Формування культури якості при впровадженні систем управління якістю

В современных условиях развития мировой экономики внедрение систем управления качеством (СУК) становится средством обеспечения конкурентоспособности продукции машиностроительных предприятий на внешнем и внутреннем рынках. Однако формальный подход к внедрению СУК для получения сертификата ISO 9001:...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2006
Автор:	Зубкова, А.Б.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Кримський науковий центр НАН України і МОН України 2006
Теми:	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/15041
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Формування культури якості при впровадженні систем управління якістю / А.Б. Зубкова // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 80. — С. 48-54. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859814005698199552
author	Зубкова, А.Б.
author_facet	Зубкова, А.Б.
citation_txt	Формування культури якості при впровадженні систем управління якістю / А.Б. Зубкова // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 80. — С. 48-54. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.
collection	DSpace DC
description	В современных условиях развития мировой экономики внедрение систем управления качеством (СУК) становится средством обеспечения конкурентоспособности продукции машиностроительных предприятий на внешнем и внутреннем рынках. Однако формальный подход к внедрению СУК для получения сертификата ISO 9001:2000 не приводит к достижению ожидаемой цели, в частности, к увеличению экспорта машиностроительной продукции Украины. Сущностью же внедрения СУК являются изменения, направленные на формирование культуры качества на промышленном предприятии, что и является залогом обеспечения его конкурентоспособности в долгосрочном периоде. В сучасних умовах розвитку світової економіки впровадження системи управління якістю (СУЯ) постає засобом забезпечення конкурентоспроможності продукції машинобудівних підприємств на зовнішньому та внутрішньому ринках. Проте формальний підхід до впровадження СУЯ для отримання сертифікату ISO 9001:2000 не призводить до очікуваної мети, зокрема зростання експорту машинобудівної продукції України. Сутністю ж впровадження СУЯ є зміни, спрямовані на формування культури якості на промисловому підприємстві, що саме і є запорукою забезпечення його конкурентоспроможності в довгостроковому періоді. In the contemporary conditions of the world economic development quality management system (QMS) introduction becomes the means of the competitiveness assurance of the machine-building companies' production in the foreign and home markets. However formal approach to the QMS-Introduction for the ISO 9001:2000 certificate award doesn't achieve this expected goal and, in particular, the export increase of the Ukrainian machine-building products. The main point of the QMSIntroduction is the changes directed to the quality culture development in the industrial company. This will secure of the companies' competitiveness in the long-term period.
first_indexed	2025-12-07T15:21:29Z
format	Article
fulltext	Дрожжина С.В. ВПЛИВ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ НА ФОРМУВАННЯ СУЧАСНОЇ КУЛЬТУРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ 48 на свобода від бюрократичного втручання; культурна політика повинна враховувати творчу діяльність окремих особистостей і всього населення [1, с. 92]. Цей автор визначає також рівні керування культурою: 1) рішення повинні прийматися на тому рівні, на якому будуть втілюватися в життя, тобто міські влади несуть відповідальність за міське культурне життя і т.