Світлоклітинний рак нирки різних ступенів диференціації: особливості ультраструктури пухлинних клітин

Світлоклітинний рак нирки різних ступенів диференціації: особливості ультраструктури пухлинних клітин

Мета: проаналізували у порівняльному плані ультраструктурну організацію пухлинних клітин (ПК) світлоклітинного раку нирки (СКРН) різних ступе­нів диференціації. Об’єкт і методи: матеріалом слугували після операційні біоптати периферичної та центральної частин пухлин: високодиференці­йованого СКРН (G...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :Онкологія
Дата:2017
Автори: Зербіно, Д.Д., Федевич, С. В., Ковалишин, В.І.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України 2017
Теми:
Оригинальные исследования
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/145666
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Світлоклітинний рак нирки різних ступенів диференціації: особливості ультраструктури пухлинних клітин / Д.Д. Зербіно, С. В. Федевич, В.І. Ковалишин // Онкологія. — 2017. — Т. 19, № 3. — С. 192-201. — Бібліогр.: 47 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-145666
record_format dspace
spelling Зербіно, Д.Д.
Федевич, С. В.
Ковалишин, В.І.
2019-01-26T11:56:06Z
2019-01-26T11:56:06Z
2017
Світлоклітинний рак нирки різних ступенів диференціації: особливості ультраструктури пухлинних клітин / Д.Д. Зербіно, С. В. Федевич, В.І. Ковалишин // Онкологія. — 2017. — Т. 19, № 3. — С. 192-201. — Бібліогр.: 47 назв. — укр.
1562-1774
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/145666
Мета: проаналізували у порівняльному плані ультраструктурну організацію пухлинних клітин (ПК) світлоклітинного раку нирки (СКРН) різних ступе­нів диференціації. Об’єкт і методи: матеріалом слугували після операційні біоптати периферичної та центральної частин пухлин: високодиференці­йованого СКРН (G1) — 5; раку середнього ступеня диференціації (G2) — 5; раку низького ступеня диференціації (G3) — 6 випадків. Контроль: біо­птати ниркової кори елімінованих нірок (їх частин та цілих органів) хво­рих на СКРН; біоптати ниркової кори статевозрілих білих щурів. Метод трансмісійної електронної мікроскопії. Результати: в альвеолах, тубу­лах і ацинусах СКРН різних ступенів диференціації містяться ПК висо­кої, низької та середньої електронної щільності з переважанням останніх у СКРН G1. Контрольні дослідження дали можливість виявити, що уль­траструктурна організація ПК середньої електронної щільності СКРН G1 є близькою до такої високодиференційованих епітеліальних клітин каналь­ців проксимального відділу нефрона ниркової кори ссавців в нормі та висо­кодиференційованих епітеліальних клітин канальців проксимального відді­лу нефрона ниркової кори хворих на СКРН G1. Висновки: ПК середньої елек­тронної щільності пухлин високодиференційованого (G1) СКРН порівняно із клітинами пухлин середнього (G2) та низького (G3) ступенів диференці­ації СКРН мають найбільш «нормалізовану» ультраструктуру.
Aim: is to reveal in comparative plan ul­trastructural organization of tumor cells (TC) of clear cell renal cell carcinoma (CCRCC) of different grades of differentiation. Object and methods:material for conducting transmission electron microscopic research­es was postoperative biopsies of peripheral and cen­tral parts of tumors in CCRCC at highly differentiated cancer (G1) — 5 cases; at an average grade of differ­entiation (G2) — 5 cases; at low grade of differentia­tion (G3) — 6 cases. The control studies: 1) the bio­psies of renal cortex of eliminated parts of the kidney with tumor and the whole kidney with tumor in these patients in CCRCC; 2) biopsies of renal cortex of sex­ually mature white rats. Results: it was detected that the high, low and average electron density of the TC with the predominance of the last are present in alve­oli, tubules and acini of different grades of differentia­tion at CCRCC in tumors of highly differentiated (G1) at CCRCC. The control studies made it possible to re­veal that the ultrastructural organization of epithelial cells with an average electronic density of tumors with a high grade of differentiation (G1) at CCRCC is close to that of epithelial cells with a high grade of differenti­ation of proximal part of renal cortex of control mam­mals and epithelial cells of proximal part of renal cor­tex of tumors with a high grade of differentiation (G1) in patients at CCRCC. Conclusions: the ultrastructure of tumoral cells with an average electronic density of tumors with a high grade of differentiation (G1) at CCRCC is a more «normalized» in comparative plan than the same epithelial cells with the average (G2) and the low (G3) grades of differentiation at CCRCC.
uk
Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України
Онкологія
Оригинальные исследования
Світлоклітинний рак нирки різних ступенів диференціації: особливості ультраструктури пухлинних клітин
Clear cell renal carcinoma оf different grades of differentiation: peculiarity оf tumor cells ultrastructure
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Світлоклітинний рак нирки різних ступенів диференціації: особливості ультраструктури пухлинних клітин
spellingShingle Світлоклітинний рак нирки різних ступенів диференціації: особливості ультраструктури пухлинних клітин
Зербіно, Д.Д.
Федевич, С. В.
Ковалишин, В.І.
Оригинальные исследования
title_short Світлоклітинний рак нирки різних ступенів диференціації: особливості ультраструктури пухлинних клітин
title_full Світлоклітинний рак нирки різних ступенів диференціації: особливості ультраструктури пухлинних клітин
title_fullStr Світлоклітинний рак нирки різних ступенів диференціації: особливості ультраструктури пухлинних клітин
title_full_unstemmed Світлоклітинний рак нирки різних ступенів диференціації: особливості ультраструктури пухлинних клітин
title_sort світлоклітинний рак нирки різних ступенів диференціації: особливості ультраструктури пухлинних клітин
author Зербіно, Д.Д.
Федевич, С. В.
Ковалишин, В.І.
author_facet Зербіно, Д.Д.
Федевич, С. В.
Ковалишин, В.І.
topic Оригинальные исследования
topic_facet Оригинальные исследования
publishDate 2017
language Ukrainian
container_title Онкологія
publisher Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України
format Article
title_alt Clear cell renal carcinoma оf different grades of differentiation: peculiarity оf tumor cells ultrastructure
description Мета: проаналізували у порівняльному плані ультраструктурну організацію пухлинних клітин (ПК) світлоклітинного раку нирки (СКРН) різних ступе­нів диференціації. Об’єкт і методи: матеріалом слугували після операційні біоптати периферичної та центральної частин пухлин: високодиференці­йованого СКРН (G1) — 5; раку середнього ступеня диференціації (G2) — 5; раку низького ступеня диференціації (G3) — 6 випадків. Контроль: біо­птати ниркової кори елімінованих нірок (їх частин та цілих органів) хво­рих на СКРН; біоптати ниркової кори статевозрілих білих щурів. Метод трансмісійної електронної мікроскопії. Результати: в альвеолах, тубу­лах і ацинусах СКРН різних ступенів диференціації містяться ПК висо­кої, низької та середньої електронної щільності з переважанням останніх у СКРН G1. Контрольні дослідження дали можливість виявити, що уль­траструктурна організація ПК середньої електронної щільності СКРН G1 є близькою до такої високодиференційованих епітеліальних клітин каналь­ців проксимального відділу нефрона ниркової кори ссавців в нормі та висо­кодиференційованих епітеліальних клітин канальців проксимального відді­лу нефрона ниркової кори хворих на СКРН G1. Висновки: ПК середньої елек­тронної щільності пухлин високодиференційованого (G1) СКРН порівняно із клітинами пухлин середнього (G2) та низького (G3) ступенів диференці­ації СКРН мають найбільш «нормалізовану» ультраструктуру. Aim: is to reveal in comparative plan ul­trastructural organization of tumor cells (TC) of clear cell renal cell carcinoma (CCRCC) of different grades of differentiation. Object and methods:material for conducting transmission electron microscopic research­es was postoperative biopsies of peripheral and cen­tral parts of tumors in CCRCC at highly differentiated cancer (G1) — 5 cases; at an average grade of differ­entiation (G2) — 5 cases; at low grade of differentia­tion (G3) — 6 cases. The control studies: 1) the bio­psies of renal cortex of eliminated parts of the kidney with tumor and the whole kidney with tumor in these patients in CCRCC; 2) biopsies of renal cortex of sex­ually mature white rats. Results: it was detected that the high, low and average electron density of the TC with the predominance of the last are present in alve­oli, tubules and acini of different grades of differentia­tion at CCRCC in tumors of highly differentiated (G1) at CCRCC. The control studies made it possible to re­veal that the ultrastructural organization of epithelial cells with an average electronic density of tumors with a high grade of differentiation (G1) at CCRCC is close to that of epithelial cells with a high grade of differenti­ation of proximal part of renal cortex of control mam­mals and epithelial cells of proximal part of renal cor­tex of tumors with a high grade of differentiation (G1) in patients at CCRCC. Conclusions: the ultrastructure of tumoral cells with an average electronic density of tumors with a high grade of differentiation (G1) at CCRCC is a more «normalized» in comparative plan than the same epithelial cells with the average (G2) and the low (G3) grades of differentiation at CCRCC.
