Аналіз базових державних стандартів з електротехніки

На підставі системного підходу проведений аналіз базових стандартів з електротехніки, що визначають її основні поняття та терміни. Виявлено, що стандарти не корелюють між собою, а у деяких випадках і суперечать один одному, найбільш загальні поняття не містять якісного визначення. Зроблений висновок...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2003
Main Authors:	Латинін, Ю.М., Мілих, В.І.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут технічних проблем магнетизму НАН України 2003
Series:	Електротехніка і електромеханіка
Subjects:	Теоретична електротехніка
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/143657
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Аналіз базових державних стандартів з електротехніки / Ю.М. Латинін, В.І. Мілих // Електротехніка і електромеханіка. — 2003. — № 3. — С. 77-81. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-143657
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1436572025-02-09T17:46:13Z Аналіз базових державних стандартів з електротехніки Analysis of base state electric engineering standards Латинін, Ю.М. Мілих, В.І. Теоретична електротехніка На підставі системного підходу проведений аналіз базових стандартів з електротехніки, що визначають її основні поняття та терміни. Виявлено, що стандарти не корелюють між собою, а у деяких випадках і суперечать один одному, найбільш загальні поняття не містять якісного визначення. Зроблений висновок, що структуру, зміст, дефініції базових стандартів треба переробити так, щоб вони відповідали сучасному стану розвитку електротехніки. Викладені вимоги до дефініцій термінів та понять. На основе системного подхода проведен анализ базовых стандартов по электротехнике, которые определяют ее основные понятия. Сделан вывод, что стандарты недостаточно коррелируют между собой, многие формулировки не содержат качественной составляющей, а некоторые дефиниции не только не отражают сути, но и противоречат друг другу. Изложены требования к терминологии и дефинициям терминов. Базовые стандарты нуждаются в изменении структуры, формулировок, наполнении дефиниций новым содержанием, чтобы они отвечали современным требованиям развития электротехники. Base electric engineering standards that define general notions in electric engineering are analyzed on the basis of system approach. Conclusion is made that the standards insufficiently correlate with each other, many statements lacking qualitative components and some definitions not only mismatching their essence but also contradicting each other. Terminology and terms definitions specifications are stated. The base standards need changing in structure, wording, and definition content to meet the state-of-the-art requirements of electric engineering advancement. 2003 Article Аналіз базових державних стандартів з електротехніки / Ю.М. Латинін, В.І. Мілих // Електротехніка і електромеханіка. — 2003. — № 3. — С. 77-81. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 2074-272X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/143657 001.4:681.2 uk Електротехніка і електромеханіка application/pdf Інститут технічних проблем магнетизму НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Теоретична електротехніка Теоретична електротехніка
spellingShingle	Теоретична електротехніка Теоретична електротехніка Латинін, Ю.М. Мілих, В.І. Аналіз базових державних стандартів з електротехніки Електротехніка і електромеханіка
description	На підставі системного підходу проведений аналіз базових стандартів з електротехніки, що визначають її основні поняття та терміни. Виявлено, що стандарти не корелюють між собою, а у деяких випадках і суперечать один одному, найбільш загальні поняття не містять якісного визначення. Зроблений висновок, що структуру, зміст, дефініції базових стандартів треба переробити так, щоб вони відповідали сучасному стану розвитку електротехніки. Викладені вимоги до дефініцій термінів та понять.
format	Article
author	Латинін, Ю.М. Мілих, В.І.
author_facet	Латинін, Ю.М. Мілих, В.І.
author_sort	Латинін, Ю.М.
title	Аналіз базових державних стандартів з електротехніки
title_short	Аналіз базових державних стандартів з електротехніки
title_full	Аналіз базових державних стандартів з електротехніки
title_fullStr	Аналіз базових державних стандартів з електротехніки
title_full_unstemmed	Аналіз базових державних стандартів з електротехніки
title_sort	аналіз базових державних стандартів з електротехніки
publisher	Інститут технічних проблем магнетизму НАН України
publishDate	2003
topic_facet	Теоретична електротехніка
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/143657
citation_txt	Аналіз базових державних стандартів з електротехніки / Ю.М. Латинін, В.І. Мілих // Електротехніка і електромеханіка. — 2003. — № 3. — С. 77-81. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.
