Вірш Тараса Шевченка "Тече вода з-під явора...": особливості розгортання теми
У статті поезію Тараса Шевченка, написану 1860 р., проаналізовано з позицій лінгвістики вірша, герменевтики та міфопоетики. The article analyzes Taras Shevchenko’s poem written in 1860 from the viewpoint of linguistics, hermeneutics and mythopoetics. В статье поэтическое произведение Тараса Шевче...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Слово і Час |
|---|---|
| Datum: | 2013 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2013
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/149317 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Вірш Тараса Шевченка "Тече вода з-під явора...": особливості розгортання теми / В. Левицький // Слово і час. — 2013. — № 9. — С. 20-24. — Бібліогр.: 18 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-149317 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Левицький, В. 2019-02-20T16:12:40Z 2019-02-20T16:12:40Z 2013 Вірш Тараса Шевченка "Тече вода з-під явора...": особливості розгортання теми / В. Левицький // Слово і час. — 2013. — № 9. — С. 20-24. — Бібліогр.: 18 назв. — укp. 0236-1477 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/149317 82.0:801.7.003 У статті поезію Тараса Шевченка, написану 1860 р., проаналізовано з позицій лінгвістики вірша, герменевтики та міфопоетики. The article analyzes Taras Shevchenko’s poem written in 1860 from the viewpoint of linguistics, hermeneutics and mythopoetics. В статье поэтическое произведение Тараса Шевченко, написанное в 1860 г., проанализировано с позиций лингвистики стиха, герменевтики и мифопоэтики. uk Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України Слово і Час Питання шевченкознавства Вірш Тараса Шевченка "Тече вода з-під явора...": особливості розгортання теми Taras Shevchenko’s poem ‘The Water Flows from under a Sycamore’: peculiarities of thematic development Стихотворение Тараса Шевченко “Течет вода из-под явора…”: особенности разворачивания темы Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Вірш Тараса Шевченка "Тече вода з-під явора...": особливості розгортання теми |
| spellingShingle |
Вірш Тараса Шевченка "Тече вода з-під явора...": особливості розгортання теми Левицький, В. Питання шевченкознавства |
| title_short |
Вірш Тараса Шевченка "Тече вода з-під явора...": особливості розгортання теми |
| title_full |
Вірш Тараса Шевченка "Тече вода з-під явора...": особливості розгортання теми |
| title_fullStr |
Вірш Тараса Шевченка "Тече вода з-під явора...": особливості розгортання теми |
| title_full_unstemmed |
Вірш Тараса Шевченка "Тече вода з-під явора...": особливості розгортання теми |
| title_sort |
вірш тараса шевченка "тече вода з-під явора...": особливості розгортання теми |
| author |
Левицький, В. |
| author_facet |
Левицький, В. |
| topic |
Питання шевченкознавства |
| topic_facet |
Питання шевченкознавства |
| publishDate |
2013 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Слово і Час |
| publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Taras Shevchenko’s poem ‘The Water Flows from under a Sycamore’: peculiarities of thematic development Стихотворение Тараса Шевченко “Течет вода из-под явора…”: особенности разворачивания темы |
| description |
У статті поезію Тараса Шевченка, написану 1860 р., проаналізовано з позицій лінгвістики
вірша, герменевтики та міфопоетики.
The article analyzes Taras Shevchenko’s poem written in 1860 from the viewpoint of linguistics,
hermeneutics and mythopoetics.
В статье поэтическое произведение Тараса
Шевченко, написанное в 1860 г., проанализировано
с позиций лингвистики стиха, герменевтики и
мифопоэтики.
