Просторова організація кореляційних зв’язків між амплітудами основних ритмів ЕЕГ у дітей в нормі та при центральних порушеннях рухової активності

Реєстрували поточну ЕЕГ у стані функціонального спокою в двох групах дітей восьми– 12 років обох статей – без будь-яких розладів рухової сфери та тих, що страждали на клінічно виражену форму дитячого церебрального паралічу (ДЦП) із помірними проявами симптомів (n = 100 та n = 78 відповідно). Визн...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Нейрофизиология
Datum:	2015
Hauptverfasser:	Головченко, І.В., Гайдай, М.І.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України 2015
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/148223
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Просторова організація кореляційних зв’язків між амплітудами основних ритмів ЕЕГ у дітей в нормі та при центральних порушеннях рухової активності / І.В. Головченко, М.І. Гайдай // Нейрофизиология. — 2015. — Т. 47, № 6. — С. 539-551. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-148223
record_format	dspace
spelling	Головченко, І.В. Гайдай, М.І. 2019-02-17T18:08:15Z 2019-02-17T18:08:15Z 2015 Просторова організація кореляційних зв’язків між амплітудами основних ритмів ЕЕГ у дітей в нормі та при центральних порушеннях рухової активності / І.В. Головченко, М.І. Гайдай // Нейрофизиология. — 2015. — Т. 47, № 6. — С. 539-551. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. 0028-2561 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/148223 616.831-005 Реєстрували поточну ЕЕГ у стані функціонального спокою в двох групах дітей восьми– 12 років обох статей – без будь-яких розладів рухової сфери та тих, що страждали на клінічно виражену форму дитячого церебрального паралічу (ДЦП) із помірними проявами симптомів (n = 100 та n = 78 відповідно). Визначали знак та інтенсивність кореляційних зв’язків між величинами середніх амплітуд коливань дельта-, тета-, альфата бета-ритмів у восьми локусах кори – лобових, тім’яних, скроневих та потиличних лівої та правої півкуль (28 пар відведень). Випадки слабкої, помірної та тісної кореляції амплітуд (модулі коефіцієнтів кореляції 0.30–0.49, 0.50–0.69 та 0.70–0.99 відповідно) зустрічались у дітей обох досліджених груп; при значеннях \|r\|, менших за 0.30, кореляційні зв’язки вважалися неістотними. Випадки значущої прямої (позитивної) та зворотної (негативної) кореляції, в тому числі досить тісної, між амплітудами ритмів ЕЕГ у двох просторово роздільних локусах кори виявлялись у дітей обох груп, але їх кількість була різною. У дітей із ДЦП такі випадки зустрічалися значно частіше, ніж у групі контролю. У хлопчиків і дівчаток першої зі згаданих груп сумарна кількість значущих (і прямих, і зворотних) кореляцій коливань чотирьох вказаних вище ритмів, нормована щодо кількості всіх можливих зв’язків (n = 28), варіювала в межах 14–50 %, лише в двох випадках перевищуючи 40 %. У дітей з ДЦП згаданий показник складав від 32 до 68 % і лише в двох випадках був меншим за 40 %. Патерни кореляцій амплітуд ЕЕГ-ритмів у дівчат обох досліджених груп помітно відрізнялися від таких у хлопчиків; у дівчат частіше зустрічалися випадки зворотних кореляцій. Автори глибоко вдячні проф. Д. А. Василенку за виключно цінні поради в перебігу аналізу отриманих результатів та написання данної статі. uk Інститут фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України Нейрофизиология Просторова організація кореляційних зв’язків між амплітудами основних ритмів ЕЕГ у дітей в нормі та при центральних порушеннях рухової активності Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Просторова організація кореляційних зв’язків між амплітудами основних ритмів ЕЕГ у дітей в нормі та при центральних порушеннях рухової активності
spellingShingle	Просторова організація кореляційних зв’язків між амплітудами основних ритмів ЕЕГ у дітей в нормі та при центральних порушеннях рухової активності Головченко, І.В. Гайдай, М.І.
title_short	Просторова організація кореляційних зв’язків між амплітудами основних ритмів ЕЕГ у дітей в нормі та при центральних порушеннях рухової активності
title_full	Просторова організація кореляційних зв’язків між амплітудами основних ритмів ЕЕГ у дітей в нормі та при центральних порушеннях рухової активності
title_fullStr	Просторова організація кореляційних зв’язків між амплітудами основних ритмів ЕЕГ у дітей в нормі та при центральних порушеннях рухової активності
title_full_unstemmed	Просторова організація кореляційних зв’язків між амплітудами основних ритмів ЕЕГ у дітей в нормі та при центральних порушеннях рухової активності
title_sort	просторова організація кореляційних зв’язків між амплітудами основних ритмів еег у дітей в нормі та при центральних порушеннях рухової активності
author	Головченко, І.В. Гайдай, М.І.
author_facet	Головченко, І.В. Гайдай, М.І.
publishDate	2015
language	Ukrainian
container_title	Нейрофизиология
publisher	Інститут фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України
format	Article
description	Реєстрували поточну ЕЕГ у стані функціонального спокою в двох групах дітей восьми– 12 років обох статей – без будь-яких розладів рухової сфери та тих, що страждали на клінічно виражену форму дитячого церебрального паралічу (ДЦП) із помірними проявами симптомів (n = 100 та n = 78 відповідно). Визначали знак та інтенсивність кореляційних зв’язків між величинами середніх амплітуд коливань дельта-, тета-, альфата бета-ритмів у восьми локусах кори – лобових, тім’яних, скроневих та потиличних лівої та правої півкуль (28 пар відведень). Випадки слабкої, помірної та тісної кореляції амплітуд (модулі коефіцієнтів кореляції 0.30–0.49, 0.50–0.69 та 0.70–0.99 відповідно) зустрічались у дітей обох досліджених груп; при значеннях \|r\|, менших за 0.30, кореляційні зв’язки вважалися неістотними. Випадки значущої прямої (позитивної) та зворотної (негативної) кореляції, в тому числі досить тісної, між амплітудами ритмів ЕЕГ у двох просторово роздільних локусах кори виявлялись у дітей обох груп, але їх кількість була різною. У дітей із ДЦП такі випадки зустрічалися значно частіше, ніж у групі контролю. У хлопчиків і дівчаток першої зі згаданих груп сумарна кількість значущих (і прямих, і зворотних) кореляцій коливань чотирьох вказаних вище ритмів, нормована щодо кількості всіх можливих зв’язків (n = 28), варіювала в межах 14–50 %, лише в двох випадках перевищуючи 40 %. У дітей з ДЦП згаданий показник складав від 32 до 68 % і лише в двох випадках був меншим за 40 %. Патерни кореляцій амплітуд ЕЕГ-ритмів у дівчат обох досліджених груп помітно відрізнялися від таких у хлопчиків; у дівчат частіше зустрічалися випадки зворотних кореляцій.