series	Електротехніка і електромеханіка
work_keys_str_mv	AT latinínûm analízbazovihderžavnihstandartívzelektrotehníki AT mílihví analízbazovihderžavnihstandartívzelektrotehníki AT latinínûm analysisofbasestateelectricengineeringstandards AT mílihví analysisofbasestateelectricengineeringstandards
first_indexed	2025-11-29T00:19:50Z
last_indexed	2025-11-29T00:19:50Z
_version_	1850081910724755456
fulltext	ISBN 966-593-254-3 Електротехніка і Електромеханіка. 2003. №3 77 УДК 001.4:681.2 АНАЛІЗ БАЗОВИХ ДЕРЖАВНИХ СТАНДАРТІВ З ЕЛЕКТРОТЕХНІКИ Латинін Ю.М., к.ф-м.н., доц. Українська інженерно-педагогічна академія Україна, 61003, м. Харків, вул. Університетська, 16, УІПА, кафедра «Теоретичної та загальної електротехніки» тел. (0572) 20-63-87 Мілих В.І., д.т.н., проф. Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» Україна, 61002, г. Харків, вул. Фрунзе, 21, НТУ «ХПІ», кафедра «Загальної електротехніки» тел. (0572) 40-04-27, факс (0572) 40-06-01, E-mail: mvikpi@kpi.kharkov.ua На підставі системного підходу проведений аналіз базових стандартів з електротехніки, що визначають її основні поняття та терміни. Виявлено, що стандарти не корелюють між собою, а у деяких випадках і суперечать один од- ному, найбільш загальні поняття не містять якісного визначення. Зроблений висновок, що структуру, зміст, дефіні- ції базових стандартів треба переробити так, щоб вони відповідали сучасному стану розвитку електротехніки. Ви- кладені вимоги до дефініцій термінів та понять. На основе системного подхода проведен анализ базовых стандартов по электротехнике, которые определяют ее ос- новные понятия. Сделан вывод, что стандарты недостаточно коррелируют между собой, многие формулировки не содержат качественной составляющей, а некоторые дефиниции не только не отражают сути, но и противоречат друг другу. Изложены требования к терминологии и дефинициям терминов. Базовые стандарты нуждаются в изме- нении структуры, формулировок, наполнении дефиниций новым содержанием, чтобы они отвечали современным требованиям развития электротехники. Неможливо переоцінити роль, яку відіграють стандарти у всіх сферах від навчання до виробництва. Особливо це відноситься до основоположних станда- ртів, що визначають основні, базисні поняття і, таким чином, впливають на розуміння сутності та створення нових термінів, використання їх в більш часткових стандартах. Достатньо нагадати загальновідоме: будь яка наука починається з термінології. Перші вітчизняні стандарти з електротехніки без сумніву відіграли позитивну роль. Але Україна не мала досвіду, традицій в їх створенні. Стандарти на- роджувались у швидкому темпі. Деякі вузько галузеві стандарти, що містять загальні поняття, створювалися раніше, ніж базові [1,2], які стандартизують узагаль- нюючі терміни, поняття, визначають їх зміст. Таке становище відбилося на якісній стороні. Наприклад, одні і ті ж поняття у різних стандартах визначають різними словосполученнями: “струм спливу” - “струм витоку”, “обмотка” - “обвитка”, “надструм” - “струм перевантаження” , “вітка” - “гілка” тощо, що пере- шкоджає користуванню ними, створенню єдиної тер- мінології. Сформулюємо, яким вимогам повинні відповіда- ти стандарти, щоб їх довгострокове використання задовольняло вимогам часу, потребам суспільства: 1. Визначати галузь науки, виробництва і т.д., де даний стандарт використовують. 2. Бути внутрішньо не суперечливим. Терміни повинні бути взаємно пов`язаними, узгодженими один з одним. Недоречно одне і теж поняття стандар- тизувати різними словосполученнями. 3. Узгоджуватися, корелюватися з вітчизняними й іноземними стандартами цієї та інших галузей. 4. Поняття, терміни викладають у послідовності: спочатку більш загальні, а потім менш; причому кож- ний послідуючий термін витікає з попереднього, або пов`язаний з ним. У визначеннях нових понять треба використовувати вже стандартизовані терміни. 