Ліричний дискурс гніву та каяття. Вірш Т. Шевченка "Чи то недоля та неволя...": спроба "повільного (пере)прочитання"

Шевченків вірш автор студії розглядає у двох ракурсах: а) як твір, тобто художній феномен, що в ньому втілені мистецькі та телеологічні інтенції поета, причім герменевтична інтерпретація здійснюється діахронічно, методом “повільного читання”, через пофрагментний аналіз розгортання ліричного диску...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :Слово і Час
Дата:2014
Автор: Барабаш, Ю.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2014
Теми:
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/149717
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Ліричний дискурс гніву та каяття. Вірш Т. Шевченка "Чи то недоля та неволя...": спроба "повільного (пере)прочитання" / Ю. Барабаш // Слово і час. — 2014. — № 3. — С. 19-25. — Бібліогр.: 13 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Опис
Резюме:Шевченків вірш автор студії розглядає у двох ракурсах: а) як твір, тобто художній феномен, що в ньому втілені мистецькі та телеологічні інтенції поета, причім герменевтична інтерпретація здійснюється діахронічно, методом “повільного читання”, через пофрагментний аналіз розгортання ліричного дискурсу, і b) як поетична структура, “текст”, тобто виявнена на синхронічному рівні система сиґнітивних засобів і форм авторського поетичного “висловлювання”. The poem by Taras Shevchenko is dealt with in two aspects: a) as a work of art, i.e. an artistic phenomenon which explicates aesthetic and theleological intentions of the writer and thus must be interpreted diachronically, that is, by way of close reading of each fragment of lyrical discourse, and b) as a poetic structure, “text”, i.e. the synchronic system of signification forms of the author’s poetic utterance. Стихотворение рассматривается в двух ракурсах: а) как произведение, феномен искусства, воплотивший эстетические и телеол огические интенции поэта, причём герменевтическая интерпретация осуществляется диахронически, методом “медленного чтения”, пофрагментного анализа развёртывания лирического дискурса, и b) как художественная структура, “текст”, то есть выявленная на синхроническом уровне система сигнитивных форм авторського поэтического “высказывания”.
ISSN:0236-1477