Особливості ГАМК-ергічного контролю функції кровообігу нейронами довгастого мозку щурів
У гострих експериментах на наркотизованих уретаном щурах досліджували особливості участі гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК) у медулярному контролі функції кровообігу щурів. Мікроїн’єкції ГАМК (10⁻¹⁰ або 10⁻⁸ М) у медулярні ядра (парамедіанне і латеральне ретикулярні ядра – PMn та LRN відповідно, об...
Gespeichert in:
| Datum: | 2013 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , , , , , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України
2013
|
| Schriftenreihe: | Нейрофизиология |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/148241 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Особливості ГАМК-ергічного контролю функції кровообігу нейронами довгастого мозку щурів / Н.В. Радченко, Л.М. Шаповал, Т.Л. Давидовська, Л.Г. Степаненко, О.В. Дмитренко, В.Ф. Сагач // Нейрофизиология. — 2013. — Т. 45, № 6. — С. 515-524. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-148241 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1482412025-02-09T12:50:11Z Особливості ГАМК-ергічного контролю функції кровообігу нейронами довгастого мозку щурів Радченко, Н.В. Шаповал, Л.М. Давидовська, Т.Л. Степаненко, Л.Г. Дмитренко, О.В. Сагач, В.Ф. У гострих експериментах на наркотизованих уретаном щурах досліджували особливості участі гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК) у медулярному контролі функції кровообігу щурів. Мікроїн’єкції ГАМК (10⁻¹⁰ або 10⁻⁸ М) у медулярні ядра (парамедіанне і латеральне ретикулярні ядра – PMn та LRN відповідно, обопільне ядро – AMB) супроводжувалися розвитком гіпо- або гіпертензивних реакцій, що носили дозозалежний характер. Знайдені певні відмінності в структурі викликаних ін’єкціями ГАМК гемодинамічних реакцій. Так, у розвиток гіпотензивної реакції, зумовленої введенням ГАМК у PMn, серцевий і судинний компоненти були залучені приблизно в рівній мірі (при значному гальмуванні хронотропної функції серця). В основі гіпотензивної реакції на введення ГАМК у LRN лежав переважно судинний компонент, а серцевий компонент був менш вираженим. При введенні ГАМК в АМВ спостерігалося значне зниження рівня діастолічного артеріального тиску і частоти серцевих скорочень. Що ж до ГАМКіндукованих гіпертензивних реакцій за участю нейронів PMn і LRN, то в їх розвитку переважав судинний компонент, а вплив на хронотропну функцію серця був менш вираженим. Ін’єкції конкурентного антагоніста ГАМКА-рецепторів бікукуліну (10-7 М) у медулярні ядра, що досліджувалися, супроводжувалися підвищенням рівня систолічного і діастолічного артеріального тиску, а також збільшенням частоти серцевих скорочень, тобто в реалізації гіпотензивних ефектів ГАМК задіяні чутливі до бікукуліну ГАМКА-рецептори. Після пригнічення активності нейронної NO-синтази ін’єкції ГАМК у медулярні ядра не спричиняли розвитку гіпотензивних реакцій, а ГАМК-індуковані гіпертензивні реакції послаблювалися, що свідчить про можливість взаємодії ГАМК із оксидом азоту в нервовому контролі діяльності серцево-судинної системи. Виявлено також, що ефекти ін’єкованої в медулярні ядра ГАМК залежать від активності Na⁺, К⁺- АТФази, ензиму плазматичної мембрани кардіоваскулярних нейронів. 2013 Article Особливості ГАМК-ергічного контролю функції кровообігу нейронами довгастого мозку щурів / Н.В. Радченко, Л.М. Шаповал, Т.Л. Давидовська, Л.Г. Степаненко, О.В. Дмитренко, В.Ф. Сагач // Нейрофизиология. — 2013. — Т. 45, № 6. — С. 515-524. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. 0028-2561 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/148241 612.812.8:612.828 uk Нейрофизиология application/pdf Інститут фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
У гострих експериментах на наркотизованих уретаном щурах досліджували особливості участі гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК) у медулярному контролі функції кровообігу щурів. Мікроїн’єкції ГАМК (10⁻¹⁰ або 10⁻⁸ М) у медулярні ядра (парамедіанне
і латеральне ретикулярні ядра – PMn та LRN відповідно, обопільне ядро – AMB) супроводжувалися розвитком гіпо- або гіпертензивних реакцій, що носили дозозалежний
характер. Знайдені певні відмінності в структурі викликаних ін’єкціями ГАМК гемодинамічних реакцій. Так, у розвиток гіпотензивної реакції, зумовленої введенням ГАМК
у PMn, серцевий і судинний компоненти були залучені приблизно в рівній мірі (при
значному гальмуванні хронотропної функції серця). В основі гіпотензивної реакції на
введення ГАМК у LRN лежав переважно судинний компонент, а серцевий компонент
був менш вираженим. При введенні ГАМК в АМВ спостерігалося значне зниження рівня діастолічного артеріального тиску і частоти серцевих скорочень. Що ж до ГАМКіндукованих гіпертензивних реакцій за участю нейронів PMn і LRN, то в їх розвитку
переважав судинний компонент, а вплив на хронотропну функцію серця був менш вираженим. Ін’єкції конкурентного антагоніста ГАМКА-рецепторів бікукуліну (10-7 М) у
медулярні ядра, що досліджувалися, супроводжувалися підвищенням рівня систолічного і діастолічного артеріального тиску, а також збільшенням частоти серцевих скорочень, тобто в реалізації гіпотензивних ефектів ГАМК задіяні чутливі до бікукуліну
ГАМКА-рецептори. Після пригнічення активності нейронної NO-синтази ін’єкції ГАМК
у медулярні ядра не спричиняли розвитку гіпотензивних реакцій, а ГАМК-індуковані
гіпертензивні реакції послаблювалися, що свідчить про можливість взаємодії ГАМК із
оксидом азоту в нервовому контролі діяльності серцево-судинної системи. Виявлено
також, що ефекти ін’єкованої в медулярні ядра ГАМК залежать від активності Na⁺, К⁺-
АТФази, ензиму плазматичної мембрани кардіоваскулярних нейронів. |
| format |
Article |
| author |
Радченко, Н.В. Шаповал, Л.М. Давидовська, Т.Л. Степаненко, Л.Г. Дмитренко, О.В. Сагач, В.Ф. |
| spellingShingle |
Радченко, Н.В. Шаповал, Л.М. Давидовська, Т.Л. Степаненко, Л.Г. Дмитренко, О.В. Сагач, В.Ф. Особливості ГАМК-ергічного контролю функції кровообігу нейронами довгастого мозку щурів Нейрофизиология |
| author_facet |
