Возможности коррекции патологических морфофункциональных изменений сетчатки млекопитающих

• Опубліковано в: : Нейрофизиология
• Дата: 2015
• Автор: Пурнынь, Е.Э.
• Формат: Стаття
• Мова: Російська
• Опубліковано: Інститут фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України 2015
• Теми: Обзоры
• Онлайн доступ: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/148220
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Возможности коррекции патологических морфофункциональных изменений сетчатки млекопитающих / Е.Э. Пурнынь // Нейрофизиология. — 2015. — Т. 47, № 5. — С. 475-486. — Бібліогр.: 102 назв. — рос.

Сетчатка – периферическое звено зрительного анализатора – представляет собой сложную систему, от адекватного функционирования которой зависит зрение. Утрата любого типа клеток сетчатки в результате какого-либо заболевания или травмы разрушает сложные нейронные цепи, играющие важнейшую роль в обеспечении зрительной функции. Для раскрытия механизмов, которые лежат в основе различных патологических процессов в сетчатке, приводящих у человека к наследственной или приобретенной потере зрения, используют моделирование соответствующих патологических состояний в экспериментах на лабораторных животных. Достижения молекулярной и клеточной биологии обеспечили существенный прогресс в создании новых методов терапии различных зрительных расстройств. В литературе описаны методики нейротрофической и генной терапии, применяемые в эксперименте. Успешное использование методов генной терапии на лабораторных животных позволило перейти к первой фазе клинических исследований при попытках лечения ретинобластомы, возрастной макулярной дегенерации и врожденного амавроза Лебера. В настоящем обзоре обсуждается потенциальная возможность применения генной терапии в отношении более широкого круга глазных болезней. Сітківка – периферична ланка зорового аналізатора – є складною системою, від адекватного функціонування якої залежить зір. Втрата якогось типу клітин сітківки внаслідок будь-якого захворювання або травми руйнує складні нейронні ланцюги, котрі відіграють найважливішу роль у забезпеченні зорової функції. Для розкриття механізмів, що лежать в основі різних патологічних процесів у сітківці, зумовлюючих у людини спадкову або надбану втрату зору, використовують моделювання відповідних патологічних станів в експериментах на лабораторних тваринах. Досягнення молекулярної та клітинної біології забезпечили істотний прогрес у створенні нових методів терапії різних розладів зору. У літературі вже описані методики нейротрофічної та генної терапії, які застосовують в експерименті. Успішне використання методів генної терапії на лабораторних тваринах дозволило перейти до першої фази клінічних досліджень при спробах лікування ретинобластоми, вікової макулярної дегенерації та вродженого амаврозу Лебера. В даному огляді обговорюється потенційна можливість застосування генної терапії щодо більш широкої низки захворювань ока.