issn	0028-2561
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/148223
citation_txt	Просторова організація кореляційних зв’язків між амплітудами основних ритмів ЕЕГ у дітей в нормі та при центральних порушеннях рухової активності / І.В. Головченко, М.І. Гайдай // Нейрофизиология. — 2015. — Т. 47, № 6. — С. 539-551. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT golovčenkoív prostorovaorganízacíâkorelâcíinihzvâzkívmížamplítudamiosnovnihritmíveegudíteivnormítapricentralʹnihporušennâhruhovoíaktivností AT gaidaimí prostorovaorganízacíâkorelâcíinihzvâzkívmížamplítudamiosnovnihritmíveegudíteivnormítapricentralʹnihporušennâhruhovoíaktivností
first_indexed	2025-11-26T00:12:35Z
last_indexed	2025-11-26T00:12:35Z
_version_	1850596269608665088
fulltext	NEUROPHYSIOLOGY / НЕЙРОФИЗИОЛОГИЯ.—2015.—T. 47, № 6 539 УДК 616.831-005 І. В. ГОЛОВЧЕНКО1, М. І. ГАЙДАЙ1 ПРОСТОРОВА ОРГАНІЗАЦІЯ КОРЕЛЯЦІЙНИХ ЗВ’ЯЗКІВ МІЖ АМПЛІТУДАМИ ОСНОВНИХ РИТМІВ ЕЕГ У ДІТЕЙ В НОРМІ ТА ПРИ ЦЕНТРАЛЬНИХ ПОРУШЕННЯХ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ Надійшла 15.03.14 Реєстрували поточну ЕЕГ у стані функціонального спокою в двох групах дітей восьми– 12 років обох статей – без будь-яких розладів рухової сфери та тих, що страждали на клінічно виражену форму дитячого церебрального паралічу (ДЦП) із помірними проявами симптомів (n = 100 та n = 78 відповідно). Визначали знак та інтенсивність кореляційних зв’язків між величинами середніх амплітуд коливань дельта-, тета-, альфа- та бета-ритмів у восьми локусах кори – лобових, тім’яних, скроневих та потиличних лівої та правої півкуль (28 пар відведень). Випадки слабкої, помірної та тісної кореляції амплітуд (модулі коефіцієнтів кореляції 0.30–0.49, 0.50–0.69 та 0.70–0.99 відповідно) зустрічались у дітей обох досліджених груп; при значеннях \|r\|, менших за 0.30, кореля- ційні зв’язки вважалися неістотними. Випадки значущої прямої (позитивної) та зворот- ної (негативної) кореляції, в тому числі досить тісної, між амплітудами ритмів ЕЕГ у двох просторово роздільних локусах кори виявлялись у дітей обох груп, але їх кількість була різною. У дітей із ДЦП такі випадки зустрічалися значно частіше, ніж у групі контролю. У хлопчиків і дівчаток першої зі згаданих груп сумарна кількість значущих (і прямих, і зворотних) кореляцій коливань чотирьох вказаних вище ритмів, нормована щодо кількості всіх можливих зв’язків (n = 28), варіювала в межах 14–50 %, лише в двох випадках перевищуючи 40 %. У дітей з ДЦП згаданий показник складав від 32 до 68 % і лише в двох випадках був меншим за 40 %. Патерни кореляцій амплітуд ЕЕГ-ритмів у дівчат обох досліджених груп помітно відрізнялися від таких у хлопчиків; у дівчат частіше зустрічалися випадки зворотних кореляцій. КЛЮЧОВІ СЛОВА: ЕЕГ-активність, порушення моторики, дитячий церебральний параліч, амплітуди ритмів ЕЕГ, кореляційні зв’язки, просторова організація. 1Херсонський державний університет, Херсон (Україна). Ел. пошта: dinamoyra@yandex.ua (І. В. Головченко). ВСТУП Ураження головного мозку на ранніх етапах онтогенезу, як правило, призводять до значних порушень процесів керування рухами. Такі роз- лади є виключно потужним негативним фактором, що створює несприятливі умови для повноцінного формування особистості дитини. Очевидно, що об’єктивний аналіз характеристик діяльності головного мозку в умовах наявності подібних патологій є необхідним для з’ясування механізмів останніх [1, 2]. Згідно зі статистичними даними, останні роки характеризуються помітним зростанням представленості рухових порушень у загальній структурі уражень нервової системи в дитячому віці. Наслідком цього є зниження рівня здоров’я та погіршення якості життя відповідних контингентів дітей [3, 4]. Група цент ра льних рухових порушень , зумовлених гострими або хронічними впливами низки негативних етіологічних факторів, які діють в антенатальному, перинатальному та/або ранньому постнатальному періодах розвитку та призводять до переважного порушення розвитку рухової сфери, кваліфікується як дитячий церебральний параліч (ДЦП) [5, 6]. Проявами даної патології є істотні утруднення здатності зберігати позу та розлади контролю довільних рухів. Етіологічні фактори, котрі призводять до розвитку ДЦП, та неврологічні механізми, відповідальні за подібні ураження, поки що залишаються значною мірою неідентифікованими. Як визнається, даний термін (ДЦП) не може включити в себе все різноманіття NEUROPHYSIOLOGY / НЕЙРОФИЗИОЛОГИЯ.—2015.—T. 47, № 6540 І. В. ГОЛОВЧЕНКО, М. І. ГАЙДАЙ патологічних порушень, що виникають при цьому захворюванні [7, 8]. Одним із важливих аспектів розвитку та проявів ДЦП, очевидно, є порушення узгодженості функціонування різних структурних підрозділів головного мозку, зокрема низки кортикальних механізмів. Розповсюдженим прийомом для встановлення відсутності або наявності функціональних зв’язків між різними зонами кори великих півкуль та для визначення інтенсивності подібних зв’язків є дослідження когерентності ритмів ЕЕГ у таких зонах. Дана характеристика (когерентність) визначає ступінь співпадіння частот ЕЕГ-коливань та їх фазової узгодженості в різних локусах кори. Іншою характеристикою узгодженості діяльнос- ті різних відділів кори може бути кореляція амплі- тудних характеристик коливань різних ритмів ЕЕГ у цих зонах. До теперішнього часу такий аспект діяльності кортикальних нейронних механізмів залишається вивченим у значно меншій мірі, ніж когерентність ЕЕГ-осциляцій у просторово розділених локусах кори. Беручи до уваги викладене вище, ми вважали за доцільне дослідити просторові патерни кореляційних зв ’язк ів м іж амплітудними характеристиками ритмів ЕЕГ, реєстрованих у різних зонах кори, у дітей із нормальним станом рухової діяльності та з порушеннями моторної активності, зумовленими захворюванням на ДЦП. МЕТОДИКА Дослідження було проведено на базі Херсонського державного університету та Херсонської міської клінічної лікарні ім. О. С. Лучанського. Були обстежені 178 дітей обох статей (вік від восьми до 12 років); з них було сформовано дві групи – контрольну, без порушень рухової активності, та групу з вираженими порушеннями згаданої активності, зумовленими спастичною формою ДЦП. У групу 78 дітей, хворих на ДЦП, входили 38 дів- чаток