|
| issn |
0236-1477 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/149317 |
| citation_txt |
Вірш Тараса Шевченка "Тече вода з-під явора...": особливості розгортання теми / В. Левицький // Слово і час. — 2013. — № 9. — С. 20-24. — Бібліогр.: 18 назв. — укp. |
| work_keys_str_mv |
AT levicʹkiiv vírštarasaševčenkatečevodazpídâvoraosoblivostírozgortannâtemi AT levicʹkiiv tarasshevchenkospoemthewaterflowsfromunderasycamorepeculiaritiesofthematicdevelopment AT levicʹkiiv stihotvorenietarasaševčenkotečetvodaizpodâvoraosobennostirazvoračivaniâtemy |
| first_indexed |
2025-11-26T15:28:34Z |
| last_indexed |
2025-11-26T15:28:34Z |
| _version_ |
1850626507825741824 |
| fulltext |
Слово і Час. 2013 • №920
В’ячеслав Левицький УДК 82.0:801.7.003
ВІРШ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА “ТЕЧЕ ВОДА З-ПІД ЯВОРА…”:
ОСОБЛИВОСТІ РОЗГОРТАННЯ ТЕМИ
У статті поезію Тараса Шевченка, написану 1860 р., проаналізовано з позицій лінгвістики
вірша, герменевтики та міфопоетики.
Ключові слова: ідилія, тема, художній світ, образ, міф.
Vyacheslav Levytsky. Taras Shevchenko’s poem ‘The Water Flows from under a Sycamore’:
peculiarities of thematic development
The article analyzes Taras Shevchenko’s poem written in 1860 from the viewpoint of linguistics,
hermeneutics and mythopoetics.
Key words: idyll, theme, literary world, image, myth.
“Тече вода з-під явора…” [16, 366] – ідилія Т. Шевченка, написана 7 листопада
1860 р. в Санкт-Петербурзі. Чистовий автограф уміщено в “Більшій книжці”
(Відділ рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка
НАН України. – Ф. 1. – Од. зб. 67. – Рукопис. – С. 322). Уперше опубліковано
в журналі “Основа” (1861. – № 6. – С. 48) із неістотними виправленнями в
р. 15. Вірш належить до групи творів 1859 – 1860 рр., позначених елементами
автобіографізму і присвячених темі родинного життя (“Сестрі”, “Над Дніпровою
сагóю…”, “Л.”, “Якби з ким сісти хліба з’їсти…”, “Зійшлись, побрались,
поєднались…” та ін.). Порушуючи проблему гармонійного утвердження людини
у природі й суспільстві, Т. Шевченко осмислював обставини своєї самотності.
Поет екстраполював роздуми про створення сім’ї на художній світ, сповнений
досконалості. Справді, незадовго до написання ідилії митець розірвав стосунки
з Л. Полусмак. Він згадував про цю подію в низці листів 1860 р., зокрема
до В. Шевченка (від 5 жовтня) і М. Макарова (від 31 жовтня, 5 листопада,
9 листопада). Нереалізованість Т. Шевченка-сім’янина компенсувалася
посиленим інтересом автора до побуту дітей (власних небог, племінниці
І. Сошенка, певною мірою – учнів Новостроєнської недільної школи в Києві).
Тяжіючи до усвідомлення себе членом макрородини (пор.: [17, 213]) і до
виходу поза особисті душевні колізії, Т. Шевченко звертається до уснопоетичної
традиції. З нею корелює уявлення про довершену дійсність, яку розбудовано в
аналізованому творі. Письменник використав низку народнопісенних іконічних
складників (рослинні та ін. образи-символи), синтаксичних фігур (паралелізм),
а також наспівний 14-складовий вірш зі схемою (4+4+6)2. Переліченими
структурними елементами забезпечено надання почуттям “я”-поета
типовості й водночас універсальності. Прикметно, що до сьогодні не виникло
загальноприйнятого тлумачення жанру цього твору через співвідношення
з генерикою фольклору. Наприклад, Ф. Колесса вбачав в інтерпретованій
ідилії мотив української пісні “Сосід уже жито сіє…” зі збірки М. Максимовича
“Малороссийские песни” (1827) [6, 201]. Г. Сидоренко не зараховувала
поезію до пісень [13, 114]. Натомість С. Росовецький схарактеризував вірш
як стилізацію народної пісні з оповіддю від гендерно нейтральної 3-ї особи
[12, 328].
