"Вічно лиш те, що єднає незримою ниттю душу і серце живих з темною душею могил"

Рецензія на книгу: Рязанцева Т.М. Стихія в системі: Європейська метафізична поезія XVII – першої половини ХХ століття. Мотивно-тематичний комплекс, поетика, стилістика: Монографія / Наук. ред. Д.С. Наливайко. – К.: Ніка-Центр, 2014. – 355 с....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:Слово і Час
Datum:2014
1. Verfasser: Дубініна, О.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2014
Schlagworte:
Online Zugang:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/150007
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:"Вічно лиш те, що єднає незримою ниттю душу і серце живих з темною душею могил" / О. Дубініна // Слово і час. — 2014. — № 9. — С. 122-125. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-150007
record_format dspace
spelling Дубініна, О.
2019-03-18T14:11:09Z
2019-03-18T14:11:09Z
2014
"Вічно лиш те, що єднає незримою ниттю душу і серце живих з темною душею могил" / О. Дубініна // Слово і час. — 2014. — № 9. — С. 122-125. — укp.
0236-1477
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/150007
Рецензія на книгу: Рязанцева Т.М. Стихія в системі: Європейська метафізична поезія XVII – першої половини ХХ століття. Мотивно-тематичний комплекс, поетика, стилістика: Монографія / Наук. ред. Д.С. Наливайко. – К.: Ніка-Центр, 2014. – 355 с.
uk
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
Слово і Час
Рецензії
"Вічно лиш те, що єднає незримою ниттю душу і серце живих з темною душею могил"
“Only those things would last forever that bind the souls and hearts of those living with the dark soul of graves”
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title "Вічно лиш те, що єднає незримою ниттю душу і серце живих з темною душею могил"
spellingShingle "Вічно лиш те, що єднає незримою ниттю душу і серце живих з темною душею могил"
Дубініна, О.
Рецензії
title_short "Вічно лиш те, що єднає незримою ниттю душу і серце живих з темною душею могил"
title_full "Вічно лиш те, що єднає незримою ниттю душу і серце живих з темною душею могил"
title_fullStr "Вічно лиш те, що єднає незримою ниттю душу і серце живих з темною душею могил"
title_full_unstemmed "Вічно лиш те, що єднає незримою ниттю душу і серце живих з темною душею могил"
title_sort "вічно лиш те, що єднає незримою ниттю душу і серце живих з темною душею могил"
author Дубініна, О.
author_facet Дубініна, О.
topic Рецензії
topic_facet Рецензії
publishDate 2014
language Ukrainian
container_title Слово і Час
publisher Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
format Article
title_alt “Only those things would last forever that bind the souls and hearts of those living with the dark soul of graves”
description Рецензія на книгу: Рязанцева Т.М. Стихія в системі: Європейська метафізична поезія XVII – першої половини ХХ століття. Мотивно-тематичний комплекс, поетика, стилістика: Монографія / Наук. ред. Д.С. Наливайко. – К.: Ніка-Центр, 2014. – 355 с.
issn 0236-1477
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/150007
citation_txt "Вічно лиш те, що єднає незримою ниттю душу і серце живих з темною душею могил" / О. Дубініна // Слово і час. — 2014. — № 9. — С. 122-125. — укp.