issn 1562-1774
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/145666
citation_txt Світлоклітинний рак нирки різних ступенів диференціації: особливості ультраструктури пухлинних клітин / Д.Д. Зербіно, С. В. Федевич, В.І. Ковалишин // Онкологія. — 2017. — Т. 19, № 3. — С. 192-201. — Бібліогр.: 47 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT zerbínodd svítloklítinniiraknirkiríznihstupenívdiferencíacííosoblivostíulʹtrastrukturipuhlinnihklítin
AT fedevičsv svítloklítinniiraknirkiríznihstupenívdiferencíacííosoblivostíulʹtrastrukturipuhlinnihklítin
AT kovališinví svítloklítinniiraknirkiríznihstupenívdiferencíacííosoblivostíulʹtrastrukturipuhlinnihklítin
AT zerbínodd clearcellrenalcarcinomaofdifferentgradesofdifferentiationpeculiarityoftumorcellsultrastructure
AT fedevičsv clearcellrenalcarcinomaofdifferentgradesofdifferentiationpeculiarityoftumorcellsultrastructure
AT kovališinví clearcellrenalcarcinomaofdifferentgradesofdifferentiationpeculiarityoftumorcellsultrastructure
first_indexed 2025-11-24T15:49:12Z
last_indexed 2025-11-24T15:49:12Z
_version_ 1850848917109866496
fulltext ОНКОЛОГИЯ • Т. 19 • № 3 • 2017 ОРИГИНАЛЬНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ 192 ВСТУП Для пухлинних клітин (ПК) світлоклітинного раку нирки (СКРН) людини притаманне формуван- ня та накопичення в цитоплазмі (ЦТ) гіалінових гло- бул (ГГ), «гіалінізованих» включень, гранул глікоге- ну (ГР), ліпідних крапель (ЛК), аутофагосом (АФС), тілець Маллорі, вакуолей [1–5]. Bідомо також про на- копичення в ЦТ ПК СКРН холестерину та його ефі- рів, нейтральних ліпідів і глікогену [6]. За даними іму- ногістохімічних досліджень, ПК, що насичені білком p62 ГГ [7], розглядаються дослідниками як можливі предиктори прогнозу у хворих на СКРН [2]. За допо- могою методу трансмісійної електронної мікроско- пії (ТЕМ) було продемонстровано значні нагрома- дження щільних гранул α-глікогену у ЦТ електронно- світлих епітеліальних клітин тубул нефронів щурів із розвинутим експериментальним діабетом [3]. По- ява в епітеліальних клітинах нефронів щільних гра- нул α-глікогену пов’язана з інтратубулярною диспла- зією та є характерною ознакою пренеопластичних перетворень у тканині. Інші дослідники вказують, що у ЦТ клітин при СКРН проходить нагромаджен- ня характерних для цієї патології аномальних ГР [4]. На ультраструктурному рівні досліджено цитоплаз- матичні ГР, ЛК, з’єднувальні комплекси, десмосо- ми і мікроворсинки ПК СКРН різних ступенів ди- ференціації (G1, G2, G3) [8]. Встановлено також, що пухлини високого ступе- ня диференціації (G1) містять ПК різної електрон- ної щільності. У ПК високої (ПКВ) та середньої електронної щільності (ПКС) переважають генера- тивні процеси, у ПК низької електронної щільності (ПКН) — дегенеративні зміни [9]. Цими ж дослід- никами виявлено в складі оптимально сформованих тубулярних структур пухлин поруч із ПКС нефро- генні мезенхімальні клітини (МК). МК та стовбу- рові клітини використовуються в аналізі й таргет- ній терапії не тільки раку нирки [10], а й широкого спектра ниркових захворювань [11]. Значні нагромадження ГР та ЛК у ЦТ ПК пов’язують із процесами гібернації [9], гліколізу [12] та глюконеогенезу [3]. За допомогою ТЕМ показано, що у первинних пухлинах СКРН ЦТ значної кіль- кості клітин вщерть наповнена дрібними електро- нносвітлими ЛК, поодинокими мітохондріями (М) та ГР [5, 12]. Новим в аналізі ЛК є те, що такі ци- топлазматичні включення морфологічно подібні до аналогічних структур адипоцитів і поєднані з біл- ком MAP1S. Деградація таких ЛК в аутофаголізосо- мах ПК призводить до дефіциту MAP1S, що в свою чергу посилює розвиток пухлин і знижує показни- ки виживаності хворих [13]. Присутність у ЦТ ПК СКРН поодиноких дрібних М (а відтак дефіцит сук- цинатдегідрогенази) нова Ванкуверська класифіка- СВІТЛОКЛІТИННИЙ РАК НИРКИ РІЗНИХ СТУПЕНІВ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ: ОСОБЛИВОСТІ УЛЬТРАСТРУКТУРИ ПУХЛИННИХ КЛІТИН Мета: проаналізували у порівняльному плані ультраструктурну організацію пухлинних клітин (ПК) світлоклітинного раку нирки (СКРН) різних ступе­ нів диференціації. Об’єкт і методи: матеріалом слугували після операційні біоптати периферичної та центральної частин пухлин: високодиференці­ йованого СКРН (G1) — 5; раку середнього ступеня диференціації (G2) — 5; раку низького ступеня диференціації (G3) — 6 випадків. Конт роль: біо­ птати ниркової кори елімінованих нірок (їх частин та цілих органів) хво­ рих на СКРН; біоптати ниркової кори статевозрілих білих щурів. Метод трансмісійної електронної мікроскопії. Результати: в альвео лах, тубу­ лах і ацинусах СКРН різних ступенів диференціації містяться ПК висо­ кої, низької та середньої електронної щільності з переважанням останніх у СКРН G1. Контрольні дослідження дали можливість виявити, що уль­ траструктурна організація ПК середньої електронної щільності СКРН G1 є близькою до такої високодиференційованих епітеліальних клітин каналь­ ців проксимального відділу нефрона ниркової кори ссавців в нормі та висо­ кодиференційованих епітеліальних клітин канальців проксимального відді­ лу нефрона ниркової кори хворих на СКРН G1. Висновки: ПК середньої елек­ тронної щільності пухлин високодиференційованого (G1) СКРН порівняно із клітинами пухлин середнього (G2) та низького (G3) ступенів диференці­ ації СКРН мають найбільш «нормалізовану» ультраструктуру. Д.Д. Зербіно С.В. Федевич В.І. Ковалишин Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Львів, Україна Ключові слова: світлоклітинний рак нирки, пухлинна клітина, гіалінова глобула, гранула глікогену, ліпідна крапля, мітохондрії. ОРИГИНАЛЬНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ 193ОНКОЛОГИЯ • Т. 19 • № 3 • 2017 193 ція раку нирки (2016) використовує як ключовий по- казник у діагностиці цієї патології [14]. Аутофагія відіграє подвійну роль у пригнічен- ні ініціації та сприянні виживанню пухлин нирки. Це привертає інтерес до вивчення АФС та застосу- вання антиаутофагії, як абсолютно новoгo підходу до лікування раку [15]. Візуалізація АФС за допо- могою ТЕМ у клітинах, у тому числі й ракових, досі вважається золотим стандартом для вивчення ауто- фагії у тканинах [16, 17]. Аналіз ЦТ клітин ссавців, здійснений на ультраструктурному рівні, дав змогу виявити раніше невідомі видовжені та ізольовані мембранами АФС, що вміщують білок p62 та клони селективних електроннощільних субструктур [18]. Оточуюча ПК строма розширена, дезорганізова- на, вміщує преципітати і коагуляти, склеротизо- вана та васкуляризована. Показано провідну роль внутрішньопухлинного ангіогенезу в забезпеченні життєдіяльності ПК [19, 20]. Окремі ПК або групи ПК і клітин строми перебувають на