Науково-практична конференція «Персоніфікація лікування гормонозалежних пухлин»
Saved in:
| Published in: | Онкологія |
|---|---|
| Date: | 2015 |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України
2015
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/145142 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Науково-практична конференція «Персоніфікація лікування гормонозалежних пухлин» // Онкологія. — 2015. — Т. 17, № 3. — С. 177-202. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859727219310460928 |
|---|---|
| citation_txt | Науково-практична конференція «Персоніфікація лікування гормонозалежних пухлин» // Онкологія. — 2015. — Т. 17, № 3. — С. 177-202. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Онкологія |
| first_indexed | 2025-12-01T11:30:33Z |
| format | Article |
| fulltext |
ÒÅÇÈÑÛ ÍÀÓ×ÍÛÕ ÄÎÊËÀÄÎÂ
177ÎÍÊÎËÎÃÈß • Ò. 17 • ¹ 3 • 2015 177
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ПАТОЛОГІЇ, ОНКОЛОГІЇ І РАДІОБІОЛОГІЇ
ІМ. Р.Є. КАВЕЦЬКОГО
НАЦІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ РАКУ
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ КЛІНІЧНИЙ ОНКОЛОГІЧНИЙ ДИСПАНСЕР
БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «ЄДНІСТЬ ПРОТИ РАКУ»
НАУКОВО-ПРАКТИЧНА КОНФЕРЕНЦІЯ
«ПЕРСОНІФІКАЦІЯ ЛІКУВАННЯ ГОРМОНОЗАЛЕЖНИХ ПУХЛИН»
15–16 жовтня 2015 р., Яремче
РЕГІОНАРНА ХІМІОТЕРАПІЯ
ТА ХІМІОЕМБОЛІЗАЦІЯ В ЛІКУВАННІ ХВОРИХ
ЗІ ЗЛОЯКІСНИМИ ГОРМОНОЗАЛЕЖНИМИ
ПУХЛИНАМИ
Ю.В. Авдосьєв1,2, В.В. Бойко1, О.С. Дудніченко2, Д.О. Пілюгін2
1ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії ім. В.Т. Зайцева
НАМН України»
2Харківська медична академія післядипломної освіти, Харків
avdosjev@ukr.net
Вступ. Гормональна терапія є патогенетичним методом лікуван-
ня злоякісних гормонозалежних пухлин. Однак у 15–30% хворих пух-
лина є гормонорезистентною, а в інших випадках розвивається вто-
ринна гормонорезистентність протягом 1–2 років гормонотерапії.
В останні роки в лікуванні пацієнтів із гормонозалежними пухлина-
ми застосовують регіонарні методи лікування — внутрішньоартері-
альну хіміотерапію (ВАХТ) і внутрішньоартеріальну хіміоемболіза-
цію пухлинних судин (ВАХЕПС).
Мета: дослідити регіонарну дію цитостатиків на пухлину для до-
сягнення резектабельності чи паліації.
Об’єкт і методи. За період 2000–2015 рр. нами виконано ВАХТ
і ВАХЕПС у 34 хворих на рак: молочної залози — у 13, яєчника — у 6,
передміхурової залози — у 4, надниркової залози — у 7, із хоріонепі-
теліомою матки — у 3, карциноїдом поперечно-ободової кишки —
у 1 пацієнта. Інвазію пухлини в сусідні органи виявлено у 12 хворих,
із них в печінку — 5, селезінку — 1, пряму кишку — 2, сечовий мі-
хур — 2, матку і піхву — у 2 випадках.
Із геморагічними ускладненнями проліковано 5 пацієнтів, із них
із гострою шлунково-кишковою кровотечею (ГШКК) — 1, макроге-
матурією — 2, метрорагією — 1, кровохарканням — 1. Синхронні ме-
тастази в печінці зафіксовано у 2 хворих, метахронні метастази в пе-
чінці — у 12 і в легенях — у 1, з механічною жовтяницею — у 2 пацієн-
тів, яким виконано антеградне черезпечінкове холангіодренування.
У 27 (79,4%) хворих ВАХТ і ВАХЕПС виконано у зв’язку з прогресу-
ванням пухлини після 6–12 курсів системної хіміотерапії.
Хіміопрепарати в стандартних дозах вводили в пухлинні судини
(надниркові, внутрішні клубові, печінкові, верхні ректальні, бронхі-
альні артерії та ін.). Проведено 54 курси регіонарного введення, з них
1 курс — у 18 хворих, 2 курси — у 13, 3 курси — у 2 та 4 курси — у 1 па-
цієнта. Інтервали між курсами становили 3–4 тиж.
Результати. Після проведеної ВАХТ або ВАХЕПС у 6 (17,6%)
хворих виконано радикальні оперативні втручання. Часткову регре-
сію пухлини (оцінка КТ за RECIST) після 1–2 курсів ВАХЕПС від-
значено у 13 (38,2%) пацієнтів, стабілізацію пухлинного процесу —
у 15 (44,1%). Повної регресії пухлини не досягнуто у жодного хворого.
Прогресування захворювання після 1 курсу ВАХЕПС зареєстровано
у 6 (17,6%) пацієнтів із метахронними метастазами в печінці, з них
у 4 зафіксовано появу нових метастазів у печінці, що не було проти-
показанням до регіонарного лікування. При виникненні метастазів
у легенях, кістках, очеревині призначали системну поліхіміотерапію.
Рецидив кровотечі після ендоваскулярного гемостазу відзначе-
но у 2 із 5 хворих, яким була виконана повторна емболізація. У всіх
пацієнтів після ВАХЕПС діагностовано постемболізаційний син-
дром. Серйозних ускладнень і летальних випадків не зафіксовано.
Віддалені результати внутрішньоартеріального лікування просте-
жені у 27 (79,4%) хворих. Найкращих результатів досягнуто у 6 хво-
рих після радикальних операцій. З них 2 пацієнтки після радикаль-
ної мастектомії живі протягом 10 і 14 років відповідно. Серед неопе-
рабельних хворих кращі результати відзначено при раку молочної
залози з метастазами в печінці: медіана виживаності після 2–3 кур-
сів ВАХЕПС становила 21,3 ± 2,1 міс. У решти хворих медіана вижи-
ваності — 17,6 ± 2,4 міс.
Висновки. Внутрішньоартеріальна регіонарна терапія є ефектив-
ним і безпечним методом у комплексному лікуванні хворих із гормо-
нозалежними пухлинами.
РОЗВИТОК ПЕРЕЩЕПЛЕНИХ ТА СПОНТАННИХ
ПУХЛИН МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ У МИШЕЙ
В УМОВАХ ДІЇ ПОРОШКУ З НАСІННЯ
ФЕНУГРЕКА
В.В. Бентрад, С.П. Залеток
Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології
ім. Р.Є. Кавецького НАН України, Київ
gilenkovv@yandex.ru
Вступ. Рак молочної залози є найбільш розповсюдженою фор-
мою онкопатології серед пухлин у жінок як в Україні, так і в більшості
країн світу. Враховуючи те, що основні методи терапії онкологічних
хворих (хірургічні, хіміо- та променева терапія) залишаються недо-
статньо ефективними і мають негативні побічні прояви, все більшо-
го значення набуває пошук і застосування як препаратів супроводу
нових протипухлинних агентів рослинного походження. Фенугрек
(Trigonella foenum graecum L.) є джерелом багатьох біологічно актив-
них сполук. Низкою дослідників, в основному на моделях in vitro, було
показано, що фенугрек проявляє протипухлинні властивості. Разом
з тим вплив фенугрека на розвиток пухлин in vivo та механізми його
дії вивчено недостатньо.
Мета: дослідити вплив фенугрека на розвиток спонтанних пух-
лин молочної залози у мишей високоракової лінії C
3
H/Sn і ріст пе-
рещепленої карциноми молочної залози Са755 у мишей та з’ясувати
можливі механізми його протипухлинної дії.
Об’єкт і методи. Дослідження проведено на мишах ліній C57Bl/6
та C
3
H/Sn. У роботі використано порошок із насіння фенугрека (Ін-
ститут рослинництва, відділення медичних і ароматичних рослин,
Угорщина). Дослідні тварини отримували фенугрек щоденно разом
зі стандартним комбікормом по 250 мг/кг маси (або по 0,2 та 2,0 мг/
кг маси у дослідах із високораковою лінією мишей C
3
H/Sn) з мо-
менту перещеплення пухлин до кінця експерименту. Вміст поліа-
мінів (ПА) визначали за допомогою методу рідинної хроматографії
високого тиску. Малоновий діальдегід (МДА) визначали методом
І.Д. Стальної, швидкість генерування супероксидних радикалів —
методом електронного парамагнітного резонансу з використанням
технології Spin Traps.
Результат. Встановлено, що фенугрек гальмує ріст карцино-
ми молочної залози Са755 у мишей на 48 та 37,9% (на 17-ту та 23-
тю добу відповідно) та призводить до збільшення середньої трива-
лості життя (СТЖ) тварин на 18,9% (43,9 доби порівняно з 36,9 доби
у контрольній групі). Виявлено, що кількість спонтанних пухлин,
що виникли у мишей високоракової лінії C
3
H/Sn, які споживали фе-
нугрек по 0,2 мг/кг маси, була вдвічі меншою (30%) порівняно з конт-
рольною групою тварин (60%); в особин, які споживали фенугрек
по 2,0 мг/кг маси, — 15%. СТЖ мишей лінії C
3
H/Sn, які отримували
фенугрек (по 0,2 та 2,0 мг/кг маси), також була більшою порівняно
з контрольною групою тварин — на 11 та 24% відповідно. Виявлено,
що фенугрек проявляє антиоксидантні властивості — знижує швид-
ÎÍÊÎËÎÃÈß • Ò. 17 • ¹ 3 • 2015
ÒÅÇÈÑÛ ÍÀÓ×ÍÛÕ ÄÎÊËÀÄÎÂ
178
кість генерування супероксидних радикалів у мітохондріях печінки
(10,5%) і нирок (23,4%) та рівень МДА (37%) у тканині печінки ми-
шей із карциномою Са755. Встановлено, що фенугрек покращує по-
казники периферичної крові у мишей із карциномою Са755 — збіль-
шує кількість еритроцитів (на 29–30%) та гемоглобіну (на 35–37%).
Виявлено, що гальмування росту пухлин під впливом фенугрека су-
проводжується зниженням у пухлинах вмісту ПА — маркерів рос-
ту і проліферації клітин (рівень путресцину, спермідину та сперміну
в клітинах карциноми Са755 знижувався на 35; 11 та 12% відповідно).
Висновки. Встановлено, що фенугрек пригнічує розвиток пух-
лин молочної залози, в тому числі й гормонозалежних, знижує вміст
ПА в пухлинах, покращує показники периферичної крові тварин
та має антиоксидантні властивості. Одержані дані свідчать, що фе-
нугрек має певні перспективи щодо його застосування як засобу су-
проводу при комплексній терапії хворих на рак молочної залози.
ЗІСТАВЛЕННЯ ЕКСПРЕСІЇ МІКРОРНК-10B, -221,
-29B В ЕСТРОГЕН-ПОЗИТИВНИХ ТА ЕСТРОГЕН-
НЕГАТИВНИХ КЛІТИНАХ ЛІНІЙ РАКУ МОЛОЧНОЇ
ЗАЛОЗИ ЛЮДИНИ
Т.В. Борікун, Н.Ю. Лук’янова, В.Ф. Чехун
Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології
ім. Р.Є. Кавецького НАН України, Київ
tborikun@gmail.com
Вступ. Високі показники захворюваності та смертності хворих
на рак молочної залози (РМЗ) свідчать про необхідність пошуку до-
даткових маркерів пухлинного процесу і терапевтичних мішеней, які
дадуть змогу покращити ефективність лікування. В останні роки зна-
чний інтерес зосереджений на дослідженні нової групи потенційних
онкомаркерів — мікроРНК, що беруть участь у посттранс крипційній
регуляції генів, відповідальних за інвазію та метастазування пухлин.
Мета: зіставити рівні експресії мікроРНК-10b, -221, -29b в естро-
ген-позитивних (ER+) та естроген-негативних (ER-) клітинних лі-
ніях РМЗ людини.
Об’єкт і методи. Об’єктом дослідження були ER+ (MCF7, T47D)
та ER— (MDA-MB-468, MDA-MB-231) клітинні лінії РМЗ людини.
Експресію мікроРНК -10b,-221, -29b визначали за допомогою ЗТ-
ПЛР у реальному часі.
Результати. Встановлено, що ER-позитивні клітини РМЗ лю-
дини характеризуються низьким рівнем експресії мікроРНК-10b:
для лінії MCF7 цей показник становив 0,26 ± 0,06 ум.од., для лінії
T47D — 0,4 ±0,05 ум.од. Рівні експресії мікроРНК-221 також були
низькими — 0,19 ± 0,07 та 1,33 ± 0,09 ум.од. у T47D та MCF7 відпо-
відно. Експресія мікроРНК-29b становила 11,34 ± 0,6 та 12,7 ± 0,9 ум.
од. у T47D і MCF7 відповідно.
Для ER– ліній характерні вищі показники експресії мікроРНК-
10b — 2,4 ± 0,9 ум.од. у MDA-MB-468 та 3,57 ± 0,87 ум.од. — у MDA-
MB-231. Ескпресія мікроРНК-221 у ER– лініях також була ви-
сокою — MDA-MB-468 — 2,03 ± 0,93 ум.од., MDA-MB-231 —
3,31 ± 0,67 ум.од., у той час, як експресія мікроРНК-29b була нижчою,
ніж у ER+ культурах (0,54 ± 0,07 та 0,34 ± 0,06 ум.од. у MDA-MB-468
та MDA-MB-231 відповідно).
Виявлено, що показники експресії мікроРНК-10b та мі-
кроРНК-221 у ER– клітинних лініях є значно вищими, ніж у ER+
лініях РМЗ, підвищення рівнів їх експресії асоціюється з більшою
злоякісністю пухлинних клітин. МікроРНК-29b активніше експре-
сується в ER+ порівняно з ER– культурами клітин.
Висновки. Встановлено відмінності експресії мікроРНК, що бе-
руть участь у посттранскрипційній регуляції генів, відповідальних
за прогресію пухлини у клітинах ER+ та ER– ліній РМЗ людини.
Отримані дані свідчать про необхідність подальшого вивчення мі-
кроРНК -10b, -221 та -29b у пухлинах хворих на РМЗ для з’ясування
їх клінічного значення.
МОЛЕКУЛЯРНI ПІДТИПИ ЯК ПАРАДИГМА
ПЕРСОНІФІКОВАНОГО ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА
РАК ЕНДОМЕТРІЮ
Л.Г. Бучинська
Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології
ім. Р.Є. Кавецького НАН України, Київ
laboncogen@yandex.ua
Рак ендометрія (РЕ) — це соціально значуща хвороба, яка за-
ймає одну з перших позицій у структурі онкологічної захворюва-
ності як в Україні, так і в інших країнах світу. Важливою особливіс-
тю РЕ є його клінічний поліморфізм у межах одного гістологічного
типу та стадії захворювання, що аргументує доцільність досліджен-
ня РЕ у площині вивчення біології пухлинного росту та молекуляр-
ної природи процесів малігнізації та прогресії пухлини. Саме погли-
блене дослідження таких біологічних особливостей пухлини, як сту-
пінь морфологічного і цитологічного диференціювання, чутливість
епітелію до гормонально-метаболічного впливу організму, що визна-
чає темп росту та метастазування новоутворення, дозволило Я.В. Бох-
ману у 1972 р. сформулювати концепцію щодо двох патогенетичних
варіантів розвитку РЕ. Перший — гормонозалежний патогенетичний
варіант — виникає у 60–70% хворих на РЕ і характеризується поєд-
нанням симптомів гіпоталамо-гіпофізарної та яєчникової гіперфунк-
ції, що зумовлює гіперестрогенію та порушення жирового та вугле-
водного обміну. При цьому варіанті переважно виникають високо
та помірно диференційовані пухлини. Другий (автономний) — па-
тогенетичний варіант — розвивається у 30–40% хворих, які не ма-
ють ендокринно-метаболічних розладів, при цьому виникають пух-
лини низького ступеня диференціювання.
Прогрес у генетичних дослідженнях дозволив охарактеризувати
молекулярний профіль РЕ, який асоціюється з двома патогенетич-
ними варіантами цього захворювання та визначає шляхи регуляції
проліферації епітеліальних клітин. В ендометріоїдних аденокарци-
номах при варіанті I детектують мутації гена-супресора PTEN, про-
тоонкогена К-Ras, відзначають мікросателітну нестабільність. Для ва-
ріанта II є характерними мутація гена TP53 та експресія HER2/neu;
як наслідок, регуляція проліферації відбувається р53-незалежним
шляхом. Натомість, згідно з даними літератури і результатами влас-
них досліджень, у багатьох випадках ендометріоїдної аденокарци-
номи ендометрія проявляються ознаки двох типів в одній пухлині.
Поряд з останнім значна внутрішньопухлинна і міжпухлинна гете-
рогенність молекулярних змін визначається в пухлинах ендометрія
в рамках помірного та низького ступеня диференціювання, що зна-
чною мірою впливає на перебіг та прогноз захворювання, і, на дум-
ку багатьох дослідників, пов’язане з існуванням певних генетичних
підтипів цієї форми раку.
У доповіді буде представлена інформація щодо молекулярних під-
типів ендометріоїдної аденокарциноми ендометрія, які є підґрунтям
корекції сучасної класифікації РЕ, об’єктивно відображають біоло-
гічні характеристики пухлини і можуть бути використані як предик-
тори індивідуалізованого лікування хворих.
ДОСЛІДЖЕННЯ ГЕНОТОКСИЧНОГО ВПЛИВУ
4-ГІДРОКСІЕСТРАДІОЛУ НА ЛІМФОЦИТИ
ПЕРИФЕРИЧНОЇ КРОВІ ХВОРИХ НА РАК
ЕНДОМЕТРІЯ
Л.Г. Бучинська1, О.В. Брєєва1, О.В. Гончарук1, О.В. Турчок2
1Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології
ім. Р.Є. Кавецького НАН України
2Національний інститут раку МОЗ України, Київ
laboncogen@yandex.ua
Вступ. Ризик розвитку багатьох гормоноасоційованих пухлин
залежить від ефективності утилізації естрогенів, зокрема активнос-
ті цитохрому CYP 1B1, під впливом якого естроген перетворюєть-
ся на найбільш генотоксичний метаболіт — 4-гідроксіестрадіол (4-
ОНЕ
2
). Низка досліджень вказують на те, що активність CYP 1B1
залежить від генетичних і зовнішньосередових факторів, у тому чис-
лі від менопаузального статусу жінки. Крім того, лікування при де-
яких гормонозалежних пухлинах, наприклад раку молочної залози
за допомогою тамоксифену, може індукувати експресію CYP 1B1,
що призводить до надмірної генерації 4-ОНЕ
2
і підвищення ризику
розвитку вторинних пухлин. У зв’язку з цим актуальним є пошук по-
казників, які дозволяють оцінити чутливість до 4-ОНЕ
2
, що сприяти-
ме ефективному формуванню груп високого ризику розвитку раку.
Мета: оцінити рівень дестабілізації геному у лімфоцитах пери-
феричної крові (ЛПК) хворих на рак ендометрія (РЕ) та визначити
їх чутливість до впливу 4-ОНЕ
2
.
Об’єкт і методи. Дослідження ЛПК проведено у 48 хворих на РЕ,
середній вік яких становив 60,6 ± 1,4 року. Контролем слугували лім-
фоцити 15 практично здорових осіб (середній вік 46,0 ± 4,2 року). Для
визначення чутливості до дії 4-ОНЕ
2
лімфоцити інкубували у середо-
вищі RPMI з додаванням розчину метаболіту в етанолі у кінцевій кон-
центрації 50 мкМ протягом 6 год при температурі 37 °С. Аналіз рівня
пошкодження ДНК лімфоцитів здійснювали за допомогою методу
гель-електрофорезу ізольованих клітин. Рівень пошкодження визна-
чали за відсотком ДНК у хвості комети.
ÒÅÇÈÑÛ ÍÀÓ×ÍÛÕ ÄÎÊËÀÄÎÂ
179ÎÍÊÎËÎÃÈß • Ò. 17 • ¹ 3 • 2015 179
Результати. Аналіз рівня спонтанних пошкоджень ДНК пока-
зав, що вміст ДНК у хвості комети у ЛПК хворих на РЕ у 2 рази пе-
ревищував аналогічний показник у контрольних зразках і становив
7,7 ± 0,7 та 3,3 ± 0,5% відповідно (р < 0,05). При порівнянні кількості
пошкоджень ДНК у ЛПК хворих на РЕ репродуктивного і менопау-
зального віку достовірних відмінностей між цими групами пацієнтів
не виявлено (6,3 ± 1,5 та 8,4±0,8% ДНК відповідно). Проте встанов-
лено тенденцію до зростання кількості пошкоджень ДНК у пацієн-
ток з тривалістю менопаузи > 10 років (9,6 ± 1,3% ДНК), у той час як
у хворих з менопаузою < 10 років кількість пошкоджень була зістав-
ною з цим показником у пацієнток зі збереженою менструальною
функцією та становила 6,6 ± 0,6% ДНК.
Рівень індукованих пошкоджень визначали за різницею кількос-
ті ДНК-пошкоджень, що виникли після інкубації ЛПК з 4-ОНЕ
2
, та
вихідної кількості спонтанних пошкоджень ДНК у ЛПК. Встанов-
лено, що кількість індукованих пошкоджень у хворих на РЕ була ви-
щою (29,7 ± 2,3% ДНК), ніж у здорових донорів (24,8±1,4% ДНК).
При цьому у хворих на РЕ менопаузального віку виявлено тенден-
цію до збільшення кількості пошкоджень ДНК порівняно з хвори-
ми репродуктивного віку (31,6 ± 3,4 та 26,0 ± 0,8% ДНК відповідно).
У пацієнток із тривалістю менопаузи >10 років кількість ДНК у хвос-
ті комети становила 33,7 ± 6,4%, тобто спостерігався максимальний
рівень пошкодження ДНК.
Висновок. Встановлено, що ЛПК хворих на РЕ характеризують-
ся збільшеною кількістю спонтанних пошкоджень ДНК і гіперчут-
ливістю до дії 4-ОНЕ
2
порівняно з лімфоцитами здорових осіб. Рі-
вень дестабілізації геному є найбільш вираженим у пацієнток із РЕ
з тривалістю менопаузи > 10 років, що може свідчити про порушен-
ня у них механізмів підтримки цілісності геному.
БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
АДЕНОКАРЦИНОМ ЕНДОМЕТРІЯ ХВОРИХ
ПОСТМЕНОПАУЗАЛЬНОГО ПЕРІОДУ
Л.Г. Бучинська1, Н.П. Юрченко1, Н.М. Глущенко1, І.П. Несіна1,
С.В. Неспрядько2
1Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології
ім. Р.Є. Кавецького НАН України
2Національний інститут раку МОЗ України, Київ
laboncogen@yandex.ua
Вступ. Відомо, що рак ендометрія (РЕ) є гормонозалежною пух-
линою, асоційованою з хронічним впливом естрогенів на фоні пору-
шеного естроген-прогестеронового балансу та їх рецепторів. У біль-
шості випадків РЕ виникає у жінок у період менопаузи та характе-
ризується варіабельністю клінічного перебігу. Рецептори естрогенів
(ER) регулюють транскрипцію ряду генів, у тому числі пухлинних ге-
нів-супресорів ТР53 і FOXP3. Порушення координованої роботи цих
генів може призводити до формування певних біологічних особли-
востей злоякісного новоутворення.
Мета: визначити зв’язок між експресією рецепторів естрогенів
(ER), прогестерону (PR) і білка р53 у клітинах ендометріоїдної аде-
нокарциноми ендометрія, кількісними змінами деяких компонентів
пухлинного мікрооточення, морфологічними характеристиками пух-
лин і клінічними особливостями хворих постменопаузального періоду.
Об’єкт і методи. Дослідження операційного матеріалу 99 хворих
на РЕ (середній вік 56,8 ± 0,8 року) проводили з використанням мор-
фологічного, імуногістохімічного методів і статистичного аналізу.
Результати. Аналіз клінічних даних показав, що у 30 (30,3%) хво-
рих була збережена менструальна функція, у 69 (69,7%) спостерігала-
ся менопауза тривалістю від 2 до 25 років. Дослідження ступеня ди-
ференціювання РЕ у хворих із різним станом менструальної функ-
ції показало, що пухлини пацієнток зі збереженою менструальною
функцією характеризувалися високим і помірним ступенем дифе-
ренціювання (93,2% випадків) та неглибокою (< ½) інвазією товщі
міометрію (70,0% випадків). У хворих у постменопаузі переважали
(52,1%) низькодиференційовані аденокарциноми (G3) і більшість
пухлин глибоко (> ½) інвазували міометрій (74,6%). Встановлено,
що у пухлинах пацієнток зі збереженою менструальною функцією
визначалася менша кількість р53+- (22,4 ± 3,9%; p = 0,009) і Кі-67+-
клітин (25,2 ± 3,1%; p = 0,002) та збільшена — ER+- (41,0 ± 3,8%; p =
0,05) і PR+-клітин (42,0 ± 4,0%; p=0,2) порівняно з цими показника-
ми у хворих у постменопаузальний період тривалістю > 10 років (42,6
± 3,6; 37,3±3,1; 30,1±3,9; 35,9±3,3% відповідно). Оцінка рецепторно-
го фенотипу РЕ показала, що у хворих зі збереженою менструальною
функцією кількість випадків із позитивним рецепторним фенотипом
(ER+PR+) становила 83,3%, у пацієнток постменопаузального пері-
оду — 69,6%. При оцінці складових мікрооточення РЕ у хворих ре-
продуктивного віку виявлено зменшення кількості інтратумораль-
них ER+- (37,9 ± 1,8%; p = 0,2) та FOXP3+-лімфоцитів (25,4 ± 2,9%;
p = 0,02) і пухлиноасоційованих макрофагів (ПАМ) (6,7 ± 2,0%; p =
0,03) порівняно з їх кількістю у пухлинах хворих на РЕ у постмено-
паузі: ER+- (45,8 ± 1,8%; p = 0,2), FOXP3+- лімфоцитів (37,2 ± 3,8%;
p = 0,02), ПАМ (9,6 ± 2,4%). Встановлено високий корелятивний
зв’язок (R = 0,7; р = 0,04) між кількістю ER+- і FOXP3+-лімфоцитів.
Висновки. В аденокарциномах ендометрія хворих із тривалістю
менопаузи > 10 років встановлено зростання кількості р53+-клітин,
зменшення кількості рецепторів стероїдних гормонів, високу про-
ліферативну активність та збільшення популяції інтратуморальних
FOXP3+-лімфоцитів і ПАМ. Визначені фенотипові особливості РЕ
асоціювалися з низьким ступенем диференціювання та глибокою ін-
вазією пухлини у міометрій, що свідчить про більш агресивний пере-
біг захворювання у групі пацієнток у менопаузі порівняно із пацієнт-
ками зі збереженою менструальною функцією, що необхідно врахо-
вувати при призначенні відповідного лікування.
АНАЛІЗ ВІДПОВІДНОСТІ РЕЖИМІВ ЛІКУВАННЯ
ХВОРИХ НА РАК МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ
МІЖНАРОДНИМ КЛІНІЧНИМ НАСТАНОВАМ
ТА ЛОКАЛЬНИМ ЛІКУВАЛЬНИМ ПРОТОКОЛАМ
Р.І. Верещако, О.С. Зотов, А.А. Мінасян
Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, Київ
minasianann@gmail.com
Вступ. Інтеграція України в Європейський простір передбачає
впровадження принципів доказової медицини в практику охорони
здоров’я з метою оптимізації медичної допомоги з позицій ефектив-
ності, якості та безпеки. Найважливіший інструмент цього проце-
су — розробка і застосування клінічних рекомендацій (настанов) з діа-
гностики та лікування найпоширеніших пухлинних уражень. Ґрун-
туючись на розроблених (або адаптованих) клінічних настановах і
стандартах, фахівці розробляють регіональний (локальний) клінічний
протокол діагностики і лікування, який враховує організаційні, ре-
сурсні особливості надання медичної допомоги в області чи окремо-
му лікувально-профілактичному закладі. І досі підготовка, створен-
ня і найголовніше — практичне застосування зазначених докумен-
тів в Україні має низку принципових методичних недоліків (Росс Г.,
Новічкова О. та ін., 2006).
Мета: визначити відповідність проведених програм лікування
хворих на рак молочної залози (РМЗ) міжнародним рекомендаці-
ям (європейським та американським) і чинним локальним прото-
колам клінічної бази.
Об’єкт і методи. Дані програм лікування отримані шляхом опра-
цювання та аналізування медичної документації 37 хворих на РМЗ
(з яких T1N0M0 — 12, Т1N1M0 — 5, T1N2M0 — 2, Т2N0M0 — 8,
T2N1M0 — 2, T2N2M0 — 3, T2(2)N0M0 — 2, T3N0M0 — 1, T4N1M0 —
1, T4N2M0 — 1 випадок), які проходили лікування в 2014–2015 рр.
у клініці кафедри онкології Національного медичного університету
ім. О.О. Богомольця на базі Київського міського клінічного онколо-
гічного центру (КМКОЦ). Проведено порівняння фактично засто-
сованих у пацієнток програм ад’ювантної терапії з локальними про-
токолами КМКОЦ, рекомендаціями Санкт-Галленського консенсу-
су (http://www.oncoconferences.ch) та National Comprehensive Cancer
Network (NCCN, www.nccn.org), які визначалися за допомогою елек-
тронної програми adjuvant (www.adjuvantonline.com).
Результати аналізу наведено в таблиці.
Лікування Фактичні
значення
Рекомендації
NCCN
Санкт-
Галленський
консенсус
Локальні
прото-
коли
Ад’ювантна
поліхіміотерапія
(ПХТ) не показана
2 2 4 2
FAC, АС, СМF 31 16 15 15
Таксанвмісні про-
грами 4 15 15 10
Таксанвмісні про-
грами після FISH-
аналізу
0 4 3 3
Неоад’ювантна ПХТ − − − 7
Гормонотерапія 13 13 13 13
Фактичне застосування низьковартісних програм ад’ювантної те-
рапії (АС, СМF, FAC) є в 2 рази частішим, ніж рекомендується провід-
ними Європейськими стандартами; таксанвмісних режимів — втричі
ÎÍÊÎËÎÃÈß • Ò. 17 • ¹ 3 • 2015
ÒÅÇÈÑÛ ÍÀÓ×ÍÛÕ ÄÎÊËÀÄÎÂ
180
рідшим за рекомендовану частоту. Хворі отримували гормонотерапію
згідно з усіма рекомендаціями. Відсутність показань до ад’ювантної
ПХТ виправдовує себе майже в 100% випадків.
Висновки. Широке використання низьковартісних програм
ад’ювантної ПХТ частково пов’язане з недостатнім фінансуванням лі-
кувально-профілактичних закладів. Недосконалість розроблених ло-
кальних протоколів призводить до зниження якості надання медичної
допомоги онкологічним хворим, яке, в свою чергу, впливає на відда-
лені результати терапії. Подальша оцінка якості медичних стандар-
тів і протоколів лікування має здійснюватися з використанням опи-
тувальника AGREE II. Локальні протоколи потребують подальшого
удосконалення та гармонізації з національними клінічними настано-
вами і рекомендаціями провідних світових онкологічних організацій.
