Ліричний дискурс гніву та каяття. Вірш Т. Шевченка "Чи то недоля та неволя...": спроба "повільного (пере)прочитання"

Шевченків вірш автор студії розглядає у двох ракурсах: а) як твір, тобто художній феномен, що в ньому втілені мистецькі та телеологічні інтенції поета, причім герменевтична інтерпретація здійснюється діахронічно, методом “повільного читання”, через пофрагментний аналіз розгортання ліричного диску...

Full description

Saved in:
Bibliographic Details
Published in:Слово і Час
Date:2014
Main Author: Барабаш, Ю.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2014
Subjects:
Online Access:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/149717
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:Ліричний дискурс гніву та каяття. Вірш Т. Шевченка "Чи то недоля та неволя...": спроба "повільного (пере)прочитання" / Ю. Барабаш // Слово і час. — 2014. — № 3. — С. 19-25. — Бібліогр.: 13 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Description
Summary:Шевченків вірш автор студії розглядає у двох ракурсах: а) як твір, тобто художній феномен, що в ньому втілені мистецькі та телеологічні інтенції поета, причім герменевтична інтерпретація здійснюється діахронічно, методом “повільного читання”, через пофрагментний аналіз розгортання ліричного дискурсу, і b) як поетична структура, “текст”, тобто виявнена на синхронічному рівні система сиґнітивних засобів і форм авторського поетичного “висловлювання”. The poem by Taras Shevchenko is dealt with in two aspects: a) as a work of art, i.e. an artistic phenomenon which explicates aesthetic and theleological intentions of the writer and thus must be interpreted diachronically, that is, by way of close reading of each fragment of lyrical discourse, and b) as a poetic structure, “text”, i.e. the synchronic system of signification forms of the author’s poetic utterance. Стихотворение рассматривается в двух ракурсах: а) как произведение, феномен искусства, воплотивший эстетические и телеол огические интенции поэта, причём герменевтическая интерпретация осуществляется диахронически, методом “медленного чтения”, пофрагментного анализа развёртывания лирического дискурса, и b) как художественная структура, “текст”, то есть выявленная на синхроническом уровне система сигнитивных форм авторського поэтического “высказывания”.
ISSN:0236-1477