5. Дефініція повинна відтворювати якісну, сутні- сну сторону явища, предмету, величини. Тоді перехід від однієї термінології до термінології у іншій галузі не викликатиме труднощів. Назву терміну і його де- фініцію викладають найбільш загальними, широко вживаними словами. Метою даної роботи є аналіз стандартів з елект- ротехніки ДСТУ 2843-94 [1] і ДСТУ 2815-94 [2], що визначають її основні базові поняття та терміни, а також ДСТУ 3120-95 [3], що встановлює літерні позначення основних величин, на відповідність цих стандартів за- значеним вимогам. Щоб розрізняти далі терміни стан- дартів [1] і [2], зауважимо, що терміни стандарту 2815 нумерують двома числами, між якими стоїть крапка, а терміни стандарту 2843 - одним числом. Проаналізуємо галузі застосування ДСТУ 2843- 94 та 3120-95 [1,3]. Перший стандарт визначає основ- ні поняття та терміни електротехніки, а другий – літе- рні позначення основних електричних та магнітних величин. Так ковзання, відношення кількості витків котушок, кількість витків неможливо віднести не тільки до основних, а й до другорядних магнітних чи електричних величин. Тому їх немає в ДСТУ 2843-94. Буквене позначення добротності є [3], а поняття, яке належить, з нашої точки зору, до основних, немає. Такі поняття, як електрична машина, трансформатор й інші, належать до основних термінів, понять у га- лузі електротехніки (див. [4], де наведено 4000 термі- нів, понять, визначень в галузі електротехніки: теоре- тичної, електричних машин, трансформаторів тощо). Якщо проаналізувати внутрішню структуру ДСТУ 2843, зокрема розділ 7 (“Топологічні поняття 78 Електротехніка і Електромеханіка. 2003. №3 ISBN 966-593-254-4 теорії електричних кіл”), то можна усвідомити, що доцільніше віднести його до теорії електричних та магнітних кіл, тобто до теоретичної електротехніки. Стандарт 3120-95 дає літерні позначення майже усіх електротехнічних величин (основних та другоряд- них). Таким чином, визначення галузі застосування обох стандартів не відповідає реальному становищу. У базових стандартах нерідко виявляється невід- повідність визначень термінів, їх істотних ознак, що подані українською та російською мовами, тобто не- відповідність вимогам п.3. Так однозв`язну область утворюють контури (п.50, рос.), а не вихрові струми (укр.); багатополюсник є частиною кола (п.172, укр.), а не схеми (рос.); поширюється, біжить електромагні- тна хвиля (рос.), а не амплітуда напруги, струму (п.201, укр.). Веберамперну характеристику (п.85) визначає залежність потокозчеплення елемента або ділянки електричного кола (рос.), а не магнітного по- току (укр.). Місце розташування у ДСТУ 2843 поняття “дію- че значення струму” (п.190) не відповідає вимозі п.4: ряд термінів визначений через це поняття раніше, зокрема у п.122-127 (активний, реактивний, повний опір та провідність). Останні відносяться до парамет- рів елементів, кіл синусоїдного струму, який визначає тільки п.185. Двополюсник визначає п.170, а його ВАХ − значно раніше: п.83. Кутову частоту (п.186) визначає “швидкість зміни фази струму”, а останню, тобто фазу струму − п.187. Поняття “коливальний контур” (п.211), з нашої точки зору, необхідно розмі- стити раніше, оскільки п.209 – “коливальна складова вільного струму” фактично його передбачає: “зумов- лена обміном енергією між електричним полем кон- денсаторів і магнітним полем індуктивних котушок електричного кола”. Пункт 85 визначає веберамперну характеристику через залежність потокозчеплення, але останнє визначає лише п.96. Термін “зчеплений магнітний потік” взагалі не визначений, хоч через нього дається дефініція “електромагнітної індукції” (п.65), самоіндукції та взаємоіндукції (п.66, 67). Фазу багатофазної системи кіл (п.129), тобто суто реальну річ, визначають через явище - струм, а точніше - че- рез багатофазну систему електричних струмів (п.132). Вектор Пойнтінга (п.15) визначений через по- няття “електромагнітна потужність”, якого немає у стандарті. Доцільніше визначити його через поняття “електромагнітна енергія “ (п.7), тобто через миттєву швидкість зміни електромагнітної енергії. Терміни “магнітний” (п.54) і “магнітний момент магнітного диполя” (п.55) визначені через поняття “елементарний електричний струм”, якого немає у стандарті. Кому- тація електричного кола (п.3.111) – зміна структури (не визначений термін) чи фізичних величин (ЕРС, параметрів) електричного кола (мабуть тут