РОЛЬ ТОРАКОСКОПІЇ ТА МЕДІАСТИНОСКОПІЇ
В ДІАГНОСТИЦІ І ЛІКУВАННІ ХВОРИХ НА РАК
МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ
Р.І. Верещакo¹, О.М. Клюсов², М.Ф. Анікусько², С.П. Завертиленко²,
Р.В. Швидак², Ю.О. Тимовська¹, І.С. Бацей¹,²,
Д.О. Токар², О.О. Піскорський¹
¹Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця
²Київський міський клінічний онкологічний центр, Київ
romver@i.ua
Вступ. Рак молочної залози (РМЗ) — пухлина з вираженим
метастатичним потенціалом. Успіх у лікуванні хворих із метаста-
зуючим РМЗ залежить не лише від молекулярно-біологічних осо-
бливостей пухлини, але й від ступеня поширення пухлинного про-
цесу. Виявлення метастатичних вогнищ на етапі, коли ще відсутні
клінічні симптоми, важливе для початку адекватного лікування та
отримання тривалого контролю над захворюванням. Однак вогни-
щеві зміни можуть бути спричинені не лише пухлинним процесом.
За даними доступної літератури та власним досвідом, метастатич-
не ураження плеври може бути маніфестацією рецидиву РМЗ. Цито-
логічне дослідження вмісту плевральної порожнини не завжди задо-
вольняє потреби онкологів через досить високий відсоток псевдонега-
тивних висновків і відсутність можливості додаткового гістологічного
дослідження пухлини. Необхідність виконання гістологічного дослі-
дження біоптату плеври зумовлена важливістю імуногістохімічного
дослідження та потребою проводити диференційну діагностику ура-
ження плеври. Тому морфологічна верифікація є не лише важли-
вим етапом діагностики, а й основою для індивідуалізованої терапії.
Мета: підвищення рівня діагностики метастазуючого РМЗ.
Об’єкт і методи. У 2014–2015 рр. у клініці онкології Національно-
го медичного університету ім. О.О. Богомольця 23 пацієнткам із РМЗ
була виконана торакоскопія (n = 18) та медіастино скопія (n = 5). По-
казанням до виконання торако скопії та біопсії плеври була наявність
вільної рідини у плевральній порожнині за даними рентгенографії,
ультрасонографії чи комп’ютерної томографії. Серед вищезазначених
випадків у 3 пацієнток діагноз РМЗ встановлено вперше, а у 15 хво-
рих наявність вільної рідини у плевральній порожнині трактували як
рецидив захворювання. Шийну медіастино скопію виконували у хво-
рих, у котрих при контро льному моніторингу за допомогою онкомар-
керів СА15–3 виявлено підвищення їхнього рівня в 1,5–3,0 раза по-
рівняно з нормою. Під час рентгенографії, ультрасонографії та ос-
теосцинтиграфії вогнищевих змін не виявлено. Хворим проведено
позитронно-емісійну томографію та комп’ютерну томографію. Ви-
явлено вогнищеве накопичення радіофармпрепарату в лімфатичних
вузлах середостіння.
Результати. При проведенні торакоскопії метастатичне ура-
ження плеври діагностовано у 2 із 3 пацієнток із вперше встанов-
леним діагнозом РМЗ; із 15 хворих із підозрою на рецидив метаста-
тичне ураження плеври підтверджено у 12. Результати медіастинос-
копії: під час морфологічного дослідження у лімфатичних вузлах
3 пацієнток виявлено метастази РМЗ, призначено системну про-
типухлинну хіміотерапію. У 2 хворих при морфологічному дослі-
дженні видалених лімфатичних вузлів виявлено зміни, характерні
для антракозу, неспецифічного запального процесу. В однієї з цих
пацієнток підвищення рівня онкомаркера було пов’язане з ревма-
тизмом, в іншої — із післяпроменевим пульмонітом тяжкого сту-
пеня. Усі хворі отримують лікування згідно з основним діагнозом
і супутньою патологією.
Висновки. Торакоскопія та шийна медіастиноскопія завдяки бі-
опсії парієтальної плеври та лімфатичних вузлів середостіння з ме-
тою морфологічної верифікації є важливим етапом діагностики,
який дозволяє виключити чи підтвердити наявність метастатич-
ного ураження як первинного, так і рецидивуючого РМЗ. Це на-
дає додаткові переваги для подальшого лікування, а також запо-
бігає необґрунтованому призначенню спеціальної терапії хворим
без рецидиву РМЗ.
ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЯ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ
У ХВОРИХ НА РАК І САРКОМУ МОЛОЧНОЇ
ЗАЛОЗИ Т1‒Т2 СТАДІЇ
І.Й. Галайчук, Л.В. Нітефор, О.Р. Туманова
Тернопільський державний медичний університет
ім. І. Горбачевського, Тернопіль
halaychuk@gmail.com
Вступ. Основними операціями, які виконують у хворих на пер-
винний рак молочної залози (РМЗ) у репродуктивному віці, є:
маст ектомія, білатеральна мастектомія з реконструкцією, органо-
збережні операції (резекція залози з лімфаденектомією), оваріек-
томія, екстирпація матки з додатками. За даними Національного
канцер-реєстру України станом на 2014 р., РМЗ І–ІІ стадії діагнос-
тували у 77,4% пацієнток. Виходячи з цього, можна прогнозувати
значне зростання частки органозбережних операцій у комплексно-
му лікуванні хворих зі злоякісними пухлинами молочної залози.
Мета: оцінити можливості проведення органо збережних опе-
рацій у хворих на рак і саркому молочної залози при стадії Т1–Т2.
Об’єкт і методи. У дослідження включено 39 пацієнток ві-
ком від 30 до 76 років: 21 — віком до 50 років (середній вік 39,5 ±
1,5 року), 18 — старше 50 років (58,0 ± 0,7 року). РМЗ І стадії ді-
агностовано у 11, ІІА — у 10, ІІВ — у 7, ІІІА — у 6 хворих, ангіо-
саркому — у 5 пацієнток. Морфологічну верифікацію отримували
шляхом тонкоголкової та трепан-біопсії пухлини. У 24 пацієнток
проведено неоад’ювантні цикли (2–4) цитостатичної хіміотерапії
з подальшою променевою терапією (60Co) дрібними (16 хворих)
або крупними (8 хворих) фракціями у дозі 33–40 Гр. У 15 пацієнток
променеву терапію застосовували лише у післяопераційний пері-
од на оперовану молочну залозу і зони регіонарного лімфовідтоку,
залежно від результатів гістологічного дослідження лімфатичних
вузлів. На основі клінічних і сонографічних досліджень вимірюва-
ли об’єм молочної залози і об’єм пухлини, визначали їх співвідно-
шення на момент встановлення діагнозу та після неоад’ювантної
терапії. Онкопластичні органо збережні операції виконано з до-
триманням правил абластики і антибластики під візуальним, ци-
тологічним і гістологічним контролем країв резекції. Планування
таких операцій ґрунтувалося на отриманні позитивної динаміки
зменшення об’єму пухлинної маси в молочній залозі.
Результати. За даними УЗД встановлено зменшення (на 40–
80%) «сонографічно активної» паренхіми пухлин після проведен-
ня неоад’ювантних циклів поліхіміо- та променевої терапії. Пато-
гістологічними дослідженнями виявлено значну девіталізацію пух-
лин із заміщенням їх паренхіми сполучною тканиною на 60–70%
в 10 різних полях зору. Післяопераційні ускладнення (набряк опе-
рованої молочної залози у 66,7% хворих, лімфостаз верхньої кін-
цівки — 20,5%, сероми — 36,0%, біль і тугорухомість у плечовому
суглобі — 38,5%) не залежали від схем неоад’ювантного лікуван-
ня. Період спостереження становив від 1 до 5 років, за цей час у 3
(7,7%) пацієнток встановлено прогресування хвороби з метастатич-
ним ураженням юкстарегіонарних лімфатичних колекторів і легень.
Висновки. 1. Органозбережні операції у хворих на РМЗ можна
безпечно виконувати після комбінованої неоад’ювантної хіміопро-
меневої терапії. 2. Неоад’ювантна променева терапія не підвищує
частоти хірургічних ускладнень після виконання органозбережних
операцій, тому її недоцільно вилучати зі схеми передопераційних
методів лікування при РМЗ.
ОЦІНКА ІНФОРМАТИВНОСТІ РЯДУ КЛІНІКО-
МОРФОЛОГІЧНИХ І ГЕНЕАЛОГІЧНИХ
ПОКАЗНИКІВ У ХВОРИХ НА ЗАЛОЗИСТУ
ГІПЕРПЛАЗІЮ ТА РАК ЕНДОМЕТРІЯ
КИЇВСЬКОГО РЕГІОНУ
Н.М. Глущенко, І.П. Несіна, Н.П. Юрченко, Л.Г. Бучинська
Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології
ім. Р.Є. Кавецького НАН України, Київ
laboncogen@yandex.ua
Вступ. Вивчення проблеми патогенезу передпухлинних про-
цесів і раку ендометрія (РЕ) є актуальним завданням сучасної он-
кології та зумовлено підвищенням захворюваності на цей вид раку.
ÒÅÇÈÑÛ ÍÀÓ×ÍÛÕ ÄÎÊËÀÄÎÂ
181ÎÍÊÎËÎÃÈß • Ò. 17 • ¹ 3 • 2015 181
Відомо, що трансформація гіперплазованого епітелію матки у зло-
якісний є одним із шляхів розвитку РЕ, проте досі не визначено
найбільш інформативні клініко-генетичні характеристики хворих
із залозистою гіперплазією ендометрія (ЗГЕ) та РЕ, які б дозво-
лили виділити фактори ризику малігнізації епітелію ендометрія.
Мета: визначити міру інформативності клінічних, генеалогіч-
них і морфологічних факторів ризику виникнення РЕ.
Об’єкт і методи: клiнiко-генеалогiчний, морфологiчний, ма-
тематико-статистичний та оцiнка iнформативностi за критерiєм
Кульбака (J). Електронну базу даних (БД) створено на основі
клiнiко-генеалогiчних і морфологiчних відомостей про 791 паці-
єнтку Київського регіону, серед яких 264 хворі із ЗГЕ і 527 — РЕ І–
ІІ стадії. Середній вік пацієнток із ЗГЕ становив 48,0 ± 0,5 року,
хворих на РЕ — 58,1 ± 0,4 року.
Результати. На сьогодні відома низка факторів ризику ви-
никнення РЕ, проте залишається відкритим питання щодо внеску
кожного окремо взятого чинника і їх комбінацій у розвиток РЕ. БД
включала таку інформацію щодо хворих із ЗГЕ та РЕ: 1) загальний
клінічний анамнез: вік, відомості про перенесені захворювання,
у тому числі інфекційні; ріст, маса тіла, показники артеріального
тиску, захворюваність на цукровий діабет, ожиріння, аденоматоз
і поліпоз ендометрія, фіброміома матки та ін.; 2) генеалогічний
анамнез: наявність пухлин у родичів І та ІІ ступеня спорідненос-
ті відносно пробанда; 3) дані щодо контакту зі шкідливими чин-
никами середовища (хімічної, фізичної та біологічної природи);
4) особливості гінекологічного анамнезу: менархе, перебіг і пору-
шення менструального циклу, характеристика менопаузального
періоду, кількість пологів, медичних абортів, викиднів, мертвона-
роджених дітей, позаматкових вагітностей. На основі аналізу ін-
формації у БД визначена інформацiйна мiра за Кульбаком систе-
ми клiнiко-генеалогічних та морфологiчних ознак і встановлено
найбільш значущі (більше порогового значення 0,5) показники:
діагностування РЕ у віці до 45 років; наявність мітозів, у тому чис-
лі патологiчних; дисфункціональні маткові кровотечі та кровотечі
у менопаузі; аденоматоз; ожиріння III–IV ступеня. Слід зазначи-
ти, що хоча інформативність статусу сімейної історії раку, а саме
агрегація у родоводах раку органiв жiночої репродуктивної сис-
теми (J = 0,37), не доcягала порогового значення, цей коефіцієнт
свідчить про певний генетичний ризик розвитку раку у пацієнтів
із гiперпластичними процесами ендометрiя.
Висновки. Застосування методу інформаційної статистики для
аналізу клініко-морфологічних і генеалогічних ознак дозволило
визначити комплекс факторів ризику виникнення РЕ на фоні за-
лозистої гіперплазії.
ФУНКЦІОНАЛЬНІ УРАЖЕННЯ ПЕРИФЕРИЧНИХ
НЕРВІВ У ХВОРИХ НА РАК МОЛОЧНОЇ
ЗАЛОЗИ, ЗУМОВЛЕНІ ЗАСТОСУВАННЯМ
ПАКЛІТАКСЕЛУ
С.І. Голотюк, І.С. Голотюк, А.Є. Крижанівська, С.С. Горошко
ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»
Івано-Франківський обласний клінічний онкологічний диспансер,
Івано-Франківськ
2464343@i.ua
Актуальність. При застосуванні таксанів у схемах лікування
хворих на рак молочной залози (РМЗ) часто виникає периферична
нейропатія, яку поглиблено вивчають, але досі недостатньо даних
щодо її симптомів і впливу на якість життя пацієнтів.
Мета: вивчення нейротоксичної дії паклітакселу, який за-
стосовується у схемах лікування хворих на РМЗ, та його здат-
ності впливати на центральну нервову систему із розвитком цен-
тральної ней ропатії.
Об’єкт і методи. Обстежено 20 пацієнток із діагнозом РМЗ T
1-
4
N
1-3
M
0
, які отримували неоад’ювантну поліхіміотерапію (ПХТ)
за схемою АТ: паклітаксел (175 мг/м2 довенно 1-й день), доксору-
біцин (60 мг/м2 довенно 1-й день). Обстеження проводили до по-
чатку лікування і після другого циклу ПХТ. Усім пацієнткам про-
водили оцінку неврологічного статусу. З метою визначення загаль-
ного стану хворих застосовували шкалу ВООЗ — ECOG та індекс
якості життя (індекс Карновського). Оцінку якості життя прово-
дили за допомогою опитувальника EQ-5D, доповненого візуаль-
ною аналоговою шкалою, на якій пацієнт самостійно оцінює стан
власного здоров’я. Визначення ступеня тяжкості індукованої па-
клітакселом периферичної ней ропатії проводили згідно з крите-
ріями токсичності CTC-NCI version 2.0.
Результати. На час неврологічного обстеження після друго-
го циклу ПХТ найчастішими проявами були зниження больової
(60%), температурної (40%), вібраційної (20%) та пропріоцептив-
ної (50%) чутливості, а також зменшення глибоких сухожилко-
вих рефлексів (50%). Ці прояви свідчать про токсичне ураження
нервових волокон — як малого, так і великого діаметра. У 4 (20%)
із 20 пацієнток були скарги на м’язову слабкість дистального ха-
рактеру, що, згідно з градацією за критеріями токсичності, від-
повідає І ступеню моторної нейропатії. Відповідно до критеріїв
токсичності у 20% хворих встановлено сенсорну нейропатію ІІІ,
у 30% — ІІ і у 30% — І ступеня тяжкості. Згідно зі шкалою ВООЗ
(ECOG) 4 (20%) пацієнткам присвоєно оцінку «2», 5 (25%) — оцін-
ку «1». За індексом Карновського стан 70% хворих оцінено як 90%,
20% — як 80%. Згідно з опитувальником EQ-5d 50% пацієнток оці-
нили свій стан здоров’я у 8 балів, 40% — у 9 і 10% — в 1 бал. За ві-
зуальною аналоговою шкалою свій стан як 90% оцінили 4 (20%),
як 80% — 8 (40%), як 70% — 6 (30%), як 60% — 2 (10%) пацієнтки.
Висновок. Отримані результати вказують на виражену нейро-
токсичну дію паклітакселу, що потребує особливої уваги із пошу-
ком шляхів профілактики та корекції. Терапія нейротоксичності
має в основ ному емпіричний характер і проводиться при помір-
ному (ІІ) ступені порушень. Однак, як показує практика, у тих ви-
падках, коли симптоми периферичної нейротоксичності погіршу-
ють якість життя пацієнток, лікування слід починати вже при по-
рушеннях I ступеня.
МЕТАСТАТИЧНЕ УРАЖЕННЯ ГОЛОВНОГО
МОЗКУ У ХВОРИХ НА РАК МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ
ТА ЙОГО ЗВ’ЯЗОК З РЕЦЕПТОРНИМ СТАТУСОМ
ПЕРВИННОЇ ПУХЛИНИ
Є.С. Готько, С.В. Жеро, В.Я. Ігнатко, Н.Є. Погорєлова
ДВНЗ «Ужгородський національний університет», Ужгород
viktor.ignatko@uzhnu.edu.ua
Вступ. Рак молочної залози (РМЗ) займає перше місце у структурі
онкологічної захворюваності жіночого населення України та смерт-
ності жінок від онкологічних захворювань. Метастазування РМЗ
у головний мозок є одним із найнесприятливіших варіантів клініч-
ного перебігу захворювання. Ефективні методи контролю мозкових
метастазів наразі відсутні або недоступні основному загалу пацієн-
тів. На даний час відсутні прогностичні фактори ризику метастазу-
вання у головний мозок у хворих на РМЗ. Тому пошук предикто-
рів метастатичного ураження головного мозку при РМЗ заслуговує
на подальшу розробку. Дотепер не з’ясовано вплив особливостей ре-
цепторного статусу пухлин молочної залози на розвиток метастазів
у головному мозку.
Мета: оптимізація ранньої діагностики метастазів у головно-
му мозку у хворих на РМЗ шляхом виділення груп ризику за допо-
могою прогностичних факторів, що спираються на доступні імуно-
гістохімічні маркери.
Об’єкт і методи. Проведено ретроспективне дослідження у групі
із 45 хворих на РМЗ із метастазами в головному мозку, яким на ета-
пі первинної діагностики було проведене імуногістохімічне дослі-
дження первинної пухлини (рецептори ER, PgR, Her/neu) в період
з 2006 по 2014 р. У дослідження включені хворі віком від 31 до 75 ро-
ків, середній вік пацієнтів — 52,4 ± 11,0 року. Пацієнток розподілено
на 3 групи відповідно до результатів імуногістохімічного досліджен-
ня: люмінальний (А та В), Her2/neu-позитивний і тричі негативний
типи. Розраховано період від дати встановлення діагнозу РМЗ до часу
виявлення метастазів у головному мозку у вказаних групах (disease-
free interval — DFI).
Результати. Час від дати встановлення діагнозу РМЗ до виявлен-
ня метастатичного ураження головного мозку варіював у широких
межах у всіх трьох групах (від 1 до 88 міс в усій вибірці). Мінімальні
коливання та найкоротший DFI спостерігали у групі хворих із Her2/
neu-позитивними пухлинами (21,1 ± 4,6 міс). Група пацієнток із РМЗ
тричі негативного типу мала довший DFI (24,1 ± 15,4 міс), при пух-
линах люмінального типу (А та В) період від дати встановлення діа-
гнозу РМЗ до виявлення метастатичного ураження головного мозку
був найдовшим — 30,7 ± 27,5 міс.
Висновки. Наші дані дозволяють віднести до груп підвищено-
го ризику щодо метастазування у головний мозок хворих на РМЗ
із Her2/neu-позитивними та тричі негативними пухлинами. Дещо
менший ризик метастазування в головний мозок у хворих із люмі-
нальним типом (А та В).
ÎÍÊÎËÎÃÈß • Ò. 17 • ¹ 3 • 2015
ÒÅÇÈÑÛ ÍÀÓ×ÍÛÕ ÄÎÊËÀÄÎÂ
182
ДІАГНОСТИЧНІ АСПЕКТИ МЕТАХРОННОГО РАКУ
МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ
Є.С. Готько, Д.Й. Цигика, С.В. Жеро
ДВНЗ «Ужгородський національний університет», Ужгород
yhotko@gmail.com
Вступ. Протягом останніх десятиліть дедалі частіше виявляють
нові випадки метахронного раку молочної залози (РМЗ). Багато ві-
тчизняних та закордонних дослідників зауважують, що однією з при-
чин збільшення кількості хворих на цю форму раку є покращення
можливостей виявлення цієї патології. Однак, незважаючи на удо-
сконалення методів діагностики та вивчення етіологічних чинни-
ків, виживаність пацієнток із двобічним ураженням молочних залоз
достовірно нижча порівняно з хворими з однобічним процесом. За-
порукою успішного лікування будь-якого раку, у тому числі й мета-
хронного РМЗ, є раннє виявлення. В Україні показники раннього
діагностування первинних пухлин гірші, ніж у розвинених країнах,
про що свідчать статистичні дані. Проте якою є ситуація з виявлен-
ням метахронних пухлин, зокрема молочної залози, нам не відомо,
адже статистичний аналіз такого типу не ведеться.
Мета: визначити найбільш значущі фактори ризику розвитку
метахронного РМЗ, оцінити якість моніторингу таких хворих і рі-
вень раннього діагностування метахронного РМЗ в умовах спеціалі-
зованих онкологічних закладів України.
Об’єкт і методи. В основу роботи покладено ретроспектив-
ний і проспективний аналіз результатів діагностики хворих на мета-
хронний РМЗ. У дослідження включено 195 пацієнтів із метахрон-
ним РМЗ, які отримували лікування в період 1995–2011 рр. Вибірку
пацієнток проводили в онкологічних установах 7 областей України.
Для оцінки якості моніторингу хворих на РМЗ порівнювали стадію
захворювання при виявленні первинної та метахронної пухлини.
Результати. Нами встановлено, що найбільш значущими клі-
ніко-морфологічними факторами, які впливають на вірогідність
виникнення білатерального РМЗ, є менструальний статус пацієн-
ток (р = 0,00007703), стадія розвитку першої пухлини молочної за-
лози (р = 0,000015), ступінь ураження регіонарних лімфатичних вуз-
лів (р = 0,00006915) і розмір новоутворень (р = 0,000112) на момент
виявлення першої пухлини молочної залози. Наявність в анамнезі
крупнофракційного опромінення з приводу унілатерального РМЗ
призводить до значущого зростання ризику розвитку білатерально-
го (р = 0,00779).
Хворих на метахронний РМЗ при першому захворюванні роз-
поділили за стадією таким чином: І — 25,6%, ІІА — 40,5%, ІІВ —
18,5%, ІІІА — 8,7%, ІІІВ — 6,7%. Та сама група жінок при виявлен-
ні метахронної пухлини: стадія І — 25,8%, ІІА — 35,1%, ІІВ — 23,2%,
ІІІА — 6,7%, ІІІВ — 5,7%, ІV — 3,5%. Наведені показники свідчать
про те, що первинну пухлину РМЗ частіше, ніж метахронну, виявля-
ли на ранніх стадіях. Якщо у випадку первинного РМЗ тягар діагнос-
тики в основному лягає на плечі первинної ланки охорони здоров’я,
то хворі на метахронний РМЗ вже перебувають під спостереженням
у спеціалізованих лікувальних закладах, тому рівень раннього вияв-
лення має бути вищим. Адже, крім професійної онкологічної насто-
роженості лікарів-онкологів, така сама уважність має бути притаман-
на і жінкам, які отримали лікування з приводу РМЗ.
Висновки. Оптимальний алгоритм моніторингу групи пацієнтів
підвищеного ризику виникнення білатерального РМЗ за перші 5 років
спостереження має включати: щомісячні самообстеження, щоквар-
тальні огляди мамолога, ультразвукове дослідження молочних залоз
кожні півроку, щорічний мамографічний контроль.
ПОРІВНЯЛЬНА ОЦІНКА
РЕЗУЛЬТАТІВ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА РАК
ПЕРЕДМІХУРОВОЇ ЗАЛОЗИ НЕСТЕРОЇДНИМ
АНТИАНДРОГЕНОМ У СТАНДАРТНІЙ
І РЕДУКОВАНІЙ ДОЗІ
В.М. Григоренко¹, С.С. Волков¹, Р.О. Данилець¹, М.В. Вікарчук¹,
А.М. Вальчишин²
¹ДУ «Інститут урології Національної академії медичних наук
України», Київ
²Івано-Франківський національний медичний університет,
Івано-Франківськ
sergeyvolkovmd@gmail.com
Вступ. Антиандрогенна терапія — основний метод паліативного
лікування при раку передміхурової залози (РПЗ). Частота побічних
явищ і висока вартість лікування потребує перегляду загальноприй-
нятих доз і режимів прийому гормональних препаратів.
Мета: порівняти результати терапії хворих на РПЗ нестероїд-
ним антиандрогеном у редукованій і стандартній дозі з метою опти-
мізації лікування.
Об’єкт і методи. У дослідження залучено 112 хворих на РПЗ ІІ–IV
стадії. Усі пацієнти пройшли уніфіковану програму обстежень. Про-
ведено: загальноклінічні лабораторні дослідження, біопсію передмі-
хурової залози (ПЗ) з морфологічною верифікацією, визначення рів-
ня сироваткового простатспецифічного антигену (ПСА), пальцеве
ректальне дослідження, урофлоуметрію, ультразвукове досліджен-
ня (УЗД), магнітно-резонансну томографію чи комп’ютерну томо-
графію органів малого таза, дослідження гормонального стану — рі-
вень тестостерону, лютеїнізуючого гормону, тестостерон-естрадіол-
зв’язуючого глобуліну, фолікулостимулюючого гормону, індекс
вільного тестостерону, а також додаткові обстеження за показання-
ми. За даними трансректальної мультифокальної пункційної біопсії
ПЗ, у всіх хворих гістологічно підтверджено наявність аденокарци-
номи ПЗ. Залежно від методики проведення антиандрогенної тера-
пії пацієнтів розподілили на 2 групи.
У дослідну групу увійшли 28 хворих, що отримували флутамід
у редукованій дозі (125 мг 4 рази на добу), у групу контролю — 84 паці-
єнти, що прий мали флутамід у стандартній дозі (250 мг 3 рази на добу).
До лікування рівень ПСА становив у середньому 46,6 ± 5,9 нг/мл у до-
слідній групі та 40,2 ± 6,9 нг/мл— у групі контролю. Усі хворі мали
іритативну та обструктивну симптоматику різної інтенсивності, збіль-
шення об’єму ПЗ за даними УЗД. Ефективність лікування оцінюва-
ли 1 раз на 3 міс. Середній час спостереження становив 77,4 ± 36,6 та
64,9±36,6 міс відповідно в першій і другій групі.
Результати. За час спостереження померли 65 (58%) із 112 хво-
рих: 14 (50%) — у дослідній групі та 51 (60,7%) — у групі контролю.
Медіана виживаності досягла 96 та 78 міс відповідно. Вірогідної різ-
ниці між групами при порівнянні загальної та канцерспецифічної ви-
живаності не виявлено (p > 0,05). В обох групах пацієнтів відмічали
зниження інтенсивності скарг, достовірне покращення урофлоуме-
тричних показників, зменшення об’єму ПЗ. Достовірної різниці між
групами у змінах вказаних показників у динаміці не відмічено. У хво-
рих дослідної групи частота побічних реакцій була нижчою на 62%.
Висновки. Ефективність лікування флутамідом у стандартній і ре-
дукованій дозі була подібною (симптоматика, результати пальцевого
ректального дослідження, УЗД ПЗ, урофлоуметрії, гормональних до-
сліджень) як за найближчими, так і за віддаленими результатами. Ре-
дукція дози флутаміду зменшує частоту побічних проявів лікування
та не знижує загальну і канцерспецифічну виживаність.
АПРОБАЦІЯ ТЕСТ-СИСТЕМИ,
СКОНСТРУЙОВАНОЇ НА ОСНОВІ КУРЯЧИХ
ЕМБРІОНАЛЬНИХ БІЛКІВ, ДЛЯ ДІАГНОСТИКИ
ТА МОНІТОРИНГУ РАКУ МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ
Г.В. Діденко, В.М. Базась, О.О. Гаращенко, А.П. Кузьменко,
Є.Г. Шпак, О.О. Круць, Г.П. Потебня
Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології
ім. Р.Є. Кавецького НАН України, Київ
Gennadij_D@mail.ru
Вступ. Ефективність протипухлинної терапії багато в чому зале-
жить від ранньої діагностики неопластичного процесу. Залишається
актуальною розробка ефективних методів для скринінгу пухлинної
патології у широких мас населення. На сьогодні існує панель діагнос-
тичних онкомаркерів, які використовують для діагностики та моні-
торингу пухлинного процесу, але практично кожен із них має певні
недоліки (низька специфічність, недостатня чутливість, відсутність
кореляції між динамікою (підвищенням/зниженням) маркера та роз-
витком (ростом/регресом) пухлини). Тому питання одержання більш
ефективних маркерів пухлинного процесу є досить актуальним. Од-
ним із напрямів такого пошуку може бути використання онкофеталь-
них, або ембріоспецифічних білків, оскільки їх реекспресія часто су-
проводжує процес трансформації нормальної клітини у злоякісну.
Мета: експериментальна розробка та апробація оригінальної
тест-системи, сконструйованої з використанням курячих ембріо-
нальних білків, для діагностики та моніторингу пухлинної патоло-
гії молочної залози.
Об’єкт і методи. За допомогою низки біохімічних методів отри-
мано фракцію курячих ембріональних білків (з молекулярною масою
від 60 до 100 кДа), які в подальшому були використані для констру-
ÒÅÇÈÑÛ ÍÀÓ×ÍÛÕ ÄÎÊËÀÄÎÂ
183ÎÍÊÎËÎÃÈß • Ò. 17 • ¹ 3 • 2015 183
ювання тест-системи. Досліджено 56 сироваток крові (СК) пацієн-
ток із фіброаденомою та раком молочної залози (РМЗ) у різних ста-
діях. Контролем були СК 20 жінок-донорів. Тест проводили з вико-
ристанням імуноферментного аналізу (ІФА).
Результати. При тестуванні СК хворих із патологією молоч-
ної залози в ІФА отримано такі результати: а) у 60% випадків реак-
тивність СК пацієнток із РМЗ майже в 2 рази перевищувала цей по-
казник у донорів; б) підвищення реактивності СК збігалося зі збіль-
шенням стадійності процесу (від стадії І до ІІІ), але реактивність СК
різко знижувалася у пацієнток з РМЗ IV стадії; в) реактивність СК
пацієнток із фіброаденомою молочної залози втричі перевищувала
реактивність СК донорів.
Висновок. Одержані результати свідчать про перспективність по-
дальшого дослідження сконструйованої тест-системи для скринінгу
та моніторингу хворих на РМЗ у процесі лікування.
ПЕРСОНАЛИЗИРОВАННЫЙ ПОДХОД
В ЛЕЧЕНИИ БОЛЬНЫХ РАКОМ ЭНДОМЕТРИЯ:
ВЗГЛЯД ХИМИОТЕРАПЕВТА
В.Г. Дубинина, О.В. Кузнецова, А.И. Рыбин
Одесский национальный медицинский университет, Одесса
Персонализированный подход к выбору метода лечения являет-
ся одним из новых направлений в терапии ряда онкологических за-
болеваний. Он основан не на общепринятых данных о наибольшей
эффективности и безопасности той или иной схемы химиотерапии
или современной таргетной терапии, а зависит прежде всего от инди-
видуальных генетических особенностей пациента. На сегодня в мире
сложилась определенная тактика лекарственного лечения больных
с раком эндометрия (РЭ). Выбор схемы терапии зависит от гистоло-
гического варианта первичной опухоли, распространенности опухо-
левого процесса, возраста больной, наличия коморбидности, а так-
же ряда других факторов.
