Фізика і астрономія в НАН України: між минулим і майбутнім
У статті наведено стислий аналіз діяльності установ Відділення фізики і астрономії НАН України в контексті світових тенденцій розвитку відповідних наукових напрямів за кілька останніх десятиліть. Висловлено окремі думки на найближчу перспективу щодо виокремлення і розвитку пріоритетних напрямів нау...
Збережено в:
| Дата: | 2018 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2018
|
| Назва видання: | Вісник НАН України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/145786 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Фізика і астрономія в НАН України: між минулим і майбутнім / В.М. Локтєв // Вісник Національної академії наук України. — 2018. — № 12. — С. 45-63. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-145786 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1457862025-02-09T11:53:32Z Фізика і астрономія в НАН України: між минулим і майбутнім Physics and astronomy at NAS of Ukraine: between the past and the future Физика и астрономия в НАН Украины: между прошлым и будущим Локтєв, В.М. Наука і суспільство У статті наведено стислий аналіз діяльності установ Відділення фізики і астрономії НАН України в контексті світових тенденцій розвитку відповідних наукових напрямів за кілька останніх десятиліть. Висловлено окремі думки на найближчу перспективу щодо виокремлення і розвитку пріоритетних напрямів наукових досліджень у галузі фізики і астрономії. 2018 Article Фізика і астрономія в НАН України: між минулим і майбутнім / В.М. Локтєв // Вісник Національної академії наук України. — 2018. — № 12. — С. 45-63. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/145786 uk Вісник НАН України application/pdf Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Наука і суспільство Наука і суспільство |
| spellingShingle |
Наука і суспільство Наука і суспільство Локтєв, В.М. Фізика і астрономія в НАН України: між минулим і майбутнім Вісник НАН України |
| description |
У статті наведено стислий аналіз діяльності установ Відділення фізики і
астрономії НАН України в контексті світових тенденцій розвитку відповідних наукових напрямів за кілька останніх десятиліть. Висловлено окремі думки на найближчу перспективу щодо виокремлення і розвитку пріоритетних напрямів наукових досліджень у галузі фізики і астрономії. |
| format |
Article |
| author |
Локтєв, В.М. |
| author_facet |
Локтєв, В.М. |
| author_sort |
Локтєв, В.М. |
| title |
Фізика і астрономія в НАН України: між минулим і майбутнім |
| title_short |
Фізика і астрономія в НАН України: між минулим і майбутнім |
| title_full |
Фізика і астрономія в НАН України: між минулим і майбутнім |
| title_fullStr |
Фізика і астрономія в НАН України: між минулим і майбутнім |
| title_full_unstemmed |
Фізика і астрономія в НАН України: між минулим і майбутнім |
| title_sort |
фізика і астрономія в нан україни: між минулим і майбутнім |
| publisher |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| publishDate |
2018 |
| topic_facet |
Наука і суспільство |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/145786 |
| citation_txt |
Фізика і астрономія в НАН України: між минулим і майбутнім / В.М. Локтєв // Вісник Національної академії наук України. — 2018. — № 12. — С. 45-63. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
| series |
Вісник НАН України |
| work_keys_str_mv |
AT loktêvvm fízikaíastronomíâvnanukraínimížminulimímajbutním AT loktêvvm physicsandastronomyatnasofukrainebetweenthepastandthefuture AT loktêvvm fizikaiastronomiâvnanukrainymežduprošlymibuduŝim |
| first_indexed |
2025-11-25T22:44:42Z |
| last_indexed |
2025-11-25T22:44:42Z |
| _version_ |
1849804124283994112 |
| fulltext |
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2018, № 12 45
НАУКА НАУКА
І СУСПІЛЬСТВО І СУСПІЛЬСТВО
ФІЗИКА І АСТРОНОМІЯ
В НАН УКРАЇНИ:
МІЖ МИНУЛИМ І МАЙБУТНІМ
У статті наведено стислий аналіз діяльності установ Відділення фізики і
астрономії НАН України в контексті світових тенденцій розвитку відпо-
відних наукових напрямів за кілька останніх десятиліть. Висловлено окре-
мі думки на найближчу перспективу щодо виокремлення і розвитку пріори-
тетних напрямів наукових досліджень у галузі фізики і астрономії.
У статті, опублікованій нещодавно у журналі «Вісник НАН
України» [1] і присвяченій 100-річному ювілею Національної
академії наук України, було порушено непросту тему, по в’я за-
ну з історією започаткування і розвитку фізичних досліджень в
Академії та становлення Відділення фізики і астрономії (ВФА).
Проте висвітлити в ній сучасний стан фізичної і астрономічної
науки у світі та місце в ній українських дослідників через обме-
жений обсяг публікації, звісно, не вдалося, а це, на мій погляд,
надзвичайно важливий аспект. Тому, в міру сил і можливос-
тей пересічного науковця, спробую коротко проаналізувати ді-
яльність установ ВФА в контексті світових тенденцій останніх
десятиліть і окреслити ймовірну, на мій погляд, найближчу
перспективу розвитку фізики і астрономії на початку другого
століття існування Академії, сподіваючись, що цей період все
ж стане періодом розвитку, а не роками споминів про славне
минуле…
Ювілей і фактично, і ментально розділив життя Академії на
минуле, яке уособлює століття, що завершилося, і майбутнє —
початок нового століття. Однак самий цей епохальний рубіж —
лише миттєвість у неперервному плині часу. Якою б радісною
чи сумною (хто як бачить) не була ця подія, її неможливо обі-
йти увагою саме з точки зору її проекції на суспільний розви-
ток, оскільки наука — це чи не найголовніше джерело і одно-
часно двигун цивілізаційного поступу людства. Зрозуміло,
що я можу більш-менш професійно говорити лише про одну
галузь науки, освячену славетними іменами наших фізиків і
астрономів, зокрема таких відомих у всьому світі велетнів, як
ЛОКТЄВ
Вадим Михайлович —
академік НАН України,
академік-секретар
Відділення фізики
і астрономії НАН України
46 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2018. (12)
НАУКА І СУСПІЛЬСТВО
М.М. Боголюбов, С.Я. Брауде, І.М. Ліфшиць,
Л.В. Шубніков, та багатьох інших, хто попо-
внив скарбницю знань людства.
Очевидно, що зробити глибокий і розгор-
нутий аналіз стану справ у тій чи іншій науці
надзвичайно складно, оскільки знання безпе-
рервно поповнюються, і будь-який науковий
напрям швидко стає майже неосяжним. Крім
того, я просто фізично не можу знати про все,
що зараз робиться у світі фізики. Тому гово-
ритиму лише про ті наукові проблеми, які до-
сліджуються у нашому Відділенні, але в кон-
тексті світових тенденцій, і спробую назвати
лише найголовніші напрями розвитку фізики
і астрофізики. Характеризуючи їх у міру сво-
го розуміння, я намагатимуся коментувати, що
зроблено в цій сфері в Академії, називаючи, че-
рез обмежений обсяг статті, лише установи, а
не конкретних виконавців.
* * *
Оскільки читацька аудиторія «Вісника» до-
волі різнорідна за фахом, я намагатимуся до-
тримуватися такого рівня викладу, який, спо-
діваюся, буде зрозумілим і дозволить мені як
автору не розгубити увагу читачів. Тому почну
з деяких загальних понять, так би мовити, азів,
які всім більш-менш відомі, але так буде легше
вибудовувати послідовність змісту.
Нагадаю, що грецьке слово physis у букваль-
ному перекладі означає «природа», а отже,
фізика як «жива» наука є фактично постій-
но зростаючою сумою знань про природу, або
про живий і неживий світ, який нас оточує.
При цьому слід підкреслити, що фізика, бу-
дучи у своїй першооснові наукою насамперед
фундаментальною, завжди була і залишається
націленою на розкриття найбільш загальних
властивостей матеріального світу, виходячи з
необхідності вивчати його (для забезпечення
якомога більшої повноти і глибини пізнання)
через найелементарніші явища 1 зі встанов-
1 Варто наперед застерегти, що методи дослідження
того чи іншого складеного об’єкта через його поділ
на більш спрощені, тобто елементарні структури, чу-
дово зарекомендували себе при вивченні неживої
природи. Проте вони можуть не спрацьовувати в
ленням по можливості всіх причинно-наслід-
кових зв’язків між ними.
За приблизно 300 років свого формування
фізика, досліджуючи закономірності, при-
таманні Всесвіту в його незбагненному роз-
маїтті, поступово перетворилася на головну
природничу дисципліну. І тепер немає сум-
нівів, що основні фізичні закони становлять
концептуально-світоглядний фундамент відо-
мостей про існуючу дійсність.
Усе це правильно — фізика та її інструмен-
тарій надзвичайно потужні, а здобуті знання
роблять нас сильнішими, тому, здавалося б,
будь-хто мав би прагнути їх збільшувати на-
скільки це можливо. Втім, насправді це не так,
що можна пояснити низкою суб’єктивних при-
чин. Однак, на мою думку, є й об’єктивна при-
чина, яка полягає в тому, що в процесі свого
розвитку фізика стала надзвичайно складною і
набула двох суттєвих «вад». Хоча слово «вада»
я беру в лапки, слід зазначити, що ці сумні, але
неминучі ознаки спостерігаються не лише у фі-
зиці, а й у деяких інших природничих науках і
зумовлюють наявне сьогодні непорозуміння
між ученими та суспільством 2.
