Інноваційне підприємництво як складова стратегії розвитку економіки України

Досліджено сутність інноваційного підприємництва як елемента організаційно-економічної системи та встановлено напрями подальшого стратегічного розвитку економіки України в цілому. Узагальнено досвід розвинених країн світу, який характеризується впровадженням ефективного механізму інноваційної діяльн...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2018
Main Authors:	Івченкова, О.Ю., Крикуненко, К.М.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут економіки промисловості НАН України 2018
Series:	Економічний вісник Донбасу
Subjects:	Менеджмент інновацій
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/143519
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Інноваційне підприємництво як складова стратегії розвитку економіки України / О.Ю. Івченкова, К.М. Крикуненко // Економічний вісник Донбасу. — 2018. — № 3 (53). — С. 141-146. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-143519
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1435192025-02-23T18:21:53Z Інноваційне підприємництво як складова стратегії розвитку економіки України Инновационное предпринимательство как составляющая стратегии развития экономики Украины Innovative entrepreneurship as a component of the strategy for the development of the economy of Ukraine Івченкова, О.Ю. Крикуненко, К.М. Менеджмент інновацій Досліджено сутність інноваційного підприємництва як елемента організаційно-економічної системи та встановлено напрями подальшого стратегічного розвитку економіки України в цілому. Узагальнено досвід розвинених країн світу, який характеризується впровадженням ефективного механізму інноваційної діяльності в умовах глобалізації й визначено, що основою української інноваційної конкурентоспроможності є людський капітал. Його ефективна реалізація і є головною конкурентною перевагою. Запропоновано принципи інноваційної політики в промисловості України, основними з яких є пріоритетність інноваційних перетворень галузі; підвищення рівня інтенсивності інноваційного розвитку; збереження, нарощування й активізація інноваційного потенціалу галузі. Исследована сущность инновационного предпринимательства как элемента организационно-экономической системы и установлены направления дальнейшего стратегического развития экономики Украины в целом. Обобщен опыт развитых стран мира, который характеризуется внедрением эффективного механизма инновационной деятельности в условиях глобализации и определено, что основой украинской инновационной конкурентоспособности является человеческий капитал. Его эффективная реализация и является главным конкурентным преимуществом. Предложены принципы инновационной политики в промышленности Украины, основными из которых являются приоритетность инновационных преобразований отрасли; повышение уровня интенсивности инновационного развития; сохранение, наращивание и активизация инновационного потенциала отрасли. The essence of innovative entrepreneurship as an element of the organizational and economic system was studied and directions for further strategic development of the Ukrainian economy as a whole were established. The experience of the developed countries of the world is summarized, which is characterized by the introduction of an effective mechanism of innovation activity in the context of globalization and it is determined that human capital is the basis of the Ukrainian innovative competitiveness. Its effective implementation is the main competitive advantage. It proposes the principles of innovation policy in the industry of Ukraine, the main of which are the priority of innovative transformations in the industry, increasing the level of innovative development, preserving, building up and activating the innovative potential of the industry. 2018 Article Інноваційне підприємництво як складова стратегії розвитку економіки України / О.Ю. Івченкова, К.М. Крикуненко // Економічний вісник Донбасу. — 2018. — № 3 (53). — С. 141-146. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 1817-3772 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/143519 330.341:334:338.1(477) uk Економічний вісник Донбасу application/pdf Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Менеджмент інновацій Менеджмент інновацій
spellingShingle	Менеджмент інновацій Менеджмент інновацій Івченкова, О.Ю. Крикуненко, К.М. Інноваційне підприємництво як складова стратегії розвитку економіки України Економічний вісник Донбасу
description	Досліджено сутність інноваційного підприємництва як елемента організаційно-економічної системи та встановлено напрями подальшого стратегічного розвитку економіки України в цілому. Узагальнено досвід розвинених країн світу, який характеризується впровадженням ефективного механізму інноваційної діяльності в умовах глобалізації й визначено, що основою української інноваційної конкурентоспроможності є людський капітал. Його ефективна реалізація і є головною конкурентною перевагою. Запропоновано принципи інноваційної політики в промисловості України, основними з яких є пріоритетність інноваційних перетворень галузі; підвищення рівня інтенсивності інноваційного розвитку; збереження, нарощування й активізація інноваційного потенціалу галузі.