Наиболее распространенным методом системной терапии РЭ
считается гормонотерапия прогестинами, а также ингибиторами
ароматазы и/или тамоксифеном, которые с успехом применяют
при рецидивах и/или диссеминированном процессе. Адъювант-
ная гормонотерапия РЭ ранних стадий неэффективна. Гормоно-
терапия целесо образна при высокодифференцированном эндо-
метриоидном варианте РЭ с положительным статусом рецепторов
эстрогена и прогестерона. В противном случае пациентка с рас-
пространенным РЭ нуждается в проведении только химиотера-
пии. Таким образом, персонализированный подход к лечению па-
циенток с РЭ в первую очередь должен быть направлен на поиск
вероятного предиктора эффективности гормонотерапии. Имму-
ногистохимическое исследование (ИГХ) должно быть выполнено
у каждой пациентки обязательно вне зависимости от стадии забо-
левания и объема планируемого лечения. В случае рецидива опу-
холи или диссеминации процесса врач-химиотерапевт не может
вовремя начать специальное лечение без результатов ИГХ. Время,
потраченное пациентом на ожидание результатов исследования,
играет против него. Следовательно, игнорирование онкогинеко-
логами проведения ИГХ в ранний послеоперационный период
приводит к назначению химиотерапевтами эмпирическим путем
неоправданного лекарственного лечения и ведет к сокращению
продолжительности жизни пациентки. Кроме того, при проведе-
нии химиотерапии у больных РЭ наиболее эффективны таксаны,
производные платины и антрациклины, обладающие широким
спектром токсических проявлений и осложнений, что значитель-
но ограничивает возможность их назначения пациенткам пожи-
лого возраста. Частота частичных и полных ремиссий при гормо-
нотерапии больных диссеминированным РЭ составляет 11–19%,
а стабилизации опухолевого процесса — 15–52%. Эффективность
монохимиотерапии доксорубицином диссеминированного РЭ со-
ставляет 25% по сравнению с комбинацией паклитаксела и кар-
боплатина — 43%. Перспективным вариантом лекарственного ле-
чения при распространенном РЭ является комбинированная гор-
монотерапия (медроксипрогестерон и тамоксифен), позволяющая
добиться объективного ответа у 71% больных и повысить общую
выживаемость до 14,5 мес. Многие авторы рассматривают комби-
нированную гормонотерапию в качестве терапии 1-й линии у па-
циенток с распространенным гормонозависимым РЭ.
Выводы. Таким образом, тактика лечения пациенток с РЭ долж-
на основываться на персонализированном подходе, первым этапом
которого является обязательное выполнение ИГХ, а значит, опред-
еление предикторов эффективности лекарственной терапии. Ши-
рокое внедрение в практику ИГХ исследования и его возросшие
возможности дают надежду больным онкологического профиля
на то, что попадание лекарственных препаратов в цель будет мак-
симально точным.
ЛІПОСОМАЛЬНИЙ ДОКСОРУБІЦИН
В НЕОАД;’ЮВАНТНІЙ ХІМІОТЕРАПІЇ РАКУ
МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ
О.С. Дудніченко
Харківська медична академія післядипломної освіти
КЗОЗ «Харківський обласний клінічний онкологічний центр», Харків
dudas_kharkov@ukr.net
Вступ. Радикальність оперативного втручання у хворих на рак
молочної залози (РМЗ) досягається шляхом неоад’ювантної терапії.
Мета: поліпшення ефективності неоад’ювантної хіміотерапії
(НАХТ) шляхом використання ліпосомальної форми доксорубіцину.
Об’єкт і методи. Використовували ліпосомальну форму доксору-
біцину (Біолік, Харків). НАХТ із застосуванням ліпосомального до-
ксорубіцину (ЛД) проведено 64 хворим на РМЗ IIА–IIIA стадії віком
від 27 до 70 років за режимом 30 мг/м2 у 1; 8; 15; 22-й дні. Порівнян-
ням був стандартний режим хіміо терапії АС (доксорубіцин — віль-
на форма 60 мг/м2 з інтервалом 21 день, 4 цикли) у 32 пацієнтів, іден-
тичних за віком і стадією.
Результати. Часткова регресія за RECIST у групі ЛД достовірно
відрізнялася при IIIA стадії — 60% vs. 36,3%. Медіана виживаності була
достовірно вищою у групі ЛД при розмірі пухлини T1 (за TNM-6) —
50,0 vs. 41,5 міс; при Т2 і Т3 — у групах статистично суттєво не відріз-
нялася (37 vs. 35 міс і 32 vs. 29 міс відповідно). Досягнуто скорочення
часу проведення НАХТ із 84 до 22 днів у групі ЛД. Кількість оперова-
них у групі ЛД становила 50,0%, у групі порівняння — 31,5%. Частота
загальної токсичності у хворих у групі ЛД була значно нижчою: ало-
пеція — 20% vs. 100%, нудота/блювання — 7,8% vs. 53,1%, нейтропе-
нія — 4% vs. 10%; кардіотоксичність — 3,9% vs. 18,8%.
Висновки. Однакова ефективність, значно нижча токсичність,
скорочення часу до операції в 4 рази дозволяє застосовувати ліпосо-
мальну форму доксорубіцину як препарат вибору для НАХТ у хво-
рих на РМЗ.
МАРКЕРИ, ЩО ВИЗНАЧАЮТЬ МЕТАСТАЗИ
В КІСТКИ У ХВОРИХ НА РАК ПРОСТАТИ
Ю.В. Думанський1, Є.Д. Єгудіна2, О.В. Синяченко1, Т.Ю. Синяченко1,
Ю.О. Потапов1
1Донецький національний медичний університет ім. Максима
Горького, Красний Лиман
2Дніпропетровська державна медична академія, Дніпропетровськ
oncologdopc@gmail.com
Вступ. Рак простати (РП) — пухлина, що найчастіше метастазує
в кістки. Якщо діагностика кісткових метастазів не викликає значних
труднощів, то критерії їхнього надійного прогнозування залишають-
ся недостатньо розробленими. Перспективним вважають вивчен-
ня пухлиноасоційованих білків і маркерів кісткового метаболізму.
Мета: на підставі штучних електронних мереж, варіаційного,
одно- та багатофакторного дисперсійного, кореляційного й регре-
сійного аналізу виділити найбільш інформативні критерії, що дозво-
лятимуть прогнозувати процеси метастазування в кістковий апарат
і контролювати хід лікувальних заходів у хворих на РП.
Об’єкт і методи. Спостережуваних пацієнтів із РП розподілили
на 2 групи: 1) без метастазів — контрольна; 2) з метастазуванням у кіст-
ки (миска, хребці, ребра, череп) — основна. Для діагностики метаста-
зів використали методи рентгенографії, комп’ютерної й магнітно-ре-
зонансної томографії (апарати «Multix Compact Siеmens», Німеччина,
«Somatom Emotion-6 Siemens», Німеччина, «Gyroscan Intera Philips»,
Нідерланди). У контексті поставленої мети дослідження в крові хво-
рих на РП визначали показники загального, пов’язаного з альбуміном
та іонізованого кальцію, фосфору, магнію, кобальту, міді, заліза, літію,
марганцю, свинцю, стронцію та цинку, активності лужної фосфата-
зи, остеокальцину, кальцитоніну, паратирину, С-реактивного протеї-
ну, фібронектину, феритину, β2-мікроглобуліну, α2-макроглобуліну,
ростових факторів (трансформуючого фактора бета 1, (TFRβ1), тром-
боцитарного (PDGF), інсуліноподібного (IGF), фактора росту ендо-
телію судин (VEGF)), транскрипційного ядерного фактора NFkВ,
інтерлейкінів- 4 і -6, Е- та Р-селектинів. Використовували біохіміч-
ний аналізатор «Olympus-AU640» (Японія), рідер «PR 2100-Sanofi
ÎÍÊÎËÎÃÈß • Ò. 17 • ¹ 3 • 2015
ÒÅÇÈÑÛ ÍÀÓ×ÍÛÕ ÄÎÊËÀÄÎÂ
184
Diagnostic Pasteu» (Франція), спектрометри з індуктивно пов’язаною
аргоновою плазмою «IRIS Intrepid II XDL» та з електрографітовим
атомізатором «SolAAr-Mk2-MOZe» (Велика Британія).
Результати. За своїм характером метастази в кістках розпо-
ділялися на остеолітичні й остеобластні. Інтерлейкін-4 інгібував
утворення остео кластів, інтерлейкін-6, TFRβ1, IGF і паратгор-
мон посилювали проліферацію остеобластів. Через Е-селектин
як адгезивну молекулу і ядерний чинник транскрипції NFkВ від-
бувалося зв’язування пухлинних клітин із кістковим матриксом.
Під дією фібронектину виникала активізація желатиназ (матрик-
сних металопротеїназ-2 і -9), а пригнічувальні антиензимні влас-
тивості мав α2-макроглобулін. У хворих основної групи у крові
був більшим вміст кальцію, лужної фосфатази, остеокальцину,
свинцю, стронцію, фібронектину, інтерлейкіну-6, VEGF і TFRb1
на тлі низького вмісту α2-макроглобуліну. Рівні останніх двох по-
казників (відповідно > 80 нг/мл і < 2 г/л) мали певну прогностич-
ну значущість стосовно розвитку кісткових метастазів, а значен-
ня кальцію < 90 мг/л, остеокальцину > 10 нг/мл та фібронектину
> 900 мкг/мл — щодо тяжкості метастатичного процесу.
Висновки. Мають прогностичне значення та свідчать про на-
явність і тяжкість кісткових метастазів при РП рівні загально-
го кальцію, TFRβ1, α2-макроглобуліну, остеокальцину й фібро-
нектину в крові.
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ
ОПТИМІЗАЦІЇ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА РАК
МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ З ВИСОКИМ РИЗИКОМ
ВИНИКНЕННЯ РЕЦИДИВУ ЗЛОЯКІСНОГО
ПРОЦЕСУ
А.В. Жильчук1, А.Я. Наумець2, Л.Є. Хохлюк2, Л.Ф. Козярчук2,
Ю.Й. Кудрявець3
1Рівненський обласний онкологічний диспансер
2Рівненська обласна лікарня, Рівне
3Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології
ім. Р.Є. Кавецького НАН України, Київ
Вступ. Персоніфікована терапія хворих на рак молочної залози
(РМЗ) потребує створення панелі високочутливих і малоінвазивних
методів прогнозування перебігу хвороби, що дозволило би вчасно
модифікувати тактику лікування. Зокрема, високу ймовірність ви-
никнення рецидиву злоякісного процесу (РЗП) дозволяє визначити
так звана рідка біопсія (liquid biopsy) у вигляді виявлення комплексу
факторів: дисемінованих пухлинних клітин (ДПК) кісткового моз-
ку (КМ) та цитокінового профілю КМ і периферичної крові (ПК).
Об’єкт і методи. Дослідження виконано із залученням да-
них 152 хворих на РМЗ: 33 з них становили історичну вибірку,
у 119 була досліджена ефективність різних варіантів системної те-
рапії. Використано клінічні, цитологічні, імунологічні та статис-
тичні методи в пакеті IBM SPSS Statistics 20.0.
Результати. Ризик виникнення РЗП досліджено на історич-
ному масиві спостережень (n = 33) за допомогою кореляційного
аналізу Пірсона. У матеріалі стернальних пунктатів КМ, отрима-
них у доопераційний період, вивчено наявність цитокератинпози-
тивних ДПК. Одночасно з цим у КМ і ПК проаналізовано рівень
фактора некрозу пухлин (ФНП) і гранулоцитарно-макрофагаль-
ного колонієстимулюючого фактора (ГМ-КСФ). Отримано висо-
кі та статистично значимі показники кореляції (р < 0,05), які свід-
чать, що наявність ДПК у КМ та високий рівень активності ФНП
і ГМ-КСФ у КМ та ПК хворих на РМЗ чітко вказують на надви-
соку вірогідність виникнення РЗП. У 70,6% пацієнтів виявлено
метастази в кістках (р < 0,05), що обґрунтувало застосування біс-
фосфонатів у післяопераційний період.
За допомогою ROC-аналізу визначено граничні значення фак-
торів, при яких підвищується ризик РЗП, що дозволило розділити
пацієнтів основної вибірки (n = 119) на групи за варіантами ком-
бінації факторів ризику. Найбільш достовірним виявився прогноз
на основі показників ДПК і ФНП. Група хворих із ДПК+, ФНП+
була визнана групою надвисокого ризику (частка пацієнтів із РЗП
становила 81,8%), група хворих із ДПК−, ФНП− характеризува-
лися як група сприятливого прогнозу (РЗП — у 8,3%; р < 0,05).
Групи хворих були додатково розділені за варіантами систем-
ної терапії. У групі високого ризику РЗП (ДПК+, ФНП+) (n = 47)
найбільш сприятливим виявилося лікування за схемою В (АС → Р
+ бісфосфонати). У цій групі ремісія настала у 85,2% хворих (n =
23/27), у той час як у групі поліхіміотерапії за схемою А (АС) —
лише у 40,0% (n = 8/20) хворих (р < 0,05). У групі сприятливого
прогнозу при лікуванні за схемою АС ремісію відзначено у 73,7%
хворих (n = 19). Проаналізовано показники швидкості осідання
еритроцитів, С-реактивного білка та ФНП. Показано, що ліку-
вання за схемою В сприяло значному поліпшенню цих показни-
ків порівняно з аналогічними при лікуванні за схемою А (p < 0,05).
Проведений аналіз продемонстрував, що у 48,3% (n =14/29) хво-
рих із позитивним статусом гіперекс пресії Her2/neu були наявні ДПК
у КМ (р < 0,05). Наявність ДПК не залежить від статусу рецепторів сте-
роїдних гормонів. Разом із тим у 65,9% (n = 54/82) пацієнтів із гормо-
ночутливим РМЗ виявлено високу активність ФНП у КМ (р < 0,05).
Висновки. Доведено, що наявність ДПК у КМ і високий рівень
ФНП та ГМ-КСФ у КМ та ПК хворих на РМЗ є комплексом фак-
торів високого ризику виникнення РЗП. Визначено, що за умов
високого ризику РЗП ефективним є лікування за схемою АС → Р
+ бісфосфонати, при низькому ризику — за схемою АС.
ДОСЛІДЖЕННЯ МОЛЕКУЛЯРНИХ
МЕХАНІЗМІВ ПРОТИПУХЛИННОЇ
ДІЇ ПРИРОДНИХ ТА СИНТЕТИЧНИХ
ІНГІБІТОРІВ МЕТАБОЛІЗМУ ПОЛІАМІНІВ
В ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ ПУХЛИНАХ
МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЇХ
КЛІНІЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ В ЛІКУВАННІ
ОНКОЛОГІЧНИХ ХВОРИХ
С.П. Залєток, С.В. Гоголь, О.А. Орловський, О.А. Самойленко,
О.О. Кленов
Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології
ім. Р.Є. Кавецького НАН України, Київ
seraban@yahoo.com
Вступ. Поліаміни (ПА) є облігатними чинниками проліфе-
рації клітин. Синтетичні інгібітори синтезу ПА розглядаються як
перспективні протипухлинні агенти. З іншого боку, виявлено зна-
чну протипухлинну та водночас антиоксидантну активність полі-
фенолів (ПФ) чаю, винограду та деяких інших рослин, що надає
можливість вважати доцільною розробку на їх основі препаратів
супроводу протипухлинної хіміотерапії.
Мета: дослідити вплив ПФ зеленого чаю і червоного виногра-
ду (окремо та в комбінаціях із синтетичними інгібіторами біосин-
тезу ПА) на біосинтез ПА, а також на процеси активації фактора
NF-kB та експресію білкових продуктів NF-kB-залежних генів,
пов’язаних із проліферацією, в клітинах пухлин молочної залози.
Об’єкт і методи: експериментальні пухлини молочної залози
(ПМЗ): карциносаркома Уокер щурів, карцинома Са755 мишей.
Гель-електрофорез, Western-blotting, метод поверхневого плазмон-
ного резонансу, рідинна і тонкошарова хроматографія, флюориме-
тричні, біохімічні методи та методи експериментальної онкології.
Результати. Окреме застосування ПФ призводило до галь-
мування росту ПМЗ у тварин на 50–60%, у комбінації з полігек-
саметиленгуанідином (ПМГ) — до 71%. Крім того, ПФ приблиз-
но вдвічі посилювали терапевтичний ефект цисплатину на ПМЗ,
разом із тим значно знижуючи його нефротоксичність. Водночас
ПФ інгібували експресію білка орнітиндекарбоксилази та актив-
ність поліаміноксидази, тобто одночасно первинний синтез та ін-
терконверсію ПА. Це призводило до значущого зменшення вміс-
ту ПА у пухлинних клітинах. Як синтетичні (ПМГ та α-ДФМО),
так і природні (ПФ) інгібітори біосинтезу ПА спричиняли диспро-
порціонування біосинтезу білкових субодиниць фактора NF-kB,
призводячи до утворення некласичної форми NF-kB, неактивної
в умовах зниженого вмісту ПА, а також підвищували експресію ін-
гібіторного білка IkBα. Відповідно, у пухлинних клітинах на 40–
50% знижувалася експресія білкових продуктів NF-kB-залежних
онкогенів c-myc та Вcl-X
L
. ПФ знижували також експресію білків
сох-2 та inos (на відміну від ПМГ та α-ДФМО, які її підвищували).
Висновки. Рослинні ПФ суттєво гальмують ріст експерименталь-
них ПМЗ. Механізми протипухлинної дії досліджуваних ПФ пов’язані
з пригніченням синтезу й інтерконверсії ПА, інгібуванням активнос-
ті фактора транскрипції NF-kB і модифікацією спектра експресії біл-
ків, пов’язаних із проліферацією клітин. Досліджувані ПФ підсилю-
ють протипухлинний ефект цисплатину та ПМГ і мають антитоксичні
властивості. Отримані дані вказують на перспективність застосування
ПФ окремо та в комбінаціях із синтетичними інгібіторами біосинтезу
ПА у комплексних схемах протипухлинної хіміотерапії.
ÒÅÇÈÑÛ ÍÀÓ×ÍÛÕ ÄÎÊËÀÄÎÂ
185ÎÍÊÎËÎÃÈß • Ò. 17 • ¹ 3 • 2015 185
ДІАГНОСТИКА АДЕНОКАРЦИНОМИ ШИЙКИ
МАТКИ МЕТОДОМ СПЕКТРОПОЛЯРИЗАЦІЇ
НАТИВНИХ МАЗКІВ ТА ЗІСКРІБІВ
ЦЕРВІКАЛЬНОГО КАНАЛУ
Н.В. Зелінська, О.П. Пересунько
ВДНЗ «Буковинський державний медичний університет»,Чернівці
zelya2201@mail.ru
Вступ. Аденокарцинома шийки матки (АШМ) є однією з най-
більш прогностично несприятливих форм раку, яка патогенетично
має спорідненість із раком ендометрія. І досі в клініцистів виника-
ють великі труднощі у верифікації цієї форми раку та диференційній
діагностиці з аденокарциномою тіла матки, яка розповсюджується
на цервікальний канал, що має вирішальне значення для лікуваль-
ної тактики. Допомогу в об’єктивізації діагнозу АШМ може надати
практичне застосування лазерно-оптичних досліджень, а саме спек-
трополяризаційного методу.
Мета: охарактеризувати діагностичну цінність методу спек-
трополяризації нативних мазків і зіскрібів цервікального каналу
при АШМ.
Об’єкт і методи. Використовували нативні мазки зі слизом і маз-
ки-відбитки зіскрібів зі стінки цервікального каналу. З метою вико-
нання поставлених завдань під нашим спостереженням перебували
127 пацієнток, які були розподілені на такі групи: основна група —
50 пацієнток з АШМ; група порівняння — 56 пацієнток із плоскоклі-
тинним раком шийки матки; контрольна група — 15 практично здо-
рових жінок, ідентичних за віком основ ній групі та групі порівняння,
без патології шийки матки. Лазерними методами детально вивчали
систему «епітелій-слиз» та «епітелій-прилегла строма».
Результати. Методом лазерної поляриметрії встановле-
но параметр Стокса S
4
нативного мазка при АШМ (асиметрія —
0,0115 ± 0,0012, екс цес — 0,85 ± 0,05) і плоскоклітинному раку
(асиметрія — 0,0092 ± 0,0004, ексцес — 0,74 ± 0,07), а також для
зіскрібу з цервікального каналу при АШМ (асиметрія — 0,058 ± 0,01,
екс цес — 1,78 ± 0,09) і плоскоклітинному раку (асиметрія — 0,012
± 0,004, ексцес — 1,35 ± 0,07), що дозволяє достовірно (р ≤ 0,001)
диференціювати норму від раку в нативному мазку та АШМ від
плоскоклітинного раку в мазку-відбитку. Параметри лінійного
дихроїзму при раку шийки матки дають можливість диференціювати
норму, аденокарциному та плоскоклітинний рак (нативний мазок
при плоскоклітинному раку — 0,94 ± 0,21, при АШМ — 0,343 ± 0,041;
зіскріб із цервікального каналу при плоскоклітинному раку шийки
матки — 0,212 ± 0,014, при АШМ — 0,396 ± 0,081).
Висновок. Проведені лазерно-поляриметричні та спектро-
поляризаційні дослідження цитологічних препаратів шийки мат-
ки при аденокарциномі виявили важливі достовірні відмінності, які
можуть бути критерієм діагностики та диференціації патології ший-
ки матки.
ХВОРОБА ЦУШКА — ІМІТАТОР ПУХЛИН
МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ
О.С. Зотов, Ю.І. Зайвелєва
Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, Київ
foreverpionerka@yandex.ru
Вступ. Хвороба Цушка (ХЦ) — патологія, що характеризується
вогнищевими змінами в молочній залозі, клінічно схожими на рак
молочної залози (РМЗ). Недостатня увага до пацієнток із цією нозо-
логічною формою, складність у діагностиці призводить до гіперді-
агностики, недоречних хірургічних втручань на молочній залозі, не-
вмотивованого стресу у пацієнток.
Мета: здійснити аналітичний огляд медичних статей на зазначе-
ну тему, узагальнити дані з власної медичної практики.
Об’єкт і методи. Вивчено публікації, депоновані в інтернет-сис-
темі PUBMED, MEDLINE, HighWire Search, наукові статті фахо-
вих періодичних видань, база даних Кокранівської спільноти та база
Evidence-Based Medicine (ключові слова: breast cancer, screening,
population-based). Проаналізовано 6 випадків ХЦ молочної зало-
зи у пацієнтів з підозрою на РМЗ, які проходили лікування в кліні-
ці онкології Національного медичного університету ім. О.О. Бого-
мольця в 2013–2015 рр.
Результати. У медичній літературі існує щонайменше 5 сино-
німів поняття ХЦ, що являє собою асептичний мастит. За перебігом
частіше він хронічний, при приєднанні інфекції — гострий абсцедую-
чий. Пацієнтки скаржаться на утворення в тканині молочної залози,
часто кам’янистої щільності, набрякові зміни шкіри над ним. Соно-
графічно виявляється гіпоехогенне неправильної форми утворення,
ущільнення шкіри, можлива аксилярна лімфаденопатія на боці ура-
ження. Мамографічно визначається затемнення неправильної фор-
ми без чітких меж. Ураження може бути як одно-, так і двобічним.
Лабораторних змін зазвичай не виявляють.
При цитологічному дослідженні — багатоядерні клітини хро-
нічного запалення, епітеліальні клітини у стані вираженої проліфе-
рації та метаплазії, що не суперечить попередньому діагнозу «підозра
на РМЗ». Залежно від переважання у цитологічній картині тих чи ін-
ших запальних клітин, розрізняють нейтрофільний, гранулематоз-
ний, лімфоцитарний мастити тощо.
Окрім ідіопатичної ХЦ, у літературі описано випадки грануле-
матозного маститу як прояву туберкульозу, саркоїдозу, поліангіїту,
цукрового діабету, наслідків ін’єкцій силікону.
В англомовній літературі стосовно цієї патології часто можна на-
трапити на поняття «субареолярний мастит», що пов’язано з частою
локалізацією в субареолярній зоні, а також «синдром молочних но-
риць», що асоційовано з можливим утворенням фістул.
Протоколів терапії при ХЦ немає. Місцеве та системне лікуван-
ня стероїдними препаратами потребує щонайменше 6 міс і не знижує
ризику рецидиву. В Європі вдало використовують комбінацію глю-
кокортикоїдів і препаратів для зниження рівня пролактину в крові.
При виражених запальних змінах можна застосовувати нестероїдні
протизапальні препарати.
З огляду на рівень захворюваності на РМЗ і неоднозначність ді-
агностичних тестів майже всі пацієнтки зазнають хірургічного лі-
кування. Саме гістологічний висновок визначає кінцевий діагноз,
а адекватний об’єм хірургічного втручання запобігає рецидиву в май-
бутньому. Подальша консервативна терапія не потрібна, але часто
пацієнткам із профілактичною метою призначають антиестрогени.
Обов’язковим є подальше спостереження жінок.
Висновки. ХЦ — запальне захворювання молочної залози. Незва-
жаючи на доброякісний перебіг, найчастіше застосовують хірургіч-
не лікування з метою виключення злоякісності процесу. На сьогод-
ні не з’ясовано кореляцію між ХЦ і РМЗ, але безапеляційно відки-
дати цей зв’язок не можна.
СПОСІБ РАДИКАЛЬНОЇ ПІДШКІРНОЇ
МАСТЕКТОМІЇ У ХВОРИХ НА РАК МОЛОЧНОЇ
ЗАЛОЗИ
О.С. Зотов1, О.О. Катеринич2, А.А. Самусєва1
1Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця
2Київський міський клінічний онкологічний центр, Київ
Вступ. Виконання мастектомії із застосуванням традиційних двох
дугоподібних розрізів шкіри за П.А. Герценом має свої недоліки. Зо-
крема, при ушиванні формується косметично невигідний щодо по-
дальшої пластики рубець, оскільки зовсім не залишається шкіри для
формування шкірної кишені, що викликає низку труднощів при ре-
конструкції молочної залози.
Мета: покращення функціональних і косметичних результатів
оперативного лікування хворих на рак молочної залози (РМЗ), що
зазнали мастектомії.
Об’єкт і методи. Метод дозволяє виконувати підшкірну ради-
кальну мастектомію (РМЕ), що включає дугоподібні розрізи, ви-
далення частини шкіри залози з усією тканиною молочної зало-
зи, пахвових, підключичних, підлопаткових лімфатичних вузлів
та клітковини зі збереженням більшої частини шкіри молочної
залози, субмамарної складки та сосково-ареолярного комплексу.
Такий спосіб відрізняється від традиційного розрізу за П.А. Гер-
ценом тим, що дугоподібні розрізи виконують по окружності ре-
бра з подовженням до передньої аксилярної лінії. При ушиван-
ні формується косметично вигідний рубець, який створює більш
сприятливі умови для подальшої реконструкції молочної зало-
зи. Після відстроченої реконструкції рубець знаходиться не по-
середені відновленої залози (у потенційно найслабшому місці),
а нижче. У клініці онкології Національного медичного універси-
тету ім. О.О. Богомольця на базі Київського міського клінічно-
го онкологічного центру цей метод лікування був застосований
у 8 пацієнток. Групу порівняння становили 9 хворих, у яких ви-
конано РМЕ з традиційного розрізу за П.А. Герценом. Статис-
тичних і достовірних розбіжностей за віком, стадією захворюван-
ня та супутньою патологією між хворими в дослідній та контр-
ольній групах не було.
ÎÍÊÎËÎÃÈß • Ò. 17 • ¹ 3 • 2015
ÒÅÇÈÑÛ ÍÀÓ×ÍÛÕ ÄÎÊËÀÄÎÂ
186
Результати. З 8 прооперованих хворих на РМЗ ускладнень у піс-
ляопераційний період не відзначено у жодної. Середня тривалість піс-
ляопераційної сероми та кількість серозної рідини, яку евакуювали
з рани, не відрізнялися від показників конт рольної групи.
При контрольному огляді через 2 міс реконструктивний етап був
запланований у 3 пацієнток.
Висновки. Описаний спосіб виконання мастектомії дозволяє до-
сягти кращого косметичного результату при проведенні відстроченої
реконструкції молочної залози як ендопротезом, так і аутологічни-
ми тканинами, а також скорочення часу до проведення відновлю-
вального етапу, прискорення психічної та соціальної реабілітації жі-
нок, що зазнали РМЕ.
ФІТОЕСТРОГЕНИ У ПОДОЛАННІ
ХІМІОРЕЗИСТЕНТНОСТІ ГОРМОНОЗАЛЕЖНИХ
ПУХЛИН
О.С. Зотов, О.В. Поступаленко, Р.І. Верещако, Г.О. Вакуленко,
К.В. Харченко
Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, Київ
alena-postupalenko@yandex.ua
Вступ. Згідно з даними численних епідеміологічних досліджень,
захворюваність на рак молочної залози (РМЗ), рак передміхурової за-
лози (РПЗ), колоректальний рак (КРР) значно нижча у країнах з істо-
рично високим надходженням в організм фітоестрогенів (ФЕ). Дослі-
джені естрогенні та не естрогенні механізми дії ФЕ слугували підґрун-
тям для вивчення ФЕ у терапії гормонозалежних пухлин і подоланні
хіміорезистентності.
Мета: за даними світової літератури дослідити можливість за-
стосування ФЕ у терапії гормонозалежних пухлин з метою знижен-
ня хіміорезистентності.
Об’єкт і методи: пошук літератури в мережах PubMed (пошуко-
ва комбінація слів — phytoestrogen, chemoresistance).
Результати. Геністеїн значно пригнічує NF-κB у пухлинних
клітинах легені, підшлункової, передміхурової та молочної залози,
тому він може посилювати протипухлинну активність традиційних
режимів хіміотерапії, пригнічувати ангіогенез і метастазування. Ге-
ністеїн досліджується у перспективі подолання хіміорезистентнос-
ті раку яєчника (РЯ). Експозиція геністеїну перед хіміотерапевтич-
ним препаратом призводить до пригнічення клітинного росту че-
рез інактивацію NF-κB та пригнічення антиапоптотичних генів
(Bcl-2, Bcl-xL, c-IAP) (Solomon L.A. et al., 2008). Він має виражений
VEGF-інгібіторний вплив при РЯ, перевищуючи ефект цисплати-
ну (Lee J.Y. et al., 2012). Спільна дія геністеїну з кальцитріолом при-
гнічує синтез і біологічні ефекти прозапальних простагландинів.
Незалежно від гормонального профілю пухлинних клітин, геніс-
теїн чинить інгібіторний вплив шляхом регулювання взаємодії між
кальцитріолом і рецепторами естрогенів. Їх комбінація є перспек-
тивною у терапії РПЗ та КРР (Kallay E. et al., 2002; Cross H.S. et al.,
2006; Bises G. et al., 2007).
Дериват геністеїну ІТВ-301 має цитотоксичний ефект при хіміо-
резистентному РЯ та досліджується як потенційний засіб для подо-
лання мультихіміорезистентності (Ahmed A.A. et al., 2011).