Річ у тім, що сучасна фізика з її доволі аб-
страктним математичним апаратом і передо-
вими експериментальними засобами втратила
будь-яку безпосередню наочність, і зрозуміти
її пересічній людині стало практично немож-
ливо. Ну як донести до неспеціаліста, далеко-
го від переднього фронту фізичної науки, такі
уявлення, як кривий простір, суперсиметрія,
конфайнмент? Як пояснити можливість по-
єднання в одному об’єкті хвильових і корпус-
кулярних проявів, причини виникнення гра-
вітаційних коливань, явища надпровідності,
народження та зникнення квантових станів, а
разі звертання до природи живої, коли наслідком
якогось наступного дроблення може стати втрата
життєвої сутності.
2 Крім того, переважна більшість людей свідомо чи ні
хочуть від науки одного — відчутної і часто-густо не-
гайної «товарної» корисності, чого наука, передусім
її фундаментальна складова, не може не тільки за-
безпечити, а й навіть обіцяти, тоді як «чиста» наука
як «виробник» одних лише знань нікого, на жаль, по-
справжньому не хвилює.
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2018, № 12 47
НАУКА І СУСПІЛЬСТВО
також їх можливість бути невизначеними че-
рез так звані суперпозиції, тобто існування тієї
чи іншої системи в різних, іноді взаємовиключ-
них, іпостасях (наприклад, відомий «учасник»
уявного експерименту, шредінгерівський кіт,
одночасно перебуває у двох станах — живому і
мертвому)? Проте все це вже усталені та звич-
ні поняття для будь-якого фахівця фізичного
профілю.
Втрата наочності пов’язана не лише з по-
нятійним збагаченням фізики, а й з тим, що її
розвиток урешті-решт привів до необхідності
вивчення таких просторових і часових проміж-
ків, на яких людина без спеціальних приладів,
а головне, без фахової підготовки не спромож-
на бодай щось сприйняти, а тому й не може за-
цікавитися. На мій погляд, це дуже серйозна
проблема, вирішити яку до кінця не допоможе
навіть популяризація науки, яка, тим не менш,
залишається вкрай потрібною для ознайом-
лення суспільства з досягненнями наукового
прогресу і, як зазначено в Статуті НАН Укра-
їни, є одним із головних завдань академічної
спільноти. Отже, надалі я намагатимуся до-
тримуватися досить спрощеного викладу і не
зловживати спеціальною термінологією.
Фізика — надзвичайно розгалужена наука з
численними галузями і напрямами, які пере-
тинаються як між собою, так і з багатьма ін-
шими науками. Один із поділів фізики, який
досить легко сприймається навіть нефахівця-
ми, ґрунтується на суто просторово-часових
міркуваннях. За такого підходу все суще, що
підлягає вивченню, може бути умовно віднесе-
но до одного з трьох доволі великих і відносно
незалежних «світів»: мікросвіту, макросвіту і
мегасвіту. Перший вивчає мікрофізика, дру-
гий — макрофізика, а третій — астрофізика і
космологія.
Звичайно, чітких границь ці світи не мають,
проте вважається, що мікросвіт — це світ не-
видимих оком об’єктів, які мають розміри мен-
ші за мікрометр. Усі вони, незалежно від часу
існування, описуються виключно законами
квантової механіки і квантової електродинамі-
ки, характеризуються дискретністю і невизна-
ченістю.
Макросвіт — це світ предметів, що нас ото-
чують, а також явищ довкола нас. Розміри
об’єктів у ньому можуть коливатися від мілі-
метрів до космічних відстаней порядку, напри-
клад, Сонячної системи чи навіть галактики, а
часи можуть сягати від мілісекунд до, скажімо,
десятків і сотень років. Більшість явищ макро-
світу вкладаються у класичну фізику — пере-
важно механіку разом з електродинамікою і
термодинамікою.
Мегасвіт — це об’єкти з розмірами, що вимі-
рюються світловими роками, або відстанями,
які світло проходить за рік, а часи — мільйона-
ми, мільярдами років і більше. Макросвіт опи-
сується головним чином законами спеціальної
або загальної теорії відносності, але для адек-
ватності картини, як це не дивно, часто постає
потреба у застосуванні також квантових зако-
нів та уявлень.
Класичну фізику було створено протягом
ХVІІ–ХІХ ст., і я на ній зупинятися не буду,
а сконцентруюся на напрямах, які виникли
впродовж ХХ — на початку ХХІ ст.
1) Фізика елементарних частинок (тепер —
фізика високих енергій) вивчає фундаменталь-
ну будову матерії, або мікросвіт. В її основі
лежить так звана Стандартна модель (СМ),
яка поєднує всі основні взаємодії, крім граві-
таційної. За попередні 25–30 років передба-
чення цієї моделі багаторазово були перевірені
експериментально, і жодного серйозного від-
хилення зафіксовано не було. Найвідоміший
успіх СМ — відносно недавнє відкриття перед-
баченого ще півстоліття тому бозона Гіггса на
Великому адронному колайдері (ВАК), який є
чи не найскладнішою інженерною спорудою у
світі.
Я не фахівець у фізиці елементарних час-
тинок і можу помилятися, але, на мою думку,
після цього грандіозного підтвердження теорії
щодо існування бозона Гіггса епоха гарантова-
них відкриттів завершилася. Проте стриманий
оптимізм щодо Нової фізики, яку не містить
СМ, спирається на той самий ВАК, потенціал
якого насправді величезний, але попереду у
науковців уточнення вимірювань, підвищення
чутливості приладів для спостережень нових
48 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2018. (12)
НАУКА І СУСПІЛЬСТВО
частинок або таких процесів за їх участю, які
не вписуються в рамки СМ. Поки що нічого
такого не виявлено, але принципово певні яви-
ща можливі, оскільки нічим не заборонені. Зо-
крема, це стосується так званої суперсиметрії,
або симетрії між двома абсолютно різними сі-
мействами частинок — бозонами і ферміонами,
кожна з яких повинна мати так званого супер-
партнера. Гадаю, варто наголосити, що ідея про
таку (ймовірну) властивість частинок зароди-
лася в Україні, і тепер пошук суперпартнерів
є чи не основною метою фізики високих енер-
гій, зокрема експериментів, які плануються на
ВАК.
Крім того, є багато й інших питань, які не
інтерпретуються СМ, а отже, ця модель потре-
бує узагальнення та розширення з подальшою
перевіркою за ще більших енергій. І навіть з
огляду на те, що ВАК далеко ще не вичерпав
своїх можливостей, усе більше дискусій то-
читься навколо пропозицій будівництва но-
вих прискорювачів, для чого потрібні свіжі
неординарні ідеї і припущення. Експеримен-
татори чекають на них, оскільки неперервно
продовжується інтенсивна робота теоретиків
зі створення нових моделей та доведення до
спостережних чисел опису величезного обся-
гу отриманих даних щодо різних процесів, які
спостерігаються у різних і широких інтервалах
енергій за участю колосальної кількості еле-
ментарних частинок.
У ВФА цю галузь фізики впродовж остан-
ніх 10–15 років представлено дослідження-
ми за напрямом «Фундаментальні взаємодії
та мікроскопічна будова речовини», в якому
ми здобули загальновизнані успіхи. Най-
важливіші результати отримано в Інституті
теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова та
Фізико-технічному інституті низьких темпе-
ратур ім. Б.І. Вєркіна. Вони пов’язані з суттє-
вим внеском у розвиток ідеї щодо спонтанного
порушення симетрії, яка є базовою для СМ.
Зокрема, було запропоновано і обґрунтовано
механізм динамічного порушення симетрії,
який породжується магнітним полем. Це так
званий магнітний каталіз, коли магнітне поле,
попри як завгодно малу взаємодію між час-
тинками, ініціює перебудову основного стану
багаточастинкових або польових систем, тобто
відіграє роль каталізатора змін. Зараз уявлен-
ня про магнітний каталіз стало настільки ши-
роко вживаним, що ним користуються навіть
при описі явищ і ефектів, далеких від фізики
частинок.
Співробітники Інституту теоретичної фізи-
ки ім. М.М. Боголюбова дуже тісно співпрацю-
ють з експериментаторами ВАК, беруть участь
у низці міжнародних колаборацій. Завдяки
цьому вони мають змогу першими дізнаватися
про найсвіжіші вимірювальні дані, що дозво-
ляє їм отримувати пріоритетні результати. Так,
один із таких результатів стосується розрахун-
ку деяких властивостей сильно взаємодіючої
речовини, так званої кварк-глюонної плазми,
яка утворюється на найменших часових про-
міжках після зіткнення важких іонів. В іншому
спільному дослідженні було наведено нетриві-
альні аргументи на користь народження нової
частинки — оддерона, яка забезпечує скінчен-
ну і донедавна незрозумілу експериментально
спостережувану різницю між перерізами висо-
коенергетичних протон-протонного і протон-
антипротонного розсіянь. У фаховій спільноті
ця робота вже здобула схвальні відгуки.
Загалом слід зазначити, що розвиток теорії
на цій ділянці фізики і результати, отримані в
установах ВФА, справляють непогане вражен-
ня і свідчать про те, що нам вдається утриму-
ватися на передньому рубежі поточних дослі-
джень у цій галузі. Говорити ж про наші експе-
риментальні роботи у фізиці високих енергій
немає сенсу, оскільки таких досліджень просто
немає.
