Духовне сусідство: географія журби й радості
Рецензія на книгу: Яручик Ольга. Польсько-український міжкультурний діалог
 (на сторінках “Biuletynu polsko-ukraińskiego”
 1932–1938 рр.). – Луцьк: ВНУ ім. Лесі Українки, 2009. – 224 с....
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Слово і Час |
|---|---|
| Дата: | 2011 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2011
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/144071 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Духовне сусідство: географія журби й радості / І. Павлюк // Слово і Час. — 2011. — № 3. — С. 112-114. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860257725749919744 |
|---|---|
| author | Павлюк, І. |
| author_facet | Павлюк, І. |
| citation_txt | Духовне сусідство: географія журби й радості / І. Павлюк // Слово і Час. — 2011. — № 3. — С. 112-114. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Слово і Час |
| description | Рецензія на книгу: Яручик Ольга. Польсько-український міжкультурний діалог
(на сторінках “Biuletynu polsko-ukraińskiego”
1932–1938 рр.). – Луцьк: ВНУ ім. Лесі Українки, 2009. – 224 с.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:50:58Z |
| format | Article |
| fulltext |
Слово і Час. 2011 • №3112
ДУХОВНЕ СУСІДСТВО: ГЕОГРАФІЯ ЖУРБИ Й РАДОСТІ
Яручик Ольга. Польсько-український міжкультурний діалог
(на сторінках “Biuletynu polsko-ukraińskiego”
1932–1938 рр.). – Луцьк: ВНУ ім. Лесі Українки, 2009. – 224 с.
Монографія Ольги Яручик унікальна, адже присвячена вона “польсько-
українському міжкультурному діалогу” на сторінках одного, окремо взятого,
періодичного видання – “Biuletуnu Polsko-Ukraińskiego”, який впливав “на
суспільну свідомість поляків й українців” у 1932–1938 рр.
Для мене як автора дослідження
“Українська легальна преса Волині,
Полісся, Холмщини та Підляшшя 1917–
1939, 1941–1944 рр.” (Львів, 2001) ця
тема особливо близька й цікава, адже
(цитати з указаної книжки): “Пiд польською
окупацiєю захiдноукраїнських земель
закрили “Дiло”. Подальше iснування
української преси було надзвичайно
утруднене заборонами, конфiскатами,
ув’язненнями редакторiв. У особливо
тяжких умовах перебувала преса на
пiвнiчно-захiдних землях, вiдмежованих
польським урядом в iд галицько -
великоукраїнських впливiв так званим
сокальським кордоном <…>. Останнi
вибори перед вiйною – 6 листопада
1938 року – було проведено пiд виразним
терором адм iн iстрац i ї . Українська
Парламентарна Репрезентацiя у сеймi
й сенатi не мала вже того значення,
що на виборах 1922 року. У 1939
роцi з 443 українських народних шкiл
1922–1933 років залишилося 8. Тодi як
польських діяло 1459. Не iснувало жодної
середньої української школи (за винятком
3 приватних). На Волинь не допускали
друкованого українського слова з
Галичини. Волинськi кооперативи було
пiдпорядковано польськiй кооперацiї.
Аналогiчно iз церквою, яку силомiць
переводили на польське католицтво та
унiю” (3, 6).
Тобто тогочасна суспільно-політична
ситуація була явно не ідеальною ,
а довол і напруженою , зважаючи
насамперед на стосунки між українцями
й поляками – як між окупованими
й окупантами , про що , зокрема , у
контексті сучасної геополітичної ситуації
пише у “Вступі” й О. Яручик: “Обидва
народи мають драматичний історичний
досвід, позначений роками трагічних
подій , непорозумінь , ненависті . Чи
не найскладнішими були польсько-
українські відносини в міжвоєнному 20-
літті” (4); і далі: “Досвід національного
життя західних українців у міжвоєнний
період засвідчив ослаблення в їхньому
політичному житт і демократичних
традицій і посилення тоталітарних течій,
спочатку лівого (КПЗУ), а потім і правого
(ОУН) напрямку” (49), – підкріплюючи цю
констатацію посиланнями на численні
праці польських та українських істориків,
зокрема: Motyka G. Obraz Ukraińca w
literaturze Polski Ludowey // Polska –
Ukraina: spotkanie kultur. Materiały z sesji
naukowej. – Gdańsk, 1997; Кучерепа М.
Національна політика Другої Речі
Посполитої щодо українців (1919–1939) //
Україна-Польща: важкі питання. – Т. 1-2.
– Варшава, 1998.
