Антиестетика як естетична норма в російській жіночій прозі 1990-х років

На матеріалі оповідання Олени Тарасової “Та, що не пам’ятає зла” й роману Ніни Садур “Вічна мерзлота” проаналізовано свідоме порушення естетичної норми російськими жінками-прозаїками 1990-х років. “Чорнуха”, починаючи від наголошення тем потворності та насильства й закінчуючи приматом категорії “...

Full description

Saved in:
Bibliographic Details
Published in:Слово і Час
Date:2011
Main Author: Улюра, Г.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2011
Subjects:
Online Access:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/144064
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:Антиестетика як естетична норма в російській жіночій прозі 1990-х років / Г. Улюра // Слово і Час. — 2011. — № 3. — С. 68-78. — Бібліогр.: 25 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-144064
record_format dspace
spelling Улюра, Г.
2018-11-23T16:37:20Z
2018-11-23T16:37:20Z
2011
Антиестетика як естетична норма в російській жіночій прозі 1990-х років / Г. Улюра // Слово і Час. — 2011. — № 3. — С. 68-78. — Бібліогр.: 25 назв. — укp.
0236-1477
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/144064
821.161.1-3.09 – 055. 2 „199”: 111. 852
На матеріалі оповідання Олени Тарасової “Та, що не пам’ятає зла” й роману Ніни Садур “Вічна мерзлота” проаналізовано свідоме порушення естетичної норми російськими жінками-прозаїками 1990-х років. “Чорнуха”, починаючи від наголошення тем потворності та насильства й закінчуючи приматом категорії “жахливе” в естетичній оцінці тексту, репрезентується авторками як нарочитий художній прийом, обмежений загальною депресивною тональністю твору й цілеспрямованим шоком від зображення “сутого фізіологізму”. Своєю гіпернатуралістичною манерою “чорнушні” тексти жінок-прозаїків створюють ефект дереалізації. Принципова невимовність відразливого/ болю перетворюється в цьому випадку на нерозмеження кордонів внутрішнього і зовнішнього досвідів.
Based on Yelena Tarasova’s short novel “She, Who Remembers No Evil” and Nina Sadur’s novel “Permafrost”, the paper investigates a deliberate violation of the aesthetic norms by the Russian prose authoresses of the 1990s. The “seamy side of life” which encompasses a wide range of issues, from the thematizations of disgustingness and violence to the primacy of “horrible” in the esthetic evaluation of the text, is represented by the authoresses as a deliberate artistic device, limited by altogether depressive overtones of the work and an intentional shock resulting from descriptions of “naked physiologism”. Through their hypernaturalistic manner of writing, the “seamy side” texts by prose authoresses create the effect of derealization. In this case, the principal inexpressibility of disgustingness/pain transforms into the indivisibility of inner and outer experiences.
На материале рассказа Елены Тарасовой “Не помнящая зла” и романа Нины Садур “Вечная мерзлота” анализируется сознательное нарушение эстетической нормы российскими женщинами-прозаиками. “Чернуха”, в спектре от акцентуации тем уродства и насилия до примата категорий “ужасное” в эстетической оценке текста, репрезентируется женщинами-авторами как нарочитый художественный прием, обозначенный общей депрессивной тональностью произведения и целенаправленным шоком от изображения “чистого физиологизма”. Гипернатуралистическая манера “чернушных” текстов писательниц 1990-х годов создает эффект дереализации. Принципиальная непереводимость отвратительного/боли превращается в этом случае в неразличение границ внутреннего и внешнего опытов.
uk
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
Слово і Час
Гендерні студії
Антиестетика як естетична норма в російській жіночій прозі 1990-х років
Anti-Aesthetics as an aesthetic norm in Russian women’s prose of the 1990s
Антиэстетика как эстетическая норма в российской женской прозе 1990-х годов
