Пізнавати Іншого по-іншому: новий погляд на феномен Гарлемського ренесансу

Рецензія на книгу: Шимчишин М. Гарлемський ренесанс (історія, теорія, поетика та афро-американська самість). – Тернопіль: Підручники і посібники, 2010. – 320 с.

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Слово і Час
Дата:	2011
Автор:	Дубініна, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2011
Теми:	Рецензії
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/144302
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Пізнавати Іншого по-іншому: новий погляд на феномен Гарлемського ренесансу / О. Дубініна // Слово і Час. — 2011. — № 10. — С. 110-113. — Бібліогр.: 2 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859745173310799872
author	Дубініна, О.
author_facet	Дубініна, О.
citation_txt	Пізнавати Іншого по-іншому: новий погляд на феномен Гарлемського ренесансу / О. Дубініна // Слово і Час. — 2011. — № 10. — С. 110-113. — Бібліогр.: 2 назв. — укp.
collection	DSpace DC
container_title	Слово і Час
description	Рецензія на книгу: Шимчишин М. Гарлемський ренесанс (історія, теорія, поетика та афро-американська самість). – Тернопіль: Підручники і посібники, 2010. – 320 с.
first_indexed	2025-12-01T20:39:46Z
format	Article
fulltext	Слово і Час. 2011 • №10110 1 Окремі аспекти цієї теми у своїх працях висвітлювали, приміром, А. Ващенко, Н. Висоцька, Т. Денисова, М. Корєнєва, О. Панова, Ю. Стулов, Т. Цинцадзе та ін. 2 Персонаж збірок афро-американських казок, виданих у 1880–1890-х рр. Дж. Ч. Харрісом. 3 Ідеться про головного героя роману Р. Райта “Син Америки” (Native Son, 1940). 4 Як наголошує відомий дослідник афро-американської літератури Г. Л. Гейтс-молодший, Гарлемський ренесанс був “спробою подолати расизм через творення негритянського мистецтва та літератури” [1, 27]. ПІЗНАВАТИ ІНШОГО ПО-ІНШОМУ: НОВИЙ ПОГЛЯД НА ФЕНОМЕН ГАРЛЕМСЬКОГО РЕНЕСАНСУ Шимчишин М. Гарлемський ренесанс (історія, теорія, поетика та афро-американська самість). – Тернопіль: Підручники і посібники, 2010. – 320 с. Наукова дискусія про афро-американську літературу вже не один рік точиться на теренах України, як й інших пострадянських країн, беручи свій початок ще в науці радянського періоду1. Але сталося так, що афро- американська тема в нас здебільшого висвітлювалася або у зв’язку з комплексом південної проблематики в літературі США (рабовласництво, Громадянська війна, Реконструкція), або увагу дослідників привертали художні феномени середини та другої половини ХХ ст. (творчість Р. Райта, Дж. Болдуїна, Т. Моррісон, Е. Вокер, афро-американська течія Руху за громадянські права, питання мультикультуралізму тощо). Проте в тіні залишався цілий шар афро-американської літератури та культури 1910 – 1930-х років – так званий Гарлемський ренесанс. Можливо, така неувага вітчизняних дослідників зумовлювалася незначністю самого цього художнього явища? Але як може бути неважливим явище , котре знаменувало собою цілий етап у розвитку афро-американської і ширше – американської літератури та культури? Більше того, без розуміння Гарлемського ренесансу як своєрідної проміжної ланки між негритянською художньою традицією Старого Півдня та естетичними пошуками чорношкірих митців ХХ ст. залишаться непоясненими сутнісні культурні й навіть соціально-політичні процеси в США. Так, приміром, буде незрозуміло, як славетний дядечко Рімус2 згодом перетворився на несамовитого Сина Америки3; який зв’язок між духовним спірічуелзом та молодіжною хіп-хоп культурою; як саме афро-американський складник став настільки визначальним для американської культури в цілому; і зрештою, як усередині народу, котрий майже 250 років тримався в умовах найлютішого рабства і ще 100 років долав найжорстокіший расизм та порушення прав людини, змогла з ’явитися така велична постать, як Мартін Лютер Кінг, а ще й чорношкірий американець став Президентом США? Певною відповіддю на всі ці