Феноксодіол (PXD) — синтезований із геністеїну аналог ізо-
флавонів, якому притаманна більш виражена біологічна активність
порівняно з його попередником природного походження. Проде-
монстровано сенсибілізаційну здатність PXD при РЯ до паклітак-
селу, карбоплатину, гемцитабіну, доцетакселу та топотекану (Alvero
A.B. et al., 2007); ресенсибілізацію платино- та таксанрезистентно-
го РЯ (Constantinou A.I. et al., 2003; Mor G. et al., 2006). Окрім влас-
ної низької токсичності, PXD значно знижує індуковану препара-
тами платини ней ротоксичність (Klein R. et al., 2007). Синергізм
PXD із циплатином і карбоплатином продемонстровано при РПЗ
(незалежно від чутливості до андрогенів) (McPherson R.A.C. et al.,
2009; Mahoney S. et al., 2012).
Ресвератрол посилює цитотоксичний вплив цисплатину та до-
ксорубіцину при РЯ зі зниженням кардіотоксичності доксорубіци-
ну (Rezk Y.A. et al., 2006). Подолання хіміорезистентності можливе
завдяки модулюючому впливу ресвератролу на апоптотичні шляхи,
пригнічення транспортерів ліків, пригнічення клітинної проліферації
та сигнальних шляхів NF-κB, STAT-3 (Gupta S.C. et al., 2011). Ресве-
ратрол є модулятором апоптозу КРР, підвищує ефективність 5-флу-
ороурацилу (Hotnog D. et al., 2013).
Висновки. ФЕ знижують хіміорезистентність гормонозалежних
пухлин. ФЕ у комбінації з традиційними режимами поліхіміотерапії
підвищують протипухлинну активність останніх і зменшують вира-
женість побічних явищ.
ВИКОРИСТАННЯ ТЕПЛОВОГО ПОТОКУ
МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ У РАННІЙ ДІАГНОСТИЦІ
ЇЇ ЗЛОЯКІСНИХ НОВОУТВОРЕНЬ
І.О. Іващук, В.Ю. Бодяка, І.Д. Постевка
ВДНЗ України «Буковинський державний медичний університет»,
Чернівці
bodyka@mail.ru
Вступ. Рак молочної залози (РМЗ) продовжує залишатися най-
більш розповсюдженим онкологічним захворюванням серед жінок.
За даними зведеної статистики, кожна 8-ма жінка має ризик захво-
ріти на РМЗ; імовірність виникнення цього захворювання особливо
зростає після 40 років та підвищується з віком. На сьогодні єдиним
ефективним способом боротьби із РМЗ є превентивна діагностика,
що вказує на необхідність створення та впровадження нових неінва-
зивних технологій, які б доповнювали традиційні методи обстеження.
Показником швидкості перебігу біологічних процесів в організ-
мі людини є тепловий потік внутрішніх органів, значення якого змі-
нюється при різних патологічних станах.
Мета: дослідити тепловиділення тканин молочної залози у жі-
нок зі злоякісними новоутвореннями цієї локалізації.
Об’єкт і методи. Обстежено 125 жінок віком від 18 до 45 років, які
були розділені на 2 групи — контрольну та основну. До основної гру-
пи увійшли 93 хворі на РМЗ І–ІІА стадії. Із них 52 (56,0%) пацієнтки
були з раком правої молочної залози та 41 (44,0%) — лівої. Контроль-
ну групу утворили 32 абсолютно здорові жінки, середній вік яких ста-
новив 32,2 ± 0,7 року. Обидві групи були зіставні за віком.
Вимірювання теплового потоку молочної залози проводили кон-
тактним способом, використовуючи термоелектричний медичний
тепломір, впродовж 2-го тижня менструального циклу, до призна-
чення спеціального лікування. Термоелектричний сенсор теплово-
го потоку розташовували горизонтально, у кожному квадранті пра-
вої та лівої молочної залози. Вимірювання проводили впродовж 5 хв.
Обробку отриманих результатів здійснювали за допомогою програм-
ного забезпечення Thermologger 9004 TC-M.
Результати. Тепловий потік патологічно не ураженої правої чи
лівої молочної залози вірогідно не відрізняється та становить в серед-
ньому 73,13 ± 0,71 мВ, проте в 1,1 раза (p < 0,05) переважають показ-
ники верхніх квадрантів над нижніми. За наявності злоякісного но-
воутворення тепловий потік у кожному квадранті молочної залози
приблизно в 1,23 раза (p < 0,01) нижчий від інших. При порівнянні
теплового потоку патологічно неураженої молочної залози та за на-
явності в ній злоякісного новоутворення показники останнього ві-
рогідно нижчі у всіх квадрантах органа, незалежно від того, в якому
із них розташована пухлина.
Отже, тепловий потік молочної залози повною мірою відобра-
жає морфофункціональний стан її тканин, що може бути викорис-
тано з метою додаткової діагностики злоякісних новоутворень цієї
локалізації, особливо при проведенні масового скринінгу жінок.
Висновки. 1. Тепловий потік патологічно неураженої правої та лі-
вої молочної залози однаковий, однак переважають показники верх-
ніх квадрантів над нижніми. 2. При ураженні молочної залози злоякіс-
ним новоутворенням тепловий потік у кожному її квадранті вірогід-
но відрізняється від інших. 3. Права чи ліва молочна залоза, уражена
злоякісним новоутворенням, має вірогідно нижчі показники тепло-
вого потоку у всіх її квадрантах, що може бути використано з метою
додаткової діагностики даного захворювання, особливо при прове-
денні масового скринінгу жінок.
ІДЕНТИФІКАЦІЯ МУТАЦІЇ 6174delC У ХВОРОГО
НА РАК ПРОСТАТИ
В.Б. Катрій1, Є.В. Городецька1, С.В. Серга1, Е.А. Стаховський2,
Ю.В. Вітрук2, А.А. Кононенко2, С.В. Демидов1, І.А. Козерецька1
1Київський національний університет ім. Тараса Шевченка,
ННЦ «Інститут біології»
2Національний інститут раку МОЗ України, Київ
katriy.vlad@gmail.com
Вступ. Захворюваність на рак простати (РП) зростає протягом
останніх двох десятиліть у більшості європейських країн. Розвиток
РП пов’язують із мутаціями у генах BRCA1 (breast cancer 1) та BRCA2
(breast cancer 2).
ÒÅÇÈÑÛ ÍÀÓ×ÍÛÕ ÄÎÊËÀÄÎÂ
187ÎÍÊÎËÎÃÈß • Ò. 17 • ¹ 3 • 2015 187
Мета: дослідити частоту мутацій 5382insC у гені BRCA1
та 6174delC у гені BRCA2 у хворих на РП.
Об’єкт і методи. У дослідження залучено 48 хворих на РП (ві-
ком від 49 до 83 років), які лікувалися у Національному інститу-
ті раку МОЗ України. Клінічний діагноз підтверджено при мор-
фологічному дослідженні пухлин. Геномну ДНК із периферич-
ної крові виділяли фенол-хлороформним методом за стандартним
протоколом. Як контроль обстежено 30 здорових чоловіків ві-
ком від 59 до 75 років. Мутації 5382insC у гені BRCA1 та 6174delC
у гені BRCA2 визначали методом мутаційно-індукованої поліме-
разної ланцюгової реакції з використанням специфічних прай-
мерів за Chan et al. (1999) із власними модифікаціями. Візуаліза-
цію фрагментів ДНК проводили за допомогою поліакриламідно-
го гель-електрофорезу.
Результати. Мутацій 5382insC гена BRCA1 та 6174delC гена
BRCA2 у здорових чоловіків (конт роль) не виявлено. Мутацію
6174delТ у гені BRCA2 виявлено у 1 хворого (53 роки) з клінічним
діагнозом метастатичний РП IV стадії. Анамнестичні дані пацієн-
та: народився та проживав у м. Києві, мав звичку до тютюнопалін-
ня протягом 25 років, його професійна діяльність протягом 2 ро-
ків була пов’язана з підвищеним рівнем радіації; у родині хворо-
го були випадки злоякісних новоутворень, зокрема батько і мати
хворіли на рак шлунка. Хворому проведено хірургічне лікування,
паліативна хіміотерапія доцетакселом (75 мг/м2) — преднізоло-
ном; симптоматична терапія за місцем проживання.
Таким чином, частота мутації 6174delТ у периферичній кро-
ві обстежених хворих на РП становила 2,1% (1/48), що знаходить-
ся у межах частоти таких мутацій у пацієнтів із РП, які прожива-
ють в інших країнах. Так, в Ізраїлі вона становила 0,6%, у Вели-
кобританії — 5,6%.
Висновки. Уперше в Україні виявлено мутацію 6174delC у гені
BRCA2 при РП. Для визначення ролі мутацій 5382insC у гені
BRCA1 та 6174delC у гені BRCA2 у схильності до розвитку РП
в осіб, що проживають в Україні, необхідні подальші дослідження.
Автори висловлюють глибоку подяку О.О. Коляді (Інститут
геронтології ім. Д.Ф. Чеботарьова НАМН України) за надані
контрольні зразки.
ВІДДАЛЕНІ РЕЗУЛЬТАТИ ХІРУРГІЧНОГО
ЛІКУВАННЯ ПАЦІЄНТІВ ІЗ
НЕЙРОЕНДОКРИННИМИ ПУХЛИНАМИ
ОБОДОВОЇ ТА ПРЯМОЇ КИШКИ
О.О. Колеснік, А.А. Шудрак, А.В. Лукашенко, Д.Е. Махмудов,
А.П. Безносенко
Національний інститут раку МОЗ України, Київ
dmahmudoff@gmail.com
Вступ. Гастроентеропанкреатичні нейроендокринні пухлини
(ГЕП-НП) являють собою рідкісний вид пухлин, що розвивають-
ся із клітин дифузної ендокринної системи шлунково-кишкового
тракту та становлять 3–4% всіх пухлин товстого кишечнику. Клі-
ніко-морфологічні характеристики та результати хірургічного лі-
кування ГЕП-НП на сьогодні є маловивченими.
Мета: оцінити віддалені результати лікування пацієнтів із
ГЕП-НП ободової та прямої кишки.
Об’єкт і методи. Проведено ретроспективний аналіз лікування
56 пацієнтів із ГЕП-НП ободової та прямої кишки за період 1992–
2013 рр. Оцінено середній вік, локалізацію та ступінь злоякісності
ГЕП-НП, комбінації спеціального лікування, частоту метастатич-
них форм, загальну 5-річну виживаність та медіану виживаності
залежно від стадіювання за системою TNM і WHO.
Результати. Середній вік пацієнтів становив 58 ± 13 років.
Серед скарг переважали первинні симптоми, у жодного пацієнта
маніфестація захворювання не проявлялася карциноїдним кри-
зом. ГЕП-НП із низьким ступенем злоякісності (NET-G1) були
у 23 (41%) хворих (експресія Ki-67 ≤2%); середнім (NET-G2) —
у 13 (23%) (експресія Ki-67 3-20%); високим (NEТ-G3) — у 20
(36%) (експресія Ki-67 ≥20%). Локалізацію пухлини в ободовій
кишці зареєстровано у 36 (64%) хворих, у прямій — у 20 (36%).
ГЕП-НП ободової кишки найчастіше визначалися в апендиксі та
сліпій кишці (26%), прямій кишці — у нижньоампулярному від-
ділі (16%). Первинну метастатичну форму відзначено у 12 (22%)
пацієнтів — метастази в печінці (18%) та позапечінкові метаста-
зи (4%). Станом на січень 2013 р. 17 (31%) хворих загинули: 11
(20%) — від пухлинної прогресії, 6 (11%) — від непухлинних за-
хворювань. Рівень загальної 5-річної виживаності та медіана ви-
живаності у хворих зі стадією TNM I–II становила 76,0 ± 11,4%
та 140 міс відповідно, зі стадією TNM III — 81,0 ± 9,0% та 120 міс
відповідно, зі стадією TNM IV — 63,0 ± 7,5% та 90 міс відповідно.
Рівень загальної 5-річної виживаності та медіана виживаності для
хворих зі стадією WHO G1 досягли відповідно 100,0% та 260 міс, зі
стадією WHO G2 — 87,0 ± 8,0% та 135 міс, зі стадією WHO G3 —
46,0 ±8,0% та 50 міс.
Висновки. ГЕП-НП ободової та прямої кишки демонструють
значну клініко-морфологічну гетерогенність порівняно з адено-
карциномами. Радикальне хірургічне лікування є оптимальним
і раціональним методом.
ЛІКУВАЛЬНА ТАКТИКА ПРИ ОБ’ЄМНИХ
УТВОРЕННЯХ МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ У ДІВЧАТ
ПУБЕРТАТНОГО ВІКУ
В.С. Конопліцький1, О.О. Калінчук2, Д.В. Дмитрієв1,
В.Б. Лівандовський2, В.В. Герасименко1
1Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова
2Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня, Вінниця
konoplytsky@mail.ru
Вступ. Останнім часом патологія молочної залози (МЗ) має
тенденцію до «омолодження» — прискорений статевий розвиток,
ранній початок статевого життя, вплив акселерації, а також збіль-
шення кількості дітей з латентними порушеннями ендокринно-
го гомеостазу. При більш детальному вивченні проблеми ново-
утворень МЗ у дівчат віком до 18 років виявилося, що фактично-
го дослідницького матеріалу стосовно цієї проблеми дуже мало.
Досі залишається дискутабельним питання можливості транс-
формації фіброаденоматозних вузлів у дівчат пубертатного віку
в рак у майбутньому.Також визначено, що збільшення кількості
оперативних втручань на залозистій тканині МЗ у майбутньому
підвищує вірогідність розвитку раку. Але, з іншого боку, на сьо-
годні змінюються підходи до необхідності виконання оператив-
них втручань та їх термінів при доброякісній патології, особливо
стосовно термінів менструального циклу, в тому числі у пацієнток
пубертатного віку. З’являються нові дані щодо доцільності вико-
нання оперативного втручання до настання вагітності.
Мета: вивчити методологію лікування та обстеження цієї гру-
пи пацієнток із визначенням показань до консервативного та опе-
ративного втручання.
Об’єкт і методи. Визначали базові рівні гормонального ста-
тусу: пролактин (5–7-й день менструального циклу), естрадіол
(5–7-й день), прогестерон (19–21-й день менструального циклу),
а також рівні ТТГ, Т3, Т4 та лютеїнізуючого гормону. Виконува-
ли УЗД МЗ, яєчників і щитоподібної залози.
Результати. Проаналізовано 75 новоутворень МЗ у дівчат ві-
ком від 13 до 18 років. Розподіл пацієнток: кістозні утворення — 5;
дифузне ураження залозистої тканини МЗ — 5; множинне уражен-
ня однієї чи двох МЗ (більше 3 вузлів різних розмірів) — 25; солі-
тарне ураження однієї МЗ — 35. При аналізі медичних карт амбу-
латорних і стаціонарних хворих визначалися епізоди порушення
оваріально-менструального циклу (дисменорея, альгодисмено-
рея, олігоменорея, аменорея та ін.).
Проведене лікування: кістозні утворення до 2 см підлягали ди-
намічному спостереженню кожні 6 міс; кістозні утворення діаме-
тром > 2 см — пункція кісти під УЗ-навігацією з введенням скле-
розантів; дифузні ураження МЗ підлягали консервативній терапії;
множинні ураження МЗ підлягали консервативній терапії з оцін-
кою динаміки регресу вогнищевих утворень; солітарні утворення
розміром до 1,5–2 см — спостереження та консервативна терапія;
солітарні утворення розміром > 2 см підлягали оперативному ви-
даленню за умов підвищення рівнів досліджених гормонів, осо-
бливо естрадіолу та лютеїнізуючого гормону.
Висновки. 1. Оперативного втручання потребували 30% пацієн-
ток. 70% проліковані консервативно за умов динамічного спосте-
реження з позитивною динамікою патологічного процесу. 2. Тран-
зиторні або стійкі порушення оваріально-менструального циклу
відзначено у 50% пацієнток. 3. Транзиторні або стійкі порушення
з боку щитоподібної залози зафіксовано у 15% пацієнток.
ÎÍÊÎËÎÃÈß • Ò. 17 • ¹ 3 • 2015
ÒÅÇÈÑÛ ÍÀÓ×ÍÛÕ ÄÎÊËÀÄÎÂ
188
НАУКОВО-ПРАКТИЧНІ ПРОБЛЕМИ
ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ГАЛУЗІ
ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я
О.М. Кочет, П.Р. Петрашенко, І.І. Шевчук, І.О. Трубка,
С.В. Уваренко
Міністерство охорони здоров’я України,
ДУ «Український інститут стратегічних досліджень МОЗ України»,
Київ
Науково-технічний прогрес, визнаний у всьому світі як найваж-
ливіший чинник економічного зростання, все частіше пов’язують
із поняттям інноваційного розвитку. При цьому варто зазначити, що
інноваційний прогрес у системі охорони здоров’я залежить від бага-
тьох факторів: якісних характеристик кадрового потенціалу, здат-
ного до постійного підвищення професійного рівня та інноваційної
активності; високих вимог до освітнього рівня (формування науко-
вого мислення та етики у студентів, розширення їхнього соціально-
го, медичного та загальнокультурного світогляду завдяки ознайом-
ленню з основними досягненнями вітчизняної та світової медици-
ни, прикладами із життя та діяльності видатних вчених і фахівців);
створення інноваційних медичних технологій (нововведень) як ре-
зультату пріоритетних фундаментальних досліджень і прикладних
наукових розробок.
У сьогоднішніх умовах для прийняття майбутніх рішень щодо
реалізації Національної стратегії реформування системи охорони
здоров’я в Україні необхідно створити сприятливий інноваційний
клімат для творчого підходу для всіх учасників.
Сучасний стан реформування та розвиток системи охорони
здоров’я потребує провадження інноваційної діяльності шляхом під-
тримки та активізації послідовної цілеспрямованої інноваційної інф-
раструктури «медична освіта — медична наука — лікувально-профі-
лактична практика».
Висвітлення нагальних науково-практичних проблем іннова-
ційної діяльності у сфері охорони здоров’я дозволить запровадити
на державному та регіональному рівнях заходи зі стимулювання ре-
алізації інновацій, забезпечити науковий супровід процесу впрова-
дження інновацій у практику, в тому числі трансфер технологій, ор-
ганізувати міжвідомчу координацію діяльності установ Міністерства
охорони здоров’я України, Національної академії наук України, Наці-
ональної академії медичних наук України щодо наукових досліджень
і розробок, які виконуються в інтересах медичної галузі.
Процеси реалізації інноваційної практики є складними і нео-
днозначними, в тому числі й у сфері охорони здоров’я.
На нашу думку, необхідно в першу чергу створити умови для під-
тримки впровадження в практику перспективних медичних техноло-
гій, не ігноруючи наявні традиційні підходи до системи надання ме-
дичних послуг, які сформувалися у відповідних регіонах.
Нами досліджуються проблеми, що стримують інноваційні про-
цеси у сфері охорони здоров’я.
По-перше, це недосконалість, навіть відсутність стратегії інно-
ваційного розвитку — як на національному, так і на регіонально-
му та місцевому рівнях. Це не дозволяє реалізовувати довгостроко-
ві цілі такої стратегії.
По-друге, відсутність фінансування інноваційної діяльності. Ін-
новаційні процеси можуть бути витратні для реалізації. Впроваджен-
ня низки нововведень у практичну діяльність потребує придбан-
ня відповідного обладнання, реактивів, лікарських засобів, виробів
медичного призначення, стажування на робочому місці, навчання
на циклах спеціалізації, передатестаційних циклах, курсах тематич-
ного удосконалення тощо.
По-третє, неузгодженість дій усіх учасників інноваційних проце-
сів (медичні навчальні заклади, заклади післядипломної освіти, на-
укові установи, регіональні органи управління, заклади практичної
охорони здоров’я, широка громадськість).
По-четверте, недостатнє впровадження принципів клінічної
епідеміології, доказової медицини та раціональної фармакотерапії
у практичну діяльність учасників інноваційних процесів (реформу-
вання медичної освіти та післядипломної підготовки медичних пра-
цівників, проведення наукових досліджень і розробок).
По-п’яте, відсутність ефективного механізму визначення медич-
ного, соціального та економічного впливу інноваційної діяльності
на показники здоров’я населення.
Потребує подальшого удосконалення підготовка та підвищен-
ня кваліфікації організаторів охорони здоров’я з питань менеджмен-
ту та управління інвестиційною та інноваційною діяльністю у сфері
охорони здоров’я.
Лише за реалізації таких умов сфера охорони здоров’я невдовзі
зможе ліквідувати відставання в медичній практиці, медичні послу-
ги населенню досягнуть сучасного світового рівня, а результати ме-
дичної науки стануть конкурентоспроможними.
ПЕРСОНАЛІЗОВАНИЙ ПІДХІД
ДО ПРОФІЛАКТИКИ ТРОМБОТИЧНИХ
УСКЛАДНЕНЬ У ХВОРИХ НА РАК ТІЛА МАТКИ
Б.Д. Кривокульський1,2, І.В. Жулкевич2, Д.Б. Кривокульський1,2
1КУТОР «Тернопільський обласний клінічний онкологічний диспансер»
2ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет
ім. І.Я. Горбачевського», Тернопіль
Danuk5@mail.ru
Вступ. Покращення результатів лікування онкологічних хво-
рих полягає в проведенні не лише адекватної тромбопрофілактики,
а також своєчасного виявлення порушень згортальної системи кро-
ві у пацієнтів, яким планується проведення оперативних втручань.
Мета: вивчити особливості системи гемостазу у хворих на рак тіла
матки, яким проводили оперативне лікування, розробити персона-
лізований підхід для профілактики тромботичних ускладнень (ТУ).
Об’єкт і методи. Проведено аналіз стану системи гемостазу
у 70 оперованих хворих із приводу раку тіла матки. Середній вік хво-
рих становив 60,65 ± 1,02 року. Оперативне втручання виконували
під загальним знеболенням, усім пацієнткам проводили комплек-
сну профілактику венозних тромбоемболітичних ускладнень. Інди-
відуально у кожної пацієнтки визначалися фактори ризику тромбозів
за шкалою Caprini. Активізацію пацієнток здійснювали на 2-гу добу
після операції.
Результати. Встановлено, що до операції час зсідання в тесті про-
тромбінів подовжений у 58% хворих, а активований частковий тром-
бопластиновий час скорочено у 32% осіб. У 24% пацієнтів показник
Д-димеру в плазмі крові перевищував норму до операції. Підвищен-
ня Д-димеру відзначали у 58% хворих на 1–5-ту добу після операції,
на 8-му добу — у 42% хворих. У 10 пацієнтів при оперативному втру-
чанні проводили інтраопераційне визначення рівня Д-димеру за роз-
робленою нами методикою (патент № 90383). Методика дозволяє:
прогнозувати і виявити локалізацію тромбу в судинах малого таза,
провести адекватну тромбектомію з підтвердженням рівня кореляції
Д-димеру до наявності тромбів, що дає можливість здійснити корек-
цію лікування та попередити виникнення ТУ у хворих на рак шийки
матки. При виконанні операції проводять детальну ревізію пересіче-
них кукс судин для визначення локалізації тромботичних мас у суди-
нах малого таза, з проведенням тромбектомії та визначенням рівня
Д-димеру в плазмі крові під час оперативного втручання.
Висновки. Підвищений рівень Д-димеру виявлено у 58% хворих
після операції на 1–5-ту добу, на 8-му добу — у 42% пацієнтів. Роз-
роблений спосіб дозволяє виявити та підтвердити локалізацію тром-
бу, провести адекватну тромбектомію з верифікацією рівня кореляції
Д-димеру до наявності тромбів, а також гістологічне підтвердження
тромбозу, що дає можливість провести корекцію лікування та попе-
редити виникнення ТУ у хворих на рак тіла матки, а персоналізова-
ний підхід для профілактики ТУ у пацієнтів із раком тіла матки до-
зволяє підібрати коректну дозу антикоагулянтів, що знижує ризик
виникнення ТУ у післяопераційний період.
АНАЛІЗ ЧАСТОТИ МЕТАХРОННИХ ЗЛОЯКІСНИХ
ПУХЛИН МАТКИ ТА ЯЄЧНИКА У ХВОРИХ НА РАК
МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ
А.Є. Крижанівська, І.Б. Дяків
ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»,
Івано-Франківськ
irynadjakiv@ukr.net
Вступ. Рак молочної залози (РМЗ) — найбільш поширена форма
онкологічної патології у жінок, у патогенезі якої задіяні гормональ-
ні фактори. Відомо, що у хворих на РМЗ можуть виникати вторин-
ні гормонозалежні пухлини, але їх частота остаточно не встановлена.
Мета: oцінити частоту метахронних злоякісних пухлин мат-
ки і яєчника у хворих на РМЗ після комплексного та комбіновано-
го лікування.
Об’єкт і методи: клінічні та клініко-генеалогічні дані 49 хворих
на РМЗ. Усі пацієнтки перебували на стаціонарному лікуванні в Іва-
но-Франківському клінічному онкологічному диспансері.
ÒÅÇÈÑÛ ÍÀÓ×ÍÛÕ ÄÎÊËÀÄÎÂ
189ÎÍÊÎËÎÃÈß • Ò. 17 • ¹ 3 • 2015 189
Результати. У хворих на РМЗ виникли метахронні злоякісні
пухлини: рак тіла матки (РТМ) — 27 (42,2%), рак яєчника (РЯ) — 13
(20,3%). Вік пацієнток, у яких виникли метахронні пухлини, коли-
вався від 24 до 83 років, становлячи у середньому 54,6 ± 12,3 року.
Серед них переважали жінки віком не старше 55 років, тобто особи
працездатного віку. Частка хворих, що не досягли пенсійного віку,
становила 56,3%. Розподіл пацієнток показав, що метахронний РТМ
виникав у хворих віком 60–69 років, пацієнток із РЯ — 50–59 років.
У 64,7% хворих виявлено обтяжений онкоанамнез, у 45 (88,2%) — су-
путню патологію, в якій переважали захворювання серцево-судинної
системи в 39 (76,5%) випадках. Серед супутньої патології друге місце
посідають захворювання ендокринної системи; загалом 35 (68,6%):
цукровий діабет ІІ типу — 14 (41,2%), вузловий зоб — 9 (17,6%), син-
дром Іценка — Кушинга — 3 (5,9%), хвороба Аддісона — 1 (1,9%), ме-
таболічний синдром — 18 (35,3%) випадків.
Висновки. Одержані результати свідчать, що у розвитку метахрон-
них пухлин матки і яєчника після лікування хворих на РМЗ можуть
мати значення гормональні фактори. Це потребує більшої деталіза-
ції клініко-анамнестичних даних при обстеженні пацієнток із РМЗ
і зіставлення клінічних, ендокринологічних, клініко-генеалогічних
і патоморфологічних особливостей РМЗ, РЯ і РТМ, що може бути
покладено в основу розрахунку ризику розвитку метахронних пухлин.
ЛАЗЕРНА ДІАГНОСТИКА КРОВІ ХВОРИХ НА РАК
МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ ЯК ЕТАП ПОДАЛЬШОГО
МОЛЕКУЛЯРНО-ГЕНЕТИЧНОГО СКРИНІНГУ
Т.В. Крук, О.П. Пересунько
ВДНЗ «Буковинський державний медичний університет», Чернівці
tanjakruk13@gmail.com
Вступ. На сьогодні актуальним залишається питання визначен-
ня груп для проведення молекулярно-генетичного скринінгу мутацій
у генах BRCA1, GSTР1, GSTT1 та р53, оскільки масове тестування жі-
нок є складним і високовартісним методом, який може бути запропо-
нований особам, що є вірогідними носіями мутацій. Виходячи з того,
що при раку молочної залози (РМЗ) людини виявлено експресію ін-
ших онкогенів, перспективи молекулярно-генетичних обстежень
родичів хворих на РМЗ видаються вельми привабливими, оскіль-
ки зміни онкогенів у пухлинах можуть мати прогностичне значення.
Мета: розробити попередні лазерні методи діагностики плазми
крові пацієнток із РМЗ та їх родичів для подальшого відбору на ге-
нотипування.
Об’єкт і методи. Об’єктом дослідження при проведенні інфра-
червоної спектрометрії (ІЧ-спектрометрія) була плазма крові: гру-
па I — практично здорові люди, у яких не визначаються мутації у ге-
нах ВRCA1, GSTP1, GSTT1 та р53; група ІІ — родичі хворих і пацієн-
ти контрольної групи, у яких не виявлено зазначених мутацій; група
ІІІ — хворі на РМЗ із вищевказаними мутаціями. Генотипування му-
тацій у генах BRCA1, GSTT1, GSTP1 та р53 проведено у крові 101 па-
цієнтки, 50 родичів, 50 практично здорових жінок. Загальну геном-
ну ДНК виділяли з крові згідно зі стандартним протоколом з вико-
ристанням протеїнази К та додецилсульфату натрію як детергенту.
Результати. При проведенні генотипування мутацій генів
глутатіон-S-трансферази та білка р53 показано наявність мутант-
них гомозиготних варіантів: за GSTР1 — у 9 (8,9%; р < 0,005) хворих
на РМЗ, 3 (6%; р < 0,005) родичів, 4 (8%; р < 0,005) пацієнток гру-
пи порівняння; за GSTТ1 — у 33 (32,7%; р < 0,005) хворих на РМЗ, 6
(12%; р < 0,005) родичів, 17 (34%; р < 0,005) пацієнток групи порів-
няння; за р53 — у 5 (5%; р < 0,005) хворих на РМЗ, 4 (8%; р < 0,005)
родичів та 4 (8%; р < 0,005) осіб групи порівняння.
Методика лазерної поляриметрії дала можливість розділити про-
бандів тільки на дві групи (хворі на РМЗ і здорові пробанди). Спектри
характеризуються наявністю смуг поглинання, серед яких ми виділя-
ли дві: перша — 1000–1800 см-1 та друга — 2800–3500 см-1. Виявлено
різницю в поведінці спектра поглинання в ділянці 1300–1700 см-1 для
пацієнтів груп ІІ та ІІІ. Встановлено, що діагностична точність мето-
ду ІЧ-спектрометрії становила 78%, чутливість — 83%.
Висновки. Використання методу ІЧ-спектрофотометрії плазми
крові дало можливість вперше експериментально розробити мето-
дику скринінгової спектрофотометрії крові, що як попередній до-
датковий тест дозволяє математично точно (р < 0,001) диференцію-
вати доклінічний РМЗ. На основі узагальнення цих фактів є дореч-
ним питання про профілактику злоякісних новоутворень у загальній
системі онкологічної служби шляхом організації спеціалізованих ме-
дико-генетичних консультацій.