Н а с к і л ь к и а с о н а н с у в а л а ч и
дисонансувала з “великою політикою”
к ульт урно -мистецьк а атмосфера
співжиття народів-сусідів, сподіваємося
з р о з у м і т и - в і д ч у т и , с т у д і ю ю ч и
рекомендовану до друку вченою радою
Волинського національного університету
імен і Лес і Укра їнки монографію ,
рецензенти якої – відомі вітчизняні вчені,
доктори філологічних наук В. Давидюк,
Р. Радишевський, М. Сулима, а науковий
редактор – професор Люблінського
католицького університету Йоана -
Павла ІІ С. Андрусів.
У трьох основних розділах цієї історико-
філологічної праці (“Культурно-історичні
та політичні передумови появи “Biuletynu
Polsko-Ukraińskiego”, “Польська періодика
міжвоєнного 20-ліття з українською
тематикою. Феномен “Biuletynu Polsko-
Ukraińskiego”, “Українська література
113Слово і Час. 2011 • №3
в “Biuletynie Polsko-Ukraińskim”), у
“Вступі ” та “Висновках ” ґрунтовно
систематизовано та висвітлено , як
зазначено в анотації, “історико-культурні
та суспільно-політичні передумови
заснування часопису, охарактеризовано
його в контексті польської літературної
періодики (з українською тематикою)
міжвоєнного 20-ліття. Проаналізовано
головні тенденції формування програмних
положень видання й докладно висвітлено
процес становлення редакційного ядра
та авторського колективу видання ,
а також розкрито суть полемічних
виступів і дискусій навколо драматичних
явищ доби, що велися на шпальтах
журналу”.
Перший розділ книжки явно може
претендувати на окрему монографію,
тобто це своєрідне дослідження в
дослідженні, адже йдеться тут не так
про задекларований у назві монографії
суб’єкт дослідження – “Biuletуn Polsko-
Ukraiński” , як про його предтеч чи
супутників: інші польськомовні періодичні
видання, серед яких “Sygnały”, “Kamena”,
“Bunt M łodych”, “Wschód-Orient”, які
цікавилися українською літературою,
пробували налагоджувати польсько-
український міжкультурний діалог. “У
мистецькому дискурсі 20–30-х рр. ці
дискусії найчастіше відображалися в
рецензіях на нові книжки, у передмовах
до них. Твори української літератури,
які друкувалися на сторінках польських
літературних періодичних видань ,
не завжди мали однакову естетичну
цінність, щоб бути належно розглянутими
в контексті явищ високої художньої
вартості, однак оминути їх – значило
б викреслити з історі ї української
філософсько-естетичної думки актуальні
в міжвоєнному 20-літті ідеї, індикатором
яких вони виступали” (53), – зазначає
авторка, переходячи до скрупульозного
аналізу “Biuletуnu...”.
С и м п т о м а т и ч н и й ( р а з о м і з
очевидним історико-пресознавчим ,
бібліографічним) суто філологічний
акцент монографії – аналіз художніх
текст ів українських письменників ,
надрукованих у досл іджуваному
періодичному виданні, в українсько-
польському культурологічному, суто
мовному, білінгвістичному (значна
частина тексту книжки – польськомовні
цитати й коментарі), та й суспільно-
політичному аспектах, що дає право
апріорі зарахувати цю монографію до
корпусу досліджень “на стиках наук”.
До того ж докторських досліджень
компаративістського штибу, цікавих
і потрібних не лише суб ’єктам та
об’єктам аналізу (адже дослідження
виконане, як зазначено в кінці “Вступу”,
“у рамках чотирир ічної стипенд і ї
Європейського колегіуму польських і
українських університетів та захищене
2008 р. на факультеті гуманітарних
наук Любл інсько го к атолицько го
університету”), а й загалом гуманітарній
світовій спільноті.
Формально-структурно часопис, як
зазначає дослідниця , зводився до
розділів : “Політика та конфесійні ,
сусп і льн і й ек оном і чн і справи ” ,
“Рецензії і полеміки”, “Літературний
відділ”, “Фейлетони”, “На маргінесі”,
“Інформаційний відділ”, “Передруки та
переклади статей і документів”, “Список
ілюстрацій”, “Некрологи”, із чого можна
дійти висновку, що це періодичне видання
було цікаве репрезентантам усіх основних
форм-сфер виявів суспільного буття:
політичної, економічної, інформаційної
та духовно ї . Останн ій , зокрема ,
приділено чи не найскрупульознішу
увагу у третьому розділі монографії
– “Українська література в “Biuletynie
Polsko-Ukraińskim”, який складається з
підрозділів, де проаналізовано українську
літературу як культурно - історичну
проблему, адже журнал “постійно також
уміщував науково-публіцистичні розвідки
про героїчні сторінки української історії,
про національних діячів: І. Мазепу,
П . Орлика , М . Грушевського < . . .>
митрополита Шептицького”, літературну
критику на сторінках часопису про
тогочасний український літературний
процес, репрезентацію творів українських
(польських ) письменник ів на його
сторінках. Подано візію історії української
літератури , позначену насамперед
Слово і Час. 2011 • №3114
іменами класиків (Григорій Сковорода,
Микола Гоголь , Тарас Шевченко ,
Пантелеймон Куліш, Леся Українка,
Іван Франко), тодішніх сучасників (Євген
Маланюк, Василь Стефаник, Павло
Тичина, Максим Рильський, Улас Самчук,
Юрій Клен), менш відомих українських
письменників , чия життєтворчість ,
переклади польською мовою, контакти
та контексти зі світовою та, зокрема,
польською літературою проаналізовані
чи бодай означені , зафіксовані в
дослідженні.