format	Article
author	Івченкова, О.Ю. Крикуненко, К.М.
author_facet	Івченкова, О.Ю. Крикуненко, К.М.
author_sort	Івченкова, О.Ю.
title	Інноваційне підприємництво як складова стратегії розвитку економіки України
title_short	Інноваційне підприємництво як складова стратегії розвитку економіки України
title_full	Інноваційне підприємництво як складова стратегії розвитку економіки України
title_fullStr	Інноваційне підприємництво як складова стратегії розвитку економіки України
title_full_unstemmed	Інноваційне підприємництво як складова стратегії розвитку економіки України
title_sort	інноваційне підприємництво як складова стратегії розвитку економіки україни
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2018
topic_facet	Менеджмент інновацій
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/143519
citation_txt	Інноваційне підприємництво як складова стратегії розвитку економіки України / О.Ю. Івченкова, К.М. Крикуненко // Економічний вісник Донбасу. — 2018. — № 3 (53). — С. 141-146. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.
series	Економічний вісник Донбасу
work_keys_str_mv	AT ívčenkovaoû ínnovacíjnepídpriêmnictvoâkskladovastrategíírozvitkuekonomíkiukraíni AT krikunenkokm ínnovacíjnepídpriêmnictvoâkskladovastrategíírozvitkuekonomíkiukraíni AT ívčenkovaoû innovacionnoepredprinimatelʹstvokaksostavlâûŝaâstrategiirazvitiâékonomikiukrainy AT krikunenkokm innovacionnoepredprinimatelʹstvokaksostavlâûŝaâstrategiirazvitiâékonomikiukrainy AT ívčenkovaoû innovativeentrepreneurshipasacomponentofthestrategyforthedevelopmentoftheeconomyofukraine AT krikunenkokm innovativeentrepreneurshipasacomponentofthestrategyforthedevelopmentoftheeconomyofukraine
first_indexed	2025-11-24T09:16:15Z
last_indexed	2025-11-24T09:16:15Z
_version_	1849662662490718208
fulltext	О. Ю. Івченкова, К. М. Крикуненко 141 Економічний вісник Донбасу № 3(53), 2018 УДК 330.341:334:338.1(477) О. Ю. Івченкова, кандидат економічних наук, К. М. Крикуненко, ДВНЗ «Донбаська державна машинобудівна академія», м. Краматорськ ІННОВАЦІЙНЕ ПІДПРИЄМНИЦТВО ЯК СКЛАДОВА СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ Постановка проблеми. Підприємництво є не- від’ємною складовою національної економіки, а отже і її конкурентоспроможності. Тому необхідно невпинно вдосконалювати цю сферу економічного життя. Тема інновацій в українському підприємни- цтві є надзвичайно актуальною, адже Україна стоїть на порозі якісних змін та виходу на новий рівень розвитку. Інноваційна спрямованість підприємни- цької діяльності забезпечує суб'єктам господарю- вання конкурентні переваги, слугує зміцненню їх ринкових позицій, а отже, сприяє економічному піднесенню тих держав, що підтримують розвиток інноваційного підприємництва у своїй країні. Су- часний розвиток визначається передусім моделлю інноваційного розвитку та підвищенням конкурен- тоспроможності національної економічної системи. У реалізації таких цілей чільне місце належить інно- ваційному підприємництву. Перехід до ринкових відносин, процеси реформування економіки в Укра- їні свідчать, що в численних програмах перетворень невиправдано мало місця займають питання викори- стання інновацій як засобу і стимулу підприємни- цтва. Неспроможність суспільства забезпечити ін- тенсивний розвиток новітніх технологій, наукових та організаційно-управлінських розробок зумовлює низьку ефективність реформ, відторгнення від еко- номіки науково-технічної активності населення. Світовий досвід засвідчує, що у промислово розви- нутих країнах нині інтелектуальне виробництво за- безпечує понад 60% реального збільшення продук- ції, а в перспективі забезпечуватиме до 90% [1]. Аналіз останніх досліджень та публікацій. Вагомий науковий внесок щодо проблем інновацій- ного підприємництва зробили такі зарубіжні та віт- чизняні вчені: М.Ф. Бабієнко, М.Ф. Бойко, С.В. Ва- сильчак, О.Д. Витвицька, І.Ю. Гришова, О.І. Дацій, М.Я. Дем'яненко, О.В. Лях, В.І. Ляшенко, Т.Д. Іщенко, С.М. Колач, Ю.О. Лупенко, М.Й. Малік, П.М. Музика, О.В. Мазуренко, П.Т. Саблук, О.Б. Са- дура, М.