Зовнішні ефекти продукування газоподібних відходів виробництва
У статті розглянуто дію зовнішніх ефектів та проблеми їх регулювання. Концепція зовнішніх ефектів найбільш дієва у вирішенні проблем екологічної та економічної ефективності механізмів забезпечення суспільного добробуту. Ключові напрями інтерналізації зовнішніх ефектів ґрунтуються на ідеях А. Пігу і...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Економічний вісник Донбасу |
|---|---|
| Дата: | 2018 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2018
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/143502 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Зовнішні ефекти продукування газоподібних відходів виробництва / О.С. Сердюк // Економічний вісник Донбасу. — 2018. — № 3 (53). — С. 36-48. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-143502 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Сердюк, О.С. 2018-11-03T21:39:01Z 2018-11-03T21:39:01Z 2018 Зовнішні ефекти продукування газоподібних відходів виробництва / О.С. Сердюк // Економічний вісник Донбасу. — 2018. — № 3 (53). — С. 36-48. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. 1817-3772 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/143502 338.583:338.45:330.1 У статті розглянуто дію зовнішніх ефектів та проблеми їх регулювання. Концепція зовнішніх ефектів найбільш дієва у вирішенні проблем екологічної та економічної ефективності механізмів забезпечення суспільного добробуту. Ключові напрями інтерналізації зовнішніх ефектів ґрунтуються на ідеях А. Пігу і Р. Коуза. Встановлено, що запропоновані А. Пігу та Р. Коузом теорії є недієвими у питаннях подолання наслідків глобальних зовнішніх ефектів. З огляду на відсутність об’єктивної моделі оцінки втрат, спричинених дією глобальних зовнішніх ефектів, ринкова рівновага Р. Коуза та державне регулювання А. Пігу не здатні вирішити питання щодо об’єктивного розподілу ресурсу між продуцентами та реципієнтами зовнішніх ефектів. Однак певні підходи щодо подолання наслідків глобальних зовнішніх ефектів можуть бути використанні задля мінімізації таких ефектів. На основі співставлення існуючих концепцій запропоновано класифікацію зовнішніх ефектів за характером впливу. Виявлено, що істотний вплив на економіку здійснюють газоподібні відходи промислового виробництва – оксид вуглецю (CO2), діоксид сірки (SO2) та оксид азоту (NO2). Зазначено, що у США реалізуються технічні та технологічні рішення з уловлювання, транспортування та збереження (або використання), які здатні забезпечити лише деяке поліпшення стану навколишнього середовища на конкретній території. Зазначено, що технічне вирішення даної проблеми є рідкісним явищем, оскільки підприємець не може оцінити практичну користь від зниження концентрації оксиду вуглецю у повітрі, а суспільство виявити конкретний ступінь шкоди, завданої кожним з продуцентів СО2. Запропоновано концепцію подолання зовнішніх ефектів, де основними магістральними напрямами є сприяння розвитку низькоемісійних видів виробництва; державна фінансова підтримка проектів уловлювання газоподібних речовин та застосування інструментів стимулювання зниження викидів газоподібних речовин. Наведені підходи є першочерговими заходами переходу до низькоемісійних видів виробництва. В статье рассмотрено действие внешних эффектов и проблемы их регулирования. Концепция внешних эффектов наиболее действенна в решении проблем экологической и экономической эффективности механизмов обеспечения общественного благосостояния. Ключевые направления интернационализации внешних эффектов основываются на идеях А. Пигу и Р. Коуза. Установлено, что предложенные А. Пигу и Р. Коуз теории недееспособны в вопросах преодоления последствий глобальных внешних эффектов. Учитывая отсутствие объективной модели оценки потерь, вызванных действием глобальных внешних эффектов, рыночное равновесие Р.Коуза и государственном регулировании А.Пигу не способны решить вопрос относительно объективного распределения ресурса между продуцентами и реципиентами внешних эффектов. Однако определенные подходы по преодолению последствий глобальных внешних эффектов могут быть использованы для минимизации таких эффектов. На основе сопоставления существующих концепций предложена классификация внешних эффектов по характеру воздействия. Обнаружено, что существенное влияние на экономику осуществляют газообразные отходы промышленного производства – оксид углерода (CO2), диоксид серы (SO2) и оксид азота (NO2). Отмечено, что в США реализуются технические и технологические решения по улавливанию, транспортировке и хранению (или использованию), которые способны обеспечить лишь некоторое улучшение состояния окружающей среды на конкретной территории. Отмечено, что техническое решение данной проблемы является редким явлением, поскольку предприниматель не может оценить практическую пользу от снижения концентрации оксида углерода в воздухе, а общество выявить конкретную степень вреда, причиненного каждому из продуцентов СО2. Предложена концепция преодоления внешних эффектов, где основными магистральными направлениями являются содействие развитию низкоэмиссионных видов производства; государственная финансовая поддержка проектов улавливания газообразных веществ и применение инструментов стимулирования снижения выбросов газообразных веществ. Приведенные подходы являются первоочередными мерами перехода к низкоэмиссионным видам производства. The article considers the effect of external effects and the problems of their regulation. The concept of external effects is most effective in solving the problems of ecological and economic efficiency of mechanisms for ensuring public welfare. The key directions of the internationalization of externalities are based on the ideas of A. Pigou and R. Coase. It is established that the theories proposed by A. Pigou and R. Coase are incapable of dealing with the consequences of global externalities. Given the absence of an objective model for estimating losses caused by the effects of global externalities, R. Coase's market equilibrium and A. Pigu's state regulation are not able to resolve the issue of an objective resource allocation between producers and recipients of external effects. However, certain approaches to overcoming the consequences of global externalities can be used to minimize such effects. On the basis of a comparison of existing concepts a classification of external effects according to the nature of the impact is proposed. It has been found that gaseous industrial waste - carbon monoxide (CO2), sulfur dioxide (SO2) and nitrogen oxide (NO2) - have a significant impact on the economy. It is noted that in the US technical and technological solutions for capture, transportation and storage (or use) are implemented, which can only provide some improvement in the state of the environment in a particular area. It is noted that the technical solution to this problem is rare, as an entrepreneur can not assess the practical benefits of reducing the concentration of carbon monoxide in the air, and the society to identify the specific degree of harm caused to each of the producers of CO2. The concept of overcoming externalities is proposed, where the main trunk lines are the promotion of low-emission production; state financial support for projects for the collection of gaseous substances and the use of tools to promote the reduction of gaseous emissions. These approaches are the first steps in the transition to low-emission types of production. uk Інститут економіки промисловості НАН України Економічний вісник Донбасу Економічна теорія та історія Зовнішні ефекти продукування газоподібних відходів виробництва Внешние эффекты продуцирования газообразных отходов производства External effects of production of gaseous industrial waste Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Зовнішні ефекти продукування газоподібних відходів виробництва |
| spellingShingle |
Зовнішні ефекти продукування газоподібних відходів виробництва Сердюк, О.С. Економічна теорія та історія |
| title_short |
Зовнішні ефекти продукування газоподібних відходів виробництва |
| title_full |
Зовнішні ефекти продукування газоподібних відходів виробництва |
| title_fullStr |
Зовнішні ефекти продукування газоподібних відходів виробництва |
| title_full_unstemmed |
Зовнішні ефекти продукування газоподібних відходів виробництва |
| title_sort |
зовнішні ефекти продукування газоподібних відходів виробництва |
| author |
Сердюк, О.С. |
| author_facet |
Сердюк, О.С. |
| topic |
Економічна теорія та історія |
| topic_facet |
Економічна теорія та історія |
| publishDate |
2018 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Економічний вісник Донбасу |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Внешние эффекты продуцирования газообразных отходов производства External effects of production of gaseous industrial waste |
| description |
У статті розглянуто дію зовнішніх ефектів та проблеми їх регулювання. Концепція зовнішніх ефектів найбільш дієва у вирішенні проблем екологічної та економічної ефективності механізмів забезпечення суспільного добробуту. Ключові напрями інтерналізації зовнішніх ефектів ґрунтуються на ідеях А. Пігу і Р. Коуза. Встановлено, що запропоновані А. Пігу та Р. Коузом теорії є недієвими у питаннях подолання наслідків глобальних зовнішніх ефектів. З огляду на відсутність об’єктивної моделі оцінки втрат, спричинених дією глобальних зовнішніх ефектів, ринкова рівновага Р. Коуза та державне регулювання А. Пігу не здатні вирішити питання щодо об’єктивного розподілу ресурсу між продуцентами та реципієнтами зовнішніх ефектів. Однак певні підходи щодо подолання наслідків глобальних зовнішніх ефектів можуть бути використанні задля мінімізації таких ефектів.
На основі співставлення існуючих концепцій запропоновано класифікацію зовнішніх ефектів за характером впливу. Виявлено, що істотний вплив на економіку здійснюють газоподібні відходи промислового виробництва – оксид вуглецю (CO2), діоксид сірки (SO2) та оксид азоту (NO2). Зазначено, що у США реалізуються технічні та технологічні рішення з уловлювання, транспортування та збереження (або використання), які здатні забезпечити лише деяке поліпшення стану навколишнього середовища на конкретній території. Зазначено, що технічне вирішення даної проблеми є рідкісним явищем, оскільки підприємець не може оцінити практичну користь від зниження концентрації оксиду вуглецю у повітрі, а суспільство виявити конкретний ступінь шкоди, завданої кожним з продуцентів СО2.
