Возможности коррекции патологических морфофункциональных изменений сетчатки млекопитающих

• Veröffentlicht in: Нейрофизиология
• Datum: 2015
• 1. Verfasser: Пурнынь, Е.Э.
• Format: Artikel
• Sprache: Russisch
• Veröffentlicht: Інститут фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України 2015
• Schlagworte: Обзоры
• Online Zugang: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/148220
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Zitieren: Возможности коррекции патологических морфофункциональных изменений сетчатки млекопитающих / Е.Э. Пурнынь // Нейрофизиология. — 2015. — Т. 47, № 5. — С. 475-486. — Бібліогр.: 102 назв. — рос.

Сетчатка – периферическое звено зрительного анализатора – представляет собой сложную систему, от адекватного функционирования которой зависит зрение. Утрата любого типа клеток сетчатки в результате какого-либо заболевания или травмы разрушает
 сложные нейронные цепи, играющие важнейшую роль в обеспечении зрительной функции. Для раскрытия механизмов, которые лежат в основе различных патологических
 процессов в сетчатке, приводящих у человека к наследственной или приобретенной потере зрения, используют моделирование соответствующих патологических состояний
 в экспериментах на лабораторных животных. Достижения молекулярной и клеточной
 биологии обеспечили существенный прогресс в создании новых методов терапии различных зрительных расстройств. В литературе описаны методики нейротрофической
 и генной терапии, применяемые в эксперименте. Успешное использование методов
 генной терапии на лабораторных животных позволило перейти к первой фазе клинических исследований при попытках лечения ретинобластомы, возрастной макулярной
 дегенерации и врожденного амавроза Лебера. В настоящем обзоре обсуждается потенциальная возможность применения генной терапии в отношении более широкого круга
 глазных болезней. Сітківка – периферична ланка зорового аналізатора – є складною системою, від адекватного функціонування якої залежить зір. Втрата якогось типу клітин сітківки внаслідок
 будь-якого захворювання або травми руйнує складні нейронні ланцюги, котрі відіграють найважливішу роль у забезпеченні зорової функції. Для розкриття механізмів, що лежать в
 основі різних патологічних процесів у сітківці, зумовлюючих
 у людини спадкову або надбану втрату зору, використовують
 моделювання відповідних патологічних станів в експериментах на лабораторних тваринах. Досягнення молекулярної та
 клітинної біології забезпечили істотний прогрес у створенні
 нових методів терапії різних розладів зору. У літературі вже
 описані методики нейротрофічної та генної терапії, які застосовують в експерименті. Успішне використання методів генної терапії на лабораторних тваринах дозволило перейти до
 першої фази клінічних досліджень при спробах лікування ретинобластоми, вікової макулярної дегенерації та вродженого
 амаврозу Лебера. В даному огляді обговорюється потенційна
 можливість застосування генної терапії щодо більш широкої
 низки захворювань ока.