Суспільні реформи як керовані соціальні інновації: вимоги до моделі
Сформульовані вимоги до моделі суспільної реформи та виділені їх три групи: 1) вимоги, зумовлені особливостями функціонування соціальних систем; 2) вимоги до процесу моделювання; 3) вимоги до компонентів моделі....
Saved in:
| Date: | 2009 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/15018 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Суспільні реформи як керовані соціальні інновації: вимоги до моделі / Л.В. Бойко-Бойчук // Наука та інновації. — 2009. — Т. 5, № 4. — С. 92-98. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-15018 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-150182025-02-10T00:23:06Z Суспільні реформи як керовані соціальні інновації: вимоги до моделі Социальные реформы как управляемые социальные инновации: требования к модели Social reforms as controlled social innovations: specifications to a model Бойко-Бойчук, Л.В. Світ інновацій Сформульовані вимоги до моделі суспільної реформи та виділені їх три групи: 1) вимоги, зумовлені особливостями функціонування соціальних систем; 2) вимоги до процесу моделювання; 3) вимоги до компонентів моделі. Сформулированы требования к модели общественной реформы и выделены их три группы: 1) требования, обусловленные особенностями функционирования социальных систем; 2) требования к процессу моделирования; 3) требования к компонентам модели. Specifications to a model of social reform are formulated and divided into three groups: 1) specifications as main feature of social systems; 2) specifications to modeling process; 3) specifications to model’s elements. 2009 Article Суспільні реформи як керовані соціальні інновації: вимоги до моделі / Л.В. Бойко-Бойчук // Наука та інновації. — 2009. — Т. 5, № 4. — С. 92-98. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 1815-2066 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/15018 uk application/pdf Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Світ інновацій Світ інновацій |
| spellingShingle |
Світ інновацій Світ інновацій Бойко-Бойчук, Л.В. Суспільні реформи як керовані соціальні інновації: вимоги до моделі |
| description |
Сформульовані вимоги до моделі суспільної реформи та виділені їх три групи: 1) вимоги, зумовлені особливостями функціонування соціальних систем; 2) вимоги до процесу моделювання; 3) вимоги до компонентів моделі. |
| format |
Article |
| author |
Бойко-Бойчук, Л.В. |
| author_facet |
Бойко-Бойчук, Л.В. |
| author_sort |
Бойко-Бойчук, Л.В. |
| title |
Суспільні реформи як керовані соціальні інновації: вимоги до моделі |
| title_short |
Суспільні реформи як керовані соціальні інновації: вимоги до моделі |
| title_full |
Суспільні реформи як керовані соціальні інновації: вимоги до моделі |
| title_fullStr |
Суспільні реформи як керовані соціальні інновації: вимоги до моделі |
| title_full_unstemmed |
Суспільні реформи як керовані соціальні інновації: вимоги до моделі |
| title_sort |
суспільні реформи як керовані соціальні інновації: вимоги до моделі |
| publisher |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Світ інновацій |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/15018 |
| citation_txt |
Суспільні реформи як керовані соціальні інновації: вимоги до моделі / Л.В. Бойко-Бойчук // Наука та інновації. — 2009. — Т. 5, № 4. — С. 92-98. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT boikoboičuklv suspílʹníreformiâkkerovanísocíalʹníínnovacíívimogidomodelí AT boikoboičuklv socialʹnyereformykakupravlâemyesocialʹnyeinnovaciitrebovaniâkmodeli AT boikoboičuklv socialreformsascontrolledsocialinnovationsspecificationstoamodel |
| first_indexed |
2025-12-02T03:30:31Z |
| last_indexed |
2025-12-02T03:30:31Z |
| _version_ |
1850365686883287040 |
| fulltext |
92
Наука та інновації. 2009. Т. 5. № 4. С. 92—98.