Запропоновано концепцію подолання зовнішніх ефектів, де основними магістральними напрямами є сприяння розвитку низькоемісійних видів виробництва; державна фінансова підтримка проектів уловлювання газоподібних речовин та застосування інструментів стимулювання зниження викидів газоподібних речовин. Наведені підходи є першочерговими заходами переходу до низькоемісійних видів виробництва.
В статье рассмотрено действие внешних эффектов и проблемы их регулирования. Концепция внешних эффектов наиболее действенна в решении проблем экологической и экономической эффективности механизмов обеспечения общественного благосостояния. Ключевые направления интернационализации внешних эффектов основываются на идеях А. Пигу и Р. Коуза. Установлено, что предложенные А. Пигу и Р. Коуз теории недееспособны в вопросах преодоления последствий глобальных внешних эффектов. Учитывая отсутствие объективной модели оценки потерь, вызванных действием глобальных внешних эффектов, рыночное равновесие Р.Коуза и государственном регулировании А.Пигу не способны решить вопрос относительно объективного распределения ресурса между продуцентами и реципиентами внешних эффектов. Однако определенные подходы по преодолению последствий глобальных внешних эффектов могут быть использованы для минимизации таких эффектов.
На основе сопоставления существующих концепций предложена классификация внешних эффектов по характеру воздействия. Обнаружено, что существенное влияние на экономику осуществляют газообразные отходы промышленного производства – оксид углерода (CO2), диоксид серы (SO2) и оксид азота (NO2). Отмечено, что в США реализуются технические и технологические решения по улавливанию, транспортировке и хранению (или использованию), которые способны обеспечить лишь некоторое улучшение состояния окружающей среды на конкретной территории. Отмечено, что техническое решение данной проблемы является редким явлением, поскольку предприниматель не может оценить практическую пользу от снижения концентрации оксида углерода в воздухе, а общество выявить конкретную степень вреда, причиненного каждому из продуцентов СО2.
Предложена концепция преодоления внешних эффектов, где основными магистральными направлениями являются содействие развитию низкоэмиссионных видов производства; государственная финансовая поддержка проектов улавливания газообразных веществ и применение инструментов стимулирования снижения выбросов газообразных веществ. Приведенные подходы являются первоочередными мерами перехода к низкоэмиссионным видам производства.
The article considers the effect of external effects and the problems of their regulation. The concept of external effects is most effective in solving the problems of ecological and economic efficiency of mechanisms for ensuring public welfare. The key directions of the internationalization of externalities are based on the ideas of A. Pigou and R. Coase. It is established that the theories proposed by A. Pigou and R. Coase are incapable of dealing with the consequences of global externalities. Given the absence of an objective model for estimating losses caused by the effects of global externalities, R. Coase's market equilibrium and A. Pigu's state regulation are not able to resolve the issue of an objective resource allocation between producers and recipients of external effects. However, certain approaches to overcoming the consequences of global externalities can be used to minimize such effects.
On the basis of a comparison of existing concepts a classification of external effects according to the nature of the impact is proposed. It has been found that gaseous industrial waste - carbon monoxide (CO2), sulfur dioxide (SO2) and nitrogen oxide (NO2) - have a significant impact on the economy. It is noted that in the US technical and technological solutions for capture, transportation and storage (or use) are implemented, which can only provide some improvement in the state of the environment in a particular area. It is noted that the technical solution to this problem is rare, as an entrepreneur can not assess the practical benefits of reducing the concentration of carbon monoxide in the air, and the society to identify the specific degree of harm caused to each of the producers of CO2.
The concept of overcoming externalities is proposed, where the main trunk lines are the promotion of low-emission production; state financial support for projects for the collection of gaseous substances and the use of tools to promote the reduction of gaseous emissions. These approaches are the first steps in the transition to low-emission types of production.
|
| issn |
1817-3772 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/143502 |
| citation_txt |
Зовнішні ефекти продукування газоподібних відходів виробництва / О.С. Сердюк // Економічний вісник Донбасу. — 2018. — № 3 (53). — С. 36-48. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT serdûkos zovníšníefektiprodukuvannâgazopodíbnihvídhodívvirobnictva AT serdûkos vnešnieéffektyproducirovaniâgazoobraznyhothodovproizvodstva AT serdûkos externaleffectsofproductionofgaseousindustrialwaste |
| first_indexed |
2025-11-26T00:12:11Z |
| last_indexed |
2025-11-26T00:12:11Z |
| _version_ |
1850596208288989184 |
| fulltext |
О. С. Сердюк
36
Економічний вісник Донбасу № 3(53), 2018
УДК 338.583:338.45:330.1
О. С. Сердюк,
кандидат економічних наук,
Інститут економіки промисловості, м. Київ
ЗОВНІШНІ ЕФЕКТИ ПРОДУКУВАННЯ ГАЗОПОДІБНИХ
ВІДХОДІВ ВИРОБНИЦТВА
Постановка проблеми. Для економічної науки
минулого століття переломне значення мало пере-
осмислення причинно-наслідкового зв’язку між
господарськими процесами та довкіллям, унаслідок
чого було сформовано напрям економіки навколиш-
нього середовища1. Послуговуючись у своїх дослі-
дженнях теорією зовнішніх ефектів2, економісти-
послідовники цього напряму намагалися спросту-
вати постулати класичної школи економіки щодо
абсолютної ефективності ринків.
Підвалини до становлення теорії зовнішніх
ефектів були закладенні у ХVIII ст., коли англій-
ський економіст Томас Роберт Мальтус розробив
свою відому теорію про народонаселення [1]. Клю-
човою особливістю цієї теорії стало виявлення зов-
нішнього ефекту, що проявляється у вигляді матері-
альних витрат третіх сторін, які безпосередньо не
беруть участь у господарській операції. У контексті
мальтузіанської теорії зовнішній ефект проявля-
ється в тому, що суспільство в цілому зазнає еконо-
мічних втрат від надання матеріальної допомоги бі-
дним верстам населення. На переконання Мальтуса,
така допомога стимулює зростання народжуваності
серед «непродуктивного»3 населення, що безпосере-
дньо знижує питоме споживання суспільного проду-
кту (у перерахунку на особу).
Досліджуючи потенціал сільського господар-
ства Британії початку ХVIII ст., Мальтус доходить
висновку, що подальше зростання населення (на мо-
мент написання книги воно складало 16 300 тис.
чол.) спричинить потребу у використанні земель
гіршої якості, за рахунок чого питоме споживання
продовольства знижуватиметься у геометричній
прогресії. Виявлена тенденція отримала назву за-
кону «спадної родючості ґрунтів», який став прооб-
разом фундаментального економічного закону «спа-
дної граничної продуктивності» [2].
Аналіз досліджень та публікацій. У класич-
ному вигляді теорія зовнішніх ефектів була розроб-
лена на початку ХХ ст. англійським економістом
Артуром Сесілом Пігу. Будучи послідовником Аль-
фреда Маршалла (родоначальника теорії ринкового
ціноутворення), А. Пігу виявив, що за наявності пе-
вних зовнішніх ефектів можуть виникати «провали
ринків». Такі «провали» зумовлюються ситуаціями,
1 Напрям економічної науки, що досліджує питання економічної взаємодії природи та суспільства.
2 Уперше термін «зовнішні ефекти» застосував Пол Самуельсон у 1958 р., до цього часу використовувався термін
«екстерналії».
3 Під «непродуктивним» населенням маються на увазі особи, що не задіяні у суспільно корисній праці (з огляду
на відсутність засобів виробництва, стимулів тощо).
коли діяльність окремих суб’єктів господарювання
негативним (або позитивним) чином позначається
на діяльності інших суб’єктів, які не перебувають з
ними у ринкових відносинах (тобто має місце зов-
нішній ефект). Результатом такої опосередкованої
взаємодії є невідповідність між особистими та соці-
альними витратами (або вигодами). Задля подо-
лання зовнішніх ефектів А. Пігу запропонував за-
провадити систему урядових заходів з регулювань
дій ринку [3]. За його пропозицією, суб’єкт господа-
рювання має отримувати державні субсидії, якщо
суспільні вигоди від його діяльності перевищують
приватні. У зворотному випадку (якщо приватні ви-
годи перевищують суспільні) на суб’єкта має бути
накладений додатковий податок.
У 1960 р. з критикою позиції А. Пігу щодо дер-
жавного втручання у ринкове ціноутворення висту-
пив англійський економіст, майбутній лауреат Но-
белівської премії Рональд Гарі Коуз. На думку вче-
ного, ринок може самостійно подолати будь-які
зовнішні ефекти за умови чіткого розмежування
прав власності на ресурси та за наявності нульових
транзакційних витрат. Критикуючи недосконалість
тогочасних ринкових інституцій, Р. Коуз зазначає,
що «якби всі права були чітко визначені та пропи-
сані, якби транзакційні витрати дорівнювали нулю,
якби люди погоджувалися безапеляційно дотриму-
ватися принципів добровільного обміну, то ніяких
екстерналій не було б» [4]. Таким чином, Р. Коуз на-
магався переконати, що нівелювання зовнішніх
ефектів у частині ціноутворення є можливим за
умови, коли кожен із суб’єктів ринку самостійно
компенсуватиме витрати опосередковано завдані
третій стороні.