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Антиестетика як естетична норма в російській жіночій прозі 1990-х років
spellingShingle Антиестетика як естетична норма в російській жіночій прозі 1990-х років
Улюра, Г.
Гендерні студії
title_short Антиестетика як естетична норма в російській жіночій прозі 1990-х років
title_full Антиестетика як естетична норма в російській жіночій прозі 1990-х років
title_fullStr Антиестетика як естетична норма в російській жіночій прозі 1990-х років
title_full_unstemmed Антиестетика як естетична норма в російській жіночій прозі 1990-х років
title_sort антиестетика як естетична норма в російській жіночій прозі 1990-х років
author Улюра, Г.
author_facet Улюра, Г.
topic Гендерні студії
topic_facet Гендерні студії
publishDate 2011
language Ukrainian
container_title Слово і Час
publisher Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
format Article
title_alt Anti-Aesthetics as an aesthetic norm in Russian women’s prose of the 1990s
Антиэстетика как эстетическая норма в российской женской прозе 1990-х годов
description На матеріалі оповідання Олени Тарасової “Та, що не пам’ятає зла” й роману Ніни Садур “Вічна мерзлота” проаналізовано свідоме порушення естетичної норми російськими жінками-прозаїками 1990-х років. “Чорнуха”, починаючи від наголошення тем потворності та насильства й закінчуючи приматом категорії “жахливе” в естетичній оцінці тексту, репрезентується авторками як нарочитий художній прийом, обмежений загальною депресивною тональністю твору й цілеспрямованим шоком від зображення “сутого фізіологізму”. Своєю гіпернатуралістичною манерою “чорнушні” тексти жінок-прозаїків створюють ефект дереалізації. Принципова невимовність відразливого/ болю перетворюється в цьому випадку на нерозмеження кордонів внутрішнього і зовнішнього досвідів. Based on Yelena Tarasova’s short novel “She, Who Remembers No Evil” and Nina Sadur’s novel “Permafrost”, the paper investigates a deliberate violation of the aesthetic norms by the Russian prose authoresses of the 1990s. The “seamy side of life” which encompasses a wide range of issues, from the thematizations of disgustingness and violence to the primacy of “horrible” in the esthetic evaluation of the text, is represented by the authoresses as a deliberate artistic device, limited by altogether depressive overtones of the work and an intentional shock resulting from descriptions of “naked physiologism”. Through their hypernaturalistic manner of writing, the “seamy side” texts by prose authoresses create the effect of derealization. In this case, the principal inexpressibility of disgustingness/pain transforms into the indivisibility of inner and outer experiences. На материале рассказа Елены Тарасовой “Не помнящая зла” и романа Нины Садур “Вечная мерзлота” анализируется сознательное нарушение эстетической нормы российскими женщинами-прозаиками. “Чернуха”, в спектре от акцентуации тем уродства и насилия до примата категорий “ужасное” в эстетической оценке текста, репрезентируется женщинами-авторами как нарочитый художественный прием, обозначенный общей депрессивной тональностью произведения и целенаправленным шоком от изображения “чистого физиологизма”. Гипернатуралистическая манера “чернушных” текстов писательниц 1990-х годов создает эффект дереализации. Принципиальная непереводимость отвратительного/боли превращается в этом случае в неразличение границ внутреннего и внешнего опытов.
issn 0236-1477
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/144064
citation_txt Антиестетика як естетична норма в російській жіночій прозі 1990-х років / Г. Улюра // Слово і Час. — 2011. — № 3. — С. 68-78. — Бібліогр.: 25 назв. — укp.
work_keys_str_mv AT ulûrag antiestetikaâkestetičnanormavrosíisʹkíižínočíiprozí1990hrokív
AT ulûrag antiaestheticsasanaestheticnorminrussianwomensproseofthe1990s
AT ulûrag antiéstetikakakéstetičeskaânormavrossiiskoiženskoiproze1990hgodov
first_indexed 2025-11-29T09:32:01Z
last_indexed 2025-11-29T09:32:01Z
_version_ 1850854719354830848