та 40 хлопчиків. Вони жили та навчалися в будинку-інтернаті для дітей-інвалідів (Цюрупинськ, Херсонська обл.). Згідно з медичними висновками, всі діти страждали на клінічно виражену форму ДЦП, але інтенсивність уражень була такою, що вони значною мірою зберігали здатність до самообслуговування в повсякденному житті. Когнітивні ураження в цих дітей якщо й були, то мінімальні. Результати сімейного аналізу вказували на відсутність неврологічних захворювань ( зо к р е ма , п о ру ш е н ь ру хо во ї а кт и в н о с т і центрального походження) серед більшості роди- чів обстежених дітей. У контрольну групу (100 здорових дітей ана лог ічного в іку, 50 хлопчик ів т а 50 дівчаток восьми–12 років) були включені учні багатопрофільної гімназії № 20 Херсона. Згідно з даними медичного обстеження, ці діти не мали істотних відхилень у стані здоров’я та будь-яких розладів рухової сфери. Реєстрацію поточної ЕЕГ у дітей проводили, використовуючи стандартну методику подібних досліджень; застосовували комп’ютеризований багатоканальний електроенцефалограф «Брейн- тест» (Україна). Частотна смуга трактів підсилення складала від часток герца до 40 Гц, константа часу дорівнювала 0.3 с. Це дозволяло реєструвати ха- рактеристики ЕЕГ у чотирьох частотних діапа- зонах (дельта, тета, альфа та бета; 0.2–3.8, 4.0– 7.8, 8.0–12.8 та 13.0–30 Гц відповідно). Частота дискретизації ЕЕГ-сигналів складала 50 с1. Відвідні електроди розміщували згідно з міжнародною системою 10–20 у восьми симетричних локусах – лобових (F), тім’яних (P), скроневих (T) та потиличних (O) зонах лівої (s) та правої (d) півкуль. Відведення були монополярними; референтним електродом слугували об’єднані вушні контакти. Міжелектродний опір був меншим за 5 кОм. Перед початком реєстрації ЕЕГ усі обстежені діти одержували докладну інструкцію, пов’язану з технікою до слідження . Підкре слювали - ся безпечність та безболісність процедури; це демонструвалося практично в перебігу пробних відведень. Під час обстеження досліджувані знаходились у звуконепроникній екранованій камері в зручному кріслі в положенні напівлежачи. Перед початком реєстрації ЕЕГ обстежуваній дитині надавали можливість протягом 3–5 хв пере- бувати в стані спокою, що забезпечувало адаптацію до умов експерименту та зменшувало можливі ефекти стресу. Реєстрація ЕЕГ проводилася в стані розслабленого неспання із заплющеними очима. ЕЕГ реєстрували протягом 3 хв; з отриманого запису в перебігу попереднього візуального аналізу виділяли безартефактні відрізки тривалістю 20 – 60 с для наступного апаратурного аналізу. Рівень освітлення в камері дозволяв експериментатору постійно стежити за дитиною під час відведення ЕЕГ. Відрізки реєстрацій, в межах яких відбувалися NEUROPHYSIOLOGY / НЕЙРОФИЗИОЛОГИЯ.—2015.—T. 47, № 6 541 ПРОСТОРОВА ОРГАНІЗАЦІЯ КОРЕЛЯЦІЙНИХ ЗВ’ЯЗКІВ МІЖ АМПЛІТУДАМИ блимання або рухи очей, а також мінімальні рухи кінцівок та тулуба, вилучалися з аналізу. З використанням програмного забезпечення електроенцефалографа вимірювали середні значення амплітуд ЕЕГ-коливань у межах зазначених вище чотирьох частотних компонентів (ритмів). У дітей двох обстежених груп визначали знак та інтенсивність кореляційних зв’язків між виміряними величинами амплітуд основних ритмів у різних локусах кори, розраховуючи значення коефіцієнтів кореляції (r). Значення модуля r (\|r\|) у межах 0.30–0.49, 0.50–0.69 та 0.70–0.99 розглядались як ознаки слабкої, помірної та тісної кореляції амплітуд коливань того або іншого ритму в двох відповідних локусах кори. При значеннях \|r\|, менших за 0.30, кореляційні зв’язки аналізованих параметрів вважалися неістотними. М а т е м а т и ч н і о п е р а ц і ї п р о в о д и л и з використанням програмних пакетів «Microsoft Exel 2003» та «Statistica 6.0» [9]. У межах двох досліджених груп розраховували середні значення r та похибки середнього. Для міжгрупового порівняння числових показників контрольної та основної груп використовували непараметричний двовибірковий критерій Вілкоксона. РЕЗУЛЬТАТИ Значення коефіцієнтів кореляції амплітуд ритмів ЕЕГ (r) розраховували для відведень від чотирьох пар аналогічних локусів правої та лівої півкуль (міжпівкульні симетричні зв’язки Fs–Fd, Ts–Td, Ps–Pd та Os–Od); крім того, визначали величини r для 12 міжпівкульних асиметричних пар відведень та 12 внутрішньопівкульних пар. Таким чином, згадані значення r для амплітуд чотирьох вказаних вище частотних компонентів ЕЕГ розраховували для 28 пар локусів (табл. 1–4). Отримані результати свідчили про те, що просторова організація кореляційних зв’язків між амплітудами ритмів ЕЕГ у різних локусах кори у дітей з нормальним станом рухової сфери та з центральними розладами рухової активності, зумовленими ДЦП, відчутно розрізнялася. Крім того, такі кореляційні зв’язки в обох обстежених групах дітей демонстрували помітну гендерну специфіку. Дельта-ритм. У хлопчиків групи контролю амплітуди коливань дельта-діапазону позитивно корелювали між собою (r ≥ 0.30) в усіх чотирьох парах симетричних відведень від лівої та правої півкуль. Що ж до інших пар відведень, то істотні позитивні кореляції спостерігалися значно рідше – в одному випадку серед міжпівкульних асиметричних пар і ще в одному серед вну- трішньопівкульних пар. Натомість у хлопчиків групи контролю значно частіше спостерігалися випадки негативних кореляцій амплітуд – три серед асиметричних міжпівкульних пар і п’ять серед внутрішньопівкульних. Слід, проте, зазначити, що ці негативні кореляції були звичайно не дуже інтенсивними – значення \|r\| лише в двох випадках перевищували 0.6 (табл. 1; рис. 1). У дівчат же контрольної групи просторовий патерн кореляцій амплітуд коливань дельта- частоти був зовсім іншим. Серед міжпівкульних симетричних пар істотна позитивна кореляція відмічалася лише в двох випадках (Ps–Pd та Os– Od). Ще два випадки позитивної кореляції спо- стерігалися серед внутрішньопівкульних пар. Серед міжпівкульних асиметричних пар значення коефіцієнта кореляції в жодному випадку не досягали 0.3, тобто зв’язки вважалися надто слабкими. Слід ще зазначити наявність однієї істотної негативної кореляції в міжпівкульній парі Ts–Td. Отже, у групі контролю значущі кореляції амплітуд дельта-коливань у хлопчиків у шести випадках були