Метою даної статті є дослідження теоретич-
них основ зовнішніх ефектів, аналіз дії зовнішніх
ефектів продукування газоподібних відходів вироб-
ництва та обґрунтування можливих напрямів їх по-
долання.
Виклад основного матеріалу дослідження.
Аналізуючи теорії А. Пігу та Р. Коуза слід заува-
жити, що обидва науковці сходяться на думці, що
нівелювання зовнішніх ефектів має відбуватися за
рахунок розподілу (або перерозподілу) коштів між
суб’єктами господарювання. Однак при цьому, ко-
О. С. Сердюк
37
Економічний вісник Донбасу № 3(53), 2018
жен з них має власні погляди на механізми реалізації
цього процесу. Розглядаючи зовнішні ефекти з соці-
альної точки зору (зовнішні ефекти чинять вплив у
цілому на суспільство), А. Пігу вважає, що регуля-
тором розподілу має бути держава (що є цілком при-
роднім, оскільки держава відповідальна за соціаль-
ний добробут суспільства). Р. Коуз у свою чергу,
вбачає у зовнішніх ефектах виключно економічний
підтекст, на основі чого робить висновок щодо са-
морегулюючої здатності ринку.
Таким чином, можна припустити, що відмін-
ність теоретичних положень А. Пігу та Р. Коуза обу-
мовлена тим, що від початку кожен з авторів розгля-
дав проблему зовнішніх ефектів під різним кутом
зору. А. Пігу вбачав у ній глобальний характер (на-
слідки для суспільства), тоді як Р. Коуз розглядав
зовнішні ефекти переважно у локальному контексті
(наслідки для конкретних суб’єктів). Цілком ймо-
вірно, що саме це стало першопричиною для форму-
вання різних поглядів на механізми розподілу кош-
тів між суб’єктами господарювання.
Попри відмінність поглядів А. Пігу та Р. Коуза
на організаційну структуру моделі подолання зов-
нішніх ефектів, обидва науковця сходились на дум-
ці, що вона має реалізовуватися на основі принципу
компенсації втрат. Така позиція цілком узгоджува-
лася з постулатами неокласичної школи, що робило
її догматичною для економічної науки того часу.
Однак, попри теоретичну досконалість, прийнятий
(у наукових колах) принцип компенсації втрат, по-
ставив перед економічною наукою діалектичне пи-
тання щодо визначення об’єктивного методу їх
оцінки. На сьогодні ряд економістів, що вивчають
проблеми двостороннього впливу між виробни-
цтвом та зовнішнім середовищем, у питаннях кіль-
кісної оцінки цього впливу, покладаються на метод
умовних оцінок. Сутність цього методу полягає у
опитуванні респондентів на предмет того, скільки
вони погодились би заплатити за існування того чи
іншого суспільного блага. На основі цього, визнача-
ється вартість зовнішнього ефекту, який знищить
(або створить) це суспільне благо. Об’єктивність ме-
тоду умовних оцінок обумовлюється постулатами
неокласичної економічної теорії, де людина (ре-
спондент) є абсолютно раціональною у своїх су-
дженнях. З точки зору сучасної економічної науки
таке бачення є упередженим, оскільки не враховує
психологічних чинників, що впливають на думки
респондентів.
Спираючись на метод умовних оцінок1, послі-
довники неокласичної школи економіки запропону-
вали підхід до визначення ефективного рівня зов-
нішніх ефектів (E). Сутність цього підходу полягає
у приведенні граничних суспільних вигід від зни-
ження зовнішніх ефектів (MSB) до рівня граничних
витрат цього зниження (MC) (рис. 1).
Рис. 1. Ефективність зниження зовнішніх ефектів
Джерело: [5].
1 Як на інструмент оцінки втрат від зовнішніх ефектів.
S
I
E
MSB (Граничні суспільні вигоди)
MPB (Граничні приватні вигоди)
MC (Граничні витрати на
зниження забруднення)
100 200 300 400
20
40
60
80
100
120
140
Г
ра
ни
чн
і в
ит
ра
ти
, в
иг
од
и
ві
д
зм
ен
ш
ен
ня
з
ов
ні
ш
ні
х
еф
ек
ті
в
Зниження зовнішніх ефектів (на прикладі видалення забруднення)
О. С. Сердюк
38
Економічний вісник Донбасу № 3(53), 2018
Послідовники теорії А. Пігу (прибічники теорії
регульованого ринку), дотримуються позиції, що ві-
льний ринок генеруватиме неефективну рівновагу
(I), за якої граничні витрати зниження забруднення
дорівнюватимуть граничним приватним вигодам
(MPB). За таких умов суспільство отримуватиме мі-
німальну економічну користь (S), а загальний нега-
тивний ефект оцінюватиметься як різниця між фак-
тичною та потенційно ефективною рівновагою (пло-
щина IES). Для виправлення такої ситуації, тобто
для приведення зовнішніх ефектів до ефективного
рівня, економістами неокласичної школи запропо-
новано впровадження ряду державних регуляторних
заходів, таких, як: встановлення норм для зовнішніх
ефектів, оподаткування, торгівля квотами.
Наголошуючи на самодостатності вільного
ринку у питаннях подолання зовнішніх ефектів, еко-
номісти-послідовники теорії Р. Коуза зауважують,
що приведення граничних суспільних вигід від зни-
ження зовнішніх ефектів до рівня граничних витрат
цього зниження може бути здійснено без прямого
втручання держави за умови:
наявності закону про відповідальність, згідно
якого держава покладатиме на продуцента зовніш-
ніх ефектів юридичну відповідальність за нанесення
шкоди іншим особам;
проведення прямих переговорів між зацікавле-
ними сторонами, де вирішуватиметься питання про
завданні збитки (від зовнішніх ефектів) та відшко-
довані компенсації1.
Отже, з огляду на відсутність об’єктивного ме-
ханізму оцінки глобальних2 втрат від зовнішніх
ефектів, запропонований економістами-неокласи-
ками підхід до визначення їх ефективного рівня
можна вважати занадто умовним. Сфера застосу-
вання такого підходу може обмежуватися лише ло-
кальними3 випадками, коли втрати від зовнішніх
ефектів можуть бути встановлені на основі їх безпо-
середньої оцінки. Наприклад, втрати від зниження
популяції риби в ставку, внаслідок виливу у воду за-
бруднюючих речовин, дорівнюватимуть різниці по-
пуляції у попередньому та поточному періодах.
Крім того, з етичної точки зору, приведення гранич-
них суспільних вигід від зниження зовнішніх ефек-
тів до рівня граничних витрат цього зниження є до-
пустимим лише у випадках, коли дія зовнішніх
ефектів не шкодить здоров’ю людини.
Вищенаведений висновок, обумовлює доціль-
ність класифікації зовнішніх ефектів за характером
впливу, відповідно до якого визначатимуться інди-
відуальні підходи щодо оптимізації або нівелю-
вання (залежно від характеру ефекту) їх дії (табл. 1).
Таблиця 1
Класифікація зовнішніх ефектів за характером впливу
Характер Тип впливу Напрямок впливу Приклад
Локальний Безпосередній Суб’єкт – домогосподарство Забруднення води у ставку
Регіональний Безпосередній, опо-
середкований
Суб’єкт – економічна система Розбудова транспортної інфраструктури
(безпосередній, позитивний ефект).
Вирубка лісів (опосередкований, нега-
тивний ефект)
Глобальний Опосередкований Суб’єкт – глобальне середо-
вище
Викиди забруднюючих речовин
у повітря
Локальні зовнішні ефекти характеризуються
безпосереднім впливом певного суб’єкта господа-
рювання на окреме домогосподарство, що умож-
ливлює кількісну оцінку втрат (або здобутку). За та-
кої ситуації, результат приведення граничних суспі-
льних вигід від зниження зовнішніх ефектів до рівня
граничних витрат цього зниження об’єктивно ха-
рактеризуватиме показник ефективного рівня зов-
нішніх ефектів, що обумовлює доцільність викорис-
тання такого підходу (за умови відсутності шкоди
для здоров’я).
Розмаїття причинно-наслідкових зв’язків суб’єк-
та з економічною системою та диференційованість
впливу (безпосередній, опосередкований), усклад-
1 У цьому випадку мають бути чітко визначені права власності.
2 Зовнішні ефекти, які безпосередньо або опосередковано впливають на велику кількість об’єктів господарювання.
3 Коли вплив зовнішніх ефектів не поширюється за межі певної господарської області.
4 У випадку негативних зовнішніх ефектів.
5 Адоптація зовнішніх ефектів під соціальні потреби. Тобто, продуцент зі свого боку має запропонувати суспіль-
ству такі умови, за яких воно погодиться на існування зовнішнього ефекту.