2) Наступним пріоритетним світовим на-
прямом є фізика ядра, розвиток якої припадає
приблизно на середину і другу половину ми-
нулого століття. Її найбільші досягнення добре
відомі. Це встановлення протон-нейтронної
структури ядра, з’ясування причин і наслід-
ків ядерних реакцій, передусім ланцюгових,
на основі чого було сконструйовано та побу-
довано потужні енергетичні установки різно-
го призначення, зокрема атомні станції, без
яких прогрес людства був би неможливим.
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2018, № 12 49
НАУКА І СУСПІЛЬСТВО
Крім того, було створено ядерну і термоядерну
зброю масового знищення, без якої, на думку
багатьох експертів, було б неможливим мирне
співіснування народів.
Останніми десятиліттями ядерна фізика по-
вернулася обличчям до наших повсякденних
потреб, її досягнення було впроваджено в ме-
дицину і діагностику, застосовано для віднов-
лення технічних параметрів робочих елемен-
тів різних машин і механізмів, виробництва
двигунів різного призначення, дослідження
фізичних і хімічних структур тощо.
В Академії ядерна фізика спочатку розвива-
лася у ВФА, де було отримано вагомі резуль-
тати (також теоретичні), але згодом у НАН
України створили профільне Відділення ядер-
ної фізики та енергетики, тому відповідних ро-
біт я зі зрозумілих причин не торкатимуся.
3) Астрофізика як окрема наука визріла з
дуже давньої і однієї з найперших спостереж-
них наук — астрономії. Поєднуючи методи
фізики високих енергій і фізики ядра, астро-
фізика вивчає питання, пов’язані з умовами
існування, властивостями та розвитком різних
об’єктів Всесвіту — галактик, зір, планет, зо-
крема займається пошуком екзопланет, тобто
таких планет, на яких можливе життя, подібне
до земного. Що стосується еволюції Всесвіту
як єдиного організму, в якому народжуються і
вмирають не лише зорі, а й галактики, зіштов-
хуються чи колапсують чорні діри, поширю-
ються передбачені А. Ейнштейном і зафіксова-
ні два роки тому гравітаційні хвилі, то ці пи-
тання належать до сфери космології.
На сьогодні обидві ці галузі фізичної науки
є, мабуть, найменш вивченими, оскільки не-
розкритих таємниць мегасвіту ще ціла купа.
Наприклад, ми не знаємо, яку структуру має
матерія за величезної густини речовини, яка
спостерігається, скажімо, в нейтронних зо-
рях або у чорних дірах. Невідома нам природа
квазарів та їх випромінювання, в тому числі
радіохвильового, а також походження різни-
ці мас нейтрино, яка зумовлює їх осциляції,
тобто перетворення одного типу нейтрино на
інший. Ще мають бути встановлені причини
Великого вибуху, або миттєвого народження
Всесвіту 3 в певний момент часу, фактори, які
зумовлюють його прискорене розширення.
Ми ще маємо з’ясувати, що таке темна енергія
і темна матерія.
Встановлення обставин, що спричинили Ве-
ликий вибух, є однією з головних загадок су-
часної фізики. Тому не можу не нагадати, що
найвірогідніша на сьогодні гіпотеза щодо Вели-
кого вибуху також має українське «громадян-
ство». Саме у Харкові свого часу вперше було
зроблено дуже глибоке припущення, що цей
вибух є гравітаційною нестійкістю фізичного
вакууму, спонтанно породженою квантовою
флуктуацією метрики простору-часу. Наразі
вивчення цих питань є найімовірнішим джере-
лом нової інформації, на яку очікують усі фа-
хівці. Методи вимірювань, які тут використо-
вуються, дуже різнопланові (з поверхні Землі,
з космічних апаратів) і пов’язані з відстежен-
ням усього доступного простору та об’єктів у
ньому в різних діапазонах електромагнітного
випромінювання — радіохвильовому, інфра-
червоному, оптичному, ультрафіолетовому,
рентгенівському, гамма-діапазоні. Ці мето-
ди дають дослідникам змістовну інформацію
щодо властивостей і еволюції Всесвіту, а тепер
до них додалися ще й гравітаційні хвилі, на які
покладають певні надії, сподіваючись, що вони
дозволять нам більше дізнатися про Всесвіт на
будь-яких відстанях і часах його існування.
У ВФА відповідний напрям «Астрофізика,
астрономія і радіоастрономія» представлено
кількома установами, серед яких, якщо гово-
рити про експеримент, провідними є Головна
астрономічна обсерваторія та Радіоастроно-
мічний інститут. Їхні експериментальні мето-
дики включають радіо- і оптичний діапазони,
і за цим напрямом ми маємо першорядні до-
сягнення. Зокрема, співробітники Головної
3 Якщо бути точним, то нинішні теоретичні уявлення
певною мірою розрізняють поняття мегасвіту і Все-
світу. До першого належить увесь взагалі можливий
і нічим (навіть нашою фантазією) не обмежений
простір, а от всесвітів, як припускають, може бути
скільки завгодно, і всі вони мають межі. В одному
такому Всесвіті й існує наша галактика, а в ній — Со-
нячна система з планетою Земля.
50 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2018. (12)
НАУКА І СУСПІЛЬСТВО
астрономічної обсерваторії, здобувши через
міжнародний конкурсний відбір заявок мож-
ливість працювати на найсучасніших телеско-
пах, відкрили й дослідили так звані карликові
галактики. Вважають, що вони є аналогами
первинних галактик, які існували в ранньому
Всесвіті через усього 400 млн років після його
появи. При цьому нашим ученим вдалося спо-
стерігати наймолодшу з відомих галактик, яка
містить найменше елементів, важчих за гелій
(рис. 1).
Певні досягнення має також Інститут тео-
ретичної фізики ім. М.М. Боголюбова в тео-
ретичному вивченні проявів темної матерії, до
яких належать лінії галактичного світіння у
рентгенівському діапазоні, що відповідає про-
цесам розпаду темної матерії.
Окремо слід зупинитися на дослідженнях
Сонця. Це важливо, оскільки сонячне випромі-
нювання безпосередньо і через космічну погоду
істотно впливає майже на всі процеси на Зем-
лі. Приємно зазначити, що частину досліджень
сонячної активності та моніторинг зовнішніх
шарів його поверхні здійснюють на модерні-
зованому телескопі Головної астрономічної
обсерваторії, який якнайкраще пристосований
для такого типу завдань. Для підсилення цих
важливих астрономічних спостережень було б
бажано забезпечити подальше вдосконалення
наявної апаратури, а може, й будівництво но-
вого телескопа. У цьому ж ключі розвиваються
й дослідження іоносфери Землі на потужному
радарі Інституту іоносфери НАН України і
МОН України, за допомогою якого вдалося
незалежним чином підтвердити переважно
водневий склад геокорони, що вкрай важливо
для супутникової навігації (зокрема, військо-
вого призначення), прогнозів погоди тощо.
Слід також відзначити здобутки вітчизняної
радіоастрономії, яка завдяки потужній харків-
ській радіофізичній школі посідає одне з най-
помітніших місць на світовому радіоастроно-
мічному небосхилі. Наші радіотелескопи, на-
самперед найбільший у світі УТР-2 (рис. 2),
якому поки що вдається утримувати пальму
першості за своїми розмірами, дали змогу від-
крити радіовипромінювання космічних атомів
водню і вуглецю зі станів з головним кванто-
вим числом 1000. Якби вони знаходилися на
Землі, їх можна було б розгледіти неозброєним
оком! На базі цього телескопа створено уні-
кальний інструмент декаметрового діапазону
ГУРТ, рекордна чутливість якого зумовила
відкриття втричі більшої кількості пульсарів,
ніж їх було відомо до цього. Тепер ГУРТ є
невід’ємною ланкою радіоастрономічної мере-
жі Європи. Серед відкритих на ньому несподі-
ваних явищ згадаю фіксацію блискавок на Са-
турні, що значно збагатило наші знання про цю
планету Сонячної системи.
Не побоюся сказати, що радіоастрономія
є однією з візитівок нашої Академії у світі, і
цим, безумовно, можна пишатися. Втім, дуже
прикро, що ці досягнення спираються не
стільки на матеріальну підтримку, яка є вкрай
недостатньою, скільки на ентузіазм і високий
професіоналізм колективу Радіоастрономіч-
ного інституту, які не можна експлуатувати
вічно…
4) Оптика і квантова електроніка зросли
на ґрунті класичної оптики, доповненої гені-
альним передбаченням А. Ейнштейна про ви-
мушене, або стимульоване, випромінювання,
що принципово розширило її можливості. Ця
галузь фактично нескінченна, а її практичні за-
Рис. 1. Відкрита карликова галактика з найнижчим
вмістом елементів, важчих за Не, і типова спіральна
галактика. Насправді ці галактики дуже далекі одна
від одної, і їх показано разом лише для порівняння
розмірів
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2018, № 12 51
НАУКА І СУСПІЛЬСТВО
Рис. 2. Панорама радіотелескопа УТР-2, ефективна
площа якого становить 150 000 м2
стосування настільки різноманітні, що спроба
проаналізувати весь їх спектр була б безнадій-
ною затією. Нагадаю лише, що широко визнані
досягнення сучасної оптики (у найзагальнішо-
му розумінні — науки про світло, його випромі-
нювання та взаємодію з речовиною) пов’язані
зі створенням надчутливих приймальних сис-
тем і відкриттям когерентного (скорельовано-
го за фазами окремих хвиль) випромінювання
та його джерел — лазерів. Це уможливило спо-
стереження об’єктів, які до того вважали не-
спостережуваними; визначення спектрів усіх
відомих атомів і молекул, що було покладено
в основу створення високочутливих датчи-
ків розпізнавання хімічного складу речовин;
розроблення та широке використання дуже
продуктивних і швидких засобів запису і зчи-
тування інформації, а також заміни плоских
фотозображень об’ємними у вигляді голограм.
