного матеріалу
феноменологічні закономірності проявів та провід-
ні психопатологічні ознаки особистості пацієнток з
інволюційним психозом, була виконана передумова
для порівняння отриманого узагальненого «портре-
ту» з визнаними на сьогоднішній день типологіями
особистісних розладів, — насамперед з типологія-
ми сучасних міжнародних класифікацій МКХ-10 та
DSM-IV-TR. Результатом такого порівняння стала
констатація співвідносності більшості із виділених
на основі дослідження описових ознак особистості
обстежених хворих з діагностичними критеріями
нарцистичного розладу особистості, як вони подані
в DSM-IV-TR та МКХ-10. Для унаочнення такого
співставлення наведена таблиця № 1. Зауважимо
також, що даний розлад у класифікації DSM-IV-TR
наведений у групі основних особистісних розладів
(кластер Б), а в МКХ-10 він віднесений до рубрики
F60.8 «Інші уточнені особистісні розлади», тому його
діагностичні критерії подані лише у повній версії
класифікації [22] і відсутні у перекладених українсь-
кою мовою версіях [14].
З таблиці співставлення видно, що практично усі
діагностичні критерії міжнародних класифікацій для
«нарцистичного розладу особистості» мають кореспон-
денцію з виділеними в процесі дослідження психопато-
логічними ознаками жінок з інволюційним психозом.
Тому вже це дозволяє впевнено говорити, що обстеже-
ним жінкам властиві нарцистичні зразки реагування
впродовж життя.
ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ
«ВІСНИК ПСИХІАТРІЇ ТА ПСИХОФАРМАКОТЕРАПІЇ», №2 (14), 200860
Таблиця №1.
Співставлення виділених в процесі дослідження психопатологічних ознак узагальненої особистості жінки
з інволюційним психозом із критеріями нарцистичного розладу особистості згідно МКХ-10 та DSM-VI-TR
МКХ-10 DSM-IV-TR Проведене дослідження
Загальні критерії особистісних розладів
1 Помітні дизгармонійні відносини
та поведінка, що зазвичай включають
кілька областей функціонування:
афективність, збудження, керо-
ваність імпульсів, шляхи сприйняття
та мислення, та стиль стосунків з
іншими;
а) Досвід та поведінка людини, що
помітно вирізняються від очікувань
культури у якій вона проживає. цей
паттерн проявляється у двох (або більше)
наступних сферах: пізнання (сприйнят-
тя та інтерпретація себе, інших і подій);
діапазон, інтенсивність, лабільність, а
також адекватність емоційної реакції; мі-
жособистісне функціонування; контроль
імпульсів.
цей критерій можна вважати виконаним для
досліджуваних хворих, адже відмічені нами
закономірності простежувалися у сферах: (А)
афектів та мотивацій, (Б) схильності до фор-
мування типових «клішеподібних» стосунків з
людьми, а також (В) поведінкових реакцій на
індивідуально значимі переживання.
2 Ненормальний паттерн поведінки
є довготривалим і не обмежений ви-
падками психічного захворювання;
В2 Вперті спроби відновлення втраченої само-
поваги звичним способом.
В4 Залишаються майже незмінними впродовж
життя.
3 Ненормальний паттерн поведінки
поширюється і є явно неадекватним
щодо широкого кола особистих та
соціальних ситуацій;
б) цей паттерн є негнучким та присутній
у широкому колі особистих та соціальних
ситуацій.
А8 Загальний дефіцит пластичності емоційно-
го реагування.
В1 Неготовність до нових життєвих ситуацій і
неприйняття їх.
4 Вищевказані ознаки завжди
виникають у дитинстві або юності і
тривають до зрілості;
г) цей паттерн є стабільним, довготри-
валим і його функціонування може бути
ретроспективно відслідкованно хоча б до
юності чи ранньої зрілості.