мали на увазі причину перехідних процесів). В ДСТУ 2815 є термін “пристрій, злучений у трикутник” (п.4.31), а його дефініція відсутня. Фак- тично відсутня і дефініція поняття “однофазне коло” (п.3.72) - злучення однофазних пристроїв, оскільки визначення останніх немає. Та й взагалі, коло не може бути злученням або з’єднанням. Пункт 3.136 ДСТУ 2815 визначає “магнітний по- тік”, як “потік вектора магнітної індукції”, тобто через математичне поняття. Якісне визначення цієї величини відсутнє, як і математичне, що вважається вже відомим. Дефініція поняття “магнітний потік” у ДСТУ 2843 ви- кладена не чітко і не робить розуміння сутності його яснішим: Магнітний потік (п.12) - “скалярна величина, що зображує магнітне поле у вигляді замкнутого (?) вихрового матеріального потоку, швидкість зміни яко- го у часі дорівнює ЕРС контура, який охоплює цей по- тік”. З визначення неможливо зрозуміти, що ж таке магнітний потік? Поле у вигляді, чи величина, яка ви- значається швидкістю. Така дефініція не є всеосяжною. Вона не визначає стаціонарний магнітний потік, оскіль- ки ЕРС в цьому випадку не виникає. Взагалі, потік це одна величина, а швидкість його зміни у часі - зовсім інша. Дефініція не корелює і з визначенням магнітного потоку у фізиці. Отож, визначати магнітний потік таким чином недоречно. Розглянемо, як у назвах термінів, їх визначеннях використовують найбільш поширені та вживані слова, які історично закріпилися за тим чи іншим пристроєм, величиною, терміном. Наприклад, у ДСТУ 2843 [1] повернулися до архаїчного і забутого в електротехніці поняття “сила струму”. Але при визначенні інших термінів, де у такому разі треба вживати це словоспо- лучення, залишили термін “струм”, як і у стандарті 2815 [2]. У терміні “діюче значення струму“ (п.190), слово діючий повинно вживатися з словосполученням “сила струму”, а не з словом “струм”. У розробленому пізніше стандарті 3120-95 [3] “струм” та “сила стру- му” фігурують як тотожні поняття. Взагалі, базові стандарти містять багато однако- вих термінів, понять. Це не доцільно. Але зрозуміло, чому так сталося: стандарти створювалися одночасно, а направляючого, координуючого органу, складається враження, не було. З таким становищем можна б було погодитись, якщо б терміни та їх визначення були однаковими, або, в крайньому разі, близькими, зкоре- льованими. Але базові стандарти, що аналізуються, в бага- тьох визначеннях не тільки не корелюють між собою, а у деяких випадках суперечать один одному. Нерідко для опису однакових понять, величин стандарти вво- дять різні терміни. Наприклад, “пульсуючий струм (напруга)” (п.184) – “пульсна напруга (струм)” (п.3.53). У відповідності з ДСТУ 2843 - змінний струм – струм, що змінюється у часі, а ДСТУ 2815 (п.3.49) визначає його як періодичний струм, середнє значення якого за період дорівнює нулю. Стандартизо- вані терміни “коефіцієнт послаблення” (п.203) та “ко- ефіцієнт згасання“ (п.3.112) - це одне і те ж. Але де- фініції їх сформульовані трохи по різному, як і термі- нів “коефіцієнт поширення”, “коефіцієнт фази” (п.202, 204 та п.3.113, 3.114). Прикладом того, що в стандарті 2815 використо- вують рідко вживані, застарілі слова, є термін “злучати” (п.3.67), а також “злучення” (п.3.68) замість поширеного слова “з’єднання” (п.89), що характеризує тип вмикан- ня: послідовне, паралельне тощо. Великий тлумачний ISBN 966-593-254-3 Електротехніка і Електромеханіка. 2003. №3 79 словник сучасної української мови [5] (170 тис. слів) стверджує, що “злука”, це рідко вживане слово, а слова “злучення” зовсім нема. Аналогічна ситуація і в техніч- ному словнику [6] (58 тис. термінів), де у всіх словоспо- лученнях використовують виключно слово "з’єднання”. В словниках [7] (40 тис. найуживаніших слів) і [8] (52 тис. слів, включаючи термінологічну та наукову лексику) слова “злучення” також немає. Залишається додати, що стандарт [9] замість терміна «з’єднання» використовує слово “сполучення”. Така ж ситуація з терміном “випростувач" – при- стрій, що перетворює змінний струм на струм одно- го напрямку - (п.4.105). В технічний, довідковій літе- ратурі найчастіше використовують термін – випрям- ляч. У стандарті [10] за пристроєм, що перетворює змінний струм у постійний закріплений один термін – “випрямляч” (п.4.1 ДСТУ 2847-94). Тільки це слово є і в технічному словнику [6]. В літературі з електротех- ніки та електроніки, що надрукована вже після стан- дартизації терміну “випростувач”, останній не зустрі- ти, як і в фізичному словнику [11], словнику- довіднику [12] (100 тис.