нюють кількісну оцінку втрат від регіональних зов-
нішніх ефектів. З огляду на що, застосування вище-
наведеного підходу до визначення ефективного
рівня зовнішніх ефектів є доцільним лише у випад-
ку, коли результати оцінки втрат характеризувати-
муться високим ступенем об’єктивності. Для інших
випадків, слід визначити індивідуальні заходи, дія
яких буде спрямована на мінімізацію4 або соціаліза-
цію5 зовнішніх ефектів. При цьому, слід зауважити,
що за таких умов існування ефективного рівня зов-
нішніх ефектів є неможливим апріорі.
Величезна кількість причинно-наслідкових
зв’язків та переважно опосередкований вплив
суб’єкта на середовище, що притаманні глобальним
зовнішнім ефектам, унеможливлюють кількісну
О. С. Сердюк
39
Економічний вісник Донбасу № 3(53), 2018
оцінку втрат. За таких умов, будуть відсутні під-
стави для приведення граничних суспільних вигід
від зниження зовнішніх ефектів до рівня граничних
витрат цього зниження, що нівелює сценарій опти-
мізації1. Соціалізація глобальних зовнішніх ефектів
(що виступає, як менш бажана альтернатива оптимі-
зації), навряд чи матиме успіх, оскільки її реалізація
ускладнюватиметься відмінністю правових полів
країн на які поширюється дія зовнішніх ефектів. З
огляду на це, єдиною альтернативою залишається
мінімізації глобальних зовнішніх ефектів. Однак за-
стосування такого сценарію має обумовлюватися
теоретичним2 ступенем шкоди, яку завдає зовнішній
ефект.
З точки зору наслідків, найпотужнішим глоба-
льним зовнішнім ефектом слід визнати газоподібні
відходи промислового виробництва. Специфічний
агрегатний стан (фізичний стан речовин) таких від-
ходів обумовлює їхнє необмежене поширення у
просторі. Крім того, агрегатний стан унеможливлює
виявлення безпосереднього прямого зв’язку між
продуцентом та реципієнтами зовнішніх ефектів. За
таких умов втрачається причино-наслідковий зв'я-
зок, що є орієнтиром для оцінки ступеня шкоди,
завданої продуцентом зовнішніх ефектів, а отже,
зникають підстави для юридичного обґрунтування
відповідальності суб’єкта. Частково, проблема від-
повідальності вирішується шляхом контролю рівня
викидів газоподібних відходів на виході виробни-
цтва. Однак, з огляду на відсутність чіткого уяв-
лення про причинно-наслідкові зв’язки, механізм
подолання наслідків зовнішніх ефектів, що базу-
ється на принципі компенсації втрат продуцентом
має суб’єктивний характер3. До того ж, слід заува-
жити, що з морально-етичної точки зору застосу-
вання компенсаційного підходу до більшої частини
газоподібних викидів промислового виробництва є
неприпустимим, оскільки вони завдають шкоди ор-
ганізму людини.
Серед газоподібних відходів українського про-
мислового виробництва найбільш продукованими є:
оксид вуглецю (CO2) – 150,6 млн т на рік; діоксид
сірки (SO2) – 1076 тис. т на рік; оксид азоту (NO2) –
240 тис. т на рік4[6]. Залежно від рівня концентрації
в атмосфері, кожен з наведених газів може ви-
1 Приведення зовнішніх ефектів до ефективного рівня.
2 Оскільки кількісна оцінка є неможливою.
3 За відсутності причинно-наслідкових зв’язків неможливо кількісно оцінити ступінь шкоди завданої реципієнтам,
а отже, накладені на продуцента компенсаційні зобов’язання не матимуть під собою об’єктивних підстав.
4 За даними 2016 р.
5 З високою часткою відходів в процесі енергогенерації.
6 До цього часу енергетичні потреби виробництва забезпечувались переважно за рахунок людської або тваринної
фізичної енергії. Також мало місце використання відновлювальних джерел енергії (вітрові млини, водяні колеса).
7 До цього часу для потреб наземного транспорту використовувалась фізична енергія тварин, а для потреб мор-
ського – енергія вітру.
8 В основі яких знаходилась технологія використання енергії пари.
9 Здатність продукувати велику кількість енергії.
10 Енергоресурси з високим вмістом потенційної енергії.
кликати (посилювати/зменшувати) певні зовнішні
ефекти.
Від початку зародження промисловості, оксид
вуглецю є найбільш продукованим серед газоподіб-
них відходів виробництва. Така тенденція є цілком
логічною, оскільки більша частина використовува-
ної у виробництві енергії здобувається шляхом
екзотермічної реакції окислення (горіння) палива
(вугілля, нафтопродуктів, газу тощо), внаслідок
чого виділяється оксид вуглецю. Найвищі питомі
викиди оксиду вуглецю мають місце при спалю-
ванні вугілля (табл. 2).
Таблиця 2
Усереднені показники викидів СО2 в атмосферу
при спалювання різних видів палива,
т на 1 т палива
Вид палива Обсяг викидів, т
Буре вугілля 0,9
Кам’яне вугілля 1,8
Антрацит 1,9
Дизельне пальне 2,9
Мазут 2,8
Природний газ 1,3
На початку XXI ст. частка нафтопродуктів у
світовому енергетичному балансі складала близько
34%. На вугілля, другий за викидами оксиду
вуглецю тип палива, припадало близько 23% світо-
вого виробництва енергії. Частка інших, більш еко-
логічних з точки зору викидів CO2 типів палива, не
перевищувала 35% (рис. 2).
Домінування високоемісійних5 енергетичних
ресурсів у виробничій6 та транспортній7 сферах
стало наслідком першої промислової революції. У
цей період широко впроваджувались технології8, що
давали змогу спрямовувати на виробничі (або тран-
спортні) цілі енергію, отриману внаслідок екзотер-
мічної реакції окислення палива. Високий енерге-
тичний потенціал9 таких технологій обумовлював
економічну потребу у застосуванні більш енерго-
містких ресурсів10. Наслідком цього став масштаб-
ний перехід від традиційного біопалива (деревини)
до вугілля. За перших 50 років від початку першої
О. С. Сердюк
40
Економічний вісник Донбасу № 3(53), 2018
промислової революції1 частка вугілля у світовому
енергетичному балансі збільшилась від 4 до 55%.
Високий енергетичний потенціал вугілля у по-
єднанні з технологіями вивільнення енергії обумо-
вив зростання обсягів промислового виробництва,
що у свою чергу призвело до підвищення викидів
СО2 в атмосферу. Однак на той час (кінець ХІХ – по-
чаток ХХ ст.) проблема зовнішніх ефектів спричи-
нених викидами СО2 не мала актуального характеру,
оскільки: по-перше, обсяги промислового виробни-
цтва (відповідно і викиди) не були достатньо висо-
кими, щоб швидко вплинути на рівень концентрації
CO2 в атмосфері; по-друге, екосистема Землі мала
здатність до поглинання більшої частини викидів
СО2; по-третє, атмосфера мала певний резерв для
накопичення CO2 до рівня концентрації, за якого ви-
никатимуть відчутні зовнішні ефекти.
Рис. 2. Динаміка світового виробництва енергії, Дж·1018*
* Одиниця виміру в екстраджоулях, де 0,01 екстраджоулів дорівнює близько 240 000 т нафтового еквіваленту.
··
Розроблено за джерелом: [7].
Проблема зовнішніх ефектів спричинених ви-
кидами CO2 в атмосферу почала набувати актуаль-
ності з настанням другої промислової революції2. У
цей час нові технології в металургії, машинобуду-
ванні, енергетиці3, хімічній галузі зумовлювали ак-
тивне зростання темпів промислового виробництва,
що безпосередньо позначалося на обсягах викидів
СО2 в атмосферу. Крім того, екологічну ситуацію
погіршувало експоненціальне зростання кількості
автомобілів з двигуном внутрішнього згоряння, що
використовували нафтопродукти як джерело енер-
гії. Як наслідок, до 1960-х років4 кількість світової
енергії виробленої з використанням вугілля як па-
лива зросла до 16 160 млрд кВт·год на рік, що у
3 рази перевищувало аналогічний показник початку
другої промислової революції. У той же час, за до-
помогою нафтопродуктів вироблялось близько
11 500 млрд кВт год енергії на рік. У наступні
50 років показники світового виробництва енергії з
1 Початком першої промислової революції визначено середину ХІХ ст. Період, коли вона охопила більшу частину
країн Європи та Америки.
2 Всеосяжного характеру друга промислова революція набула на початку ХХ ст.
3 Ключовою з яких стала технологія промислового виробництва електроенергії.
4 Періоду, коли всі країни світу тою чи іншою мірою «пожинали плоди» другої промислової революції.
вугілля та нафтопродуктів зростали у експоненці-
альній прогресії, і вже на початку 2010-х років до-
сягли позначки у 38 400 та 41 100 млрд кВт год на
рік.
