Концепти й екзистенціали в семантичному полі лірики Василя Стуса

У статті розкрито модифікацію понять екзистенціалізму в силовому полі художнього мислення, їх перетікання з денотативного рівня в багатозначний конотативний. Обґрунтовано екзистенційний вибір В. Стуса, що полягає в пошуках шляхів до Бога, у намаганні зрозуміти Його сутність, відбутися в Ньому, по...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :Слово і Час
Дата:2013
Автор: Іщенко, Є.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2013
Теми:
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/145927
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Концепти й екзистенціали в семантичному полі лірики Василя Стуса / Є. Іщенко // Слово і час. — 2013. — № 1. — С. 31-41. — Бібліогр.: 16 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Опис
Резюме:У статті розкрито модифікацію понять екзистенціалізму в силовому полі художнього мислення, їх перетікання з денотативного рівня в багатозначний конотативний. Обґрунтовано екзистенційний вибір В. Стуса, що полягає в пошуках шляхів до Бога, у намаганні зрозуміти Його сутність, відбутися в Ньому, поєднати мікросвіт із макросвітом, подолати обмежену людську природу й утвердити себе через смерть, котру поет тлумачив як вихід у нову форму існування. The paper is the first comprehensive study of modifi cations of existentialist notions in literary texts and of the transposition of the former from denotative to polysemantic connotative level. The author argues that Vasyl Stus’s existential choice consists in his pursuit of the God, his trying to grasp His essence and to establish himself in Him, to surmount the finite human nature and to assert himself through death which he treats as a doorway into a new form of existence. Статья посвящена пониманию и интерпретации смыслового значения экзистенциалов художественного сознания В. Стуса, который в жизни и в поэзии утверждал себя в метафизической форме существования здесь- и-всегда, когда “я” становится временем, всегда “пребывающим”, а не “текущим”. Его философскую лирику следует рассматривать как поэтический эквивалент философии экзистенциализма, но не дублирующий ее, а представлющий особый, оригинальный ее вариант.
ISSN:0236-1477