Новий промінь зору у світі романів Гончара
Рецензія на книгу: Микола Кодак. Поетика Олеся Гончара-романіста: Монографія. – Луцьк: ПВД Твердиня, 2012. – 272 с.
Gespeichert in:
| Datum: | 2013 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2013
|
| Schriftenreihe: | Слово і Час |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/147696 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Новий промінь зору у світі романів Гончара / І. Скакун // Слово і час. — 2013. — № 8. — С. 124-126. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-147696 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1476962025-02-09T17:56:55Z Новий промінь зору у світі романів Гончара A new ray of view in the world of Oles Honchar’s novels Скакун, І. Рецензії Рецензія на книгу: Микола Кодак. Поетика Олеся Гончара-романіста: Монографія. – Луцьк: ПВД Твердиня, 2012. – 272 с. 2013 Article Новий промінь зору у світі романів Гончара / І. Скакун // Слово і час. — 2013. — № 8. — С. 124-126. — укp. 0236-1477 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/147696 uk Слово і Час application/pdf Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії Рецензії |
| spellingShingle |
Рецензії Рецензії Скакун, І. Новий промінь зору у світі романів Гончара Слово і Час |
| description |
Рецензія на книгу: Микола Кодак. Поетика Олеся Гончара-романіста: Монографія. – Луцьк: ПВД Твердиня, 2012. – 272 с. |
| format |
Article |
| author |
Скакун, І. |
| author_facet |
Скакун, І. |
| author_sort |
Скакун, І. |
| title |
Новий промінь зору у світі романів Гончара |
| title_short |
Новий промінь зору у світі романів Гончара |
| title_full |
Новий промінь зору у світі романів Гончара |
| title_fullStr |
Новий промінь зору у світі романів Гончара |
| title_full_unstemmed |
Новий промінь зору у світі романів Гончара |
| title_sort |
новий промінь зору у світі романів гончара |
| publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Рецензії |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/147696 |
| citation_txt |
Новий промінь зору у світі романів Гончара / І. Скакун // Слово і час. — 2013. — № 8. — С. 124-126. — укp. |
| series |
Слово і Час |
| work_keys_str_mv |
AT skakuní novijpromínʹzoruusvítíromanívgončara AT skakuní anewrayofviewintheworldofoleshoncharsnovels |
| first_indexed |
2025-11-29T03:43:13Z |
| last_indexed |
2025-11-29T03:43:13Z |
| _version_ |
1850094723525509120 |
| fulltext |
Слово і Час. 2013 • №8124
ецензіїР
НОВИЙ ПРОМІНЬ ЗОРУ
У СВІТІ РОМАНІВ ГОНЧАРА
Микола Кодак. Поетика Олеся Гончара-
романіста: Монографія. – Луцьк: ПВД Твердиня,
2012. – 272 с.
Кардіограма життєвих злетів і падінь Олеся Гончара
досить стрімка – від усенародного провладного героя
(за “Прапороносців”) до практично ворога народу й
ідеолога нового покоління (за “Собор”). Водночас
якість написаного ним за роки життя жодного разу
не піддавали сумнівам ні читачі, ні критики. Кожним
своїм твором Гончар ступав крок-у-крок із диханням
часу, еволюціонуючи разом із громадською думкою,
підсвідомо відчуваючи, чого потребує людина в той чи
той момент історії. Безперечно, його творчість викликає
інтерес у дослідників і спонукає до відкриття нових
і нових художніх аспектів. Серед низки ґрунтовних
наукових праць варто згадати дослідження, що належать
перу М . Гуменного , В . Дончика , М . Жулинського ,
О. Килимника, В. Коваля, М. Малиновської, М. Наєнка,
А. Погрібного, Є. Сверстюка, Н. Сологуб, М. Степаненка,
М. Шумила та ін.
Оскільки О. Гончар – не обійдена
у ва гою пос тат ь в у к ра ї н с ь к ом у
літературознавстві, існує небезпека,
що кожен новий погляд на його доробок
уже заздалегідь може відлунювати
приказкою про “добре відоме старе”…
Проте допоки існують різночитання
творчості, доти й виникатимуть нові
погляди на неї.