П. Хоменко, О.Г. Шпикуляк, О.А. Гавриш, Ю.В. Карпченко, А. Ліманські, В.Л. Клюня, А.І. Бу- тенко та інші. Метою статті є дослідження сутності іннова- ційного підприємництва, визначення його як еле- мента організаційно-економічної системи та вста- новлення напрямів подальшого стратегічного роз- витку економіки України в цілому. Виклад основного матеріалу дослідження. Історія розвитку економіки в розвинених країнах показує, що саме підприємницька діяльність є ру- шійною силою сучасної ринкової економіки. Проте, для того, щоб підприємства виходили на ринок з но- вими ідеями, новими товарами й послугами, потріб- ний інноваційний підхід. Підприємництво й іннова- ції – це два основні чинники, що забезпечують еко- номічне зростання в умовах сучасної глобалізацій- ної системи. Окрім інноваційних технологій, техно- логічних проривів, таких як Інтернет або інформа- ційні технології, створення нових матеріалів чи біо- технологій, вводяться нові методи розвитку ринку й організації праці. Підприємництво – це перший крок, а інноваційний процес – це метод роботи су- часної економіки. Не всяке підприємництво є інно- ваційним, а лише те, яке дозволяє перетворити під- приємницький дохід у результаті створення вироб- ництва, використання чи дифузії інноваційного про- дукту. До суб’єктів інноваційного підприємництва належать підприємства й організації, що здійсню- ють інноваційну діяльність. Інноваційне підприєм- ство слід розглядати як підприємство, що: здійснює комплексне новаторство; здійснює науково-дослід- ні та дослідно-конструкторські роботи, та / або здій- снює закупівлі нових продуктів та / або технологій; на систематичній основі впроваджує нові науково- технічні рішення у новий чи удосконалений про- дукт, та / або технологічний процес, та / або органі- зацію діяльності; має високий рівень фінансування інноваційної діяльності; володіє правами інтелекту- альної власності; розробляє, виробляє і реалізує ін- новаційні продукти, обсяг випуску яких у грошо- вому вимірі перевищує 70% його загального обсягу виробництва. У цілому успішний світовий досвід формування ефективної інноваційної політики роз- витку підприємства характеризується такими ри- сами: – відмовою від традиційної лінійної моделі, орі- єнтованої на пропозицію в ланцюжку «наукові до- слідження – трансфер знань і технологій підпри- ємцям – інновація», і переходом до нелінійної мо- делі, яка передбачає складну системну взаємозалеж- ність зазначених елементів і орієнтацію інновацій на попит (як національний, так і глобальний); – сприянням бізнесу, який виступає системним інтегратором науково-технічних та інвестиційних рішень, у процесі реалізації великих інноваційних проектів і, відповідно, підвищенням якості інститу- тів (норми, правила і закони), що забезпечують заці- кавленість в інноваціях; О. Ю. Івченкова, К. М. Крикуненко 142 Економічний вісник Донбасу № 3(53), 2018 – урахуванням національних особливостей еко- номічного і соціально-політичного історичного роз- витку країни, формують НІС, структура якої по- стійно трансформується відповідно до нових потреб і можливостей. Актуальність питань стратегічного розвитку національної економіки на основі інноваційного підприємництва за останні роки є незаперечною ознакою якісно нового рівня управління промисло- вими підприємствами. Інноваційний тип стратегій довгострокового розвитку на сучасному етапі ви- йшов за рамки суто теоретичних наукових концеп- цій і постає головною рушійною силою досягнення конкурентних переваг як на національному, так і на світовому промислових ринках. В умовах поси- лення інтеграційних процесів та зростання загроз зовнішнього і внутрішнього ринків формування діє- вої стратегії інноваційного розвитку виступає ефек- тивним інструментом довгострокової орієнтації промислових підприємств в ринкових умовах та до- сягнення конкурентних переваг. Невід'ємною части- ною покращення кінцевих результативних показни- ків діяльності суб'єктів господарювання, що постає стратегічним орієнтиром у сучасних реаліях еконо- мічного простору є