Серед безлічі застосувань лазерів і лазерних
технологій назву, лише для прикладу, оптич-
не матеріалознавство, тобто створення середо-
вищ із заданими властивостями, необхідними
для роботи надпотужних лазерів. Одним із
найперспективніших напрямів використання
таких лазерів є спроби ініціювати за їх допомо-
гою термоядерний синтез, а це потребує збіль-
шення робочих частот світіння до діапазону
ультрафіолетових хвиль. Варто також згадати
лазери медичного призначення.
У ВФА дослідження за напрямом «Оптика і
лазерна фізика» ведуться в багатьох установах,
але провідною можна вважати Інститут фізики,
який у січні 2019 р. відзначає 90-річчя від часу
свого заснування. Найголовніші наші досяг-
нення стосуються саме лазерів і оптики. Обся-
гу журнальної публікації не вистачить, навіть
щоб просто перелічити результати, отримані в
цій галузі, тому обмежуся лише констатацією
того факту, що за деякими розділами цієї нау-
ки ми стоїмо на досить пристойних позиціях у
світі. Так, Інституту фізики належить пріори-
тет у створенні нового напряму — сингулярної
оптики, яка, на відміну від звичайної оптики,
оперує оптичними хвилями, що мають неодно-
рідний (наприклад, вихровий) фронт, і вивчає
їхні властивості та особливості поширення.
Інший пріоритетний результат — експери-
ментальне здійснення інтерференції та голо-
графічного запису зображень з використанням
фемтосекундних (частота 1015 Гц) імпульсів
різного кольору. За допомогою таких імпуль-
сів в Інституті фізики вивчають абсолютно
нові, зокрема нестаціонарні, явища на поверх-
нях твердих середовищ, що стало приводом
для виокремлення цього розділу оптики, який
назвали фемтооптикою. Фемтооптика ставить
цікаві фундаментальні завдання і водночас
має неабиякі прикладні перспективи, такі як
створення мікролінз (рис. 3) та мікродзеркал,
а також розроблення пристроїв для оптоелек-
троніки.
Варто також згадати і так звані метамате-
ріали (хоча ажіотажний інтерес до них трохи
спав), або композиційні штучні структури з
від’ємним показником заломлення, що карди-
нально змінює їхню реакцію на опромінення.
Ідея таких матеріалів виникла майже піввіку
тому, але знайти в природі метаматеріали так
і не вдалося, і лише близько 20 років тому їх
навчилися вирощувати. Метаматеріали про-
являють дивовижні оптичні властивості, яких
я тут детально не торкатимуся, але зазна-
чу, що Інститут радіофізики та електроніки
ім. О.Я. Усикова долучився до створення та-
ких систем і навіть робить спроби їх викорис-
52 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2018. (12)
НАУКА І СУСПІЛЬСТВО
Рис. 4. Схема гетеростуктури, яка під дією струму ге-
нерує акустичні хвилі терагерцового діапазону
тання у пристроях зв’язку, а також у приладах
неруйнівного контролю.
Є у ВФА досягнення й у створенні терагер-
цових лазерів, потреба в яких постійно зрос-
тає. Зокрема, співробітники Інституту фізики
напівпровідників ім. В.Є. Лашкарьова разом з
британськими колегами запропонували і реа-
лізували новий тип підсилювача/генератора
когерентних акустичних хвиль, для якого ви-
користали багатошарову напівпровідникову
ґратку (рис. 4). Змінюючи струм, який прохо-
дить крізь неї, можна контрольовано впливати
на частоту генерації.
Інші генератори — енергоефективні оптичні
мікролазери (рис. 5), які є якіснішими за відомі
аналоги, створено в Міжнародному центрі «Ін-
ститут прикладної оптики». У цьому Інституті
розроблено також принципово нові — цифро-
ві — методи оптичного запису і зчитування ін-
формації.
У галузі оптики працює й Інститут електрон-
ної фізики, в якому суто спектроскопічними
методами навчилися визначати хімічний склад
ряду напівпровідникових сполук в аморфних
матрицях, а також достатньо точно вимірюва-
ти ймовірності утворення небезпечних радіа-
ційних ушкоджень молекул деяких амінокис-
лот, життєво важливих для перебігу клітинних
процесів обміну речовин.
Наступний результат, хоча й опосередко-
вано стосується оптики, проте, на мою думку,
заслуговує на згадування саме в цьому розді-
лі. В Інституті фізики конденсованих систем
розроблено і вже успішно застосовано нову ін-
формаційну технологію для кольорового дру-
ку, яка дозволяє зекономити до 60 % фарби,
зберігаючи при цьому високу якість зображен-
ня (рис. 6). Це, без сумнівів, достойний уваги
приклад характерного для нашої Академії ціле-
спрямованого фундаментального дослідження
міждисциплінарного характеру.
Я назвав лише невелику частину наших ре-
зультатів, отриманих у цій галузі, але попри
наявні «оптичні» успіхи стверджувати, що ми
працюємо на всіх ділянках світового фронту
оптичних, лазерних і оптоелектронних дослі-
джень, не можна. Ми ще маємо висококваліфі-
Рис. 3. Зобра-
ження літер І та
Р, створені мік-
ролінзою
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2018, № 12 53
НАУКА І СУСПІЛЬСТВО
Рис. 5. Схема компактного енергоощадного мікрола-
зера
кованих фахівців-оптиків, але, на жаль, вони
мало кому потрібні в нашій країні.
5) Фізика плазми. Актуальність досліджень
у цій галузі пояснюється двома обставинами.
Перша пов’язана з тим, що переважна частина
речовини у Всесвіті, зокрема іоносфера Землі,
зорі, є прикладами плазмового середовища.
Нагадаю, до нього, як правило, відносять у ці-
лому нейтральний газ, що складається з елек-
тронів та іонів (зокрема, протонів), а тепер вже
і кварків. Друга обставина випливає з небезпід-
ставних надій на створення на Землі штучного
Сонця, оскільки воно є гігантським плазмовим
кулеподібним утворенням, у якому відбува-
ються спонтанні термоядерні реакції, що по-
роджує практично необмежене виробництво
екологічно чистої енергії. Ми вже є свідками
того, що недостатні енергетичні можливості
людства починають гальмувати його поступ
до більш розвиненої, безпечної і комфортної
сфери буття, тому реалізація керованої термо-
ядерної реакції — один з найочікуваніших сус-
пільством науково-технічних результатів.
Як фізична система плазма доволі складний
і багатий на різні (насамперед нелінійні) про-
цеси об’єкт, у якому майже не існує ситуацій,
коли можна знехтувати кулонівською взаємо-
дією між його зарядженими одиницями. І хоча
плазмові середовища відомі нам зі шкільних
років, послідовне їх урахування не є простим,
оскільки явища в плазмі відбуваються як за
високих, так і за низьких густин і температур.
Науковий пошук у цій галузі установи ВФА
проводять за напрямом «Фізика плазмових
процесів». Такі процеси можуть здійснюватися,
зокрема, в обмежених об’ємах, у тому числі та-
ких, що містять порох. У реальних умовах його
не можна уникнути, тому вивчення так званої
запорошеної плазми створює окрему нішу, яку
впевнено заповнюють роботи нашого Відділен-
ня. Зокрема, співробітники Інституту теоретич-
ної фізики ім. М.М. Боголюбова зробили по-
мітний внесок у кінетичну теорію запорошеної
плазми, що дозволило пролити світло на значну
різницю температур порошинок і самої плазми,
зрозуміти, чому їх розподіл за швидкостями
відрізняється від максвелівського.
Рис. 6. Зображення, отримані за допомогою традицій-
ної (а) і фарбоощадної інформаційної (б) технологій
Все це важливо для здійснення керованого
термоядерного синтезу, про що в Україні мож-
на лише мріяти, оскільки відповідні установки
не на часі.
6) Ще один надзвичайно широкий і над-
важливий світовий напрям — фізика твердого
тіла (тепер його частіше називають більш за-
гально — фізика конденсованого стану). Фор-
54 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2018. (12)
НАУКА І СУСПІЛЬСТВО
мування цього напряму очевидне, оскільки
практично все, що ми бачимо і з чим стикає-
мося у повсякденному житті, — це тверді, або
сконденсовані, тіла. Наприклад, ІТ-прогрес,
свідками і користувачами якого є ми всі, зу-
мовлений досягненнями саме фізики твердо-
го тіла. Ця галузь настільки багатогранна, що
без перебільшення можна стверджувати про
її сумірність з фізикою взагалі, оскільки твер-
дий стан проявляє і механічні, і електричні, і
оптичні, і ядерні, і релятивістські, і плазмові
властивості, не кажучи вже про такі явища,
як квантове тунелювання, тобто проникнення
частинок туди, де стара фізика перебувати їм
строго забороняє, надпровідність, лазерна ге-
нерація, магнетизм тощо. Тому не дивно, що
у фізиці твердого тіла працює найбільша кіль-
кість фахівців фізичного профілю.
