Зі словами вдячності й шани
Gespeichert in:
| Datum: | 2012 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2012
|
| Schriftenreihe: | Слово і Час |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/144891 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Зі словами вдячності й шани / В. Поліщук // Слово і Час. — 2012. — № 4. — С. 46-47. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-144891 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1448912025-02-09T20:37:33Z Зі словами вдячності й шани Поліщук, В. Дати 2012 Article Зі словами вдячності й шани / В. Поліщук // Слово і Час. — 2012. — № 4. — С. 46-47. — укp. 0236-1477 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/144891 uk Слово і Час application/pdf Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Дати Дати |
| spellingShingle |
Дати Дати Поліщук, В. Зі словами вдячності й шани Слово і Час |
| format |
Article |
| author |
Поліщук, В. |
| author_facet |
Поліщук, В. |
| author_sort |
Поліщук, В. |
| title |
Зі словами вдячності й шани |
| title_short |
Зі словами вдячності й шани |
| title_full |
Зі словами вдячності й шани |
| title_fullStr |
Зі словами вдячності й шани |
| title_full_unstemmed |
Зі словами вдячності й шани |
| title_sort |
зі словами вдячності й шани |
| publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Дати |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/144891 |
| citation_txt |
Зі словами вдячності й шани / В. Поліщук // Слово і Час. — 2012. — № 4. — С. 46-47. — укp. |
| series |
Слово і Час |
| work_keys_str_mv |
AT políŝukv zíslovamivdâčnostíišani |
| first_indexed |
2025-11-30T13:41:05Z |
| last_indexed |
2025-11-30T13:41:05Z |
| _version_ |
1850222907837382656 |
| fulltext |
Слово і Час. 2012 • №446
буде насичений, то нація відкине шовіністичну страву, розум візьме перевагу
над пристрастю, загальнолюдське і спільне над тим, що спеціалізує і ділить”
[4, 291].
Саме цим шляхом ось уже понад півстоліття простує академік Віталій
Григорович Дончик, формуючи у свідомості нинішнього, уже одержавленого,
покоління “пам’яті безсмертні діорами” для культурно сакралізованого
літературознавчого простору сучасної України. І найкращим привітанням
академікові на його світлий ювілей буде наша національна одержимість та
небайдужість до його етноохоронного етосу, особливо виразно сформульованого
під час пленарного конференційного виступу в актовій залі Львівського
університету: “Розіп’ятій у 30-х, духовно надломленій Чорнобилем українській
нації, як і її літературі, принаймні тій, що не цурається свого первородства,
попри всі минулі й теперішні випробування, попри власні, справді наявні вади
та болячки, які ми бачимо і знаємо, випадає і далі наперекір приписуваним
їй фобіям, залишаючись, як одвіку, толерантною і відкритою до людини,
світу, добра й краси, не втрачати віри у свої національні вартощі й святощі,
непроминущість постійно оновлюваних традицій, пам’ятати найважливіше: “у
своїй хаті своя правда, і сила, і воля”.
ЛІТЕРАТУРА
1. Денисюк І. Франкознавство: здобутки, втрати, перспективи (матеріали до лекції) // Літературознавчі
та фольклористичні праці: У 3 т. – Львів, 2005. – Т. 2. – С. 238-245.
2. Дончик В. Доля української літератури – доля України: Монологи й полілоги. – К.: Грамота, 2011.
3. Дончик В. Текст і контекст // Дончик В. Доля української літератури – доля України: Монологи й
полілоги. – К.: Грамота, 2011. – С. 6-15.
4. Франко І. Зібр. тв.: У 50 т. – К.: Наук. думка, 1976–1986. – Т. 45.
Ярослав Гарасим
м. Львів
ЗІ СЛОВАМИ ВДЯЧНОСТІ Й ШАНИ
Певно, на життєвому шляху кожної людини трапляються особистості, з’ява
яких сприймається (звісно, із часом) своєрідним “знаком долі”, бо ж люди
ці, виявляється, посутньо вплинули на тебе й на твоє життя, багато в чому
визначили життєплин. Оглядаючись назад, усвідомлюю, що одним із таких
“знакових” посланців долі в моєму житті є Віталій Григорович Дончик – науковий
керівник моєї кандидатської дисертації й мудрий наставник. Оце подумки
порахував і з деяким здивуванням завважив, що знайомство моє із шановним
ювіляром уже нараховує майже чверть віку, бо ж потрапив під його “керівне
крило” далекого 1988-го.