Опосередкованим доказом виконання цього
критерію можна вважати феноменологічні
описи закономірностей А1 «Виховання у
досить несприятливій сімейній атмосфері;
відсутність щирих, сповнених емоціями сто-
сунків з матерями» та А2 «Як в дитинстві так і
у дорослому житті ці жінки шукають визнання
за межами своєї домівки».
Проте щоб впевнено вважати цей критерій
виконаним, необхідно було добре дослідити
«життєву криву» обстежених хворих. Ре-
зультати цього кроку (7 в.) будуть висвітлені у
наступних публікаціях.
5 Розлад призводить до значного
особистого страждання, але це може
стати видимим лише на пізній стадії;
в) цей паттерн призводить до (клінічно
значимих страждань) чи складнощів у
соціальній, професіональній чи іншій
важливій сфері діяльності.
А4 Поєднання доброї житейської хватки із
неспроможністю розвинути вдалу стратегію
життя в довготривалій перспективі.
6) розлад зазвичай (але не
обов’язково) пов’язаний за значни-
ми складнощами у професійній та
соціальній діяльності.
в) цей паттерн призводить до (клінічно
значимих страждань) чи складнощів у
соціальній, професіональній чи іншій
важливій сфері діяльності.
цей критерій також можна вважати викона-
ним для досліджуваних хворих. Особливо
добре він простежується у феноменологічних
описах закономірностей А5, А7
д) цей паттерн не передбачає кращого
прогнозу, аніж будь-який інший психіч-
ний розлад.
цей критерій може вважатися виконаним,
адже у попередніх публікаціях [] було показа-
но, що особистісний фактор виступає в якості
провідного у ґенезі інволюційного психозу.
е) цей паттерн не належить до прямих
психологічних ефектів психоактивної
речовини чи основних соматичних станів,
як, наприклад, ЧМТ.
цей критерій може вважатися виконаним,
адже наявність важкого соматичного стану
було критерієм виключення з дослідження.
Описові критерії нарцистичного розладу особистості
1) гіпертрофоване почуття власної
значущості (перебільшує свої досяг-
нення і таланти, очікує визнання без
відповідних підстав);
3) гіпертрофоване почуття власної зна-
чущості;
А6 Надто великі амбіції, які вони намагаються
задовольнити будь-якою ціною.
2) захопленість фантазіями безмеж-
ного успіху, сили, чудовості, краси чи
ідеального кохання;
5) фантазії на тему успіху, влади, багатс-
тва, краси чи ідеального кохання;
Б2.1 (Можливе делегування іншим своїх со-
ціальних амбіцій із) залишенням собі не менш
претензійних ролей ідеальних дружин, матерів,
“муз”, дітей-вундеркіндів. (Крах ідеального
світу переживається з образою на весь світ.)
ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ
«ВІСНИК ПСИХІАТРІЇ ТА ПСИХОФАРМАКОТЕРАПІЇ», №2 (14), 2008 61
3) вірить, що вона (він) особлива
й унікальна і її можуть зрозуміти
лише інші особливі чи високо-ста-
тусні люди (або товариства)
4) схильність вважати свої проблеми уні-
кальними і мало кому зрозумілими;
А7 Надзвичайно гостра потреба в незалеж-
ності, що лежить в основі життєвої позиції.
Б2 Схильність мати біля себе «людей-са-
телітів», ідеалізація яких рано чи пізно закін-
чується неминучим розчаруванням (з афектом
сорому, або гніву на саму себе)
4) потребує надмірної похвали 7) прагнення уваги і схвалення; А2. Пошуки визнання за межами своєї домів-
ки.
А5 Потужна орієнтованість на соціальні досяг-
нення, на зовнішню атрибутику успішності.
5) має відчуття особливих прав;
безпідставні очікування особливо
прихильного ставлення чи автома-
тичну згоду з її (його) очікуваннями;
6) безпідставне очікування особливо
доброго ставлення до себе;
А9 Надто хитка, вразлива самооцінка.
6) є експлуатуючим у міжосо-
бистісних стосунках, використовує
переваги інших задля досягнення
своїх цілей;
2) схильність до експлуатування в міжо-
собистісних стосунках;
Б3 Підтримання лише тих стосунків, які підда-
ються їх повному контролю.