етапах дезорга- нізації, гібернації, апоптозу, некрозу [21]. Запальні цитокіни, прокоагуляційні ліпіди і протеїни та тка- нинний фактор (пухлинний прокоагулянт), що се- кретуються із ЦТ ПК в строму, мають здатність ак- тивувати систему гомеостазу і брати участь у форму- ванні волокон фібрину та рості пухлини. Також ПК активізують фібринолітичну систему завдяки про- дукції активаторів плазміногену, що вносить вклад у протеолітичну деградацію пухлин [22]. У цілому, стан пухлин характеризується порушеним крово- постачанням, інтерстиціальною гіпертензією, гі- поксією, ацидозом, запаленням, неконтрольова- ною проліферацією клітин [23, 24] та має стосунок до стрес-ідукованої нейроендокринної динаміки організму [25]. В останні роки активно вивчається роль клі- тинних і неклітинних компонентів мікрооточен- ня строми пухлин у формуванні преметастатичних ніш та таргетній терапії [26]. Однак не існує одно- значних даних про надходження стовбурових ПК: від нормальних стовбурових (прогеніторних) або від диференційованих клітин, які в ході мутацій набу- вають ознак, характерних для стовбурових ПК. За- лишаються також нерозв’язаними питання утво- рення і стану преметастатичних ніш у злоякісних пухлинах ще до виходу ПК у циркуляцію внутріш- нього середо вища організму [27, 28]. Попри значні досягнення у вивченні судинного ремоделювання в зло якісних пухлинах, до цього часу недостатньо вивчено процеси, пов’язані з клітинними транс- формаціями у людини [29]. У низці клінік випробо- вуються нові підходи в персоналізованій таргетній терапії хворих онкологічного профілю, що засновані на нормалізації ПК СКРН [30, 31]. Із впроваджен- ням нових підходів у терапії, що базуються на нор- малізації ПК, на наш погляд, зростає потреба в по- глибленому дослідженні ультраструктури верифіко- ваних клітин СКРН відповідно до ступенів ядерних характеристик за S.A. Fuhrman та співавторами [32]. Разом з тим робіт, які б висвітлювали стан ПК СКРН різних ступенів диференціації на ультраструктурно- му рівні, вкрай мало. Метою роботи було розкрити в порівняльному плані ультраструктурні особливості ПК СКРН лю- дини високого, середнього та низького ступенів ди- ференціації. ОБ’ЄКТ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ Дослідження проводили на базі урологічного від- ділення Львівської обласної клінічної лікарні, кафе- дри патологічної анатомії та судової медицини і ла- бораторії електронної мікроскопії Львівського на- ціонального медичного університету імені Данила Галицького. У рандомізований спосіб, на основі медичних карт стаціонарного хворого про встанов- лення клінічного діагнозу раку нирки, простежено (за інформованою згодою на участь у дослідженні кожного хворого) 16 пацієнтів, що були направлені на проведення хірургічного лікування та патогісто- логічне дослідження. Останнє ґрунтувалося на ви- значенні форми, складу і діаметра ядер ПК за допо- могою мікроскопічної морфології парафінових зрі- зів, забарвлених гематоксиліном і еозином. Ядерні характеристики в системі гістологічної класифікації СКРН за S.A. Fuhrman та співавторами [32] забезпе- чують верифікацію діагнозу за ступенями диферен- ціації (градації) G1, G2, G3, G4 [14, 33]. Проведений відповідно до наказу МОЗ України від 28.03.2016 р. № 247 «Про затвердження та впровадження медико- технологічних документів зі стандартизації медич- ної допомоги при раку нирки» аналіз протоколів па- тогістологічного дослідження дав можливість стра- тифікувати пацієнтів на три групи за ступенями диференціації пухлини: із СКРН G1 — 5 випадків (4 чоловіки віком 61–83 роки та 1 жінка віком 50 ро- ків); із СКРН G2 — 5 (3 чоловіки віком 43–66 років та 2 жінки віком 59 і 69 років); із СКРН G3 — 6 ви- падків (чоловіки віком 48–75 років). Забір матеріалу провадили згідно з апробова- ними схемами патогістологічних досліджень нир- ково-клітинного раку [34]. Матеріалом для прове- дення ТЕМ СКРН слугували післяопераційні біо- птати периферичної та центральної частин пухлин, для контролю — післяопераційні біоптати ниркової кори (макроскопічно «чистого» хірургічного краю нирки), що розміщувалися на відстані 1 см від краю СКРН, та елімінованих у процесі хірургічного ліку- вання цих самих хворих частин нирок та цілих ни- рок. Також матеріалом для проведення контролю слугували біоптати ниркової кори 5 лабораторних статевозрілих білих щурів-самців (норма). Для проведення ультрамікроскопічного дослі- дження матеріал фіксували за загальноприйнятою у ТЕМ методикою. Зафіксовані біоптати дегідрату- вали в етанолі зростаючої концентрації, потім в аце- тоні, після чого поміщали в суміш епону та аралди- ту [35]. Ультратонкі зрізи готували за допомогою ультрамікротома УМТП-3М, монтували на опорні ОНКОЛОГИЯ • Т. 19 • № 3 • 2017 ОРИГИНАЛЬНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ 194 сітки та контрастували в розчинах уранілацетату [36] і цитрату свинцю [37]. Проконтрастовані ультратон- кі зрізи вивчали та фотографували з використанням електронного мікроскопа УЭМВ-100К (Суми, Укра- їна) за прискорюючої напруги 75 кВ. На ультраструктурному рівні в пухлинних альвео лах, тубулах і ацинусах периферичної і цен- тральної частин СКРН диференціації G1, G2, G3 були досліджені різної щільності ПКВ, ПКС і ПКН. Як контроль досліджено ультраструктуру епітеліаль- них клітин канальців проксимального відділу не- фронів ниркової кори хворих на СКРН різної ди- ференціації та ультраструктуру епітеліальних клітин канальців проксимального відділу нефронів нирко- вої кори статевозрілих білих щурів. РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ Електронномікроскопічне дослідження ультра- тонких зрізів периферичної частини пухлин СКРН G1 показало, що оптимально розвинуті пухлинні альвеоли і тубули є в оточенні базальних мембран (БМ) та вузьких прошарків строми. До складу таких альвеол і тубул входять ПКВ, ПКС і ПКН та пооди- нокі нефрогенні МК, що були описані раніше [9]. Центральна частина СКРН G1 представлена в основному частково або значною мірою дезор- ганізованими пухлинними альвеолами і тубулами (рис. 1, а, б, г), які ззовні обмежені БМ і у своєму складі містять переважно ПКС (рис. 1, б). Присут- ність БМ у складі стінок таких структурно-функ- ціональних утворень підтверджує раніше зроблене припущення про те, що ступінь експресії окремих її компонентів може бути співвіднесений зі ступе- нем диференціювання ПК. У тубулах центральної частини пухлин харак- терним є те, що ПКС вміщують великих розмірів яйцеподібної форми ядро (Я), що заповнене гомо- генними масами ампліфікованого хроматину, се- ред яких містяться два електроннощільних ядер- ця (ЯД) (див. рис. 1, б). Присутність ампліфікова- ного хроматину та збільшеної