Особливості репарації ДНК у лімфоцитах периферичної крові та пухлинній тканині хворих на рак ендометрія

• Опубліковано в: : Онкологія
• Дата: 2016
• Автори: Бучинська, Л.Г., Брєєва, О.В., Несіна, І.П., Глущенко, Н.М., Турчак, О.В., Юрченко, Н.П.
• Формат: Стаття
• Мова: Українська
• Опубліковано: Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України 2016
• Теми: Оригинальные исследования
• Онлайн доступ: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/145279
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Особливості репарації ДНК у лімфоцитах периферичної крові та пухлинній тканині хворих на рак ендометрія / Л.Г. Бучинська, О.В. Брєєва, І.П. Несіна, Н.М. Глущенко, О.В. Турчак, Н.П. Юрченко // Онкологія. — 2016. — Т. 18, № 4. — С. 300-304. — Бібліогр.: 29 назв. — укр.

Мета: зіставити рівень нестабільності геному лімфоцитів периферичної
 крові (ЛПК) та експресію маркерів системи місметч-репарації (mismatch
 repair— MMR) у пухлинних клітинах аденокарцином ендометрія з клінічними
 характеристиками хворих та морфологічними особливостями раку
 ендометрія (РЕ). Об’єкт і методи: у роботі використано зразки пухлинної
 тканини та ЛПК 67 хворих на РЕ. Оцінку експресії MMR-білків MSH2
 та MLH1 проводили імуногістохімічним методом. Рівень пошкоджень
 у ЛПК оцінювали за допомогою методу гель-електрофорезу ізольованих
 клітин. Результати: за даними імуногістохімічного аналізу всі досліджені
 пухлини були розподілені на MMR-дефіцитні (за відсутності експресії
 MSH2 та/або MLH1) та MMR-профіцитні (за наявності експресії MSH2
 та MLH1). Встановлено, що MMR-дефіцитний фенотип наявний переважно уG1- та G2-карциномах із неглибокою інвазією у міометрій, тоді як
 MMR-профіцитний більш характерний для G3-пухлин зглибокою інвазією.
 Показано, що медіана кількості відрепарованих пошкоджень ДНК у ЛПК
 становить 63,9%, на основі чого пацієнтки були розподілені на групи з високим (> 63,9%) та низьким (< 63,9%) рівнем відрепарованих пошкоджень
 уЛПК. Визначено, що у групі хворих на РЕ із високим рівнем відрепарованих
 пошкоджень ДНК у ЛПК кількість MMR-профіцитних карцином становила 100%, а у групі пацієнток із низьким рівнем — 78%. Крім того, у хворих на РЕ з великою кількістю відрепарованих пошкоджень ДНК у ЛПК
 експресія MSH2 у пухлинних клітинах була вищою (індекс мітки (ІМ) 72,0 ±
 3,1%) за показник у пацієнток із малою кількістю відрепарованих пошкоджень ДНК у ЛПК (ІМ 40,3 ± 2,2%; p < 0,05). Подібна тенденція виявлена
 для маркера MLH1 (ІМ 66,7 ± 8,6 та 45,6±4,0% відповідно). Висновок: стан
 репараційних процесів уЛПК хворих на РЕ асоціюється з експресією MMRбілків MSH2 та MLH1 в аденокарциномах ендометрія, що обґрунтовує
 можливість застосування ЛПК як сурогатних маркерів. Aim: to compare the level of genomic instability in peripheral blood lymphocytes (PBL) and the expression of mismatch-repair (MMR) proteins in endometrial carcinoma cells with clinical characteristics of
 endomerial cancer (EC) patients and tumor morphological features. Object and methods: evaluation of MMRproteins MSH2 and MLH1 expression was performed
 by immunohistochemical method. DNA repair efficiency
 in PBL was assessed by comet assay. Results: according
 to immunohistochemical analysis all examined tumors
 were divided into MMR-deficient (absence of MSH2
 and/or MLH1) and MMR-proficient (presence of both
 MSH2 and MLH1). MMR-deficient phenotype was observed mainly in G1- and G2-carcinomas with shallow
 myometrial invasion, while MMR-proficient was more
 typical for G3-tumors with deep invasion. Median number of recovered DNA damage in PBL was 63.9% and on
 this basis all patients were assigned to groups with high
 (> 63.9%) and low (< 63.9%) DNA repair efficiency
 in PBL. It was shown that in EC patients with DNA repair efficiency in PBL the number of MMR-proficient
 carcinomas was 100%, while in patients with low level
 it was 78%. In addition, EC patients with high level of
 recovered DNA in PBL had stronger MSH2 expression
 (label index (LI) 72,0 ± 3,1%) than EC patients with
 low level (LI 40,3 ± 2,2%). A similar trend was found
 for the MLH1 (LI 66,7 ± 8,6 and 45,6 ± 4,0%, respectively). Conclusion: DNA repair efficiency in PBL
 of EC patients is associated with expression of MMRproteins MLH1 and MSH2 that confirms the possibility of using PBL as surrogate markers.