7) нестача емпатії; небажання сприй-
мати чи ідентифікуватися з почуття-
ми та потребами інших;
8) нестача емпатії: нездатність розуміти і
переживати почуття інших;
Б1 Відсутність глибокого емоційного співпе-
реживання, прив’язаності до людей за добре
розвинутих формальних комунікативних
навичок.
Б5 Не приймання до уваги мотивів та почуттів
людей
8) часто заздрісний до інших або
вірить, що інші заздрять їй (йому);
9) почуття заздрості, Б4 Неприйняття реальних або можливих ус-
піхів «відступників», сприйняття цих успіхів з
почуттям заздрості.
9) зухвала, пихата поведінка чи
відношення до інших.
В5 Типовою реакцією на фрустрації є вилучен-
ня з площини переживань «джерела» незадо-
волення.
4. Обговорення
Проведене дослідження дозволяє говорити, що:
жінки з інволюційним психозом мають особливі
закономірності проявів особистості, які можна фе-
номенологічно описати; з цих феноменологічних
описів можна виділити психопатологічну ознаку,
яка формує центральну ланку закономірності; от-
риманий узагальнений «портрет» можна співстави-
ти з типологіями особистісних розладів сучасних
міжнародних класифікацій МКХ-10 та DSM-IV-
TR; результати такого співставлення показують, що
зразки поведінкового реагування обстежених жінок
відповідають критеріям нарцистичного розладу осо-
бистості.
Однак, без відповіді залишається ряд важливих
запитань: (1) як пояснити, що деякі описані на кон-
тингенті досліджуваних хворих закономірності не
знаходять відповідного зв’язку з критеріями означе-
ного розладу? (2) чи можна вважати, що для даної
когорти хворих (жінок з інволюційним психозом)
нарцистичні зразки реагування є патогномонічними?
(3) чи означає це, що у даних жінок є клінічно сфор-
мований розлад особистості? (4) і якщо відповідь на
третє питання буде позитивною, то чому цей розлад
до інволюційного періоду життя лишається «німим»
/ латентним?
Відповідь на перше питання можна віднайти пе-
реглянувши критерії інших особистісних розладів.
Описані у дослідженні психопатологічні ознаки, що
не знайшли своєї «пари» у критеріях нарцистичного
розладу особистості найбільше перегукуються із ок-
ремими критеріями емоційно нестабільного розладу
особистості (F60.3) згідно МКХ-10, або ж межового
особистісного розладу згідно DSM-IV-TR. Так, нап-
риклад, ознака В3 «Перехід від афектів до дій з мінімі-
зацією або повною відсутністю етапу рефлексивного
осмислення пережитих ситуацій» відображає «тен-
денцію діяти імпульсивно без врахування можливих
наслідків» — критерій Б1 для імпульсивного типу
емоційно нестабільного розладу особистості (F60.30);
а ознаки А3 «Відсутність сталих інтересів. Бажання
опанувати тут явно заміняє потребу глибокого ро-
зуміння» та В7 «Нездатність інтегрувати пережите у
суб’єктивно зрозумілу і значиму життєву історію, і як
наслідок — знаходити новий зміст у новому періоді
життя» відображають «порушення образу власного
«Я» та відсутність ясного уявлення про власні намі-
ри, цілі та внутрішні уподобання» — критерій Б1 для
межового типу нестабільного розладу особистості
(F60.31). Такий погляд ставить чергове запитання:
яке відношення нарцистичний розлад особистості
та досліджуваний контингент хворих має до проявів
психічної дефіцитарності, адже відомо, що діагноз
межової особистості (borderline personality disorder)
у DSM - III [23] та наступних версіях американської
класифікації [11-13], як зрештою і в МКХ-10, замі-
нив латентну (малопрогредієнтну) шизофренію. це
питання потребує більш глибокого психопатологіч-
ного осмислення. Тут варто лише відмітити, що згід-
но психоаналітичної парадигми, нарцистичні зразки
ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ
«ВІСНИК ПСИХІАТРІЇ ТА ПСИХОФАРМАКОТЕРАПІЇ», №2 (14), 200862
реагування дають можливість тимчасово опанувати
конфлікти, властиві межовому особистісному розла-
ду [24]. Тобто нарцистична патологія особистості у
контексті даного розуміння може бути покриваю-
чою та стабілізуючою структурою для межового рів-
ня функціонування особистості. Звідси, описаний у
процесі дослідження критерій В6 «Добре функціо-
нуючі пристосувальницькі зразки поведінки» може
відображати саме цей стабілізуючий момент.