У книжці відомого літературознавця
Миколи Кодака досліджено поетику
великих прозових полотен О. Гончара. Це
спроба комплексного аналізу романної
спадщини письменника, оригінальний
погляд на , здається , уже давно
відому й розроблену тему. Дослідник
зосереджується на психолог ічних
тонкощах стосунків письменника і
його тексту, залучає категорії пафосу,
хронотопу, досліджує особливост і
нарації. О. Гончар постає тут як автор-
психолог, автор-аналітик, що ловить
кожен нюанс суспільно- історичного
розвитку, моральних зрушень та ідеалів
нації, закладає у свої твори глибинний
сенс , який , можливо , лишається
невловним у першому наближенні до
тексту.
М. Кодак приділяє увагу не лише
жанрово-змістовим характеристикам
романів, а й мірі вияву автора в тексті,
застосовуючи й біографічний метод, без
якого певні нюанси, вочевидь, здавалися
б недостатньо проясненими.
Варто звернути увагу на структуру
досл ідження , яке певною м ірою
розкриває науковий метод автора .
Загалом у монографії вибудовується
ц і к а в а б а г а т о р і в н е в а с х е м а .
По-перше, ще у змісті, а отже, і в порядку
125Слово і Час. 2013 • №8
викладу матеріалу одразу закладено
хронологічний макрокритерій, що згодом
дрібниться на низку менших.
Для кожного з “романних періодів”
(а їх вісім: 1. “Прапороносці” (1946-
1948); 2. “Таврія”–“Перекоп” (1951-1957);
3. “Людина і зброя” (1958-1959); 4. “Тронка”
(1960-1962); 5. “Собор” (1963-1967);
6. “Циклон” (1968-1970); 7. “Берег любові”
(1975-1976); 8. “Твоя зоря” (1976-1980))
визначено п’ять основних пунктів розбору:
пафос, жанр, психологізм, хронотоп і
нарація. Ці вектори очевидні, оскільки
запостульовані самим дослідником.
Проте є й “неочевидні підкатегорії”, до
яких він регулярно звертається.
Для початку – це родово -видові
характеристики. Роман – незакостенілий
жанр, що дає змогу творити синтетичні
різновиди. Як показує дослідження,
у т в о р ч о с т і Го н ч а р а п о с т і й н о
переплітаються три основні літературні
первні: епічний, ліричний і драматичний.
Залежно в і д певних чинни к і в –
пафосу, закладеного письменником,
специфіки характеротворення та низки
позатекстових (історичних, біографічних)
умов – один із них виходить на передній
план.
Ще одна особливість студії – велика
увага до психолог ічного аспекту
творчості О. Гончара. Дослідник постійно
акцентує на особливості виникнення,
розвитку характерів, їх умотивованості.
Окрім того, прагне вловити психологічні
передумови написання того чи того твору,
спираючись на події, ситуації і тенденції,
що були в житті як прозаїка, так і країни
в той чи той момент (автор “повторно
“проходить” власне духовно-психологічну
історію на відповідній біографічній фазі
ідейно-емоційних процесів, звіданих і
осмислених особисто”).
Серед дом і нан т моно г раф і ї –
осмислення поетичності прози Гончара
(“Поетична проза з сильним ліричним
струменем , як ій в іддав перевагу
письменник, була безумовно жанрово-
родовим утвором, але таким, що не
вважався перспективним уже в середині
20-х років”). Поетичність простежується
й наголошується на різних рівнях аналізу
(“Майстер поетичної прози, О.Гончар
<…> впускає поезію у внутрішній світ і
вислів свої героїв”). Загалом ліричному в
романістиці Гончара відводиться значна
роль.
Для об’ємнішого аналізу дослідник
залучає деяк і паралелі з і ншими
текстами з української та світової
літератури, уводячи романи Гончара в
загальний контекст (“Прапороносці” –
“В окопах Сталінграда” В. Некрасова;
“Таврія” – “Fata morgana” Коцюбинського,
“Слово о полку Ігоревім” та ін.). Окрім
того, приділено належну увагу різного
роду паратексту – прологам, епілогам,
епіграфам.
М . К о д а к з в е р т а є т ь с я й д о
літературознавчих категорій, не дуже,
скажімо так, популярних у сучасному
науковому вжитку. Наприклад, пафос.