позитивними, а у восьми – негатив- ними. Таким чином, загальна кількість випадків наявності істотних кореляцій складала 14 із 28 можливих, тобто 50.0 %. У дівчаток же позитив- ні кореляції спостерігались у чотирьох випадках, а значуща зворотна кореляція (при тому досить слабка) – в одному. Іншими словами, частка більш-менш істотних кореляцій амплітуди дельта- коливань відмічалася лише в п’яти парах відведень (17.9 %; табл. 1; рис. 2). Характер кореляційних зв’язків між амплітудами дельта-активності в різних локусах кори у дітей основної групи був істотно іншим. У хлопчиків, хворих на ДЦП, спостерігалися 15 випадків позитивних кореляцій із r ≥ 0.3: три – в міжпівкульних симетричних парах локусів, шість – у міжпівкульних асиметричних і шість – у внутрішньопівкульних парах. Більшість значень r у таких зв’язках не перевищували 0.6, але в міжпівкульній симетричній парі Ps– Pd r складав 0.97. Випадки негативної кореляції у хлопчиків основної групи були відсутніми (табл. 1; рис. 1). У дівчаток же цієї групи пози- NEUROPHYSIOLOGY / НЕЙРОФИЗИОЛОГИЯ.—2015.—T. 47, № 6542 І. В. ГОЛОВЧЕНКО, М. І. ГАЙДАЙ Т а б л и ц я 1. Значення коефіцієнтів кореляції між амплітудами коливань дельта-ритму, відведених від різних локусів кори, у дітей двох досліджених груп Пари відведень Контрольна група Основна група (дитячий церебральний параліч) хлопчики дівчатка хлопчики дівчатка Міжпівкульні симетричні зв’язки Fs – Fd 0.62 ± 0.04 0.20 ± 0.03 0.63 ± 0.04 0.76 ± 0.03 Тs – Тd 0.83 ± 0.04 –0.31 ± 0.02 0.28 ± 0.03 0.70 ± 0.03 Рs – Рd 0.32 ± 0.02 0.64 ± 0.03 0.97 ± 0.02 0.35 ± 0.05 Оs – Оd 0.76 ± 0.03 0.81 ± 0.03 0.36 ± 0.03 – 0.51 ± 0.04 Міжпівкульні асиметричні зв’язки Fs – Тd –0.17 ± 0.02 –0.17 ± 0.03 0.10 ± 0.02 0.81 ± 0.04 Fs – Рd 0.24 ± 0.03 0.11 ± 0.02 0.14 ± 0.03 –0.69 ± 0.03 Fs – Оd 0.19 ± 0.03 –0.13 ± 0.02 0.27 ± 0.03 –0.66 ± 0.04 Fd – Тs –0.16 ± 0.02 0.25 ± 0.01 0.35 ± 0.03 0.72 ± 0.04 Fd – Рs –0.28 ± 0.02 0.27 ± 0.02 0.60 ± 0.02 0.31 ± 0.03 Fd – Os 0.18 ± 0.04 –0.13 ± 0.03 0.35 ± 0.02 –0.36 ± 0.02 Ts – Pd –0.17 ± 0.03 –0.12 ± 0.02 0.54 ± 0.05 0.19 ± 0.05 Ts – Od –0.14 ± 0.03 –0.10 ± 0.03 0.19 ± 0.02 –0.24 ± 0.03 Td – Ps 0.37 ± 0.03 –0.16 ± 0.02 –0.13 ± 0.05 –0.18 ± 0.02 Тd – Оs –0.42 ± 0.02 0.20 ± 0.03 –0.14 ± 0.02 –0.32 ± 0.03 Рs – Оd –0.67 ± 0.04 –0.13 ± 0.03 0.43 ± 0.03 0.67 ± 0.05 Рd – Оs –0.34 ± 0.02 0.12 ± 0.03 0.52 ± 0.02 –0.21 ± 0.05 Внутрішньопівкульні зв’язки Fs –Тs –0.21 ± 0.04 0.42 ± 0.05 0.10 ± 0.05 0.11 ± 0.04 Fs – Рs –0.36 ± 0.02 0.40 ± 0.02 0.14 ± 0.02 0.79 ± 0.03 Fs – Оs 0.16 ± 0.02 –0.14 ± 0.02 0.15 ± 0.03 –0.80 ± 0.04 Fd – Td 0.10 ± 0.04 –0.12 ± 0.05 0.11 ± 0.04 0.26 ± 0.04 Fd – Рd –0.29 ± 0.03 0.10 ± 0.03 0.59 ± 0.02 –0.29 ± 0.03 Fd – Оd 0.12 ± 0.03 –0.12 ± 0.02 0.39 ± 0.03 0.16 ± 0.03 Ts – Ps 0.44 ± 0.04 0.12 ± 0.02 0.55 ± 0.05 –0.37 ± 0.05 Ts – Os –0.40 ± 0.05 –0.12 ± 0.04 0.34 ± 0.02 0.15 ± 0.04 Td – Pd –0.11 ± 0.04 –0.20 ± 0.02 –0.14 ± 0.04 0.51 ± 0.02 Td – Od –0.42 ± 0.02 0.21 ± 0.04 0.27 ± 0.02 0.39 ± 0.04 Рs – Оs –0.62 ± 0.05 –0.13 ± 0.02 0.43 ± 0.02 –0.65 ± 0.05 Рd – Оd –0.45 ± 0.03 0.11 ± 0.02 0.33 ± 0.03 0.74 ± 0.05 П р и м і т к и. F, T, P і O – лобні, скроневі, тім’яні та потиличні відведення лівої (s) та правої (d) півкуль відповідно; наведені середні значення r ± похибка середнього в межах груп; виділені випадки істотних кореляцій ( \|r\| ≥ 0.30): позитивних – сірим фоном, негативних – напівжирним шрифтом. тивні кореляції амплітуд дельта-осциляцій спо- стерігалися в 11 випадках, а негативні – у вось- ми, причому \|r\| і в тих, і в інших зв’язках могли досягати 0.8. Отже, частка істотних кореляцій амплітуд дельта-активності серед усіх можливих проаналізованих зв’язків у ДЦП-групі у хлопчиків складала 53.6, а у дівчаток – 67.9 % (табл. 1; рис. 1; 2). Тета-ритм. Амплітуди коливань тета-діапазону у хлопчиків контрольної групи демонстрували істотні позитивні кореляції в 11 випадках (два – серед міжпівкульних симетричних пар, чотири – у міжпівкульних асиметричних та п’ять – у внутрішньопівкульних парах). У двох міжпівкуль- них асиметричних парах кореляції були зворотними. У дівчаток контрольної групи позитивні кореляції амплітуд тета-осциляцій відмічалися значно рідше (у трьох міжпівкульних асиметричних парах), а негативні – частіше, у п’яти випадках (в одній міжпівкульній симетричній, одній міжпівкульній NEUROPHYSIOLOGY / НЕЙРОФИЗИОЛОГИЯ.—2015.—T. 47, № 6 543 ПРОСТОРОВА ОРГАНІЗАЦІЯ КОРЕЛЯЦІЙНИХ ЗВ’ЯЗКІВ МІЖ АМПЛІТУДАМИ асиметричній і трьох внутрішньопівкульних па- рах). Отже, сумарно випадки значущих кореляцій амплітуд тета-коливань у хлопчиків контрольної групи складали 46.4 % усіх можливих зв’язків, а у дівчаток – 28.6 % (табл. 2; рис. 1; 2). У хлопчиків, хворих на ДЦП, амплітуди тета- коливань демонстрували істотні позитивні кореляції в 11 випадках. Більшість таких кореляцій були слабкими, але зустрічалися й тісніші залежності (у парах Os–Od, Os–Pd та Pd–Od значення r складали 0.73, 0.89 та 0.79 відповідно). Зворотна досить слабка кореляція в даній підгрупі спостерігалася в одному випадку. У дівчаток же з ДЦП випадків вірогідної кореляції амплітуд тета- осциляцій було ще більше – 15. Такі залежності відмічалися в шести міжпівкульних симетричних, у семи міжпівкульних асиметричних та в п’яти внутрішньопівкульних парах відведень. При цьому значення r могли бути дуже великими, досягаючи 0.96–0.98 (у парах Ps–Pd та Ps–Od). У дівчаток, що страждали на ДЦП, випадків зворотних кореляцій амплітуд тета-коливань не спостерігалося. Таким Т а б л и ц я 2. Значення коефіцієнтів кореляції між амплітудами коливань тета-ритму, відведених від різних локусів кори, у дітей двох досліджених груп Пари відведень Контрольна група Основна група (дитячий церебральний параліч) хлопчики дівчатка хлопчики дівчатка Міжпівкульні симетричні зв’язки Fs – Fd 0.21 ± 0.02 –0.42 ± 0.02 0.38 ± 0.03 0.78 ± 0.04 Тs – Тd 0.45 ± 0.03 0.11 ± 0.02 0.27 ± 0.02 0.90 ± 0.03 Рs – Рd 0.71 ± 0.03 0.19 ± 0.02 0.61 ± 0.03 0.96 ± 0.05 Оs – Оd 0.28 ± 0.04 –0.26 ± 0.03 0.73 ± 0.02 0.76 ± 0.06 Міжпівкульні асиметричні зв’язки Fs – Тd –0.13 ± 0.02 –0.13 ± 0.01 0.15 ± 0.04 0.54 ± 0.07 Fs – Рd 0.36 ± 0.03 0.31 ± 0.04 –0.31 ± 0.02 0.27 ± 0.02 Fs – Оd 0.35 ± 0.04 –0.34 ± 0.06 –0.26 ± 0.03 0.27 ± 0.06 Fd – Тs –0.17 ± 0.03 