кількості ЯД у складі Я ПКС може бути електронномікроскопічним тес- том малігнізації такого роду клітин [38]. У базально- латеральній частині ЦТ ПКС зосереджені незначні кількості ГР та поодинокі дрібні М, тоді як у ба- зальній — значних розмірів АФС. У складі АФС містяться залишки ГГ 3-го типу (ГГ-3) та асоційо- вані з ними електроннощільні гранули малих роз- мірів (довжина ~ 0,21 мкм) і дрібні ядровмісні кліти- ни (ДЯК) яйцеподібної форми (довжина ~ 0,63 мкм) (рис. 1, в). На нашу думку, виявлені нами АФС мор- фологічно аналогічні близьким похідним видовже- них та ізольованих мембран АФС, що містять білок p62 та клони селективних електроннощільних суб- структур ссавців. Базальні частини ЦТ ПКС тісно прилягають до стінки гемокапілярів, люмінальні поверхні ендотеліальних клітин яких утворені зна- чною кількість мікроворсинок. Присутність мікро- ворсинок у складі люмінальної поверхні ендотелі- альних клітин є ультрамікроскопічним доказом існу- вання в тканинах циркуляторної гіпоксії [39]. Наші дані привертають увагу до результатів імуногістохі- мічних досліджень [40], згідно з якими ГГ у ткани- нах пухлин знаходяться в безпосередній близькос- ті до тих ПК, які перебувають у стані проліферації, що звужує коло запитань щодо клітинної мінливості та фенотипічної гетерогенності [40]. З огляду на те що в АФС дрібні еукаріотичні клітини знаходяться в безпосередній близькості до залишків ГГ-3, мо- жемо стверджувати про підвищену проліферативну активність ПКС. Показано, що роль аутофагії у ПК за умов гіпоксії зводиться не тільки до пригнічення, але й забезпечення пухлинного росту на основі про- цесів антиаутофагії [15]. Отримані нами дані свід- чать, що в центральній частині СКРН G1 за участю ПКС та їх близького мікрооточення (в тому числі ДЯК і мікросудин) присутні ніші стовбурових клі- тин як обов’язкові первинні елементи преметаста- тичних ніш [28]. Візуалізовані високодиференційо- вані ПКС із великим Я та аутофагічною вакуолею, на нашу думку, можливо, є претендентами на роль стовбурових ПК. На можливі перебудови дифе- ренційованих клітин, які в ході мутацій набувають Рис. 1. Ультраструктура ПК центральної частини пухлин СКРН G1: а) ПКВ; б) ПКС, що містить АФС; в) фраг- мент із рис. 1, б: ДЯК у складі АФС; г) ПКН у складі дез- організованої пухлинної тубули. ГВУ — «гіалінізоване» внутрішньоклітинне утворення; ГГ-0 — гіалінова гло- була зачаткова; ГК — гемокапіляр; ДВ — дрібна венула; ЗТ — залишкове тільце. Тут і далі: ЕЩЛК — електронно- щільна ліпідна крапля; ОРС — основна речовина стро- ми. Масштабні відрізки: а — 3,3 мкм; б — 2,5 мкм; в — 0,25 мкм; г — 5,0 мкм ОРИГИНАЛЬНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ 195ОНКОЛОГИЯ • Т. 19 • № 3 • 2017 195 ознак, характерних для стовбурових ПК, вказують результати досліджень [10]. ПКВ мають неправиль- ну форму та складаються із Я значних розмірів і ЦТ (див. рис. 1, а). ЦТ ПКВ гетероморфна, тут одночас- но виявляються у близькому розміщенні локальні скупчення дезорганізованих М, ГР, ГГ. Треба від- мітити, що ГГ (зачаткові, 1-го і 2-го типів) перебу- вають у стані лізису, а ЦТ наповнена продуктами їх- нього розпаду у формі «гіалінізованих» внутрішньо- клітинних утворень і може стосуватися поліплоїдії та анеуплоїдії клітин СКРН [34]. Ці дані вказують на потенційні можливості участі таких ПК у розви- тку новотворення [4]. У центральній частині пухлин зосереджені ПКН великих розмірів (див. рис. 1, г), по периферії інколи містяться профілі матеріалу, які нагадують лізовані фрагменти БМ. Ядерно-цитоплазматичне співвід- ношення у ПКН зміщено у бік ЦТ. Остання пред- ставлена «стертими» профілями лізованих і атро- фованих органел і включень, поодинокими дрібни- ми електроннощільними залишковими тільцями. Присутність у складі ЦТ М зі «стертими» профіля- ми може бути підтвердженням того, що ПК СКРН мають дефіцит сукцинатдегідрогенази [14]. Я яйце- подібної форми вміщує дезорганізовані маси гете- рохроматину і електроннощільні ЯД значних розмі- рів (рис. 2, а). Вказані групи ПК оточені широки- ми прошарками лізованої ОРС у стані набряку. ОРС містить фрагменти клітин, що відповідають морфо- логічним стандартам пошкоджень тканин, харак- терним для некрозу. Часто до дезорганізованих пух- линних тубул центральної частини пухлинних вуз- лів СКРН G1 прилягають скупчення МК середньої електронної щільності, ЦТ яких наповнена пооди- нокими, великими за розмірами ЕЩЛК, дрібними М, помірними кількостями ГР (рис. 2, б). Виявлені ЛК, можливо, є результатом внутрішньоклітинно- го de novo ліпонеогенезу [3] та морфологічно подіб- ні до такого роду включень адипоцитів, що містять білок MAP1S як пухлиностабілізуючий фактор [13]. Відмічено також, що по периферії ділянок некро- зу центральної частини таких пухлин містяться по- одинокі еліпсоїдоподібної форми бежеві адипоцити (рис. 2, в) та серцеподібної форми МК (рис. 2, г). ЦТ бежевих адипоцитів заповнена ЛК проміжної елек- тронної щільності. ЦТ МК серцеподібної форми на- сичена ГР, які є необхідними компонентами гліко- лізу за умов інтенсивного онкогенезу [3, 12]. Поя- ва клітин із масивними скупченнями в ЦТ ГР може свідчити про процеси глюконеогенезу, що відбува- ються при хворобах накопичення [3]. Виявлені зна- чні пошкодження ПК і строми відповідно до па- тофізіологічних критеріїв стану клітин, клітинних мембран та основної речовини сполучної тканини вказують на збільшену проникність обширних ді- лянок центральної частини СКРН G1 [41]. Частко- во дезорганізовані ділянки пухлин, як відомо, ма- ють підвищені можливості для дисемінування ПК та неклітинних елементів в інші органи і системи організму [42]. Периферична частина СКРН G2 представлена пухлинними альвеолами та розширеними тубула- ми, частково обмеженими БМ. Присутність окремих фрагментів БМ у складі стінки дезорганізованих ту- бул може бути результатом катаболічної активності неопластичних епітеліальних клітин. Складовими таких тубул є ПКВ, ПКС та ПКМ. ЦТ ПКВ запов- нена полями ГР, серед яких знаходяться ЛК різно- го розміру, неправильної форми, електронно світлі, електроннощільні, із проміжними електронномі- кроскопічними характеристиками (рис. 3, а, б). Присутність ЛК різної електронної щільності, фор- ми і розмірів у ЦТ ПК може вказувати на їхні транс- диференційні перебудови, подібно до того, як це проходить в адипоцитах за близьких локацій тка- нин білого і бурого жиру на ультраструктурному рів- ні та забезпечення метаболічного гомеостазу жиро- вої тканини за умов стресу, гіпоксії і запалення [43]. У ЦТ ПКВ до периферичних ділянок скупчень ГР прилягають поодинокі зачаткові ГГ. Я таких клітин неправильної форми, наповнені гомогенними ма- сами ампліфікованого хроматину, серед