При розгортанні теми означено багатоманіття виявів художньої реальності
та зв’язків між ними. З огляду на концепцію Н. Чамати, репрезентовану в
“Шевченківській енциклопедії”, композицію ідилії організовано за принципом
зіставлення іконічних компонентів на основі аналогії. Поезія складається із 3-х
фрагментів, покликаних у різних аспектах розкрити процес співіснування всього
сущого. Упорядкування сюжетних епізодів збігається із власне формальним
21Слово і Час. 2013 • №9
членуванням твору на октети. Згідно з підрахунками, із 57 повнозначних слів,
ужитих у поезії, у 1-й строфі – зачині – використано найбільше іменників у
статусі суб’єкта дії (6). Початковий октет також містить максимальну кількість
синтаксичних одиниць із 2-складовою структурою (5). Зауважені риси
засвідчують посилену описовість у моделюванні художнього світу. Автор
конституює дійсність твору, називаючи складники краєвиду (потік, мальовничий
рельєф тощо). Водночас природу сприйнято в русі: вода тече (р. 1), калина
(“калинонька”) пишається (р. 3, 5) тощо. Динамічним постає й художній простір.
Пейзаж деталізовано завдяки активному чергуванню ракурсів, переходам від
одного образу до іншого: “Явор молодіє, // А кругом <…> верболози // Й лози
зеленіють” (рр. 6–8).
2-а строфа – основна частина – характерна частотним застосуванням
речень, поширених за рахунок іменникових другорядних членів. Ідеться
про підкреслення об’єктів і ознак дії. У рр. 9–16 використано найбільше
субстантивів із функцією додатка чи обставини (6). Вони вдвічі перевищують
число іменників-підметів. Шевченко наголошує, що “хлюпощуться качаточка //
Помеж осокою” (рр. 11–12), а “качечка випливає // З качуром <…>, // Ловить
ряску, розмовляє // З дітками своїми” (рр. 13–16). Як наслідок – бачення
відокремленості явищ природи, притаманне 1-й строфі, змінено на ідею
єдності сущого, насамперед істот. Цьому сприяє вдавання до градації (згадка
про пташенят переростає у змалювання всієї сім’ї качок). Прикметний також
загальний образ – родина, членів котрої зафіксовано у зв’язках між собою.
Роль події – й основної, і побічної – набуває виняткової важливості у 3-й
строфі (кульмінація, що припадає на кінцівку). Тут ужито 10 дієслів – логічних
предикатів та об’єктів, проте лише 5 іменників у статусі суб’єктів. Відповідно
до побудови октету активне начало, вирізнене у природі (“Тече вода” – р. 17;
“Вода ставом стала” – р. 18), переймають персонажі-люди. Наприклад, “дівчá”
не просто “прийшло <…> воду брати” (р. 19). Автор акцентує, що воно воду
“брало, заспівало” (р. 20).
У цілому іменників у поезії застосовано більше, ніж дієслів (30 проти 20).
Так унаочнено суб’єкт-об’єктні відношення, превалювання котрих поступово
означується в семантиці всього твору. Саме на них автор орієнтує реципієнта
в осмисленні зображеної дійсності. Показові також суб’єкт-об’єктні одночасні
відношення, завдяки яким репрезентовано самопізнання автора й ліричних
персонажів – дівчини та її батьків. Тема пошуків другої половини (обговорення,
“кого <…> // Своїм зятем звати?” – р. 24) видається відповідником згадуваних
особистих переживань Шевченка.
Спостережені граматичні особливості поглиблено за допомогою стилістичних
фігур. Зокрема, переважну незмінність ідилічного художнього світу посилено
завдяки прийомам повтору: анафорі (“Тече вода” – рр. 1, 9, 17), епаналепсису
(слово “вода” у рр. 17–18), епанастрофі (дублювання слова “брати” в різних
формах на межі рр. 19–20). Прикметним виявляється вживання анафор
усередині строф. Початкові фрагменти повторено в рр. 3 і 5 (“Пишається”),
19 і 21 (приблизний повтор “Прийшло” – “Вийшли”). Таким засобом марковано
розподіл строф на дві частини, рівні за кількістю рядків і співвідносні за
змістом. Продубльоване слово вміщено у 5-му р. 1-го і 3-го октетів. В обох
випадках це початок нового речення, котре ґрунтується на розширенні теми
попередньої фрази. Відповідно, може йтися про обрамлення 2-ї строфи, у якій
відсутня анафора, конструкціями з однотипним задіянням фігури. У результаті
композицію вірша наділено симетричністю. Простежена риса важить для
розуміння іконічних і міфопоетологічних домінант. Справді, образ річки й
ідентичний міф належать не тільки до центральних, а й до структуротворчих.