Л.В. Бойко-Бойчук
Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України, Київ
СУСПІЛЬНІ РЕФОРМИ ЯК КЕРОВАНІ СОЦІАЛЬНІ ІННОВАЦІЇ:
ВИМОГИ ДО МОДЕЛІ
© Л.В. БОЙКО-БОЙЧУК, 2009
Надзвичайно складним завданням для дос-
лідника може стати аналіз досвіду впроваджен-
ня реформ в Україні. Значна кількість публі-
кацій на цю тему присвячена недолікам тієї чи
іншої конкретної реформи (менше — методо-
логічним помилкам, але більшою мірою — за-
конодавчим вадам або опору реформам тощо).
Аналітики шукають причини невдач і розду-
мують над новими підходами до вивчення склад-
ного феномену реформ. І хоча тема реформ об-
говорюється уже тривалий час, нез’ясованими
залишаються питання: як спроектувати ефек-
тивну реформу (тобто спрямовану на отри-
мання запланованого результату); яким чином
втілити задум авторів реформи; як впровади-
ти реформу, відповідну суспільним запитам, а
отже знизити суспільний опір реформі тощо.
У цьому контексті нагромадження суспільних
проблем в Україні за роки незалежності, на дум-
ку автора, є своєрідним індикатором методоло-
гічної недоопрацьованості та недостат нос ті ува-
ги як до реформ окремих сфер суспі льного жит-
тя, так (що особливо важливо) і до їх поєднан ня
в інтегроване адекватне суспільним запитам ціле.
Останнє актуалізує проблему вивчення вимог
Сформульовані вимоги до моделі суспільної реформи та виділені їх три групи: 1) вимоги, зумовлені особливостя-
ми функціонування соціальних систем; 2) вимоги до процесу моделювання; 3) вимоги до компонентів моделі.
К л ю ч о в і с л о в а: модель, соціальна інновація, вимоги до моделі, модель реформи як соціальної інновації.
до моделювання соціальних реформ. Моделю-
ванню соціальних процесів присвячували свої
роботи визначні розробники теорії мереж:
Т. Парсонс (струк турно-функціональний підхід),
П. Бурд’є (теорія поля), Г. Хакен та І. При го-
жин (синергетичний підхід), котрі заснували
наукові школи, в основу яких покладено від-
повідні моделі соціальних систем. Головним
завданням дослідника є вибір власної позиції
з урахуванням існуючих знань. Моделювання
об’єк та (або вибір оптимальної моделі з ряду
існуючих) соціальної системи є важливим і
визначальним кроком у ході проектування ре-
форми.
Водночас реформа як система заходів, спря-
мованих на здійснення певних суспільних змін,
передбачає впровадження нововведень, які, по-
ширюючись, стають соціальними інноваціями
(ними можуть бути і добре забуті норми, тра-
диції тощо). Визначення реформи як керова-
ної соціальної інновації у вітчизняних дослід-
жен нях на сьогодні є новим кутом зору.
У попередніх дослідженнях автор наводить
вичерпне поняття змісту «соціальна інновація»
та виділяє три типи її визначень як поняття:
1) ідей, стратегій, концептів, організацій,
форм організацій;
�4.indd 92�4.indd 92 12.08.2009 15:51:2312.08.2009 15:51:23
93Наука та інновації. № 4, 2009
Світ інновацій
2) процесу здійснення змін (впровадження
нових рішень), триваючу соціальну зміну не-
стандартних рішень соціальної проблеми, роз-
витку структур, принципів, практик;
3) здійснення змін у поведінці, преференці-
ях людей, змін у процесах впливу на зміни, у
регулюванні, політиці, організаційних струк-
турах і практиках.
Спільною для всіх трьох груп визначень оз-
на кою соціальної інновації є її належність до
реалізації соціальних потреб, на що вказують
всі без винятку автори.
У даній статті автор має на меті сформулю-
вати вимоги до моделі реформи як керованої
соціальної інновації. Під вимогами розуміють-
ся скоріше умови, які необхідно враховувати у
процесі формування моделі реформ. Виокрем-
люються такі групи: 1) вимоги, зумовлені осо-
бливостями функціонування соціальних сис-
тем; 2) умови (вимоги до) процесу моделю-
вання; 3) вимоги до компонентів моделі.