Саме тверді тіла є основою конструкційних
і функціональних матеріалів, можливості яких
постійно зростають разом із потребами сус-
пільства. Можу також назвати таку глобальну
проблему, як створення матеріалів, які є над-
провідниками за кімнатної температури, —
вони дадуть людству можливість позбавитися
зайвих енерговитрат, пов’язаних з досить ве-
ликим опором навіть найкращих електропро-
відників.
Серед «найтоповіших» світових трендів у
фізиці твердого тіла слід відзначити тополо-
гічні діелектрики 4, вейлівські метали/напівме-
тали 5, або, як правило, тривимірні провідни-
ки з безмасовими носіями, а також мультифе-
роїки 6, що лежать в основі спінтроніки — но-
4 До них відносять кристалічні тіла скінченного роз-
міру, які, будучи ізоляторами в об’ємі, мають мета-
леві властивості на поверхнях, а отже, проводять
електрострум. Такий «альянс» є дуже стійким і стає
в пригоді для подальшої мініатюризації робочих
елементів сучасних гаджетів.
5 Речовини (першою був одноатомний шар графіту —
графен), опис яких потребує застосування апарату,
що раніше використовували лише в задачах реляти-
вістської фізики.
6 Кристали складеної структури, яка містить області з
різним впорядкуванням (скажімо, магнітним і сег-
нетоелектричним), що розширює їхні властивості і
тим самим коло застосувань.
вої багатообіцяючої гілки електроніки, в якій
основною керованою і водночас керуючою ха-
рактеристикою є не заряд, а магнітний момент
(спін) електрона. Зараз вони є скоріше суто
фундаментальними напрямами, але, без сумні-
ву, в майбутньому матимуть широке практич-
не застосування.
Можу засвідчити, що з усіх цих актуальних і
навіть модних 7 питань установи ВФА (Інсти-
тут фізики, Інститут фізики напівпровідників
ім. В.Є. Лашкарьова, Інститут теоретичної фі-
зики ім. М.М. Боголюбова, Фізико-технічний
інститут низьких температур ім. Б.І. Вєркіна,
Інститут фізики конденсованих систем та ін.)
мають публікації, багато з яких є піонерськи-
ми. Красномовним прикладом є передбачен-
ня нестандартності прояву квантового ефекту
Холла в графені. Ця робота, виконана в Інсти-
туті теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова,
за кілька років зібрала понад 1300 цитувань,
відігравши головну роль у визнанні фізичною
спільнотою унікальності релятивістськи по-
дібного спектра електронів у цьому кристалі,
що спростувало одне (здавалося б, бездоганне)
теоретичне твердження щодо неможливості іс-
нування двовимірних кристалічних систем.
Отже, установи нашого Відділення досить
плідно працюють за напрямом «Фізика твердо-
го тіла». Останніми роками, крім згаданих уже
досліджень низьковимірних структур типу гра-
фену, фулерену, нанотрубок, вагомі результати
ми маємо в галузі надпровідної спінтронiки, так
званих фотонних кристалів (Інститут радіофі-
зики та електроніки ім. О.Я. Усикова, Доне-
цький фізико-технічний інститут ім. О.О. Гал-
кіна), магнетизму. Зокрема, встановлено ме-
ханізми надшвидкої (за 1012 с) переорієнтації
намагніченості магнетиків потужними ультра-
короткими лазерними імпульсами (Інститут
магнетизму, Донецький фізико-технічний ін-
ститут ім. О.О. Галкіна), також в Інституті тео-
ретичної фізики ім. М.М. Боголюбова зробле-
но передбачення обертального руху вектора
7 Так трапляється, коли якесь відкрите явище є не
лише цікавим і красивим з фізичної точки зору, а й
несподівано виявляється перспективним, так що
брати участь у його дослідженні стає престижним.
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2018, № 12 55
НАУКА І СУСПІЛЬСТВО
антиферомагнетизму в антиферомагнетиках
під дією спін-поляризованого електричного
струму, що тривалий час вважали неможли-
вим, але тепер для цього явища є не лише екс-
периментальне підтвердження, а й практичні
застосування.
Останнє є важливим, оскільки, незважаючи
на те, що діяльність ВФА спрямовано пере-
важно на розв’язання фундаментальних про-
блем, прикладним розробкам приділяється
багато уваги. Серед них особливим попитом
користуються роботи Інституту металофізи-
ки ім. Г.В. Курдюмова, в якому, нагадаю, було
відкрито ефект пам’яті форми. Тепер на основі
запропонованої концепції багатокомпонент-
них, спеціально структурованих, високоентро-
пійних сплавів (які належать до групи смарт-
матеріалів 8 — див. рис. 7) у цій установі на-
вчилися виготовляти такі матеріали, в яких
пам’ять форми набуває виключної стабільнос-
ті. За оцінками експертів, застосування таких
сполук у різних галузях виробництва, а також
у медицині вже найближчими роками зросте
настільки, що обсяг їх світового ринку досягне
десятків мільярдів доларів на рік.
Загалом саме економіка (на жаль, не вітчиз-
няна) цілеспрямовує науку. Мало хто знає, що,
наприклад, у світі річний оборот напівпровід-
ників для ІТ-галузі сягає $ 300 млрд, причому
половину з них виробляють у США, 9 % — в
країнах ЄС і всього 4 % — у Китаї. Від експор-
ту цих матеріалів США щороку отримують
близько $ 50 млрд, більше лише від літако- і
автомобілебудування! Ось що таке високі (у
цьому випадку інформаційні) технології, які
без науки не народжуються 9! Я не знайшов да-
8 Смарт-, або розумні, матеріали відрізняються від ре-
шти тим, що, змінюючи свої властивості під дією зо-
внішніх факторів (температура, тиск, різні поля),
вони змінюють їх не довільно, як звичайні, а завдяки
підібраним складу і структурі, відповідно до того чи
іншого їх застосування.
9 З цього приводу наведу відомі дотепні, проте спра-
ведливі слова: «Кам’яний вік завершився не тому,
що виник дефіцит каміння». І зрозуміло — він ви-
черпав себе тому, що з’явилися нові технології. Було
б непогано, якби це збагнули ті, від кого залежить
хоч щось істотне.
них про виробництво напівпровідникових про-
цесорів чи обчислювальних модулів в Україні,
що свідчить про сумний стан цієї нашої про-
мисловості, насамперед наноелектроніки, яка
працює на ІТ-сферу 10.
Про що можна говорити, якщо в інститутах
ВФА немає жодної (підкреслю, жодної!) су-
часної ростової установки або необхідних для
них чистих кімнат? Ми також не будуємо такі
потрібні для вирішення багатьох актуальних
завдань установки, як синхротрони, приско-
рювачі нейтронів. І гадаю, всім зрозуміло, на-
скільки ми через це залежимо від імпортних
приладів, витратних матеріалів і … грошей.
До фізики твердого тіла нерозривно при-
микають ще два напрями ВФА — «Фізика
низьких та наднизьких температур» та «Ра-
діофізика і електроніка», дослідження в яких
природно спираються на знання про твердий
10 У цьому сенсі нам нема чого протиставити світу і у
сфері створення суперкомп’ютерів, до першої сотні
яких наші й не наближаються. Якщо у США, Японії,
Китаї працюють машини, спроможні здійснювати
понад 1017 операцій за секунду, в Росії — десь 1015,
то найкращі українські комп’ютери — не більш як
1013, що недвозначно свідчить про те, як сильно ми
відстали. З іншого боку, як повідомляє «Економіч-
на правда», навіть це не заважає вітчизняній ІТ-ін-
дуст рії посідати друге місце в українському експор-
ті послуг, щорічні сплачені податки якої зросли до
4,1 млрд грн [2].
Рис. 7. Ґратка (а) та елементарна комірка (б) багато-
компонентного смарт-сплаву TiZrHfCoNiCu
56 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2018. (12)
НАУКА І СУСПІЛЬСТВО
стан. У світі, наскільки я можу судити, вони
не стоять на передньому фронті науки, але від
цього їх важливість не меншає, особливо якщо
зважати на велике прикладне значення відпо-
відних робіт для створення сучасного промис-
лового і побутового обладнання, а також ви-
робів оборонного призначення. З іншого боку,
в обох цих напрямах залишається багато від-
критих питань фундаментального характеру.
Тому більшість країн світу підтримують роз-
виток цих напрямів.
Так, у Фізико-технічному інституті низьких
температур ім. Б.І. Вєркіна виявлено надшвид-
кий рух абрикосовських вихорів у надпровід-
них плівках, по яких тече високий струм, що
дуже корисно для розробників надпотужних
магнітів. В Інституті радіофізики та електро-
ніки ім. О.Я. Усикова встановлено вплив маг-
нітного поля на транспорт радіохвиль у шару-
ватих надпровідниках, тобто знайдено спосіб
керування їх прозорістю.
У цьому ж Інституті створено оригінальні
високоякісні вакуумні НВЧ-генератори, які
використовують у медико-біологічному об-
ладнанні в Південній Кореї, Японії, але не в
Україні.
