Арабська література і Т. Шевченко
Збережено в:
| Дата: | 2014 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2014
|
| Назва видання: | Слово і Час |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/149725 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Арабська література і Т. Шевченко / Ю. Кочубей // Слово і час. — 2014. — № 3. — С. 110-112. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-149725 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1497252025-02-09T11:42:15Z Арабська література і Т. Шевченко Arabic literature and Taras Shevchenko Кочубей, Ю. Штрихи 2014 Article Арабська література і Т. Шевченко / Ю. Кочубей // Слово і час. — 2014. — № 3. — С. 110-112. — укp. 0236-1477 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/149725 uk Слово і Час application/pdf Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Штрихи Штрихи |
| spellingShingle |
Штрихи Штрихи Кочубей, Ю. Арабська література і Т. Шевченко Слово і Час |
| format |
Article |
| author |
Кочубей, Ю. |
| author_facet |
Кочубей, Ю. |
| author_sort |
Кочубей, Ю. |
| title |
Арабська література і Т. Шевченко |
| title_short |
Арабська література і Т. Шевченко |
| title_full |
Арабська література і Т. Шевченко |
| title_fullStr |
Арабська література і Т. Шевченко |
| title_full_unstemmed |
Арабська література і Т. Шевченко |
| title_sort |
арабська література і т. шевченко |
| publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| publishDate |
2014 |
| topic_facet |
Штрихи |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/149725 |
| citation_txt |
Арабська література і Т. Шевченко / Ю. Кочубей // Слово і час. — 2014. — № 3. — С. 110-112. — укp. |
| series |
Слово і Час |
| work_keys_str_mv |
AT kočubejû arabsʹkalíteraturaítševčenko AT kočubejû arabicliteratureandtarasshevchenko |
| first_indexed |
2025-11-25T22:28:16Z |
| last_indexed |
2025-11-25T22:28:16Z |
| _version_ |
1849803092142325760 |
| fulltext |
Слово і Час. 2014 • №3110
Юрій Кочубей
АРАБСЬКА ЛІТЕРАТУРА І Т. ШЕВЧЕНКО
Творчість великого українського поета і Пророка Т. Шевченка поступово
завойовує дедалі більші обшири. І хоча обмеженість інформації не дає змоги
вповні розкрити заявлену тему, усе ж можна констатувати, що ім’я і творчий
доробок Т. Шевченка певного часу стали відомими в арабському світі.
Велике значення мали публікації в популярному міжнародному журналі
“Кур’єр ЮНЕСКО”, що видається в Парижі основними світовими мовами, а
також має національні видання іншими мовами, зокрема арабською. У зв’язку зі
100-річчям від дня смерті поета журнал у №7-8 за 1961 рік опублікував велику
інформативну статтю англійської авторки Полін Бентлі “Тарас Шевченко –
волелюбний поет України”, а в час відзначення його 150-річного ювілею в №6
за 1964 рік було надруковано присвячені цій даті статті Дмитра Павличка та
французького письменника Роже Кайюа, а також переклади віршів “Якби ви
знали, паничі”, “І небо невмите, і заспані хвилі”, уривки зі “Щоденника” та повісті
“Художник”. Ілюстрували ці матеріали репродукції його малярських творів.
1982 року в № 5 інформація про Т. Шевченка та репродукції з “Автопортрета”
й “Покарання колодкою” знайшли місце у статті Григорія Вервеса.
Слід пам’ятати, що в радянський період, коли в деяких арабських країнах
заборонялися навіть російські класики ХІХ ст., культурними зв’язками
арабського світу з народами СРСР займалися в основному організації лівого
спрямування. Тому й творчість великого українського поета ставала відомою
серед арабів завдяки зусиллям людей, що гуртувалися навколо таких
організацій та близьких до них видань.
1964 року в столиці Лівану Бейруті відбувся урочистий вечір для відзначення
150-річчя від дня народження Т. Шевченка. На вечорі виступили письменники
Михаїл Нуайме (1889–1988), Жорж Ханна (1891–1969), Мішель Сулейман (нар.