0.13 ± 0.04 0.14 ± 0.06 0.37 ± 0.04 Fd – Рs 0.21 ± 0.04 0.12 ± 0.06 0.13 ± 0.02 0.33 ± 0.03 Fd – Os 0.11 ± 0.02 0.17 ± 0.03 –0.11 ± 0.04 0.51 ± 0.02 Ts – Pd –0.27 ± 0.06 0.12 ± 0.04 0.31 ± 0.03 0.17 ± 0.06 Ts – Od –0.32 ± 0.04 –0.11 ± 0.02 –0.11 ± 0.04 0.12 ± 0.04 Td – Ps 0.33 ± 0.03 0.13 ± 0.03 0.30 ± 0.01 0.26 ± 0.06 Тd – Оs –0.52 ± 0.03 –0.11 ± 0.02 0.19 ± 0.02 0.27 ± 0.03 Рs – Оd 0.44 ± 0.04 0.87 ± 0.03 0.32 ± 0.03 0.98 ± 0.03 Рd – Оs 0.27 ± 0.04 0.64 ± 0.02 0.89 ± 0.04 0.72 ± 0.02 Внутрішньопівкульні зв’язки Fs –Тs –0.14 ± 0.04 –0.30 ± 0.03 –0.16 ± 0.02 0.26 ± 0.04 Fs – Рs 0.28 ± 0.03 –0.39 ± 0.02 0.13 ± 0.03 0.37 ± 0.05 Fs – Оs 0.33 ± 0.04 0.15 ± 0.01 –0.14 ± 0.04 0.25 ± 0.04 Fd – Td 0.16 ± 0.02 0.11 ± 0.01 –0.13 ± 0.03 0.41 ± 0.03 Fd – Рd 0.36 ± 0.03 –0.34 ± 0.03 –0.11 ± 0.04 0.12 ± 0.02 Fd – Оd 0.55 ± 0.03 –0.16 ± 0.03 0.13 ± 0.03 0.18 ± 0.03 Ts – Ps –0.20 ± 0.06 –0.11 ± 0.03 0.69 ± 0.02 0.17 ± 0.03 Ts – Os –0.18 ± 0.03 0.10 ± 0.04 –0.16 ± 0.03 0.41 ± 0.06 Td – Pd 0.32 ± 0.02 –0.11 ± 0.02 0.16 ± 0.06 0.27 ± 0.04 Td – Od 0.23 ± 0.04 0.11 ± 0.04 0.17 ± 0.04 0.21 ± 0.03 Рs – Оs 0.17 ± 0.03 0.11 ± 0.06 0.46 ± 0.04 0.80 ± 0.02 Рd – Оd 0.71 ± 0.02 0.14 ± 0.04 0.79 ± 0.04 0.89 ± 0.03 П р и м і т к а. Позначення аналогічні таким на табл. 1. NEUROPHYSIOLOGY / НЕЙРОФИЗИОЛОГИЯ.—2015.—T. 47, № 6544 І. В. ГОЛОВЧЕНКО, М. І. ГАЙДАЙ чином, сумарна кількість значущих кореляцій амплітуд активності даного діапазону в хлопчиків, хворих на ДЦП, складала 39.3, а у дівчаток – 53.6 % (табл. 2; рис. 1; 2). Альфа-ритм. Патерни просторових розподілів кореляцій амплітуд відносно високочастотних коливань ЕЕГ (тих, що належали до альфа- та бета-ритмів) демонстрували значні відмінності від патернів аналогічних зв’язків для низькочастотних компонентів ЕЕГ (дельта та тета). Такі кореляції коливань альфа-діапазону в усіх чотирьох симетричних міжпівкульних парах були вірогідни- ми і досить тісними й у хлопчиків контрольної групи, й у хлопчиків із д іагнозом ДЦП (значення r для пар Ps–Pd і Os–Od досягали 0.82–0.92). У здорових хлопчиків відмічалися ще два випадки позитивних кореляцій у міжпівкульних асиметричних парах та чотири – у внутрішньопівкульних парах. Серед міжпівкульних асиметричних пар вірогідна, хоча й слабка, зворотнв кореляція спостерігалась у здорових хлопчиків в одному випадку. У хлопчиків із ДЦП, окрім вже згаданих досить тісних кореляцій у міжпівкульних симетричних парах, ще чотири випадки позитивних кореляцій виявлялись у міжпівкульних асиметричних парах і також чоти- ри – у внутрішньопівкульних. Слід відзначити, що подібні кореляції були більш типовими для пар відведень, в які входили потиличні локуси. Значення r у таких зв’язках також могли бути досить великими (до 0.81–0.88). Негативних кореляцій амплітуд альфа-коливань у хлопчиків із ДЦП не спостерігалося (табл. 3; рис. 1). На відміну від цього, у дівчат обох груп досить часто спостерігалися випадки негативних кореляцій амплітуд альфа-коливань. У контрольній групі такі випадки складали шість, а в дівчат із ДЦП – 11 із 28 можливих зв’язків. При цьому у здорових дівчаток контрольної групи позитивні вірогідні кореляції відмічалися лише в двох випадках, а у дівчаток із ДЦП – у шести (табл. 3; рис. 2). Отже, загальні частки істотних кореляцій амплітуд альфа- активності у хлопчиків і дівчаток контрольної групи складали 39.3 та 28.6 %, а в хлопчиків і дів- чаток із діагнозом ДЦП – 42.9 та 60.1 % відповідно (табл. 3; рис. 1; 2). Бета-ритм. Серед хлопчиків контрольної групи спостерігалися всього чотири випадки прямих кореляцій амплітуд коливань бета- діапазону, і вс і вони сто сувалися т ільки міжпівкульних симетричних пар. У всіх інших парах відведень (і міжпівкульних асиметричних, і внутрішньопівкульних) жодних кореляцій амплітуд бета-осциляцій з \|r\| ≥ 0.30 у здорових хлопчиків не виявлялось. У дівчаток контроль- ної групи позитивні кореляції амплітуд бета-хвиль відмічались у двох міжпівкульних симетричних і одній міжпівкульній асиметричній парах. Дівчаток контрольної групи відрізняла від хлопчиків наявність трьох випадків негативних кореляцій (табл. 4; рис. 1; 2). У групі дітей із ДЦП картина розподілу кореляцій щодо бета-активності була іс- тотно іншою. У хлопчиків із діагнозом ДЦП амп- літуди бета-активності демонстрували істотну позитивну кореляцію в усіх чотирьох симетричних міжпівкульних парах відведень. До цього додавалися ще один випадок позитивної кореляції в міжпівкульній асиметричній парі (Pd–Os) і три випадки – у внутрішньопівкульних парах. В од- ній міжпівкульній асиметричній парі відмічала- ся значуща зворотна кореляція. У дівчаток із ДЦП амплітуди бета-активності були пов’язані прямими (позитивними) кореляціями (як у здорових, так і у хворих хлопчиків) у всіх чотирьох міжпівкульних симетричних парах, і всі ці зв’язки були досить інтенсивними (r до 0.87–0.89). Крім того, позитивні кореляції були наявними в чотирьох міжпівкульних асиметричних і двох внутрішньопівкульних парах відведень, причому з досить високими значеннями r – до 0.81–0.87. Проте в підгрупі дівчаток із ДЦП часто зустрічались і випадки значущих зворотних кореляцій амплітуд коливань бета-ритму. Таких негативних зв’язків було дев’ять: чотири – у міжпівкульних асиметричних парах і п’ять – у внутрішньопівкульних. Отже, сумарні частки істотних кореляцій амплітуд коливань бета-ритму у здорових хлопчиків і дівчаток складали 14.6 та 21.4, а у хлопчиків і дівчаток із ДЦП – 32.1 та 67.9 % усіх можливих зв’язків відповідно (табл. 4; рис. 1; 2). ОБГОВОРЕННЯ Рухи людини є складними фізіологічними актами, керування якими вимагає участі багатьох функціо- нальних систем мозку. В найбільш загальному аспекті лобові ділянки неокортексу підтримують і регулюють загальний тонус мозкової кори, забезпечують формування моторного завдання, збе- реження та виконання програми певного рухового феномену і контроль його реалізації. Моторна NEUROPHYSIOLOGY / НЕЙРОФИЗИОЛОГИЯ.—2015.