До першої групи вимог (умов) до моделюван-
ня реформи як керованої соціальної інновації,
зумовлених особливостями функціонування
соціальної системи як об’єкта дослідження, від-
носяться деякі з розглянутих нижче: включе-
ність суб’єкта в об’єкт, складність соціальних
систем, проходження складними системами фаз
життєвого циклу, внутрішня цілісність, контек-
стуальність розвитку соціальних систем, тем-
посвіт, інерційність елементів системи.
Розуміння включеності суб’єкта управління
в об’єкт (у даному разі йдеться про особу, що
приймає рішення щодо заходів по реформуван-
ню) дає можливість враховувати такі особли-
вості: пов’язаність суб’єкта й об’єкта — суб’єк та
як невід’ємної частини об’єкта; умовність су-
б’єкт-об’єктного поділу, продиктовану ходом
моделювання їх взаємодії (а саме: позитивних
і негативних зворотних зв’язків, мереж і струк-
тур їх інтеракцій, каналів ресурсообмінів то-
що) і, головне, парадокс самоопису, пов’я заний
з нездатністю системи описати саму себе пов-
ністю. Неможливість самоопису підтверджу-
ється, зокрема, теоремами К. Гьоделя про непо-
вноту (1931 р.) і парадоксом Б. Рассела (1903 р.).
Так, за першою теоремою Гьоделя [1] у будь-
якій достатньо складній несуперечливій теорії
існує твердження, яке засобами самої теорії
неможливо ані довести, ані заперечити. Схо-
жий до неї (теореми) парадокс Б. Рассела фор-
мулюється так: нехай К — множина всіх еле-
ментів, які не містять себе як свого елемента.
Чи містить К само себе як елемент? Якщо так,
то за визначенням К, воно не повинно бути
елементом К — протиріччя. Якщо ні — то воно
повинно бути елементом К — знов таки проти-
річчя [2]. Спираючись на теорему Гьоделя і па-
радокс Рассела, можна твердити, що внаслідок
включеності суб’єкта в об’єкт унеможливлю-
ється повний самопис соціальної системи через
неможливість повного відокремлення суб’єкта
і погляду на об’єкт «ззовні».
Розглядаючи соціальні інноваційні проце-
си, І. Москальов аналізує парадокс самоопису:
соціальні системи є системами з включеним
суб’єктом-спостерігачем. У цьому зв’язку понят-
тя складності набуває ще одного контексту,
пов’язаного з парадоксом самоопису і саморе-
ферентності соціальної системи. Управління
ін новаційним процесом передбачає активну
участь суб’єкта зміни, вибір (рішення), проце-
дури його закріплення. Одначе сам вибір за-
вжди є внутрішньою операцією системи і є, та-
ким чином, контингентним (випадковим), що
допускає можливість іншого вибору. Тут ми
наштовхуємося на парадокс, пов’язаний з не-
здатністю системи описати саму себе повністю
(парадокс самоопису). Усвідомлення недоско-
налості мислення (незавершеності і безперер-
в н ості процесу соціальної рефлексії) відкри-
ває простір для нового інтелектуального по-
шуку, а отже для інновацій [3].
Однією з умов адекватного моделювання со-
ціальної системи є врахування її складності:
наявності у системі великої кількості складо-
вих (елементів, підсистем, частин), структур-
ної стійкості, емерджентності; проходження
соціальною системою точок біфуркації у стані
нерівноважності і нестійкості; наявності ви-
�4.indd 93�4.indd 93 12.08.2009 15:51:3412.08.2009 15:51:34
94 Наука та інновації. № 4, 2009
Світ інновацій
черпної кількості можливих станів системи (по-
тенційних аттракторів); дії «принципу підпо-
рядкування елементів» (за Г. Хакеном) т. зв.