питання й буде літературознавче дослідження Гарлемського ренесансу, я кий насамперед в і дбувався я к художній феномен4, але такий, що мав визначальні наслідки для розвитку цілого суспільства. Причини ж малого інтересу радянських науковців до цього феномену мають здебільшого ідеологічний характер . Творч і с ть гарлемц і в була надто модерністською, іноді навіть богемною для радянського читача . Крім того , ідеологічні настанови натхненників Не гри тянсь к о го в і дродження не зовсім збігалися з “лінією партії” – були не бажаними соціалістичними, а націоналістичними, тобто проголошували самоствердження чорної раси (чи нації) на всіх соціальних щаблях. Утім були і об’єктивні причини малодослідженості літератури гарлемського періоду в СРСР, зокрема тривала загубленість багатьох текстів гарлемців та гарлеміток у самих США. Задля справедливості слід зауважити, що і в американському літературознавстві не все було так просто з дослідженням Гарлемського ренесансу. Причини, ясна річ, також ідеологічні. Довгі роки це художнє явище не просто не вивчалося 111Слово і Час. 2011 • №10 – твори чорношкірих авторів узагалі не входили до загальноосвітньої програми. Як зазначає відомий американознавець П . Лоутер , вивчаючи американську літературу наприк інц і 1950-х рр . , можна було так і не дізнатися про існування чорношкірих письменників [2]. Активізація ж інтересу до Гарлемського ренесансу в США спостерігається з кінця 1960-х рр. і знову-таки із вельми зрозумілої причини – зміни соціально- політичної ситуації в країні. Парадокс полягає в тому, що саме гарлемці доклали зусиль, аби така зміна взагалі виявилася можливою. Як зазначає у своїй книжці М. Шимчишин, позиція окремих діячів Гарлемського ренесансу “стала своєрідною прелюдією громадянських рухів середини та другої половини ХХ століття, а також мультикультуралізму як світоглядно-політичної системи, що передбачає повноцінне функціонування різних расових, національних, етнічних, гендерних ідентичностей , визнання цінності кожного окремого досвіду” (51). Особлива увага до творчості афро- американських митців в останній третині ХХ – на початку ХХІ ст. зумовила появу цілої низки спеціальних досліджень Негритянського відродження. Спробою знайти свій підхід до висвітлення цього явища стало новітнє дослідження з американістики – монографія Марії Шимчишин “Гарлемський ренесанс”. Невпинний інтерес науковців до явища Гарлемського ренесансу зумовлений, по-перше, складністю та розмаїтістю самого художнього матеріалу, який зараховують до цього періоду, а по-друге, кардинальною зміною центральних векторів у гуманітаристиці наприкінці ХХ ст., що вимагає від науковців пошуку нових шляхів підходу до вже знайомих тем . До речі , саме такий сучасний ракурс дослідження Гарлемського ренесансу вдалося запропонувати авторці рецензованої монографі ї , поглянувши на творчість митців з позиції творення в їх художньому дискурсі афро- американської расової ідентичності (23 ) . Запропонований п ідх ід має бути особливо цікавим українському читачеві, адже передбачає застосування популярних у світі в останні десятиліття методологій етнокультурних студій , імагології та вивчення ідентичності. Більше того, уже з перших сторінок праці М. Шимчишин стає зрозуміло, що література Гарлемського ренесансу не лише пропонує “благодатний матеріал” для досліджень у сфері ідентичності, а й виступає невід’ємним складником процесу становлення самих цих студій. Дослідниця переконливо доводить, що саме в період і в межах Гарлемського р е н е с а н с у в и н и к а є у я в л е н н я про расу /націю як артикульований (конструйований) концепт, ведеться мова про расові стереотипи та засоби художньої презентації нації; ставиться питання про канони, стандарти й норми визначення національної ідентичності тощо. Я к р а з п и т а н н я м , п о в ’ я з а н и м і з визначенням центрально ї для дослідження М. Шимчишин