Слово і Час. 2013 • №922
Розгортання сюжету в аспекті динаміки мислиться сумірним змальованій
водоймі. Якщо в 1-й строфі натяково окреслено витік (вода “тече <…> з-під
явора” – р. 1), то в завершальному октеті згадано гирло (“Вода ставом стала” –
р. 18). Водночас симетрична стилістико-синтаксична побудова поезії – це
певний аналог дзеркальної поверхні річки.
Окрім водойми, у художньому просторі наголошено на інших “медіанних
локативах” і “власне медіативах” [14, 58-59], тобто означниках порубіжжя.
Увесь пейзаж складається з об’єктів, котрі ототожнюються з межею: верху/
низу (явір, калина, гора як відповідники світового древа і світової осі [9, 311]);
реальності/потойбіччя, природи/цивілізації (опозиція гай/садок, аналогічна до
поширеного протиставлення селища і лісу, тобто людського світу і дійсності,
ворожої до людини (див.: [10, 49])).
На змістовому рівні аналізу можливі кілька тлумачень вірша. Згідно з
узвичаєним розумінням сюжетного руху у творі простежуємо єднання світів
рослин, тварин і людей [3, 192]. Ідеться про послідовне розгортання в
поезії теми родини. Кожна зі строф містить образ сім’ї, змодельований за
переважання принципу умовності (1-й октет) або правдоподібності (2-й і 3-й
октети). Суттєво, що першу з-поміж однорядних картин родини побудовано
на основі етносимволіки. У зачині калина і явір, за традицією, асоціюються із
жінкою та чоловіком. Це значення притаманне образам названих рослин як у
фольклорі, так і в доробку самого Шевченка (балада “Причинна”, вірші “Чого ти
ходиш на могилу?..”, “Ой три шляхи широкії…”, “Над Дніпровою сагóю…” та ін.).
Лози й верболози, котрі “зеленіють” (р. 8) довкола, доцільно співвідносити з
дітьми. В українській міфології всі згадані рослини нерідко наділено тотожною
семантикою. Наприклад, калина – символ “дорослості дівчини, або повносилої
жінки взагалі”, задіяна у весільному ритуалі, лоза – “також символ дівочості”
[5, 56]. У наступних епізодах при змалюванні сім’ї здійснено помітний відхід од
засобів символізації. Автор веде мову насамперед про конкретні зразки родин
(качина й людська спільноти). Водночас образи качки та селезня також можна
зарахувати до системи символів: у весільних піснях вони маркують наречену
та молодого [1, 406]. Упорядкування сюжету більшою мірою супроводжується
поглибленням паралелізму поміж фрагментами. Ідилічність максимально
виявлено в завершальному уривку. У 3-й строфі прийнято простежувати
традиційну ситуацію, що передує видачі дівчини заміж. Діалог батьків про
зятя мислиться запорукою успішного доньчиного майбутнього. Так письменник
утверджує суголосність між людським щастям і красою природи як “позитивний
ідеал” [11, 139]. Тобто картини співіснування й рослин, і птахів постають
асоціативним позначенням людської сім’ї.
Трактування, близьке до поданого й запропоноване М. Ігнатенком,
ґрунтується на розгляді “сновидчого” посилання як різновиду “онтологічної”
алюзії [4, 4]. Тематику строф зіставлено з етапами “шлюбного щастя”,
про яке мріяв Шевченко. Це заручини, зумовлені взаємним коханням (1-а
строфа); сприятливий побут (2-а строфа); сподівання на вдячність нащадків
(3-я строфа). Окреслене тлумачення можливе лише в разі застосування
біографічного методу аналізу.