па раметрам порядку (які не детермінують, а
направляють шляхом встановлення своєрід-
них “кордонів” (обмежень) поведінку елемен-
тів системи, задаючи для них межі їх індивіду-
альної та спільної діяльності); здатності до
впорядкованої спільної діяльності елементів у
напрямку утворення нової структури — само-
організації; амбівалентності хаосу (адже хаос
виступає як руйнівна сила, так і сила, що бу-
дує (креативна), маючи в собі низку потенцій-
них структур, одна з яких за певних обставин
розвитку системи стає домінуючим аттракто-
ром) і т. ін.
Загалом поняття «складності» (іноді вжива-
ють «комплексності») було і залишається цен-
тральним у системному підході: за якими кри-
теріями відносити систему до складної або
простої; яка характерна поведінка такої систе-
ми; як на неї впливати тощо, Але особливої
ваги цьому поняттю надає підхід синергетич-
ний. У синергетиці відповідь на питання про те,
що є показником складності системи — кі ль-
кість елементів чи складність взаємодії цих
елементів — стало одним з фундаментальних
положень, розроблюваних брюссельською шко-
лою. Її представники Г. Ніколіс та І. Пригожин
одними з перших пов’язали складність систе-
ми з характером взаємодії елементів. Показ-
ником складності системи є не стільки наяв-
ність великої кількості елементів системи, скі-
ль ки складність поведінки (взаємодії) цих еле-
ментів [4, с. 11—12]. Така складність поведінки
елементів системи є показником здатності її
компонентів не тільки до утворення структу-
ри та узгодженої взаємодії, але і здатності до
зміни структури системи — переходу з одного
стану рівноваги до іншого.
Перехід з одного стану рівноваги до іншого
відбувається в певній фазі «життєвого циклу».
Об’єктивне проходження системою чотирьох
класичних фаз детермінує поведінку соціаль-
ної системи та пояснює особливості такої по-
ведінки на різних етапах. Перша фаза — фаза стій-
кого стану системи — характеризується наяв-
ністю домінуючого аттрактора та постійним
відтворенням системою специфічної для неї
структури. Особливістю другої фази розвитку
системи є розбалансування цієї системи та нако-
пичення в ній флуктуацій. Фаза біфуркації —
третя фаза розвитку системи — характеризу-
ється руйнуванням структури системи та зв’яз-
ків між її елементами, а також процесом вибо-
ру системою одного з потенційних аттракторів.
Зрештою, на останню — четверту — фазу роз-
витку соціально-політичної системи вказує про-
цес становлення нового домінуючого аттрак-
тора [5].
Важливим вихідним пунктом будь-якого сис-
темного дослідження є уявлення про цілісність
досліджуваної системи. Відповідно до концеп-
ції холізму головним у розумінні предмета є
ціле, а не його частини. До того ж ціле більше
суми складових частин. Цілісність характери-
зується новими властивостями й якостями,
що не властиві окремим частинам, але виника-
ють в результаті їх взаємодії. Частини в межах
цілого та поза ним мають різні властивості [6,
с. 6]. Необхідно зауважити, що в синергетич-
ній лексиці послуговуються низкою термінів,
які характеризують різні ступені стійкості ці-
лого, утвореного в процесі самоорганізації, —
цілісність, ціле, тотальне ціле, — розрізнення
між якими було проведено вітчизняною до-
слідницею І. Добронравовою [7, с. 142]. В ос-
танній час з’явилося поняття «логіки цілого»,
запропоноване В. Моісєєвим [8].
Контекстуальність розвитку об’єкта моде-
лювання передбачає розгляд взаємодії його з
іншими оточуючими системами — їхніх взає-
мовпливів, конкретно-історичних та територі-
альних умов функціонування об’єкта, історії
розвитку системи тощо — тобто все те, що ви-
значає унікальність конкретного соціального
об’єкта. Важливою характеристикою такої со-
ціальної системи є інтенсивність соціальних
змін, що відбуваються в ній — темпосвіт (тер-
мін вироблений представниками російської
�4.indd 94�4.indd 94 12.08.2009 15:51:3512.08.2009 15:51:35
95Наука та інновації. № 4, 2009
Світ інновацій
школи синергетики), за допомогою якого по-
яснюється, як та чому виникають синергізми
(додаткові ефекти) під час об’єднання різних
частин в соціальних системах. Складна струк-
тура, що сформувалася (внаслідок самоорга-
нізації), починає розвиватися швидше завдя-
ки структурі з більш швидким темпосвітом,
яка увійшла до складу системи. В результаті
об’єднання складна структура попадає у більш
швидкий темпосвіт, ніж темпосвіт найшвид-
шої простої структури, котра стала її частиною
[9, с. 136].