слів). Тому рішення стандар- тизувати цей термін, як і “злучення”, було не тільки недоцільним, а й помилковим. ДСТУ 2843-94 визначає поняття “пульсуючий струм”. Воно співпадає з його дефініцією у Великому тлумачному словнику: періодичний струм незмінного напрямку. Але ДСТУ 2815-94 замість слова пульсую- ча використовує “пульсна”, якого немає в [5]. Пульс- ний струм (п.3.53) визначається як періодичний струм, середнє значення якого за період не дорівнює нулю, а у відповідності з п.184 - періодичний елект- ричний струм, який не змінює свого напрямку. Остан- ня дефініція є доцільнішою, більш фізичною та без- посередньо зв’язаною з визначенням струму. Визначення терміну “інвертор” (п 4.106), як “пе- ретворювача струму одного напрямку на систему змінних струмів”, не співпадає з його дефініцією в словнику [5] та стандарті [10]. Останні визначають його як пристрій, що перетворює постійний струм на змінний. У першому випадку у відповідності з визна- ченням струм може бути й пульсуючим. Дефініція короткого замикання (п.5.16) - “злучен- ня точок кола, що перебувають під різними потенці- алами, через відносно малий резистанс”, тобто через малу дійсну частину комплексного імпедансу (визна- чення резистансу - п.3.23) не відповідає сутності. То- чки кіл постійного й змінного струмів можна замика- ти реально існуючим елементом: провідником, рези- стором, котушкою чи конденсатором. Але в останніх випадках коротке замикання виникне лише тоді, коли ці елементи матимуть незначний повний опір (імпе- данс), а не резистанс. Взагалі, сутність поняття резис- тансу у обох стандартах різне: у ДСТУ 2843 - це елек- тричний опір або чинник теплового розсіювання у колах постійного струму (п.92), а у відповідності з ДСТУ 2815 – це активний опір (п.3.23) або дійсна частина комплексного імпедансу (п.3.16), який відно- ситься до характеристик кіл (двополюсника) змінного струму. “Симетричне багатофазне коло” (п.131) – бага- тофазне коло, у якого комплексні опори, що склада- ють його фази, однакові. Комплексні опори існують у голові людини і не можуть складати фази багатофаз- ного кола. Крім того, така дефініція більше підходить до визначення симетричного багатофазного прийма- ча, а не кола в цілому. У багатофазному колі існує і багатофазне джерело. Останнє може бути несиметри- чним, або стати таким в разі нештатної роботи. Тоді все коло, не дивлячись на те, що комплексні опори фаз його однакові, буде несиметричним. Отже, наве- дене визначення не є повним. Стандарти нерідко ототожнюють реальні речі з ідеальними, або замінюють їх моделями: схемними, математичними: напрямок струму замінює його знак, а фазу (п.187) – аргумент синусоїдного струму (у струму немає ніякого аргументу: див. визначення струму п.40 та сили струму п.41). В дефініціях найча- стіше використовують математичні поняття: різниця (зсув фаз, електричний, магнітний потенціал); середнє значення, відношення (коефіцієнт потужності, хвильо- вий опір, відносна діелектрична або магнітна проник- ність), «величина обернена до...»: (п.69 - питомий еле- ктричний опір), кондуктанс (п.123 – активна електри- чна провідність). Ще приклад заміни якісного визна- чення математичним, кількісним: аперіодична складо- ва вільного струму (п.210) - складова вільного стру- му, яка змінюється у часі без зміни його знаку. Зупи- нимось на цьому, хоч перелік можна продовжити. ДСТУ 2815 визначенню схеми, її властивостей приділяє уваги більше, ніж колу. Цей стандарт (роз- діл 3 “Загальні поняття”) починається з визначення схеми (п.3.1) – “графічна модель електричного кола, яка зображає його за допомогою ідеальних елемен- тів". Таке визначення не є всеосяжним. Електричні машини, трансформатори, перемикачі і т.