work_keys_str_mv AT dubínínao víčnolišteŝoêdnaênezrimoûnittûdušuíserceživihztemnoûdušeûmogil
AT dubínínao onlythosethingswouldlastforeverthatbindthesoulsandheartsofthoselivingwiththedarksoulofgraves
first_indexed 2025-11-25T01:50:14Z
last_indexed 2025-11-25T01:50:14Z
_version_ 1850501150692868096
fulltext Слово і Час. 2014 • №9122 “ВІЧНО ЛИШ ТЕ, ЩО ЄДНАЄ НЕЗРИМОЮ НИТТЮ ДУШУ І СЕРЦЕ ЖИВИХ З ТЕМНОЮ ДУШЕЮ МОГИЛ” Рязанцева Т.М. Стихія в системі: Європейська метафізична поезія XVII – першої половини ХХ століття. Мотивно-тематичний комплекс, поетика, стилістика: Монографія / Наук. ред. Д.С. Наливайко. – К.: Ніка-Центр, 2014. – 355 с. “Ну хто не знає, що таке метафізична поезія?” – хочеться вигукнути, дивлячись на обкладинку монографії Т. Рязанцевої. Проте після уважного ознайомлення зі змістом роботи неминуче виникає інше питання: “А хто насправді знає, що це таке?” Ясна річ, на тлі теперішнього аналітичного буму навколо (пост)модернізму, мультикультуралізму, постколоніалізму, гетерогенності тощо монографія Т. Рязанцевої виглядає певною несподіванкою . Проте актуальність праці стає просто беззаперечною , коли розумієш , що тут запропоновано абсолютно новий погляд на, здавалося б, відоме художнє явище, і більше того, це явище вписано в к онтек ст сучасно ї л і терат ури . У найкращих академічних традиціях (коли під академічністю розуміють здатність продукувати нове знання) Т. Рязанцева висуває власну наукову теорію , послідовно доводячи ї ї на сторінках монографії . Сутність цієї теорії полягає в тому, що метафізична поезія – це не лише історичний феномен, властивий визначеному періоду доби Бароко. Це позачасове, інтернаціональне та континуальне явище, що періодично, за певних суспільно- та культурно- і с торичних обставин виринає на поверхню літературного життя, даруючи нові зразки творів певного ґатунку. Змінюючись та модифікуючись залежно від контексту сучасності, ці твори все ж утворюють єдину художню парадигму. 123Слово і Час. 2014 • №9 О б ґ р у н т у в а н н я с в о є ї т е о р і ї Т. Рязанцева починає з розв ’язання низки питань теоретико-літературного характеру. Насамперед це стосується визначення самого поняття “метафізична п о е з і я ” , що , я к п е р е к о н л и в о продемонстровано, виглядає досить розмитим і неоднозначним, і не лише у вітчизняній , а й у світовій науці . Дослідниця досить рішуче розмежовує споріднені явища метафізичної та філософської поезії, що досі в нас уважалися майже одним і тим самим. Метафорично узагальнюючи аналітичні викладки роботи, можна сказати, що філософська поезія народжується там, де людина прагне осмислити світ і власну екзистенцію, а метафізична поезія з’являться, коли цей світ починає агонізувати, а екзистенція нестерпно боліти: Вічно лиш море, безмежне море і небо, Вічно лиш сонце, земля та її красота, Вічно лиш те, що єднає незримою ниттю Душу і серце живих з темною душею могил. Ці рядки з вірша І. Буніна “Напис на чаші” (1903), винесені в назву рецензії, якнайкраще характеризують ту специфіку мотивно - тематично го к омплек су метафізичної поезії, що її розглянуто в наступному розд іл і монографі ї Т. Рязанцевої. Конститутивна опозиція минущого -сталого (матеріального - духовного), тема Смерті й пов’язана з нею тема Часу, тема стосунків Бога й Людини (тема Віри), тема Любові, тема Самотності, своєрідне поєднання думки й емоції, перманентне відчуття “напру ги ” ( t e n s i o n ) , напружений пошук візуального образу духовних процесів – набір подібних тематичних і стилістичних констант поетичного тексту розглядається як чинник, що дає змогу класифікувати твір як метафізичний. Однак Т. Рязанцева не залишається тільки в межах традиційного літературознавчого аналізу. Вона пропонує досить унікальну ідею – вивчати мотивно-тематичний комплекс метафізичної поезії у світлі теорії фрактальності як однієї з основ хаології. Ця ідея не виглядає випадковою насамперед тому, що, як зазначають Х . Ортега- і-Гассет, Д . Чижевський , Н. Лейдерман