—T. 47, № 6 545 ПРОСТОРОВА ОРГАНІЗАЦІЯ КОРЕЛЯЦІЙНИХ ЗВ’ЯЗКІВ МІЖ АМПЛІТУДАМИ ділянка кори значною мірою відповідальна за безпосереднє керування довільними рухами. Потилично-тім’яні ділянки кори є важливими структурами, причетними до забезпечення просторової організації руху. Субкортикальні моторні структури головного мозку, що мають двобічні зв’язки з різними ділянками кори, насамперед із премоторними зонами, реалізують модулюючі (зокрема, гальмівні) впливи на кортикальні нейронні мережі та самі знаходяться під низхідним кортикофугальним контролем. Низка субкортикальних структур значною мірою відповідальна за керування стереотипними руховими феноменами. Обов’язковою умовою для адекватного виконання довільного руху є збереження адекватної аферентації, яка надходить від пропріоцептивного рецепторного апарату та забезпечує чітку адресацію еферентних моторних команд [10–12]. Результати розладів рухової активно сті центрального генезу, зокрема пов’язаних із захворюванням на ДЦП, досліджувалися в біомеханічному [13] та нейропсихологічному [14] аспектах; вивчалися морфологічні [15] та біохі- Т а б л и ц я 3. Значення коефіцієнтів кореляції між амплітудами коливань альфа-ритму, відведених від різних локусів кори, у дітей двох досліджених груп Пари відведень Контрольна група Основна група (дитячий церебральний параліч) хлопчики дівчатка хлопчики Дівчатка Міжпівкульні симетричні зв’язки Fs – Fd 0.46 ± 0.02 –0.40 ± 0.03 0.77 ± 0.03 –0.48 ± 0.02 Тs – Тd 0.56 ± 0.05 –0.51 ± 0.03 0.59 ± 0.05 0.20 ± 0.05 Рs – Рd 0.87 ± 0.03 0.24 ± 0.04 0.86 ± 0.04 –0.34 ± 0.03 Оs – Оd 0.82 ± 0.03 0.78 ± 0.02 0.92 ± 0.05 0.54 ± 0.03 Міжпівкульні асиметричні зв’язки Fs – Тd 0.16 ± 0.04 0.20 ± 0.02 0.18 ± 0.02 0.16 ± 0.04 Fs – Рd 0.26 ± 0.03 0.21 ± 0.03 0.13 ± 0.04 0.10 ± 0.05 Fs – Оd 0.14 ± 0.03 0,12 ± 0,02 0.21 ± 0.05 –0.36 ± 0.03 Fd – Тs –0.17 ± 0.04 0.15 ± 0.04 –0.23 ± 0.02 –0.45 ± 0.03 Fd – Рs 0.12 ± 0.03 0.23 ± 0.02 0.11 ± 0.05 –0.11 ± 0.04 Fd – Os –0.32 ± 0.02 –0.11 ± 0.03 0.10 ± 0.03 –0.13 ± 0.02 Ts – Pd 0.13 ± 0.03 –0.24 ± 0.05 –0.27 ± 0.02 –0.19 ± 0.02 Ts – Od 0.47 ± 0.02 0.11 ± 0.02 –0.21 ± 0.03 0.51 ± 0.03 Td – Ps 0.27 ± 0.04 –0.12 ± 0.04 0.36 ± 0.02 –0.69 ± 0.03 Тd – Оs 0.12 ± 0.04 –0.13 ± 0.05 0.61 ± 0.05 –0.22 ± 0.05 Рs – Оd 0.66 ± 0.03 –0.10 ± 0.02 0.65 ± 0.05 0.80 ± 0.03 Рd – Оs 0.27 ± 0.02 –0.11 ± 0.04 0.89 ± 0.05 –0.43 ± 0.05 Внутрішньопівкульні зв’язки Fs –Тs –0.19 ± 0.05 0.25 ± 0.02 –0.21 ± 0.04 0.24 ± 0.03 Fs – Рs 0.33 ± 0.03 –0.66 ± 0.03 –0.14 ± 0.05 –0.42 ± 0.03 Fs – Оs –0.21 ± 0.03 0.11 ± 0.02 0.21 ± 0.02 –0.43 ± 0.04 Fd – Td 0.16 ± 0.04 –0.38 ± 0.05 –0.17 ± 0.03 0.27 ± 0.03 Fd – Рd 0.14 ± 0.05 –0.66 ± 0.03 0.12 ± 0.03 0.63 ± 0.03 Fd – Оd –0.15 ± 0.04 –0.11 ± 0.04 0.24 ± 0.03 –0.59 ± 0.03 Ts – Ps –0.11 ± 0.02 –0.38 ± 0.04 0.13 ± 0.02 0.13 ± 0.04 Ts – Os 0.59 ± 0.02 –0.10 ± 0.05 –0.11 ± 0.03 0.25 ± 0.02 Td – Pd 0.35 ± 0.05 0.49 ± 0.02 0.43 ± 0.03 0.32 ± 0.03 Td – Od 0.28 ± 0.04 –0.12 ± 0.03 0.56 ± 0.03 –0.36 ± 0.04 Рs – Оs 0.29 ± 0.02 0.10 ± 0.05 0.81 ± 0.03 0.47 ± 0.02 Рd – Оd 0.71 ± 0.03 0.11 ± 0.03 0.88 ± 0.03 –0.52 ± 0.02 П р и м і т к а. Позначення аналогічні таким на табл. 1. NEUROPHYSIOLOGY / НЕЙРОФИЗИОЛОГИЯ.—2015.—T. 47, № 6546 І. В. ГОЛОВЧЕНКО, М. І. ГАЙДАЙ Т а б л и ц я 4. Значення коефіцієнтів кореляції між амплітудами коливань бета-ритму, відведених від різних локусів кори, у дітей двох досліджених груп Пари відведень Контрольна група Основна група (дитячий церебральний параліч) хлопчики дівчатка хлопчики дівчатка Міжпівкульні асиметричні зв’язки Fs – Fd 0.65 ± 0.03 0.15 ± 0.02 0.53 ± 0.04 0.87 ± 0.04 Тs – Тd 0.83 ± 0.02 0.32 ± 0.04 0.31 ± 0.04 0.89 ± 0.04 Рs – Рd 0.73 ± 0.02 0.28 ± 0.03 0.81 ± 0.03 0.72 ± 0.05 Оs – Оd 0.82 ± 0.05 0.67 ± 0.03 0.61 ± 0.03 0.68 ± 0.03 Міжпівкульні асиметричні зв’язки Fs – Тd 0.11 ± 0.02 –0.13 ± 0.03 0.28 ± 0.04 –0.29 ± 0.02 Fs – Рd 0.14 ± 0.05 –0.13 ± 0.03 0.19 ± 0.02 –0.38 ± 0.04 Fs – Оd 0.19 ± 0.04 0.11 ± 0.04 0.17 ± 0.04 –0.53 ± 0.03 Fd – Тs 0.13 ± 0.05 –0.18 ± 0.02 0.16 ± 0.03 –0.25 ± 0.02 Fd – Рs 0.12 ± 0.03 –0.24 ± 0.04 0.18 ± 0.05 –0.52 ± 0.03 Fd – Os 0.12 ± 0.02 0.47 ± 0.02 0.19 ± 0.04 –0.80 ± 0.02 Ts – Pd –0.21 ± 0.02 –0.71 ± 0.02 –0.24 ± 0.03 –0.17 ± 0.03 Ts – Od 0.17 ± 0.04 0.26 ± 0.04 –0.39 ± 0.02 0.37 ± 0.04 Td – Ps –0.16 ± 0.05 0.26 ± 0.03 –0.26 ± 0.04 0.40 ± 0.03 Тd – Оs –0.17 ± 0.03 –0.12 ± 0.04 0.22 ± 0.05 0.29 ± 0.04 Рs – Оd –0.12 ± 0.05 –0.14 ± 0.05 0.16 ± 0.04 0.75 ± 0.02 Рd – Оs 0.15 ± 0.04 0.27 ± 0.02 0.76 ± 0.03 0.81 ± 0.05 Внутрішньопівкульні зв’язки Fs –Тs 0.10 ± 0.02 0.13 ± 0.03 –0.26 ± 0.03 –0.30 ± 0.05 Fs – Рs –0.13 ± 0.04 –0.27 ± 0.03 –0.21 ± 0.02 –0.40 ± 0.02 Fs – Оs 0.14 ± 0.04 –0.11 ± 0.04 0.16 ± 0.04 –0.71 ± 0.03 Fd – Td 0.11 ± 0.02 –0.17 ± 0.05 0.24 ± 0.02 –0.18 ± 0.04 Fd – Рd 0.19 ± 0.04 0.14 ± 0.04 0.35 ± 0.04 –0.39 ± 0.05 Fd – Оd 0.21 ± 0.05 0.11 ± 0.03 0.22 ± 0.03 –0.71 ± 0.03 Ts – Ps –0.14 ± 0.04 0.14 ± 0.02 –0.18 ± 0.03 0.44 ± 0.02 Ts – Os –0.19 ± 0.05 –0.20 ± 0.04 –0.22 ± 0.04 0.26 ± 0.05 Td – Pd –0.23 ± 0.03 –0.43 ± 0.02 –0.17 ± 0.05 0.14 ± 0.04 Td – Od –0.17 ± 0.05 0.17 ± 0.04 –0.13 ± 0.04 0.22 ± 0.03 Рs – Оs 0.10 ± 0.03 0.13 ± 0.05 0.31 ± 0.02 0.87 ± 0.03 Рd – Оd 0.15 ± 0.04 –0.36 ± 0.02 0.58 ± 0.03 0.26 ± 0.03 П р и м і т к а. Позначення аналогічні таким на табл. 1. мічні [16] зрушення, пов’язані з такими захворю- ваннями. Вважають, що найважливішу роль у ме- ханізмах розвитку ДЦП відіграють дисфункції неспецифічних церебральних структур, котрі ін- тегрують складні регуляторні та адаптаційно-ком- пенсаторні процеси в організмі [17–20]. Істотне зниження рівня рухової активності, яким супро- воджується ДЦП, призводить до обмеження при- пливу пропріоцептивної аферентації до головного мозку, і це відіграє важливу негативну роль у розвитку останнього на ранніх етапах онтогенезу [21, 22]. Дослідження електричної активності го- ловного мозку в осіб із центральними порушення- ми рухової діяльності дозволили виявити дезорга- нізацію основного ритму ЕЕГ (альфа-активності) та переважання патологічних повільних осциля- цій [23]. Загальне зниження електричного тону- су кори виявлялось як осередковий або дифузний надлишок повільних ЕЕГ-осциляцій [24]. У той же час ЕЕГ-реакції на пред’явлення незначних сенсорних стимулів могли бути анормально посиленими. Повідомлялося про згладженість зональних відмінностей та регіональних асиметрій ЕЕГ-активності у пацієнтів із ДЦП. Зверталась NEUROPHYSIOLOGY / НЕЙРОФИЗИОЛОГИЯ.—2015.