д.; 2) біль- шість установ культури має зв'язок із владою національного, регіонального і місцевого рівнів; 3) необхідно, щоб рішення влади могли бути, при необхідності, оскаржені на загальнодержавному рівні (у Міністерстві культури); 4) пріоритети на шкалі суспільної користі повинні розподілятися так: по-перше, інтереси громадян, по-друге, інтереси діячів культури, по-третє, інтереси органів влади; 5) культуру необхідно підтримувати на національному і міжнаро- дному рівнях; 6) кількість офіційних структур і органів повинно бути зведене до мінімуму – немає необхідності ви- трачати кошти на керування культурою, якщо їх можна витратити безпосередньо на культуру; 7) необхідно розви- вати структури громадянського суспільства, створювати мережі культурних контактів, забезпечувати фінансування їхньої діяльності; 8) чиновники всіх рівнів повинні бути підготовленими для роботи в області культури і розуміти її специфіку, у тому числі уявляти собі повсякденну діяльність людей творчих професій [1, с. 93]. Сьогодні Європа стала дійсним перехрестям культур. Ефективна культурна політика повинна бути відкрита для нових форм творчості, входити у світовий культурний обмін і в той же час в обов’язковому порядку підтриму- вати традиційну національну культуру. Культурна програма Ради Європи спрямована на сприяння усвідом- ленню і розвитку багатогранної європейської культурної самобутності; пошук відповіді на такі проблеми, що постають перед європейським суспільством, як, наприклад, глобалізація ділової області та вплив, який подібна гло- балізація здійснює на культурну політику в державах-членах. Сьогодні, коли ми стали перед проблемою самоідентифікації в полікультурному суспільстві, втратили старі орієнтири та не придбали нових, коли ми швидко, без належної підготовки увійшли до полікультурної Європи, ко- ли глобалізація дійшла до нас повною мірою, Українська держава повинна посилити свою роль у підтримці сфери національної культури для: 1) піднесення національного престижу; 2) створення освітньо-виховної галузі культури з метою відродження у свідомості народу духовно-моральних рис; 3) побудови індустрії культури. Таким чином, на сучасному етапі розвитку України найбільш доцільною, мабуть, можна вважати британську модель, яка передбачає підтримку культури державою за принципом „витягнутої руки”, розподілом бюджетних коштів через автономні недержавні й напівдержавні інституції. Центральна влада може вже сьогодні розробити та здійснювати три стратегії фінансування: прямі безпосередні асигнування, підтримка високого рівня інвестицій на місцях і, нарешті, оптимальне використання тих засобів, які держава не може прямо контролювати, тобто приват- них інвестицій. Джерела та література 1. Саймон Манді. Культурна політика: коротке керівництво / Культурна політика в Європі: вибір стратегії й оріє- нтири. Збірка матеріалів. Укладачі: Є.І.Кузьмін, В.Р.Фірсов. – М.: «Видавництво Ліберія», 2002. – 240 с. 2. Історія української та зарубіжної культури. Навч. посіб. / За ред. С.М.Клапчука, В.Ф.Остафійчука. – К.: Вища школа: Т-во “Знання”, КОО, 2000. – 326 с. Зубкова А.Б. ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ЯКОСТІ ПРИ ВПРОВАДЖЕННІ СИСТЕМ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ Сучасні умови розвитку світової економіки, що спрямовані на подальшу інтеграцію економік окремих країн, загострюють конкурентну боротьбу не тільки на зовнішньому, але й на внутрішньому ринку Украї- ни. В умовах насичених ринків, розвитку інформаційних каналів та мережі транспортних послуг якість продукції постає основним фактором конкуренції, зокрема, промислових підприємств України. Відповіддю таким викликам сьогодення стає управління якістю та впровадження систем управління якістю (СУЯ). Сутністю впровадження СУЯ є зміни в діяльності підприємства. Ці зміни, спрямовані на розвиток під- приємства, повинні відбуватися в напрямку формування культури якості. Але такий підхід ігнорується як на національному рівні, так і на рівні підприємства, а тому потребує обґрунтування. Зокрема, питанням культури якості не приділено достатньо уваги з боку держави, яка повинна стимулювати заходи щодо під- вищення та забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної продукції, у тому числі, на рівні підприємс- тва. Діяльності держави щодо інтеграційних процесів та ринкових реформ, а саме в галузі забезпечення якості, спрямована головним чином на гармонізацію стандартів та технічних регламентів з міжнародними та європейськими [1]. Проте це є лише передумовою або ж оціночним механізмом функціонування СУЯ на промисловому підприємстві. Зараз державні органи України намагаються виконати всі вимоги щодо вступу до Світової організації торгівлі, та серед регламентованих підготовчих процедур жодного слова не йде про підвищення якості віт- чизняної промислової продукції, що є необхідною умовою забезпечення її майбутньої конкурентоспромож- ності вже на внутрішньому ринку [2, 3]. У сучасній моделі управління