та ін., “світообраз Хаосу” взагалі властивий періодам сплеску метафізичної поезії, як, зокрема, добі Бароко чи Модерну. А отже, своєрідна “хаографічн ість ” св ітосприйняття в ідкриває ц ікаву можлив ість для звернення до теор і ї фрак тал і в . Ви к ори с тання те ор і ї фра к тал і в Б . Мандельброта , котрий визначає фрактал як “структуру, що складається з подібних до себе підструктур” (С. 25), вважаємо надзвичайно доцільною науковою акцією. Застосування цієї теорії дає змогу виявити чіткі структури і зв ’язки там, де раніше дослідники бачили лише накопичення випадкових явищ, ознак і тенденцій. У результаті дослідниця робить низку теоретико- літературних узагальнень, важливих для характеристики поетики та стилістики метафізичної поезії. Зокрема, у роботі виявлено морфологічні особливості метафізичної поезії, уточнено структуру базових мотивних опозицій, окреслено шляхи взаємодії окремих тем і мотивів та мотивно-тематичного комплексу в цілому. У наступних розділах Т. Рязанцева провадить дослідження метафізичної поезії одночасно у двох площинах – синхронічній і діахронічній. На широкому полінаціональному матеріалі дослідниця доводить, що “вічні питання” метафізичної поезії однаково насущні і для іспанських, і для англійських, і для російських, і для українських поетів. Метафізична поезія не має національних кордонів, будучи явищем загальнолюдського рівня. Водночас такий синхронічний погляд на різні варіанти метафізичної поезії дає можливість не лише визначити спільні естетичні домінанти, а й виявити національну специфіку означених літератур. Анал і з метаф і з и ч но ї поез і ї в діахронічному аспекті особливо значущий, адже демонструє невмирущість і тяглість цієї художньої традиції відповідно до тенденцій розвитку суспільства. Так, давши різнопланову характеристику к л а с и ч н і й мет аф і з и ч н і й п о е з і ї XVII ст. (у тематичному, поетичному та стилістичному аспектах), авторка монографії переходить до розгляду метафізичної поезії кінця ХІХ – першої Слово і Час. 2014 • №9124 половини ХХ ст. Варто зауважити, що приналежність деяких із заявлених у праці авторів до метафізичної поезії може викликати подив, адже такий ракурс здається досить сміливим новаторським поглядом на їхню творчість. Крім того, не можна оминути увагою і той факт, що робота побудована на матеріалі, часто маловідомому вітчизняному читачеві (насамперед ідеться про іспанську й англійську літератури), а отже, монографія набуває додаткового значення заповнення певних наукових лакун в українському літературознавстві . Зокрема , імена видатних майстрів англійця Дж.М. Хопкінса й іспанця Х.Р. Хіменеса, котрі вважаються класиками своїх національних літератур, у цьому дослідженні практично введені в український широкий науковий ужиток, хоча в зарубіжному літературознавстві їм присвячено безліч праць. О т ж е , м е т а ф і з и ч н у п о е з і ю Великобританії Т. Рязанцева розглядає на матеріалі творчості Ф. Томпсона, Е . М е й н е л л , Д ж .М . Х о п к і н с а т а п р ед с т а в н и к і в т а к з в а н о г о “Апок ал і п тично го руху ” (Г. Тр і с , Дж.Ф. Хендрі, Дж.С. Фрейзер, Н. Маккейг, Н. Мур, Т. Скотт і В. Воткінс та ін.). Аналізуючи поезії цих авторів, дослідниця наочно демонструє, що метафізична поезія кінця ХІХ – першої половини ХХ ст. виходить на новий щабель розвитку порівняно з добою бароко. Це виражається в новому осмисленні т р а д и ц і й н и х т ем , п о с т у п о вом у ускладненні мотивно -тематичного малюнку, розширенні палітри образів. Однак , як стверджує авторка , таке оновлення художнього матеріалу аж ніяк не порушує традиційної системи стилістичних засобів, що й дає змогу бачити в цих творах зв’язок із класичною метафізичною поезією XVII ст. Схожий до сл і д н иц ь к и й сюжет властивий і розділу про іспанську поез ію : ун і к альна і н терпретац і я основних тем, полемічний діалог із традицією, однак збереження контурів традиційної стилістики. Особливості нового етапу розвитку метафізичної поезі ї в національній літературній традиції Іспанії виявляє аналіз творчості Х.