1932 р.). Доповідь про життя і творчість українського поета виголосив визнаний
класик арабського письменства М. Нуайме, який у молоді роки навчався в
Полтавській духовній семінарії і через усе життя проніс теплі спогади про
Україну та її народ. Тож і виступ його про нашого поета був сповнений любові
й пієтету, з нього арабський читач міг дізнатися про багатогранну творчу
діяльність Т. Шевченка, його боротьбу за ідеали свободи і братерства людей.
Він прочитав кілька Шевченкових поезій у власному перекладі, зокрема
“Заповіт”. Повний текст доповіді він пізніше опублікував у своїй книжці “У
новому решеті” (Бейрут, 1972). Слід зазначити, що ще 1957 року М. Нуайме
захоплено писав про нашого поета у книжці “Оддалік від Москви й оддалік від
Вашингтона”, створеній відразу після повернення з поїздки до СРСР. Арабський
читач міг дізнатися про життя Т. Шевченка, його творчість, з якою М. Нуайме
познайомився, ще перебуваючи в Полтаві на початку століття, значення її
для народу України, яку він вважав своєю другою батьківщиною, і розвитку
трихиШ
111Слово і Час. 2014 • №3
української літератури. Відомий арабіст Тауфік Кезма (1882–1958) переклав
одразу ж українською й російською мовами цю значну філософську, а водночас
багато в чому автобіографічну працю свого ліванського друга, але вийти у світ
у ті роки вона не могла через “ідеологічну невідповідність” режимові.
Високі слова про великого українського поета й мислителя сказав Жорж
Ханна – активний громадський діяч арабського світу того часу й письменник-
прозаїк. З розповіддю про свою участь у святкуванні Шевченкового ювілею
в Києві й Каневі, а також на батьківщині Кобзаря розповів молодий поет
Мішель Сулейман, щедро наповнивши свій виступ перекладами уривків із
творів Шевченка, зокрема “Заповіту”. Того ж року в номері за червень-липень
матеріали про відзначення ювілею Т. Шевченка в Лівані було опубліковано в
солідному літературно-громадському бейрутському журналі “Ат-Тарик” (“Шлях”).
Єгипетська поетеса Малек Абдельазіз (1921–1999), що була дружиною
відомого “лівого” інтелектуала, літературного критика Мухаммеда Мандура,
переклала “Заповіт” з англійської мови та опублікувала у своїй збірці “Пісні
юності” (Каїр, 1959). Є дані, що цей твір також переклали Назим ад-Дейраві
(Ліван) та Хасіб аль-Кайялі (Сирія). Перебуваючи в Києві й відвідавши музей
поета, Хасіб аль-Кайялі (нар. 1921 р.) залишив такий запис: “Шевченко вражає
своїм багатогранним генієм, своєю небаченою стійкістю й терпінням. Його
віра у свободу і справедливість була непохитна. Саме життя його, вивчення
цього життя є школою добра, справедливості й мужності. Я висловлюю
глибоку вдячність людям, які займаються спадщиною Шевченка. Сподіваюсь
перекласти всі його прекрасні поезії арабською мовою”.
150-річчя від дня народження Шевченка відзначалося і в Судані публікацією
в газеті “ас-Судан аль-джадід” (“Новий Судан”) статті відомого сучасного поета
Таґ ас-Сірра Хасана (нар. 1930 р.). Зокрема, він писав: “Тарас Шевченко
боровся за волю всіх пригноблених народів і цим заслужив шану й славу
не тільки в Радянському Союзі, а й в усьому світі. Його життя і творчість
залишаться взірцем для нас, молодих африканських літераторів, які пов’язали
свою долю з народом і борються за свободу, за незалежність”.
Значне місце постаті і творчості Т. Шевченка відведено в розлогому матеріалі,
присвяченому українській літературі й надрукованому в журналі “Філястин –
ас-Саура” (“Палестина – Революція”) у лютому 1988 р., що виходив на Кіпрі.