ІНФОРМАТИВНІСТЬ УЛЬТРАЗВУКОВОЇ
ЕЛАСТОГРАФІЇ З МЕТОЮ ОЦІНКИ
ЕФЕКТИВНОСТІ ПЕРЕДОПЕРАЦІЙНОЇ
ХІМІОТЕРАПІЇ У ХВОРИХ НА РАК МОЛОЧНОЇ
ЗАЛОЗИ
М.К. Куба, А.В. Жильчук, О.С. Ліщук
Рівненський обласний онкодиспансер, Рівне
zhylchuk@mail.ru
Вступ. Ефективність передопераційної медикаментозної те-
рапії у хворих на рак молочної залози (РМЗ) містить суб’єктивну,
об’єктивну та морфологічну складову. У повсякденній практи-
ці основним критерієм ефекту є зменшення розмірів пухлини, од-
нак суб’єктивний клінічний результат, який оцінюється фізикально
(пальпаторно), досить часто має тенденцію до переоцінки ефектив-
ності неоад’ювантної хіміотерапії (ХТ). Об’єктивний клінічний ефект
(ультразвукове дослідження — УЗД, мамографія, магнітно-резонанс-
на терапія) надає більш достовірну інформацію щодо розмірів пухли-
ни, кількості та розмірів патологічно змінених лімфатичних вузлів,
але ступінь морфологічного регресу пухлини (патоморфозу) залиша-
ється найважливішим критерієм ефективності неоад’ювантного лі-
кування, який може бути наданий клініцистам вже після проведено-
го хірургічного втручання. З погляду вибору оперативного лікування
у разі проведення конверсії цитостатиків при неефективності тера-
пії досить цінною є інформація про поведінку пухлинного процесу
до операції. З метою підвищення інформативності продовжується по-
шук методів, здатних забезпечити діагностику захворювань молочної
залози на якісно новому рівні. До їх переліку входить розробка різ-
них методів візуалізації зсувних пружних характеристик біологічних
тканин — так званих методів еластографії (ЕГ). В основі ЕГ є зміна
жорст кості та різна здатність до деформації від зовнішньої дії залеж-
но від патологічного стану.
Мета: оцінити ефективність передопераційної ХТ у хворих
на РМЗ за допомогою методу ультра звукової ЕГ до проведення опе-
ративного лікування.
Об’єкт і методи. Проведено клінічні, лабораторні, рентгеноло-
гічні, гістологічні, ІГХ дослідження, УЗД, а також методи ультразву-
кової ЕГ молочних залоз у 39 хворих на РМЗ у стадії Т
1-2
N
0-2
M
0
. У всіх
пацієнтів до початку лікування виконано діагностичну трепан-біо-
псію пухлини та ультразвукову ЕГ. Перед операційна поліхіміотера-
пія (ПХТ) за схемою АС — 30 хворих, за схемою АС-Р — 9 пацієнтів.
Результати. Повна регресія — 7 хворих, часткова регресія — 28,
відсутність ефекту — 4. Органо зберігаючі операції — 17 пацієнтів,
радикальна маст ектомія — 22. Гістологічна будова: інфільтративно-
протоковий рак — 26, інфільтративно-часточковий рак — 9, тубуляр-
ний рак — 2, медулярний рак — 1, папілярний рак — 1. Молекуляр-
но-генетичні типи: люмінальний А — 19, люмінальний В НЕR2/neu-
негативний — 4, базальноподібний —12, HER2/neu-позитивний — 4
випадки. У процесі проходження ПХТ проводили ультразвукову ЕГ
(початковий середній коефіцієнт деформації (КД) Strain ratio — 16,3 ±
1,7 ОД. У разі повного клінічного ефекту КД знижувався до 50% і ста-
новив 8,7 ± 0,9 ОД (р < 0,05), що відповідало IV–V ступеню патомор-
фозу (Miller I.D.); зниження КД до 20% відзначали за умов часткового
клінічного ефекту: 12 ± 1,2 ОД (II–III ступінь патоморфозу), а у разі
відсутності клінічного ефекту КД мав лише тенденцію до зниження
(< 5%) — 15,8 ± 1,3 ОД, при цьому патоморфоз в пухлинній тканині
був відсутній або не перевищував I ступеня.
Висновки. Поєднання ЕГ з традиційним УЗД молочних залоз
при проведенні передопераційної ПХТ суттєво підвищує об’єктивну
оцінку її ефективності.
mHealth-ДОДАТОК ДЛЯ УПРАВЛІННЯ
МЕДИЧНИМИ ДАНИМИ ХВОРИХ НА РАК
МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ
В.М. Куліков, О.С. Дворщенко, Т.В. П’ятчаніна, В.В. Кравчук
Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології
ім. Р.Є. Кавецького НАН України, Київ
dos031077@yandex.ru
Вступ. Сучасний стан ринку мобільних пристроїв характеризу-
ється домінуючою тенденцією до зростання кількості користувачів
Smartphone і Tablet РС. Функціональні можливості сучасних мобіль-
них пристроїв дозволяють використовувати їх як потужний інстру-
мент у соціальній сфері загалом та системі охороні здоров’я зокре-
ма. Ця тенденція реалізується у стрімкому розвитку нових напрямів
ÎÍÊÎËÎÃÈß • Ò. 17 • ¹ 3 • 2015
ÒÅÇÈÑÛ ÍÀÓ×ÍÛÕ ÄÎÊËÀÄÎÂ
190
інформаційних технологій, таких як mHealth або eHealth, основна
ідея яких полягає у розширенні можливостей громадян в управлінні
власними медичними даними поза межами медичних закладів, за-
охоченні громадян до підвищення рівня самоосвіти і медичної ком-
петентності щодо поширених і небезпечних захворювань, зміцнен-
ня здоров’я та профілактики, що в перспективі спрямовано на під-
вищення рентабельності систем охорони здоров’я та поліпшення
показників здоров’я населення.
Мета: розробка для мобільних пристроїв на базі платформи
Android довідково-інформаційного mHealth-додатку, орієнтовано-
го на пошук, систематизацію і зберігання інформації, що надхо-
дить хворому на рак молочної залози під час обстеження, лікуван-
ня і реабілітації.
Об’єкт і методи. Додаток розробляють мовами програму-
вання Java та Android API з використанням елементів об’єктно-
орієнтованого програмування. Візуальну частину додатку опра-
цьовують із застосуванням мови XML. Діаграми станів і діаграми
використання розробляють мовою UML. Як інтегроване середови-
ще розробки (IDE) використовують програму Eclipse із вбудованим
Android SDK.
Результати. Розроблено макет додатку і описано його функці-
ональні можливості в діаграмах UML і діаграмах станів; відповідно
до макета опрацьовано всі типи форм (layer) на Android-емуляторі,
завершено роботу з програмування переходів і сервісів, також закін-
чено підготовку інформаційних і довідникових матеріалів для його
наповнення.
Як окремі функціональні блоки реалізовано такі модулі додатку:
модуль «Гід по РМЗ» призначений для забезпечення хворих на рак
молочної залози необхідною загальною медичною інформацією щодо
особливостей захворювання: симптоми і ознаки, діагностика, мето-
ди лікування тощо; модуль «Історія хвороби» — для введення, збе-
рігання та виведення на екран у зручній для сприйняття формі да-
них, що стосуються історії хвороби користувача: первинний, уточ-
нений та остаточний діагноз, дані проведених обстежень, ведення
щоденника суб’єктивних відчуттів (на базі опитувальників EORTC
QLQ C-30 і QLQ BR23) з можливістю зберігання/друку/надсилання
на вказаний e-mail результатів; призначення лікарів у хронологічній
послідовності, а також дані про проведене лікування; модуль «Запи-
тання лікарю» — для введення та зберігання переліку запитань, які
слід поставити лікарю при відвідуванні медичного закладу; модуль
«Ваш лікар» — для зберігання даних щодо фахівців групи медичного
обслуговування; модуль «Довідник» — для забезпечення користува-
чів довідковою інформацією про онкологічні заклади України і тер-
мінологічний словник (глосарій). Передбачено введення, зберіган-
ня та перегляд інформації у форматі текстових даних, аудіо файлів
і фотозображень.
Висновки. Розробляється mHealth додаток на платформі
ОС Android, орієнтований на хворих на рак молочної залози. У робо-
чій версії додатку реалізовано основні функціональні блоки програ-
ми, функції запису текстової, фото- та аудіоінформації, приєднання
до певного структурного елементу додатку зображення та/або аудіо-
файлу та їх виклик. Проводиться комплектування функціональних
блоків додатку, налаштування додатку до вимог Google Play.
МУТАЦІЯ 5382insC В ГЕНІ BRCA1 У ЖІНОК,
ХВОРИХ НА РАК МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ
Т.І. Лагута1, Є.В. Городецька 1, С.В. Серга1, С.В. Демидов 1,
Н.М. Левкович 2, М.Ф. Анікусько3, Ю.О. Тимовська3, В.Є. Чешук3,
І.І. Смоланка4, С.Ю. Скляр4, С.Е. Поленков5, О.І. Бойченко6,
І.А. Козерецька1
1Київський національний університет ім. Тараса Шевченка,
ННЦ «Інститут біології»
2Національна медична академія післядипломної освіти
ім. П.Л. Шупика МОЗ України
3Київський міський онкологічний центр
4Національний інститут раку МОЗ України, Київ
5Чернігівський обласний онкологічний диспансер, Чернігів
6Житомирський обласний онкологічний диспансер, Житомир
ceretern@gmail.com
Вступ. Онкологічні захворювання є однією з основних причин
смерті в усьому світі; перше місце за захворюваністю у жінок в багатьох
країнах, у тому числі в Україні, посідає рак молочної залози (РМЗ). Іс-
нує багато факторів ризику розвитку РМЗ, одним із яких є генетичні
особливості. Так, до 10% пацієнток із РМЗ характеризуються наяв-
ністю мутацій у генах BRCA1 (breast cancer 1) та BRCA2 (breast cancer
2), які зумовлюють гірший прогноз перебігу хвороби. Частота та ха-
рактер мутацій у цих генах мають етнічні особливості. Найбільш по-
ширеною серед народів слов’янської групи є мутація 5382insC у гені
BRCA1 (Gaj et al., 2012). Ідентифіковано її також і в Україні (Бод-
нарь Г.В., 2009, Кіцера Н.І. та ін., 2012, Крук Т.В. та ін., 2012), проте
частота досліджена на невеликій кількості пацієнток.
Мета: дослідження наявності та частоти в Україні мутації
5382insC гена BRCA1 у хворих на РМЗ і практично здорових осіб.
Об’єкт і методи. Наявність мутації 5382insC у гені BRCA1 визна-
чали методом мутаційно-індукованої полімеразної ланцюгової ре-
акції з використанням специфічних праймерів (один — загальний,
один — специфічний до мутації та один — до алеля дикого типу). По-
слідовності праймерів використано відповідно до Chan et al. (1999).
Візуалізацію результатів проводили за допомогою поліакриламідно-
го гель-електрофорезу. На наявність мутацій 5382insC у гені BRCA1
було перевірено 304 особи. Виділення ДНК проводили за допомо-
гою набору «ДНК-сорб В» (AmpliSens, Росія) із периферичної кро-
ві згідно з інструкцією фірми-виробника. У 193 пацієнток діагнос-
товано рак (карцинома правої або лівої молочної залози чи білате-
ральна карцинома), залучено також 111 практично здорових людей.
Результати. Виявлено 11 мутацій. Частота мутації серед здорових
осіб становила 1,8% (2 із 111), а серед хворих — 4,7% (9 із 193). У попе-
редніх дослідженнях встановлено частоту досліджуваної мутації у хво-
рих на РМЗ — від 2,5% (Кіцера Н.І. та ін., 2012) та 2,6% (Крук Т.В. та ін.,
2012) до 7,0% (Zakhartseva L.M. et al., 2009), що статистично не відріз-
няється від отриманої нами частоти (F = 0,18; Р > 0,05).
Висновок. Висока загальна частота мутації 5382insC серед жіночо-
го населення України свідчить про необхідність проведення тоталь-
ного скринінгу пацієнтів із РМЗ.
ДІАГНОСТИКА ТА КОМПЛЕКСНЕ ЛІКУВАННЯ
МІНІМАЛЬНОЇ ЗАЛИШКОВОЇ ХВОРОБИ
У ХВОРИХ НА РАК МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ
О.О. Литвиненко
ДУ «Національний науковий центр радіаційної медицини
НАМН України», Київ
litvinenko_san@ukr.net
Вступ. У 20–30% пацієнтів із солідними злоякісними пухлинами
молочної залози, які були прооперовані на ранніх стадіях захворю-
вання і не мали діагностованих регіонарних і віддалених метастазів,
після видалення первинної пухлини протягом наступних 5–10 років
розвиваються метастатичні ураження. Під час хірургічного втручан-
ня відмічається так званий масаж пухлини, який призводить до що-
найменше десятиразового збільшення кількості пухлинних клітин
(ПК), які залишають первинний пухлинний вузол. Мета: підвищен-
ня ефективності лікування мінімальної залишкової хвороби у паці-
єнток із РМЗ шляхом виявлення дисемінованих ПК у кістковому
мозку та використання кріогенної деструкції пухлин для профілак-
тики метастазування.
Об’єкт і методи. З діагностичною метою визначали наявність
дисемінованих ПК у кістковому мозку хворих із первинними пухли-
нами Т1–Т4 залежно від ступеня ураження регіонарних лімфатичних
вузлів, яким було проведено стандартне хірургічне втручання (група
контролю) чи хірургічне втручання із застосуванням передоперацій-
ної кріогенної деструкції пухлини (дослідна група). Оцінено безре-
цидивну та загальну виживаність хворих цих груп.
Результати. У кістковому мозку 52,1% хворих на РМЗ виявле-
но дисеміновані ПК. У групі пацієнтів із розміром пухлини категорії
Т1 — 10,2%, Т2 — 51,0%, Т3 — 22,4% та Т4 — 16,3% випадків. Час-
тота виявлення ПК та їх комплексів у хворих з категорією N0 стано-
вить 42,9%, N1 — 46,9%, N2 — 10,9%. Адекватне своєчасне лікування
пацієнтів із ПК у кістковому мозку дозволило досягти рівня 5-річної
виживаності — 73,6%. Аналогічний показник у групі хворих, у яких
дослідження кісткового мозку не проводили і не корегували схему лі-
кування, становив 47,3%.
У комплексному лікуванні хворих на РМЗ була застосована пе-
редопераційна кріогенна деструкція пухлини для забезпечення деві-
талізації клітинних елементів пухлини під час хірургічного втручання
з метою підсилення абластики. 3-річна загальна виживаність у гру-
пі, де застосовували кріогенну деструкцію, становила 85,7%, у групі
контролю (за відсутності кріогенної деструкції) — 65,0%. 3-річна без-
рецидивна виживаність — 84,1 і 60,5% відповідно.
Висновки. У кістковому мозку у 52,1% хворих на РМЗ виявле-
но ПК. Оптимізація термінів і режимів лікування на цій основі під-
вищує 5-річну виживаність. Застосування методу передопераційної
ÒÅÇÈÑÛ ÍÀÓ×ÍÛÕ ÄÎÊËÀÄÎÂ
191ÎÍÊÎËÎÃÈß • Ò. 17 • ¹ 3 • 2015 191
кріодеструкції пухлини підвищує 3-річну загальну виживаність хво-
рих на РМЗ на 20,7%, безрецидивну виживаність — на 23,6%, зни-
жує частоту виникнення місцевих рецидивів на 7,9%.
ЗВ’ЯЗОК РІВНЯ МЕТАЛОВМІСНИХ
БІЛКІВ З КЛІНІКО-ПАТОЛОГІЧНИМИ
ОСОБЛИВОСТЯМИ РАКУ МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ
ТА ЇХ РОЛЬ У ДЕТЕРМІНАЦІЇ ЧУТЛИВОСТІ
ПУХЛИН ДО ЦИТОСТАТИКІВ
Н.Ю. Лук’янова, А.О. Павлова, Т.М. Яловенко, В.Ф. Чехун
Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології
ім. Р.Є. Кавецького НАН України, Київ
E-mail: lu_na_u@rambler.ru
Вступ. Рак молочної залози (РМЗ) залишається однією з ак-
туальних проблем онкології у зв’язку з високою захворюваністю та
збільшенням кількості пацієнток з резистентними до хіміотерапії
(ХТ) варіантами пухлин. Згідно з даними літератури, металовмісні
білки можна розцінювати як потенційні маркери злоякісної прогре-
сії та перспективні мішені для протипухлинної терапії. Проте поки
не з’ясовано питання щодо стану цих білків при РМЗ, особливо у хво-
рих із різною чутливістю пухлин до неоад’ювантної ХТ і різним пе-
ребігом пухлинного процесу.
Мета: дослідити зв’язок рівня металовмісних білків у сироват-
ці крові (СК) та пухлинній тканині (ПТ) хворих на РМЗ з їх клініко-
патологічними характеристиками та з’ясувати роль цих білків у де-
термінації чутливості до цитостатиків.
Об’єкт і методи. Дослідження прогностичного значення мета-
ловмісних білків проведено у 110 хворих на РМЗ І–ІІ стадії. Вивче-
но зв’язок рівня досліджених білків з чутливістю до неоад’ювантної
ХТ у 86 пацієнтів із РМЗ II–III стадії. Використано клінічні, морфо-
логічні, імуногістохімічні, імуноферментний методи, електронно-
парамагнітний резонанс, статистичні методи.
Результати. Встановлено зв’язок рівня металовмісних білків
у СК і ПТ з основними клініко-морфологічними характеристика-
ми РМЗ. Високі показники трансферину у СК частіше відзначають
у хворих на РМЗ I стадії (r = −0,28) та з люмінальним А підтипом пух-
лин (r = 0,45). Підвищення рівня гепсидину в СК виявлено у пацієн-
тів із РМЗ II стадії (r = 0,33), при протоковій будові (r=0,38), базаль-
ному молекулярному підтипі (r = 0,42) пухлин. Встановлено зв’язок
показників гепсидину в СК із чутливістю до неоад’ювантної ХТ (ре-
жими FAC, AC) (р < 0,05). Найнижчий рівень церуплазміну визна-
чено у хворих із РМЗ люмінального Б і базального підтипів (r = 0,35).
Доведено залежність експресії гепсидину від ступеня диференцію-
вання РМЗ (r = 0,32), стадії захворювання (r = 0,27) та розвитку ме-
тастазів у регіонарних лімфатичних вузлах (r = 0,41). Підвищена екс-
пресія трансферину була більш характерна для пацієнтів із РМЗ низь-
кого ступеня диференціювання (r = 0,39) та корелювала з наявністю
метастатичного ураження лімфатичних вузлів (r = 0,48). Найбільшу
кількість гепсидин+ пухлин (72%) відмічено у групі з тричі негатив-
ним (базальним) підтипом РМЗ, у той час як експресію церулоплаз-
міну — переважно у пухлинах Her2/neu+-підтипу (80%).
Висновки. Отримані дані щодо зв’язку рівня металовмісних біл-
ків із клініко-патологічними показниками, молекулярним підтипом
і чутливістю РМЗ до неоад’ювантної ХТ свідчать про перспективність
подальших досліджень з метою їх використання як додаткових про-
гностичних маркерів перебігу пухлинного процесу.
КЛІНІКО-БІОЛОГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ЕКСПРЕСІЇ
РЕЦЕПТОРІВ ДО АНДРОГЕНІВ КЛІТИНАМИ
РАКУ МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ
Р.В. Любота1, Р.І. Верещако1, В.Є. Чешук1, О.С. Зотов1,
М.Ф. Анікусько2, І.І. Любота2
1Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця
2Київський міський клінічний онкологічний центр, Київ
lyubota@ukr.net
Вступ. Рак молочної залози (РМЗ) є одним із найпоширеніших
онкологічних захворювань в Україні. За даними Національного кан-
цер-реєстру України, стандартизований показник захворюванос-
ті на рак молочної залози у 2012 р. становив 67,1 випадку на 100 тис.
жіночого населення. Останнім часом з’являється велика кількість
досліджень, результати яких свідчать про прогностичне та терапев-
тичне значення наявності рецепторів до андрогенів (АR) у карцино-
мах молочної залози.
Мета: вивчення частоти та клініко-біологічного значення екс-
пресії АR у хворих на РМЗ.
Об’єкт і методи. У дослідження включено 334 хворих на РМЗ
віком від 26 до 87 років (середній вік 55 ± 1,4 року), які перебува-
ли на лікуванні в клініці кафедри онкології Національного медич-
ного університету ім. О.О. Богомольця на базі хірургічного відділен-
ня Київського міського клінічного онкологічного центру з 1 січня
по 30 червня 2014 р.
У всіх хворих оцінювали вік на момент встановлення діагнозу,
менструальну функцію, розмір, гістологічний тип, ступінь диферен-
ціювання, молекулярний підтип і проліферативну активність пухли-
ни, а також наявність метастазів у регіонарних лімфатичних вузлах
(РЛВ). Усі хворі отримали ад’ювантне лікування згідно з Національ-
ними стандартами лікування РМЗ. Статистичну достовірність відмін-
ностей між молекулярними підтипами РМЗ оцінювали за допомогою
аналізу таблиць спряженості типу 2хК. Відмінності вважали статис-
тично достовірними при рівні значущості р < 0,05.
Результати. У результаті проведеного дослідження всіх хворих
на РМЗ залежно від експресії AR пухлиною розділили на 2 групи:
AR+ — 230 (69%) пацієнток з AR-позитивними пухлинами та AR−
— 104 (31%) хворі з AR-негативними карциномами молочної зало-
зи. При аналізі даних виявлено, що експресія AR клітинами пухлини
не залежить від віку, статусу РЛВ і менструальної функції на момент
встановлення діагнозу, розміру й гістологічного типу пухлини. У гру-
пі хворих з AR− пухлинами статистично достовірно частіше (на 27%)
трапляються низько- та недиференційовані карциноми молочної за-
лози (G3, G4) порівняно з пацієнтками з групи AR+. У 67% хворих
із AR+ групи відзначали прогностично сприятливі Luminal A (40%)
та Luminal B HER2-негативний (27%) молекулярні типи РМЗ, нато-
мість 73% пацієнтів із AR-негативними карциномами молочної зало-
зи мали прогностично несприятливий Basal-like (Triple negative) мо-
лекулярний фенотип. Частота виявлення HER2+ типу РМЗ в обох
групах достовірно не відрізнялася. Низьку проліферативну актив-
ність на 43,5% достовірно частіше виявляли в AR+ пухлинах, а зна-
чення Ki-67 ≥ 41% — на 16% частіше у хворих на РМЗ з AR− групи.
Висновки. Експресія AR виявлена у 69% хворих на РМЗ. Вона
не залежить від віку, статусу РЛВ і менструальної функції на момент
встановлення діагнозу, розміру й гістологічного типу пухлини. Наяв-
ність AR у пухлині залежить від молекулярного підтипу РМЗ і за отри-
маними в цій роботі даними становить: 40% — у Luminal A карцино-
мах, 27% — у Luminal B HER2-негативних, 8,5% — у Luminal B HER2-
позитивних, 15% — при HER2+ типі та 9,5% — у хворих на Basal-like
(Triple negative) РМЗ. AR можна розглядати як потенційні терапев-
тичні мішені для лікування хворих на ER−/AR+ РМЗ, а антиандро-
гени — як новий метод у гормонотерапії.
РЕКОНСТРУКТИВНО-ВІДНОВНІ ОПЕРАЦІЇ
У ХВОРИХ НА РАК МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ: ДОСВІД
ПРОВЕДЕННЯ ТА РЕЗУЛЬТАТИ ЛІКУВАННЯ
Г.І. Максимяк, Р.С. Бокій, Л.Г. Курушина, С.С. Якубовський,
А.В. Жильчук
Рівненський обласний онкологічний диспансер, Рівне
zhylchuk@mail.ru
Вступ. Втрата молочної залози (МЗ) після операції радикальної
мастектомії призводить до серйозної психологічної травми у паці-
єнток із раком молочної залози (РМЗ), що досить часто є причиною
незворотних змін в особистому житті жінки, унеможливлює повно-
цінну соціальну адаптацію, суттєво погіршує якість життя. Одним
із важливих та ефективних реабілітаційних заходів у разі необхіднос-
ті проведення радикального хірургічного втручання на МЗ з приводу
пухлинного процесу є реконструкція, яка може виконуватися як од-
номоментно із мастектомією, так і відстрочено.
Мета: розробити та впровадити в повсякденну практику прове-
дення реконструкції МЗ, що забезпечить відновлення її об’єму, си-
метрії з контралатеральною стороною, формування сосково-арео-
лярного комплексу (САК) у хворих на РМЗ.
Об’єкт і методи. Застосовано клінічні, рентгенологічні, гістоло-
гічні, імуногістохімічні методи дослідження під час лікування 90 хво-
рих на РМЗ у стадії Т
1-2
N
0-1
M
0
віком від 28 до 60 років. Реконструктив-
но-відновні операції МЗ шляхом застосування силіконових імплантів
виконано у 44 пацієнток (досліджувана група); радикальну мастекто-
мію за Мадденом — у 46 (контрольна група).
Результати. Виконано одномоментну реконструкцію після
підшкірної мастектомії зі збереженням САК і лімфодисекції з міо-
ÎÍÊÎËÎÃÈß • Ò. 17 • ¹ 3 • 2015
ÒÅÇÈÑÛ ÍÀÓ×ÍÛÕ ÄÎÊËÀÄÎÂ
192
пластикою аксилярної ділянки та встановленням імплантів об’ємом
145–525 мл. Проведено у 26 хворих, в 1 — з видаленням САК; у 5 —
одномоментну підшкірну мастектомію з лімфаденектомією та ви-
даленням САК і встановленням експандера Беккера. Відстрочену
реконструкцію МЗ виконано 11 хворим: із них 5 особам після мас-
тектомії зі збереженням шкіри та видаленням САК встановлено ви-
сокопрофільні експандери з укриттям нижнього полюса деепідер-
мізованим клаптем, 6 пацієнткам імплантовано експандери після
радикальної мастектомії в минулому. Ускладнення: тривала лімфо-
рея та крайовий некроз шкіри в ділянці післяопераційного рубця
у 6 пацієнток, видалення експандера — у 1 хворої. Поліхіміотерапію
в ад’ювантному режимі проведено у 32 хворих, гормонотерапію —
у 70. Спостереження тривали 36 міс. Безрецидивна виживаність: до-
сліджувана група — 77,3 ± 2,6%, контрольна група — 78,3 ± 3,4%.
Загальна виживаність: досліджувана група — 90,1 ± 4,3%, контр-
ольна група — 89,2 ± 3,9%.
Висновки. Проведення реконструктивно-відновних операцій
у хворих на РМЗ не збільшує кількості післяопераційних усклад-
нень, не порушує онкологічну безпеку, не впливає на безрецидив-
ну і загальну виживаність. Реконструкція МЗ має бути інтегрована
в план загального комплексного лікування; такий підхід формує су-
часну ідеологію лікування при операбельному РМЗ.
ОСОБЛИВОСТІ ГОРМОНАЛЬНОГО БАЛАНСУ
У ХВОРИХ НА РАК ЕНДОМЕТРІЯ З РІЗНИМ
СТАНОМ МЕНСТРУАЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ
І.П. Несіна1, Н.П. Юрченко1, Л.А. Проскурня2
1Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології
ім. Р.Є. Кавецького НАН України
2Національний інститут раку МОЗ України, Київ
laboncogen@yandex.ua
Вступ. Суттєву роль у патогенезі раку ендометрія (РЕ) відво-
дять надлишковій стимуляції естрогенами проліферації епітеліаль-
них клітин, яка поєднується з недостатністю прогестерону і призво-
дить до порушень гормонального гомеостазу. У той же час розвиток
РЕ пов’язаний з генетичними особливостями хворої, які зумовлю-
ють чутливість клітин до впливу шкідливих чинників середовища
(у тому числі естрогенів та їх метаболітів) і значно підвищують ри-
зик розвитку раку.
Мета: оцінка концентрації стероїдних гормонів у сироватці пе-
риферичної крові хворих на РЕ та їхнього зв’язку з клініко-морфо-
логічними та генетичними параметрами.
Об’єкт і методи. Сироватка і лімфоцити периферичної кро-
ві (СПК і ЛПК) 46 хворих на РЕ (середній вік 56,3 ± 7,3 року).
Контроль — СПК 24 практично здорових жінок (середній вік 43,8 ±
9,9 року). Методи: імуноферментний аналіз, цитогенетичний, мор-
фологічний, статистичний.
Результати. Встановлено, що середній рівень естрадіо-
лу у СПК здорових пацієнток як зі збереженою менструальною
функцією, так і при тривалості менопаузи від 1 до 5 років був ниж-
чим, ніж у хворих на РЕ, та становив 69,8 ± 5,1 і 29,3 ± 4,1 пг/мл
(р = 0,011) відповідно. У пацієнток з аналогічним статусом мен-
струальної функції концентрація естрадіолу сягала 91,3 ± 7,6
і 39,3 ± 3,4 пг/мл відповідно. При подовженні терміну менопау-
зи (до 10 років і більше 10 років) концентрація естрадіолу у СПК
хворих зростала до 41,6 ± 3,6 і 48,5±3,2 пг/мл відповідно. Водно-
час рівень прогестерону у здорових пацієнток зі збереженою мен-
струальною функцією був вищим (9,3 ± 2,6 нг/мл; р = 0,0029), ніж
у хворих на РЕ (2,3 ± 0,3 нг/мл), а у менопаузальний період —
нижчим (0,2 ± 0,01 нг/мл), ніж у пацієнток у відповідний період
(4,7 ± 1,3 нг/мл; р = 0,011). При тривалості менопаузи (до 10 ро-
ків і більше 10 років) рівень прогестерону у хворих знижувався до
3,4±0,8 і 2,7±0,6 нг/мл відповідно. При цьому коефіцієнт співвід-
ношення естрадіол/прогестерон (Е
2
/Pr) у пацієнток зі збереженою
менструальною функцією становив 38,5•10-3, що було у 4,7 раза
вищим, ніж у здорових жінок (8,2•10-3). У хворих менопаузаль-
ного періоду підвищення Е
2
/Pr було пов’язано з ожирінням ІІІ–
ІV ступеня, при якому відзначали високу концентрацію естрадіолу
(56,7 ± 6,4 пг/мл) і високий коефіцієнт Е
2
/Pr (32,7•10-3), що свід-
чить про можливість позагонадного синтезу естрадіолу у жировій
тканині. У пацієнток з нормальною масою тіла ці показники були
низькими (відповідно 32,0 ± 6,4 пг/мл, р = 0,047 і 5,8•10-3). Слід
зазначити, що у 77,8% хворих менопаузального періоду з надлиш-
ковою масою тіла виявлено низькодиференційовані пухлини ен-
дометрія, а у жінок з нормальною масою тіла і пацієнток зі збе-
реженою менструальною функцією такі пухлини становили 30,0
і 27,3% відповідно.
При цитогенетичному дослідженні у ЛПК хворих на РЕ з тер-
міном менопаузи більше 10 років визначено приховану хромосомну
нестабільність, яка характеризувалася зростанням не тільки спон-
танного (8,4 ± 1,1%), а й індукованого блеоміцином рівня аберацій
хромосом (34,7 ± 2,1%; р < 0,05), порівняно із цими показниками
у хворих на РЕ зі збереженою менструальною функцією (6,0 ± 1,2
та 10,0±1,8% відповідно).
Висновки. РЕ є гетерогенним захворюванням за рівнем естро-
ген/прогестеронового балансу у сироватці крові та хромосомною
нестабільністю у ЛПК, яке пов’язане зі статусом менструальної
функції та тривалістю менопаузального періоду у хворої і потре-
бує врахування цих відмінностей при призначенні протипухлин-
ної терапії.