д. на прин- ципових, структурних схемах подають умовними зо- браженнями, а не за допомогою ідеальних елементів. Дефініція терміну “схема заміщення” (п.3.26) є ти- повим зразком тавтології - еквівалентна електрична схема, призначена для опису кола за допомогою схеми, яка складається із ідеальних елементів. Ці визначення не корелюють з їх дефініцією у ДСТУ 2843 (п.154,155). Якщо ж взяти до уваги існуючий стандартизований те- рмін (п.158) “еквівалента електрична схема”, то вико- ристання його у визначенні схеми заміщення заплутує сутність поняття. Взагалі, стандарти ідеалізують схему, перебільшують її значення, подають так, ніби вона більш загальне поняття, ніж коло. У відповідності з ДСТУ 2815 схема має вітку, вузол (п.3.2, 3.3), затискачі (п.4.8): вхідні (вихідні п.4.46); вхідний (вихідний) імітанс (п.3.47). Вона визначає активний елемент (п.3.5), чо- тириполюсник, не дивлячись на те, що останній є част- ковим випадком багатополюсника (п.4.42), який у свою чергу є відповідним колом, а не схемою. У схеми, тобто чотириполюсника, є схема (L,Г,Т,П, мостова - п.4.34- 4.38). Дефініція поняття “топологія схем” (п.3.35), як “розділу, що вивчає злучення (з’єднання) між собою ідеальних елементів, що входять до електричного 80 Електротехніка і Електромеханіка. 2003. №3 ISBN 966-593-254-4 кола”, виявляє протиріччя у визначенні схеми. Незро- зуміло, про що тут йде мова: чи про схему, чи про коло з ідеальними елементами. Останні у відповідно- сті з визначенням (п.3.8) є абстракцією. Коло, а не схема, може бути каскадним (п.4.43), ланцюговим (п.4.40). Деякі інші стандарти також абсолютизують схему. Так ДСТУ 2847-94 [10] визначає такі схеми: основну, керовану, некеровану, нульову, мостову, дво- півперіодну, симетричну, несиметричну тощо. Пункт 190 визначає “діюче значення (синусоїдно- го електричного) струму”, а ДСТУ 2815 (п.3.150) - діюче (ефективне) значення періодичного струму. Але доцільніше цей термін подати як “діючий струм”, або, принаймні, у відповідності з п.41 ДСТУ 2843 – “сила діючого струму”. Слова “синусоїдний електри- чний” є зайвими. Вони звужують поняття діючого струму, не відповідають суті і їх треба вилучити. Сло- во “значення” у терміні не є обов’язковим: діє струм, а не значення, та й будь-яка величина лише тоді має сенс, коли виміром можна визначити її числове зна- чення. По друге, це загальне поняття відноситься до характеристики усякого періодичного струму [2], а не тільки синусоїдного. Без вказаних слів воно викорис- тане у примітці і при визначенні раніше викладених понять, зокрема в п.122-127. По третє, у визначенні відсутні якісні ознаки, характеристики. В четвертих, кількісне визначення терміну містить протиріччя: ”… за період…, за один і той же проміжок часу виді- ляє…”. Якщо користуватися останнім кількісним ви- значенням, то діючий струм залежатиме не тільки від характеру зміни періодичного струму у часі, а й від проміжку останнього, якщо вибирати останній дові- льним, а не кратним періоду. Взагалі, використання в дефініціях слів «значен- ня», «величина» не завжди є доцільним. Наприклад, у п.177 (миттєвий електричний струм), п.188 (початкова фаза) та інших значення (числове) ототожнюється з електротехнічною величиною. Тому слово “значення” у вказаних визначеннях необхідно викинути, як і у п.70 (надпровідність), п.112,113 (лінійне, нелінійне електри- чне коло). Сила струму (п.41) – скалярна величина, що характеризує величину струму … (сила струму і є ве- личиною); магнітна індукція (п.11) – векторна величи- на, якою характеризують інтенсивність магнітного поля за величиною сили …. (сила і є величина). Там, де назви термінів двох стандартів співпада- ють, існують різні визначення їх як між собою, так і з російською редакцією. А деякі з дефініцій зовсім по різному визначають сутність однакових термінів, вели- чин. Повна сила електричного струму у відповідності з (п.46) та словником Фізика ([13],стор.865) є сумою струмів провідності та зміщення. У відповідності з п.3.153 повний струм - явище напрямленого руху но- сіїв заряду і (чи) явище зміни електричного поля у ча- сі. Таке визначення незрозуміле як по суті, так і по формі. Визначати повний