“Свого язика не знає…”, або Чому Гоголь писав російською?

• Published in: Слово і Час
• Date: 2011
• Main Author: Барабаш, Ю.
• Format: Article
• Language: Ukrainian
• Published: Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2011
• Subjects: Ad fontes!
• Online Access: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/143986
• Journal Title: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Cite this: “Свого язика не знає…”, або Чому Гоголь писав російською? / Ю. Барабаш // Слово і Час. — 2011. — № 2. — С. 3-17. — Бібліогр.: 38 назв. — укp.

Концепція статті фундована на трьох підставових сенсових константах: а) російсько-
 українська лінгводихотомія мови Гоголя як відображення національної та духовної роздвоєності
 письменника, його внутрішньої драми “ґрунту й долі” (“дуалізм Гоголя”); b) “неправильність”
 російської мови (ідіолекту) Гоголя як чинник його “осібності” в російській літературі й водночас
 потужної інспірації для розвитку російської літературної мови (“парадокс Гоголя”); с) творчість
 “геніального українця” (І. Франко) як факт російської літератури і як російськомовне відгалуження
 української культури (“феномен Гоголя”). The paper upholds three major theses: a) that the dichotomy of Russian and Ukrainian languages
 refl ects Gogol’s national and spiritual ambivalence, his inward confl ict between “soil and destiny”
 (“Gogol’s dualism”); b) that the “irregularity” of Gogol’s Russian language production (his idiolect)
 determined his “singularity” within Russian literature, stimulating further development of Russian
 literary language (“Gogol’s paradox”); and, fi nally, c) that the works of this “Ukrainian man of genius”
 (I. Franko) should be regarded as a phenomenon of Russian literature and as a Russian-language
 offshoot of Ukrainian culture (“the phenomenon of Gogol”). Концепция статьи основана на трёх опорных
 смысловых константах: а) русско-украинская
 лингводихотомия у Гоголя как отражение в языке
 национальной и духовной двойственности писателя,
 его внутренней драмы “почвы и судьбы” (“дуализм
 Гоголя”); b) “неправильный” русский язык (идиолект)
 Гоголя как фактор его “особости” в русской литературе
 и его инспирирующего влияния на развитие русского
 литературного языка (“парадокс Гоголя”); с) творчество
 “гениального украинца” (И. Франко) как факт русской
 литературы и как русскоязычная ветвь украинской
 культуры (“феномен Гоголя”).