приділяється багато уваги формуванню та підтриманню такої організа- ційної культури, що сприяла би ефективній взаємодії співробітників та діяльності підприємства в цілому. Тому цьому питанню присвячено багато уваги у вітчизняних та закордонних виданнях з менеджменту. Проте в більшості спеціалізованих публікацій з управління якістю питанню впливу культури підприємства Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ 49 на діяльність щодо управління якістю приділено не достатньо уваги: відбувається постановка проблеми відносно підтримки СУЯ поведінкою співробітників, тобто актуалізується питання створення певної орга- нізаційної культури. Так, питання зміни культури організації при загальному управлінні якістю розгляда- ється у роботі Рамсперсада Х. К. [4, с. 206]. В ту ж чергу поняття «культура якості», або не розглядається зовсім, або ототожнюється з постійним покращенням діяльності. При цьому у більшій мірі проблема фор- мування культури якості розглядається зараз у європейському освітньому середовищі [5]. Однак невизначеним залишається поняття «культура якості», яке відображало би основні компоненти та, відповідно, напрямки діяльності щодо формування такої культури. Доцільним є дослідження впливу внутрішньої культури промислового підприємства після впровадження СУЯ на його діяльність для з’ясування необхідності формування культури якості на вітчизняних промислових підприємствах. Тому цілями статті є обґрунтування необхідності формування культури якості на промислових підпри- ємствах України, зокрема на підприємствах машинобудівної галузі, через дослідження поточної ситуації щодо конкурентоспроможності продукції промислових підприємств на світовому ринку після впроваджен- ня СУЯ; визначення поняття «культура якості» та засобів, що сприяють формуванню культури якості на підприємстві. Для забезпечення конкурентоспроможності на зовнішньому ринку підприємству потрібна оцінка СУЯ третьою стороною, за для чого використовується процедура сертифікації згідно визнаних на відповідному ринку стандартів. Єдиним на теперішній час всесвітньо визнаним стандартом на СУЯ є міжнародний стан- дарт ISO 9001:2000 «Система управління якістю. Вимоги». На внутрішньому ринку України достатнім мо- же бути – за вимогами замовника та конкурентного середовища – отримання підприємством сертифікату ДСТУ ISO 9001-2001, який є більш пізнім національним аналогом вище означеного стандарту. Не зважаючи на те, що ISO 9001:2000 ґрунтується на принципах загального управління якістю, вплив його на реальне функціонування підприємства та сприяння підвищенню конкурентоспроможності викликає певні сумніви. Формальність характеру проведення сертифікації за вказаним стандартом було обґрунтовано автором раніше та доведено, що сутністю впровадження СУЯ в процесі інтеграції є зміни, як у діяльності окремого співробітника, так і підприємства в цілому [6, с. 84]. Структура розподілу кількості отриманих сертифікатів ДСТУ ISO 9001-2001 за питомою вагою галузей промисловості відповідно до Реєстру систем сертифікації УкрСЕПРО станом на 01.01.2005 р. відображена на рис. 1 [7]. Рис. 1. Чинні сертифікати на системи управління якістю вітчизняних підприємств за ДСТУ ISO 9001-2001 З рис. 1 бачимо, що найбільша кількість чинних національних сертифікатів на СУЯ припадає на маши- нобудівну промисловість. Це свідчить про прагнення машинобудівних підприємств забезпечити певний рі- вень конкурентоспроможності на внутрішньому ринку. Проте для з’ясування існуючої ситуації щодо кон- курентоспроможності вітчизняної машинобудівної продукції на внутрішньому, а також зовнішньому рин- ках дослідимо динаміку товарної структури зовнішньої торгівлі України за останні роки (табл. 1) [8]. Дані за розрахунками по 2003 року свідчать, що частка експорту продукції машинобудівної промисло- вості у загальному експорту України становила 15,76% в той час, як імпорт такої продукції складав 24,86%. Із табл. 1 видно, що, навіть порівняно із 2003 роком, частка експорту машинобудівної продукції знижується поряд із зростанням частки експорту металургійної та видобувної продукції. На протилежність цьому зрос- тає частка імпортованої машинобудівної продукції. Таким чином, зменшується доля товарної продукції у структурі експорту України, та постійно збільшується рівень конкуренції на внутрішньому ринку машино- будівної продукції за рахунок притоку імпорту, тобто і на внутрішньому ринку продукція вітчизняних ма- шинобудівних підприємств є неконкурентоспроможною, не зважаючи на впровадження СУЯ за ДСТУ ISO 9001-2001. Для дослідження поточної ситуації щодо конкурентоспроможності продукції промислових підприємств на світовому ринку після впровадження СУЯ введемо показник, що характеризує ефективність функціону- вання СУЯ з точки зору зовнішньоекономічної діяльності підприємств та свідчить про віддачу на інвесто- ваний у впровадження СУЯ капітал. Таким показником є обсяг експорту на один отриманий сертифікат ISO Зубкова А.