Трансформації в осмисленні простору та їхні діалоги з геокритикою

• Опубліковано в: : Слово і Час
• Дата: 2014
• Автор: Шимчишин, М.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2014
• Теми: Питання теоретичні
• Онлайн доступ: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/149980
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Трансформації в осмисленні простору та їхні діалоги з геокритикою / М. Шимчишин // Слово і час. — 2014. — № 8. — С. 60-71. — Бібліогр.: 24 назв. — укp.

У статті окреслено зміни в усвідомленні, змалюванні й потрактуванні простору, що відбулися впродовж двох минулих століть та наприкінці останнього зумовили т. зв. “просторовий зсув” у гуманітаристиці. Зокрема, увага авторки зосереджена на концептах обширу у працях А. Лефевра, М. Фуко, Ж. Дельоза та Ф. Ґваттарі, що значно вплинули на літературознавчі студії й дали підґрунтя для розвитку геокритики (Р. Теллі, Б. Вестфаль, E. Прієто, Е. Текер) або літературної географії (Ф. Моретті). Наголошується думка про високу чутливість постмодернізму до просторовості, що супроводжується відходом від історизму й дискурсу часу. The article outlines changes in the realization, depicting and treatment of space that occurred during the last two centuries and caused the so-called “spatial shift” in the humanities at the end of the previous century. In particular, the author’s attention is focused on the concepts of space in the works of H. Lefebvre, M. Foucault, G. Deleuze and F. Guattari, which greatly infl uenced the literary studies and laid the foundation for the development of geocriticism (R. Tally, B. Westphal, E. Prieto, A. Thacker) or literary geography (F. Moretti). There is an emphasis on the idea about the high sensitivity of postmodernism to spatiality, entailing retreat from historism and time discourse. В статье проанализированы изменения в осмыслении, изображении и интерпретации пространства, которые имели место в период двух минувших столетий и в конце последнего во многом были основанием для “пространственного поворота” в гуманитаристике. В частности, внимание автора статьи посвящено концептам пространства в трудах А. Лефевра, М. Фуко, Ж. Делёза и Ф. Гваттари, что значительно повлияли на литературоведение и стали базой для развития геокритики (Б. Вестфаль, Р. Тэлли, Э. Прието, Е. Текер) или литературной географии (Ф. Моретти). Автор подчеркивает внимание постмодернизма к пространству и пространственности, что во много совпадает с отходом от историзма и дискурса времени.