Для відповіді на друге поставлене питання не-
обхідно провести контрольне дослідження, аби
з’ясувати з якою частотою наведені вище психопа-
тологічні ознаки виявляються у жінок аналогічного
віку, які у даному періоді життя зберегли досить ста-
лу психічну адаптацію.
Третє питання частково знаходить свою відповідь
у результатах проведеного Клінічного Напівструкту-
рованого Інтерв’ю особистісних розладів IPDE, які
демонструють наявність у пацієнток досліджува-
ної підгрупи достатніх підстав для кваліфікації на
момент обстеження сформованого нарцистичного
розладу особистості. Тобто, двома незалежними
шляхами: клінічним та експериментально-пси-
хологічним, було встановлено, що для жінок з
інволюційним психозом характерні нарцистичні
зразки реагування. Проте, як відомо, кожен осо-
бистісний розлад, окрім статичних ознак, описуєть-
ся ще й крізь динамічні особливості. ці особливості
відображають: становлення та трансформацію ос-
новних зразків реагування особистості на часовому
векторі, а також характер та особливості протікання
вікових криз. Тому відповідь на це питання допов-
нять результати дослідження отримані на 7 в. кроці
дослідження (див. дизайн дослідження), де на основі
анамнестичних даних та опитувальника суб’єктивної
оцінки життєвих подій була реконструйована «жит-
тєва крива» обстежених жінок. ці дані будуть опри-
люднені у наступних публікаціях.
Реконструкція «життєвої кривої» проллє світло
і на четверте дискусійне запитання: чи дійсно розлад
залишається «латентним» до інволюційного періоду
життя? Проте спробувати сформулювати відповідь
на нього можна вже на основі вищенаведених фактів
та роздумів: добре функціонуючі пристосувальниць-
кі зразки поведінки тимчасово забезпечують цим па-
цієнткам успішну соціальну та індивідуально-психо-
логічну адаптацію, але вона лишається поверхневою,
адже не відбувається рефлексивного осмислення
пережитих подій та ситуацій, адже пережите не інте-
грується у суб’єктивно зрозумілу і значиму життєву
історію. За умови сприятливих життєвих обставин
ця система адаптації функціонує успішно, але вияв-
ляє всю свою неспроможність в умовах докорінних
змін у тілесному, індивідуально-психологічному та
соціальному функціонуванні, що характеризує інво-
люційний період життя. Але існує ще один варіант
не менш ймовірної відповіді на це питання: глибока
декомпенсація у інволюційному періоді життя відоб-
ражає специфічну вікову динаміку нарцистичного
розладу особистості. Обидва варіанти відповіді не
суперечать, а доповнюють один одного. Однак, якщо
перший із них можна обґрунтувати нашим дослід-
женням особистісної структури жінок з інволюцій-
ними психозами, то другий виходить за рамки нашо-
го дослідження і може бути сформульований лише
гіпотетично.
5. Висновки
1. Жінки з інволюційним психозом мають особ-
ливі закономірності проявів особистості, які можна
феноменологічно описати.
2. З цих феноменологічних описів можна виділи-
ти психопатологічну ознаку, яка формує центральну
ланку закономірності.
3. Отриманий узагальнений психопатологічний
«портрет» жінки з інволюційним психозом можна
співставити з типологіями особистісних розладів су-
часних міжнародних класифікацій МКХ-10 та DSM-
IV-TR.