якого міс- титься невеликих розмірів електроннощільне ЯД. Рис. 2. Ультраструктура центральної частини СКРН G1: а) ПКН, ЦТ якої в стані лізису, а дезорганізоване Я міс- тить гіпертрофоване ЯД; б) скупчення оптимально розви- нутих МК; в) бежевий адипоцит (БА), що прилягає до дез- організованої пухлинної тубули; г) серцеподібної форми МК, ЦТ якої наповнена скупченнями дезорганізованих ГР. В — вакуолі; ДВ — дрібні венули; ПЩЛК — проміж- ної електронної щільності ліпідна крапля. Масштабні від- різки: а — 1,65 мкм; б — 5,0 мкм; в — 4,0 мкм; г — 4,0 мкм ОНКОЛОГИЯ • Т. 19 • № 3 • 2017 ОРИГИНАЛЬНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ 196 ПКС мають форму близьку до циліндричної, ба- зально-апікальну спрямованість та вміщують Я яй- цеподібної форми (рис. 3, в), наповнене гомогенни- ми масами ампліфікованого хроматину та невеликих розмірів частково атрофованим ЯД. Апікально- латеральні частини ЦТ цих клітин вміщують неве- ликі скупчення ГР, тоді як базальні — скупчення дрібних М, електроннощільних АФС, ендосом та ек- зосом. Скупчення поодиноких дрібних М в ПКС свідчить про дефіцит сукцинатдегідрогенази [14] та відображає локальні внутрішньоклітинні проце- си, спрямовані на збереження органоспецифічних функцій. Присутність екзосом на поверхневих ді- лянках ЦТ може вказувати на секрецію такими ПК медіаторів міжклітинних комунікацій. Як прави- ло, БМ у місцях, дотичних до таких частин клітин, відсутня, а пальцеподібні цитоплазматичні вирос- ти та екзосоми занурені в ОРС. До ПКС часто при- лягають гомологічні клітини значних розмірів, ЦТ яких вміщує скупчення ЛК проміжної електрон ної щільності в поєднанні з атрофованими зачаткови- ми ГГ (ГГ-0), дрібними М, дрібними електронно- щільними АФС. Для ПКН характерні наявність ЛК, дрібних М, дезорганізованих ГГ 1-го типу (ГГ-1) (рис. 3, г). Центральна частина СКРН G2 представлена в основному дезорганізованими ацинусами. Вони вміщують полігональної форми електронносвіт- лі ПК (рис. 4, а), ЦТ яких майже повністю лізова- на. Тут також знаходяться клітини зі значним на- повненням ЦТ дезорганізованими органелами та включеннями (рис. 4, б). Міжклітинні простори розширені та наповнені фрагментами ПК. В окре- мих клітинах, що вміщують великих розмірів ваку- олі, поруч з атрофованим соматичним Я містять- ся ГГ-3 (див. рис. 4, б). У доступній літературі ана- логічні структури ідентифіковані в ЦТ Tetrahymena thermophila як вегетативні мікронуклеуси еукаріо- тичних клітин [44]. Поруч із ПК, що вміщують ГГ-3, виявляються невеликих розмірів електронносвітлі малодиференційовані ядровмісні клітини, ЦТ яких складається із гіалоплазми та розвинутої в ній мережі глобулярних і фібрилярних наноструктур (рис. 4, в). Відмічено наявність ядровмісних клітин, які перебу- вають на ранніх та проміжних етапах диференціації (рис. 4, г). Поява у пухлині новосформованих неве- Рис. 3. Ультраструктура периферичної частини СКРН G2: а) ПКВ, в якій електроннощільне Я оточене ЦТ, що вміщує скупчення ГР, електронносвітлі ліпідні краплі (ЕСЛК), ЕЩЛК та проміжної електронної щільності лі- підні краплі (ПЩЛК); б) ЕЩЛК в оточенні ГР та зачат- кових ГГ (ГГ-0) у ЦТ ПКВ; в) ПКС у складі частково дез- організованої пухлинної тубули; г) ЕЩЛК, дрібні М, ГР та дезорганізована ГГ 1-го типу (ГГ-1) у ЦТ ПКН. ЕС — екзосома. Масштабні відрізки: а — 2,8 мкм; б — 1,0 мкм; в — 3,3 мкм; г — 2,0 мкм Рис. 4. Ультраструктура центральної частини СКРН G2: а) ПКН, у якій електроннощільне Я оточене лізованою електронносвітлою ЦТ; б) вакуолізовані та дезорганізо- вані ПКН в оточенні лізованої ОРС; в) невеликих роз- мірів електронносвітла малодиференційована ядровміс- на клітина (МЯК); г) ядровмісні клітини на ранньому (РЯК) та проміжному (ПЯК) етапах диференціації. В — вакуолі. Масштабні відрізки: а — 6,0 мкм; б — 6,7 мкм; в — 5,0 мкм; г — 2,5 мкм ОРИГИНАЛЬНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ 197ОНКОЛОГИЯ • Т. 19 • № 3 • 2017 197 ликих розмірів ядровмісних клітин може бути озна- кою проліферативного процесу, пов’язаного з ПК, що вміщують ГГ. Периферична і більшою мірою центральна час- тини СКРН G3 представлені в основному гіпертро- фованими тубулами і ацинусами, до складу яких входять поодинокі ПКВ та великі кількості ПКС і ПКН. У таких клітинах ядерно-цитоплазматич- не співвідношення зміщене на користь дезоргані- зованої ЦТ. ПКВ мають велике ядерно-цитоплаз- матичне співвідношення (рис. 5, а); Я кулеподібної форми, насичене гомогенними масами ампліфіко- ваного хроматину; ЦТ вщерть наповнена протяж- ними скупченнями ГР. ПКС містять Я кулеподіб- ної форми, насичене розшарованими масами амп- ліфікованого хроматину з електроннощільним ЯД (рис. 5, б); ЦТ наповнена протяжними скупчення- ми ГР, до периферичних частин яких прилягають поодинокі дезорганізовані ГГ-1, поєднані з ЛК ви- сокої електронної щільності та неправильної фор- ми (рис. 5, в). Для ПКН характерне еліпсоїдоподіб- не Я, яке вміщує два ЯД із гіпертрофованими фі- брилярними центрами (рис. 5, г); ЦТ наповнена хаотично розміщеними масами гранул аномально- го глікогену та великих розмірів скупченнями ЛК високої електронної щільності. Поява в ЦТ ПКС та ПКН СКРН G3 гранул аномального глікогену може свідчити, на наш погляд, про часткову втра- ту такими клітинами органоспецифічності. Окре- мі ЛК високої електронної щільності мають фор- му, близьку до такої у ГГ-1, та покриті тонкою елек- троннощільною «капсулою» (див. рис. 5, г). Це може свідчити про ключову роль ГГ в продукції не тільки нейтральних ліпідів, але й їхніх похідних (зокрема, продуктів розпаду, що беруть участь у формуванні «гіалінізованих» внутрішньоклітинних утворень). У незначних кількостях до вищеописаних клітин прилягають новоутворені малих розмірів еукаріо- тичні клітини. В електрон носвітлій гіалоплазмі та- ких клітин виявляються дрібні М, первинні лізосо- ми, поодинокі канали гранулярної ендоплазматич- ної сітки. Останні поєднані із зовнішньою ядерною мембраною невеликого за розмірами Я, наповнено- го еухроматином. Міжклітинні простори в цій части- ні пухлин, що прилягають до новоутворених еукаріо- тичних клітин, наповнені скупченнями пучків во- локон фібрину- полімера та протяжними ділянками основної речовини дуже низької електронної щіль- ності (див. рис. 5, г). Тісне поєднання в складі дезор- ганізованого епітелію пухлини пучків волокон фі- брину-полімера та основ ної речовини дуже низької електронної щільності може бути пояснено локаль- ним насиченням її надфізіологічними концентраці- ями тромбіну і плазміну, що зумовлюють аномальну активацію коагуляційних і антикоагуляційних про- цесів [19]. У периферичній частині СКРН G3 зна- ходяться по одинокі тубули, просвіти яких