Радченко, Н.В. Шаповал, Л.М. Давидовська, Т.Л. Степаненко, Л.Г. Дмитренко, О.В. Сагач, В.Ф. |
| author_sort |
Радченко, Н.В. |
| title |
Особливості ГАМК-ергічного контролю функції кровообігу нейронами довгастого мозку щурів |
| title_short |
Особливості ГАМК-ергічного контролю функції кровообігу нейронами довгастого мозку щурів |
| title_full |
Особливості ГАМК-ергічного контролю функції кровообігу нейронами довгастого мозку щурів |
| title_fullStr |
Особливості ГАМК-ергічного контролю функції кровообігу нейронами довгастого мозку щурів |
| title_full_unstemmed |
Особливості ГАМК-ергічного контролю функції кровообігу нейронами довгастого мозку щурів |
| title_sort |
особливості гамк-ергічного контролю функції кровообігу нейронами довгастого мозку щурів |
| publisher |
Інститут фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України |
| publishDate |
2013 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/148241 |
| citation_txt |
Особливості ГАМК-ергічного контролю функції кровообігу нейронами довгастого мозку щурів / Н.В. Радченко, Л.М. Шаповал, Т.Л. Давидовська, Л.Г. Степаненко, О.В. Дмитренко, В.Ф. Сагач // Нейрофизиология. — 2013. — Т. 45, № 6. — С. 515-524. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. |
| series |
Нейрофизиология |
| work_keys_str_mv |
AT radčenkonv osoblivostígamkergíčnogokontrolûfunkcííkrovoobígunejronamidovgastogomozkuŝurív AT šapovallm osoblivostígamkergíčnogokontrolûfunkcííkrovoobígunejronamidovgastogomozkuŝurív AT davidovsʹkatl osoblivostígamkergíčnogokontrolûfunkcííkrovoobígunejronamidovgastogomozkuŝurív AT stepanenkolg osoblivostígamkergíčnogokontrolûfunkcííkrovoobígunejronamidovgastogomozkuŝurív AT dmitrenkoov osoblivostígamkergíčnogokontrolûfunkcííkrovoobígunejronamidovgastogomozkuŝurív AT sagačvf osoblivostígamkergíčnogokontrolûfunkcííkrovoobígunejronamidovgastogomozkuŝurív |
| first_indexed |
2025-11-26T00:20:46Z |
| last_indexed |
2025-11-26T00:20:46Z |
| _version_ |
1849810168779374592 |
| fulltext |
NEUROPHYSIOLOGY / НЕЙРОФИЗИОЛОГИЯ.—2013.—T. 45, № 6 515
УДК 612.812.8:612.828
Н. В. РАДЧЕНКО1, Л. М. ШАПОВАЛ2, Т. Л. ДАВИДОВСЬКА1,
Л. Г. СТЕПАНЕНКО2, О. В. ДМИТРЕНКО2, В. Ф. САГАЧ2
ОСОБЛИВОСТІ ГАМК-ЕРГІЧНОГО КОНТРОЛЮ ФУНКЦІЇ КРОВООБІГУ
НЕЙРОНАМИ ДОВГАСТОГО МОЗКУ ЩУРІВ
Надійшла 10.06.13
У гострих експериментах на наркотизованих уретаном щурах досліджували особливос-
ті участі гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК) у медулярному контролі функції кро-
вообігу щурів. Мікроїн’єкції ГАМК (10-10 або 10-8 М) у медулярні ядра (парамедіанне
і латеральне ретикулярні ядра – PMn та LRN відповідно, обопільне ядро – AMB) су-
проводжувалися розвитком гіпо- або гіпертензивних реакцій, що носили дозозалежний
характер. Знайдені певні відмінності в структурі викликаних ін’єкціями ГАМК гемоди-
намічних реакцій. Так, у розвиток гіпотензивної реакції, зумовленої введенням ГАМК
у PMn, серцевий і судинний компоненти були залучені приблизно в рівній мірі (при
значному гальмуванні хронотропної функції серця). В основі гіпотензивної реакції на
введення ГАМК у LRN лежав переважно судинний компонент, а серцевий компонент
був менш вираженим. При введенні ГАМК в АМВ спостерігалося значне зниження рів-
ня діастолічного артеріального тиску і частоти серцевих скорочень. Що ж до ГАМК-
індукованих гіпертензивних реакцій за участю нейронів PMn і LRN, то в їх розвитку
переважав судинний компонент, а вплив на хронотропну функцію серця був менш ви-
раженим. Ін’єкції конкурентного антагоніста ГАМКА-рецепторів бікукуліну (10
-7 М) у
медулярні ядра, що досліджувалися, супроводжувалися підвищенням рівня систоліч-
ного і діастолічного артеріального тиску, а також збільшенням частоти серцевих ско-
рочень, тобто в реалізації гіпотензивних ефектів ГАМК задіяні чутливі до бікукуліну
ГАМКА-рецептори. Після пригнічення активності нейронної NO-синтази ін’єкції ГАМК
у медулярні ядра не спричиняли розвитку гіпотензивних реакцій, а ГАМК-індуковані
гіпертензивні реакції послаблювалися, що свідчить про можливість взаємодії ГАМК із
оксидом азоту в нервовому контролі діяльності серцево-судинної системи. Виявлено
також, що ефекти ін’єкованої в медулярні ядра ГАМК залежать від активності Na+, К+-
АТФази, ензиму плазматичної мембрани кардіоваскулярних нейронів.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: ГАМК, медулярний кардіоваскулярний контроль, оксид азоту,
Na+, К+-АТФаза.
1 Інститут високих технологій Київського національного університету ім.
Тараса Шевченка (Україна).
2 Інститут фізіології ім. О. О. Богомольця НАН України, Київ (Україна).
Ел. пошта: radchenko-n@ukr.net (Н. В. Радченко);
shapoval@biph.kiev.ua (Л. М. Шаповал).
ВСТУП
Загальновідомо, що гамма-аміномасляна кислота
(ГАМК) є головним гальмівним нейромедіатором у
ЦНС, широко представленим у різних структурах
головного мозку [1, 2]. Незважаючи на те, що іс-
тотна участь ГАМК у регуляції діяльності серце-
во-судинної системи доведена досить переконливо,
дослідження фізіологічних, біохімічних та фарма-
кологічних аспектів ГАМК-ергічної передачі інтен-
сивно продовжуються. При вивченні ролі ГАМК у
медулярному контролі функції кровообігу увага до-
слідників значною мірою була сконцентрована на
вентролатеральному відділі довгастого мозку, зде-
більшого його ростральній частині (RVLM). Зокре-
ма, ГАМК-ергічні нейрони і специфічні ГАМКА-ре-
цептори, залучені в тонічний гальмівний контроль
системи кровообігу, виявлені в RVLM кішки [3],
кролика [4] і щурів [5–7]. У щурів досліджувалась
ультраструктурна організація ГАМК-синтезуючих
нейронів RVLM [8, 9]. Відомості про роль ГАМК у
контролі функції кровообігу нейронами дорсомеді-
ального відділу довгастого мозку є значно обмеже-
нішими. Є вказівки на те, що ін’єкції ГАМК у ме-
дулярні ядра кішки супроводжуються зниженням
NEUROPHYSIOLOGY / НЕЙРОФИЗИОЛОГИЯ.—2013.—T. 45, № 6516
Н. В. РАДЧЕНКО, Л. М. ШАПОВАЛ, Т. Л. ДАВИДОВСЬКА та ін.
системного артеріального тиску (АТ) внаслідок
пригнічення симпатичної активності в нирковому
нерві [10]. У щурів роль ГАМК у контролі функ-
ції кровообігу нейронами цього відділу мало до-
сліджена.