У класичному розумінні – це категорія,
що відповідає стилеві поведінки, манері
або способу передавання відчуттів,
як і харак теризуються емоц ійним
піднесенням , натхненням . Уперше
її розробив Аристотель, який поряд
із пафосом вирізняв такі елементи
риторики, як етос і логос. У трактуванні
Аристотеля, пафос становить собою
прийом , за якого естетика оповіді
передається через трагедію героя, його
страждання й емоції глядачів у відповідь.
У пізнішому тлумаченні, у працях
Геґеля, поняття пафосу розширилось,
увібравши не т ільки траг ічну, а й
урочисту, піднесену естетику, загальний
настр ій твору. Вирізняють пафос
героїчний , трагічний , романтичний ,
сентиментальний, сатиричний. М. Кодак
уважає пафос “категорією інтегральної
характеристики твору”, що “узагальнено
репрезентує передусім ідейно-емоційну
сферу а вто ра , йо го морально -
естетичні пріоритети і загальний тон
світосприйняття”. Такий підхід доцільний
хоча б із того погляду, що дослідник
означує Гончареву людину у творах
повоєнного періоду за формулою героя
в античних міфах, “коли вона переходить
морально -психолог ічний ординар
людської звичайності і стає героєм”.
У цьому контексті варто зазначити ще
одну характерну рису романної творчості
О. Гончара за М.Кодаком: настанова на
епічність.
Н а п р и к л а д , “ П р а п о р о н о с ц і ”
означуються як частина своєрідного
радянського епосу. “Час війни став часом
Слово і Час. 2013 • №8126
героїв, часом епосу – давноминулим
не за хронологічною відстанню, а за
естетичною якістю”. Це зумовлює й
погляд на жанрово-родові особливості
роману : “Настанова на епічність –
посутній чинник жанрово-родового
обличчя “Прапороносців” . Поетика
роману своєрідно запліднена епосом.
<…> Роман О .Гончара асим ілює
не форму, а героїчний дух епосу –
причетність людини до світотворення,
відчуття залежності стану світобудови від
діянь людини і похідне від них відчуття
епічної величі, рівновеликості з епічним
героєм”. Риси епічного простежуються і
в інших романах.
Ще одна ц і к ава к ате гор і я , що
співвідноситься з творчістю Гончара в
плані аналізу його творів, – це хронотоп.
За Бахтіним, він і відіграє важливу
жанротвірну роль, і має значний вплив
на формування образів (“Властива
О. Гончареві психологізація художніх
хронотопів робить художнє розпізнання
часопросторових вимірів дійсності
поважним засобом характерології”).
Основн і хронотопи , ви значен і
дослідником, – дороги, повернення,
зустрічі. Останній до того ж Гончар
переосмислює в іншій, не традиційній,
більш національній площині: “Герої
О. Гончара зустрічаються в рідній домівці
з найріднішими людьми”.
Щодо жанрових означень, то автор
подає і об’єктивні жанрові характеристики
творів, і їх авторські версії. У цьому
контексті виникає зв’язок із поетичною
творчістю: “З-поміж низки жанрово-
родових понять, якими оперує автор
(поема, дума, міф, лірика…) термін
“поема” однозначно домінує”.
Кожен роман Гончара має якусь
специф ічну жанрову ознак у, що
вирізняє його серед інших, – епічність,
кінематографічність, ліризація тощо.
Простежено також зміну наративних
моделей у творах – від домінування
еп ічного авторського всев ідання
до індивідуалістичного викладу, що
спирається на читацьку рецепцію.
Загалом і з досл ідження можна
визначити низку провідних позицій,
притаманних поетиці О . Гончара -
роман іста . Це еп ічн ість , траг і зм ,
ліричність/поетичність і драматизація,
які в кожному творі отримують особливу
обробку й застосування.
М. Кодак окреслює спектр наявних
проблем, тональностей, тематичних
і жанрових особливостей у різний
період творчості письменника. Такий
підхід дає змогу простежити еволюцію
прозового доробку Гончара на різних
рівнях, визначити творчі пріоритети та
вектори розвитку. Незважаючи на чітку
структуризацію монографії, матеріал
дослідження в розділах подано дещо
нерівномірно, залежно від особливостей
аналізованого матеріалу.
Творчість Олеся Гончара, як засвідчує
монографія, є невичерпною основою для
подальших досліджень у різних аспектах.
І це не випадково, адже свого часу він
став людиною епохи, її дзеркалом і її
літописцем.
Ірина Скакун
Отримано 3 липня 2013 р. м. Київ
|