Остання, розглянута у цій групі, характерис-
тика — інерційність — зумовлює необхідність
врахування минулого досвіду (особливо нега-
тивного) системи, її елементів, який вплива-
тиме на сприйняття влади як такої та її реформ
зокрема.
Процес моделювання соціальної реформи як
керованої соціальної інновації (друга група умов)
є важливим чинником успіху в її здійсненні в
цілому. Водночас для адекватного сприйняття
конкретного об’єкта у ході формування його
моделі важливо враховувати характерні риси
всього класу об’єктів, до яких даний об’єкт від-
носиться (у нашому випадку — соціальних сис-
тем).
Врахування особливостей функціонування
соціальних систем (об’єкта моделі), віднесених
до першої групи вимог, дозволяє стверджувати,
що особливості функціонування й історія роз-
витку об’єкта впливають на формування сві-
домості та його сприйняття особою, яка при-
ймає рішення. Отже, сформована модель відо-
бражатиме уявлення суб’єкта як частини об’єк-
та (згадаймо першу теорему К. Гьоделя про
неповноту та парадокс Б. Рассела). Модель сус-
пільної реформи також має відображати сут-
ність і бути адекватною складності об’єкта ре-
формування і водночас вона має бути наочною,
зрозумілою для сприйняття і зручною при ко-
ристуванні.
Крім того, модель має відображати заверше-
не уявлення реформаторів і формувати цілісне
сприйняття у стейкхолдерів про заплановані
у ході реформи зміни. Вагомим чинником ефек-
тивної суспільної реформи є адекват ність ре-
формативних заходів етапу життє вого циклу
соціальної системи, етапу розвитку об’єк та (конк-
ретному історичному моменту), територіаль-
ним особливостям (згадувана вище кон текс ту а-
ль ність), що особливо важливо враховувати
під час запозичення аналогів з інших культур
та, можливо, інших етапів життєвого циклу
краї ни-аналога. Варто поставити й спробувати
розв’язати питання про те, чи існують універ-
сальні правила аналогізування для перенесен-
ня моделі з однієї країни в іншу? Розробка та-
ких правил є, очевидно, найактуальнішим за-
вданням для України [10, с. 81].
Ефективність аналогізування прямо залежить
від врахування темпосвітів соціальних систем у
різні часи — темпосвіт ХХ і початку ХХІ ст.
значно вищий в порівнняні, приміром, зХІХ ст.
Прискореність соціальних процесів впливатиме
на швидкість проходження управлінського сиг-
налу й отримання зворотного зв’язку; інтенси-
фікацію інформаційного обігу й накопи чення;
збільшення кількості публічних заходів (зустрі-
чей з громадськістю, громадських слухань, кру-
глих столів, прес-конференцій тощо).
Мало досліджена, але важлива особливість
соціальних систем — інерційність — вимагає від
реформатора врахування досвіду суспільних
груп, інтереси яких зачіпатиме реформа, у т.ч.
досвіду невдалих реформ, патерналістсь ких на-
строїв і, як наслідків, недовіри до влади й опору
змінам.
Трансформування вимог, зумовлених особ-
ливостями функціонування соціальних систем
(першої групи), у вимоги моделювання соці-
альної реформи як керованої соціальної інно-
вації (друга група) показано в таблиці. Розк-
риття у межах даної статті проблем (самоопис
системи самою себе, складність, цілісність, тем-
поральність, інерційність тощо) у ході моделю-
вання соціальних об’єктів об’єктивно неможли-
ве, тому таблиця демонструє лише пов’яза ність
вказаних проблем з моделюванням ре форм
як керованих соціальних інновацій.