На сьогодні безперечним фактом є залучення
системи оксиду азоту (NO) в регуляцію функції
кровообігу нейронами довгастого мозку, причому
даний агент діє як гальмівний медіатор [11–17]. У
зв’язку з цим логічним є припущення про можли-
вість взаємодії ГАМК і NO в нервовому контролі
функції кровообігу, що здійснюється медулярними
нейронами. Про можливість взаємодії двох згада-
них нейромедіаторів свідчать дані щодо опосеред-
кованого вивільненням ГАМК розвитку гіпертензії
і брадикардії внаслідок надмірної експресії ендоте-
ліальної NO-синтази (NOS) у RVLM [18]. На жаль,
більш безпосередні дані щодо взаємодії ГАМК і NO
в реалізації нервового контролю функції кровообігу
медулярними нейронами практично відсутні.
Відомо, що фізіологічна дія ГАМК опосередкова-
на рецепторами трьох типів – іонотропними (ГАМКА
і ГАМКС) і метаботропними (ГАМКВ). В основі кла-
сифікації рецепторів ГАМК лежить їх спорідненість
до селективних лігандів. Рецептори, які мають спо-
рідненість до бікукуліну, були віднесені до класу
А, а ті, що мають спорідненість до баклофену, –
до класу В. Відомо, що ГАМКА-рецептори функці-
онально зв’язані з потенціалкерованими хлорни-
ми каналами. ГАМКВ-рецептори є метаботропними
трансмембранними рецепторами, які діють через
G-білки та функціонально зв’язані з потенціалке-
рованими кальцієвими каналами пресинаптичних
мембран; крім того, дані рецептори модулюють ви-
вільнення катехоламінів [19]. ГАМКС-рецептори
відносять до лігандзалежних іонних каналів, які
забезпечують передачу за допомогою транспорту
іонів К+, Na+, Ca2+ та Cl- через мембрану [20]; ак-
тивність цих рецепторів регулюється різними ней-
ротрансмітерами, такими як ацетилхолін, гліцин,
серотонін або ГАМК.
Основним ферментом зовнішньої мембрани клі-
тини, котрий значною мірою відповідає за асиме-
тричний розподіл іонів Na+ і К+ з обох боків плаз-
матичних мембран клітин практично усіх типів,
вважають Na+,К+-АТФазу. Вона опосередковує
транспорт іонів через плазматичну мембрану про-
ти градієнтів їх концентрацій, забезпечуючи процес
енергією за допомогою гідролізу АТФ [21, 22]. По
суті, Na+, К+-АТФаза – це інтегральний трансмемб-
ранний білок, який вбудований у зовнішню мембра-
ну клітини, із центрами зв’язування для Na+ і К+, а
також з активним центром зв’язування та гідролізу
АТФ. Отримані дані про те, що α2-ізоформа Na
+, К+-
АТФази відіграє ключову роль у підтриманні гомео-
стазу іонів Cl- у респіраторних нейронах [23]. Ця об-
ставина дає підстави вважати, що ГАМК здатна впли-
вати на активність Na+, К+-АТФази через ГАМКА-
рецептори, функціонально зв’язані з потенціалке-
рованими хлорними каналами. Проте можливість
взаємодії ГАМК із вказаним мембранним фермен-
том у кардіоваскулярних нейронах довгастого моз-
ку досі не визначалася.
Мета даної роботи полягала у визначенні можли-
вих механізмів залучення ГАМК у нервовий конт-
роль функції кровообігу щурів (використовуючи
мукроін’єкції цього трансмітера в медулярні кардіо-
васкулярні ядра), а також у встановленні можли-
вості й характеру взаємодії ГАМК із NO і Na+, К+-
АТФазою в реалізації нервового контролю функції
кровообігу.
МЕТОДИКА
Гострі експерименти були проведені на дорослих
самцях щурів лінії Вістар (маса 290–350 г), нар-
котизованих уретаном (1700 мг/кг маси тварини,
внутрішньоочеревинно). У сонну артерію вводи-
ли канюлю для вимірювання АТ (мм рт. ст.); вико-
ристовувався тензодатчик установки для вивчення
гемодинаміки („Мікромед”, Угорщина). Аналізува-
ли систолічні та діастолічні значення тиску (САТ
і ДАТ відповідно). Частоту серцевих скорочень
(ЧСС, хв-1 ) визначали за пульсовими коливаннями
АТ. Довгастий мозок відкривали після фіксування
голови щура в стереотаксичному приладі, модифі-
кованому для роботи на дрібних лабораторних тва-
ринах. Стереотаксичні координати досліджуваних
ядер довгастого мозку (обопільного ядра – AMB, па-
рамедіанного ретикулярного ядра – PMn і латераль-
ного ретикулярного ядра – LRN) визначали за атла-
сом [24]. У місця розташування популяцій нейронів
досліджуваних медулярних ядер з використан-
ням мікроін’єкцій (об’єм 100 нл) уводили наступ-
ні фармакологічні агенти: ГАМК (10-8 або 10-10 М),
конкурентний антагоніст ГАМКА-рецепторів бі-
кукулін (10-7 М), специфічний блокатор Na+, К+-
АТФази оубаїн (10-5 М). Специфічний антагоніст
нейронної NO-синтази (nNOS) 7-нітроіндазол уво-
дили внутрішньоочеревинно із розрахунку 30 мг/кг
маси тіла.
NEUROPHYSIOLOGY / НЕЙРОФИЗИОЛОГИЯ.—2013.—T. 45, № 6 517
ОСОБЛИВОСТІ ГАМК-ЕРГІЧНОГО КОНТРОЛЮ ФУНКЦІЇ КРОВООБІГУ
Статистичний аналіз отриманих числових даних
здійснювали з використанням критерію Ст’юдента
(із застосуванням стандартного комп’ютерного за-
безпечення “Microsoft Excel” та „Origin 7.0”). Як
статистично значущі розглядали міжгрупові відмін-
ності з P < 0.05.
РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ
Вплив ін’єкцій ГАМК у медулярні кардіоваскуляр-
ні ядра щурів на показники гемодинаміки. Ін’єкції
ГАМК у медулярні ядра, залучені в систему нерво-
вого кардіоваскулярного контролю, в більшості ви-
падків супроводжувалися розвитком гіпотензивних
реакцій, які носили дозозалежний характер.
Введення розчину ГАМК (10-10 М) у парамедіанне
ядро (PMn) викликало зниження САТ у середньому
на 20 % (Р < 0.05) – від 92.3 ± 3.4 до 77.0 ± 5.1 мм рт.
ст. Значення ДАТ знижувалися при цьому на 17, а
ЧСС – на 35 % (Р < 0.05) – від 345.3 ± 7.4 до 256.0 ±
± 8.7 хв-1. Максимальне зниження САТ спостері-
галося приблизно через 40 с після мікроін’єкцій,
а його базовий рівень відновлювався в середньо-
му через 60 с після максимуму реакції. Відмічало-
ся також зниження частоти дихання (ЧД) у серед-
–70
–60
–50
–40
–30
–20
–10
0
10
32132
%
1
0 10 20 30 40 50 60 70 80
40
60
80
100
120
3
4
с
1
мм рт. ст.
2
A
В
Б
10–10 M
10–10 M
10–8 M
10–8 M
Г
–10 0 10 20 30 40 50 60 70 80 90 100
40
60
80
100
120
140
мм рт. ст.