Б. ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ЯКОСТІ ПРИ ВПРОВАДЖЕННІ СИСТЕМ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ 50 9001:2000. Дані за результатами аналізу зведені у табл. 2 [9, с. 21; 10, с. 19; 11, с. 21; 12, с. 25; 13, с. 8]. Таблиця 1. Товарна структура зовнішньої торгівлі України за 2004-2005 р.р. за галузями промисловості 2005 рік 2004 рік Експорт Імпорт Експорт Імпорт Продукція за галузями про- мисловості ва рт іс ть , мл н. до л. С Ш А пи то ма в аг а в за га ль но му об ся зі , % ва рт іс ть , мл н. до л. С Ш А пи то ма в аг а в за га ль но му об ся зі , % ва рт іс ть , мл н. до л. С Ш А пи то ма в аг а в за га ль но му об ся зі , % ва рт іс ть , мл н. до л. С Ш А пи то ма в аг а в за га ль но му об ся зі , % Всього 34286,7 100,0 36141,1 100,0 32672,3 100,0 28996,1 100,0 Продукція машинобудів- ної промисло- вості 4639,6 13,5 10069,4 27,9 5660,6 17,3 7793,8 26,9 Продукція чо- рної та кольо- рової металур- гії 14047,2 40,97 2468,8 6,83 13050,8 39,9 1752,9 6,05 Продукція ви- добувної про- мисловості 4707,9 13,73 11567,8 32,01 4323,7 13,2 10845,4 37,4 Таблиця 2. Динаміка експорту по відношенню до кількості отриманих країною сертифікатів ISO 9001:2000 2004 рік 2003 рік 2002 рік Обсяг експорту на один сертифікат Обсяг експорту на один сертифікат Обсяг експорту на один сертифікат Ранг за обся- гом світового експорт* Країна вартість, млн.дол. США у % до 2003 року вартість, млн.дол. США у % до 2002 року вартість, млн.дол. США у % до 2001 року 1 Німеччина 34,38 108,41 31,71 55,92 56,71 23,23 2 Сполучені штати Америки 21,96 91,91 23,89 15,79 151,28 22,85 3 Китай 4,46 98,58 4,53 57,01 7,94 22,12 4 Японія 11,55 94,86 12,18 49,12 24,78 22,42 5 Франція 16,56 64,54 25,66 50,48 50,82 34,65 6 Нідерланди 55,95 188,67 29,66 34,03 87,16 28,48 7 Італія 4,13 90,73 4,56 26,74 17,04 13,95 8 Великобританія 6,82 101,76 6,70 22,29 30,06 93,57 9 Канада 34,08 105,66 32,26 27,16 118,78 32,17 10 Бельгія 68,55 85,04 80,61 48,41 166,54 11,03 44 Україна 34,97 46,70 74,89 75,49 99,21 15,86 *За результатами 2004 року по даним звіту Світової торгової організації. З урахуванням того, що обумовлений стандарт набув чинності у 2000 році, і був потрібен час на його розповсюдження в світі, розрахунки велись починаючи з 2001 року. Наведені дані свідчать про те, що спо- чатку динаміка зросту кількості сертифікатів перевищувала динаміку зросту експорту у всіх представлених країнах. Це призвело до значного зниження обсягу на один сертифікат ISO 9001:2000, проте поступово від- булося «насичення» внутрішніх ринків: зменшилась кількість підприємств, що потребували отримання та- кого сертифікату. Вже у 2004 році декілька країн започаткували тенденцію перевищення динаміки зросту експорту над кількістю отриманих сертифікатів. До таких країн належать відповідно Нідерланди, Німеччи- на, Канада та Великобританія. Це різні країні, з різною структурою експорту, різною структурою виробниц- тва, з різною культурою. Що ж стосується України, то ситуація підтверджує наведені вище дані щодо зменшення долі експорту машинобудівної продукції як товарної, а не сировинної продукції у порівнянні із питомою вагою машино- будування у кількості чинних сертифікатів ДСТУ ISO 9001-2001 (див. табл. 2 та рис. 1). Можна стверджу- вати, що отримані сертифікати не дають очікуваної віддачі на вкладений в процедуру підготовки та прове- дення сертифікації капітал, тобто не призводять до реального підвищення конкурентоспроможності україн- ської промислової продукції. Для співставлення розглядаємих даних з ситуацією на Україні необхідним є дослідити, яка продукція домінує в експорті визначених у таблиці 2 країн, а саме: яку часту в експорті складає