забезпечення сприятливого рів- ня їх фінансової безпеки. Також необхідно наголо- сити на збільшенні фінансового потенціалу, що створює передумови для практичного впрова- дження інновацій і реалізації інноваційного потен- ціалу суб'єктів господарювання та є однією з ключо- вих цілей стратегії інноваційного розвитку. Наяв- ність стратегії інноваційного розвитку та результа- тивного механізму її реалізації з часом постає про- відним елементом, який забезпечує зростання рів- ня конкурентоспроможності і зміцнення позицій суб'єкта господарювання в різних спектрах еконо- мічного середовища [2]. Стратегією розвитку національної економіки України на період до 2020 року визначено страте- гічні орієнтири, пріоритетні напрями і механізм розвитку вітчизняної промисловості [3]. Вибір кон- кретної стратегії інноваційних перетворень визнача- ється впливом сукупності факторів зовнішнього і внутрішнього середовища, пріоритетними напря- мами державної політики економічного зростання, фактичним станом розвитку науково-технічного і кадрового потенціалу в економіці країни [2]. На- укові дослідження теоретичних і методологічних ас- пектів стратегій розвитку інноваційного підприєм- ництва у вітчизняній та зарубіжній практиці дозво- лили виділити головні складові стратегії розвитку інноваційного підприємництва в промисловості: – цілі і основні завдання системи інноваційних перетворень; – інноваційна політика розвитку провідних га- лузей промисловості; – пріоритетні напрями забезпечення реалізації інноваційної політики; – структурні зміни в сфері інституціонального управління; – наявний ресурсний, фінансовий і виробничий потенціал; – реалізація інноваційного потенціалу. Інноваційне підприємництво в промисловості є елементом загальної організаційно-економічної системи, яка за умови адекватної побудови та вико- ристання сприяє інноваційному процесу через вико- нання наступних функцій (рис. 1). Інноваційне підприємництво в промисловості Максимально швидке просування генерова- них ідей від концепції до комерціаліза- ції з міні- мальними витратами ресурсів про- мислового комплексу Створення каналів зв’язку всередині промислово- го комплек- су із зовніш- німи контр- агентами з метою своєчасного забезпечена спеціалізо- ваними знаннями Нівелювання перешкод у координації між іннова- ційними проектами та командою Синхроні- зація цілей на різних рівнях управління господар- ством з одночас- ним подо- лання по супротиву інноваціям Встановлен- ня дисциплі- ни для управління знаннями й забезпечена інформацією Рис. 1. Інноваційне підприємництво в промисловості як елемент загальної організаційно-економічної системи О. Ю. Івченкова, К. М. Крикуненко 143 Економічний вісник Донбасу № 3(53), 2018 Для становлення та успішного розвитку техно- логічного підприємництва необхідна певна низка передумов, які б забезпечували процес формування та використання нових знань як ресурсу еконо- мічного та соціального прогресу, а саме: наявність ефективної інноваційної системи, що об’єднує в єдиний комплекс освіту, науку та бізнес, тобто сис- теми формування та передачі знань від зародження до втілення в нових технологіях і продукції, що має інноваційний характер; загальноекономічне середо- вище, що сприяє вільному руху знань, впрова- дженню інформаційно-комунікаційних технологій та розвитку підприємництва; досконала науково- технічна інфраструктура, тобто мережа дослідних і «мозкових» центрів, університетів, приватних фірм та організацій, що займаються створенням нових знань, їх запозиченням ззовні і пристосуванням до місцевих потреб [4]. На міжнародному рівні широко використовується інтегральна оцінка стану розвит- ку інноваційної системи. Україна представлена у кі- лькох міжнародних рейтингах, які оцінюють іннова- ційний потенціал, технологічну та інноваційну конкурентоспроможність. Найбільш авторитетни- ми є Глобальний індекс конкурентоспроможності (Global Competitiveness Index), Глобальний індекс інновацій (Global Innovation Index), Індекс люд- ського розвитку (Human Development Index), Глоба- льний