2
1
4
3
с
Р и с. 1. Вплив мікроїн’єкцій ГАМК у парамедіанне ретикулярне ядро (PMn) щурів на гемодинамічні показники: гіпотензивні
(А, Б) та гіпертензивні (В, Г) реакції.
А, В – динаміка систолічного (1, 2) і діастолічного (3, 4) тиску при введеннях ГАМК у концентраціях 10-10 і 10-8 М відповідно. По
осі абсцис – час, с; по осі ординат – значення артеріального тиску, мм рт. ст. Б, Г – нормовані усереднені значення максимальних
змін систолічного (1) та діастолічного (2) артеріального тиску і частоти серцевих скорочень (3) після ін’єкцій ГАМК у вказаних
концентраціях (позначені вгорі, М).
0
10
20
30
40
50
60
70
80
3
3
2
12
1
%
NEUROPHYSIOLOGY / НЕЙРОФИЗИОЛОГИЯ.—2013.—T. 45, № 6518
Н. В. РАДЧЕНКО, Л. М. ШАПОВАЛ, Т. Л. ДАВИДОВСЬКА та ін.
ньому на 15.4 % (Р < 0.05) – від 75.0 ± 2.9 до 65.0 ±
± 2.9 хв-1. Ін’єкції ГАМК у концентрації 10-8 М у
PMn супроводжувалися зниженням САТ у середньо-
му на 66.6 % (Р < 0.05), а ДАТ падав у середньому
на 53.5 %. Максимальне зниження АТ у цьому разі
спостерігалося приблизно через 30 с після введен-
ня ГАМК, а реакція тривала в середньому 60 с. ЧСС
зменшувалась у середньому на 42 % (Р < 0.05) – від
274.0 ± 5.03 до 193.3 ± 8.8 хв-1. При цьому ЧД та-
кож зменшувалася на 44.4 % (Р < 0.05) – від 52.0 ±
± 2.3 до 36.0 ± 23 хв-1 (рис. 1).
Ін’єкції ГАМК (10-10 М) у LRn викликали до-
сить подібні гемодинамічні реакції. Спостерігало-
ся зниження САТ у середньому на 17 % (Р < 0.05) –
від 114.0 ± 3.2 до 97.7 ± 5.5 мм рт. ст. Величина
ДАТ знижувалася на 29.3 (Р < 0.05), ЧСС – на 22 %
(Р < 0.05) – від 356.7 ± 12.0 до 293.3 ± 14.5 хв-1, а
ЧД – на 40.4 % (Р < 0.05) – від 65 ± 2.9 до 46.3 ±
± 6 хв-1. Уведення ГАМК у вищій концентрації
(10-8 М) у згадане ядро викликало зниження рівня
САТ на 39 % (Р < 0.05). ДАТ знижувався в серед-
ньому на 45.6 % (Р < 0.05). Максимальне знижен-
ня АТ при даній концентрації ГАМК спостерігалося
приблизно через 10 с після ін’єкції, а реакції трива-
ли в середньому 60 с. Середнє значення ЧСС змен-
шувалося від 332.5 ± 13.7 до 257.75 ± 5.8 хв-1, що
становило 29 % (Р < 0.05). Паралельно зменшува-
лася ЧД – у середньому від 60.0 ± 4.08 до 40.0 ±
± 1.08 хв-1, тобто на 50 % (Р < 0.05; рис. 2).
Як показав аналіз гіпотензивних реакцій, викли-
каних ін’єкціями ГАМК (10-8 М) в АМВ, САТ у цьо-
му разі в середньому знижувався від 122.3 ± 1.3 до
10–10 M 10–8 M
A
В
Б
10–10 M
10–8 M
Г
0 10 20 30 40 50 60 70 80
40
60
80
100
120
1
2
с
4
3
мм рт. ст.
0 10 20 30 40 50 60 70 80
60
80
100
120
140
мм рт. ст.
4
3
2
1
с
Р и с. 2. Вплив мікроїн’єкцій ГАМК у латеральне ретикулярне ядро (LRN) щурів на гемодинамічні показники.
Позначення аналогічні таким на рис. 1.
–50
–40
–30
–20
–10
0
3
2
1
3
2
%
1
0
10
20
30
40
50
3
2
13
2
1
%
NEUROPHYSIOLOGY / НЕЙРОФИЗИОЛОГИЯ.—2013.—T. 45, № 6 519
ОСОБЛИВОСТІ ГАМК-ЕРГІЧНОГО КОНТРОЛЮ ФУНКЦІЇ КРОВООБІГУ
107.0 ± 1 мм рт. ст. (Р < 0.05), що складало 14 %.
ДАТ падав у середньому на 31 %. Максимальна ге-
модинамічна відповідь після ін’єкцій у дане ядро
спостерігалася через 10 с після введення ГАМК, а
реакції тривали в середньому 50 с. ЧСС у цих умо-
вах зменшувалася від 360.0 ± 5.7 до 285.7 ± 3.4 хв-1,
тобто на 26 % (Р < 0.05), а ЧД зменшувалася на
21 % – від 66.7 ± 3.3 до 54.7 ± 2.9 хв-1 (Р < 0.05;
рис. 3). Гіпотензивні реакції, викликані ін’єкціями
ГАМК у меншій концентрації (10-10 М) в АМВ, були
статистично невірогідними.
Звертає на себе увагу те, що у щурів уведення
ГАМК досить часто (у 30–40 % випадків) супро-
воджувалося не гіпо-, а гіпертензивними реакція-
ми, причому вони також носили дозозалежний ха-
рактер. Гіпертензивні відповіді на введення 10-10 М
ГАМК у PMn виглядали як підвищення рівня САТ
на 18 % (Р < 0.05) – від 103.0 ± 0.7 до 121.2 ±
± 3.4 мм рт. ст., а ДАТ – на 34 % (Р < 0.05). При
цьому також спостерігалося збільшення ЧСС на
9 % – від 323.3 ± 8.3 до 352.7 ± 9.9 хв-1 (Р < 0.05). ЧД
збільшувалася на 16.7 % – від 60.0 ± 5.7 до 77.0 ±
± 3.3 хв-1 (Р < 0.05). Ін’єкції ГАМК у більшій кон-
центрації (10-8 М) у PMn викликали в цій части-
ні експериментів підвищення САТ у середньому на
32 % (Р < 0.05) – від 103.0 ± 1.5 до 136.0 ± 4.6 мм
рт. ст., а ДАТ зростав на 72 % (Р < 0.05). Макси-
мальне підвищення САТ відмічалося через 40 с піс-
ля введення ГАМК. ЧСС паралельно збільшувалася
в середньому на 24.5 % – від 266.7 ± 8.8 до 332 ±
± 16.6 хв-1 (Р < 0.05), а ЧД – на 23 % – від 68.3 ± 1.6
до 84.0 ± 3.6 хв-1 (Р < 0.05; рис. 1).