Доцільно вести мову і про те, що в інтерпретованому творі проблематизовано
бачення природної гармонії (див.: [11, 139]). У відповідному ракурсі
паралелізм, покладений в основу поезії, базується на таких концептах, як
досконалість рослинного пейзажу, злагоджена розмова пташок, співзвучність
настроїв дівчини та батьків. У розкритті центральної теми можна спостерегти
різнорівневість художнього світу. У 1-й строфі змальовано безпосередньо
природу (рослинність). Образ природної спільноти (сім’я птахів) подано у 2-й
23Слово і Час. 2013 • №9
строфі. 3-ю строфу спрямовано на акцентування в людському соціумі рис
“другої природи”, тобто самодостатнього явища, розбудованого за подібністю
до природи, але залежного від особливих умов існування (пор.: [15, 530]). Для
з’ясування розумінь гармонії, які художньо актуалізував письменник, поезію
слід зіставити із загальною генологією словесних творів. В аспекті зв’язків
із конкретними прототекстами твір ґрунтується на парафразі української
пісні “Сосід уже жито сіє…” або народних пісень, схожих на згадану за
формою та змістом. З огляду на жанрову систему загалом уточнень вимагає
визнання ідилічного начала як домінантного у вірші. Фінал поезії відкритий,
на що принагідно вказував Ю. Шерех [18, 41]. За сюжетом не зрозуміло, з
якої достеменно причини радяться батьки. Ідеться чи про наявність кількох
претендентів на одруження з дівчиною (пор. іронічно потрактований мотив
вибору зятя у вірші “У перетику ходила…”), чи про відсутність нареченого (за
подібністю до поезій “Якби мені, мамо, намисто…”, “Ой маю, маю я оченята…”).
Цікаво, що ліричний суб’єкт названої пісні зі збірки М. Максимовича через
враження від навколишньої злагоди переконується у власному безталанні,
передусім – у нещасливій самотині: “У сосіда хата біла, // У сосіда жінка мила; //
А у мене ні хатинки, // Ані щастя, ані жінки!” [8, 137]. // З урахуванням структури
сюжету доречно звернути увагу на входження аналізованої Шевченкової поезії
до автоінтертексту митця. Зокрема, за змістовими особливостями цей твір
1860 р. співвідноситься з “Думкою” (“Тече вода в синє море…”). Зв’язок між
віршами підтверджено схожістю перших рядків, а також зверненням автора
в обох із них до образів потоку та гирла. При цьому течія води асоціюється
із життям людини, а гирло – з певним вирішальним етапом у ньому. Давнішу
поезію написано з погляду чоловіка, який переживає душевну драму,
покинувши рідних і кохану. Вірогідно, у досліджуваному творі означено
спробу витлумачити ситуацію одинокості з позиції жінки, точніше “дівчати”.
Зіставлення, зумовлене тотожним образним рядом (річка, явір, лоза, дівчата,
гай) і тематикою (пошук родинного щастя для жінки/чоловіка), видається також
допустимим щодо інтерпретованого тексту і згаданої поезії “Над Дніпровою
сагóю”. Зауважені риси не дають підстав для спростування ідилічної сутності
вірша “Тече вода з-під явора…”. У поезії засвідчено елементи романтичного
світогляду, притаманного Шевченкові впродовж тривалого часу. У такій формі
самосвідомості, на відміну від просвітницької, людину не підпорядковано
світові [7, 23]. Тобто гармонія у природі мислиться ідеалом, про втілення
якого у своєму житті людина завжди може тільки мріяти. Мотив страждання
через нещасливе кохання, відповідний одному із прочитань останнього епізоду
шевченківського твору, розкрито й в античних ідиліях (див.: [2, 121, 123]).
Значущі відхилення від картин цілковитої злагодженості наявні й у Шевченкових
віршах, найпослідовніше зарахованих до ідилій. Наприклад, у поезії “Садок
вишневий коло хати…” соловейко, символізуючи надмір природної стихії,
“заважає” матері “научати” [16, 17], а згодом відпочивати.
