Поетика експресіонізму в романі Осипа Турянського “Поза межами болю” та повісті Леоніда Андреєва “Червоний сміх”

• Published in: Слово і Час
• Date: 2011
• Main Author: Мафтин, Н.
• Format: Article
• Language: Ukrainian
• Published: Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2011
• Subjects: ХХ століття
• Online Access: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/144288
• Journal Title: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Cite this: Поетика експресіонізму в романі Осипа Турянського “Поза межами болю” та повісті Леоніда Андреєва “Червоний сміх” / Н. Мафтин // Слово і Час. — 2011. — № 10. — С. 24-32. — Бібліогр.: 21 назв. — укp.

Стаття присвячена компаративному аналізові роману О. Турянського “Поза межами болю” та повісті Л. Андреєва “Червоний сміх”. Виявлено типологічну близькість двох творів на рівні проблемно-тематичному, жанровому, художньо-образному. Зберігши філософську й стильову константи західноєвропейського експресіонізму, український та російський автори засвідчили як неповторність власних ідіостилів, так і специфіку рецепції стильових домінант експресіонізму східнослов’янськими літературами. The article offers a comparative analysis of the novel “Beyond the Boundaries of Pain” by O. Turiansky and the story “The Red Laughter” by L. Andreyev. The typological affi nity of both texts is shown here on the level of their subject, genre and metaphorics. Having preserved the philosophical and stylistic parameters of West-European expressionism, the Ukrainian and Russian authors witnessed to both uniqueness of their own idiostyles and to the specific reception of expressionism’s stylistic dominants within East-Slavic literatures. Статья посвящена компаративному анализу романа И. Турянск ого “За гранью боли” и повести Л. Андреева “Красный смех”. Освещена типологическая близость двух произведений на уровне проблемно-тематическом, жанровом, художественно-образном. Сохранив философскую и стилевые константы западноевропейского экспрессионизма, украинский и русский писатели засвидетельствовали как неповторимость собственных идиостилей, так и специфику рецепции стилевых доминант экспрессионизма восточнославянскими литературами.