Підсумовуючи стан досліджень ВФА в га-
лузі фізики твердого тіла, можна сказати, що
за своїм кадровим потенціалом вони відпові-
дають вимогам, які диктує світовий розвиток.
Однак, якщо теоретики ще можуть видавати
«на-гора» гарні результати, то для експери-
ментаторів це практично неможливо, оскіль-
ки, за дуже рідкісними винятками, наявний у
нас парк експериментального обладнання ка-
тастрофічно застарів, і без його оновлення ми
ризикуємо пройти точку неповернення, тобто
остаточно втратимо можливість хоча б будь-
коли мати у цьому напрямі результати міжна-
родного рівня.
7) Два напрями — фізика м’якої речовини
і нанофізика, в яких ми активно працюємо,
сформувалися у ВФА саме в останні десяти-
річчя. Фізика м’якої речовини не лише вивчає
рідкий стан, який сам по собі є дуже складним і
особливим (це рідини, електроліти, інші розчи-
ни), а й межує з фізикою біоречовини, оскіль-
ки вона також, образно кажучи, є м’якою.
Вкотре хочу наголосити, що з точки зору
актуальності та ставлення різних країн до на-
уки саме науки про життя є найбільш фінан-
сованими і запитуваними суспільствами роз-
винених держав, які багато уваги приділяють
здоров’ю свого населення та екології. Проте
наша наука все ще перебуває в координатах, де
домінують природничі й технічні напрями, і в
цьому плані не відповідає ситуації, яка склала-
ся в світі на початку третього тисячоліття 11.
11 Зокрема, як повідомляє сайт Nature Index, у журна-
лах групи Nature за останній рік кількість статей з
Graphene
hBN
MoS2
WSe2
Fluorographene
Рис. 8. П’ятишарова змішана ван-дер-
ваальсова гетероструктура з різних
одно- і двоатомних плівок [3]
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2018, № 12 57
НАУКА І СУСПІЛЬСТВО
Згадуючи фізику і науки про життя, слід за-
уважити, що вже протягом століть фізика сум-
лінно виконує свою основну місію з вивчення
природи. Проте це переважно стосується при-
роди неживої, тоді як природа жива (людина,
флора, фауна) також потребує фізичного ви-
вчення, оскільки всі процеси, що відбуваються
в ній, у своїй основі є саме фізичними. І як на
мене, вивчення неживої природи не простіше,
ніж живої. Наприклад, лікар, який ставить па-
цієнту той чи інший діагноз, може взагалі нічо-
го не знати про Стандартну модель, оскільки
ефекти спеціальної або загальної теорії від-
носності в цьому випадку не є важливими, так
само як в організмі людини немає надплинних
рідин, не генеруються лазерні промені. Звісно,
це не означає, що жива природа не містить та-
ємниць чи її вивчення не пов’язане з певними
труднощами, але на ідейно-засадничому рівні
можна припустити, що сьогоднішня фізика го-
това до розкриття основних закономірностей
існування і функціонування живої матерії. І це
важливо для усвідомлення того, що фізичний
підхід спроможний виправдати покладені на
нього сподівання щодо осягнення загальних
фізіологічних процесів і явищ.
Оскільки багато живих об’єктів мають не-
великі, іноді молекулярні розміри, нанофізика
дуже близька до біодосліджень. Проте ця га-
лузь науки має власне поле для наукового по-
шуку, вивчаючи все менші і менші структури
(зокрема низьковимірні), а головне — намага-
ється застосовувати на практиці здобуті нею
знання. Фізики тепер мають змогу досліджува-
ти зразки нанометрових розмірів (граничний
випадок — графен і подібні йому матеріали,
яких тепер чимало). Не зупиняючись на дета-
лях, зверну увагу лише на те, що їх відкриття
породило принципово новий напрям — ство-
рення ван-дер-ваальсових гетероструктур,
або штучних матеріалів, складених зі слабко
фізики, що мають афілійованих у НАН України ав-
торів, майже у 10 разів перевищує кількість таких
самих публікацій з хімії і майже у 40 разів — з наук
про життя (154, 16 і 4 відповідно), що певною мірою
відображує наші неєвропейські пріоритети у під-
тримці різних напрямів досліджень.
взаємодіючих між собою одноатомних шарів,
кількість і послідовність яких може варіюва-
тися (рис. 8). Одне це забезпечує практично
незліченні можливості для отримання наперед
невідомих і неочікуваних властивостей фі-
нальних структур.
Ще більше здивування викликала нещодав-
но відкрита властивість таких гетероструктур
щодо непередбачуваної зміни їхніх власти-
востей, коли осі симетрії кожного шару мають
неоднакові напрямки (рис. 9). Наприклад, дво-
шаровий графен з відносно малим розворотом
шарів перетворюється на надпровідник! Це
спостереження одразу збудило бурхливий ін-
терес сотень дослідників, які розпочали спро-
би створення технологій отримання контро-
льованих кутів розвороту, щоб зрозуміти, чому
породжуються подібні метаморфози. Поки що
серед численних повідомлень на цю тему наші
не проглядаються, але співробітники Інститу-
ту фізики вже долучилися до пошуків у цьому
напрямі.
Втім, у галузі нанофізики ми ще маємо зна-
чущі досягнення. Одне з них, уже визнане фа-
хівцями, згадувалося навіть в іноземних ЗМІ.
Йдеться про синтез у Фізико-технічному ін-
ституті низьких температур ім. Б.І. Вєркіна но-
вого класу вуглецевих наноструктур, які вже
здобули назву карбонові стільники (рис. 10),
оскільки за будовою вони подібні до бджоли-
них стільників. З ними пов’язують перспекти-
ви створення ємностей для збереження газів
Рис. 9. Двошаровий графен з повернутими один від-
носно одного вуглецевими шарами, що має електрон-
ні властивості, відмінні від вихідної (неповернутої)
структури [4]
58 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2018. (12)
НАУКА І СУСПІЛЬСТВО
радіофізики та електроніки ім. О.Я. Усикова,
Інституту магнетизму, а також Інституту фізи-
ки конденсованих систем. У перших двох уста-
новах у серії теоретичних і експериментальних
досліджень було виявлено аномальну анізо-
тропну дифузію колоїдних частинок у нема-
тичних рідких кристалах. Цей результат було
оприлюднено у журналі Science, що саме по
собі вже є досить високою оцінкою. Інститут
магнетизму проводить дослідження біохіміч-
них процесів у клітинах з магнітними біоген-
ними наночастинками, які виробляють живі
організми, Інститут радіофізики та електро-
ніки ім. О.Я. Усикова займається вивченням
природи стабільності структур біополімерів,
що перебувають у полі іонізуючих випроміню-
вань, Інститут фізики конденсованих систем —
роботами з теорії розчинів і електролітів, роз-
робляючи потужні методики комп’ютерних
розрахунків їх фізико-хімічних властивостей,
а Інститут металофізики ім. Г.В. Курдюмова
має незаперечні успіхи в галузі отримання так
званих біосумісних матеріалів, на які великі
надії покладає сучасна медицина.
8) Ще один світовий напрям — обчислюваль-
на фізика — самостійно не входить до напрямів
ВФА, але останнім часом, з огляду на значне
ускладнення задач, став надзвичайно потуж-
ним і важливим компонентом теоретичної фі-
зики. Так чи інакше з цим напрямом по в’я за-
на діяльність більшості наших установ, чому
сприяє розгорнута в НАН України грід-ме ре-
жа. Серед найважливіших результатів можна
згадати запропоновану в Інституті фізики кон-
денсованих систем нову схему методу молеку-
лярної динаміки, яка дозволила прискорити
деякі обчислення в тисячу разів, завдяки чому
вперше вдалося простежити процес згортання
мініпротеїну, а також розпочати моделювання
динамічних властивостей білків. В Інституті
металофізики ім. Г.В. Курдюмова обчислено
велику кількість металевих сполук, для ха-
рактеристик яких суттєвою є спін-орбітальна
взаємодія. Чисельні методи використовують і
в Інституті фізики для розрахунку повільної
конформаційної динаміки макромолекул у
біосистемах, і в Інституті теоретичної фізики
Рис. 10. Просторовий вигляд різних карбонових стіль-
ників
або використання їх як сорбентів чи каталіза-
торів. В Інституті фізики істотно просунулися
у конструюванні структур з адсорбованих на
поверхнях молекул, керувати поведінкою яких
можна зовнішнім полем, що важливо для на-
ноприладів. В Інституті магнетизму розробле-
но технології вирощування магнітних плівок
із заданими властивостями, де їх також дослі-
джують і шукають для них можливі застосу-
вання.
Фізика м’якої речовини і біофізика — це сфе-
ри інтересів Інституту фізики, Інституту теоре-
тичної фізики ім. М.М. Боголюбова, Інституту
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2018, № 12 59
НАУКА І СУСПІЛЬСТВО
ім. М.М. Боголюбова — для вивчення поведін-
ки молекул ДНК у клітинних розчинах. Па-
ралельно з розвитком обчислювальної фізики
визрів метод обчислювального експерименту,
який проводять не на реальних об’єктах, а на
адекватних ним математичних моделях, що не
допускають аналітичних розрахунків. Цей ме-
тод став настільки популярним, що мені навіть
важко назвати установу ВФА, в якій не вико-
нувалися б подібні експерименти.