—T. 47, № 6 547 ПРОСТОРОВА ОРГАНІЗАЦІЯ КОРЕЛЯЦІЙНИХ ЗВ’ЯЗКІВ МІЖ АМПЛІТУДАМИ Мальчик контр. Мальчик ДЦП. Прям. Прям. дельта тета альфа бета Обр.. Обр.. Р и с. 1. Просторовий розподіл істотних кореляційних зв’язків між амплітудами коливань ритмів ЕЕГ, відведених від різних локусів кори хлопчиків двох досліджених груп – контрольної (А) та групи із дитячим церебральним паралічем (Б). Випадки прямих (позитивних) та зворотних (негативних) кореляцій (1 і 2 відповідно) з \|r\| 0.30–0.49 показані переривчастими лініями, з \|r\| 0.50–0.69 – тонкими суцільними, з \|r\| 0.70–0.99 – товстими суцільними. F, T, P і O – лобні, скроневі, тім’яні та потиличні відведення лівої (s) та правої (d) півкуль відповідно. NEUROPHYSIOLOGY / НЕЙРОФИЗИОЛОГИЯ.—2015.—T. 47, № 6548 І. В. ГОЛОВЧЕНКО, М. І. ГАЙДАЙ Девочки контр. Дквочки ДЦП. Прям. Прям. дельта тета альфа бета Обр.. Обр.. Р и с. 2. Просторовий розподіл істотних кореляційних зв’язків між амплітудами коливань ритмів ЕЕГ, відведених від різних локусів кори дівчат двох досліджених груп – контрольної (А) та групи із дитячим церебральним паралічем (Б). Позначення ті ж самі, що на рис. 1. NEUROPHYSIOLOGY / НЕЙРОФИЗИОЛОГИЯ.—2015.—T. 47, № 6 549 ПРОСТОРОВА ОРГАНІЗАЦІЯ КОРЕЛЯЦІЙНИХ ЗВ’ЯЗКІВ МІЖ АМПЛІТУДАМИ увага на відсутність «зрілих» форм кортикального електрогенезу у таких пацієнтів [18, 19]. При цьо- му слід визнати, що в зазначених роботах патерни ЕЕГ переважно піддавалися лише візуальному аналізу, орієнтованому на виявлення очевидних патологічних/анормальних комплексів та зональних відмінностей. Кількість робіт, в яких ставилося б завдання охарактеризувати функціональні зв’язки між різними регіонами кори в умовах вказаних вище патологій, поки що залишається обмеженою [25]. Як вже зазначалось, основним підходом для ви- значення згаданих вище зв’язків є аналіз коге- рентності ЕЕГ-коливань тих або інших ритмів у різних локусах кори. Як корелят наявності таких зв’язків та інтегрованості відповідних локусів у єдину функціональну систему розглядається сту- пінь співпадіння частоти та фазових характерис- тик ЕЕГ-осциляцій у таких локусах. При цьому в когерентному аналізі фактично не беруться до уваги амплітудні характеристики спостережуваних ЕЕГ- коливань. У нашій же роботі ми якраз намагалися звернути особливу увагу саме на кореляційні зв’язки амплітудних характеристик ЕЕГ-хвиль тих або інших ритмів у різних регіонах неокортексу. Подібний аналіз при дослідженні ЕЕГ-активності взагалі застосовувався значно рідше, ніж аналіз когерентності. Це є цілком зрозумілим, оскільки функціональна інтерпретація наявності істотної кореляції – або позитивної (прямої), або негативної (зворотної) – між амплітудними характеристиками ЕЕГ-осциляцій у двох локусах кори зустрічається зі значно більшими труднощами, ніж інтерпретація випадків когерентності даних коливань. Наявність вірогідної позитивної (прямої) кореляції між амплітудами зразків ЕЕГ, відведених від двох локусів кори, означає, що при високій амплітуді коливань певного ритму в одному з цих локусів слід із значною вірогідністю чекати високої амплітуди відповідних коливань у другому локусі; якщо ж у першому локусі амплітуда є низькою, то існує тенденція до зниженої амплітуди й у другому локусі. У разі вірогідної негативної (зворотної) кореляції зазначені відносини між амплітудами є реципрокними (якщо в одному з локусів амплітуда є значною, то в другому вона має бути нижчою, і навпаки). Такі відношення між амплітудами ритмів ЕЕГ у просторово віддалених точках кори можуть бути зумовлені двома основними причинами. Ритмоутворюючі механізми згаданих зон кори можуть реалізовувати безпосередні модулуючі впливи один на одний або вони обидва можуть бути адресатами модулюючих впливів з боку якоїсь третьої структури – або кортикальної, або субкортикальної. Зрозуміло, що наше дослідження носило безумовно феноменологічний характер; ми встановлювали сам факт наявності або відсутності вірогідної кореляції амплітуд ЕЕГ- коливань, що відводилися від пари кортикальних локусів. Тому робити вибір між двома зазначеними вище механізмами корельованості досліджених амплітудних показників зараз, мабуть, передчасно. Тим не менш, результати нашої роботи переконливо свідчать про те, що випадки істотних кореляцій між амплітудами коливань різних ритмів ЕЕГ, спостережуваних у просторово віддалених точках неокортексу, є досить частими, причому такі кореляції можуть бути доволі тісними. Подібні кореляції спостерігалися й у групі контролю, сформованій із дітей без порушень моторної сфери, і в групі дітей із діагностованим ДЦП. Наші дані вказують на те, що просторовий розподіл таких кореляцій у пацієнтів із ДЦП досить істотно відрізняється від такого у дітей контрольної групи, причому як якісно (топографія таких зв’язків є значною мірою відмінною), так і кількісно. Відносна кількість спостережуваних істотних кореляцій обох знаків між амплітудами ЕЕГ- коливань усіх чотирьох аналізованих ритмів ЕЕГ (тобто частка таких випадків щодо кількості всіх аналізованих зв’язків – 28) у групі дітей із ДЦП була, як правило, помітно більшою, ніж у групі контролю. Даний показник для контрольної групи в цілому варіював приблизно в межах 14–50 %, але лиш в двох випадках із 16 (4 ритма ЕЕГ×2 гру- пи обстежених дітей×2 гендерні підгрупи) цей ін- декс перевищував 40 %. У групі ж дітей із ДЦП зазначений показник звичайно був помітно більшим і складав від 32 до 68 %, і лише в двох випадках він був меншим за 40 %. Іншими словами, у дітей із ДЦП амплітуди ЕЕГ-коливань усіх чотирьох аналі- зованих ритмів, що спостерігаються в просторово віддалених точках кори, пов’язані значно жорсткі- ше, ніж у дітей із нормальним станом моторної ді- яльності. Дещо несподіваним було виявлення досить значної гендерної специфіки просторового розподілу кореляційних зв’язків амплітуд ЕЕГ- ритмів у межах як контрольної, так і основної групи. По-перше, у дівчат обох груп помітно час- тіше, ніж у хлопчиків, зустрічалися випадки зво- ротних (негативних) кореляцій (за виключенням NEUROPHYSIOLOGY / НЕЙРОФИЗИОЛОГИЯ.—2015.