Підготували його арабський учений і журналіст Назим ад-Дейраві та український
сходознавець Тетяна Лебединська. Це панорамний огляд вершинних злетів
української літератури й перші кроки до вивчення українсько-арабських
літературних контактів, які, на жаль, ще не дуже розвинені. Про Т. Шевченка
писали й такі газети, як “Саут аш-шааб” (“Голос народу”, Амман, Йорданія в
1984 р.), “Аль-Муджагід” (Алжир, 1990). В Об’єднаних Арабських Еміратах,
де багато жителів є вихідцями з Індії, твори українського поета друкувалися
тамільською мовою (Дубай, 1988). А 1996 р. “Заповіт” великого Кобзаря в
перекладі Михаїла Нуайме побачив світ у найпопулярнішій в арабському
світі каїрській газеті “аль-Аграм” (“Піраміди”). У квітні 2006 р. в газеті “Райя”
(“Погляд”), що виходить у м. Доха (ОАЕ), з’явилася інформація про Т. Шевченка
й переклад трьох його віршів, здійснений Керімом аль-Малікі. Поет із Катару
Хасан Тауфік у травні 2006 р. в інтерв’ю високо оцінив актуальність поезії
Т. Шевченка і закликав до перекладу його творів арабською мовою.
Нами було зроблено спробу проаналізувати три арабських переклади
“Заповіту”: Михаїла Нуайме, Малек Абдельазіз та Мішеля Сулеймана.
Насамперед слід зауважити, що всі три перекладачі правильно зрозуміли зміст
та ідейну спрямованість вірша й донесли їх до своїх читачів. Аналіз лексики
та лексично-фразеологічних одиниць – носіїв основного ідейно-смислового
Слово і Час. 2014 • №3112
навантаження – свідчить про високу точність перекладів насамперед з погляду
лексики. Але все ж таки слід відзначити роботу Михаїла Нуайме. Для нього
“Заповіт” був не просто одним із віршів поета, він знав про роль творчості
Т. Шевченка в розвитку революційних ідей в Україні і в усій Росії, про те, яке
місце посів “Заповіт” серед творів поета, і зумів передати емоційну напругу й
пафос цього шедевру Кобзаря.
Отже, найближчий до оригіналу, не тільки за словом, а й за духом, переклад,
здійснений Михаїлом Нуайме. Про це я писав 1982 р., що було опубліковано
у збірнику “Хай слово мовлено інакше”.
Після відвідин Музею Тараса Шевченка в Києві М. Нуайме записав: “Шевченко!
Улюблений великий поет України, як глибоко ти відчував її страждання, як
зворушливо ти співав про її надії! Так багато думок і солодких спогадів навіяв
на мене короткий час, проведений мною в прекрасному музеї, присвяченому
твоєму життю, твоїй творчості, що, я вважаю, цей час найбагатшим у моєму
житті”. Тож як перекладач він обрав слова, які надають текстові урочистості,
певного пафосу. Про тонке відчуття перекладачем ідейної спрямованості вірша
й розуміння його історичного значення свідчить і вибір ним слова для перекладу
заголовку. Відомо, що сам Т. Шевченко дав своєму віршеві назву “Завіщаніє”.
Слово це в українському мовному оточенні звучить як слов’янізм, узятий із
церковної мови, і відповідно виконує спеціальну стилістичну функцію, надаючи
назві, а водночас і всьому творові піднесеності й особливої значущості.
Слово ж “заповіт”, хоча саме по собі, як на мій погляд, у цілому може бути
задовільним заголовком вірша, усе ж через конотацію з його юридично-
побутовим уживанням дещо принижує пафос твору Кобзаря.
Михаїл Нуайме теж обрав для перекладу заголовка вірша не звичайне слово
“васийя” (заповіт), що означає “остання воля”, “документ про спадщину”, а
слово “місак”. Слово це у своєму корені “вск” несе великий семантичний заряд.
Воно вжите у Священному Корані в переказі біблійної розповіді про укладання
угоди між Яхве й Мойсеєм, коли Бог залишив людям як свою волю, свій заповіт
не просто виклад якихось істин, а націлював на певні дії в майбутньому,
що вимагало зусиль і боротьби. Цікавою деталлю перекладу М. Нуайме й
те, що в ньому арабська орфографія слова “Україна” наближена до його
звучання в нашій мові. М. Нуайме пише “Украййіна”, тоді як інші перекладачі
послуговуються традиційним написанням “Украніййа”.
Отже, можна сказати, що знайомство арабського читача з українською
літературою і, зокрема, із творчістю Т. Шевченка тільки розпочалося, потрібні
зусилля як з боку арабських, так й українських літераторів, щоб донести його
сповнені краси, високої духовної сили й гуманізму слова в усі куточки широкого
арабського світу.
Отримано 22 листопада 2013 р. м. Київ
|