�4.indd 95�4.indd 95 12.08.2009 15:51:3512.08.2009 15:51:35
96 Наука та інновації. № 4, 2009
Світ інновацій
Вимоги до компонентів моделі (третя гру-
па вимог). Виходячи з розуміння того, що
будь-яка соціальна інновація приводить до
змін у соціальній системі і (як було з’ясовано
раніше) пов’язана з реалізацією соціальних
потреб, аналіз цього поняття слід здійснюва-
ти шляхом послідовного вивчення інших по-
в’я заних з ним понять: спочатку категорія «со-
ціальна система» (об’єкт реформування), да-
лі — «змі ни соціальної системи» і, нарешті, —
«керована соціальна інновація». Очевидно, що
найширшим з трьох понять і визначальним
для інших є категорія «соціальної системи», а
отже її характеристики (перша група вимог до
моделі) мають враховуватися під час створен-
ня як моделі змін соціальної системи, так і мо-
делі керованого впровадження соціальної ін-
новації, що дасть можливість забезпечити ме-
тодологічну цілісність загальної моделі керо-
ваних соціальних інновацій.
У результаті, досліджуючи реформи як ке-
ровані соціальні інновації з точки зору суб’єкта
управління, варто розглядати їх як зміни в
об’єк ті управління. У такому разі моделюван-
ня процесу змін включатиме формування мо-
делей трьох різних за природою соціальних
систем:
1) модель об’єкта управління, тобто особис-
те уявлення особи, котра приймає рішення,
про структуру, функції й особливості функці-
онування змінюваної нею системи (така мо-
дель відображає погляд на об’єкт дослідження
в цілому);
2) модель необхідних змін в об’єкті управлін-
ня, тобто бажаніше стану системи або тих вну-
трішніх змін, які особа, яка приймає рішення,
прагне реалізувати зміни (така модель дає змо-
гу подивитися на предмет змін в об’єкті, умов-
но кажучи, «з середини» системи і зосереди-
тися на окремому компоненті системи, не ви-
пускаючи з уваги його взаємопов’язаності і, до
певної міри, залежності від інших частин сис-
теми та компонентів інших систем);
3) модель управління змінами в об’єкті, в якій
відображається, як бажані зміни в об’єкті уп-
рав ління впроваджуватимуться практично (тут,
Перенесення особливостей функціонування соціальних систем
на вимоги до моделювання соціальної реформи
№
пор.
Особливості функціонування
соціальних систем
(перша група вимог
до моделі)
Вимоги до моделювання соціальної реформи як керованої соціальної
інновації (друга група вимог до моделювання)
1 Включеність суб’єкта в об’єкт Модель відображає уявлення суб’єкта як частини об’єкта
2 Складність системи Адекватність складності моделі складності об’єкта реформування
Наочність, зрозумілість для сприйняття і зручність у користуванні
3 Проходження системою фаз
життєвого циклу
Адекватність реформативних заходів етапу життєвого циклу соціальної
системи
4 Внутрішня цілісність Модель повинна відображати завершене уявлення реформаторів і
формувати цілісне сприйняття реформи у стейкхолдерів
5 Контекстуальність розвитку Адекватність реформативних заходів конкретному іс то ричному моменту
та територіальним особливостям
6 Темпосвіт Прискореність соціальних процесів впливатиме на:
швидкість проходження управлінського сигналу й от р и мання зво рот-
ного зв’язку;
інтенсифікацію інформаційного обігу та накопичення інформації;
збільшення кількості публічних заходів тощо
7 Інерційність елементів
системи
Врахування досвіду невдалих реформ, патерналістських настроїв і, як
наслідок, недовіри до влади й опору змінам
�4.indd 96�4.indd 96 12.08.2009 15:51:3512.08.2009 15:51:35
Світ інновацій
97Наука та інновації. № 4, 2009
фактично, мова йде про механізми управління
соціальними інноваціями як змінами).