КЛІНІКО-ГЕНЕАЛОГІЧНІ ТА МОЛЕКУЛЯРНО-
ГЕНЕТИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ У ХВОРИХ
НА ПЕРВИННО-МНОЖИННІ ПУХЛИНИ ОРГАНІВ
ЖІНОЧОЇ РЕПРОДУКТИВНОЇ СИСТЕМИ
О.В. Палійчук1,2, З.І. Россоха3, Л.З. Поліщук1
1Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології
ім. Р.Є. Кавецького НАН України, Київ
2КЗ «Черкаський обласний онкологічний диспансер» , Черкаси
3ДУ «Референс-центр з молекулярної діагностики МОЗ України», Київ
oncology@2upost.com
Вступ. Первинно-множинні злоякісні пухлини (ПМЗП) на-
лежать до маловивченої онкологічної патології. Молекулярно-ге-
нетичними дослідженнями встановлено роль спадкових факторів
у розвитку ПМЗП органів жіночої репродуктивної системи (ОЖРС).
З високим ризиком розвитку пов’язують високопенетрантні гер-
мінальні мутації у генах-супресорах пухлинного росту ВRCA1/2.
Мета: провести клініко-генеалогічні обстеження хворих і мо-
лекулярно-генетичні дослідження пухлин на наявність мутацій
185delAG i 5382insC у гені BRCA1 та 6174delT у гені BRCA2 у хворих
із ПМЗП ОЖРС.
Об’єкт і методи. Анкети медико-генетичного консультування,
клініко-генеалогічний аналіз родоводів, хірургічно видалені пух-
лини молочної залози та яєчника. Методи дослідження: клініко-
генеалогічний, загальноклінічні, цитологічний, гістологічний, мо-
лекулярно-генетичний, статистичний. Хворі із ПМЗП проходи-
ли комплексне або комбіноване лікування на базі КЗ «Черкаський
обласний онкологічний диспансер» у 2012–2014 рр.
Результати. Дослідження проведено у 44 хворих із ПМЗП
ОЖРС (синхронні та метахронні). Вік пацієнток коливався від
23 до 83 років. Клініко-генеалогічний аналіз показав, що у роди-
нах цих жінок родичі І та ІІ ступеня спорідненості хворіли на рак.
Серед хворих із ПМЗП у 14 первинною пухлиною був рак мо-
лочної залози (РМЗ), у 10 — рак тіла матки (РТМ), у 7 — рак яєч-
ника (РЯ), у 13 — колоректальний рак (з метахронними пухли-
нами ОЖРС). У 75% пацієнток метахронні пухлини виникали
після 50 років. Серед метахронних пухлин найчастіше діагносту-
вали РТМ (39,6%), РЯ (20,8%), РМЗ (14,6%), що може свідчити
про спільні механізми патогенезу первинних і вторинних пухлин.
Результати клініко-генеалогічного дослідження свідчать про спад-
ковий характер хвороби у пробандів: сімейний раковий синдром
(СРС) І та ІІ типу встановлено у 12,8% родоводів з агрегацією пух-
лин різного генезу; у 6% — спадковий РЯ, РТМ, РМЗ. За резуль-
татами молекулярно-генетичних досліджень пухлин у 8 (18,2%)
із 44 хворих із ПМЗП виявлено мутації 5382insC у гені BRCA1 та
6174delТ — у гені BRCA2, що може свідчити про роль генетичних
факторів у розвитку ПМЗП ОЖРС.
Висновки. 1. Результати дослідження свідчать про наявність
мутацій в генах BRCA1/2 пухлин хворих із ПМЗП ОЖРС з обтя-
женим раком анамнезом. 2. Клініко-генеалогічний аналіз родо-
водів і вивчення мутацій у генах-супресорах BRCA1/2 слід роз-
цінювати як невід’ємну частину комплексного обстеження хво-
рих на рак ОЖРС для визначення генетичного ризику розвитку
вторинних пухлин та розробки принципів генетичної профі-
лактики раку в їхніх родичів. 3. Онкогенетичне консультуван-
ня хворих зі злоякісними пухлинами ОЖРС є важливим кроком
для створення реєстрів спадкових форм раку на базі онкологіч-
них диспансерів.
ÒÅÇÈÑÛ ÍÀÓ×ÍÛÕ ÄÎÊËÀÄÎÂ
193ÎÍÊÎËÎÃÈß • Ò. 17 • ¹ 3 • 2015 193
ПАНЕЛЬ НУКЛЕЇНОВИХ МАРКЕРІВ
ДЛЯ ВИЯВЛЕННЯ КАРЦИНОМИ НИРКИ,
ПРОСТАТИ ТА СЕЧОВОГО МІХУРА ЗА СЕЧЕЮ
ПАЦІЄНТІВ
Г. Панасенко1, О. Маньковська1, М. Вікарчук2, К. Некрасов1,
О. Кондратов1, В. Кашуба1, Е. Стаховський2, А. Кононенко2
1Інститут молекулярної біології та генетики НАН України
2Національний інститут раку МОЗ України
3ДУ «Інститут урології» НАМН України, Київ
oxanamankovska@gmail.com
Вступ. Злоякісні новоутворення сечостатевої системи станов-
лять одну з найбільш поширених груп онкозахворювань. Загальна
кількість нових випадків карцином нирки, сечового міхура і проста-
ти — близько 2 млн щороку. Розробка і впровадження нових моле-
кулярних методів ранньої детекції карцином нирки, сечового міху-
ра і простати є актуальним аспектом сучасної онкології, опрацюван-
ня якого дасть змогу вдосконалити діагностику раку і прогнозування
перебігу захворювання.
Мета. Основною метою нашої роботи є створення специфічної
диференційної панелі з використанням нових маркерів для підви-
щення ефективності діагностики та прогностичної оцінки злоякісних
новоутворень сечостатевої системи. В основу панелі було покладе-
но виявлення змін в метилуванні CpG-острівців генів-онкосупресо-
рів і аналіз злитих і аберантних РНК-транскриптів (для карциноми
простати) у фізіологічних рідинах організму, що дозволяє проводити
диференційне визначення типу онкопатології сечостатевої системи,
а також дати характеристику стану пухлини у разі її виявлення, оціни-
ти результати відповідної терапії і можливість рецидиву.
Об’єкт і методи. Для створення маркерної панелі ми відібрали
кілька десятків генів (набір з трьох груп) на основі аналізу 266 уже ві-
домих гіперметильованих генів у тканинах досліджуваних пухлин
(CDH1, ESR1, NEUROG1, RARB, RUNX3, VHL, SOCS1, CDKN2A,
DAPK1, GSTP1, MGMT, PTEN, RUNX3, TIMP3, VIM, TWIST, NID2,
PENK69, RASSF1, CA1060, DBC1, MYO3A та ін.) та систему детекції
злитих і аберантних РНК-транскриптів. Крім того, проводили під-
бір маркерів на основі коротких некодуючих РНК (мікроРНК) для
збільшення дискримінаційної сили панелі. Пошук маркерів здій-
снювали на вибірці пацієнтів зі злоякісними новоутвореннями се-
чостатевої системи у їх фізіологічних рідинах; потенційні маркери
усіх типів визначали паралельно для кожного зразка. Для встанов-
лення наявності метилування «генів інтересу» використовували ме-
тод бісульфітної конверсії ДНК, виділеної з сечі пацієнтів, і подаль-
ший аналіз на основі полімеразної ланцюгової реакції зі специфіч-
ними праймерами.
Результати. На основі аналізу даних, отриманих у результа-
ті опрацювання декількох сотень зразків сечі пацієнтів з карцино-
мою нирки, простати і сечового міхура, стало можливим визначити
три групи маркерів метильованих промоторів генів-онкосупресорів,
що показали себе дієвими стосовно відповідної патології і не були ви-
явлені в контрольній групі (умовно здорові особи).
Висновки. Вибрані групи маркерів гіперметильованих генів пока-
зали досить якісні результати щодо створення діагностичної панелі
для неінвазивного дослідження з використанням сечі пацієнтів. По-
дальше дослідження має на меті формування панелі для виявлення
і диференціювання типу пухлини, а також оцінки можливості реци-
диву у післяопераційних хворих на основі відмінностей високоспе-
цифічних, середньоспецифічних і спільних маркерів.
ОБҐРУНТУВАННЯ МОЖЛИВОСТІ
ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДІВ ЛАЗЕРНОЇ
ДІАГНОСТИКИ В ОНКОГІНЕКОЛОГІЇ
О.П. Пересунько1, С.Б. Єрмоленко2
1ВДНЗ «Буковинський державний медичний університет»
2Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича, Чернівці
aperesunko@rambler.ru
Вступ. Рання діагностика та скринінг зло якісних пухлин жі-
ночих репродуктивних органів (ЗПЖРО) досі ґрунтується на стан-
дартних, давно апробованих цитологічних і гістологічних методах,
об’єктивність проведення яких часто залежить від кваліфікації мор-
фолога та якості матеріалу. В останнє десятиріччя ці методи доповню-
ються пошуком та впровадженням у практику нових підходів (напри-
клад лазерної проточної цито флуориметрії та ін.) з використанням
комп’ютерних технологій обробки матеріалу. Новим підходом до ді-
агностики ЗПЖРО може стати застосування лазерної оптики з вико-
ристанням поляриметричного та спектрополяризаційного методів.
Ці методики дозволять досліджувати зразки біоматеріалу без попере-
дньої обробки, а також оптимізувати діагностичний алгоритм пухлин.
Мета: обґрунтувати доцільність використання поляриметрично-
го та спектрополяризаційного методів лазерної діагностики ЗПРЖО
і провести їхню порівняльну оцінку.
Об’єкт і методи. Ми вперше в медичній практиці використали
методи лазерної поляриметрії та спектрофотометрії для досліджен-
ня біоматеріалу пацієнток з онкогінекологічною патологією (Єрмо-
ленко С.Б., 2014). Об’єкти дослідження: нативні мазки із шийки мат-
ки (30 зразків), аспірат і зішкріби ендометрія (50 зразків), матеріал
пунктату дугласовий простір (25 зразків) та кров хворих із пухлинами
шийки матки, ендометрія та яєчника (відповідно 13; 16 та 23 зразки).
Результати. Теоретичне обґрунтування застосування цих мето-
дів для діагностики патологічних станів взагалі може бути сформу-
льовано трьома положеннями: 1) біотканини як оптично неоднорід-
ні середовища не руйнують, а змінюють тип і форму поляризації; 2)
показники стану поляризації залежать від морфологічної структури
тканини та фізіологічного стану рідини; 3) найбільш повно процеси
перетворення поляризації біо тканинами описуються за допомогою
матричного методу, який базується на математичному обґрунтуван-
ні (Angelsky O.V. et al., 2014).
Досліджувані біообʼєкти з погляду лазерної оптики являють со-
бою двокомпонентну аморфно-кристалічну структуру, архітектоні-
ка якої описується за допомогою матриці Мюллера для оптично од-
новісних кристалів. Важливим є те, що при проходженні лазерного
променя через ці біооб’єкти змінюється стан його поляризації. Точне
визначення стану поляризації і є основою методу діагностики, який
ми пропонуємо. Патологічні процеси (у нашому випадку — маліг-
нізація тканини) супроводжуються змінами в біо матеріалі, які фор-
мують або змінюють кристалічні білкові комплекси, агрегати тощо.
Отже, ці процеси змінюють поляризацію лазерного променя при про-
ходженні його через біооб’єкт. Її стан фіксується за допомогою точ-
них математичних параметрів комп’ютерної обробки зображення.
Висновки. За допомогою методів лазерної оптики експерименталь-
но розроблено і клінічно апробовано в онкогінекології фотометрич-
ні та поляризаційні критерії, які вказують на наявність малігнізації,
що може слугувати додатковим тестом для ранньої діагностики раку.
ПРОГНОСТИЧНІ ФАКТОРИ РИЗИКУ
ВИНИКНЕННЯ ЛОКАЛЬНОГО РЕЦИДИВУ РАКУ
МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ
Ю.Я. Присташ, Т.Г. Фецич
Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького,
Львів
yura-onko@mail.ru
Вступ. Лікування раку молочної залози (РМЗ) супроводжується
високою частотою локальних рецидивів (Рц), поява яких часто буває
непрогнозованою. У літературі трапляються поодинокі повідомлен-
ня, в яких автори досліджують експресію СОХ-2 при Рц РМЗ як про-
гностичний показник перебігу захворювання та ефективності проти-
пухлинної терапії. Особливості зв’язку експресії СОХ-2 у пухлинних
клітинах із клінічними прогностичними факторами виникнення Рц
ще остаточно не визначено.
Мета: вивчити кореляційний зв’язок між показниками CОХ-2 і
HER-2/neu, Er, Pr та їхній рівень у хворих на РМЗ із Рц та без нього.
Об’єкт і методи. Аналізу піддано 60 первинних пухлин у пацієн-
ток, які проходили лікування в онкоцентрі Львівського національного
медичного університету ім. Данила Галицького з 2000 по 2014 р. Хво-
рих було розділено на 2 групи, одинакові за віком, менопаузальним
статусом, гістологічною структурою, стадією захворювання. У гру-
пу № 1 ввійшли 30 пацієнток, які отримали радикальне лікування
(Мадден), ад’ювантну хіміотерапію і повторно зверталися з приво-
ду виникнення локального Рц РМЗ. Група № 2 складалася з 30 хво-
рих без Рц. Усі пацієнтки отримали радикальне хірургічне лікуван-
ня (Мадден) і ад’ювантну хіміотерапію: з них 80% — 6 циклів CMF,
17% — 6 циклів CAF, 3% — тамоксифен (табл. 1).
ÎÍÊÎËÎÃÈß • Ò. 17 • ¹ 3 • 2015
ÒÅÇÈÑÛ ÍÀÓ×ÍÛÕ ÄÎÊËÀÄÎÂ
194
Таблиця 1
Клінічна характеристика хворих
Показники
Групи
№ 1 — Рц, n (%)
(n = 30)
№ 2 — без Рц, n (%)
(n = 30)
Вік, років 44–68 45–69
Менопаузальний
статус Менопауза — 25 (83) Менопауза — 25 (83)
Гістологічна структура
первинної пухлини
Протокова карцинома —
22 (73)
Часточкова карцино-
ма — 8 (27)
22 (73)
8 (27)
Ступінь
диференціювання:
G1
G2
G3
–
26 (87)
4 (13)
9 (30)
20 (67)
1 (3)
Стадія захворювання:
T1N0M0
T2N0M0
18 (60)
12 (40)
17 (57)
13 (43)
Обсяг оперативного
втручання (Мадден) 30 (100) 30 (100)
Ад’ювантна
хіміотерапія:
CMF (6 циклів)
CAF (6 циклів)
Тамоксифен
24 (80)
5 (17)
1 (3)
24 (80)
5 (17)
1 (3)
Середній час до розвитку Рц становив 2,8 року. Як метод моде-
лювання обрано множинну бінарну логістичну регресію, як залеж-
ні змінні — найбільш інформативні фактори Cox-2, Her-2/neu, Er,
Pr (табл. 2).
Таблиця 2
Молекулярна характеристика пухлин
Показники
Групи
№ 1 — Рц, n (%)
(n = 30)
№ 2 — без Рц, n (%)
(n = 30)
СОХ-2
0–20%
20–50%
50–100%
5 (17)
9 (30)
16 (53)
17 (57)
11 (36)
2 (7)
HER-2/neu
(− −)
(+)
(+++)
6 (20)
7 (23)
17 (57)
14 (47)
11 (37)
5 (16)
Er
(− − −)
(+)
(+++)
10 (33)
12 (40)
8 (27)
4 (13)
5 (17)
21 (70)
Pr
(---)
(+)
(+++)
16 (53)
12 (40)
2 (7)
7 (23)
11 (37)
12 (40)
Для побудови статистичної прогностичної моделі прийнято
рівень статистичної значущості р < 0,05. У цій математичній моде-
лі рівень статистичної значущості становив p < 0,0001, що дає під-
стави стверджувати про її дієздатність. При інтерпретації одержаних
результатів предиктивні фактори Cox-2 та Her-2 neu були найбільш
інформативними, а їхній вплив на результат моделювання — одно-
направленим. Побудована прогностична модель дозволила з імовір-
ністю 83,33% прогнозувати виникнення Рц та з 80% імовірністю —
його відсутність. Загалом адекватною модель була для класифікації
81,67% пацієнтів.
Результати. У нашому дослідженні простежується кореляційна
залежність рівня експресії СОХ-2 та ампліфікації HER-2/neu у гру-
пі з Рц РМЗ (№ 1), на відміну від контрольної групи (№ 2), в якій не-
значно (7%) проявлявся високий рівень експресії СОХ-2. Паралель-
но відзначено досліджені фактори ризику розвитку Рц: висока амп-
ліфікація HER-2/neu, негативний статус Er і Pr у групі з Рц РМЗ.
Висновки. СОХ-2 може бути предиктивним фактором виникнен-
ня Рц РМЗ поряд з іншими, такими як: розмір первинної пухлини,
ступінь злоякісності, рецепторний статус — люмінальний тип B, Erb-
B2-позитивний тип, метастатичне ураження лімфовузлів.
ІНТЕРНЕТ-ПОРТАЛ www.breast-cancer.org.ua
ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ, ДІАГНОСТИКИ
І ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА РАК
МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ
Т.В. П’ятчаніна, О.С. Дворщенко, І.В. Шепеленко, А.М. Огородник,
А.О. Павлова
Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології
ім. Р.Є. Кавецького НАН України, Київ
dos031077@yandex.ru
Вступ. За останніми даними Національного канцер-реєстру
України, рак молочної залози (РМЗ) лідирує за показниками захво-
рюваності та смертності серед жіночого населення України. Одним
із дієвих засобів профілактики РМЗ і поліпшення показників ран-
нього виявлення хвороби є просвітницька діяльність серед населен-
ня, спрямована на підвищення рівня онкологічної обізнаності й на-
стороженості та сприяння своєчасному зверненню у спеціалізовані
медичні заклади онкологічного профілю.
Мета: розробка комплексної інформаційної системи стосов-
но первинної профілактики, діагностики, лікування хворих на РМЗ
шляхом створення українськомовного інтернет-порталу як дієво-
го засобу інформаційно-просвітницької та профілактичної роботи.
Об’єкт і методи: науковий аналіз і синтез, побудова інтелек-
туальних карт (mind-map), концептуальне, логічне і фізичне web-
проектування.
Результати. Розроблено логічну, концептуальну і фізичну мо-
делі веб-порталу. Логічна модель порталу містить 3 модулі: «Для не-
фахівців», «Для фахівців», БД «Онкогеном РГЗ». Модуль «Для не-
фахівців» концептуально поділяється на науково-освітню, довідкову
й інформаційну частини і складається з тематичних розділів: «Загаль-
на інформація про РМЗ»; «Фактори ризику та профілактика РМЗ»;
«Симптоми та діагностика РМЗ»; «Клінічна класифікація та стадію-
вання РМЗ»; «Лікування хворих на РМЗ».
Науково-освітня частина порталу (контент) являє собою на-
бір унікальних текстових матеріалів (літературні огляди) з проблеми
первинної профілактики, діагностики і лікування РМЗ, які створені
на основі сучасних наукових уявлень щодо РМЗ, адаптовані для ро-
зуміння пересічними громадянами та доповнені ілюстративним ма-
теріалом, авторськими навчальними лекціями і презентаціями, ау-
діо- та відеоматеріалами з цієї проблеми.
Довідкова частина порталу містить підрозділи: «Глосарій» — де-
тальне тлумачення медичних термінів, що трапляються в текстах ін-
тернет-порталу; «Запитання лікарю» — 13 груп запитань, які може
поставити пацієнт лікарю перед проходженням курсу лікування, під
час і після нього; «Перелік спеціалізованих медичних онкологічних
закладів України», а також довідникові матеріали та рекомендації
практичного характеру.
Інформаційна частина сайту містить власну постійно оновлю-
вану RSS-стрічку новин (на сьогодні понад 120 повідомлень) і огляд
подій (конференції, з’їзди). Представлено блок «стандартних» web-
сторінок — «Про проект», «Карта сайту», «Форма зворотного зв’язку»,
«Підписка на розсилку новин порталу» тощо.
Портал розміщено в інтернеті за адресою http://www.breast-cancer.
org.ua і відкрито для публічного користування. За період квітня–ве-
ресня 2015 р. портал відвідали понад 3000 користувачів.
Висновки. 1. Створено та розміщено в інтернеті українськомов-
ний науково-освітній довідково-інформаційний портал із первинної
профілактики, діагностики і лікування хворих на РМЗ, орієнтований
на пересічних громадян України. 2. У системі заходів, спрямованих
на подолання проблеми РМЗ, розроблений портал як засіб опера-
тивного й ефективного забезпечення інформацією буде сприяти під-
вищенню рівня медичної компетентності, ступеня онкологічної на-
стороженості, вмотивованості для своєчасного звернення в спеціалі-
зовані медичні заклади, виявленню захворювання на ранніх стадіях
та формуванню навичок здорового способу життя мешканок України.
ПЕРСОНІФІКОВАНИЙ ПІДХІД У ПОШУКУ
МАРКЕРІВ РИЗИКУ РЕЦИДИВУ ПУХЛИННОГО
ПРОЦЕСУ ПРИ РАКУ МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ
Н.І. Семесюк, Н.О. Бездєнєжних, О.О. Лихова, А.Л. Воронцова,
Ю.Й. Кудрявець
Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології
ім. Р.Є. Кавецького НАН України, Київ
nadijka@inbox.ru
Вступ. Наявність дисемінованих пухлинних клітин (ДПК) у кіст-
ковому мозку (КМ) хворих на рак молочної залози (РМЗ) є важли-
ÒÅÇÈÑÛ ÍÀÓ×ÍÛÕ ÄÎÊËÀÄÎÂ
195ÎÍÊÎËÎÃÈß • Ò. 17 • ¹ 3 • 2015 195
вим прогностичним маркером. Однак виявлення ДПК у КМ лише
частково вирішує проблему оптимальної протипухлинної терапії
на основі її індивідуалізації. Поведінка ДПК значною мірою зале-
жить від їх мікрооточення, зокрема від рівня цитокінів, які не тільки
впливають на біологічні властивості атипових клітин, але й є показ-
никами реакції організму на розвиток пухлини. Особливе значення
мають цитокіни, які асоційовані з пухлинним ростом і метастазуван-
ням (фактор некрозу пухлин альфа (ФНП), інтерлейкін-1β та -6
( ІЛ-1β, ІЛ-6), колонієстимулюючий фактор 1 (КСФ-1), трансфор-
муючий фактор росту бета 1 (ТФР-β1), фактор росту ендотелію су-
дин (VEGF), інтерферон (ІФН).
Мета: визначити наявність ДПК і рівень деяких цитокінів у КМ
і периферичній крові (ПК) хворих на РМЗ та обґрунтувати можли-
вість використання цих показників як комплексу маркерів ризику
виникнення рецидиву захворювання.
Об’єкт і методи: культура тканин; цитологічні, морфологічні,
імунологічні (імуноцитохімічний та імуноферментний аналіз), ста-
тистичні.
Результат. Встановлено, що наявність ДПК у КМ хворих на РМЗ
асоціюється з прогресуванням злоякісного процесу. Однак рецидив
може виникати і за відсутності ДПК у КМ. І, навпаки, може не вини-
кати або бути значно відстроченим, незважаючи на наявність ДПК
у КМ. Визначення спектра та рівня цитокінів значно підвищує до-
стовірність ДПК як маркера перебігу захворювання, а також є важли-
вим для корекції терапії. Вперше показано, що високий рівень ФНП
(> 72 пкг/мл) у КМ і КСФ-1 (> 300 од/мл) у ПК корелює з високою
частотою виявлення ДПК у хворих на РМЗ і розповсюдженістю пух-
линного процесу (розвиток метастазів протягом 2 років після опе-
ративного втручання). Доведено, що комплексне визначення в до-
операційний період вищезгаданих маркерів може бути інтегральним
показником ступеня ризику виникнення рецидиву пухлини. Встанов-
лено негативний корелятивний зв’язок між рівнем прозапальних ци-
токінів (ФНП, ІЛ-1β, ІЛ-6), ТФР-β1 у КМ і КСФ-1 у ПК і триваліс-
тю безрецидивного періоду у хворих на РМЗ. Уперше виявлено ко-
релятивний зв’язок між рівнем ендогенного ІФН-α у ПК (> 7,5 МО/
мл) та відсутністю ДПК у КМ і ремісією захворювання. Встановле-
но, що рівень ФНП у КМ є достовірно вищим у хворих з Her-2/neu-
позитивним і тричі ре цептор-негативним типом РМЗ.
Висновки. Виявлення ДПК у КМ та показники цитокінового
профілю КМ і ПК до хірургічного втручання у хворих на РМЗ мож-
на розцінювати як комплекс параметрів визначення ризику рециди-
ву пухлинного процесу.
ПРОФІЛАКТИКА КАРДІОТОКСИЧНИХ
УСКЛАДНЕНЬ АНТРАЦИКЛІНВМІСНОЇ
ХІМІОТЕРАПІЇ У ХВОРИХ НА РАК
МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ
Л.А. Сивак, А.В. Аскольський, М.Ю. Кліманов, С.А. Лялькін,
Н.М. Майданевич, Н.В. Касап
Національний інститут раку МОЗ України, Київ
anton.askolsky@gmail.com
Вступ. Більшість хворих на рак молочної залози (РМЗ) у проце-
сі сучасного комплексного лікування отримують поліхіміотерапію
(ПХТ) з антрациклінами.
Мета: поліпшення результатів хіміотерапевтичного лікування та
якості життя хворих шляхом профілактики і лікування ранньої ан-
трациклінової кардіотоксичності.
Об’єкт і методи. У дослідження включено 146 хворих на РМЗ,
у яких при комплексному лікуванні застосовували ПХТ за схемою
FAC (4–6 курсів). На початку, після кожних 2 курсів ПХТ і після за-
кінчення лікування досліджували клінічні, а також інструментальні
маркери кардіотоксичності: збільшення корегованого інтервалу Q–T,
зменшення кінцевого діастолічного об’єму та фракції викиду лівого
шлуночка. Застосовано розроблений алгоритм терапії супроводу по-
долання кардіотоксичності хіміотерапевтичного лікування: тримета-
зидин щоденно в дозі 60 мг/добу, за наявності синусової тахікардії та
нормального або підвищенного тиску — атенолол у дозі 50 мг/добу,
за наявності нормокардії чи брадикардії — еналаприл у дозі 5 мг/добу.
Результати. При застосуванні алгоритму профілактики карді-
отоксичності у хворих із групи високого ризику частота виникнен-
ня синусової тахікардії знизилася на 11,4% (з 20% — у контроль-
ній групі до 8,6% — в основній), артеріальної гіпертензії — на 9,7%
(з 20% — в контрольній групі до 10,3% — в основній), аритмії —
на 3,8% (з 7,2% — у контрольній групі до 3,4% — в основній). Крім
того, кількість випадків подовження інтервалу Q–Tc зменшилася
на 25,1%, а зниження фракції викиду лівого шлуночка — на 15,2%.
Висновки. Застосування розробленого алгоритму профілактики
кардіотоксичності у хворих на РМЗ дозволяє зменшити кардіоток-
сичні прояви ПХТ і покращити якість життя хворих.
ПРОГНОСТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ БІОЛОГІЧНИХ
МАРКЕРІВ ПРИ МІСЦЕВО-ПОШИРЕНОМУ РАКУ
МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ
Л.А. Сивак, Н.О. Верьовкіна, С.А. Лялькін, Н.М. Майданевич,
А.В. Аскольський, М.Ю. Кліманов, Н.В. Касап, О.М. Грабовий,
М.С. Кротевич
Національний інститут раку МОЗ України, Київ
15a78nataliia@gmail.com
Вступ. Рак молочної залози (РМЗ) є надзвичайно розповсюдже-
ною онкологічною патологією, у розвинених країнах уражує майже
кожну десяту жінку і посідає одне з перших місць у структурі захво-
рюваності жіночого населення на злоякісні пухлини. Особливо важ-
ливим є розуміння взаємодії клітин РМЗ та імунокомпетентних клі-
тин, що в майбутньому дозволить здійснювати відбір хворих для пер-
соніфікації лікування.
Мета: оцінити вплив інфільтрації строми пухлини СD3+, CD4+
і CD8+ лімфоїдними клітинами на ефективність хіміотерапії при міс-
цево-поширеному РМЗ.
Об’єкт і методи. Проаналізовано результати лікування 25 хво-
рих на місцево-поширений РМЗ ІІВ–ІІІВ стадії. Після верифікації
діагнозу та виконання стандартного алгоритму обстеження пацієн-
ти отримували неоад’ювантну хіміотерапію за схемою FAC (цикло-
фосфамід 500 мг/м² — 1 день, доксорубіцин 50 мг/м² — 1 день, флу-
ороурацил 500 мг/м² — 1 день). Оцінку ефективності терапії прово-
дили після кожних 2 курсів (згідно з критеріями RECIST 2.0). Після
досягнення пухлиною критеріїв резектабельності виконано опера-
тивне лікування. Лікувальний патоморфоз оцінювали в операційно-
му матеріалі за класифікацією D.M. Sataloff (1995) шляхом морфоло-
гічного та імуногістохімічного дослідження (ступінь патоморфоло-
гічної відповіді на хіміотерапію; індекс проліферативної активності
за експресією Кі-67; експресія рецепторів ER, РR, HER-2/neu; ан-
тигени СD3, CD4, CD8 на лімфоїдних клітинах у стромі пухлини).
Визначали безрецидивну та загальну виживаність. Математичну об-
робку виконували з використанням пакета Statistica 10.0.
Результати. Відзначено, що повної або вираженої патоморфоло-
гічної відповіді досягнуто у 12 (48%) пацієнток, частковий патомор-
фоз — у 13 (52%). Високий рівень експресії антигена CD4 на лімфо-
їдних клітинах у стромі пухлини визначено у 11 (44%) хворих, низь-
кий — у 14 (56%). У 7 (28%) пацієнток виявлено високий рівень
експресії антигену CD8 на лімфоїдних клітинах у стромі пухлини,
низький — у 18 (72%). Залежно від рівня експресії CD4 і CD8 на лім-
фоїдних клітинах пухлини пацієнтів було розподілено на 2 групи: 1-ша
група — з високим рівнем експресії CD4 і CD8, 2-га — з низькими
відповідними показниками. Встановлено, що ступінь лікувального
патоморфозу мав достовірну обернену кореляцію з рівнем експресії
маркера Кі-67 та рівнем інфільтрації пухлини клітинами CD8+ (p =
0,02 та p = 0,04 відповідно). Так, у групі пацієнтів із частковим і незна-
чним лікувальним патоморфозом у резидуальній пухлині виявлено
високий рівень експресії Кі-67 та низький рівень інфільтрації строми
лімфоїдними клітинами CD8+. Високий ступінь інфільтрації пухли-
ни лімфоїдними клітинами CD4+ був асоційований із високим ри-
зиком недосягнення патоморфологічної ремісії (OR = 2,3). Медіана
безрецидивної виживаності на момент оцінки результатів становила
17,0 ± 9,2 міс (від 4 до 35 міс). Довший безрецидивний період асоцію-
вався з високим рівнем CD8+ лімфоцитів у стромі резидуальної пух-
лини (r = 0,53; р = 0,07), коротший — з високим рівнем Кі-67 (r = 0,37;
р < 0,1). У групі з високим рівнем Кі-67 та вираженою інфільтрацією
лімфоїдними клітинами CD8+ відмічали тенденцію до погіршення
загальної виживаності (р = 0,05). При збільшенні інфільтрації стро-
ми резидуальної пухлини лімфоїдними клітинами CD4+ та CD8+ ви-
явлено кращу загальну виживаність (r = 0,39; р = 0,03). Ризик смерті
підвищувався в групі пацієнтів із високим рівнем інфільтрації стро-
ми резидуальної пухлини клітинами CD4+ (ОR = 14,6) та високим
рівнем Кі-67 (ОR = 7,7).