Колись Микола Зеров, пишучи статтю про Михайла Старицького, зазначив,
що для останнього 60-ті роки XIX століття були “життьовими святками”. Із
публікацій шістдесятника Віталія Дончика та з публікацій про нього можу
судити, що, певно, такими ж “життьовими святками” для Віталія Григоровича
були 60-ті роки століття ХХ-го. І не тільки вони, бо ж можу твердити як
очевидець, що такі ж “життьові святки” переживав ювіляр (і не тільки він) на
рубежі 1980-1990-х років якраз у мій аспірантський час у відділі української
літератури XX століття, очолюваному Віталієм Дончиком.
47Слово і Час. 2012 • №4
Той час справді по-своєму незабутній і унікальний, бо ж навально вривались
у наукове й суспільне життя демократизаційні процеси, український дух
буквально животворив, а назагал розважливий і не надто емоційний у зовнішніх
виявах Віталій Григорович був особливо динамічним, сповненим ідеями і
справами. Ясно пригадуються й бурхливі вечірні збори працівників Інституту
напередодні установчого з’їзду Народного Руху, до постання якого ювіляр мав
найбезпосередніший стосунок, і захоплена його розповідь про легендарний
“живий ланцюг” 1990 року на День злуки: Віталій Григорович проїхав понад
100 км у бік Житомира, і скрізь стояли люди з національними прапорами…
Той час у відділі – то й час активного переосмислення історії українського
письменства, створення Української літературної енциклопедії (на жаль, так і
не завершеної), підготовка до написання нової “Історії української літератури
XX століття”, згодом відзначеної Шевченківською премією. Віталій Григорович
усі ті процеси очолював. Людина інтелігента, винятково делікатна й розважлива
(хоч міг бути й бував витончено дотепним, іронічним чи й саркастичним), Віталій
Дончик умів об’єднати таких, здавалося, різних досвідом і характером людей,
якими були академік Леонід Новиченко, учені старшої генерації Іван Зуб, Леонід
Бойко, Дія Вакуленко й молодші, амбітні, талановиті Володимир Моренець,
Юрій Ковалів, Віра Агеєва, Андрій Кравченко, Сергій Іванюк… Пригадуються
дискусії, обговорення, полеміки із приводу тих чи тих літературних явищ,
пригадується й теза Віталія Григоровича, яку я й нині часто згадую та повторюю
колегам і студентам, коли йдеться про якусь неоднозначну, “дражливу”
проблему в літературі чи якийсь літературний твір: “У розвиненій літературі
має бути все!”.
Віталієві Дончику органічно властивий дух новаторства й оновлення, пошуків
та експериментів. Мовлю це, передовсім пам’ятаючи, якого “молодого вина” влив
ювіляр у “старі міхи” академічного журналу “Радянське літературознавство”.
В іпостасі редактора Віталій Григорович уперше підписав дев’яте число
місячника за 1989 рік. Одразу ж у журналі з’явилися нові рубрики, а з початком
1990-го журнал змінив не лише назву – став “Слово і Час”, а й дизайн і, що
особливо важливо, став у науковому сенсі принципово україноцентричним.
Давненько все те було, та вкарбувалося назавжди. Так само тривко
бережуться в душі почуття вдячності Віталієві Григоровичу, щирої і глибокої
шани до нього, бо ж відчуваю вже через десятиліття його прихильність, чую
його мудре наставницьке слово, його дружню підтримку й тепло душі. Певен,
що схожі почуття до ювіляра мають й інші його колеги, учні й вихованці. Згадую,
з яким теплом і любов’ю говорила про нього незабутня Ніла Зборовська…
Хай множаться Ваші сили, дорогий Віталію Григоровичу, на многії літа на
нашій і своїй землі!
Володимир Поліщук
м. Черкаси
|