індекс талантів та Глобальний індекс конку- рентоспроможності талантів. За даними звіту Світо- вого економічного форуму «The Global Competi- tiveness Report 2016–2017», Україна опустилася на 6 позицій у рейтингу глобальної конкурентоспро- можності і посіла 85 місце серед 138 досліджуваних країн. Автори рейтингу відзначають, що Україна, як і раніше, займає досить високі позиції за показни- ками: ємність ринку (47 місце), охорона здоров’я, початкова освіта (54), хоча позиції в рейтингу за цими показниками порівняно з минулим роком по- гіршилися. Найвищий рейтинг Україна має за по- казником «вища, середня і професійна освіта» – 33 місце. Позиція України погіршилася за 7-ма з 12- ти критеріїв: ефективність товарних ринків – 108 місце (проти 106 місця у 2015 році); розвиток фінан- сового ринку – 130 (121); рівень розвитку бізнесу – 98 (91); інфраструктура – 75 (69); охорона здоров’я та початкова освіта – 54 (45); ефективність ринку праці – 73 (56); ємність ринку – 47 (45) [3]. Основою української інноваційної конкуренто- спроможності є людський капітал. Його ефективна реалізація і є головною конкурентною перевагою. Однак порівняно з 2016 роком цей показник змен- шився за рахунок скорочення державних витрат на освіту (18 місце у 2016 році, 22 місце – у 2017 році) та науку. За індексом «людський капітал» у 2017 ро- ці Україна посіла 41 позицію проти 40 у 2016 році. Фактором, який стримує інноваційний розвиток є низький рівень R&D витрат (54 місце), що обумов- лює пошук інших джерел фінансування та міграцію науковців за межі України. Індекс людського роз- витку – це комбінований показник, що характеризує розвиток людського потенціалу в країнах і регіонах світу і щорічно розраховується експертами Про- грами розвитку Організації Об'єднаних Націй (ПРООН) спільно з групою незалежних міжнарод- них експертів. Індекс людського розвитку (ІЛР) ви- мірює досягнення країни з точки зору стану здо- ров'я, отримання освіти і фактичного доходу її гро- мадян. У 2016 році Україна втратила кілька позицій у рейтингу і тепер її місце – одне з найнижчих серед країн регіону та Європи і відповідає 84-й позиції в загальному рейтингу. Позитивним є те, що Україна залишається серед країн з високим рівнем люд- ського розвитку і поліпшила деякі показники, на- приклад, тривалість часу навчання. Протягом 1990- 2015 років очікувана тривалість життя при наро- дженні зросла на 1,3 року, очікувана тривалість навчання – на 2,9 року, середня кількість років нав- чання – на 2,2 року, але валовий національний дохід (ВНД) на душу населення впав на 31,9%. Отже, поки країни з подібними умовами та проблемами, які має Україна, поступово рухаються вперед та підвищу- ють свій ВНД, потенціал людського розвитку в Ук- раїні використовується недостатньо, а розрив з ін- шими країнами зберігається [5]. За глобальним рейтингом інновацій Bloomberg, Південна Корея, Швеція, Німеччина, Швейцарія і Фінляндія ввійшли у п’ятірку лідерів серед іннова- ційних економік світу. Україна у даному рейтингу посіла 42-ге місце: на 50-му місці – за показником продуктивності, 47-му – за доданою вартістю това- рів, 44-му – за чисельністю дослідників та часткою обсягу фінансування наукових досліджень і розро- бок у ВВП, 34-му – за фактором присутності висо- котехнологічних компаній, на 27-му місці – за кіль- кістю зареєстрованих патентів [3]. Як показує зару- біжний досвід, «основними ініціаторами техноло- гічних інновацій стають представники малого біз- несу. Саме малі підприємства забезпечують більшу частину нововведень інноваційно розвинених країн, пришвидшуючи тим самим темпи економічного зростання» [5, с. 569]. Отже, інноваційне підприємництво є дієвою формою публічно-приватного партнерства, для ак- тивізації якої доцільно здійснити такі першочергові заходи, як: створення умов для скорочення витрат малих підприємств з впровадження нової продукції для підвищення рівня конкурентоспроможності; за- безпечення доступу малих інноваційних підпри- ємств до різних джерел фінансування; формування системи підготовки