струм, як явище (п.8 ДСТУ 2843) (окрім струму провідності), немає сенсу, оскі- льки чітку дефініцію важко сформулювати. ДСТУ 2843 (п.177) визначає поняття миттєвий електричний струм - значення струму в даний мо- мент часу, як і ДСТУ 2815 (п.4.57) - струм у даний момент часу. Але в п.3.137 поряд з ним є термін “зна- чення миттєвого електричного струму” - значення електричного струму в даний момент часу. Чим ці терміни відрізняються важко збагнути, оскільки струм характеризується кількісним параметром - чис- ловим значенням й напрямком. Неможливо зрозуміти різницю між терміном “багатофазне коло” яке є злу- ченням... (п.4.128) та “багатофазне електричне коло”, яке є колом.... (п.4.44). Визначення трансформатора (п.4.102), як “пристрою для перетворення парамет- рів (амплітуд і фаз) напруг і струмів” не дозволяє уявити, що це за пристрій. Визначення цього терміну російською мовою сформульовано краще, як і в дер- жавному стандарті [14]. Більшість термінів, навіть найбільш узагальню- ючих, визначають так, що їх дефініції не містять якіс- ного визначення. Наприклад, резонанс - одне з най- важливіших явищ. Його вивчають у фізиці, інших дисциплінах. ДСТУ 2815 (п.5.37) визначає його в еле- ктричному колі як явище. Але визначення його сут- ності відсутнє. “Резонанс в електричному колі” (п.197, п.198,199 - резонанс напруг, струмів) в ДСТУ 2843 також сформульований не кращим чином: “яви- ще різкої зміни значень струмів чи напруг у елект- ричному колі, яке містить ділянки індуктивного та ємнісного характеру, в разі зміни частоти напруги живлення чи параметрів елементів схеми. Під час резонансу різниця фаз напруги та струму на вході (двополюсника) кола дорівнює нулю”. Проаналізуємо це визначення. В ньому: 1. Відсутня кореляція з дефініцією резонансу у фі- зиці ([13], стор.629), що не дозволяє побачити схо- жість та різницю між резонансом у механіці, акустиці, електричних колах. Визначення не відповідає п.5 вимог, що викладені вище, і ускладнюватиме розу- міння суті цього явища. 2. Визначення не є однозначним. Мова в ньому йде про струми й напруги у множині. А це не відпові- дає дійсності: струм у нерозгалуженому колі з кон- денсатором та котушкою індуктивності лише один, як і напруга в розгалуженому. Та й при резонансі стру- мів різкої зміни набуває лише один струм. 3. Дефініція здійснена через невизначені стандар- том терміни: “різниця фаз” (у стандарті є різниця по- чаткових фаз - зсув фаз п.189), “ділянки ємнісного та індуктивного характеру”, а в п.198, 199 “індуктивний та ємнісний елементи” (у стандарті визначені тільки котушки індуктивності та конденсатори). У держста- ндарті схема (п.154) визначена як одна із моделей електричного кола: “зображення електричного кола за допомогою умовних позначень, що відбивають з`єднання елементів між собою..”. Вона не може ма- ти електричні параметри і визначати резонанс через зміну “параметрів елементів схеми” недоречно. 4. Дефініція містить зайві слова, а деякі необхідні - відсутні. Так слово “значень” у ньому треба виключи- ти як зайве. Величина лише тоді має сенс, коли її мо- жна виміряти і знайти її числове значення. У відпові- дності з стандартом, коли мова йде не про явище, тре- ба вживати термін “сила струму” (п.41). ISBN 966-593-254-3 Електротехніка і Електромеханіка. 2003. №3 81 5. До визначення резонансу треба залучити понят- тя, що вже є у стандарті і до нього причетні: “колива- льний контур”, “власна частота коливального кон- туру” (замість двополюсника). Вказані поняття необ- хідно розмістити у стандарті раніше, ніж “резонанс”, наприклад, у розділі 6. 