Об’єднання трьох різних за природою моде-
лей — модель об’єкта, модель процесу (змін) і мо-
дель управління процесом змін — дасть мож ли-
вість створити інтегровану модель керованої соці-
альної інновації. Отже, слід сформулювати вимоги
до поєднання складових такої моделі, а саме: кож-
на складова інтегральної моделі має бути адек-
ватною своєму функціональному місцю; сукуп-
ність складових повинна бути достатньою для
моделювання всього об’єкта; складові інтеграль-
ної моделі мають бути пов’я зані між собою.
Необхідність і можливість моделювання ходу
впровадження соціальних інновацій за допомо-
гою інтегрованої моделі, яка складається з трьох
моделей, опосередковано підтверджує ться тим,
як різними авторами розглядаються соціальні
інновації. Три вище наведені і виокремленні ав-
тором типи визначень соціальної інновації, на-
певне, відображають різні етапи фор мування
публічної політики, інакше кажучи — проекту-
вання соціальних змін. Суб’єк том же прийняття
рішення не обо в’яз ково виступатиме представ-
ник органів влади — це може бути представник
політичної сили, що запроваджує нову виборчу
технологію, або представник громадської орга-
нізації, що вирішує певну суспільну проблему,
тощо. Зокрема, нові ідеї, стратегії, концепти,
форми організації будь-чого мають відношення
до світоглядної моделі або уявлення особи,
яка приймає рішення про здійснювані в об’єкті
управління соціальні зміни. Процес здійснення
змін, впровадження нових ідей тощо стосується
шляхів, механізмів реалізації рішення (як змі-
нювати — наша третя модель). І, зрештою, пред-
метом зміни в об’єкті управління як надскладній
системі є поведінка людини (що змінювати —
наша друга модель). Така диференціація на три
групи визначень зумовлена концентрацією їх
авторів на різних складових всього феномену
суспільних змін.
Водночас, як показує практика вітчизняно-
го реформування, процес проектування будь-
якої суспільної реформи часто або не включає
етап формування моделі реформи, або у ньому
чітко не вербалізовано модель, яку покладено
в основу запланованих проектантами суспіль-
них змін. Втім ефективна реформа передбачає
не тільки виписані і зрозумілі всім її учасни-
кам (стейкхолдерам) кроки і способи її реалі-
зації, але й наявність у всіх спільного уявлен-
ня про складність і особливості функціону-
вання сфери реформування.
ВИСНОВКИ
1. Методологічна налаштованість на цілісне
охоплення процесів соціальних змін, на наш
погляд, мінімізує часто недоцільне та некорек-
тне спрощення у ході моделювання складних
соціальних об’єктів.
2. Цілісне моделювання змін соціальних про-
цесів, починаючи з об’єкта змін (і, головним
чином, базуючись на його особливостях), ілю-
струє характерне для сьогоднішнього етапу
розвитку науки уявлення про складність соці-
альних об’єктів і здійснюваних в них змін і вод-
ночас спрощує пошук спільної мови між різни-
ми стейкхолдерами через охоплення всього
феномену в цілому.
3. Вимогами до моделі реформи як керованої
соціальної інновації можуть бути: 1) вимоги, зу-
мовлені особливостями функціонування соці-
альних систем (включеність суб’єкта в об’єкт,
складність, проходження фаз життєвого циклу,
цілісність, контекстуальність, темпосвіт, інерцій-
ність); 2) умови (вимоги до) про цесу моделювання
(модель відображає уяв лення су б’єк та як части-
ни об’єкта, є адекватною склад ності об’єкта, нао-
чною, зрозумілою для сприйняття, зручною у ко-
ристуванні, відображає за вершене уявлення ре-
форматорів і цілісне сприй няття у стейкхолдерів
про зміни, є адекватною етапу життєвого циклу
системи, враховує опір змінам і прискореність
соціальних процесів); 3) вимоги до компонен-
тів моделі (моделювання процесу змін склада-
тиметься із трьох компонентів-моделей: моде-
лі об’єкта управління, моделі необхідних змін
в об’єкті управління, моделі управління зміна-
ми в об’єкті — моделі механізмів).