категорії “расова ідентичність”, присвячено перший розділ її монографії. Авторка показує генезу та специфіку функціонування двох основних понять цієї категорії – “раса” та “ ідентичність”. Стосовно формування концепту “раси” згадуються ідеї Арістотеля, погляди мислителів Середньов іччя та Просв ітництва , виняткова роль Ч. Дарвіна, М. Арнольда та інших діячів ХІХ ст. Окреслюючи “метаморфози ідентичності”, дослідниця покладається на думку корифеїв у цій галузі – Е. Фромма, Ж. Лакана, Е. Еріксона, Ф. Фанона, Е. Саїда, Ч. Тейлора, Е. Аппія. Проте предмет дослідження, зрештою, зумовлює перехід від подання загальних теорій до демонстрації їх конкретного вт ілення в умовах американської реальності. Отже, у першому розділі праці М. Шимчишин створюється серйозне теоретико-методологічне підґрунтя для подальшої розмови. Другий розд іл книжки пропонує загальне знайомство з Гарлемським ренесансом як широким культурним феноменом. Насамперед виявляються соціально-історичні чинники, що зумовили виникнення цього явища. Серед іншого дослідниця називає міграцію чорного населення з расистськи налаштованого Півдня на більш помірковану Північ, а отже, перехід від сільського способу життя до урбаністичного; участь афро- американських солдатів у Першій світовій війні; зародження чорношкірої буржуазії та доступ кольорового населення до здобування освіти у вищих навчальних закладах. Усе це зумовило народження Слово і Час. 2011 • №10112 н е г р и т я н с ь к о ї і н т ел і г е н ц і ї , я к а знаходила вихід своїй новосформованій самосвідомості в соціально-політичній та культурній діяльності . У розділі йдеться про культурні заходи таких діячів Гарлемського ренесансу, як В. Дюбуа, Ч. Джонсон, Дж. Фосет, А. Локк, що були досить впливовими серед чорношкірої громади та сприяли поступовій заміні образу “Старого Негра” на образ “Нового Негра” або, інакше кажучи, переродженню пригніченої ментальності колишнього раба на усвідомлення себе вільним гідним чорношкірим американцем. У праці також наголошується та роль, яку відіграли у становленні цього мистецького руху його білі прихильники, зокрема К. Ван Вехтен. Особливо цікавим та пізнавальним, на мою думку, вийшов п ідрозд іл “Ман іфе с т а ц і я і н д е к с і в р а с и в дискурсі Гарлемського відродження”. Застосовуючи культурологічний підхід і водночас сучасні методики аналізу тексту, авторка виокремлює художні елементи, які – свідомо та несвідомо – були інкорпоровані в тексти всіх чорношкірих митців цього періоду. Насамперед ідеться про формальний зв ’язок цих текст ів з аутентичною музичною традицією афро-американців – спірічуелзами та блюзами; відтворення комплексу релігійно-духовних уявлень чорношкірих американців; наявність романтичного образу Африки; уведення окремих елементів негритянського фольклору, зокрема на рівні форми, що виявляється у виразній асиметрії та винятковій увазі до ритму. Наведені расові маркери текстів письменників Гарлемського періоду свідчать про те, що за всієї розмаїтості цієї творчості саме тоді почала закладатися загальна естетична традиція афро-американської літератури. Родзинкою прац і М . Шимчишин видається третій розділ “Гарлемський ренесанс як складова модерністської матриці”. Уже самий факт уписування афро -американської літератури в загальний модерністський канон свідчить про якісну зміну поглядів сучасних дослідників порівняно з минулими поколіннями , коли прийнято було говорити про Гарлемський ренесанс як про “окреме явище”, у жодному разі не вимірюючи його естетику в категоріях “білого” елітарного мистецтва доби. Авторка ж презентованої монографії не тільки говорить про твори гарлемців у контексті мистецтва модернізму, а й пояснює цим контекстом їх ідейно- тематичний базис та естетичні пошуки. У розділі вміщено цікаві спостереження дослідниці стосовно різного ставлення чорних та білих митців-модерністів до екзотичної африканської