Отже, розвиток обчислювальної фізики у на-
шому Відділенні перебуває в сучасному руслі,
хоча розрахункові можливості, як я вже зазна-
чав, залишають бажати кращого, що потребує
підвищення потужності нашої обчислюваль-
ної техніки.
* * *
Хіба ревуть воли, як ясла повні?
Панас Мирний
Вище я перелічив деякі достойні результа-
ти установ ВФА і спробував оцінити їх місце у
світовій науці. Втім, якщо бути неупередженим
і не надівати рожеві окуляри, маю визнати, що
наразі ми не можемо претендувати на найвищі
позиції. Усе, начебто, виглядає у нас пристой-
но і викликає повагу — багато інститутів, ба-
гато напрямів, сучасних за цілями досліджень,
чимало бюджетних тем і, безперечно, є певні
успіхи, досить високоцитовані публікації, є
практичні застосування, але, на жаль, вони не
роблять «погоди» і не можуть побороти сис-
темну відсталість. Справжні піонерські роботи
залишилися позаду, в минулому, про яке, влас-
не, я і писав.
А що ж майбутнє? Що нас очікує в новому
столітті Академії? Великих надій на розвиток,
з огляду на прийнятий жалюгідний бюджет,
покладати не варто, і наукова сфера, судячи з
усього, продовжуватиме ледь животіти. Це на-
стільки очевидно, що навряд чи доцільно при-
ховувати думки з цього приводу моїх колег,
які професійно роблять свою справу, часто не
отримуючи за це навіть повного обсягу і без
того принизливо малої заробітної плати: де-
градація нашої фундаментальної науки набула
небезпечного розмаху, молодь у неї практично
не йде12, престиж наукових професій падає,
прилади не оновлюються роками, а з високих
кабінетів нами керують люди, які переконані,
що вміють керувати чим завгодно — наукою,
промисловістю, культурою, а все необхідне в
разі потреби можуть купити у розвинених кра-
їн… Майже ніхто з них нічого не знає про на-
уку, не усвідомлює її специфіки, а головне, не
розуміє, що таке академічна свобода. Навпаки,
вони постійно намагаються вбудувати Акаде-
мію в існуючу адміністративну вертикаль, а ми
при цьому жодного протесту не висловлюємо,
на власний захист не стаємо.
А чи робили ми взагалі щось таке, щоб вря-
тувати ситуацію?
Будьмо відвертими.
Коли на наших очах почала руйнуватися
наука, а за нею й освіта, ми, вчені, мовчали,
набравши води в рота. Коли розвалювалася
і монополізувалася промисловість разом із
сільським господарством, ми зберігали мов-
чазну безтурботність. Коли ми бачили і добре
усвідомлювали, що коїться з армією і органа-
ми безпеки, ми нічого не робили. Коли МОН
України присуджувало наукові ступені псев-
донауковцям або коли на науковців Академії,
які боролися з цією небезпекою, позивалися у
судах, ми знову-таки зберігали спокій…
І тепер настав час, коли через критичне не-
дофінансування, відсутність кадрового по пов-
нен ня, брак сучасного обладнання, а головне,
через незрозумілі «реформаторські» наміри
тих, хто вважає за необхідне реорганізувати
роботу Академії аж до її перетворення на клуб
поважних старців і передати інститути під
«дбайливе» крило МОН, ми, найрозумніші
люди країни, тихесенько сидимо у своїх лабо-
12 Щодо нерозв’язаної проблеми brain drain зауважу,
що коли іммігрують заробітчани, готові працювати
де завгодно, це — суха статистика, а от коли іммігру-
ють люди освічені, в активному віці, це — діагноз, бо
їдуть вони зовсім за іншим — за можливістю працю-
вати за фахом, в добре оснащених лабораторіях, бра-
ти участь у конференціях, викладати свою спеціаль-
ність. А без них на батьківщині розквітає мракобісся,
роками не змінюється політична тусовка, катастро-
фічно знижується рівень освіченості населення.
60 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2018. (12)
НАУКА І СУСПІЛЬСТВО
раторіях, як мишки під віником, сповідуючи
принцип «наша хата скраю».
Це не докір, не звинувачення, це констатація
факту наявності безголосого або, принаймні,
слабоголосого академічного хору, за багаторіч-
не перебування в якому велика відповідаль-
ність лежить і на мені. Щодня, читаючи новини
чи слухаючи повідомлення про засідання Ка-
бінету Міністрів або Верховної Ради, прихожу
до невтішного висновку — не існує в країні по-
тужної, авторитетної, впливової наукової орга-
нізації під промовистою назвою Національна
академія наук. Я б навіть назвав таке ставлен-
ня до НАН України фігурою замовчування.
І хоча інколи у пресі спорадично трапляються
поодинокі статті щодо катастрофічного стану
природничої науки в державі, антиінтелекту-
альне суспільство на них не реагує, оскільки
давно втратило віру в силу знань. Скажу біль-
ше, його не обурює, а навпаки, забавляє, коли
будь-хто з вищих очільників держави козиряє
своїм невіглаством.
Ми настільки піддалися цим настроям, що
опинилися у стані деякої розгубленості, за-
бувши про суб’єктність Академії і стратегіч-
ну необхідність її діяльності для країни. Ми
не знайшли способів наполегливо просувати
у свідомість громадян своє бачення виходу з
кризи, в яку потрапила не лише наукова сфе-
ра, а й загалом держава. І єдиним наслідком
традиційної для нашої Академії сервільності
відносно можновладців стала лише поступова
втрата репутації.
Скажімо, «зверху» від нас вимагають рефор-
мування. Але оскільки нічого конкретного не
пропонують, можна припустити, що від Ака-
демії чекають самостійних і швидких змін, не
враховуючи при цьому одну з її характерних
особливостей: основний керівний науковий
персонал має наразі радянський менталітет.
Під цим я розумію відсутність навичок у ке-
рівників середньої і нижньої ланок мислити
загальними категоріями і опікуватися систе-
мою в цілому. Замість того, щоб стати лідерами
реформ, вони (мабуть, було б чесніше сказати
ми) звикли дбати лише про стан свого інститу-
ту, підрозділу, відділу тощо. Майже всі вони —
як правило, високопрофесійні дослідники, які
вже досягли успіху у своїй кар’єрі і, відверто
кажучи, на зміни не налаштовані, оскільки мо-
жуть при цьому щось втратити. Подібні побо-
ювання відчувають також і рядові співробітни-
ки. Звісно, це гальмує будь-які трансформації,
проте я навів лише одну з можливих причин,
чому академічна громада не сприймає навіть
позитивні пропозиції змін.
А що ж конкретно пропонується? Зокрема,
перейти на гранти, при розподілі яких надава-
ти перевагу тим, хто має статті у журналах з ви-
соким імпакт-фактором. Безперечно, мати такі
публікації добре, але хотів би звернути увагу,
що зараз не так уже й важливо, де саме надру-
кована робота, звісно, якщо вона чогось варта
і написана англійською. Згадаймо, що Григо-
рій Перельман оприлюднив своє відкриття у
відкритому архіві, що за правилами не можна
було робити, але це жодним чином не позна-
чилося на визнанні його видатного результату,
оскільки він став доступним для ознайомлен-
ня всьому фаховому загалу.
Слід мати на увазі, що останніми роками у
науково-видавничій галузі відбулася справж-
ня революція — з’явилися інформаційно-пуб-
лі каційні системи, в яких кожен науковець
(або науковий колектив) з будь-якої країни
може без рецензування і чийогось дозволу роз-
містити власну статтю. І вже одразу її читає
вся наукова спільнота. Журнали ж тепер май-
же ніхто читає — це «медичний» факт.
Наприклад, якщо говорити про фізиків, то
на сьогодні можу впевнено стверджувати —
кого немає у відкритому архіві arXiv.org, того
немає в науці. За окремими винятками, коли
певне видання не дозволяє авторам опри-
люднювати свої результати до виходу на його
шпальтах, журнальна стаття, яка вже до цього
з’явилася у відкритому доступі, не містить для
читача нічого нового, а інколи навіть стається
так, що на момент офіційної публікації фахо-
ва спільнота знаходить у ній якісь слабкі міс-
ця або навіть помилкові результати. Згаданий
американський архів arXiv.org щодня відвіду-
ють тисячі дослідників з усіх куточків світу
задля отримання найсвіжішої інформації та в
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2018, № 12 61
НАУКА І СУСПІЛЬСТВО
разі потреби негайного її обговорення з коле-
гами. Таким чином усе нове швидко доходить
до споживача і аналізується без участі рецен-
зентів і редакцій журналів, а рейтингування
видань за імпакт-фактором перетворюється на
виправдовування їх існування та засіб розподі-
лу грошей за грантами.
Цікаво, що популярність і затребуваність
відкритих архівів стали настільки великими,
що вже лунають пропозиції щодо розміщення
в них статей за певну плату, залишивши віль-
ним тільки доступ до статей. Якщо щось поді-
бне буде реалізовано, ми, як і інші бідні країни,
на жаль, втратимо цю зручну можливість без-
перешкодно інформувати світ про свої досяг-
нення.