4. Результати такого співставлення показують,
що зразки поведінкового реагування обстежених жі-
нок відповідають критеріям нарцистичного розладу
особистості, згідно класифікацій МКХ-10 та DSM-
IV-TR.
5. Остаточно про сформований особистісний роз-
лад можна говорити лише після вивчення «життєвої
кривої» досліджуваних хворих, де будуть відображені
становлення та трансформація основних зразків реа-
гування особистості на часовому векторі, а також ха-
рактер та особливості протікання вікових криз.
6. Результати, отримані експериментально-пси-
хологічними методиками підтверджують дані отри-
мані обома клінічними методами дослідження: кліні-
ко-психопатологічним та психоаналітичним.
7. Феномен нарцисизму потребує більш глибоко-
го психопатологічного осмислення.
ЛІТЕРАТуРА:
1. Трифонов Е.Г. Клинические и социальные аспекты психической патологии
позднего возраста и принципы организации геронтопсихиатрической помо-
щи. Автореф. дис….д.мед.н.- М.,1999.
2. Максимова Н.Е. Геронтопсихиатрия в структуре медико – социальной помо-
щи пожилым людям //Ж.: «Вестник Всероссийского общества специалистов
по медико – социальной экспертизе, реабилитации и реабилитационной ин-
дустрии» М., 2007.-№1. -С.19-23.
3. Anne Ahnis und Nina Knoll, Subjektives Belastungserleben bei alten Menschen
mit Inkontinenz – eine qualitative Analyse // Zeitschrift för Gerontologie
und Geriatrie, - 2008.- Volume 41, Number 4, p. 251-260.
4. Нетрусова С.Г., Татарчук Т.Ф., Дзюб Г.К. Заместительная гормональная те-
рапия при психопатологических проявлениях патологического климакса у
женщин// Архів психіатрії, 2001, № 4 (27), с. 189-196.
5. Авербух Е. С. Расстройства психической деятельности в позднем возрасте.
Л., «Медицина», 1969.
6. Пустовойт. М.М., Клініко-патогенетичні особливості інволюційних депресій
(критичний огляд літератури) // Вісник психіатрії та психофармакотерапії.
– № 2(12). - 2007. – С. 172-177.
7. Psychiatrie. Ein Lehrbuch för Studierende und örzte. Siebente, vielfach
umgearbeitete Auflage. Band I. Allgemeine Psychiatrie. Barth Verlag, Leipzig
1903.
8. Psychiatrie. Ein Lehrbuch för Studierende und örzte. Siebente, vielfach
umgearbeitete Auflage. II. Band [in 2 Teilbönden]. Klinische Psychiatrie. Barth
Verlag, Leipzig 1904.
9. E.Bleuler, Руководство по психиатрии., пер. с нем. – М.: Издательство «Неза-
висимая психиатрическая ассоциация» - 1993.
ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ
«ВІСНИК ПСИХІАТРІЇ ТА ПСИХОФАРМАКОТЕРАПІЇ», №2 (14), 2008 63
10. Штернберг Э.Я. Геронтологическая психиатрия.- М., Медицина, 1977.- 191
с.
11. Amer. Psychiat. Assoc DSM-III-R Diagnostic and Statistical Manual Disorders,
3 d Edition Revised. - 1987.
12. Amer. Psychiat. Assoc DSM-IV Diagnostic and Statistical Manual Disorders,
fourth Edition. - 1994.
13. Amer. Psychiat. Assoc DSM-IV-TR Diagnostic and Statistical Manual Disorders,
fourth Edition, Text Revision. – 2000.
14. Карманное руководство к МКБ-10: классификация психических и поведен-
ческих расстройств (с глоссарием и исследовательскими диагностическими
критериями), под ред. Купер, Дж. Э. – К.: Сфера, 2000.- 464 с.