спадщини: так, якщо білі майстри часто захоплювалися афри к ан с ь к им мис тец т вом , я к е відкривало для них “нові шляхи для експериментування, свободи вираження, експресії” (153) (П. Пікассо, А. Матісс, І. Стравінський, Т. С. Еліот), то чорні автори були поміркованішими, убачаючи в цих образах джерело для творення расових стереотипів. Четвертий розділ праці М. Шимчишин уже безпосередньо присвячено розгляду х удожн і х моделей і д ен тичнос т і , р е п р е з е н т о в а н и х у л і т е р а т у р і Гарлемського ренесансу. Докладний аналіз конкретних творів гарлемців дає змогу дослідниці виявити цілий спектр способів самовідчуття чорношкірих і засобів їх текстуального кодування. Так, у романі “У пошуках срібного руна” на контрасті чорного/білого світосприйняття В. Дюбуа показав ідентичність чорношкірої людини як іншу відносно білої. Такий художній експеримент письменника, як наголошено в дослідженні , став водночас як закликом для чорношкірих американців до самоствердження та самоповаги, так і зверненням до їхніх білих співвітчизників із пропозицією пошуку шляхів міжрасового порозуміння. У романі Дж. В. Джонсона “Автобіографія “Колишнього чорношкірого” показана ускладнена “подвійною свідомістю” ідентичність мулата. Авторка монографії демонструє, як в умовах міжрасової напруги початку ХХ ст. така особистість перетворюється на “расового трікстера”, тобто моделює залежно від обставин своє “я” як “біле” або “чорне”. Цей образ , на думк у М . Шимчишин , стає вдалою художньою знахідкою письменника , що дозволяє йому розкрити “сконструйованість сутності расової ідентичності” , а це , своєю чергою, “передбачає перспективи для налагодження міжрасового діалогу” (188). У третьому підрозділі об’єднано романи, кожен з яких по-своєму змальовує тип 113Слово і Час. 2011 • №10 урбаністичної свідомості чорношкірого мешканця Гарлема. Урбаністичний простір був новим, незвичним, а отже, часто чужим, загрозливим і навіть трагічним для багатьох афроамериканців початку ХХ ст. Дослідниця послідовно виявляє складові цього нового світовідчуття чорної людини, закарбовані в романах Р. Фішера “Мури Єрихону”, Л. Х’юза “Сміх крізь сльози”, В. Термена “Чим чорніша чорниця…”, К. Маккея “Додому до Гарлема”. Зокрема, вона називає злам “картини світу”, зумовлений зміною сільського життя на міське; зворотний бік суспільної свободи, яку чорношкіра людина одержує в Гарлемі; народження своєрідної афро- американської субкультури (нічні клуби, кабаре) як прагнення зберегти розкутість південного способу життя в умовах скутого повсякдення міста. Такий аналіз творів цих письменників знову повертає до думки про спорідненість мистецтва Гарлемського ренесансу з модернізмом, що найбільшу увагу приділяв проблемі відокремленої, відчуженої особистості, пригніченої тягарем технократичної цивілізації. В останньому розділі монографії презентовано такий важливий складник Гарлемського ренесансу, як жіноча проза . Авторка показує , що таких різних, на перший погляд, мисткинь, як З. Н. Херстон, Н. Ларсен та Дж. Фосет поєднує спільне прагнення заявити про унікальність жіночого досвіду, жіночої ідентичності в умовах расово маркованого суспільства. Як В. Дюбуа, А. Локк та інші ідеологи Негритянського відродження говорили про народження “Нового Негра”, людини самосвідомої та вільної від суспільних обмежень, так і З. Н. Херстон у романі “Їхні очі бачили Бога” зобразила нову жінку, ідентичність якої формується всупереч не лише расовим, а й гендерним стереотипам. До проблеми стереотипів, як наголошує М. Шимчишин, звернулася у своєму романі “Трясовиння” і Н. Ларсен. На відміну від багатьох інших авторів Гарлемського періоду, письменниця зосередилася не на екзотичних реаліях негритянського гетто, а вдалася до розкриття внутрішнього світу чорної людини. Створивши образ “трагічної мулатки”, вона спробувала передати особисту трагедію жінки, що почувається алієнованою