фахівців для інноваційної сфери, яка у подальшому має бути поступово інтег- рована в міжнародну систему; створення об’єктів інноваційної інфраструктури. Разом з тим аналіз статистичних даних свідчить про існуючі негативні тенденції розвитку інновацій- ного підприємництва в Україні порівняно з європей- ськими країнами. Так, за даними Євростату, питома вага витрат на виконання наукових та науково-тех- О. Ю. Івченкова, К. М. Крикуненко 144 Економічний вісник Донбасу № 3(53), 2018 нічних робіт у ВВП України найнижча, ніж у краї- нах ЄС. Значення цього показника в Україні змен- шилося за 2005–2015 рр. на 0,37%, тоді як у країнах ЄС у середньому збільшилося на 0,23% у результаті зростання в Чехії – на 0,67, Естонії – на 0,57, Угор- щині – на 0,48, Німеччині – на 0,44, Польщі – на 0,42, Литві – на 0,29, Латвії – на 0,15, Іспанії – на 0,12% (табл. 1). Таблиця 1 Динаміка питомої ваги витрат на виконання наукових та науково-технічних робіт у ВВП, % Країни Роки 2005 2008 2009 2011 2013 2014 2015 ЄС-28* 1,82 1,92 2,01 1,97 2,03 2,03 2,05 Естонія 0,94 1,29 1,42 2,31 1,71 1,44 1,51 Іспанія 1,12 1,35 1,38 1,33 1,26 1,23 1,24 Латвія 0,56 0,61 0,46 0,70 0,61 0,69 0,71 Литва 0,75 0,80 0,84 0,90 0,95 1,01 1,04 Німеччина 2,48 2,68 2,82 2,79 2,83 2,87 2,92 Польща 0,57 0,61 0,68 0,75 0,87 0,94 0,99 Угорщина 0,95 1,00 1,15 1,20 1,40 1,37 1,43 Чехія 1,41 1,47 1,53 1,56 1,91 2,00 2,08 Україна 0,99 0,84 0,86 0,74 0,70 0,65 0,62 * До 1 липня 2013 року. – ЄС-27. Складено за даними: [6, с. 188; 7, с. 132]. Узагальнюючи досвід розвинених країн світу, можна констатувати, що в умовах глобальної конку- ренції на світовому ринку виграє не тільки той, хто має перспективні наукові доробки, а й хто володіє найбільш ефективним механізмом інноваційної дія- льності і розвиває ефективну інноваційну систему (перш за все – розвинену інфраструктуру). Держав- на політика, яка реалізує стратегію інноваційного розвитку, повинна бути системною, комплексною і послідовною. Це означає реалістичність висунутих цілей, їх відповідність економічним та ресурсним можливостям, рівню зрілості інноваційного ком- плексу країни, адекватність потреби розвитку ви- робництва і суспільства. У той же час світова прак- тика останніх десятиліть показує, що успіх у вирі- шенні інноваційних завдань можливий тільки при забезпеченні гнучкості, мобільності і оперативності функціонування інноваційного механізму, у якому органічно взаємодіють як державні, так і приватні організації. Структурні зрушення у світовій індуст- рії визначають зміни галузевої структури перероб- ної промисловості високорозвинутих країн, однак і у деяких країнах, що розвиваються, відбулися по- мітні зміни. Склалася стала світова тенденція випе- реджального зростання у структурі переробної про- мисловості наукоємних галузей, які виробляють продукцію, що є конкурентоспроможною на ринку. Основу цих тенденцій складає зростання витрат на наукові дослідження. Розвинуті країни підтримують фінансування науки на рівні 2,0-4,0% (рис. 2). Останніми роками стрімко зросла наукоємність ВВП азіатських країн. Південна Корея підвищила цей показник з 2,3% у 1996 році до 4,3% у 2014 році, а Китай – з 0,6 до 2,1%. Це свідчить про існуючі в країнах стратегії розвитку, що спрямовані на зростання конкуренто- спроможності на основі економіки знань. Таким чином, становлення концепції іннова- ційного підприємництва відбувається з огляду на пріоритети та специфіку середовища ділової актив- ності національної економіки. Тому, в контексті ста- новлення концепції інноваційного підприємництва в Україні варто звернути увагу на такі аспекти: – для держави: формування загальнодержавної стратегії розвитку бізнесу, де особлива увага буде звернута на соціальну орієнтованість інноваційної діяльності; – для суспільства: зміна концепції сприйняття інновацій та соціально-орієнтованої активності; – для бізнесу: посилення кооперації бізнесу з наукою відповідно до пріоритетів держави та вигод суспільства; – для науки: посилення практичної спрямова- ності наукових досліджень. Висновки. Виходячи