розшире- ні, а стінка складається із частково дезорганізованих ПКС циліндричної форми (рис. 6, а). Такі тубули об- межені фрагментами БМ, а їх апоптотично змінені ПК перебувають у прямому контакті з основною ре- човиною розширеної строми, яка наповнена кліти- нами різного роду, в тому числі й МК, та ремодульо- ваним мікроциркуляторним руслом як обов’язковою ланкою бластомогенезу. Присутність поодиноких фрагментів дезорганізованих БМ може свідчити про експресію неопластичних процесів. Протяжні об’єднання клітин і неклітинних утворень строми, що прилягають до великих ділянок некрозу пухли- ни, у літературі асоціюють із преметастатичними нішами [27, 28]. Було зауважено, що до ділянок не- крозу прилягають дезорганізовані тубули, до складу яких входять ПК близької до циліндричної форми високого ступеня диференціації, а їх апікальна ЦТ насичена ЕЩЛК дуже великих розмірів (рис. 6, б). Ультраструктура останніх морфологічно аналогіч- на жировим включенням білих адипоцитів [45]. Ді- лянки некрозу представлені обширними полями дез організованої ОРС, в якій хаотично розміщені ПК на різних етапах розпаду та їх фрагменти, в тому числі поля ГР (рис. 6, в). Характерною особливістю лізованих фрагментів ПК є те, що вони містять різ- Рис. 5. Ультраструктура периферичної частини СКРН G3: а) ПКВ, у якій електроннощільне Я оточене ЦТ, що вміщує скупчення ГР; б) ПКС, в ЦТ якої містяться ГГ-1 в оточенні ГР; в) фрагмент із рис. 5, б. Скупчення ГР, ГГ-1 та ЕЩЛК; г) у ЦТ ПКН дезорганізовані ЕЩЛК та ГГ-1, що покрита тонкою електроннощільною «кап- сулою». МЕК — малих размірів електронносвітла еука- ріотична клітина; ПВФ — пучок волокон фібрину-полі- мера. Масштабні відрізки: а — 2,5 мкм; б — 2,5 мкм; в — 0,6 мкм; г — 2,5 мкм ОНКОЛОГИЯ • Т. 19 • № 3 • 2017 ОРИГИНАЛЬНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ 198 ного розміру ЕЩЛК, вакуолі та великі Я з ЯД зна- чних розмірів, дуже високої електронної щільності, компактним, кулястої форми (рис. 6, г). Візуалізо- вані Я у фрагментах некротизованих ПК та в складі клітин дезорганізованих тубул пухлин низького сту- пеня диференціації (G3) дають підставу стверджува- ти, що ці клітини значною мірою піддані не тільки апоптозу, але й некрозу. Апоптотично змінені ПК дезорганізованих тубул, близько розташовані до ре- модульованого мікроциркуляторного русла, на наш погляд, піддані епітеліально-мезенхімальній транс- формації та є складовими преметастатичних ніш, а віддалені — некрозу. Зазначимо, що зачаткових ГГ в ПК СКРН (G3) не виявлено, що суттєво відрізняє їх від гомологіч- них клітин середнього (G2) та високого ступенів (G1) диференціації пухлин, де такі утворення при- сутні. Відповідно до того, що ГГ вміщують білок p62, який є регулятором клітинного росту, бере участь у аутофагії й деградації лізосом та сприяє клітинній загибелі [2], припускаємо, що відсутність зачаткових ГГ у клітинах пухлин низького ступеня диференціа- ції (G3) призводить до їх неконтрольованого росту. Наростання присутності дезорганізованих ЛК, мор- фологічно аналогічних жировим включенням білих адипоцитів, найбільшою мірою проявляється у ЦТ ПК СКРН G3. Деградація такого роду ЛК в ауто- фаголізосомах ПК призводить до дефіциту MAP1S, що посилює розвиток пухлин і знижує виживаність хворих [13]. На нашу думку, такі перетворення най- більш інтенсивні в носіїв СКРН G3. Контрольні ТЕМ-дослідження ниркової кори лабораторних статевозрілих щурів показали, що в складі стінки канальців проксимального відділу нефронів в основному містяться високодиференці- йовані середньої електронної щільності епітеліаль- ні клітини. Їхньою характерною ознакою є вираже- на базально-апікальна спрямованість, присутність в базальній частині пальцеподібних, наповнених М виростів, а апікальній — системи мікроворсинок у вигляді щіточкової облямівки. Я таких клітин яй- цеподібне, вміщує в основному еухроматин та ве- ликих розмірів ЯД (рис. 7, а). Така високоспеціа- лізована організація клітин канальців проксималь- Рис. 6. Ультраструктура центральної частини СКРН G3: а) ПКС у складі дезорганізованої пухлинної тубу- ли; б) великих розмірів ЕЩЛК у складі дезорганізо- ваної ПКН пухлинної тубули; в) протяжне скупчен- ня ГР та еритроцит (Е) у складі дезорганізованої ОРС; г) у ділянці некрозу пухлини на етапах розпаду ПКН та ЕЩЛК. В — вакуолі; ППТ — просвіт пухлинної ту- були. Масштабні відрізки: а — 6,5 мкм; б — 6,5 мкм; в — 1,3 мкм; г — 6,5 мкм Рис. 7. Ультраструктура: а) високодиференційованої епіте- ліальної клітини канальця проксимального відділу нефро- на ниркової кори (ЕККП) білого щура; б) аутофаголізосо- ми (АФЛ), ГГ 2-го типу (ГГ-2) та М у ЦТ високодиферен- ційованої ЕККП хворого на СКРН G1; в) дезорганізованої ЦТ ЕККП хворого на СКРН G2, яка вміщує ГГ-2, гіпертро- фовані М та вакуолі (В); г) дезорганізованих ЕККП та де- диференційованих ЕККП (ДЕККП) хворого на СКРН G3. ГК — гемокапіляр; ЗТ — залишкове тільце; ЩО — щіточко- ва облямівка. Масштабні відрізки: а — 2,2 мкм; б — 2,0 мкм; в — 5,0 мкм; г — 5,0 мкм ОРИГИНАЛЬНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ 199ОНКОЛОГИЯ • Т. 19 • № 3 • 2017 199 ного відділу нефронів у нормі не тільки ефективно забезпечує їх фізіологічні функції, але й є першою мішенню в розвитку СКРН. ТЕМ-дослідження ниркової кори хворих на СКРН G1 виявили, що зміни канальців про- ксимального відділу нефронів були подібні до пе- ребудов епітелію канальців проксимального від- ділу нефронів у старих ссавців чи при токсичних нефропатіях, які супроводжуються в окремих ка- нальцях процесами гіперплазії (метаплазії, ана- плазії, дисплазії) [46]. За впливу стресорів значне місце в субклітинних перебудовах ниркової кори займають процеси дедиференціації, які направлені на трансформацію високодиференційованих епі- теліальних клітин канальців проксимального від- ділу нефронів у стовбурові плюрипотентні, ана- логічні ембріо нальним клітини [47]. Поодинокі, частково збережені канальці проксимального від- ділу нефронів ниркової кори складаються зі стін- ки та розширеного просвіту. До складу зазначених стінок канальців входять БМ; субепітеліальний шар; високодиференційовані епітеліальні кліти- ни із порушеною базально-апікальною спрямо- ваністю. Характерною ознакою таких епітеліаль- них клітин є присутність в ЦТ ГГ 2-го типу, ку- леподібних М, значної кількості АФС та частково дез організованої щіточкової облямівки (рис. 7, б). Паралельно проведені ультраструктурні дослі- дження ниркової кори хворих на СКРН G2 та G3 показали, що на фоні морфологічних змін, при- таманних для ниркової кори хворих на високоди- ференційований СКРН G1, у перших присутні не- значні кількості канальців проксимального відді- лу нефронів, які частково