15. Gyllstrom M. Elizabeth, Schreiner Pamela J., Harlow Bernard L. Perimenopause
and depression: strength of association, causal mechanisms and treatment
recommendations // Best Practice & Research Clinical Obstetrics and
Gynaecology Vol. 21, No. 2, Р. 275 - 292, 2007.
16. Сметник В. П. Климактерические расстройства и методы их коррекции //
Consilium medicum, 2001, т. 3, № 11.
17. Жислин, С. Г. Очерки клинической психиатрии.- М. «Медицина», 1975.
18. Пустовойт М. М. До питання психодинаміки психічних розладів інволю-
ційного періоду // Вісник психіатрії та психофармакотерапії № 1 (11) 2007,
С. 15-21.
19. Пустовойт М. М. Роль особистісного фактору в ґенезі інволюційних психо-
зів // Вісник психіатрії та психофармакотерапії № 1 (13) 2008, С. 45-59.
20. В.С. Битенский, М.М. Пустовойт, Н.А. Прусс, И.И. Краснопольская,
Инволюционные психозы как психосоматическая проблема // Таврический
журнал психиатрии. – Т.12, №1 (42), - 2008, С. 9-19.
21. Дубницкая Э.Б. Малопрогредиентная шизофрения с преобладанием исте-
рических расстройств (клиника, дифференциальная діагностика, терапія).:
Автореф. Дисс. к. мед. н. –М., 1979. – 24 С.
22. http://www.who.int/classifications/icd/en/GRNBOOK.pdf
23. Amer. Psychiat. Assoc DSM-III Diagnostic and Statistical Manual Disorders, 3
d Edition. - 1980.
24. Fonagy, Peter & Target, Mary. Psychoanalyse und Psychopathologie der
Entwicklung. Stuttgart: Klett-Cotta, 2007. – 541 с.
О.А.Філатова
КОРЕКцІЯ ПРОЯВІВ ПСИХІчНОгО ІНФАНТІЛІЗМу
у ХВОРИХ НА СуРдОМуТИЗМ.
Харківська медична академія післядипломної освіти.
В статті розглянуто медико-психологічні аспекти психіч-
ного інфантілізму у хворих на сурдомутизм. Сучасна психоло-
гія трактує цей стан як часткову затримку деяких компонентів
особистості, що формується. Не дивлячись на наявну дезадап-
тацію, у цих хворих вистачає доволі особистісних ресурсів,
щоб завершити соціалізацію.
Ключові слова: психічний інфантилізм, сурдомутизм, со-
ціалізація.
удК: 616.89-037
О.А.Филатова
КОРРЕКцИЯ ПРОЯВЛЕНИЙ
ПСИХИчЕСКОгО ИНФАНТИЛИЗМА
у БОЛьНЫХ СуРдОМуТИЗМОМ
Харьковская медицинская академия последипломного образования
O.A. Filatova
CORRECTION OF DISPLAYS OF MENTAL INFANTILITY
AT PERSONS WITH SURDOMUTISM
The Kharkov medical academy of postgraduate education
In clause medical and psychological aspects of mental
infantility at patients with surdomutism are considered. The
modern psychology treats this condition as partial backlog
of some components of the formed person. Despite lacking
adaptation, these patients have enough personal resources for
end of socialization.
Keywords: mental infantility, surdomutism, socializa-
tion.
Психический инфантилизм (ПИ) – недостаточная
зрелость когнитивной, эффекторно-волевой и поведен-
ческой сфер личности; сохранение детских стереотипов
реагирования на внешние обстоятельства; социальная
неадаптированность, низкая фрустрационная толеран-
тность.
ПИ у больных сурдомутизмом обусловлен как хро-
нической аудиальной депривацией, и связанной с ней
задержкой речевого развития, так и сопутствующими
органическими нарушениями – частым коррелятом
врожденной глухоты. [1]
У больных с данной патологией можно наблюдать
3 варианта ПИ: простой, органический и церебростени-
ческий.