з загальних принципів розвитку інноваційного підприємництва, основ- ними принципами інноваційної політики в промис- ловості мають бути: пріоритетність інноваційних перетворень галузі; підвищення рівня інтенсивності інноваційного розвитку; збереження, нарощування й активізація інноваційного потенціалу галузі; кон- вергенція науки, виробництва і маркетингу іннова- ційних продуктів; державні підтримка та форму- вання ефективного механізму підтримки розвитку інноваційного підприємництва в промисловості; ко- мерційний характер інноваційних розробок; активі- зація міжнародного науково-технологічного співро- бітництва; екологічність та безпечність продуктів харчування; узгодження інтересів всіх суб'єктів еко- номічних відносин в промисловості; безперервний потоковий характер здійснення. О. Ю. Івченкова, К. М. Крикуненко 145 Економічний вісник Донбасу № 3(53), 2018 Рис. 2. Динаміка витрат на наукові дослідження та розробки по окремих країнах світу, у % до ВВП [8] Комплексний характер державного регулю- вання інноваційного підприємництва має включати концептуально-законодавчий, інституціонально-ор- ганізаційний та фінансово-кредитний напрями. Роз- роблення цілісної повномасштабної концепції дер- жавної політики розвитку інноваційного підприєм- ництва повинно спиратися на створення принци- пово нової законодавчої бази, її спрямуванням у майбутньому буде зняття перепон для розвитку інноваційної діяльності, стимулювання попиту на фундаментальні та прикладні науково-технічні роз- робки з боку промислових підприємств. Література 1. Стан інноваційної діяльності та діяльності у сфері трансферу технологій в Україні у 2016 році: аналітична довідка / Т.В. Писаренко, Т.К. Кваша, О.Ф. Паладченко та ін.; за заг. ред. Писаренко Т.В. Київ: УкрІНТЕІ, 2017. 132 с. 2. Крюкова І.О., Не- початенко В.О. Стратегія інноваційного розвитку пріоритетних галузей аграрного виробництва. Еко- номіка: реалії часу. 2013. № 4 (9). С. 133-141. 3. Опубликован глобальный рейтинг инноваций: Украина на 42-м месте. URL: https://delo.ua/world/. 4. Бутенко А.І., Уманець Т.В., Гриневич Л.В. Ме- тодологічні основи дослідження інноваційного по- тенціалу технологічного підприємництва в Україні. Економічний вісник Донбасу. 2017. № 2 (48). С. 177- 186. 5. Мельник О.С. Стан і проблеми розвитку інноваційного підприємництва й науково-технічної діяльності: параграф 4.2.1 // Перший етап модерні- зації економіки України: досвід та проблеми / О. М. Алимов, О. І. Амоша та ін.; за заг. ред. В.І. Ляшенка; НАН України, Ін-т економіки пром-сті; Класичний приватний ун-т. Запоріжжя: Класичний приватний ун-т, 2014. 798 с. 6. Наукова та інноваційна діяль- ність в Україні у 2007 році: стат. зб. Київ: ДП «Ін- формаційно-видавничий центр Держкомстату України», 2008. 362 с. 7. Наукова та інноваційна діяльність в Україні в 2015 році: стат. зб. Київ: Дер- жавна служба статистики України, 2016. 258 с. 8. Research and development expenditure (% of GDP) // Databank.worldbank. org. 2016. URL: http://data. worldbank.org/indicator/GB.XPD.RSDV.GD.ZS?view = chart. 9. Павленко І.А. Інноваційне підприємниц- тво в трансформаційній економіці України: моног- рафія. Київ: КНЕУ, 2007. 248 с. 10. Інноваційна Україна 2020 : національна доповідь / за заг. ред. В.М. Гейця та ін. ; НАН України. Київ, 2015. 336 с. 11. Гавриш О.А., Бояринова К.О. Диференціація промислових підприємств як інноваційно функціо- нуючих виробничо-економічних систем. Економіч- ний вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». 2015. № 12. С. 417–424. URL: http://nbuv.gov.ua/ UJRN/evntukpi_2015_12_61. 12. Лях О.В., Ляшенко В.І., Кузьменко Н.В. Концепція інституційної підт- римки інклюзивного підприємництва на регіональ- ному рівні. Економічний вісник Донбасу. 2018. № 2 (52). С. 212-232. 13. Крючко Л.С. Інноваційний тип розвитку в умовах економічної глобалізації. Ефек- тивна економіка. 2010. № 4. 14. Про інноваційну діяльність: Закон України від 4 липня 2002 р. Відо- мості Верховної Ради України. 2002. № 36. Ст. 266. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/40- 15. 15. Волобуєв Г.С. Сутність та передумови інно- ваційного розвитку підприємств. Економічний віс- ник Донбасу. 2016. № 3 (45). С. 213-217. 16. The Global Competitiveness Report 2016-2017. URL: http: //www3.weforum.org /docs/GCR 2016-2017/ 05FullReport / TheGlobalCompetitiveness Report 2016-2017_FINAL.pdf (дата звернення: 01.03.2018). 17. The Global Innovation Index 2017. URL: https://www.globalinnovationindex.org/gii-2017-report (дата звернення: 01.03.2018). О. Ю. Івченкова, К. М. Крикуненко 146 Економічний вісник Донбасу № 3(53), 2018 Івченкова О. Ю., Крикуненко К. М. Іннова- ційне підприємництво як складова стратегії роз- витку економіки України Досліджено сутність інноваційного підприєм- ництва як елемента організаційно-економічної сис- теми та встановлено напрями подальшого страте- гічного розвитку економіки України в цілому. Уза- гальнено досвід розвинених країн світу, який харак- теризується впровадженням ефективного механізму інноваційної діяльності в умовах глобалізації й ви- значено, що основою української інноваційної кон- курентоспроможності є людський капітал. Його ефективна реалізація і є головною конкурентною пе- ревагою. Запропоновано принципи інноваційної по- літики в промисловості України, основними з яких є пріоритетність інноваційних перетворень галузі; підвищення рівня інтенсивності інноваційного роз- витку; збереження, нарощування й активізація інно- ваційного потенціалу галузі. Ключові слова: інноваційне підприємництво, стратегічний розвиток, конкурентоспроможність, економічний потенціал, інновації, людський капі- тал. Ивченкова Е. Ю., Крикуненко Е. Н. Иннова- ционное предпринимательство как составляю- щая стратегии развития экономики Украины Исследована сущность инновационного пред- принимательства как элемента организационно-эко- номической системы и установлены направления дальнейшего стратегического развития экономики Украины в целом. Обобщен опыт развитых стран мира, который характеризуется внедрением эффек- тивного механизма инновационной деятельности в условиях глобализации и определено, что основой украинской инновационной конкурентоспособно- сти является человеческий капитал. Его эффектив- ная реализация и является главным конкурентным преимуществом. Предложены принципы инноваци- онной политики в промышленности Украины, ос- новными из которых являются приоритетность ин- новационных преобразований отрасли; повышение уровня интенсивности инновационного развития; сохранение, наращивание и активизация инноваци- онного потенциала отрасли. Ключевые слова: инновационное предпринима- тельство, стратегическое развитие, конкурентоспо- собность, экономический потенциал, инновации, че- ловеческий капитал. Ivchenkova E., Krikunenko E. Innovative en- trepreneurship as a component of the strategy for the development of the economy of Ukraine The essence of innovative entrepreneurship as an element of the organizational and economic system was studied and directions for further strategic development of the Ukrainian economy as a whole were established. The experience of the developed countries of the world is summarized, which is characterized by the introduc- tion of an effective mechanism of innovation activity in the context of globalization and it is determined that hu- man capital is the basis of the Ukrainian innovative competitiveness. Its effective implementation is the main competitive advantage. It proposes the principles of innovation policy in the industry of Ukraine, the main of which are the priority of innovative transformations in the industry, increasing the level of innovative devel- opment, preserving, building up and activating the inno- vative potential of the industry. Keywords: innovative entrepreneurship, strategic development, competitiveness, economic potential, in- novation, human capital. Стаття надійшла до редакції 05.07.2018 Прийнято до друку 11.09.2018

Інноваційне підприємництво як складова стратегії розвитку економіки України

Institution

Similar Items