Наряду з вугіллям та нафтопродуктами, свою
лепту у загальносвітове продукування CO2 доклав
природний газ. Незважаючи на те, що цей вид па-
лива є більш екологічним, масштабне застосування
його для потреб енергетики суттєво збільшило зага-
льну концентрацію СО2 в атмосфері. Так, на початку
2010-х років, за допомогою природного газу вироб-
лялось близько 30 300 млрд кВт год енергії на рік,
що за рівнем викидів СО2 дорівнювало виробництву
22 116 млрд кВт год енергії з вугілля та 14 093 млрд
кВт год з нафтопродуктів.
Досліджуючи причинно-наслідковий зв'язок
між світовим виробництвом енергії та підвищенням
концентрації СО2 в атмосфері, слід враховувати тех-
ніко-технологічні фактори, що визначають ефектив-
0
50
100
150
200
250
300
350
400
450
500
1900 1910 1920 1930 1940 1950 1960 1970 1980 1990 2000 2008
Д
ж
·
10
18
вугілля нафтопродукти природний газ
гідроенергетика ядерна енергетика біопаливо
О. С. Сердюк
41
Економічний вісник Донбасу № 3(53), 2018
ність перетворення енергії1. Наслідком впливу та-
ких факторів на процеси енергогенерації є варі-
ювання питомих показників викидів СО2 (рис. 3).
Отже, зростання виробництва у ХХ ст. вима-
гало великого обсягу енергетичних ресурсів, що до-
зволяли б повною мірою реалізувати потенціал но-
вих технологій. За поточної енергетичної парадигми
таке зростання могли забезпечити лише високо-
емісійні енергетичні ресурси2. Як наслідок, період
сталого зростання виробництва супроводжував-
ся підвищенням концентрації СО2 в атмосфері3
(рис. 4).
Рис. 3. Викиди CO2 для різних форм первинної енергії, г/Вт год*
* До рисунку додані питомі викиди СО2 від виробництва енергії, спрямованої на підготовчі цілі (будівництво
об’єктів енергетики, збагачення ядерного палива тощо).
Джерело: [8].
Рис. 4. Крива Кілінга*, що характеризує зміну концентрації CO2 в атмосфері, pmm**
*Крива названа на честь Чарльза Кілінга, під керівництвом якого розпочались перші регулярні вимірювання рівня
концентрації СО2 в атмосфері.
**Одиниця виміру відносних величин, що дорівнює 1 · 10-6 від базового показника.
Джерело: [9].
1 Витрати палива на одиницю енергії.
2 За винятком ядерного палива. Однак перші промислові ядерні реактори з’явились лише у 1970-х роках. На по-
чаток ХХІ ст. їх частка у світовому енергетичному балансі зросла лише до 6%.
3 Вагомий внесок похідних продуктів виробництва (автомобілі, опалювальні установки тощо) у підвищення кон-
центрації CO2.
960
689
460
16 9 11
20
37
1290
990 1234
410
30 75
279
116
0
500
1000
1500
2000
2500
г /
В
т·
го
д
мінімальний обсяг викидів максимальний обсяг викидів
К
он
ц
ен
тр
ац
ія
С
О
2,
p
m
m
О. С. Сердюк
42
Економічний вісник Донбасу № 3(53), 2018
З огляду на те, що CO2 є парниковим газом, під-
вищення його концентрації в атмосфері посилює
парниковий ефект1, що спричиняє зміну клімату на
планеті (у бік потепління). Економічні наслідки та-
кої зміни є слабо передбачувані2, а отже кількісна
оцінка втрат (або можливих здобутків) від такого
зовнішнього ефекту є неможливою. Крім того, про-
блема підвищення концентрації СО2 в атмосфері має
під собою морально-етичний підтекст, оскільки вна-
слідок зміни клімату можуть виникати глобальні ка-
таклізми, що нестимуть загрозу життю людини. У
контексті подолання наслідків зовнішніх ефектів,
зазначені фактори стають визначальними для ви-
бору ефективного підходу.
На почату 1990-х років, задля запобігання клі-
матичним змінам, світовим співтовариством було
взято курс на збереження статус-кво у питанні кон-
центрації CO2 в атмосфері3. На Конференції Органі-
зації Об’єднаних Націй з навколишнього середо-
вища і розвитку, що відбулась у 1992 р. у Ріо-де-Жа-
нейро, була прийнята «Рамочна конвенція ООН зі
зміни клімату», відповідно до якої близько 180 країн
світу зобов’язались співпрацювати у питаннях ста-
білізації рівня СО2 в атмосфері. У грудні 1997 р., на
конференції у Кіото було прийнято «Кіотській про-
токол», відповідно до якого країни підписанти взяли
на себе зобов’язання з обмеження або скорочення
викидів СО2 в атмосферу. Ключовою інституціона-
льною інновацією Кіотського протоколу стало впро-
вадження ринкового механізму регулювання вики-
дів СО2, що передбачав міжнародну торгівлю кво-
тами4. Такий підхід, частково відповідав баченню
Р. Коуза щодо подолання наслідків зовнішніх ефек-
тів за допомогою ринків. Однак, з огляду на відсут-
ність об’єктивних критеріїв розподілу квот між кра-
їнами та опосередкованість причинно-наслідкових
зв’язків між продуцентом та реципієнтами зовніш-
ніх ефектів, він залишається малоефективним.
Приєднавшись до Кіотського протоколу у
2004 р., Україна взяла на себе зобов’язання щодо
збереження викидів СО2 на рівні 1990 р. Від часу
приєднання до Кіотського протоколу Україна до-
тримувалась встановлених обмежень, маючи при
цьому велику частку невикористаних квот (рис. 5).
Однак, дотримання умов Україною не вплинуло на
загальну ефективність Кіотського протоколу.
Рис. 5. Рівень викидів оксиду вуглецю (СО2) в Україні, млн т
Розроблено за джерелом: [11].
На основі аналізу кривої Кілінга (рис. 4) можна
зробити висновок, що прийняття Кіотського прото-
колу не сприяло стабілізації рівня концентрації СО2
в атмосфері. Більше того, темпи накопичення СО2
стали вищими. Від початку 1960-х років до прий-
няття Кіотського протоколу (1997 р.) концентрація
СО2 в атмосфері зростала в середньому на 1,57 pmm
1 Підвищення температури нижніх шарів атмосфери.
2 Існують різні гіпотези щодо наслідків глобального потепління, від затоплення великих територій до підвищення
родючості земель Сибіру.
3 У даному випадку мається на увазі збереження існуючого стану речей. Тобто, мова не йде про подолання вже
існуючих зовнішніх ефектів.
4 Дивись більше: «Kyoto protocol to the united nations framework convention on climate change» [10].
5 Згідно якої втрати мають компенсуватися здобутками.
6 За винятком 2008 р., коли відбувалась фінансова криза.
на рік. Після прийняття Кіотського протоколу цей
показник зріс до 1,93 pmm на рік.
З точки зору існуючої теорії зовнішніх ефек-
тів5, підвищення концентрації СО2 в атмосфері є ви-
правданим кроком, оскільки у відсотковому співвід-
ношенні цей показник є меншим6 за зростання сві-
100,0
200,0
300,0
400,0
500,0
600,0
700,0
2004 2006 2008 2010 2012 2014 2016
М
лн
т
Викиди CO2 Квоти за Кіотським протоколом
О. С. Сердюк
43
Економічний вісник Донбасу № 3(53), 2018
тового ВВП (рис. 6)1. Однак, як зазначалось раніше,
такий підхід до оцінки зовнішніх ефектів не є по-
казовим, оскільки не враховує морально-етичні
аспекти та ігнорує економічні наслідки, що виника-
тимуть у довгостроковій перспективі.
Наряду з загрозою зміни клімату, накопичення
СО2 в атмосфері до певних меж спричиняє пози-
тивні зовнішні ефекти. Так, при рівні концентрації
СО2 у 400 pmm, фотосинтез C3-рослин2 (пшениця,
жито, овес, рис) досягає свого пікового значення, що
відповідно впливає на підвищення їх врожайності.
Для максимізації фотосинтезу С4-рослин (цукрова
тростина, кукурудза), показник концентрації має
сягнути 1000 pmm [13]. Очевидним є те, що зазна-
чені позитивні ефекти не можуть компенсувати на-
слідки глобального потепління, однак вони певною
мірою послаблюють негативний вплив від підви-
щення концентрації СО2 в атмосфері3.
Рис. 6. Коефіцієнт зростання концентрації СО2 в атмосфері відносно світового ВВП*
* Рисунок є інформативним лише з точки зору узагальненої оцінки економічних наслідків від підвищення кон-
центрації СО2 в атмосфері, оскільки не враховує фактори: виробництва з низькою енергомісткістю; викидів СО2 неви-
робничими секторами (транспорт, комунальна сфера тощо); частки сфери послуг у ВВП, що мало залежить від обсягів
енергоспоживання.
Розроблено за джерелами: [9; 12].
Отже, на сьогодні у наукових та політичних ко-
лах існує чітке усвідомлення того, що підвищення
концентрації оксиду вуглецю в атмосфері спричи-
няє важкопрогнозовані негативні зовнішні ефекти,
які неможливо оцінити з економічної точки зору.
Прийняття Кіотського протоколу мало стабілізувати
рівень концентрації СО2 в атмосфері, однак з огляду
на ряд обставин4, мета не була досягнута. Темпи на-
копичення СО2 в атмосфері залишились незмін-
ними.