через свій колір шкіри, страждає через шаблонне ставлення до її особи, зумовлене зовнішністю. І нарешті , аналіз творчості третьої гарлемітки Дж. Фосет дозволяє авторці монографії підійти до розкриття однієї з найболючіших тем афро-американської культури – материнства. Усе божевілля та невимовний трагізм становища чорної матері за часів рабовласництва втілено у відомому вислові колишньої рабині Г. Якобз: “Рабство жахливе для чоловіків, але воно набагато страшніше для жінок, оскільки до загального тягаря додаються несправедлив ість , страждання та приниження, що можуть трапитися тільки з жінками” (271). Тут ідеться не лише про приниження жінки через сприйняття її лише як сексуального об’єкта, а й про трагедію матері-рабині, котра не мала права ані на шлюб та родину, ані на власних дітей. Шляхи переосмислення й долання цього травматичного досвіду на сторінках творів Дж. Фосет та інших письменниць Гарлемського ренесансу стають предметом окремої уваги. У підсумку хочу зазначити, що нова монографія запропонувала те, чого досі бракувало вітчизняній науці, – комплексний та узагальнений погляд на Гарлемський ренесанс як цілісний соціально-історичний та і д ейно -ес тетичний феномен . Значущості дослідженню також додає вміщена в ньому солідна бібліографія напрацювань у цій галузі. Праця Марії Шимчишин “Гарлемський ренесанс” – це приклад сучасного виваженого підходу до осмислення образу Іншого, коли дослідницький інструментарій складають не “свої”, а “ інші” категорії бачення світу. ЛІТЕРАТУРА 1. Gates Jr. H. L. Loose Canons: Notes on the Culture Wars. – New York: Oxford University Press, 1993. 2. Lauter P. Canons and Contexts. – New York: Oxford University Press, 1991. Олена Дубініна Отримано 7 червня 2011 р. м. Київ
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-144302
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0236-1477
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-01T20:39:46Z
publishDate	2011
publisher	Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
record_format	dspace
spelling	Дубініна, О. 2018-12-15T17:53:49Z 2018-12-15T17:53:49Z 2011 Пізнавати Іншого по-іншому: новий погляд на феномен Гарлемського ренесансу / О. Дубініна // Слово і Час. — 2011. — № 10. — С. 110-113. — Бібліогр.: 2 назв. — укp. 0236-1477 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/144302 Рецензія на книгу: Шимчишин М. Гарлемський ренесанс (історія, теорія, поетика та афро-американська самість). – Тернопіль: Підручники і посібники, 2010. – 320 с. uk Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України Слово і Час Рецензії Пізнавати Іншого по-іншому: новий погляд на феномен Гарлемського ренесансу Experiencing the Other in a different way: A new look on the Harlem Renaissance Article published earlier
spellingShingle	Пізнавати Іншого по-іншому: новий погляд на феномен Гарлемського ренесансу Дубініна, О. Рецензії
title	Пізнавати Іншого по-іншому: новий погляд на феномен Гарлемського ренесансу
title_alt	Experiencing the Other in a different way: A new look on the Harlem Renaissance
title_full	Пізнавати Іншого по-іншому: новий погляд на феномен Гарлемського ренесансу
title_fullStr	Пізнавати Іншого по-іншому: новий погляд на феномен Гарлемського ренесансу
title_full_unstemmed	Пізнавати Іншого по-іншому: новий погляд на феномен Гарлемського ренесансу
title_short	Пізнавати Іншого по-іншому: новий погляд на феномен Гарлемського ренесансу
title_sort	пізнавати іншого по-іншому: новий погляд на феномен гарлемського ренесансу
topic	Рецензії
topic_facet	Рецензії
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/144302
work_keys_str_mv	AT dubínínao píznavatiínšogopoínšomunoviipoglâdnafenomengarlemsʹkogorenesansu AT dubínínao experiencingtheotherinadifferentwayanewlookontheharlemrenaissance

Пізнавати Іншого по-іншому: новий погляд на феномен Гарлемського ренесансу

Репозитарії

Схожі ресурси