Отже, на мій погляд, при оцінюванні діяль-
ності того чи іншого науковця або структурної
одиниці рейтинг журналу не повинен відігра-
вати такої вже істотної ролі, а от публікаційна
активність, за якою Україна, між іншим, пасе
задніх, навпаки, є важливою. Ще більшого зна-
чення набувають цитат-індекс (ЦІ) та індекс
Гірша (ІГ), який, до речі, у жовтні 2018 р. за-
знав чергового авторського вдосконалення [5].
Концептуально ЦІ свідчить про загальну про-
дуктивність науковця (про його внесок у на-
уку), а ІГ — про довгострокове «виробництво»
високоцитованих публікацій (про кваліфіка-
цію автора). Зазвичай великий ІГ відповідає
високому ЦІ, але не навпаки. Наприклад, якщо
в науковця є один достатньо сильний резуль-
тат, а решта не така вагома, його ЦІ буде висо-
ким, а ІГ — ні. Загалом же будь-які цифрові по-
казники для оцінювання творчої особистості
не можна абсолютизувати, а використовувати
їх потрібно обережно і з оглядкою 13.
13 Противники використання наукометрії для оціню-
вання вчених як аргумент наводять той факт, що де-
які країни від неї відмовляються, що є правдою. Од-
нак це відбувається після 10–15 років застосування
наукометрії разом із системою матеріального стиму-
лювання найкращих дослідників, у результаті чого
наука в таких країнах вже значно підвищила свій рі-
вень і, відповідно, потреба у «цифрових» оцінках
відпадає.
Тому всі, хто ззовні намагається втручати-
ся у реформування малознайомої їм, але дуже
чутливої сфери науки, мають розуміти, що
є великий ризик довести її до стану повного
краху. Змінювати в ній щось слід з винятко-
вою обачністю, щоб не нашкодити, а що сто-
сується «зовнішнього» реформування роботи
самих учених, то найкращим було б залишити
їх у спокої, не заважати і дати їм можливість
творити та працювати без потрясінь. Творчість
лише тоді є плідною, коли вона вільна, насам-
перед вільна від вказівок людей, які у науці ні-
чого не тямлять. Лише вчені можуть зрозуміти,
що саме в науці є корисним і перспективним, а
чим не варто займатися, як найкраще організу-
вати наукові дослідження і як найефективніше
їх контролювати. Отже, керувати наукою і вче-
ними можуть лише вчені.
Грамотне і правильно налаштоване суспіль-
ство має лише відстежувати рівень і спряму-
вання наукової галузі в країні так, щоб воно
відповідало основним напрямам розвитку нау-
ки у світі, а також допомагати збереженню кон-
курентних осередків своїх учених, які, зі свого
боку, повинні встановити і зберігати високі
критерії взаємної вимогливості та порядності.
Тільки на таких засадах можна знайти вихід з
прірви, в яку ми скочуємося. Тільки так у нас
будуть потужні, визнані світом інститути, і це
стосується як «чистої», так і прикладної науки,
хоча фундаментальна наука першочергово по-
требує централізованої підтримки, оскільки
має набагато менші можливості для позабю-
джетних надходжень.
Отже, підкреслюю, науковці найбільше неза-
доволені небезпечно малим для проведення до-
слідницької роботи наповненням їхніх «ясел»,
яке, на їхню думку, може зростати лише завдя-
ки держбюджету. А він формується десь поза
Академією, яка до того ж поводить себе як ве-
лика недоторканна структура. При цьому, чи є
це правильним і чи потрібні зміни всередині,
ніхто серйозно не обговорює. Мені ж здається,
що багато чого ми могли б зробити самі.
Скажімо, всі розуміють, що інститутів в
Академії забагато і потрібна реструктуризація
на основі об’єктивного і незалежного оціню-
62 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2018. (12)
НАУКА І СУСПІЛЬСТВО
вання. Бажано також впровадити більш про-
зору систему розподілу бюджетних коштів
між відділеннями. Хоча в умовах жорсткого
дефіциту грошей будь-який перерозподіл
перетворюється на величезну проблему, це
питання слід обов’язково починати вирішу-
вати, враховуючи як якісні показники, так і
наявність резервів для самофінансування. Це
одне з нагальних завдань Президії Академії,
оскільки не можна вже і надалі все тоншим
і тоншим шаром розмазувати по всіх таріл-
ках щороку меншаючий шматок фінансово-
го «масла». Навпаки, заради стимулювання,
було б справедливо, якби інститути з віднос-
но вищими наукометричними показниками
мали б від цього певний зиск.
З іншого боку, ще раз наголошу, всі наші мо-
дернізації будуть марними, якщо не стануть-
ся кардинальні зміни в науковому бюджеті
країни, який вже не один рік поспіль посідає
місце європейського аутсайдера. І попри ри-
туальні зустрічі з народними депутатами, які,
як завжди, проголошують обнадійливі обі-
цянки, попри роботу Національного фонду,
який начебто налаштований саме на грантову
підтримку найкращих науковців, попри впро-
вадження різних державних програм, у яких
керівництво вбачає порятунок для багатьох
прикладних установ, ситуація навряд чи змі-
ниться на краще, оскільки все це лише додат-
кові кошти на тлі бюджетного фінансування,
якого не вистачає навіть на збереження тем-
пів відставання.
Навряд чи нам вдасться уникнути і скоро-
чення штатів до рівня, прийнятого у розвине-
них країнах, у яких постійні позиції посіда-
ють приблизно 30–40 % наукових працівників
установи, а виграні нею грантові кошти вико-
ристовують лише на постдоків, які працюють
за тимчасовими (на термін виконання проек-
ту) контрактами; відрядження; закупівлю об-
ладнання. Держава має чітко і однозначно ви-
значити, скільки загалом штатних учених вона
може утримувати, назвавши при цьому свої
середньострокові пріоритети. Без цього Ака-
демія втрачає орієнтири, а освіта — розуміння
кого, чому і в якій кількості навчати.
А справи з освітою, від якої наше майбутнє
залежить не менше, ніж від науки, у нас також
невтішні. МОН, знаючи велику потребу Укра-
їни в інженерних кадрах, продовжує вперто
знижувати рівень природничої освіти, під різ-
ними приводами просуваючи у загальноосвітні
школи так звані інтегровані курси, в яких фун-
даментальні знання підміняються нехитрими
навичками і компетенціями. Наслідки вже
відчутні — рівень фізико-математичної підго-
товки випускників шкіл, а за ним і професіона-
лізм випускників вишів невпинно падає. НАН
України намагається боротися з такими га-
небними нововведеннями, але без особливого
успіху, оскільки профільне міністерство за ме-
тодичної підтримки НАПН України відстоює
для середньої школи саме такі курси, свідомо
ігноруючи, що магістральні напрями розвитку
у світі — науки про життя і ІТ-сфера — загни-
вають без належної фізико-математичної осві-
ти наявного персоналу. За відсутності якісної
освіти дитина виростає не творцем, а спожи-
вачем товарів, без притаманного homo sapiens
критичного мислення. Промисловість за спри-
ятливих економічних обставин можна легко
відбудувати, а ось відновити науку, а разом з
нею відтворити людину мислячу, яку ми зараз
втрачаємо, буде вкрай тяжко, та й знадобиться
на це кілька десятиліть.
Якби я міг, я б звернувся до Президента
України з проханням взяти систему природни-
чої освіти під свій контроль, як він це зробив,
наприклад, з армією.
Отже, на мою думку, відродження науки в
країні має спиратися на своєрідний «принцип
додатковості». По-перше, держава має довести
утримання вчених (невеликої, насправді, ка-
тегорії людей, об’єднаних безкорисливою ці-
кавістю та прагненням пошуку нового) до се-
редньоєвропейських норм, без чого годі й спо-
діватися утримати в Україні молоді талановиті
кадри. А по-друге, ми самі маємо робити усе
можливе і неможливе для самовдосконалення
і покрокового повернення Академії до статусу
поважної і авторитетної наукової інституції,
слова і справи якої користуються довірою як
влади, так і суспільства.
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2018, № 12 63
НАУКА І СУСПІЛЬСТВО
P.S. Маючи нагоду, щиро вітаю усіх шанов-
них читачів з Новим роком! За східним кален-
дарем 2019-й — рік Свині, а отже, рік пізнан-
ня, активного зростання наукової діяльності
та розквіту міжнародного наукового співро-
бітництва.
Так хочеться, щоб астрологія хоч б раз не
збрехала…
REFERENCES
[СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ]
1. Loktev V.M., Ponomarenko L.P. To the history of academic physics research in Ukraine. Visn. Nac. Akad. Nauk Ukr.
2018. (8): 3.
[Локтєв В.М., Пономаренко Л.П. До історії академічних фізичних досліджень в Україні. Вісник НАН України.
2018. № 8. C. 3-25.]
2. https://www.epravda.com.ua/rus/news/2018/10/30/642128/
3. Geim A.K., Grigоrieva I.V. Van der Waals heterostructures. Nature. 2013. 499: 419. https://doi.org/10.1038/na-
ture12385
4. Rode J.C., Smirnov D., Belke C., Schmidt H., Haug R.J. Twisted bilayer graphene: interlayer configuration and mag-
netotransport signatures. Ann. Phys. (Berlin). 2017. 529: 1700025. https://doi.org/10.1002/andp.201700025
5. Hirsch J.E. An index to quantify an individual’s scientific leadership. https://arxiv.org/abs/1810.01605
|