Ін’єкції 10-10 М ГАМК у LRN супроводжувалися
в аналогічних випадках збільшенням САТ на 8 % –
від 112.5 ± 0.7 до 120.8 ± 3.3 мм рт. ст. (Р < 0.05);
ДАТ при цьому зростав на 32.8 %. ЧСС підіймала-
ся в середньому на 12 % – від 320 ± 15.9 до 358 ±
± 10.4 хв-1 (Р < 0.05), а ЧД – на 23 % – від 65.0 ± 5.0
до 80.0 ± 3.6 хв-1 (Р < 0.05). Основу гіпертензив-
ної реакції на ін’єкції 10-8 М ГАМК у LRN складало
збільшення ДАТ; зазначений показник зростав на
42 % (Р < 0.05). ЧСС у таких ситуаціях збільшува-
лася на 29.7 % – від 346.7 ± 8.8 до 450.0 ± 7.8 хв-1
(Р < 0.05), а підвищення САТ було менш вира-
женим (всього на 11 %, від 118.7 ± 1.9 до 129.0 ±
± 4.9 мм рт. ст., Р < 0.05). ЧД при цьому значно
збільшувалася (на 44.5 %, від 60.0 ± 5.7 до 86.7 ±
± 3.3 хв-1, Р < 0.05; рис. 2). Після введення ГАМК в
АМВ гіпертензивні реакції не спостерігалися.
Таким чином, у щурів із нормальним АТ уведення
ГАМК у зони розташування кардіоваскулярних не-
йронів довгастого мозку супроводжується розвит-
ком і гіпо-, і гіпертензивних реакцій, які мають до-
зозалежний характер. Величини АТ, як відомо, ха-
рактеризуються двома значеннями – систолічним і
діастолічним. Обидва показника важливі, але зміни
в них говорять про різні речі. Величини САТ відпо-
відають максимальному тиску в артеріях у момент,
коли серце знаходиться в систолі, тобто скорочу-
ється і виштовхує кров в аорту. Тому величина САТ
прямо залежить від частоти і сили серцевих скоро-
чень, і тому цей параметр іноді називають «серце-
вим». Величини ж ДАТ вказують на мінімальний
тиск в артеріях під час діастоли, в момент розслаб-
лення серцевого м’яза. Показники ДАТ залежать в
основному від опору периферичних артерій. Отри-
0 10 20 30 40 50 60 70
40
60
80
100
120
с
мм рт. ст.
2
4
1 2 3
–35
–30
–25
–20
–15
–10
–5
0
%
A Б
10–8 M
Р и с. 3. Вплив мікроїн’єкцій ГАМК (10–8 М) в обопільне ядро щурів (АМВ) на системний кров’яний тиск.
Позначення аналогічні таким на рис. 1 та 2.
NEUROPHYSIOLOGY / НЕЙРОФИЗИОЛОГИЯ.—2013.—T. 45, № 6520
Н. В. РАДЧЕНКО, Л. М. ШАПОВАЛ, Т. Л. ДАВИДОВСЬКА та ін.
мані нами дані свідчать про наявність деяких від-
мінностей у структурі викликаних мікроін’єкціями
ГАМК гемодинамічних реакцій і про залежність
цих реакцій від місця введення. Так, у разі введення
ГАМК у PMn (в обох концентраціях – 10-10 і 10-8 М)
серцевий і судинний компоненти були залучені в
розвиток гіпотензивної гемодинамічної реакції при-
близно в рівній мірі, причому при значному гальму-
ванні хронотропної функції серця. В основі ж гіпо-
тензивної реакції на введення ГАМК у LRN лежить
переважно судинний компонент, а серцевий ком-
понент є менш вираженим. У разі введення 10-8 М
ГАМК в АМВ спостерігалося значне зниження рів-
ня ДАТ і ЧСС, тобто ефект ГАМК опосередкову-
вався переважно зменшенням опору периферичних
судин і пригніченням хронотропної функції серця.
Що ж до ГАМК-індукованих гіпертензивних реак-
цій в умовах її введення в PMn і LRN, то в цих ви-
падках переважав судинний компонент реакції при
менш вираженому підвищенні хронотропної функ-
ції серця.
Вплив унілатеральних ін’єкцій бікукуліну в меду-
лярні ядра на гемодинамічні показники. У зв’язку з
тим, що одним із механізмів дії ГАМК у ЦНС є ак-
тивація ГАМКА-рецепторів, ми провели аналіз вне-
ску цього процесу в реалізацію гемодинамічних
ефектів ГАМК при дії останньої на нейрони довгас-
того мозку щурів. Як відомо, конкурентним інгібі-
тором ГАМКА-рецепторів у ЦНС є бікукулін, котрий
зв’язується з місцем приєднання ГАМК до рецепто-
ра і тим самим блокує відповідну синаптичну пере-
дачу через пригнічення хлорних трансмембранних
струмів. Активація чутливих до бікукуліну пост-
синаптичних ГАМКА-рецепторів звичайно приз-
водить до гіперполяризації клітинних мембран і
гальмування збуджувальних ефектів, пов’язаних з
деполяризацією мембрани [25]. ГАМК-індуковане
гальмування низхідних симпатоактивуючих впли-
вів від нейронів довгастого мозку до серця і судин
звичайно супроводжується зниженням рівня САТ
[3, 9, 10]. Отже, пригнічення функції ГАМКА-ре-
цепторів повинно супроводжуватися посиленням
збуджувальних процесів. Результати проведеного
нами дослідження показали, що саме цей ефект і
спостерігається після пригнічення ГАМКА-рецеп-
торів за допомогою бікукуліну. Так, після ін’єкцій
10-7 М бікукуліну в PMn САТ збільшувався в серед-
ньому від 90.3 ± 5.6 до 118.0 ± 4.3 мм рт. ст., що
становить 24 % (P < 0.05), а рівень ДАТ зростав
на 57 % (P < 0.05). Максимальне збільшення САТ
спостерігалося приблизно через 20 с після ін’єкції
ГАМК. ЧСС при цьому збільшувалася в середньо-
му на 16 % (від 245.3 ± 11.6 до 283.3 ± 14.0 хв-1;
P < 0.05), а ЧД зростала на 19 % (від 60 ± 2.3 до
71.3 ± 0.7 хв-1; рис. 4).
Аналогічним чином, ін’єкції розчину бікукулі-
ну (10-7 М) у LRN супроводжувалися зростанням
САТ і ДАТ у середньому на 26 і 73 % відповідно
(P < 0.05). ЧСС при цьому збільшувалася в серед-
ньому на 17 % – від 276 ± 9.2 до 319.3 ± 4.6 хв-1
(P < 0.05), а ЧД зростала на 27 % (рис. 4).
Після введення бікукуліну (10-7 М) в АМВ рів-
ні САТ і ДАТ збільшувалися на 19 і 31 % відповід-
но (P < 0.05). ЧСС і ЧД зростали на 17 (від 298.7 ±
± 7.3 до 348.7 ± 8.2 хв-1) і 32 (від 50 ± 1.2 до 66 ±
± 1.2 хв-1) % відповідно (рис. 4).
Таким чином, отримані дані свідчать про те, що
гальмівні кардіоваскулярні ефекти після ін’єкцій
ГАМК у структури довгастого мозку щурів значною
мірою реалізуються через чутливі до бікукуліну
ГАМКА-рецептори на мембранах нейронів певних
„гемодинамічних” медулярних ядер. Ці результати
узгоджуються із отриманими раніше даними про
участь ГАМКА-рецепторів у медулярному нервово-
му контролі функції кровообігу у кішки [9].