Низька ефективність обмежувальних інстру-
ментів стабілізації рівня концентрації СО2 в атмо-
сфері, підштовхнула світову спільноту до пошуків
технічних рішень цієї проблеми. За основу було
взято концепцію штучної секвестрації СО2, що пе-
редбачає розбудову технологічних комплексів з
уловлювання, транспортування та збереження (або
1 З огляду на відсутність уявлення про безпосередні причино-наслідкові зв’язки на локальному рівні, порівняння
глобальних здобутків з втратами стає для існуючої теорії зовнішніх ефектів єдиним мірилом ефективності.
2 Класифікація метаболічних шляхів фіксації вуглецю в рослинах.
3 Певна (мала) частина економічних втрат, спричинених підвищенням концентрації СО2, компенсується за раху-
нок здобутків від підвищення врожайності.
4 Протокол не ратифікували США, що є найбільшими продуцентами СО2; дія протоколу не поширювалась на
транспортний сектор; контроль за виконанням зобов’язань не був досконалим.
використання) СО2. Так, на вугільній електростанції
R.E. Burger (штат Огайо, США) була впроваджена
технологія уловлювання СО2 на виході виробництва
з подальшим транспортуванням та закачуванням
газу у підземні сховища. У штаті Північна Дакота на
обширній, вітряній території неподалік хімічного
підприємства Great Planes Sunfuels Plan було вста-
новлено уловлювачі СО2. Секвестрований за їхньої
допомогою газ, транспортується 300-кілометровим
трубопроводом у сховище на території канадської
провінції Саскачеван, де у подальшому закачується
під тиском у нафтові родовища, витискаючи з нього
важкодоступні запаси нафти [14].
Сьогодні практична реалізація проектів штуч-
ної секвестрації СО2 є рідкісним явищем, що обумо-
влено безсиллям ринку у цьому питанні. З огляду на
те, що підприємець не може оцінити практичну
-0,4
-0,2
0
0,2
0,4
0,6
0,8
1
1970 1975 1980 1985 1990 1995 2000 2005 2010 2015
О. С. Сердюк
44
Економічний вісник Донбасу № 3(53), 2018
користь1 від зниження концентрації оксиду вуглецю
у повітрі, а суспільство виявити конкретний ступінь
шкоди, завданої кожним з продуцентів СО2, ринок
не в змозі врегулювати їх відносини. Така ситуація
дискредитує теорію Р. Коуза щодо саморегулюючої
функції ринку у питаннях подолання наслідків зов-
нішніх ефектів. Натомість, надає об’єктивності тео-
рії А. Пігу, щодо державного регулювання пробле-
ми зовнішніх ефектів.
Аналогічний висновок є актуальним і для ін-
ших газоподібних відходів виробництва, зокрема
оксиду азоту (NO2) та діоксиду сірки (SO2). На від-
міну від оксиду вуглецю, підвищення концентрації
цих газів в атмосфері спричиняє більш передбачу-
вані зовнішні ефекти2. Відомо, що оксид азоту (NO2)
є токсичним газом, а отже підвищення його концен-
трації в атмосфері спричиняє зростання кількості
гострих респіраторних захворювань серед насе-
лення. Крім того, високе скупчення NO2 в атмосфері
зумовлює виникнення кислотних опадів, що нега-
тивним чином позначається на родючості ґрунтів.
Негативні зовнішні ефекти від підвищення кон-
центрації діоксиду сірки (SO2) в атмосфері є подіб-
ними до ефектів, викликаних накопиченням оксиду
азоту (NO2). Однак, попри негативні аспекти, підви-
щення концентрації діоксиду сірки (SO2) спричиняє
позитивний зовнішній ефект, що полягає у послаб-
лені впливу парникових газів на зростання темпера-
тури атмосфери [15].
Усвідомлення небезпек, що несуть в собі ви-
киди оксиду азоту (NO2) та діоксиду сірки (SO2) в
атмосферу, спонукало світову спільноту до прий-
няття міжнародних угод щодо їх обмеження. Зокре-
ма, європейським Енергетичним співтовариством
було прийнято детективу 2010/75/ЄС «Про промис-
лові викиди (інтегроване запобігання і контроль за-
бруднення)» [16], згідно якої було встановлено об-
меження на викиди оксиду азоту (NO2) та діоксиду
сірки (SO2) великими спалювальними установками
(потужність яких перевищує 50 МВт).
На відміну від оксиду вуглецю, технічні рі-
шення щодо зниження викидів діоксиду сірки (SO2)
та оксиду азоту (NO2) в атмосферу не мають високої
технологічної складності. Організаційний механізм
зниження викидів обмежується лише встановлен-
ням фільтрів на газовідвідних установках, без необ-
хідності застосування інфраструктури з транспорту-
1 За винятком проектів, що передбачають подальше використання СО2.
2 Негативні наслідки від зовнішніх ефектів є заздалегідь відомими.
3 З огляду на невисоку частку викидів порівняно з СО2.
4 Помірна вартість проектів створює передумови для застосування державних інструментів регулювання. Тобто,
держава має можливості застосування стимулюючих заходів (фінансування, субсидування тощо) без завдання критич-
них збитків державному бюджету.
5 Україна є членом Енергетичного співтовариства від 2011 р.
6 Часткове зниження показників викидів NO2 і SO2 було зумовлено зменшенням обсягів теплової енергогенерації
в країні.
7 За Кіотським протоколом США мали скоротити викиди СО2 на 7%.
8 Є очевидним, що при застосуванні міжнародних обмежувальних інструментів, певні заходи щодо зниження емі-
сії газоподібних відходів виробництва все ж таки будуть реалізовані.
вання та збереження газів3. Як наслідок, проекти
зниження викидів діоксиду сірки (SO2) та оксиду
азоту (NO2) великими спалювальними установками
не є надто витратними (порівняно з CO2), а отже ма-
ють більше шансів на реалізацію4.
Від 2011 р. в Україні5 на виконання директиви
2010/75/ЄС, відповідно до вимог Міністерства еко-
логії та природних ресурсів [17], було реконструйо-
вано частину великих спалювальних установок.
Частково, такі дії зумовили зниження загальнодер-
жавного показника викидів оксиду азоту (NO2) на
64%, діоксиду сірки (SO2) – на 21%6 (рис. 7). Однак,
попри певні позитивні зрушення, станом на початок
2018 р., близько 140 великих спалювальних устано-
вок, серед яких більша частина енергоблоків ТЕС,
не відповідали встановленим вимогам.
Отже, досвід показав, що практика застосу-
вання міжнародних інструментів обмеження вики-
дів газоподібних відходів виробництва в атмосферу
не завжди є ефективною, особливо у випадках, коли
такі обмеження завдають суттєвих збитків еконо-
мічній системі. Як приклад, можна навести США,
які відмовилися ратифікувати Кіотський протокол з
огляду на загрози для національної економіки7. Од-
нак, попри невисоку ефективність обмежувальних
інструментів, не слід недооцінювати їхнього зна-
чення, навіть у питаннях високої економічної нера-
ціональності обмежень. Оскільки будь-які дієві за-
ходи8, навіть якщо вони не впливають на глобаль-
ний характер проблеми, певною мірою знижують
темпи накопичення газів в атмосфері.
Ключовим недоліком існуючих інструментів
обмеження викидів газоподібних відходів виробни-
цтва в атмосферу є «директивний» підхід до про-
блеми. Тобто, держава у більшості випадків лише
встановлює вимоги до продуцента щодо обмеження
(або скорочення) викидів, не оговорюючи при
цьому фінансової сторони питання. Наприклад, в
Україні Національним планом скорочення викидів
від великих спалювальних установок [19] визначено
ряд заходів із встановлення уловлювачів SO2 і NO2
на вітчизняних підприємствах. Однак вартість таких
проектів та певна фінансова підтримка держави у
цьому питанні не оговорюється. Як наслідок, суспі-
льні інтереси (щодо зниження викидів), репрезента-
рієм яких має бути держава, вступають у протиріччя
з економічними інтересами продуцентів забруд-
О. С. Сердюк
45
Економічний вісник Донбасу № 3(53), 2018
нення. Теоретично, така проблема має вирішуватись
шляхом формування суспільного попиту на зни-
ження викидів забруднюючих речовин, що знаходи-
тиме своє відображення у відповідних державних
директивах, які апріорі мають виконуватимуться
продуцентами. Однак на практиці виробники за-
бруднення (що є власниками капіталу) лобіюють ви-
гідну для себе державну політику, через що занижу-
ються майбутні та не виконуються повною мірою іс-
нуючі вимоги до зниження викидів.
Рис. 7. Рівень викидів оксиду азоту (NO2) та діоксиду сірки (SO2) в Україні, тис т*
* Суцільною лінією позначено рівень викидів до вступу України в Енергетичне співтовариство, штрихпунктир-
ною після вступу
Розроблено за джерелом: [18].