Чимало місця в монографії О. Яручик
присвячено темі осмислення української
літератури та ї ї репрезентант ів у
к он те к с т і з а гальноєвропейсь к о ї
літератури (“Badźmy Ukraińcami by
stać s ie Europejczykami)” , описові
та аналізу перекладів українських ,
переважно поетичних творів, серед
яких вірш “Полякам” Т. Шевченка та
фрагмент “Смерть Демського” з його
ж автобіографічної повісті “Художник”,
п іддано критиц і окрем і моменти
перекладу А. Баумгардтеном вірша
П. Тичини “На майдані коло церкви”:
“...Не досить удалим видається заміна
інтенсивно знакового в тексті Тичини “на
майдані” на “na polanie”, яке відсилає
не до центру “світу” (міста чи містечка)
– майдану, а до неструктурованої
просторово, ексцентричної “поляни”
(164).
Але, перманентно (червононитково)
наголошує дослідниця, письменники (і
публіцисти), які групувалися навколо
видання “Biuletyn Polsko-Ukraiński”,
бачили український матеріал не тільки
крізь естетичну й автобіографічну, навіть
бібліографічну призми (“друкувалися
поетичні твори українських класиків,
як і супроводжувалися с тислими
біобібліографічними нотатками про
митців”) , а й з певної ідеологічної
та і сторичної перспективи , тобто
пропагували українську національну
ідею через загальний літературний
контекстуальний дискурс, хоча “українська
література на сторінках “Biuletуnu
Polsko-Ukraińskiego” представлена
меншою мірою в літературознавчому й
літературно-критичному осмисленні та
більшою мірою в перекладах на польську
мову”.
Тобто академічна бібліграфічність
– одна з важливих пози тивних
характеристик як самого “Biuletуnu
Polsko-Ukraińskiego”, так і дослідження
О. Яручик, укомплектованого цілим
додатково -дов ідковим корпусом ,
куди належать “Джерела. Література.
Словники. Енциклопедії. Посібники”
(за галом 427 позиц ій ) , “ Іменний
покажчик”, ксерокопії окремих сторінок
часопису.
Добротно виконане монографічне
досл ідження як реструктуризац ія
гуманітарного позитивного досвіду
взаємоіснування, взаємопроникнення
культур, ідеологій особливо актуальне
в наш час – переформатування та
зміцнення добросусідських стосунків
із Польщею , інтеграцією України в
європейський художньо-інформаційний
прост ір . Тому воно знадобиться
репрезентантам різних сфер суспільного
буття: від філологів, політиків – до
економістів.
Ігор Павлюк
Отримано 23 грудня 2010 р. м. Київ
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-144071 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0236-1477 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:50:58Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Павлюк, І. 2018-11-23T16:44:37Z 2018-11-23T16:44:37Z 2011 Духовне сусідство: географія журби й радості / І. Павлюк // Слово і Час. — 2011. — № 3. — С. 112-114. — укp. 0236-1477 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/144071 Рецензія на книгу: Яручик Ольга. Польсько-український міжкультурний діалог
 (на сторінках “Biuletynu polsko-ukraińskiego”
 1932–1938 рр.). – Луцьк: ВНУ ім. Лесі Українки, 2009. – 224 с. uk Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України Слово і Час Рецензії Духовне сусідство: географія журби й радості On geography of sadness and delight Article published earlier |
| spellingShingle | Духовне сусідство: географія журби й радості Павлюк, І. Рецензії |
| title | Духовне сусідство: географія журби й радості |
| title_alt | On geography of sadness and delight |
| title_full | Духовне сусідство: географія журби й радості |
| title_fullStr | Духовне сусідство: географія журби й радості |
| title_full_unstemmed | Духовне сусідство: географія журби й радості |
| title_short | Духовне сусідство: географія журби й радості |
| title_sort | духовне сусідство: географія журби й радості |
| topic | Рецензії |
| topic_facet | Рецензії |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/144071 |
| work_keys_str_mv | AT pavlûkí duhovnesusídstvogeografíâžurbiiradostí AT pavlûkí ongeographyofsadnessanddelight |