—T. 47, № 6550 І. В. ГОЛОВЧЕНКО, М. І. ГАЙДАЙ коливань тета-діапазону). По-друге, у дівчаток із ДЦП взагалі кількість вірогідних кореляцій амплі- туд ЕЕГ-коливань була звичайно помітно вищою, ніж у хлопчиків з такою ж самою патологією, і це стосувалося всіх ритмів ЕЕГ (табл. 1–4). Можливо, дана обставина пов’язана з тим, що онтогенетичний розвиток у дівчаток дещо випереджає такий у хлопчиків. Найстарші дівчата обстежених груп наближалися до перехідного біологічного віку або навіть досягали його (з усіма фізіологічними, насамперед гормональними, змінами і т. ін.). Взагалі-то слід визнати, що встановлення якихось більш-менш певних закономірностей у патернах кореляційних зв’язків між амплітудами коливань ритмів ЕЕГ зустрічається зі значними труднощами. Аналізуючи просторовий розподіл наявності прямих і зворотних кореляцій у хлопчиків і дівчаток двох досліджених груп, ми можемо лише констатувати досить високу частоту істотних прямих (позитивних) зв’язків між симетричними локусами протилежних півкуль; мабуть, найбільш виражені такі зв’язки щодо осциляцій бета- ритму у хлопчиків контрольної групи. Впадає в око значна кількість тісних позитивних уні- латеральних і перехресних позитивних зв’язків між амплітудами тета-, альфа- та бета-осциля- цій у тім'яних і потиличних відведеннях, особли- во характерна для дітей із ДЦП. Можливо, слід іще звернути увагу на досить інтенсивні внутрішньопівкульні й перехресні зв’язки між фронтальними та скроневими локусами у дівчат із ДЦП. Що ж до зворотних кореляцій між амплітудами коливань різних ритмів, то зараз, очевидно, важко виділити якісь чіткі закономірності подібних зв’язків. Таким чином, інтерпретація кореляційних зв’язків між амплітудами основних ритмів ЕЕГ як у здорових дітей, так і у дітей, що страждають на ДЦП, зустрічається зі значними труднощами. Проте сам факт наявності подібних кореляцій свідчить про те, що даний напрямок електроенцефалографічних досліджень, очевидно, заслуговує на подальший розвиток дослідження. Автори глибоко вдячні проф. Д. А. Василенку за виключ- но цінні поради в перебігу аналізу отриманих результатів та написання данної статі. Роботу було виконано відповідно до положень Хельсинкської Декларації (1975, пізніші редакції 1996– 2013). У всіх дітей було отримано інформовану згоду на обстеження; у батьків дітей, лікарів та співробітників ін- тернату, що опікуються дітьми було отримано попередню письмову згоду. Автори даної роботи – І. В. Головченко та М. І. Гайдай – підтверджують відсутність будь-яких конфліктів у комерційних або фінансових відношеннях, відношеннях з організаціями або особами, які будь-яким чином могли бути пов’язані з дослідженням, а також у взаємовідношеннях співавторів статті. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 1. Ю. И. Кравцов, В. А. Бронников, Роль интегративных систем мозга в дизнейроонтогенезе детей с церебральными параличами, Перм. гос. мед. акад., Пермь (2006). 2. Р. Гранит, Основы регуляции движений, Мир, Москва (1973). 3. К. А. Семенова, Неврология детского возраста, под ред. Г. Г. Шанько, Е. С. Бондаренко, Минск (1990). 4. А. А. Скоромец, А. П. Скоромец, Т. А. Скоромец, Топическая диагностика заболеваний нервной системы, Политехника, СПб. (2007). 5. К. А. Семенова, Восстановительное лечение больных с резидуальной стадией детского церебрального паралича, Антидор, Москва (1999). 6. Л. М. Шипицына, И. И. Мамайчук, Психология детей с нарушениями функций опорно-двигательного аппарата, ВЛАДОС, Москва (2004). 7. Н. Н. Яхно, В. А. Парфенов, Общая неврология, МИА, Москва (2006). 8. В . И. Козявкин, Система интенсивной нейро- физиологической реабилитации больных с поражением нервной системы, МАЛТИ-М, Львов, Трускавец (1999). 9. А. В. Богомолов, Диагностика состояния человека: математические подходы, Медицина, Шико, Москва (2003). 10. Н. А. Бернштейн, Физиология движений и активность, Наука, Москва (1990). 11. А. С. Батуев, О. П. Таиров, Мозг и организация движений. Концептуальные модели, Наука, Ленинград (1978). 12. В. А. Карлов, Неврология, МИА, Москва (2002). 13. А. С. Витензон, Искусственная коррекция движений при патологической ходьбе, ООО Зеркало, Москва (1999). 14. В. А. Бронников, “Высшие психические функции у детей со спастическими формами церебральных параличей”, Журн. невролог. психиатр., № 10, 65-68 (2004). 15. А. А. Зимин, “Критерии оценки эффективности реаби- литации больных зрелого возраста с последствиями детского церебрального паралича”, ЛФК и массаж, № 8, 28-33 (2006). 16. И. Л. Брин, “Влияние малых доз L-ДОФА на синергическую тоническую реакцию у больных детским церебральным параличом”, Журн. невропатол. психиатр., 92, № 2, 86-88 (1992). 17. І. А. Колкер, Нейропатофізіологічні механізми зорових і слухових порушень у дітей зі спастичними формами дитячого церебрального паралічу, автореф. канд. мед. наук, Одеса (2005). 18. Т. Комшук, “Електрична активність мозку при гіперкінезах”, Наук. вісн. Волин. держ. ун-ту. Сер. Біол. науки, Вип. 4, 55-58 (1999). NEUROPHYSIOLOGY / НЕЙРОФИЗИОЛОГИЯ.—2015.—T. 47, № 6 551 ПРОСТОРОВА ОРГАНІЗАЦІЯ КОРЕЛЯЦІЙНИХ ЗВ’ЯЗКІВ МІЖ АМПЛІТУДАМИ 19. В. Е. Михайленко, Клинико-нейрофизиологическое обоснование применения физических факторов в реабилитации детей с ДЦП, Дис. канд. мед. наук, Ялта (2005). 20. Y. Numata, A. Onuma, and Y. Kobayashietal, “Brain mag- netic resonanse imaging and motor and intellectual functi- oning in 86 patients born at term with spastic diplegia,” Dev. Med. Child Neurol., 55, Iss. 2, 167-172 (2013). 21. И. В. Дамулин, “Спастичность после инсульта”, Рус. мед. журн., 13, № 7, 501-506 (2005). 22. С. А. Живолупов, И. Н. Самарцев, “Нейропластичность патофизиологические аспекты и возможности тера- певтической модуляции”, Журн. неврол. психиатр., 109, вып. 4, 78-85 (2009). 23. В. І. Козявкін, М. А. Бабадагли, Т. Ф. Потабенко, “Динаміка електроенцефалографічних змін при дитячому церебральному паралічі в процесі реабілітації”, Укр. вісн. психоневролог., вип. 2, 43-44 (1993). 24. О. Г. Шейнкман, “Влияние коррекции двигательных нарушений на функциональное состояние мозга при детском церебральном параличе”, Журн. неврол.психиатр., № 3, 23-27 (2000). 25. І. В. Головченко, М. І. Гайдай, “Візуальний аналіз електроенцефалограм дітей з порушенням рухової активності центрального походження”, Фізіол. журн., 60, № 3, 33 (2014).

Просторова організація кореляційних зв’язків між амплітудами основних ритмів ЕЕГ у дітей в нормі та при центральних порушеннях рухової активності

Institution

Ähnliche Einträge