Слід визнати, що за капіталістичної системи го-
сподарювання держава не здатна гнучко реагувати
на запити суспільства1, а отже проблема глобальних
зовнішніх ефектів має вирішуватись в середині сис-
теми. Наразі капіталістичні держави можуть вико-
ристати два ефективних інструменти зниження ви-
кидів газоподібних відходів виробництва в атмос-
феру. Перший з них, це сприяння розвитку низькое-
місійних видів виробництва (сільське господарство,
IT – сектор, відновлювальна енергетика тощо), що
зрештою має змінити розстановку політичних сил
на користь лобістів відповідного індустріального
напрямку. Другий, це державна фінансова підтри-
мка проектів уловлювання газоподібних речовин.
Останній інструмент є більш прийнятним, особливо
для країн, чия економіка базується на високоемісій-
ній промисловості, оскільки лобіювання інших інду-
стріальних напрямків у таких країнах може призве-
сти до ситуації, коли економічні здобутки (зайня-
тість населення, рівень зарплат тощо) від впрова-
дження низькоемісійних видів діяльності не компе-
нсуватимуть втрат, спричинених скороченням висо-
коемісійної промисловості. Зокрема у випадку, коли
буде зроблено ставку на сільське господарство та
сировинний сектор, де зі зростанням масштабів ви-
робництва знижуватиметься питома частка виробле-
1 Представники народу, що приходять у політику за підтримки капіталістичних кіл, впродовж тривалого часу (4-
5 років) діють автономно (без узгодження своїх дій з виборцями).
ного продукту на одиницю праці та капіталу. Тобто,
матиме місце закон спадної віддачі.
Слід зауважити, що велика частка країн, чия
економіка значною мірою залежна від високоемісій-
ної промисловості, з огляду на власну низьку еконо-
мічну спроможність не здатні забезпечити відпо-
відне фінансування проектів уловлювання газоподі-
бних відходів виробництва. Як менш ефективну аль-
тернативу, такі країни можуть застосувати інстру-
менти стимулювання зниження викидів газоподіб-
них речовин. Наприклад, по відношенню до проду-
центів забруднення, що погодились знизити викиди,
можуть бути застосовані певні податкові пільги.
Критерієм ефективного зниження викидів газо-
подібних відходів виробництва в атмосферу має
стати рівень виробництва, за якого на одиницю ви-
кидів продукуватиметься найбільша кількість то-
вару. На рис. 8, такому рівню виробництва відпові-
дає точка E, де втрати виробництва (від зниження
викидів) відносно скорочення викидів є наймен-
шими (зниження виробництва на 50% скоротить
рівень викидів на 72%). З огляду на те, що викиди
газоподібних відходів безпосередньо корелюються з
витратами палива, за такого рівня виробництва буде
наявною максимальна ефективність використання
палива. Тобто, на кожну одиницю палива, виробля-
тиметься максимальна кількість продукції.
0
500
1000
1500
2000
2500
3000
1990 1995 2000 2005 2010 2015
Ти
с.
т
SO2 до 2011 р. SO2 після 2011 р.
NO2 до 2011 р. NO2 після 2011 р.
О. С. Сердюк
46
Економічний вісник Донбасу № 3(53), 2018
Рис. 8. Ефективність зниження викидів газоподібних відходів*
* Для вісі «Викиди газоподібних відходів, т» є актуальними криві LB та АР. Вісі слід інтерпретувати з ліва на
право. Для вісі «Викиди газоподібних відходів на одиницю продукції, т» є актуальною крива LEP..
У випадку запровадження податкових пільг
(наприклад, у вигляді зниження податку на прибу-
ток) для продуцентів забруднення, що погодились
знизити виробництво до рівня ефективності (точка
Е), нестача надходжень у державний бюджет має
згодом компенсуватися зростанням прибутків під-
приємства. Як наслідок, зниження загальнодержав-
ної емісії газоподібних відходів виробництва відбу-
ватиметься без фактичних втрат фінансових ресур-
сів. Однак, слід зауважити, що попри економічну
ефективність такого підходу, його слід сприймати
лише як першу фазу масштабного скорочення вики-
дів забруднюючих речовин.
Висновки. Отже, на основі аналізу існуючих
теорій зовнішніх ефектів та досліджень характеру
впливу останніх на соціально-економічний благо-
устрій суспільства, встановлено, що запропоновані
А. Пігу та Р. Коузом теорії є недієвими у питаннях
подолання наслідків глобальних зовнішніх ефектів.
З огляду на відсутність об’єктивної моделі оцінки
втрат, спричинених дією глобальних зовнішніх
ефектів, ринкова рівновага Р. Коуза та державне ре-
гулювання А. Пігу не здатні вирішити питання щодо
об’єктивного розподілу ресурсу між продуцентами
та реципієнтами зовнішніх ефектів. Крім того, існу-
ючі теорії не враховують марально-етичних факто-
рів, а саме загроз життю та здоров’ю населення, що
зумовлюються дією зовнішніх ефектів.
1 Теоретично, політична влада представляє інтереси народу, а отже й визначає прийнятні для суспільства способи
виробництва в країні. Тобто, суспільство через представників у владі дає свою опосередковану згоду на наявність пев-
них типів виробництва в країні.
Попри загальну неефективність теорій А. Пігу
та Р. Коуза у питаннях подолання наслідків глобаль-
них зовнішніх ефектів, певні підходи запропоновані
дослідниками можуть бути використанні задля міні-
мізації таких ефектів. Так, державні інструменти ре-
гулювання можуть бути використанні для економіч-
ного стимулювання зниження викидів забрудню-
ючих речовин в атмосферу. Ринок у цьому випадку
спрямовуватиме продуцентів забруднення до спів-
праці з державою у цих питаннях. Врешті, це має
частково послабити негативний вплив глобальних
зовнішніх ефектів без фактичних втрат в економіці.
У випадку заможних країн, держава може без-
посередньо фінансувати проекти уловлювання газо-
подібних відходів виробництва, знижуючи таким
чином вплив глобальних зовнішніх ефектів за раху-
нок населення. З точки зору теорії А. Пігу такий під-
хід є неприпустимим, оскільки він зумовлює суспі-
льні втрати. З огляду на те, що згідно теорії, апріор-
ним станом для економічної системи є відсутність
будь-яких негативних впливів, такі втрати не мо-
жуть компенсуватися за рахунок зниження зовніш-
ніх ефектів. Однак, з точки зору загальної економіч-
ної теорії, зниження викидів забруднюючих речовин
за рахунок суспільства є прийнятним, оскільки саме
воно є споживачем товарів1, виробництво яких зу-
мовлює виникнення зовнішніх ефектів.
В
ик
ид
и
га
зо
по
ді
бн
их
в
ід
хо
ді
в
на
о
ди
ни
цю
п
ро
ду
кц
ії
, т
E
LB (Втрати виробництва
від зниження рівня викидів) AP (Зростання виробництва
від підвищення рівня викидів)
100 200 300 400
50
100
150
200
250
300
350
В
ик
ид
и
га
зо
по
ді
бн
их
в
ід
хо
ді
в
, т
Умовний обсяг виробництва
2
4
6
8
10
12
14
L P
A B
LEP (Середні викиди на вироб-
ництво одиниці товару)
О. С. Сердюк
47
Економічний вісник Донбасу № 3(53), 2018
З огляду на те, що у тривалій перспективі гло-
бальні зовнішні ефекти можуть нести загрозу життю
та здоров’ю людини, наведенні підходи слід сприй-
мати лише як першочергові заходи на шляху пере-
ходу до низькоемісійних видів виробництва.
Література
1. Мальтус Т.Р. Дослідження закону народона-
селення / пер. з англ. В. Шовкун. Київ: Основи, 1998.
535 с. 2. Історія економічних учень: хрестоматія / за
ред. В.Д. Базилевича. Київ: Знання, 2011. 1198 с.
3. Пигу А. Экономическая теория благосостояния.
Москва: Прогресс, 1985. 512 с. 4. Coase R. The prob-
lem of social cost. Journal of Low and Economics. 1960.
№ 1. Рp. 1-44. 5. Самуэльсон П., Нордхаус В. Эко-
номика / пер. с англ. Москва: Вильямс, 2012. 1360 с.
6. Викиди окремих забруднюючих речовин та діок-
сиду вуглецю у атмосферне повітря у 2016 / Держа-
вна служба статистики України. URL: http:
//www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2014/ns_rik/ns_
u/vosr_u2016.html. 7. Smil V. Energy transitions: his-
tory, requirements, prospects. Santa Barbara, California:
PRAEGER, 2010. 190 p. 8. Смил. В. Энергетика.
Мифы и реальность. Научный подход к анализу ми-
ровой энергетической политики / пер. с англ. Спб:
АСТ-Пресс Книга, 2012. 272 с. 9. Атмосферный
уровень СО2 в 2016 году может перешагнуть симво-
лический порог. URL: https://www.gismeteo.ru/ news/
klimat/19584-atmosfernyy-uroven-co2-v-2016-godu-m
ozhet-pereshagnut-simvolicheskiy-porog/. 10. Kyoto
protocol to the united nations framework convention on
climate change. URL: https://unfccc.int/resource/docs/
convkp/kpeng.pdf. 11. Викиди забруднюючих речо-
вин та діоксиду в атмосферне повітря / Державна
служба статистики України. URL: http://
www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2009/ns_rik/ns_u
/dvsr_u2008.html. 12. Динамика ВВП мира с 1970 по
2016 год. URL: https://seosait.com/dinamika-vvp-
mira-1970-2016/. 13. Акатов В.П. Реакция растений
на рост концентрации углекислого газа в атмосфере.
