PD-L1/2: прогностичне значення в онкології

• Опубліковано в: : Онкологія
• Дата: 2018
• Автори: Філоненко, К.С., Крячок, І.А., Мартинчик, А.В.
• Формат: Стаття
• Мова: Українська
• Опубліковано: Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України 2018
• Теми: Лекция
• Онлайн доступ: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/145546
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: PD-L1/2: прогностичне значення в онкології / К.С. Філоненко, І.А. Крячок, А.В. Мартинчик // Онкологія. — 2018. — Т. 20, № 2. — С. 102-106. — Бібліогр.: 46 назв. — укр.

Мета огляду: аналіз сучасних відомостей щодо прогностичного значення 
 експресії білків PD-L1/2 (program death ligand) на клітинах злоякісних новоутворень (ЗН) різного гістогенезу та локалізації. Більшість досліджень 
 свідчить про несприятливу прогностичну роль експресії PD-L1/2 у клітинах ЗН епітеліального походження, меланомах, саркомах та при онкогематологічних захворюваннях (хоча останні вивчені в цьому плані меншою 
 мірою). Це ілюструється гіршими показниками виживаності пацієнтів, 
 особливостями гістоструктури пухлини, розповсюдженими стадіями, що 
 виявляються при гіперекспресії цих молекул. Продовження досліджень цього маркера може сприяти подальшому прогресу у 
 розумінні патогенезу ЗН 
 та прискорити розробку інноваційних терапевтичних опцій. Purpose of the review: analysis of up-to-date 
 information on the predictive value of the expression of 
 PD-L1/2 
 proteins (programmed death ligand) on cells 
 of malignant neoplasms (MN) of different histogenesis 
 and localization. Most studies indicate an unfavorable 
 prognostic role of PD-L1/2 expression in MN of epithelial origin, melanoma, sarcoma, and oncohematological diseases (although the latter have been less explored in this regard). This is illustrated by worse survival rates 
 of patients, features of the histostructure of the tumor, 
 and the widespread stages detected with hyperexpression 
 of these molecules. Continuing research on this marker may contribute to further progress in understanding the pathogenesis of MN and accelerate the development 
 of innovative therapeutic options.