Ефекти ГАМК в умовах пригнічення активності
nNOS. Зважаючи на те, що в межах довгастого моз-
ку, крім ГАМК, локалізовані також NO-синтезуючі
нейрони [11–17], залучені в гальмівний нервовий
контроль функції кровообігу, зрозумілим є питан-
ня про вірогідність взаємодії цих двох гальмівних
медіаторів у регуляції діяльності серцево-судинної
системи та про характер такої взаємодії, якщо вона
існує. Очевидно, що продукція NO і вивільнення
даного агента в медулярних нейронних мережах за-
лежать від активності відповідних ензимів. Загаль-
ноприйнятою концепцією є наступна: синтез NO у
фізіологічних умовах відбувається переважно че-
рез NO-синтазний шлях метаболізму амінокисло-
ти L-аргініну. В нормальних умовах nNOS вважа-
ють найбільш потужним ензимом, який забезпечує
аеробний синтез NO. Відповідно, пригнічення ак-
тивності цього ензиму повинно супроводжуватися
послабленням ефектів ін’єкцій L-аргініну в меду-
лярні нервові структури [15]. Ефективним специ-
фічним антагоністом nNOS є 7-нітроіндазол, який
цілком блокує активність nNOS через 30 хв після
його введення.
На сьогоднішній день питання щодо залеж-
ності ефектів ГАМК від рівня продукції NO-
синтезуючими цей газотрансмітер нейронами за-
лишається відкритим. Вирішення даної проблеми
NEUROPHYSIOLOGY / НЕЙРОФИЗИОЛОГИЯ.—2013.—T. 45, № 6 521
ОСОБЛИВОСТІ ГАМК-ЕРГІЧНОГО КОНТРОЛЮ ФУНКЦІЇ КРОВООБІГУ
виглядає вкрай важливим, оскільки це стосується
можливостей розробки методів корекції низки па-
тологічних станів мозку, пов’язаних із розбалансу-
ванням опосередкованої ГАМК NO-залежної регу-
ляції судинного тонусу.
У наших експериментах ми оцінювали ефек-
ти ін’єкцій ГАМК у досліджувані медулярні
ядра в умовах пригнічення активності nNOS. Як
з’ясувалося, після попереднього пригнічення функ-
ціонування даного ензиму ін’єкції 10-8 М ГАМК у
згадані вище медулярні ядра практично не супро-
воджувалися розвитком гіпотензивних реакцій. Це
дає підстави вважати, що NO є істотно залученим у
реалізацію симпатогальмівної дії ГАМК у довгасто-
му мозку. Що ж до гіпертензивних реакцій, то піс-
ля введення ГАМК у вказаних умовах у PMn, LRN і
АМВ рівень САТ підвищувався в середньому на 14,
25 і 44 % відповідно (P < 0.05). Якщо порівняти ін-
тенсивність змін САТ після ін’єкцій ГАМК у дослід-
жувані медулярні ядра в разі пригнічення актив-
ності nNOS із відповідними значеннями в контр-
олі, то виявляється, що зменшення інтенсивності
продукції NO досить помітно впливає на гіпертен-
зивні ефекти ГАМК. У разі введень у PMn вони ста-
вали слабкішими (14 проти 32 % у контролі); піс-
ля ін’єкцій у LRN реакції посилювалися (25 проти
11 % у контролі), а після введень в АМВ спостері-
галося значне підвищення САТ, чого в контролі не
відмічалося (рис. 5).
Отже, отримані нами дані свідчать про те, що
взаємодія ГАМК і NO в нервовому контролі функції
кровообігу є досить істотною. Складається вражен-
ня, що обидва вказані нейромедіатори в реалізації
гальмівного контролю судинного тонусу і серцевої
діяльності діють як синергісти.
Ефекти мікроін’єкцій ГАМК в умовах пригнічен-
ня активності Na+,К+-АТФази. Специфічним інгі-
бітором Na+, К+-АТФази традиційно вважається оу-
абаїн [22, 26, 27, 32, 33]. Він виявлений у плазмі
крові людей і щурів у наномолярних концентраці-
A
Б
В
1
2
3
0
10
20
30
40
50
60
%
1
2
3
0
10
20
30
40
50
60
70
80
%
1
2
3
0
5
10
15
20
25
30
35
%
0
10
20
30
40
50
%
1
2
3
Р и с. 4. Нормовані зміни гемодинамічних показників (%) після
ін’єкцій бікукуліну (10-7 М) у парамедіанне ретикулярне ядро –
PMn (А), латеральне ретикулярне ядро – LRN (Б) та обопільне
ядро – АМВ (В).
1 – систолічний, 2 – діастолічний артеріальний тиск; 3 – частота
серцевих скорочень. За 100 % прийняті величини відповідних
показників до ін’єкцій бікукуліну.
Р и с. 5. Вплив пригнічення активності нейронної NO-синтази
(nNOS) 7-нітроіндазолом на нормовані гемодинамічні ефекти
мікроін’єкцій ГАМК у медулярні ядра: 1 – парамедіанне
ретикулярне ядро (PMn), 2 – латеральне ретикулярне ядро
(LRN), 3 – обопільне ядро (АМВ).
NEUROPHYSIOLOGY / НЕЙРОФИЗИОЛОГИЯ.—2013.—T. 45, № 6522
Н. В. РАДЧЕНКО, Л. М. ШАПОВАЛ, Т. Л. ДАВИДОВСЬКА та ін.
ях [26]. Оуабаїн здатний індукувати розвиток гі-
пертензії, пов’язаний зі змінами активності та екс-
пресії Na+, К+-АТФази в ЦНС і опосередкований
підвищенням симпатичного тонусу та активацією
церебральної ренін-ангіотензинової системи [26–
29]. Відомо, що ендогенний оуабаїн бере участь у
контролі натрієвого гомеостазу та регуляції арте-
ріального тиску [27, 30, 31]. Водночас він помітно
модифікує функцію серця, а також модулює пролі-
ферацію і диференціацію клітинних елементів сер-
ця [32] та судинних гладеньком’язових клітин [33].
Існують вказівки на те, що надлишок зовнішньо-
клітинної ГАМК може бути результатом зменше-
ного кліренсу ГАМК-транспортера, функціонально
пов’язаного з α2-ізоформою Na+, К+-АТФази [23].
Порушення нейронної активності респіраторних не-
йронів у щурів із дефіцитом згаданої ізоформи цьо-
го ферменту пов’язують із порушенням хлорного
гомеостазу в нейронах стовбура мозку. Відомо, що
із потенціалкерованими хлорними каналами функ-
ціонально пов’язані ГАМКА-рецептори. Більш того,
висувається припущення, що формування надлиш-
ку внутрішньоклітинного Сl– може призводити до
трансформації знаку відповіді на ін’єкцію ГАМК –
від гіперполяризації до деполяризації [23].
У попередньому дослідженні ми виявили,
що у щурів із нормальним артеріальним тис-
ком ін’єкції специфічного інгібітора Na+,К+-
АТФази оуабаїну (10-8–10-5 М) у певні медулярні
ядра (NTS, PMn, LRN), як правило, супроводжу-
ються залежним від дози підвищенням рівня САТ
[34]. Іншими словами, пригнічення активнос-
ті Na+, К+-АТФази плазматичних мембран нейро-
нів у межах медулярних кардіоваскулярних ядер
сприяє розвитку гіпертензії центрального ге-
незу. Зокрема, після введення оуабаїну в PMn і
LRN (10-5 М) САТ закономірно підвищується –
в середньому на 25.4 (P < 0.05) і 17.2 (P < 0.05) %
відповідно.