Отже, у розглянутій поезії узагальнено низку властивостей Шевченкового
доробку, що постав після заслання. Серед них істотним є автобіографічне
начало, реалізоване шляхом моделювання ідилічного часопростору із
центральним образом родини. Художню дійсність змальовано із з адіянням
семантичних (іконіка природного світу, міфеми помежів’я) і формальних
(наспівний вірш, упізнавані стилістичні фігури) складників фольклорних
творів. Водночас автор розгортає сюжет, фінал котрого можна трактувати
як відкритий.
Слово і Час. 2013 • №924
ЛІТЕРАТУРА
1. Войтович В. Українська міфологія. – К.: Либідь, 2002. – 664 с.
2. Гаспаров М. Вергилий, или Поэт будущего // Гаспаров М. Об античной поэзии: Анализы, интерпретации,
характеристики. – СПб.: Азбука, 2000. – С. 110-147.
3. Дідківська Л. Гармонія композиційної форми поетичних творів Т. Г. Шевченка // Дослідження творчості
Т. Г. Шевченка. – К.: НМК ВО, 1992. – С. 184-193.
4. Ігнатенко М. Алюзія в словесній творчості Тараса Шевченка // Дивослово. – 1999. – № 2. – С. 4-8.
5. Іларіон, митрополит. Дохристиянські вірування українського народу. – К.: Обереги, 1991. – 424 с.
6. Колесса Ф. Студії над поетичною творчістю Т. Шевченка // Колесса Ф. Фольклористичні праці. – К.:
Наук. думка, 1970. – С. 172-267.
7. Ляпина Л. Человек и мир в поэзии пушкинской апор // Ляпина Л. Лекции о русской лирической поэзии:
Классический период. – СПб.: Петербург. Ин-т печати, 2005. – С. 22-35.
8. Малороссийские песни, изданные М. Максимовичем. – М.: Типография Августа Семена при
Императорской медико-хирургической академии, 1827. –234+XXXVI с.
9. Мифы народов мира: Энциклопедия: В 2 т. / Гл. ред. С.А. Токарев. – М.: Сов. Энциклопедия, 1991–1992. –
Т. 1. – 1991. – 671 с.
10. Мифы народов мира: Энциклопедия: В 2 т. / Гл. ред. С.А. Токарев. – М.: Сов. Энциклопедия, 1991–1992. –
Т. 2. – 1992. – 719 с.
11. Пустова Ф. Жанрове багатство “Кобзаря” // Збірник праць сімнадцятої наукової шевченківської
конференції. – К.: Наук. думка, 1970. – С. 104-140.
12. Росовецький С. Тарас Шевченко і фольклор. – К.: Київський університет, 2011. – 415 с.
13. Сидоренко Г. Стиль пісенних творів Шевченка // Збірник праць двадцять першої і двадцять другої
наукових шевченківських конференцій. – К.: Наук. думка, 1976. – С. 113-123.
14. Слухай Н. Психологічні асоціативи східних слов’ян у художньо-мовній творчості Тараса Шевченка //
Слухай Н. Світ сакрального слова Тараса Шевченка. – К.: Агрармедіагруп, 2011. – С. 54-75.
15. Философский энциклопедический словарь / [ апо. Л. Ильичёв и др.]. – М.: Сов. Энциклопедия, 1983. – 840 с.
16. Шевченко Т. Зібр. тв.: У 6 т. (вид., автентичне 1–6 томам “Повного зібрання творів у дванадцяти томах”). –
К.: Наук. думка, 2003. – Т. 2: Поезія 1847–1861. – 784 с.
17. Шевчук В. Родина // Теми і мотиви поезії Тараса Шевченка / Упоряд. Н. Чамата. – К.: Наук. думка,
2008. – С. 213-232.
18. Шерех Ю. 1860 рік у творчості Тараса Шевченка // Шерех Ю. Пороги і запоріжжя: Література.
Мистецтво. Ідеології: У 3 т. – Харків: Фоліо, 1998. – Т. 3. – С. 29-51.
Отримано 3 червня 2013 р. м. Київ
|