Висновки. Попередні результати дослідження показали, що лім-
фоїдна інфільтрація строми пухлини у хворих на РМЗ має прогнос-
тичне значення і потребує подальшого вивчення.
ÎÍÊÎËÎÃÈß • Ò. 17 • ¹ 3 • 2015
ÒÅÇÈÑÛ ÍÀÓ×ÍÛÕ ÄÎÊËÀÄÎÂ
196
ЛІКУВАННЯ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНОГО
ГІПОПАРАТИРЕОЗУ У ХВОРИХ
НА РАК ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ
З МЕТАСТАТИЧНИМ УРАЖЕННЯМ
ЛІМФАТИЧНИХ ВУЗЛІВ ШИЇ
В.Д. Скрипко, А.Я. Пасько, Ю.В. Скрипко
ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний
університет», Івано-Франківськ
skripko.vasil@gmail.com
Вступ. Рак щитоподібної залози (ЩЗ) є найбільш частою
злоякісною пухлиною органів ендокринної системи. Широке
впровадження в клінічну практику ультразвукової діагности-
ки із прицільною біопсією ЩЗ і подальшою цитологічною ді-
агностикою призвело до збільшення кількості випадків вияв-
лення раку ЩЗ в усьому світі. Частота метастатичного ураження
лімфатичних вузлів шиї досягає 70%, що зумовлює виконання
екстрафасціальної тиреоїдектомії з лімфодисекцією передньої
та бокової поверхні шиї. Тому одним із ускладнень, у зв’язку
з труднощами профілактики, є післяопераційний гіпопарати-
реоз (ГПТ). Він виникає на фоні травматизації паращитоподіб-
них залоз (ПЩЗ), що призводить до ішемії та гіпоксії ткани-
ни залоз, і може досягати 70%, що суттєво знижує якість життя
пацієнтів у післяопераційний період. Таким чином, обґрунто-
ваним є вивчення ефективності призначення препаратів з ан-
тигіпоксичною дією, що мають суттєвий вплив на відновлення
функціональної здатності ішемізованої тканини ПЩЗ.
Мета: покращити результати хірургічного лікування хво-
рих зі злоякісними пухлинами ЩЗ шляхом розробки та впро-
вадження в клінічну практику комплексного підходу до профі-
лактики та лікування післяопераційного ГПТ.
Об’єкт і методи. Ефективність лікування оцінювали
на основі визначення рівнів загального та іоні зованого Са, па-
ратгормону, рівнів продуктів окисної модифікації білків (ОМБ)
і ферментів антиоксидантної системи (АОС), яке проводили
на 1-шу, 3-тю і 7-му добу післяопераційного періоду. Статис-
тичну обробку отриманих результатів виконували з викорис-
танням стандартного пакета програм «Statistica 6.0 for Windows»
(StatSoft, США).
Результати. У досліджувану групу були включені 32 хворих,
які перебували на лікуванні в Івано-Франківському обласному
онкологічному диспансері та Івано-Франківській центральній
міській клінічній лікарні з 2013 по 2015 р. Середній вік пацієнтів
становив 49 років. Серед хворих переважали жінки — 23 (71,9%),
чоловіків було 9 (28,1%). У 20 (62,5%) пацієнтів виконано ти-
реоїдектомію з центральною лімфодисекцією, у 4 (12,5%) —
із футлярно-фасціальним висіченням клітковини шиї. Папі-
лярний рак діагностовано в 11 (34,4%) осіб, фолікулярний — у
6 (18,8%), у 7 (21,9%) — медулярний рак, у 8 (25,0%) — фоліку-
лярну неоплазію на фоні багатовузлового зобу. Залежно від ве-
дення пацієнтів у післяопераційний період хворих з ознаками
післяопераційного ГПТ було розподілено на 2 групи. Пацієн-
ти групи І отримували базову терапію в післяопераційний пері-
од згідно з наказом МОЗ України від 05.08.2009 р. № 574. Хворі
групи ІІ додатково до базової терапії отримували препарат Ци-
тофлавін (бурштинова кислота + нікотинамід + рибоксин + ри-
бофлавіну мононуклеотид) внутрішньовенно по 10 мл на 0,9%
NaCl 200 мл протягом 7 днів. У 21 (65,6%) пацієнта ми відзна-
чили достовірне зниження рівня іонізованого Ca і паратгормо-
ну на 1-шу добу післяопераційного періоду (p <0,05), тобто ви-
явили у них ознаки ГПТ.
Аналізуючи результати лікування хворих, ми відзначили до-
стовірне підвищення рівнів іонізованого Ca і паратгормону тіль-
ки у групі ІІ (p < 0,05), яке відбувалося вже на 3-тю добу ліку-
вання, а на 7-му добу ці показники практично у всіх пацієнтів
достовірно не відрізнялися від групи норми (p > 0,05), що пояс-
нюється антигіпоксантним ефектом комбінованого препарату,
внаслідок якого покращується оксигенація тканин.
На 1-шу добу післяопераційного періоду ми відзначили до-
стовірне підвищення продуктів ОМБ (p < 0,05) і достовірне зни-
ження ферментів АОС (p < 0,05) в обох досліджуваних групах по-
рівняно з групою норми. У пацієнтів, яким додатково признача-
ли комбінований препарат, зазначені показники досить швидко
нормалізувалися і вже на 7-му добу достовірно не відрізнялися
від групи норми практично у всіх хворих (p > 0,05), що пояс-
нюється антиоксидантним ефектом препарату, в основі яко-
го лежить здатність до підвищення рівнів клітинних антиокси-
дантів за рахунок активного компонента бурштинової кислоти.
Висновки. З метою покращення результатів хірургічного лі-
кування хворих на РЩЗ для профілактики та лікування післяо-
пераційного ГПТ патогенетично обґрунтованим є призначення
антигіпоксантно-антиоксидантної терапії, що сприяє активно-
му відновленню функції ПЩЗ.
ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ
НЕОАД’ЮВАНТНОГО ЛІКУВАННЯ
ХВОРИХ ПОХИЛОГО ВІКУ НА ПЕРВИННО
НЕОПЕРАБЕЛЬНИЙ РАК МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ
І.І. Смоланка, В.С. Іванкова, О.М. Іванкова
Національний інститут раку МОЗ України, Київ
oksana_ivankova@ukr.net
Вступ. У багатьох країнах світу швидко збільшується три-
валість життя населення і разом з тим підвищується захворю-
ваність на рак у людей похилого віку, загальний стан здоров’я
яких суттєво відрізняється від стану здоров’я хворих інших ві-
кових груп, що зумовлено наявністю супутніх захворювань. Це
часто є перешкодою до застосування комплексного лікування
в повному обсязі. У зв’язку з цим перед операційна протипух-
линна терапія при первинно неоперабельному раку молочної
залози (РМЗ) у хворих похилого та старечого віку, у яких сома-
тичні хвороби є протипоказанням до проведення передопера-
ційної поліхіміотерапії, а хірургічне втручання на першому етапі
лікування неможливе через місцеву розповсюдженість процесу,
потребує нестандартного та індивідуального підходу. У дослі-
дженні вивчали ефективність променевої терапії (ПТ) на тлі ра-
діомодифікатора в неоад’ювантному режимі.
Мета: підвищення ефективності нео ад’ювантного ліку-
вання хворих похилого віку на первинно неоперабельний РМЗ
шляхом подолання радіорезистентності та підсилення контр-
олю над пухлиною.
Об’єкт і методи. Під час дослідження проводили спосте-
реження за 53 хворими на місцево-поширений РМЗ IIБ–IIIБ
стадії віком від 60 до 83 років. Пацієнткам контрольної групи
(27 жінок) курс дистанційної ПТ застосовували за радикальною
програмою — опромінювали молочну залозу (разова вогнищева
доза (РВД) 2 Гр, до сумарної вогнищевої дози (СВД) 40–45 Гр),
пахвові лімфатичні вузли (РВД 2 Гр, до СВД 40 Гр), парастер-
нальну та надключичну ділянки (РВД 2 Гр, до СВД 40-45 Гр).
У хворих основної групи (26 жінок) курс ПТ проводили на фоні
щоденного прийому цитостатичного препарату фторпіриміди-
нового ряду. Застосовували капецитабін у дозі 1000 мг/м2 2 рази
на добу (зранку та ввечері), який приймали курсами по 2 тиж
з подальшою тижневою перервою, чи тегафур у дозі 750 мг/м2/
добу щоденно впродовж усього курсу ПТ (розподіляючи добо-
ву дозу на 2 прийоми) з метою радіомодифікації. Усім хворим
проводили відповідну терапію супроводу.
Результати. Ефект від терапії, згідно з даними моніто-
рингових досліджень, був більш вираженим у хворих основної
групи, в якій проводили опромінення на фоні фторпіриміди-
нів. У 73,08% випадків відзначено часткову або повну регресію
пухлини. У пацієнток контрольної групи, де застосовували тра-
диційні курси ПТ, показники повної та часткової регресії були
значно нижчими (48,15%). При оцінці токсичності відмічено,
що різниця у змінах показників гемопоезу (які не перевищу-
вали ІІ ступеня токсичності) серед хворих дослідної та контр-
ольної груп не була вірогідною. Вираженість побічних явищ
з боку шлунково-кишкового тракту не перевищувала І ступе-
ня токсичності.
Висновок. Застосування ПТ у поєднанні з фторпіримідина-
ми сприяє посиленню циторедуктивного ефекту протипухлин-
ної терапії та подоланню резистентності пухлин і є доцільним
при лікуванні пацієнтів із первинно неоперабельним РМЗ, у
т. ч. у хворих похилого віку.
ÒÅÇÈÑÛ ÍÀÓ×ÍÛÕ ÄÎÊËÀÄÎÂ
197ÎÍÊÎËÎÃÈß • Ò. 17 • ¹ 3 • 2015 197
АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ КОМПЛЕКСНОГО
ЛІКУВАННЯ З ВИКОРИСТАННЯМ
МАГНІТОТЕРМІЇ У ХВОРИХ НА РАК МОЛОЧНОЇ
ЗАЛОЗИ
І.І. Смоланка, В.Е. Орел, І.В. Досенко, О.Ф. Лигирда, А.Д. Лобода
Національний інститут раку МОЗ України, Київ
antonloboda@gmail.com
Мета: підвищити ефективність лікування хворих на місцево-
поширені форми раку молочної залози (МП РМЗ) шляхом роз-
робки та впровадження методики комплексного лікування з ви-
користанням магнітотермії (МТ).
Об’єкт і методи. Завдяки тривалому терміну використання
МТ при лікуванні хворих на МП РМЗ у клініці Національного
інституту раку стало можливим оцінити безпосередні та віддалені
результати використання МТ. Проаналізовано результати комп-
лексного лікування 244 хворих на МП РМЗ стадії ІІБ–ІІІБ: осно-
вну групу склали 119 пацієнток, яким проводили неоад’ювантну
поліхіміотерапію (НПХТ) за схемою FAC із використанням МТ,
контрольну — 125 пацієнток, у яких застосовували НПХТ за схе-
мою FAC без використання МТ.
За даними клініко-рентгенологічного дослідження у хворих,
які отримали НПХТ із використанням МТ, повної регресії пухлин
досягнуто у 9,2% проти 4,8% хворих контрольної групи. Часткову
регресію пухлини зареєстровано у 46,2% пацієнток основної гру-
пи та у 37,6% — контрольної. Стабілізацію процесу виявлено у 40,3
та у 50,4% пацієнток відповідно. Прогресування пухлинного про-
цесу в основній групі відзначено у 4,3% пацієнток, у контрольній
групі — у 7,2%. Вивчення 3-річної безрецидивної та загальної ви-
живаності продемонструвало перевагу ефективності лікування
з використанням МТ. Дослідження триває.
Висновок. Отримані результати свідчать, що проведення
НПХТ із використанням МТ при комплекс ному лікуванні хво-
рих на МП РМЗ покращує результати терапії.
ПРОВЕДЕННЯ ДЕТЕКЦІЇ СТОРОЖОВОГО
ЛІМФАТИЧНОГО ВУЗЛА У ХВОРИХ НА РАК
ГРУДНОЇ ЗАЛОЗИ. РОЗШИРЕННЯ ПОКАЗАНЬ
І.І. Смоланка, С.Ю. Скляр, О.І. Костриба, О.Ф. Лигирда
Національний інститут раку МОЗ України, Київ
anvalvi@yandex.ru
Вступ. Однією з актуальних проблем в онкомамології залиша-
ється визначення раціонального обсягу лімфодисекції при почат-
кових стадіях раку молочної залози (РМЗ). Проведення повної ре-
гіонарної лімфодисекції призводить до численних післяоперацій-
них ускладнень і часто не є виправданим.
Мета: покращення якості життя пацієнток, оперованих з при-
воду РМЗ.
Об’єкт і методи. Донедавна вважалося, що наявність
неоадʼювантної поліхіміотерапії (НПХТ) в анамнезі є протипо-
казанням до детекції сторожового лімфатичного вузла (СЛВ)
у хворих на РМЗ. У світі розпочато дослідження в цьому напря-
мі. Попередні результати дають оптимістичні прогнози. Нами
досліджено 95 пацієнток із РМЗ у початкових стадіях при роз-
мірі пухлини < 3 см та 7 пацієнток зі стадією ІІа–ІІб при роз-
мірі пухлини > 3 см віком від 39 до 65 років. Хворим до опера-
ції проводили КТ-дослідження та лімфосцинтиграфію з метою
оцінки стану регіонарних ЛВ. При встановленні РМЗ Т in situ,
Т1N0M0 та T2N0M0 (Т < 3 см) інтраопераційно проводили до-
слідження СЛВ. У пацієнток з ІІа–ІІб стадією (T2N0M, де Т >
3 см, та T3N0M0) спочатку застосовували НПХТ (2–4 курси),
а потім інтраопераційно виконували дослідження СЛВ. Мето-
дика сцинтиграфічної візуалізації та інтраопераційної детекції
СЛВ за допомогою гамма-лічильника (25 хворих із початкови-
ми стадіями) складалася з двох етапів. Для проведення статич-
ної сцинтиграфії мічений 99мТс нанокол (0,4 мл, активністю 200–
400 МБк) вводили перитуморально (підшкірно, над пухлиною).
У разі успішної візуалізації СЛВ на шкірі пацієнтки відмічали його
проекцію та через 1 добу виконували інтра операційну детекцію
СЛВ за допомогою портативного гамма-лічильника, проводили
його резекцію та гістологічний експрес-контроль. Для детекції
СЛВ хромографічним методом (70 хворих із початковими стаді-
ями) під час операції було використано 1% водний розчин ме-
тиленового синього, 3 мл якого вводили навколо пухлини. На-
копичення препарату в місцях розташування СЛВ спостерігали
через 15 хв, забарвлений СЛВ вилучали та проводили гістологіч-
не експрес-дослідження, за результатами якого виконували регі-
онарну лімфодисекцію в необхідному обсязі. Аналогічним хро-
мографічним методом було проведено детекцію СЛВ у 8 хворих
після проведеної НПХТ.
Результати. Візуалізація СЛВ із використанням 99mTc-
наноколу була успішною у 92%. При візуалізації СЛВ у хворих
з початковими стадіями розчином барвника ефективність ме-
тоду становила 91,4%. При «негативних» СЛВ та морфологічно-
му підтвердженні N0 у пацієнток із РМЗ in situ та Т1N0M0 по-
вну регіонарну лімфодисекцію не виконували, що не вплинуло
на віддалені результати лікування та допомогло уникнути бага-
тьох після операційних ускладнень. У хворих після НПХТ не-
вдалу детекцію СЛВ відзначено в 1 випадку, ефективність мето-
ду становила 87,5%.
Висновки. Інтраопераційне дослідження СЛВ є сучасним
й ефективним методом детекції стану ЛВ, яке дозволяє визначи-
ти показання та обсяг лімфодисекції при лікуванні пацієнтів із
початковими стадіями РМЗ, що суттєво покращує якість їхнього
життя. Детекцію СЛВ у хворих після НПХТ доцільно і перспек-
тивно продовжувати й надалі.
ІНГІБІТОРИ 5-АЛЬФА РЕДУКТАЗИ
В ПРОФІЛАКТИЦІ РАКУ ТА ЛІКУВАННІ
ДОБРОЯКІСНОЇ ГІПЕРПЛАЗІЇ
ПЕРЕДМІХУРОВОЇ ЗАЛОЗИ
Е.О. Стаховський, Ю.В. Вітрук, О.А. Войленко, О.Е. Стаховський,
П.С. Вукалович, О.В. Буйвол, О.А. Кононенко, Р.А. Литвиненко,
М.В. Пікуль, М.В. Чепурнатий
Національний інститут раку МОЗ України, Київ
uvitruk@ukr.net
Вступ. Інгібітори 5-альфа редуктази перешкоджають пере-
творенню тестостерону в значно активнішу його форму — ди-
гідротестостерон. Цей механізм дії лежить в основі як лікуван-
ня добро якісної гіперплазії, так і профілактики раку передміху-
рової залози.
Мета: оцінити ефективність використання інгібітору 5-аль-
фа редуктази (фінастерид) у лікуванні доброякісної гіперплазії
передміхурової залози.
Об’єкт і методи. Проведено порівняльний аналіз результатів
лікування 103 хворих на гіперплазію передміхурової залози, які
з квітня 2008 р. по березень 2015 р. перебували під амбулаторним
спостереженням у Національному інституті раку. Вік пацієнтів
коливався від 56 до 82 років (65,5 ± 11,2 року). Рівень загального
простатспецифічного антигену (ПСА) у сироватці крові становив
від 3 до 50 нг/мл (26,2 ± 14,6 нг/мл). Індекс простатспецифічних
симптомів (I-PSS) — від 5 до 20 балів (13,4 ± 6,3 бала). Об’єм пе-
редміхурової залози за даними трансректального ультразвуково-
го дослідження становив від 42 до 83 см3 (61,4 ± 10,7 см3). Уро-
флоуметричний індекс (УФІ) в середньому становив 9,3 ± 2,2 мл/с.
У всіх хворих даних стосовно раку передміхурової залози до ран-
домізації не виявлено.
Залежно від виду лікування хворих розділено на дві групи:
до І групи увійшли 52 (50,5%) хворих, яким було призначено бло-
катори альфа-адренорецепторів у стандартній дозі, до ІІ групи —
51 (49,5%) пацієнт, яким призначено фінастерид у дозі 5 мг/добу.
У подальшому всім пацієнтам проводили щорічний огляд кожні
3 та 9 міс, що включав контроль рівня ПСА та ректальне обсте-
ження. Якщо виявляли зміни при ректальному обстеженні або
рівень ПСА ставав вищим за початковий, пацієнтам виконува-
ли трансректальну мультифокальну біопсію передміхурової зало-
зи щонайменше із 6 ділянок. При виявленні раку передміхурової
залози хворим проводили лікування згідно зі стандартами, при-
йнятими в Україні. Якщо рак не був виявлений, пацієнтів далі лі-
кували відповідно до розподілених груп. Статистичної різниці між
групами за віком, рівнем ПСА, I-PSS, об’ємом передміхурової за-
лози та УФІ не виявлено (р > 0,2).
Результати. Період спостереження за хворими становив
від 6 до 84 міс (39,6 ± 24,2 міс). У цьому проміжку часу померли
8 (7,8%) пацієнтів від супутньої патології, 4 (7,7%) та 4 (7,8%) осо-
би відповідно в І та ІІ групі (р > 0,1). Рак передміхурової залози ді-
ÎÍÊÎËÎÃÈß • Ò. 17 • ¹ 3 • 2015
ÒÅÇÈÑÛ ÍÀÓ×ÍÛÕ ÄÎÊËÀÄÎÂ
198
агностовано у 9 (17,3%) хворих І групи та у 6 (11,8%) — ІІ групи,
що свідчить про те, що фінастерид на 30% знижує відносний ри-
зик виникнення раку передміхурової залози (р < 0,001). У подаль-
шому всім хворим, у яких діагностовано рак передміхурової зало-
зи, була виконана радикальна простатектомія.
Порівнюючи показники в обох групах в середньому через
3 роки від початку лікування, статистичної різниці в індексі I-PSS
(8,9 ± 2,4 та 8,7 ± 2,1) та УФІ (12,3 ± 3,1 та 12,0 ± 2,9) не виявлено
(р > 0,05). Проте статистично достовірним було зменшення об’єму
передміхурової залози в групі фінастериду, ніж у І групі (42,9 про-
ти 56,5 см3), що є свідченням того, що блокатори альфа-адреноре-
цепторів не усувають гіперплазію передміхурової залози, а лише
покращують сечовипускання.
Висновки. Фінастерид зменшує об’єм передміхурової зало-
зи, покращує чутливість ПСА, біопсії передміхурової залози
та пальцевого ректального обстеження, що сприяє виявлен-
ню раку передміхурової залози на ранніх стадіях. Профілак-
тика раку передміхурової залози, завдяки прийому фінастери-
ду, дозволяє знизити ризик виникнення цього захворювання
на третину, крім цього, є ефективним у лікуванні доброякіс-
ної гіперплазії передміхурової залози на фоні якої розвиваєть-
ся її аденокарцинома.
ЧИ МОЖЕ ЗМЕНШЕННЯ ПОПУЛЯЦІЇ
ЖИТТЄЗДАТНИХ ЦИРКУЛЮЮЧИХ
ПУХЛИННИХ КЛІТИН СЛУЖИТИ
РЕЛЕВАНТНИМ КРИТЕРІЄМ ЕФЕКТИВНОСТІ
ХІМІОТЕРАПІЇ?
О.О. Фільченков
Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології
ім. Р.Є. Кавецького НАН України, Київ
apoclub@i.ua
Як відомо, клітини первинних і вторинних пухлинних ново-
утворень постійно «скидаються» у крово- і лімфотік, забезпечую-
чи тим самим дисемінацію пухлинного процесу. Слід зазначити
значущу роль циркулюючих пухлинних клітин (ЦПК) не тільки
в процесах метастазування, а й у повторній інфільтрації первин-
ного пухлинного вогнища. Хоча в кровотік може потрапляти ве-
лика кількість пухлинних клітин (наприклад, з карциноми мо-
лочної залози діаметром 1 см у систему циркуляції щодня над-
ходить близько 2 млн клітин), у системі циркуляції ЦПК мають
вкрай низьку виживаність: частота їхнього виявлення там ста-
новить близько 1 клітини на 106–107 лейкоцитів або навіть рід-
ше. При цьому ЦПК можна спостерігати на будь-якій стадії за-
хворювання, у тому числі до виявлення первинного пухлинного
вузла. Визначення ЦПК у крові є доцільним у більшості хворих
із солідними пухлинами, оскільки дозволяє: 1) більш точно ви-
значити поширення пухлинного процесу гематогенним шляхом;
2) прогнозувати ступінь ризику виникнення рецидивів і метаста-
зів і 3) оцінити ефективність призначеної терапії. Діагностич-
но значущий поріг кількості пухлинних клітин у периферичній
крові становить 5 ЦПК у 7,5 мл крові (технологія CellSearchTM,
схвалена Управлінням з санітарного нагляду за якістю продуктів
харчування і лікарських засобів США). Наявність понад 5 ЦПК
у тому самому об’ємі периферичної крові завжди асоціюється
з поганим прогнозом.
При застосуванні хіміотерапевтичних засобів ЦПК можуть
бути сурогатним маркером для оцінки відповіді на лікування
та вибору тактики ведення хворого. Визначення ЦПК у пери-
феричній крові дає можливість моніторити ефективність тера-
пії в режимі реального часу, уникаючи інвазивних повторних бі-
опсій. При цьому в більшості досліджень у пацієнтів із повною
або частковою відповіддю на проведену терапію переважно ви-
являють апоптотичні ЦПК, тоді як наявність життєздатних ЦПК
найчастіше пов’язують з прогресуванням захворювання. Разом
з тим є дані, які не підтверджують вищезазначений факт.
У доповіді висвітлено аналіз сучасних технологій виявлен-
ня ЦПК, обговорено результати оцінки вмісту ЦПК у хворих
на рак молочної і передміхурової залози залежно від типу пух-
лини, стадії захворювання, статусу пацієнта (до, під час або піс-
ля застосування лікарських засобів), а також розглянуто пер-
спективи повсякденного використання ЦПК-тесту в онколо-
гічній практиці.
ВПЛИВ РІЗНИХ МЕТОДІВ ОБРОБКИ
ДАНИХ МІКРОАРЕЙ ЕКСПЕРИМЕНТІВ
НА ВИЗНАЧЕННЯ ПРОФІЛІВ ЕКСПРЕСІЇ ГЕНІВ
В ЗРАЗКАХ РАКОВИХ ПУХЛИН МОЛОЧНОЇ
ЗАЛОЗИ ЛЮДИНИ
А.О. Фролова1, В.С. Бондаренко2, М.Ю. Оболенська1
1Інститут молекулярної біології і генетики НАН України
2 Київський національний университет ім. Тараса Шевченка, Київ
a.o.frolova@imbg.org.ua
Вступ. Розвиток мікроарей-технологій сприяв накопичен-
ню великої кількості даних з визначення профілів генної експре-
сії раку молочної залози (РМЗ) людини. Генні сигнатури — набо-
ри конкретних генів, чий профіль експресії асоціюється з певним
фенотипом ракової клітини, вже зараз застосовують разом з різни-
ми клінічними параметрами для більш точної класифікації типів
РМЗ. Однак використання цього методу ускладнене високою ге-
терогенністю даних, що спричинено застосуванням різних мікро-
арей-платформ і застарілими анотаціями проб мікроарей-чипів.
Мета: дослідити, як впливають методи обробки даних мікро-
арей-експериментів, отриманих на різних платформах, на визна-
чення профілів генної експресії.
Об’єкт та методи. Оброблено та інтегровано дані з 871 зразка
РМЗ, отриманих у 4 різних дослідженнях з використанням 3 різних
платформ: Affymetrix HG U133 Plus 2.0, Affymetrix HuGene 1.0 ST
та Illumina HumanWG-6 v3.0. Обробку та аналіз даних, зокрема
переанотування проб, нормалізацію та усунення варіативності
даних експресії, спричиненої технічними відмінностями в про-
веденні експериментів (так званий batch-effect), і класифікацію
зразків за профілями генної експресії виконали в програмному
середовищі R із застосуванням програмних додатків Bioconductor
і власних скриптів.
Результати та висновки. 1. Переанотування проб мікроарей-
чипа, тобто встановлення відповідностей нуклеотидних послідов-
ностей проб до оновленої версії нуклеотидної бази транскрип-
тому, суттєво впливає на визначення профілів генної експресії
з платформи HG U133 Plus 2.0, меншою мірою — з платформи
HuGene 1.0 ST та майже не впливає на дані з платформи Illumina
HumanWG-6 v3.0. З-поміж використаних платформ проби на плат-
формі Illumina HumanWG-6 v3.0 мають найбільшу чутливість і спе-
цифічність до транскриптів-мішеней.
2. Об’єднання даних різних досліджень із різних платформ
дозволяє отримати більш зважені результати і, зокрема, розділи-
ти зразки РМЗ за профілем експресії генів (молекулярним типом)
більш точно, ніж у кожному дослідженні окремо.
ДИСГОРМОНАЛЬНИЙ ФОН — ФАКТОР
КЛІТИННОЇ ГЕТЕРОГЕННОСТІ ПУХЛИН
ТА ПРОБЛЕМА ТЕРАПІЇ ХВОРИХ
В.Ф. Чехун
Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології
ім. Р.Є. Кавецького НАН України, Київ
chekhun@yahoo.com
Дослідження в галузі молекулярної онкології кінця XX століт-
тя ознаменовані ідентифікацією факторів формування молекуляр-
ного профілю злоякісних клітин. Однак з’ясувалося, що отриманої
лавини інформації є недостатньо для визначення гетерогенності
клітинної спільноти та оцінки їх поведінки, яка може ініціювати-
ся комплексом факторів позапухлинної мережі складного і дина-
мічного мікрооточення. Активація стромальних клітин і компо-
нентів екстрацелюлярного матриксу паренхіми пухлини сприяє
інтерактивній взаємодії пухлини й організму. Згідно з численни-
ми дослідженнями і теоретичними узагальненнями широкий ді-
апазон клінічних проявів пухлинного процесу зумовлений клі-
тинним поліморфізмом у межах однієї гістологічної форми і на-
віть молекулярних підтипів.
Значна дестабілізація молекулярно-генетичних та епігенетич-
них параметрів, а також факторів мікрооточення впливає на ієрар-
хію клітинної популяції, агресивність перебігу злоякісного проце-
су, чутливість до хіміопроменевої терапії та розвиток метастатично-
го потенціалу. Сучасні можливості імуногістохімічних досліджень
дозволяють виявляти їх відмінності за маркерами проліферативної
активності, змінами сигнальних шляхів, адгезивних, інвазивних
властивостей. Особливого значення при гормонозалежних пухли-
ÒÅÇÈÑÛ ÍÀÓ×ÍÛÕ ÄÎÊËÀÄÎÂ
199ÎÍÊÎËÎÃÈß • Ò. 17 • ¹ 3 • 2015 199
нах має визначення рецепторного статусу як ключового маркера
та етіо патогенетичного фактора злоякісного процесу.
Відомо, що за нормальних умов гормони діють як елементи фі-
зіологічної регуляції поділу, диференціювання та процесу апопто-
зу. Гормональний дисбаланс є тим фоном, який підвищує не лише
ризик розвитку злоякісного процесу, але й маскує виникнення,
перебіг та ефективність терапії. Незаперечним фактом є виник-
нення пухлинного процесу у період зміни гормонального статусу
організму. До лідерів формування вікового стресового синдрому,
перш за все, належать статеві стероїдні гормони — естрогени, ан-
дрогени і прогестерон, які реалізують свої ефекти через численні
метаболічні та сигнальні мережі. Існує думка, що дефіцит стеро-
їдних гормонів сприяє розвитку передусім раку молочної залози
(РМЗ) та раку передміхурової залози (РПЗ). Крім того, і феномен
резистентності, і рівень зло якісності клітин часто пов’язані також
з експресією рецепторів гормонів.
Згідно з нашими дослідженнями процес вироблення резис-
тентності в клітинах РМЗ людини лінії MCF-7 під дією підвищен-
ня концентрацій цисплатину та доксорубіцину супроводжується
зміною в гормонально-рецепторному статусі клітин, що пов’язано
зі зниженням рецепторів стероїдних гормонів. Також доведено, що
рецепторний статус клітинних ліній РМЗ корелює з рівнем попу-
ляції стовбурових пухлинних клітин і порушенням обміну заліза,
а у порушенні обміну заліза значна роль відводиться гепсидину —
гормональному фактору печінки, який регулює обмін заліза та
впливає на його концентрацію при розвитку злоякісного процесу.