6. Ще є питання – чому не може бути стану резо- нансу без “зміни частоти напруги живлення чи па- раметрів елементів схеми”? Та й чи обов’язкова різка (дуже умовне поняття) зміна напруг та струмів? В ДСТУ 3120-95 [3] відступили від загально- прийнятих раніше позначень миттєвих, діючих елект- ротехнічних величин, хоч затверджували його пізніше перших двох стандартів [1,2]. Визначати миттєву ве- личину великою буквою, і діючу теж великою, при- чому останню з хвилястою рискою зверху ( UI ~,~ ) або з рискою і нижнім індексом q ( qq UI , ), зовсім недоціль- но. І ось чому. На час розробки стандарту [3] базові стандарти [1,2] використовували традиційне позна- чення: миттєву величину - малою буквою, а діючу величину - великою без усяких індексів. І це було вірним: найчастіше вживані величини, а у колах змінного струму до них відносяться діючі та миттєві значення, повинні істотно відрізнятися по зовнішньо- му виду, а при написанні - не вимагати багато часу. Тому більшість підручників, монографій, що були надруковані вже після затвердження стандарту [3], використовують традиційне позначення миттєвих та діючих величин. Треба додати, що у ДСТУ 3120-95 замість слова “діюче” вже використовують слово “ді- йове”. Крім того, у ДСТУ 3120-95 для позначення мак- симального значення замість max запропоновано ви- користання індексу m, як і для амплітуди. Це недоре- чно, бо максимум і амплітуда не завжди одне й теж. Немає сенсу наводити усі зауваження до струк- тури стандартів, визначень термінів та понять. Їх на- стільки багато, що об’єм однієї публікації не дозволяє їх викласти. Тут наведено приклади зауважень, як констатуючих окремі факти, так і з їх супроводжен- ням критичним аналізом. Можливо, що деякі з заува- жень ще можуть дискутуватися: автори не претенду- ють на істину в останній інстанції. Навпаки, запрошу- ємо зацікавлених науковців та викладачів вислови- тись з проблеми, що розглянута. А на завершення сформулюємо основні недоліки базових стандартів, що розглянуті вище, які необхід- но врахувати при створенні нової редакції стандартів з електротехніки. ВИСНОВКИ 1. При розробці перших вітчизняних базових стандартів з електротехніки за основу був взятий ста- ндарт СРСР (19880-74) та інші, які відбивали досяг- нення науки, розвитку суспільства 70-років ХХ сто- ліття. Переклад його, зроблені зміни погіршили сутні- сну, системну складову цих стандартів. 2. Одні і ті самі поняття стандартизують різними словосполученнями, дефініції термінів різних стандар- тів не корелюють між собою, а деяких випадках супере- чать одне одному. В термінах використовують рідко вживані слова, а деякі - відсутні в сучасних словниках. 3. Відсутність якісного визначення хоча б у най- більш загальних термінах ускладнює використання стандарту у навчальному процесі, розуміння суті явищ, процесів і навіть суті термінів. 4. Стандарти необхідно переробити на підставі системного підходу, щоб створити систему взаємо- пов`язаних понять не тільки в електротехніці, а і в суміжних до неї областях. 5. Необхідне чітке розмежування базових стан- дартів з електротехніки, щоб виключити зайве дуб- лювання термінів і їхню суперечливість. 6. Побудова замкненої системи понять стандарту є складним завданням і потребує зусиль багатьох спе- ціалістів як у галузі електротехніки, так і суміжних до неї дисциплін. ЛІТЕРАТУРА [1] ДСТУ 2843-94 Електротехніка. Основні поняття. Термі- ни та визначення. [2] ДСТУ 2815-94 Електричні й магнітні кола та пристрої. Терміни та визначення. [3] ДСТУ 3120-95. Електротехніка. Літерні позначення ос- новних величин. [4] Электротехника. Терминология вып.3. М.: Изд-во стан- дартов, 1989.-344 с. [5] Великий тлумачний словник сучасної української мови. Київ – Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2001.-1440 с. [6] Російсько-український технічний словник. Луцьк: Візор, 1993.- 1047 с. [7] Український орфографічний словник / Уклад. О.А. Лео- нова. Донецьк: Сталкер,1999.-480 с. [8] Навчальний правописний словник української мови.- Харків: Око,1997.-416 с. [9] ДСТУ 2267-93 Вироби електротехнічні. Терміни та ви- значення. [10] ДСТУ 2847-94 Перетворювачі електроенергії напівпро- відникові. Терміни та визначення. [11] Російсько-український фізичний словник Харків: Осно- ва, 1990.-211 с. [12] Новий російсько-український словник-довідник. Київ, Довіра, УНВЦ «Рідна мова», 1999.- 878 с. [13] Большой энциклопедический словарь. Физика. М.: Больш. Российская энц.-1999.– 944 с. [14] ДСТУ 3270-95 Трансформатори силові. Терміни та визначення. [15] Русско-украинский словарь. Т.1-3.- Киев: Наукова дум- ка, 1968. Надіслано 10.07.2003

Аналіз базових державних стандартів з електротехніки

Institution

Similar Items