�4.indd 97�4.indd 97 12.08.2009 15:51:3512.08.2009 15:51:35
Світ інновацій
Наука та інновації. № 4, 200998
4. Наведені вимоги до моделі ілюструють
можливість і необхідність реалізації ідеї ціліс-
ності: об’єкта змін, самих змін та механізмів здій-
снення цих змін в єдиній інтегрованій моделі
реформи як керованої соціальної інновації.
5. Три виокремлені автором типи визначень
соціальної інновації відображають різні компо-
ненти інтегративної моделі реформи як керова-
ної соціальної інновації (та різні етапи форму-
вання публічної політики), інакше кажучи —
проектування соціальних змін. Це — нові ідеї
(уявлення про об’єкт), зміна поведінки (що
змінювати) і механізми (як змінювати).
Подальші дослідження будуть спрямовані
на формування інтегральної моделі реформи
як керованої соціальної інновації.
ЛІТЕРАТУРА
1. Теоремы Геделя о неполноте // http://ru.wikipedia.org/
wiki.
2. Парадокс Рассела // http://ru.wikipedia.org/wiki.
3. Москалев И. Технологические основы социально-ин-
новационного государственного управления // Ма те-
риалы Международного форума «Проекты будущего:
междисциплинарный подход» (16—19 октября 2006,
г. Звенигород). / http://spkurdyumov.narod.ru/Moska-
lev23. htm.
4. Николис Г., Пригожин И. Познание сложного: Пер. с
англ. В.Ф. Пастушенко. — М.: Мир, 1990. — 344 с.
5. Бойко-Бойчук Л. Синергетичний підхід у політичних
дослідженнях (на прикладі аналізу політико-владної
взаємодії у територіальних громадах в Україні). Дис…
канд. політ. наук. — К., 2005. — 220 с.
6. Степин В.С. Саморазвивающиеся системы и постне-
классическая рациональность // Вопросы филосо-
фии. — 2003. — № 8. — С. 5—17.
7. Добронравова И. Синергетика: становление нелиней-
ного мышления. — К.: Лыбидь, 1990. — 152 с.
8. Моисеев В.И. Философия и методология науки //
http://society.polbu.ru/moiseev_sciencephilo/ch43_i.
html.
9. Князева Е.Н., Курдюмов С.П. Основания синергетики.
Режимы с обострением, самоорганизация и тем по-
миры. — СПб.: Алетейя, 2002. — 414 с.
10. Бойко-Бойчук Л. Метод аналогій у соціально-по лі тич них
дослідженнях // Політичний менеджмент. — 2007.
— № 4(25). — С. 74—82.
Л.В. Бойко-Бойчук
СОЦИАЛЬНЫЕ РЕФОРМЫ
КАК УПРАВЛЯЕМЫЕ СОЦИАЛЬНЫЕ
ИННОВАЦИИ: ТРЕБОВАНИЯ К МОДЕЛИ
Сформулированы требования к модели обществен-
ной реформы и выделены их три группы: 1) требования,
обусловленные особенностями функционирования со-
циальных систем; 2) требования к процессу моделирова-
ния; 3) требования к компонентам модели.
Ключевые слова: модель, социальная инновация,
тре бования к модели, модель реформы как социальной
инновации.
L.V. Boyko-Boychuk
SOCIAL REFORMS AS CONTROLLED SOCIAL
INNOVATIONS: SPECIFICATIONS TO A MODEL
Specifications to a model of social reform are formulated
and divided into three groups: 1) specifications as main fea-
ture of social systems; 2) specifications to modeling process;
3) specifications to model’s elements.
Key words: model, social innovation, specifications to
model, model of reform as social innovation.
Надійшла до редакції 12.01.09.
�4.indd 98�4.indd 98 12.08.2009 15:51:3512.08.2009 15:51:35
|