Электронное периодическое издание ЮФУ «Живые
и биокосные системы». 2013. №5. URL: http: //
www.jbks.ru/assets/files/content/2013/issue5/article-14
.pdf. 14. Углеродная головоломка / Популярная Ме-
ханика. URL: https://www.popmech.ru/technologi es/
7855-uglerodnaya-golovolomka-vydelit-uglekislyy-gaz
-neprostaya-zadacha-eshche-slozhnee-pridumat-kak-ot-
ne/. 15. Проблемы загрязнения атмосферы. Парни-
ковый эффект. URL: http://aireco.narod.ru/parnik.htm.
16. Directive 2010/75/EU of the European Parliament
and of the Council of 24 November 2010 on industrial
emissions (integrated pollution prevention and control).
OJ L 334, 17.12.2010, p. 17. 17. Про затвердження
Технологічних нормативів допустимих викидів за-
бруднюючих речовин із теплосилових установок,
номінальна теплова потужність яких перевищує
50 МВт: Наказ Міністерства охорони навколиш-
нього природного середовища України. URL:
http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1110-08. 18. Ви-
киди діоксиду сірки та оксидів азоту в атмосферне
повітря (1990 – 2016 р.) / Державна служба статис-
тики України. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/
opera tiv/operativ2013/ns_rik/ns_u/vdop_u2011.html.
19. Національний план скорочення викидів від ве-
ликих спалювальних установок / Міністерство ене-
ргетики та вугільної промисловості України. URL:
http://mpe.kmu.gov.ua/minugol/control/publish/article?
art_id=245255506.
Сердюк О. С. Зовнішні ефекти продуку-
вання газоподібних відходів виробництва
У статті розглянуто дію зовнішніх ефектів та
проблеми їх регулювання. Концепція зовнішніх
ефектів найбільш дієва у вирішенні проблем еколо-
гічної та економічної ефективності механізмів за-
безпечення суспільного добробуту. Ключові на-
прями інтерналізації зовнішніх ефектів ґрунтуються
на ідеях А. Пігу і Р. Коуза. Встановлено, що запро-
поновані А. Пігу та Р. Коузом теорії є недієвими у
питаннях подолання наслідків глобальних зовніш-
ніх ефектів. З огляду на відсутність об’єктивної мо-
делі оцінки втрат, спричинених дією глобальних
зовнішніх ефектів, ринкова рівновага Р. Коуза та
державне регулювання А. Пігу не здатні вирішити
питання щодо об’єктивного розподілу ресурсу між
продуцентами та реципієнтами зовнішніх ефектів.
Однак певні підходи щодо подолання наслідків гло-
бальних зовнішніх ефектів можуть бути викорис-
танні задля мінімізації таких ефектів.
На основі співставлення існуючих концепцій
запропоновано класифікацію зовнішніх ефектів за
характером впливу. Виявлено, що істотний вплив на
економіку здійснюють газоподібні відходи промис-
лового виробництва – оксид вуглецю (CO2), діоксид
сірки (SO2) та оксид азоту (NO2). Зазначено, що у
США реалізуються технічні та технологічні рішення
з уловлювання, транспортування та збереження (або
використання), які здатні забезпечити лише деяке
поліпшення стану навколишнього середовища на
конкретній території. Зазначено, що технічне вирі-
шення даної проблеми є рідкісним явищем, оскільки
підприємець не може оцінити практичну користь від
зниження концентрації оксиду вуглецю у повітрі, а
суспільство виявити конкретний ступінь шкоди,
завданої кожним з продуцентів СО2.
Запропоновано концепцію подолання зовніш-
ніх ефектів, де основними магістральними напря-
мами є сприяння розвитку низькоемісійних видів
виробництва; державна фінансова підтримка проек-
тів уловлювання газоподібних речовин та застосу-
вання інструментів стимулювання зниження вики-
дів газоподібних речовин. Наведені підходи є пер-
шочерговими заходами переходу до низькоемісій-
них видів виробництва.
Ключові слова: зовнішні ефекти, газоподібні
відходи виробництва, глобальні зовнішні ефекти,
локальні зовнішні ефекти, оксид вуглецю, діоксид
О. С. Сердюк
48
Економічний вісник Донбасу № 3(53), 2018
сірки, оксид азоту, енергія, Кіотський протокол, ни-
зькоемісійні види виробництва, державна фінансова
підтримка.
Сердюк А.С. Внешние эффекты продуциро-
вания газообразных отходов производства
В статье рассмотрено действие внешних эффек-
тов и проблемы их регулирования. Концепция
внешних эффектов наиболее действенна в решении
проблем экологической и экономической эффектив-
ности механизмов обеспечения общественного бла-
госостояния. Ключевые направления интернациона-
лизации внешних эффектов основываются на идеях
А. Пигу и Р. Коуза. Установлено, что предложенные
А. Пигу и Р. Коуз теории недееспособны в вопросах
преодоления последствий глобальных внешних эф-
фектов. Учитывая отсутствие объективной модели
оценки потерь, вызванных действием глобальных
внешних эффектов, рыночное равновесие Р.Коуза и
государственном регулировании А.Пигу не спо-
собны решить вопрос относительно объективного
распределения ресурса между продуцентами и реци-
пиентами внешних эффектов. Однако определенные
подходы по преодолению последствий глобальных
внешних эффектов могут быть использованы для
минимизации таких эффектов.
На основе сопоставления существующих кон-
цепций предложена классификация внешних эффек-
тов по характеру воздействия. Обнаружено, что су-
щественное влияние на экономику осуществляют
газообразные отходы промышленного производ-
ства – оксид углерода (CO2), диоксид серы (SO2) и
оксид азота (NO2). Отмечено, что в США реализу-
ются технические и технологические решения по
улавливанию, транспортировке и хранению (или ис-
пользованию), которые способны обеспечить лишь
некоторое улучшение состояния окружающей
среды на конкретной территории. Отмечено, что
техническое решение данной проблемы является
редким явлением, поскольку предприниматель не
может оценить практическую пользу от снижения
концентрации оксида углерода в воздухе, а обще-
ство выявить конкретную степень вреда, причинен-
ного каждому из продуцентов СО2.
Предложена концепция преодоления внешних
эффектов, где основными магистральными направ-
лениями являются содействие развитию низкоэмис-
сионных видов производства; государственная фи-
нансовая поддержка проектов улавливания газооб-
разных веществ и применение инструментов стиму-
лирования снижения выбросов газообразных ве-
ществ. Приведенные подходы являются первооче-
редными мерами перехода к низкоэмиссионным ви-
дам производства.
Ключевые слова: внешние эффекты, газообраз-
ные отходы производства, глобальные внешние эф-
фекты, локальные внешние эффекты, оксид угле-
рода, диоксид серы, оксид азота, энергия, Киотский
протокол, низкоэмиссионные виды производства,
государственная финансовая поддержка.
Serdiuk O.S. External effects of production of
gaseous industrial waste
The article considers the effect of external effects
and the problems of their regulation. The concept of ex-
ternal effects is most effective in solving the problems
of ecological and economic efficiency of mechanisms
for ensuring public welfare. The key directions of the
internationalization of externalities are based on the
ideas of A. Pigou and R. Coase. It is established that the
theories proposed by A. Pigou and R. Coase are incapa-
ble of dealing with the consequences of global external-
ities. Given the absence of an objective model for esti-
mating losses caused by the effects of global externali-
ties, R. Coase's market equilibrium and A. Pigu's state
regulation are not able to resolve the issue of an objec-
tive resource allocation between producers and recipi-
ents of external effects. However, certain approaches to
overcoming the consequences of global externalities can
be used to minimize such effects.
On the basis of a comparison of existing concepts
a classification of external effects according to the na-
ture of the impact is proposed. It has been found that
gaseous industrial waste - carbon monoxide (CO2), sul-
fur dioxide (SO2) and nitrogen oxide (NO2) - have a sig-
nificant impact on the economy. It is noted that in the
US technical and technological solutions for capture,
transportation and storage (or use) are implemented,
which can only provide some improvement in the state
of the environment in a particular area. It is noted that
the technical solution to this problem is rare, as an en-
trepreneur can not assess the practical benefits of reduc-
ing the concentration of carbon monoxide in the air, and
the society to identify the specific degree of harm caused
to each of the producers of CO2.
The concept of overcoming externalities is pro-
posed, where the main trunk lines are the promotion of
low-emission production; state financial support for
projects for the collection of gaseous substances and the
use of tools to promote the reduction of gaseous emis-
sions. These approaches are the first steps in the transi-
tion to low-emission types of production.
Keywords: external effects, gaseous production
waste, global externalities, local external effects, carbon
monoxide, sulfur dioxide, nitrogen oxide, energy, Kyoto
Protocol, low-emission production, state financial sup-
port.
Стаття надійшла до редакції 16.07.2018
Прийнято до друку 11.09.2018
|