В одному з наших клініко-генетичних досліджень РМЗ були
ідентифіковані гени, різниця експресії яких була доведена при ре-
цепторпозитивному та негативному статусі пухлин. Так, зокре-
ма, експресія маркерів медикаментозної резистентності (P-gp,
GST, MT та ін.) визначалася переважно (82%) в пухлинах хворих
на РМЗ базального (тричі негативного) підтипу. Ефективність
неоад’ювантної терапії пацієнтів із РМЗ базального (тричі нега-
тивного) підтипу не перевищувала 20%.
Отже, популяційна нестабільність клітин пухлинного вогни-
ща викликана гормональним дисбалансом як елементом селек-
тивного тиску факторів мікрооточення, сприяє створенню «тур-
булентної» зони в динамічній екосистемі організму, яка потребує
значного удосконалення логістики та дизайну фармакотерапії.
ДОСЛІДЖЕННЯ ЕКСПРЕСІЇ ЛАКТОФЕРИНУ
В ДОБРОЯКІСНИХ І ЗЛОЯКІСНИХ ПУХЛИНАХ
МОЛОЧНОЇ ТА ПЕРЕДМІХУРОВОЇ ЗАЛОЗ
В.Ф. Чехун1, Н.Ю. Лукʼянова1, Л.З. Поліщук1, Т.В. Задворний1,
С.О. Собченко1, Ю.В. Вітрук2, М.В. Чепурнатий2, О.Е.
Стаховський2, О.А. Войленко2, Е.О. Стаховський2
1Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології
ім. Р.Є. Кавецького НАН України
2Національний інституту раку МОЗ України, Київ
tito132007@ukr.net
Вступ. Дослідження ролі залізовмісних білків у патогенезі та
прогресії пухлинного росту є актуальною проблемою онкології,
оскільки вони задіяні не тільки у багатьох фізіологічних проце-
сах, але й у пухлинному рості. Зокрема, проведеними нами у 2013–
2015 рр. дослідженнями встановлено зміни експресії феритину
і трансферину у хворих на рак молочної залози (РМЗ), високі по-
казники яких асоційовані з агресивністю пухлинного росту. Інший,
менш вивчений, залізозв’язуючий білок лактоферин (ЛФ) також
має низку важливих біологічних функцій — протипухлинну, анти-
бактеріальну, антиоксидантну та імунорегулюючу, контроль про-
ліферації та диференціювання клітин. Проникаючи в ядра клітин,
він зв’язується зі специфічними послідовностями ДНК і активує
процеси транскрипції, але його значення у патогенезі гормонозу-
мовлених злоякісних пухлин залишається остаточно не вивченим.
Це повною мірою стосується РМЗ і раку передміхурової залози
(РПЗ), які є найбільш розповсюдженими формами онкологічної
патології як в Україні, так і в усьому світі та пов’язані зі змінами
гормонального статусу організму жінок і чоловіків.
Мета: оцінити клініко-патологічні характеристики та особли-
вості експресії ЛФ у клітинах доброякісних та злоякісних пухлин
молочної та передміхурової залоз.
Об’єкт і методи. У дослідження залучено 48 хворих на РМЗ
І–ІІ стадії (16 — фіброаденома, 32 — РМЗ) та 13 пацієнтів із РПЗ
І–ІІ стадії (7 — аденома, 6 — РПЗ). Вік хворих на РМЗ коливався
від 28 до 72 років, на РПЗ — від 42 до 84 років. Морфологічне та
імуногістохімічне дослідження експресії ЛФ за стандартною ме-
тодикою проведено на парафінових зрізах біоптатів та операцій-
ного матеріалу. Як контроль використано результати імуногісто-
хімічного дослідження візуально незміненої тканини молочної та
передміхурової залоз. Оцінку результатів імуногістохімічного до-
слідження проводили за допомогою методу H-score (бальна оцін-
ка). Для статистичної обробки отриманих результатів використо-
вували програму STATISTICA 6.0.
Результати. Аналіз перших результатів порівняльного кліні-
ко-морфологічного та імуногістохімічного дослідження встановив
різноспрямований характер експресії ЛФ у немалігнізованих і пух-
линних клітинах молочної та передміхурової залоз. Найбільші се-
редні показники експресії ЛФ (246 ± 8,6 бала) з індивідуальними
коливаннями від 210 до 270 балів відзначено в клітинах немаліг-
нізованої тканини передміхурової залози та пухлинних клітинах
хворих на РМЗ, тоді як низькі показники експресії ЛФ (< 100 ба-
лів) — у немалігнізованих клітинах молочної залози та у клітинах
РПЗ. Фіброаденоми молочної залози та аденоми передміхурової
залози характеризувалися середнім рівнем експресії ЛФ з індиві-
дуальними коливаннями від 110 до 167 балів.
Висновки. Одержані результати, незважаючи на невеликий об-
сяг клінічного матеріалу, вказують на асоціацію ЛФ зі злоякісними
пухлинами та різноспрямований характер його експресії у пухлин-
них клітинах хворих на РМЗ і РПЗ. Безумовно, такі комплексні до-
слідження будуть продовжуватися з метою встановлення ролі цьо-
го залізовмісного білка у патогенезі та прогресії пухли нного росту
у молочній та передміхуровій залозах. Подальші узагальнення ре-
зультатів клініко-патологічних і молекулярно-біологічних дослі-
джень РМЗ і РПЗ, зокрема експресії ЛФ, дозволять виділити нові
діагностичні і прогностичні маркери гормонозумовлених злоякіс-
них пухлин, що важливо для проведення персоналізованої терапії.
ЕКСПРЕСІЯ ФЕРИТИНУ У ПУХЛИННИХ
КЛІТИНАХ ТА ЙОГО КОНЦЕНТРАЦІЯ
У СИРОВАТЦІ КРОВІ ЯК ПОКАЗНИКИ
МІЖПУХЛИННОЇ ГЕТЕРОГЕННОСТІ РАКУ
МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ
С.В. Чехун1, Н.Ю. Лук’янова1, Л.З. Поліщук1, О.Є. Новак2,
С.О. Собченко2
1Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології
ім. Р.Є. Кавецього НАН України
2Київський міський клінічний онкологічний центр, Київ
chekhun@yahoo.com
Вступ. Метаболізм заліза при онкологічних захворюваннях
привертає пильну увагу багатьох дослідників протягом останніх
двох десятиріч. Нагальна необхідність вивчення залізовмісно-
го білка феритину (ФЕР) у хворих на рак молочної залози (РМЗ)
диктується його біологічним значенням у пухлинному рості, ме-
таболізмі пухлинних клітин і формуванні резистентності до цито-
статиків (Davis M., Clarke S., 2013; Chekhun V.F. et al., 2013, 2014).
Мета: дослідити експресію ФЕР у клітинах РМЗ і концентра-
цію ФЕР у сироватці крові (ФЕРС) хворих залежно від клініко-
патологічних особливостей пухлинного процесу, у тому числі від
молекулярного підтипу РМЗ.
Об’єкт і методи: хірургічно видалені пухлини і сироватка кро-
ві хворих на РМЗ; загально-клінічні, гістологічний, імуногісто-
хімічний, імуноферментний, статистичні методи дослідження.
Результати. Обстежено 151 хвору на РМЗ І–ІІ стадії
(N1N0M0 — N2N1–2M0). Середній вік хворих — 56,5 ± 9,6 року.
При морфологічному дослідженні пухлин діагностовано інфіль-
тративні варіанти протокового та часточкового раку. Імуногісто-
хімічне дослідження показало варіабельність експресії ФЕР у пух-
линах залежно від віку хворих: частота ФЕР+ пухлин (62,3%) була
вищою у пацієнток старше 60 років порівняно з хворими віком
до 60 років (37,7%; р < 0,05). Кількість ФЕР+ пухлин була досто-
вірно більшою: у хворих на часточковий рак порівняно з прото-
ковим; у пацієнток з низьким ступенем диференціювання пухли-
ни — порівняно з високим; у хворих на РМЗ базального молеку-
лярного підтипу — порівняно з люмінальними А та Б підтипами.
Дослідження концентрації ФЕРС виявило гетерогенність по-
казників з індивідуальними коливаннями від 121,4 до 387,3 нг/мл
і перевищення максимальних референтних значень у 67% хворих.
Встановлено достовірне підвищення концентрації ФЕРС у хворих
ÎÍÊÎËÎÃÈß • Ò. 17 • ¹ 3 • 2015
ÒÅÇÈÑÛ ÍÀÓ×ÍÛÕ ÄÎÊËÀÄÎÂ
200
віком старше 50 років, за наявності низького ступеня диференцію-
вання пухлини, при РМЗ базального підтипу (234,9±23,3 нг/мл) по-
рівняно з люмінальними А та Б підтипами (відповідно 157,6 ± 22,1
та 157,6 ± 19,1 нг/мл). Між експресією ФЕР і показниками ФЕРС
виявлено помірний прямий кореляційний зв’язок (r = 0,46).
Висновки. Одержані результати вказують на асоціацію змін ме-
таболізму ФЕР на рівні пухлинних клітин і організму. Встановле-
но міжпухлинну гетерогенність РМЗ різних молекулярних підти-
пів залежно від експресії ФЕР, що найбільше виражена у хворих
на РМЗ базального підтипу, для якого характерний несприят-
ливий прогноз. Зазначене свідчить про можливість використан-
ня ФЕР як показника агресивності РМЗ і необхідність розробки
персоналізованих схем лікування хворих з урахуванням порушень
метаболізму заліза.
ОЦІНКА МОРФО-ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ
ЕФЕКТИВНОСТІ КОМБІНОВАНОГО ГОРМОНО-
РАДІОТЕРАПЕВТИЧНОГО ЛІКУВАННЯ
НЕМЕТАСТАТИЧНОГО РАКУ ПЕРЕДМІХУРОВОЇ
ЗАЛОЗИ
П.Г. Яковлев1,2, Л.В. Вінцевич1, Р.І. Верещако2
1Київський міський клінічний онкологічний центр
2Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця, Київ
Pavel_3@hotmail.com
Вступ. Дистанційна променева терапія (ДПТ) належить
до ефективних методів лікування при раку передміхурової залози
(РПЗ), що забезпечує радикальний контроль при органо-локалізо-
ваному процесі. При місцево-поширеному перебігу захворювання
ДПТ займає важливе місце в комплексі заходів з покращення он-
кологічної виживаності хворих. Комбінація ДПТ із гормональною
терапією має на меті підвищення як функціональних, так і мор-
фологічних показників ефективності лікування.
Мета: оцінити ефективність комбінованої гормоно-проме-
невої терапії при РПЗ за допомогою морфологічних і функціо-
нальних критеріїв.
Об’єкт і методи. За період з 1997 по 2013 р. у відділенні радіо-
логії Київського міського клінічного онкологічного центру про-
ліковано 1041 хворого на РПЗ. Для досягнення мети роботи ме-
тодом випадкових цифр для ретроспективного аналізу було ві-
дібрано 70 історій хвороб. Середній вік хворих становив 72 роки
(від 58 до 88 років). Усі пацієнти були обстежені в повному обся-
зі згідно зі стандартами обстеження. Гормональна терапія за схе-
мою максимальної андрогенової блокади (флутамід 250 мг 3 рази
на добу, аналог лютеїнізуючого гормону рилізинг-гормону — 1
ін’єкція на 28 діб) була призначена протягом 3 міс до ДПТ та 3 міс
з моменту початку ДПТ. Усі хворі проходили лікування на лі-
нійному прискорювачі Siemens Oncor Impression Plus з енергією
променя фотонів 6 та 15 МВ. Загальна доза опромінення стано-
вила 74–78 Гр, поділена на дві фракції: 40 Гр — на малу миску,
34–38 Гр —на передміхурову залозу. Разова добова доза стано-
вила 2 Гр. Оцінку стану хворого проводили до початку лікуван-
ня, перед початком ДПТ та через 3; 6; 9 та 12 міс після її завер-
шення. Критерії оцінки: скарги хворого з боку сечовипускання,
показник ПСА загального, дані ректального огляду передміхуро-
вої залози, обсяг передміхурової залози за даними трансректаль-
ного ультразвукового дослідження. За сукупністю цих критеріїв
загальну ефективність оцінювали як повну ремісію (нема скарг
з боку сечовипускання, ПСА стабільний у межах норми, ректаль-
но передміхурова залоза незмінена, зменшення обсягу передмі-
хурової залози, немає потреби в спеціальному лікуванні), стабі-
лізацію процесу (пацієнт потребує інтермітуючого гормонально-
го лікування при погіршенні будь-якого показника), прогресію
хвороби (хворий потребує постійної гормональної, хіміо- чи/та
симптоматичної терапії).
Результати. Повної ремісії досягнуто у 34 (48,6%), стабіліза-
цію процесу — у 22 (31,4%) пацієнтів, прогресію захворювання за-
реєстровано у 14 (20,0%) хворих.
Висновок. Комбінована гормональна радіотерапія є ефектив-
ним методом лікування при неметастатичному раку передміхурової
залози у 48,6% хворих. Це потребує вдосконалення діагностичного
та лікувального алгоритмів для підвищення ефективності терапії.
СОЛІДНО-ПСЕВДОПАПІЛЯРНА ПУХЛИНА
ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ: КЛІНІЧНІ
ТА ЦИТОМОРФОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
Т.М. Ярощук, Л.С. Болгова, Є.О. Логінова, Т.М. Туганова,
О.І. Алексеєнко, С.В. Мариненко, М.Г. Махортова
Національний інститут раку МОЗ України, Київ
yaroshuk.tat1980@gmail.com
Вступ. Солідно-псевдопапілярна пухлина (СППП) підшлун-
кової залози — рідкісна пухлина з невизначеним походженням, що
розвивається переважно у жінок молодого віку та має епітеліаль-
ний, мезенхімальний та ендокринний імунофенотип.
Мета: визначити найбільш характерні цитоморфологічні
ознаки СППП підшлункової залози та зіставити їх із клініко-рент-
генологічними даними.
Об’єкт і методи. Проведено аналіз архівних даних Національ-
ного інституту раку за 25 років (1990–2015 рр.): ретроспективний
перегляд цитологічних препаратів, забарвлених за методом Папен-
гейма, аналіз клініко-рентгенологічних даних, результатів цито-
логічних і гістологічних досліджень.
Результати. Виявлено 4 випадки СППП. Усі хворі — жіно-
чої статі віком від 12 до 47 років. Пухлина в 2 випадках локалізу-
валася в хвості, в 2 — у тілі підшлункової залози. За даними уль-
тразвукового дослідження, пухлини гіподенсні, з чіткими рів-
ними контурами, розмірами від 3 до 6 см у діаметрі. У результаті
цитологічного дослідження матеріалу, отриманого при пункцій-
ній біопсії новоутворення, встановлено діагноз злоякісної пухли-
ни з більшою ймовірністю нейроендокринної природи. Мікро-
скопічно СППП представлена солідними, папілярними струк-
турами у вигляді скупчень мономорфних дрібних клітин нав коло
фіброзно-судинних утворень (тонкостінних капілярів), рідше —
у вигляді псевдорозеток. Цитоплазма клітин еозинофільна, пе-
реважно без чітких контурів, у деяких клітинах — світла, прозо-
ра, з чіткою облямівкою по периферії, інколи дрібновакуолізова-
на. Ядро займає ⅔ клітини, розташоване переважно центрально.
Ядра клітин округлої та овальної форми, нормохромні, з ніжним
дрібнозернистим малюнком хроматину та поодинокими дрібни-
ми ядерцями.
Висновки. 1. Схожість цитоморфологічної картини СППП під-
шлункової залози з епітеліальними та нейроендокринними пух-
линами зумовлює деякі діагностичні труднощі. 2. Встановлення
цитологічного діагнозу СППП на доопераційному етапі потребує
комплексного підходу з урахуванням клінічних (переважно жінки
молодого віку), рентгенологічних (чіткі контури пухлини) і най-
більш характерних цитоморфологічних особливостей (значна кіль-
кість мономорфних клітин у вигляді папілярних структур і псевдо-
розеток). 3. Уточнення морфологічного діагнозу СППП можливе
із застосуванням імуноморфологічного дослідження.
THE FREAQUENCY
OF IMMUNOHISTOCHEMICAL MARKERS
OF CANCER STEM CELLS CD44+/CD24−
IN PATIENTS WITH BREAST CANCER OF BASAL
SUBTYPE
S.V. Chekhun, N.O. Novak
R.E. Kavetsky Institute of Experimental Pathology, Oncology
and Radiobiology, NAS of Ukraine
О.О. Bogomoletz National Medical University, Kyiv
chekhun@yahoo.com
Background. Breast cancer (BC) is one of the most widespread of
female cancer forms in many countries of the world. BC has a feu mo-
lecular subtype (luminal A, luminal B, HER2/neu positive, basal) and
various clini cal courses, that is the basis for more pronounced study of
BC biology.
Aim: To determine the histological type, molecular subtype and fre-
quency of tumors with immunohistochemical markers of cancer stem
cells (CSC) CD44+/CD24− in BC.
Object and Methods. Surgical material of 132 patients with BC stage
I–II (mean age — 50.2 ± 3.1 years) was studied. Clinical, morphologi-
cal, immunohistochemical (expression CD44+/CD24− in tumor cells),
statistical methods were used.
Results. BC is characterized by heterogeneity of histological type
(ductal and lobular), and molecular subtypes, and expression of CSC
ÒÅÇÈÑÛ ÍÀÓ×ÍÛÕ ÄÎÊËÀÄÎÂ
201ÎÍÊÎËÎÃÈß • Ò. 17 • ¹ 3 • 2015 201
markers (CD44+/CD24−). Immunohistochemical study of CSC mar-
kers expression has detected their expression in 34 (25.8%) patients with
BC of different molecular subtypes. The highest frequency of cells with
expression of CSC markers was in patients with basal molecular subtype
(44.8% patients). Most of patients with cell phenotype CD44+/CD24−
had BC stage I (34.3%). Statistical processing of data has shown that Yule
colligation coefficient equal to 0.28 (р > 0.05) that argues poor correla-
tion between stage of tumor process and number of tumors with positive
expression of CSC markers. But the high correlation between presence
of cells with expression of CSC markers and BC metastases in regio nal
lymph nodes was shown (Yule colligation coefficient equals 0.943; р <
0.05). Difference in overall survival of patients with BC of basal molecu-
lar subtype depending from expression in tumor cells of mar kers of CSC
CD44+CD24− was detected. Survival of patients with BC basal subtype
were lower at presence of such cells in tumors (р < 0.05). The signifi-
cant changes in survival of other patients from expression of CSC mar-
kers was not determined (р > 0.05).
Conclusion. The quantity of tumor cells with CSC markers
CD44+CD24− within of BC basal molecular subtype may be additio-
nal criterion for value of such important biological characteristic of BC
as metastatic potencial, and for predictive evaluation of individual po-
tential of tumor to aggressive clinical course.
PROGNOSTIC VALUE OF MOLECULAR MARKERS
FOR PATIENTS WITH BREAST CANCER
D.O. Shapochka1, T.V. Shapochka2, S.P. Zaletok1, M.I. Gnidyuk3
1R.E. Kavetsky Institute of Experimental Pathology, Oncology
and Radiobiology, NAS of Ukraine
2Taras Shevchenko National University, Kyiv
3Ivano-Frankivsk Regional Oncology Dispensary,
Ivano-Frankivsk
Background. The basis for the choice of breast cancer (BC) treatment
strategy for today is the status of ER, PR and Her2/neu, but it is appro-
priate to expand the range of studied markers because they give additio-
nal information about tumor and promote the individualization of the-
rapeutic schemes.
Object and Methods. 132 patients with invasive ductal carcinoma
with different Grade were included in the study. Expression of molecu-
lar markers was determined by immunohistochemistry on FFPE tumor
tissue. Her2/neu status in specimens with IHC 2+ was ve rified by CISH.
To identify the correlation between factors the Pearson coefficient was
defined, and verified by χ2 test. To study the prognostic value of investi-
gated factors the Cox’s regression model and Kaplan — Me ier method
with log-rank test were performed.
Results. Analysis of clinical, morphological and molecular fea-
tures of tumors showed the relationship between many of them. Thus,
the inverse correlation of NF-κB expression with ER (r = −0.186, р =
0.016), PR (r = −0.139, р = 0.056) and Bcl-2 (r = −0.205, р = 0.009);
and direct correlation — with Nottingham prognostic index (NPI: r
= 0.191, р = 0.014) and Her2/neu status (r = 0.199, р = 0.011) were
found. It was shown the direct correlation of ODC expression le vel
with p53 (r = 0.271, p = 0.002) and Е-cadherin (r = 0.201, p = 0.016),
which bio logical sense is controversial and require further research.
In addition, it has been found increasing of NPI (r = 0.399, p < 0.01),
proliferation rate (Ki-67: r = 0.632, p < 0.01) and expression of p65
NF-κB subunit (r = 0.239, p = 0.03) in the direction: Luminal A
(ER+/PR+/Her2-) → Luminal B (ER+/PR+/Her2+) → Her2/neu
enriched (ER−/PR−/Her2+) → Basal-like (ER−/PR−/Her2-) sub-
type. Also, the increasing of p53 (r = 0.310, p < 0.01) accumulation
and decreasing of Bcl-2 (r = −0.548, p < 0.01) expression in tumors
was shown in the direction: Luminal A → Luminal B → Basal-like →
Her2/neu enriched subtype.
Statistical analysis of prognostic value of studied factors shown that
proliferation rate (Ki-67: β = 1.352, p = 0.022) and number of metas-
tasises in axillary lymph nodes (β = 1.856, p = 0.008) are independent
prognostic factors. Also, Grade, NPI, stage, Basal-like and Her2/neu
enriched subtypes was shown as negative predictors for progression-free
and overall survival, while ER, PR, Bcl2 and Luminal subtypes — as po-
sitive. Moreover, NF-κB and ODC expression were negative predictive
factors, but their value was not significant.
Conclusions. According to our results the highest level of NF-κB de-
tected in Basal-like and Her2/neu enriched subtypes of BC. These sub-
types as shown in literature and in our study are associated with poor
prognosis. These data and negative predictive value (but not signifi-
cant) of NF-κB expression may indicate poor prognosis and chemore-
sistance of BC patients with activated NF-κB, but this, in our opinion,
requires further research.
STUDY OF ANTITUMOR ACTIVITY OF CISPLATIN
IN COMBINATION WITH HORMONAL DRUGS
IN EXPERIMENTAL USE IN VIVO
I.G. Tkalia1, L.I. Vorobyova1, A.N. Grabovoy1, V.S. Svintsitsky1,
N.Yu. Lukianova2, I.N. Todor2, V.F. Chekhun2
1National Cancer Institute
2R.E. Kavetsky Institute of Experimental Pathology, Oncology
and Radiobiology, NAS of Ukraine, Kyiv
j.tkalya@gmail.com
Aim: to study antitumor activity of triptorelin — ago nist of gonado-
tropin-releasing hormone and exemestane — inhibitor of aromatase in
monotherapy and in combination with cytostatic drug cisplatin on the
mo del of receptor-positive for estrogens and progesterone transplan-
table malignant ascites ovarian tumor (OT), to assess tumor response
to treatment — treatment pathomorphosis and VEGF expression in tu-
mor cells using different combinations of cytostatic and hormonal drugs.
Object and Methods. 72 female Wistar rats, which underwent intra-
peritoneal transplantation of ascites OT, by 5•106 cells per animal, have
been involved in the study. Rats were divided into 8 groups, 9 rats in each
group: group 1 — control, animals received physiological solution intra-
peritoneally and orally; group 2 — rats, which were administered cytostat-
ic cisplatin intraperitoneally; group 3 — animals, which were treated with
triptorelin intraperitoneally; group 4 — rats, which were administered ex-
emestane orally; group 5 — animals, which received combination of cis-
platin and triptorelin; group 6 — rats treated with combination of cispla-
tin and exe mestane; group 7 — animals, which were administered com-
bination of cisplatin, triptorelin and exe mestane; group 8 — rats, which
received combination of triptorelin and exemestane. Histological study
with assessment of treatment pathomorphosis in OT and immunohis-
tochemical study have been carried out to ana lyze VEGF expression in
OT cells. Survival of animals in the studied groups has been evaluated.
Results. Among animals treated in regimen of monotherapy (groups
2, 3, and 4), the most pronounced antiangiogenic activity in OT has been
observed on application of hormonal drugs (triptorelin — 39.4 and ex-
emestane — 33.9%, р < 0.01), the highest grade of treatment patho-
morphosis in OT has been observed at treatment with cisplatin (relative
part of viable tumor tissue (RPVTT) — 11.7%, р < 0.01). Combination
of triptorelin and exemestane has amplified antiangiogenic activi ty in
OT (12.2%, р < 0.01), but has not significantly changed rates of treat-
ment pathomorphosis (RPVTT — 22.1%, р < 0.05) and survival of ani-
mals (32.2%, р < 0.01) as compared with the same rates in rats treat-
ed by these hormonal drugs in monotherapy. Combination of cytosta tic
agent with triptorelin or exemestane has demonstrated significantly high
rates of treatment pathomorphosis (RPVTT — 10.1 and 16.2%, respec-
tively) and antiangiogenic activity in OT (21.4 and 15.0%, respectively)
as well as the highest survival of animals (100.0 and 85.7%, respective-
ly) as compared with the same one in rats trea ted in regimen of mono-
therapy with cisplatin, triptorelin, exeme stane or by combination of hor-
monal drugs. Among animals treated by combination of cytostatic drug
with triptorelin, two were cured, and among rats, which received cispla-
tin and exemestane, one animal was cured.
Conclusions. Triptorelin and exemestane increase antitumor acti-
vity of cisplatin in respect to the malignant ascites OT and significant-
ly increase survival of animals, especially when triptorelin and cisplatin
are used in combination.
EFFICACY OF ANTICANCER AUTOVACCINE
IN COMPLEX TREATMENT IN BREAST
CANCER PATIENTS (ANALYSIS OF 10-YEAR
SURVEILLANCE DATA)
V.V. Zaychuk1, R.I. Vereshchako1, V.E. Cheshuk1, O.V. Ponomarova2,
O.M. Karaman2, G.P. Potebnya2, Z.D. Savtsova2
1O.O. Bogomolets National Medical University, Kyiv
2R.E. Kavetsky Institute of Experimental Pathology, Oncology
and Radiobiology, National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv
v.zaychuk@meta.ua
Over the years, the attention of the researchers attracted by appli-
cation at different stages of treatment for patients with breast cancer
ÎÍÊÎËÎÃÈß • Ò. 17 • ¹ 3 • 2015
ÒÅÇÈÑÛ ÍÀÓ×ÍÛÕ ÄÎÊËÀÄÎÂ
202
(BC) immunotherapy, the purpose of which is to prevent progression of
the di sease by destroying residual malignant cells. In 2000–2003 years in
Ukraine were conducted clinical trials using cancer autovaccine (CAV)
made from the cells of resec ted tumors by their processing products of
B. subtilis 7025 according to original method developed in R.E. Kavetsky
Institute of Experimental Pathology, Oncology and Radiobiology, NAS
of Ukraine (Patent 7А61К35/12, 38/01, 38/17 № 57869 UA, 2003).
Aim: to assess the efficacy of the application of CAV in complex
treatment of patients with BC on the basis of the 5- and 10-year overall
survival (OS) and progression-free survival (PFS; without progression
of disease and development of relapses and metastases), depen ding on
the stage of the disease, histological type tumor, dynamics of T-cell re-
sponses in vivo in response to the administered CAV.
Object and Methods. Results of treatment of 176 patients with BC
stage IIA–IIB were analyzed. All patients carried out radical surgery.
Adjuvant treatment was applied in accordance with national standards.
A control group consisted of 119 patients who received standard treat-
ment, basic — 57 patients, who were administered in adjuvant regi-
men CAV (3-fold injection with an interval of 7 days, revaccination la-
ter 1 and 3 months). Statistical analysis of the data were conducted by
StatSoft Statistica 6.1 program and GraphPad Prism, version 6.05, using
the Kaplan — Meier method, double sided log-rank test, regression un-
stratified Cox method. Control and basic group practically did not dif-
ferent in patients age, stage of diseases, histological types of BC, and ad-
ministered therapy.
Results. 10-year PFS in control group was 31.2%, in basic group —
51.9%, the median of PFS in control group was 4.0 years, in basic group
was not achieved, ha zard ratio (HR) 0.589 (95% СI 0.389–0.846; p =
0.008). The median of OS in control group — 6.0 years, in basic group was
not achieved, HR 0.640 (95% СI 0.415–0.932; p = 0.03). Patients with
BC of the stage of ІІА positive effect of CAV (both PFS and OS) showed
up at the level of tendencies. An effect of including of CAV in treatment
of patients with BC of the stage of ІІB was statistically reliable, reduc-
ing HR more than by 50% (HR of disease progression — 0.468 (95% СI
0.283–0.817; p = 0.011); HR of lethal outcome — 0.495 (95% СI 0.283–
0.868; p = 0.020)); the median of PFS exceeded such in a control group
more than in 3 times (9.0 versus 2.8 years). Vaccinothe rapy of patients
with infiltrate lobular BC did not render statistically reliable influence
on the indexes of PFS and OS, while realization of vaccinotherapy at
infiltrative ductal BC reliable improved them (decre asing HR by 64%
(р = 0.003) and by 52% (р = 0.009) respectively). Ac cording to our ob-
servation adjuvant vaccinotherapy to patients with infiltrating scirrhous
BC is not recommended. It is shown that higher 10-years PFS, the in-
crease of its median and decline of risk of progress of disease (OS < 1.0)
take place at the height of delayed hypersensitivity reaction > 20% from
an initial le vel. In the same time, for increasing the statistical power and
correct recommendation of the delayed-type hypersensitivity reaction as
the prognostic immunological test under vaccinotherapy of patients with
BC is advisable additional study with a greater number of observations.
Conclusion. The use of CAV can be recommended in the complex
treatment of patients with BC ІІА and ІІВ stages.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-145142 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1562-1774 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T11:30:33Z |
| publishDate | 2015 |
| publisher | Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | 2019-01-16T17:23:54Z 2019-01-16T17:23:54Z 2015 Науково-практична конференція «Персоніфікація лікування гормонозалежних пухлин» // Онкологія. — 2015. — Т. 17, № 3. — С. 177-202. — укр. 1562-1774 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/145142 uk Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України Онкологія Тезисы научных докладов Науково-практична конференція «Персоніфікація лікування гормонозалежних пухлин» Article published earlier |
| spellingShingle | Науково-практична конференція «Персоніфікація лікування гормонозалежних пухлин» Тезисы научных докладов |
| title | Науково-практична конференція «Персоніфікація лікування гормонозалежних пухлин» |
| title_full | Науково-практична конференція «Персоніфікація лікування гормонозалежних пухлин» |
| title_fullStr | Науково-практична конференція «Персоніфікація лікування гормонозалежних пухлин» |
| title_full_unstemmed | Науково-практична конференція «Персоніфікація лікування гормонозалежних пухлин» |
| title_short | Науково-практична конференція «Персоніфікація лікування гормонозалежних пухлин» |
| title_sort | науково-практична конференція «персоніфікація лікування гормонозалежних пухлин» |
| topic | Тезисы научных докладов |
| topic_facet | Тезисы научных докладов |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/145142 |