Грані Шевченкового таланту: новий погляд

Рецензія на книгу: Генералюк Леся. Універсалізм Шевченка: взаємодія літератури
 і мистецтва. – К.: Наукова думка, 2008. – 544 с. –
 Бібліогр.: с. 516-539.
 Питання універсалізму особистості Тараса Шевченка вельми актуальне
 для постімперської науки про літературу. На...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:Слово і Час
Datum:2011
ISSN:0236-1477
1. Verfasser: Іванишин, П.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainisch
Veröffentlicht: Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2011
Schlagworte:
Online Zugang:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/143787
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Грані Шевченкового таланту: новий погляд / П. Іванишин // Слово і Час. — 2011. — № 1. — С. 98-101. — Бібліогр.: 7 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Beschreibung
Zusammenfassung:Рецензія на книгу: Генералюк Леся. Універсалізм Шевченка: взаємодія літератури
 і мистецтва. – К.: Наукова думка, 2008. – 544 с. –
 Бібліогр.: с. 516-539.
 Питання універсалізму особистості Тараса Шевченка вельми актуальне
 для постімперської науки про літературу. На жаль, прочитання універсальних
 аспектів творчості геніального митця часто позначені політичним
 доктринерством і міфотворчістю через уписування її в наперед задану
 ідеологічну схему. Тому в радянський час дослідники мусили насичувати
 свої праці марксистсько-ленінськими фразами про “революційно-
 демократичний” інтернаціоналізм та гуманізм Шевченка. Натомість у наново
 запроваджених постмодерними авторами тезах утверджується думка
 про начебто універсальну “міфічну мисль” поета, про “космополітичний”
 та “загальнолюдський” характер його “міфотворчості”. Попри ідеологічні
 відмінності, призначення універсалістських (і радянських, і демоліберальних)
 прочитань Т. Шевченка на диво схожі: нав’язати читачеві ідею про поза- чи
 й антинаціональний характер його творів, зробити з геніального митця-
 націотворця такого собі “космополита-мудреца” (пригадуючи “Тризну”). Про
 інші, ще більш сумнівні й одіозні, виразно “десакралізаторські” (Л. Костенко)
 постмодерні образи Кобзаря навіть не варто згадувати.
ISSN:0236-1477