зберігають типову для цього роду структурно-функціональних утворень архітектоніку. Так, у хворих на СКРН G2 дезорга- нізована ЦТ епітеліальних клітин канальців про- ксимального відділу нефронів ниркової кори вмі- щує гіпертрофовані М низької електронної щіль- ності, ГГ кулеподібної форми, вакуолі, залишкові тільця та фрагменти лізованої щіточкової облямів- ки (рис. 7, в). Для хворих на СКРН G3 характерна присутність у канальцях проксимального відділу нефронів ниркової кори поруч із дезорганізова- ними високодиференційованими епітеліальними клітинами дедиференційованих, електронносвіт- ла ЦТ яких містить ГГ, поодинокі дрібні М та Я, наповнені ампліфікованим хроматином. Просві- ти канальців проксимального відділу нефронів звужені та заповнені масами електроннощільно- го матеріалу, в окремих ділянках якого прогляда- ються залишки зруйнованої щіточкової облямів- ки епітеліальних клітин (рис. 7, г). Контрольні дослідження дали можливість вста- новити, що ультраструктурна організація ПКС СКРН високого ступеня диференціації (G1) є близькою до такої у високодиференційованих епітеліальних клітин канальців проксимально- го відділу нефронів ниркової кори ссавців у нор- мі та високодиференційованих епітеліальних клі- тин канальців проксимального відділу нефронів ниркової кори хворих на високодиференційова- ний (G1) СКРН. ВИСНОВКИ 1. Периферична частина СКРН G1 вміщує оптимально розвинуті пухлинні альвеоли і тубули, до складу яких входять ПКВ, ПКН та високодифе- ренційовані ПКС з переважанням останніх. 2. У центральній частині СКРН G1 присутні по- одинокі високодиференційовані ПКС, що містять великих розмірів АФС в поєднанні із ДЯК. 3. Для ділянок некрозу як периферичної, так і центральної частин СКРН G2 характерними є ПКН полігональної форми, ЦТ яких майже повністю лі- зована, а Я вміщує електроннощільне гіпертрофо- ване ЯД. 4. Ділянки центральної частини СКРН G2 наси- чені ПКН, у складі ЦТ яких містяться вакуолі, ГГ-3 та невеликих розмірів електронносвітлі малодифе- ренційовані ядровмісні клітини. Прилегла до та- ких клітин ОРС містить невеликих розмірів ядро- вмісні клітини на ранньому і проміжному етапах диференціації. 5. У ПК СКРН G3 відсутні зачаткові ГГ, тоді як їхня ЦТ наповнена дезорганізованими ГГ-1 та ЕЩЛК, що структурно аналогічні до таких у бі- лих адипоцитах. 6. Контрольні дослідження дали можливість виявити, що ультраструктурна організація ПКС СКРН G1 є близькою до такої високодиференці- йованих епітеліальних клітин канальців прокси- мального відділу нефронів ниркової кори ссавців в нормі та високодиференційованих епітеліаль- них клітин канальців проксимального відділу не- фронів ниркової кори хворих на високодиферен- ціований СКРН G1. 7. ПКС СКРН G1, у порівняльному плані з ана- логічними ПК СКРН середнього (G2) та низького (G3) ступенів диференціації, мають найбільш «нор- малізовану» ультраструктуру. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Eyden B, Banerjee SS, Ru Y, et al. The ultrastructure of human tumours: applications in diagnosis and research. Heidel- berg, 2013. 680 p. 2. Gao Ch, D’Angelis ChA, Qin J, et al. Hyaline glob- ules in epithelial neoplasm of kidney. NASD Med Sci 2013; 6 (1): 41–3. 3. Ribback S, Cigliano A, Kroeger N, et al. PI3K/AKT/mTOR pathway plays a major pathogenetic role in glycogen accumulation and tumor development in renal distal tudules of rats and men. On- cotarget 2015; 6 (15): 13036–48. 4. Tan X, He S, Han Y, et al. Establishment and character- ization of clear cell renal cell carcinoma cell lines with differ- ent metastatic potential from chinese patients. Cancer Cell Int 2013; 13: 20. 5. Yu M, Wang H, Zhang J, et al. Expression of CIDE pro- teins in clear cell renal cell carcinoma and their prognostic signif- icance. Mol Cell Biochem 2013; 378: 145–51. ОНКОЛОГИЯ • Т. 19 • № 3 • 2017 ОРИГИНАЛЬНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ 200 6. Drabkin HA, Gemmill RM. Cholesterol and the develpo- ment of clear cell renal cell carcinoma. Curr Opin Pharmacol 2012; 12 (6): 742–50. 7. Aishima S, Fujita N, Mano Y, et al. p62+ Hyaline inclu- sions in intrahepatic cholangiocarcinoma associated with vi- ral hepatitis or alcoholic liver disease. Am J Clin Pathol 2010; 134: 457–65. 8. Kim G, Rajasekaran SA, Thomas G, et al. Renal clear-cell carcinoma: an ultrastructural study on the junctional complex. Histol Histopathol 2005; 20: 35–44. 9. Федевич С, Поспішіль Ю, Кияк Ю та ін. Ультраструк- тура гіалінових глобул туморозного вузла при високодифе- ренційованому (G 1) світлоклітинному раку нирки. В: Пра- ці НТШ Мед науки, Т 41, Львів, 2015: 84–91. 10. Peired AJ, Sisti A, Romaqnani P. Renal cancer stem cells: characterization and targetes therapies. Stem Cells Int 2016; 2016: 12 p. 11. Peired AJ, Sisti A, Romaqnani P. Mesenchymal stem cell- based therapy for kidney disease: a review of clinical evidence. Stem Cells Int 2016; 2016: 22 p. 12. Nilsson H, Lindren D, Fosberg AM, et al. Primary clear cell renal carcinoma cells is play minimal mitochondrial respira- tory to glycolytic inhidition by 3-Bromopyruvate. Cell Death Dis 2015; 6: e1585. 13. Xu G, Jiang Y, Xiao Y, et al. Fast clearance of lipid drop- lets through MAP1S-activated autophagy supresses clear cell re- nal cell carcinomas and promotes patients survival. Oncotarget 2016; 7 (5): 6255–65. 14. Moch H, Cubilla A, Humphrey P, et al. The 2016 WHO classification of tumors of the urinary system and male genital or- gans. Part A: Renal, penile, and testicular tumors. Eur Urol 2016; 70 (1): 93–103. 15. Janji B, Viry E, Moussay E, et al. The multifaceted role of autophagy in tumor evasion from immune surveillance. Oncotar- get 2016; 7 (14): 17591–607. 16. Munoz LE, Lauber K, Schiller M, et al. The role of defec- tive clearance of apoptotic cells in systemic autoimmunity. Nat Rev Rheumatol 2010; 6 (5): 280–89. 17. Schläfli AM, Berezowska S, Adams O, et al. Reliable LC3 and p62 autophagy marker detection in fixed paraffin embed- ded human tissue by immunochemistry. Eur J Histochem 2015; 59 (2481): 137–44. 18. Kishi-Hakura C, Koyama-Honda I, Itakura E, et al. Ul- trastructural analysis of autophagosome organization using mam- malian autophagy-deficient cells. J Cell Sci 2014; 127: 4089–102. 19. Зербіно ДД, Багрій ММ, Дядик ОО та ін. Судинна па- тологія нирок. Вінниця: Нова книга, 2015. 456 с. 20. Зербіно ДД, Багрій ММ, Боднар ЯЯ та ін. Патомор- фологія та гістологія (атлас). Вінниця: Нова книга, 2016. 800 с. 21. Delahunt B, McKenney JK, Lohse CM, et al. A novel grad- ing system for clear cell renal cell carcinoma incorporating tumor necrosis. Am J Surg Pathol 2013; 37 (3): 311–22. 