Засоби психодрами в романі Валерія Шевчука "Птахи з невидимого острова"

• Опубліковано в: : Слово і Час
• Дата: 2014
• Автор: Терещенко, С.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2014
• Теми: Час теперішній
• Онлайн доступ: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/149580
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Засоби психодрами в романі Валерія Шевчука "Птахи з невидимого острова" / С. Терещенко // Слово і час. — 2014. — № 1. — С. 48-54. — Бібліогр.: 12 назв. — укp.

Подолання страху в різних його виявах – засновок пошуків більшості головних героїв Валерія Шевчука. Так і в антиутопічному романі “Птахи з невидимого острова” автор удається до психодраматичних технік раціоналізації фобій, зокрема агорафобії (страх відкритого простору), і страху перед тоталітаризмом. Застосування філософії Г. Башляра та теорії Я. Морено дозволяє розглянути проблему роздвоєння часопростору, яку переживає герой Олізар, в її феноменологічному і глибоко екзистенційному вияві. For the most part of Valeriy Shevchuk’s protagonists, the overcoming of their own fear in its various manifestations constitutes the benchmark of existential search. In his dystopian novel “Birds from an Invisible Island”, the writer exploits some psychodramatic techniques for the rationalization of anxiety, predominantly agoraphobia (the fear of wide-open spaces) and the fear of totalitarianism. According to G. Bachelard’s philosophy and Y. Moreno’s theory, the author considers the problem of space-time bifurcation experienced by the main character Olizar in its phenomenological and existential manifestations. Победа над страхом в разных его проявлениях является основой поисков большинства главных героев Валерия Шевчука. Так и в антиутопическом романе “Птицы из невидимого острова” автор обращается к психодраматическим техникам рационализации фобий, в частности агорафобии (страх открытого пространства) и страха перед тоталитаризмом. Использование философии Г. Башляра и теории Я. Морено позволяет рассмотреть проблему раздвоения временного пространства, которую переживает герой Олизар, в ее феноменологическом и глубоко экзистенциальном проявлении.