Р. Хіменеса, Д. Алонсо та авторів “першої повоєнної генерації”. Вимальовуючи панораму метафізичної поезії в літературі Європи першої половини ХХ ст., Т. Рязанцева не зупиняється лише на досвіді Заходу, а доповнює картину зразками східноєвропейської метафізичної поезії; зокрема, ідеться про українських і російських авторів. Докладно аналізуючи творчість двох непересічних митців О. Стефановича і М. Цвєтаєвої, дослідниця доходить важливого висновку про те, що “сам факт активізації метафізичної поезії в літературах не лише Заходу, а й Сходу Європи в часи грандіозних соціальних потрясінь початку ХХ ст., говорить про універсальність цього феномену й неможливість обмежувати його якоюсь певною епохою чи країною” (С. 259). Варта уваги також методолог ія дослідження Т. Рязанцевої. Виходячи з аналітичної настанови новітнього л і терат урознавс тва , авторк а не задовольняється лише номінативним і дескриптивним підходами до означеної проблематики. Вона наголошує, що для цілісного розуміння метафізичної поезії багато важать фонетичні, а головне – семантико-синтаксичні та граматичні особливості твору, що і спонукає її до ґрунтовного лінгвостилістичного аналізу. У результаті такого високопрофесійного розбору оригіналів поетичних творів (зокрема й іншомовних, англійських та іспанських), дослідниця доходить вагомого висновку про визначальну спрямованість метафізичної поезі ї п е р ед а в а т и д р ам ат и ч н е ч е р е з граматичне, використовувати “граматичні засоби як знаряддя семантичної гри для якнайточнішої ілюстрації перебігу духовних процесів і градації напруги у творах” (С. 42). Більше того, через аналіз лексики і граматики авторка навіть виявляє національні особливості побудови й , відповідно , семантики творів поетів-метафізиків . Цікавим уважаємо спостереження, що певні смислові нюанси творів зумовлені граматичною своєрідністю відповідних мов: якщо англійські та іспанські автори демонструють віртуозне володіння палітрою часових форм, то слов’янські підвищують напругу через використання інфінітивів, способу дієслова та контрасти часових форм дієслова у фразі. 125Слово і Час. 2014 • №9 Головний висновок роботи полягає в тому, що метафізична поезія – це наднаціональне рекурентне літературне явище, здатне до розвитку й оновлення. Виникнення цього явища в літературі Т. Рязанцева сл ідом за і ншими дослідниками , зокрема Дж . Смітом з йо го славнозв і с ним есе “Про метафізичну поезію” (On Metaphysical Poetry, 1933), пояснює особливими культурно-історичними обставинами. Зокрема, ідеться про переломні історичні епохи, коли суспільно-політичні процеси зумовлюють катастрофічний світогляд – на перший план виходять динаміка й дисгармонійність буття, світ бачиться дискретним і хаотичним, без констант і стабільності. Такий світ ворожий людині, яка почувається в ньому хитко, ненадійно та відчужено. Такою була доба Бароко, коли, власне, і виникає метафізична поезія , таким був і початок ХХ ст. , коли це літературне явище переживає новий виток піднесення. Проте задля справедливості варто зауважити, що, хоча Т. Рязанцева і стверджує, ніби подібна світоглядна домінанта об’єднує поетів різних епох, дослідниця наголошує, що кожна доба має свої, насамперед семантичні особливості. Так, на думку авторки, якщо митці доби Бароко ще вірили в можливість відновити гармонію світу, то письменники ХХ ст. сумнівалися в досяжності будь-якої форми світової гармонії (С. 24). Запропонований Т. Рязанцевою погляд на явище метафізичної поезі ї має важливе значення для розуміння світових і національних літературних процесів у історичній перспективі . Наприклад , майже зі стовідсотковою впевненістю варто стверджувати, що бурхливі події новітньої історії України подарують світові нові зразки метафізичної поезії, а наукові дослідження в цій галузі будуть запитувані й у майбутньому. Олена Дубініна Отримано 15 липня 2014 р. м. Київ