22. Kim HK, Song KS, Park YS, et al. Elevated levels of cir- culating platelet microparticles. VEGF, IL-6 and RANTES in pa- tients with gastric cancer: posible role of a metastasis predictor. Eur J Cancer 2003; 39 (2): 184–91. 23. Coussens LM, Werb Z. Inflammation and cancer. Nature 2002; 420 (6917): 860–67. 24. Padera TP, Stoll BR, Tooredman JB, et al. Pathology: can- cer cells compress intratumour vessels. Nature 2004; 427 (6976): 695. 25. Denaro N, Tomasello L, Russi EG. Cancer and stress: what’s matter from epidemiologist and oncologist point of view? J Can- cer Terр Res 2014; 3: 3–11. 26. Бережная НМ, Чехун ВФ. Физиологическая система соединительной ткани и онкогенез. І. Роль клеточных компонентов стромы в развитии опухоли. Онкология 2016; 18 (1): 6–11. 27. Бережная НМ, Чехун ВФ. Физиологическая система соединительной ткани и онкогенез. ІI. Экстрацеллюлярный матрикс и метастазирование. Онкология 2016; 18 (3): 164–76. 28. Sainz JrB, Carron E, Vallespinos M, et al. Cancer stem cells and macrophages: implications in tumor biology and therapeutic strategies. Mediators Inflam 2016; 2016: 9012369. 29. Farnsworth RH, Lackmann M, Achen MG, et al. Vascular remodeling in cancer. Oncogene 2014; 33 (27): 3496–505. 30. Li J, Kluiver J, Osinga J, et al. Functional studies of pri- mary tubular epithelial cells indicate a tumor suppressor role of SETD2 in clear cell renal cell carcinoma. Neoplasma 2016; 18 (6): 339–46. 31. Lobo NC, Gedye C, Apostols AJ, et al. Efficient genera- tion of patient-matched malignant and normal primary cell cul- tures from clear cell renal cell carcinova patients: clinically rele- vant models from research and personalized medicine. BMC Can- cer 2016; 16: 485. 32. Fuhrman SA, Lasky LC, Limas C. Prognostic significance of morphologic parameters in renal cell carcinoma. Am J Surg Pathol 1982; 6: 655–63. 33. Романенко АМ, Непомнящий ВВ, Забарко ЛБ. Епітеліальні пухлини нирки: сучасна міжнародна гістологічна класифікація. Урологія 2002; 4: 48–54. 34. Чердынцева ТМ, Бобров ИП, Климачев ВВ и др. Раз- мер опухолевого узла и гистологическое строение периту- морозной зоны рака почки. Фундаментальные исследова- ния 2013; 7: 188–93. 35. Glauert AM. Fixation, dehydration and embedding of bio logical specimens: Practical methods in electron microscopy. North-Holland: American Elsevier, 1975. 207 p. 36. Reynolds ES. The use of lead citrate at high pH as an elec- tronopague stain in electron microscopy. J Cell Biology 1963; 17: 208–12. 37. Stempac JG, Ward RT. An improved staining method for electron microscopy. J Cell Biology 1964; 22: 697–701. 38. Liao L, Testa JR, Yanq H. The role of chromatin-remod- elers and epigenetic modifiers in kidney cancer. Cancer Genet 2015; 208 (5): 206–14. 39. Gstalder C, Ader I, Cuvillier O. FTY720 (Fingolimod) in- hibits HIF1 and HIF2 signaling, promotes vascular remodeling, and chemosensitzez in renal cell carcinoma animal model. Mol Cancer Ther 2016; 15 (10): 1–10. 40. Чехун ВФ, Шербан СД, Савцова ЗД. Гетерогенность опухоли — динамическое состояние. Онкология 2012; 14 (1): 4–12. 41. Pacurari M, Qian Y, Fu W, et al. Cell permeability migra- tion, and reactive oxygen species induced by multiwalled carbon nanotubules in human microvascular endotelial cells. J Toxicol Environ Health A 2012; 75 (3): 129–47. 42. Williams KC, Wong E, Leong HS, et al. Cancer dissemina- tion from a physical sciences perspective. Converd Sci Phys On- col 2016; 2 (2): 023001. 43. Bezpalko L, Gavrilyuk E, Zayachkivska O. Impact of pre- natal exposure to obesogenic environment on later-life brown and white adipocytes and liver outcomes. In: Proc Shevchenko Sci Soc. Medicine, Lviv, 2015; 41: 33–52. 44. Wloga D, Strzyzewsra-Jowko I, Gaertig J, et al. Septins stabilize mitochondria in Tetrahymena termophilia. Eucaryotic Cell 2008; 7 (8): 1373–86. 45. Zancanaro C, Carmielli VP, Moretti C, et al. An ultrastruc- tural study brown adipose tissue in pre-term human new-borns. Tissue Cell 1995; 27 (3): 339–48. 46. Ward JM, Stevens JL, Konishi N, et al. Vimentin meta- plasia in renal cortical tubules of preneoplastic, neoplastic, aging, and regenerative lesions of rats and humans. Am J Pathol 1992; 141 (4): 955–64. 47. Obokata H, Wakayaama T, Sasai Y, et al. Stimulus trig gerd fate convtrsion of somatic cells into pluripotency. Nature 2014; 505 (7485): 641–7. ОРИГИНАЛЬНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ 201ОНКОЛОГИЯ • Т. 19 • № 3 • 2017 201 clear cell renal carcinoma of different GradeS of differentiation: peculiarity of tumor cellS ultraStructure D.D. Zerbino, S.V. Fedevych, V.I. Kovalyshyn Summary. Aim: is to reveal in comparative plan ul­ trastructural organization of tumor cells (TC) of clear cell renal cell carcinoma (CCRCC) of different grades of differentiation. Object and methods: material for conducting transmission electron microscopic research­ es was postoperative biopsies of peripheral and cen­ tral parts of tumors in CCRCC at highly differentiated cancer (G1) — 5 cases; at an average grade of differ­ entiation (G2) — 5 cases; at low grade of differentia­ tion (G3) — 6 cases. The control studies: 1) the bio­ psies of renal cortex of eliminated parts of the kidney with tumor and the whole kidney with tumor in these patients in CCRCC; 2) biopsies of renal cortex of sex­ ually mature white rats. Results: it was detected that the high, low and average electron density of the TC with the predominance of the last are present in alve­ oli, tubules and acini of different grades of differentia­ tion at CCRCC in tumors of highly differentiated (G1) at CCRCC. The control studies made it possible to re­ veal that the ultrastructural organization of epithelial cells with an average electronic density of tumors with a high grade of differentiation (G1) at CCRCC is close to that of epithelial cells with a high grade of differenti­ ation of proximal part of renal cortex of control mam­ mals and epithelial cells of proximal part of renal cor­ tex of tumors with a high grade of differentiation (G1) in patients at CCRCC. Conclusions: the ultrastructure of tumoral cells with an average electronic density of tumors with a high grade of differentiation (G1) at CCRCC is a more «normalized» in comparative plan than the same epithelial cells with the average (G2) and the low (G3) grades of differentiation at CCRCC. Key Words: clear cell renal cell carcinoma, tumoral cell, hyaline globule, glycogen granule, lipid drop, mitochondria. Aдреса для листування: Федевич С.В. 79010, Львів, вул. Пекарська, 69 Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького E-mail: solomiya.fedevych@gmail.com Одержано: 10.07.2017

Схожі ресурси