Як з’ясувалося, після ін’єкцій у медулярні ядра
10-8 М ГАМК разом із 10-5 М оуабаїну гіпотензивні
відповіді не спостерігалися, а розвивалися виключ-
но гіпертензивні реакції, як і в разі ізольованого
введення оуабаїну в медулярні ядра. Дане спостере-
ження дозволяє думати про те, що реалізація галь-
мівного впливу ГАМК відбувається (в усякому разі
в значній мірі) через активацію цього ензиму. Що
ж до гіпертензивних реакцій, то при спільному вве-
денні ГАМК та оуабаїну підвищення рівня САТ у
PMn складало 22 (P < 0.05), а в LRN – 15 (P < 0.05) %,
тобто такі реакції були кількісно подібними до
ефекту оуабаїну, введеного окремо. Слід нагадати,
що введення ГАМК у PMn і в LRN викликало підви-
щення САТ на 32 і 11 % відповідно (P < 0.05). ДАТ
при спільному введенні ГАМК і оуабаїну в PMn і
LRN збільшувався в середньому на 35 і 32 % відпо-
відно (P < 0.05) на тлі незначного збільшення ЧСС,
тобто в основі даної гіпертензивної реакції лежить
переважно збільшення опору периферичних судин
(рис. 6). Отже, є підстави вважати, що в довгастому
мозку щурів ГАМК здійснює гальмівний контроль
функції кровообігу за участю Na+, К+-АТФази плаз-
матичних мембран кардіоваскулярних нейронів.
Традиційно вважається, що основна фізіологічна
роль ГАМК полягає в модуляції ефектів активації
головного збуджувального трансмітера – глутамата
– та в створенні стійкої рівноваги між активністю
збуджувальних і гальмівних нейронних систем. В
основі гальмівної дії ГАМК лежать або постсинап-
тичні ефекти (гіперполяризуючий вплив на постси-
A Б
1
2
3
0
5
10
15
20
25
30
35
40
%
1
2
3
0
10
20
30
40
50
%
Р и с. 6. Вплив пригнічення активності Na+, К+-АТФази медулярних нейронів на ефекти мікроін’єкцій ГАМК у медулярні ядра:
1 – парамедіанне ретикулярне ядро (PMn), 2 – латеральне ретикулярне ядро (LRN).
1 – систолічний, 2 – діастолічний артеріальний тиск; 3 – частота серцевих скорочень.
NEUROPHYSIOLOGY / НЕЙРОФИЗИОЛОГИЯ.—2013.—T. 45, № 6 523
ОСОБЛИВОСТІ ГАМК-ЕРГІЧНОГО КОНТРОЛЮ ФУНКЦІЇ КРОВООБІГУ
наптичні мембрани нейронів та шунтування опору
даних мембран), або деполяризуючий вплив цьо-
го трансмітера на аксонні терміналі, тобто преси-
наптичне гальмування. У такій ситуації зниження
рівня САТ після мікроін’єкцій ГАМК у зони лока-
лізації медулярних симпатоактивуючих кардіовас-
кулярних нейронів є очікуваним. Гіперполяризація
постсинаптичних мембран симпатоактивуючих не-
йронів пригнічує функціональну активність остан-
ніх, що призводить до послаблення низхідних
симпатоактивуючих впливів на серце і судини. Зі
збільшенням концентрації ін’єкованої ГАМК зрос-
тає інтенсивність гіперполяризуючих впливів на
постсинаптичні мембрани, відповідно посилюєть-
ся і гальмівна дія ГАМК.
Довгий час вважали, що згаданий амінокислот-
ний трансмітер забезпечує виключно синаптичне
гальмування (або пост-, або пресинаптичне). Але
з’ясувалося, що на ранніх етапах розвитку мозку
ГАМК опосередковує переважно синаптичне збуд-
ження. У дорослому мозку збуджувальна функція
ГАМК зберігається лише дуже обмежено, поступа-
ючись місцем синаптичному гальмуванню.
Вище згадувалося, що у щурів ГАМК-індуковані
гіпертензивні гемодинамічні реакції спостерігають-
ся досить часто, але питання, за рахунок чого це
відбувається, залишається недостатньо вивченим.
Певною мірою можливість відповідних гіпертен-
зивних феноменів можна пояснити гальмуванням
активності гальмівних нейронів. Це досить чіт-
ко видно у вентролатеральному відділі довгасто-
го мозку, де симпатоактивуючі і симпатогальмів-
ні нейрони розміщені відносно окремо – в RVLM
і CVLM відповідно [9]. Пригнічення симпатогаль-
мівних нейронів призводить до зменшення їх галь-
мівних впливів на симпатоактивуючі нейрони, що
супроводжується посиленням симпатоактивуючих
низхідних впливів на кардіоваскулярні ефектори.
Проте видається малоймовірним, що у щурів (для
яких характерним є підвищений фоновий симпа-
тичний тонус порівняно, наприклад, таким у котів)
це основний механізм гіпертензивної дії ГАМК у
довгастому мозку. Можливо, вказаний ефект ГАМК
реалізується через ГАМКВ-рецептори, які функціо-
нально зв’язані із потенціалкерованими кальцієви-
ми каналами пресинаптичних мембран. Ці канали
в разі їх активації модулюють вивільнення катехо-
ламінів [19]. Не виключено також, що в здійснення
гіпертензивного ефекту ГАМК залучені інші меха-
нізми.
Дослідження здійснювались із дотриманням вимог Єв-
ропейської конвенції щодо роботи з експериментальними
тваринами (Страсбург, 1985) і положень Комітетів біоетики
Київського національного університету ім. Тараса Шевченка
та Інституту фізіології ім. О. О. Богомольця НАН України.
Автори даної роботи – Н. В. Радченко, Л. М. Шаповал,
Т. Л. Давидовська, Л. Г. Степаненко, О. В. Дмитренко та
В. Ф. Сагач – підтверджують, що у них немає конфлікту ін-
тересів.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. И. А. Сытинский, Гамма-аминомасляная кислота в
деятельности нервной системы, Наука, Ленинград (1972).
2. G. E. Fagg and A. C. Foster, “Amino acid neurotransmitters
and their pathways in the mammalian central nervous system,”
Neuroscience, 9, No. 4, 701-719 (1983).
3. Л. Н. Шаповал, Л. С. Побегайло, “Изменения эфферентной
активности в почечном нерве и вегетативной реакции
на введение ГАМК в структуры вентролатеральной
п о в е р хно с т и п р од ол го вато го м о з г а кошки ” ,
Нейрофизиология/Neurophysiology, 19, № 3, 327-334 (1987).
4. W. W. Blessing, “Depressor neurons in rabbit caudal medulla
act via GABA receptors in rostral medulla,” Am. J. Physiol.,
23, H786-H792 (1988).
5. R. N. Willette, A. J. Krieger, P. P. Barcas, and H. P. Sapru,
“Medullary γ-aminobutyric acid (GABA) receptors and the
regulation of blood pressure in the rat,” J. Pharmacol. Exp.
Ther., 226, 893-899 (1983).