Простой (неосложненный) ПИ – это следствие
нарушенного созревания наиболее молодых структур
мозга – неокортекса, вызванного сочетанием консти-
туционально-генетического и анте\перинатального
факторов. Такие больные внешне выглядят незрелыми,
в чертах преобладает «детскость»: рост ниже среднего,
гармоническое телосложение, тонкая ранимая кожа,
недостаточность оволосения лобковой области и ко-
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-14307 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0030 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-02T12:55:43Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Фізико-хімічний інститут ім. О.В.Богатського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Пустовойт, М.М. 2010-12-18T11:52:08Z 2010-12-18T11:52:08Z 2008 Описова феноменологія та психопатологічні ознаки особистості жінок з інволюційним психозом / М.М. Пустовойт // Вісник психіатрії та психофармакотерапії. — 2008. — № 2 (14). — С. 54-63. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. XXXX-0030 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/14307 616.89-008-053.8 + 615.851 В настоящей статье изучаются личностные особенности женщин с инволюционным психозом. На основании детального исследования небольшой репрезентативной группы (31 случай), сформированной из общей исследовательской выборки (234 наблюдения), были описаны феноменологические закономерности проявлений и выделены психопатологические признаки обобщенной личности женщины с инволюционным психозом. Полученный таким образом психопатологический «портрет» был сопоставлен с типологиями личностных расстройств современных международных классификаций МКБ-10 и DSM-IV-TR. Было установлено, что личностный «портрет» обобщенной пациентки соотносится с описательными критериями нарцистического личностного расстройства. Данный вывод был подтвержден результатами проведенного полу структурированного клинического интервью личностных расстройств IPDE. Personality specifics of women with involutional psychosis are being examined in the given article. Based on detailed research of small representative group (31 cases), which is formed from general research selections (234 observations), phenomenological regularities manifestations were described and psychopathological indications of generalized woman person with involutional psychosis were marked. Psychopathological “portrait” gotten this way were correlated to typologies of personality disorders of modern international classifications: ICD-10 and DSM-IV-TR. It was ascertained that “portrait” of generalized patient corresponds to descriptional criteria of narcistic personality disorder. This conclusion was confirmed by the results of semistructured clinical interview of personality disorders IPDE. uk Фізико-хімічний інститут ім. О.В.Богатського НАН України Оригінальні дослідження Описова феноменологія та психопатологічні ознаки особистості жінок з інволюційним психозом Описательная феноменология и психопатологические признаки личности женщин с инволюционым психозом Descriptive Phenomenology and Psychopathological Indications of the Personality of Women with Involutional Psychosis Article published earlier |
| spellingShingle | Описова феноменологія та психопатологічні ознаки особистості жінок з інволюційним психозом Пустовойт, М.М. Оригінальні дослідження |
| title | Описова феноменологія та психопатологічні ознаки особистості жінок з інволюційним психозом |
| title_alt | Описательная феноменология и психопатологические признаки личности женщин с инволюционым психозом Descriptive Phenomenology and Psychopathological Indications of the Personality of Women with Involutional Psychosis |
| title_full | Описова феноменологія та психопатологічні ознаки особистості жінок з інволюційним психозом |
| title_fullStr | Описова феноменологія та психопатологічні ознаки особистості жінок з інволюційним психозом |
| title_full_unstemmed | Описова феноменологія та психопатологічні ознаки особистості жінок з інволюційним психозом |
| title_short | Описова феноменологія та психопатологічні ознаки особистості жінок з інволюційним психозом |
| title_sort | описова феноменологія та психопатологічні ознаки особистості жінок з інволюційним психозом |
| topic | Оригінальні дослідження |
| topic_facet | Оригінальні дослідження |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/14307 |
| work_keys_str_mv | AT pustovoitmm opisovafenomenologíâtapsihopatologíčníoznakiosobistostížínokzínvolûcíinimpsihozom AT pustovoitmm opisatelʹnaâfenomenologiâipsihopatologičeskiepriznakiličnostiženŝinsinvolûcionympsihozom AT pustovoitmm descriptivephenomenologyandpsychopathologicalindicationsofthepersonalityofwomenwithinvolutionalpsychosis |