Еротичний дискурс у щоденниках: метафори сексуальності

• Опубліковано в: : Слово і Час
• Дата: 2012
• Автор: Варикаша, М.
• Формат: Стаття
• Мова: Українська
• Опубліковано: Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2012
• Теми: Питання теоретичні
• Онлайн доступ: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/144918
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Еротичний дискурс у щоденниках: метафори сексуальності / М. Варикаша // Слово і Час. — 2012. — № 5. — С. 78-83. — Бібліогр.: 15 назв. — укp.

У статті з’ясовано, що найголовніші розлогі метафори сексуальності у щоденниках письменників
 І пол. XX ст. були співвіднесені з мистецтвом (музика, танок, театр) і творчістю. Українські автори
 порівняно із західноєвропейськими використовували також природу як метафору сексуального
 потягу. Метафори відбивають гендерну ідентичність reflect author’s автора та специфіку його
 сексуальності. Так, об’єкт-гомоеротична агресія щодо жінок оприявнюється гомодієгетичним
 наратором через бажання танка зґвалтувати мелодію. Якщо ж автор віддає перевагу еротичному
 спогляданню, пристрасть розгортається в тексті як театральне дійство тощо. The paper argues that the main spatial metaphors of sexuality found in writers’ diaries of the 1st
 half of the 20th century were related to arts (music, dance, theatre) and creative work. Ukrainian
 authors, in contrast to West-European ones, also used nature as a metaphor of sexual attraction.
 Such metaphors reflect the author’s gender identity and the specifics of his/her sexuality. The objecthomoerotic
 aggression against women is exposed, for example, when a homodiegetic narrator tells
 about dance’s desire to rape melody; and in case the author prefers erotic contemplation, the narrator
 shows passion as a theatrical act. В статье определено, что основные пространные
 метафоры сексуальности в дневниках писателей 1 пол.
 XX ст. были соотнесены с искусством (музыка, танец,
 театр) и творчеством. Украинские авторы по сравнению
 с западноевропейскими использовали также природу
 в качестве метафорического выражения сексуального
 влечения. Метафоры отражают гендерную идентичность
 автора и специфику его сексуальности. Так, объект-
 гомоэротическая агрессия по отношению к женщинам
 обнаруживается благодаря гомодиегетическому
 нарратору, повествующему о желании танца изнасиловать
 мелодию. В случае если автор отдает предпочтение
 эротическому созерцанию, страсть изображается
 нарратором как театральное действие.