6. M. P. Meeley, D. A. Ruggiero, T. Ishitsuka, and D. J. Reis,
“Intrinsic γ-aminobutyric acid neurons in the nucleus of the
solitary tract and rostral ventrolateral medulla of the rat:
immunocytochemical and biochemical study,” Neurosci. Lett.,
58, 83-89 (1985).
7. M. Amano and T. Kubo, “Involvement of both GABAa
and GABAb receptors in tonic inhibitory control of blood
pressure at rostral ventrolateral medulla of the rat,” Naunyn-
Schmiedeberg’s Arch. Pharmacol., 348, 146-153 (1993).
8. A. Milner, V. M. Pickel, J. Chan, et al., “Phenyl-ethanolamine
N-ethyl-transferase-containing neurons in the rostral
ventrolateral medulla. II. Synaptic relationships with GABA-
ergic terminals,” Brain Res., 411, 46-57 (1987).
9. L. N. Shapoval, V. F. Sagach, and L. S. Pobegailo,
“Chemosensitive ventrolateral medulla in the cat: the fine
structure and GABA-induced cardiovascular effects,” J. Auton.
Nerv. Syst., 36, 159-172 (1991).
10. Л. Н. Шаповал, Л. С. Побегайло, “Влияние ГАМК,
введенной в структуры продолговатого мозга, на
симпатическую активность и уровень системного
артериального давления”, Физиол. журн. СССР им.
И. М. Сеченова, 68, № 11, 1500-1505 (1982).
11. L. N. Shapoval, V. F. Sagach, and L. S. Pobegailo, “Nitric
oxide influences ventrolateral medullary mechanisms of
vasomotor control in the cat,” Neurosci. Lett., 132, 47-50
(1991).
12. T. I. Krukoff, “Central actions of nitric oxide in regulations of
autonomic functions,” Brain Res., 30, 52-65 (1999).
13. S. Chowdhary and N. Townend, “Role of nitric oxide in the
regulation of cardiovascular autonomic control,” Clin. Sci., 97,
5-17 (1999).
NEUROPHYSIOLOGY / НЕЙРОФИЗИОЛОГИЯ.—2013.—T. 45, № 6524
Н. В. РАДЧЕНКО, Л. М. ШАПОВАЛ, Т. Л. ДАВИДОВСЬКА та ін.
14. J. Zanzinge, “Role of nitric oxide in the neural control of
cardiovascular functions,” Cardiovascul. Res., 43, 839-649
(1999).
15. Л. Н. Шаповал, В. Ф. Сагач, Л. С. Побегайло и др.,
“Участие оксида азота в медуллярном контроле
функции кровообращения у нормотензивных крыс”,
Нейрофизиология/Neurophysiology, 34, № 4, 294-302 (2002).
16. L. N. Shapoval, “Nitric oxide and nervous control of
cardiovascular function,” in: Receptors, Channels and
Messengers, P. G. Kostyuk and E. A. Lukyanetz (eds.), DUS,
Kiev (2005), pp. 318-337.
17. Л. Н. Шаповал, О. В. Дмитренко, Л. С. Побегайло
и др., “Гемодинамические реакции, индуцируемые
модуляцией активности системы оксида азота и
проницаемости митохондриальных мембран в медуллярных
кардиоваскулярных нейронах”, Нейрофизиология/
Neurophysiology, 39, № 3, 232- 244 (2007).
18. T. Kishi, Y. Hirooka, K. Sakai, et al., “Overexpression of eNOS
in the RVLM causes hypertension and bradycardia via GABA
release,” Hypertension, 38, No. 4, 896-904 (2001).
19. К. С. Раевский, В. П. Георгиев, Медиаторные амино-
кислоты: нейрофармакологические и нейрохимические
аспекты, Медицина, Москва, София (1986).
20. M. Chebib and G. A. R. Johnston, “GABA-activated ligand
gated ion channels: medical chemistry and molecular biology,”
J. Med. Chem., 43, No. 8, 1427-1447 (2000).
21. А. А. Болдырев, “Роль Na/K-насоса в возбудимых тканях
(обзор)”, J. Siber. Fed. Univ. Biol., 3, 208-225 (2008).
22. J. B. Lingrel and T. Kuntzweiler, “Na/ К-АТPase,” J. Biol.
Chem., 269, 19659-19662 (1994).
23. K. Ikeda, H. Onimaru, J. Jamada, et al., “Malfunction of
respiratory-related neuronal activity in Na+-К+-АТPase
α2 subunit-deficient mice is attributable to abnormal Cl
-
homeostasis in brainstem neurons,” J. Neurosci., 24, No. 47,
10693-10701 (2004).
24. G. Paxinos and C. Walson, The Rat Brain in Stereotaxic
Coordinates, Acad. Press, New York (1982).
25. D. R. Curtis, A. W. Duggan, D. Felix, and G. A. R. Johnston,
“Bicuculline, an antagonist of GABA and synaptic inhibition
in the spinal cord of the cat,” Brain Res., 32, 69-96 (1971)
26. A. S. Padilha, M. Salaices, S. D. V. Vassallo, et al.,
“Hypertensive effects of the i.v. administration of picomoles
of ouabain,” Brazil. J. Med. Biol. Res., 44, 933-938 (2011).
27. M. Ferrandi, P. Barassi, I. Molinari, et al., “Ouabain
antagonists as antihypertensive agents,” Current Pharm. Res.,
11, No. 25, 3301-3305 (2005).
28. X. Hou, S. T. Theriault, I. Dostanic-Larson, et al., “Enhanced
pressor response to increased CSF sodium concentration and
to central ANG 1 in heteroxygous α2 Na
+-К+-АТPase knockout
mice,” Am. J. Physiol. Regulat. Integr. Comp. Physiol., 296,
R1427-R1438 (2009).
29. H. Takahashi, M. Yoshika, Yu. Komiyama, and M. Nishimura,
“The central mechanism underlying hypertension: a review
of the roles of sodium ions, epithelial sodium channels, the
renin-angiotensin-aldosterone system, oxidative stress and
endogenous digitalis in the brain,” Hypertens. Res., 34, 1147-
1160 (2011).
30. J. C. Wang, J. A. Staessen, E. Messaggio, et al., “Salt,
endogenous ouabain and blood pressure interactions in the
general population,” J. Hypertens., 21, No. 8, 1475-1481
(2003).
31. J. Zhang, M. Y. Lee, M. Cavalli, et al., “Sodium pump alpha 2
subunits control myogenic tone and blood pressure in mice,”
J. Physiol., 569, Part 1, 243-256 (2005).
32. B. S. Huang and F. H. Leenen, “Blockade of brain ‘ouabain’
prevents sympathoexcitatory and pressor responses to high
sodium in SHR,” Am. J. Physiol., 271, Y103-H108 (1996).
33. A. Aydemir-Koksoy, J. Abramovitz, and J. C. Allen,
“Ouabain-induced signaling and vascular smooth muscle cell
proliferation,” J. Biol. Chem., 276, 46605-46611 (2001).
34. Л. М. Шаповал, О. В. Дмитренко, Г. Л. Вавилова та
ін. , “Вплив модуляції Na+-К+-АТФази медулярних
кардіоваскулярних нейронів на гемодинамічні ефекти у
щурів із підвищеним артеріальним тиском”, Фізіол. журн.,
58, № 5, 3-13 (2012).
|