продукція машинобу- дівної галузі. За результатами аналізу відповідної статистичної інформації щодо зовнішньоекономічної дія- льності цих країн було встановлено, що в Німеччині, Великобританії, Канаді та Нідерландах експорт маши- нобудівної продукції набагато перевищує дані України та складає відповідно близько 53%, 46%, 42% та 30% [14, 15, 16, 17]. Слід відзначити, що експорт машинобудівної промисловості складає 39 % від загально- го світового експорту [9, с. 110], тобто майже всі означені країни перевищують цей світовий показник. Та- Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ 51 ким чином, країни-лідери за динамікою зросту обсягу експорту по відношенню до кількості отриманих кра- їною сертифікатів ISO 9001:2000 є промислово розвинутими, при цьому саме машинобудівна продукція пе- реважає у структурі їх експорту. Якщо проаналізувати зріст кількості отриманих сертифікатів ISO 9001:2000 у цих країнах з 2002 по 2004 роки, то найменші показники демонструють Нідерланди (у 2,3 рази більше) та Німеччина (у 2,5 рази більше). Розрахунки по відповідній ситуації на Україні демонструють зріст кількості отриманих сертифіка- тів ISO 9001:2000 у 5,2 рази, що у порівнянні з країнами-лідерами за обсягами світового експорту не є най- більшим показником, хоча перевищує середній рівень (4,2 рази) [13, с. 9]. Слід відзначити, що серед десяти країн-лідерів за кількістю отриманих сертифікатів є такі, що входять тільки до першої тридцятки із п’ятдесяти ведучих експортерів товарів у світі [9, с.21; 13, с. 3]. Це свідчить про те, що отримання підприємством сертифікату на СУЯ не є достатньою умовою забез- печення його конкурентоспроможності на світовому ринку. Тобто не кількісний, а якісний підхід до впро- вадження СУЯ призводить до реального забезпечення конкурентоспроможності на світовому рівні. Водночас проведене автором дослідження серед п’ятдесяти трьох представників середньої та вищої ланки управління промислових підприємств машинобудівної галузі Східного регіону України довело, що при отриманні сертифікату на СУЯ ISO 9001:2000 абсолютна більшість машинобудівних підприємств (63,8%) опікується, в першу чергу, підтвердженням відповідності продукції світовим стандартам якості для здійснення експортної діяльності на противагу підтвердженню ефективно діючої СУЯ (8,5%) [6, с.88]. Таким чином, виходить, що впровадження СУЯ для отримання сертифікату ISO 9001:2000, спрямоване на забезпечення конкурентоспроможності продукції машинобудівних підприємств України на світовому ринку, загалом носить формальний характер та не досягає означеної мети. Такий «зовнішній підхід» до впровадження СУЯ орієнтовано на традиційні шляхи підвищення якості за допомогою контролю [4, с.19]. Засновані на контролі, корегуючи системи є дуже витратними та неефективними, з точки зору усунення са- мої причини виникнення помилки, через що їх роль в управлінні діяльністю підприємства значно знижуєть- ся. Альтернативний, так би мовити, «внутрішній підхід» до управління якістю спирається на попереджуючи заходи, що є неможливим без загальної участі співробітників у діяльності щодо покращення якості. Це по- требує поступового, всебічного та добровільного залучення співробітників до відповідних процесів. Таке залучення співробітників передбачає певну їх поведінку, систему відношень та орієнтири у діяльності. Водночас норми та форми поведінки людини в організаційному середовищі виробляються на основі цінно- стей [18, с.30]. Цінності ж є невід’ємним компонентом культури, що знаходить своє відображення у всій рі- зноманітності визначень культури організації. Культура якості при цьому постає складовою загальної орга- нізаційної культури підприємства, яка інтегрує в собі економічну та соціально-психологічну форми культу- ри підприємства в напрямку розвитку якості шляхом постійного покращення діяльності. В ту ж чергу проведений аналіз конкурентоспроможності продукції машинобудівних підприємств кра- їн-лідерів за обсягами експорту у світі у порівнянні із кількістю отриманих ними сертифікатів ISO 9001:2000 показав, що для забезпечення конкурентоспроможності на світовому ринку промислові підпри- ємства цих країн зосереджується не на підтвердженні існування СУЯ за допомогою сертифікату ISO 9001:2000, а на реально діючий СУЯ, яка знаходить своє відображення у попиті на продукцію машинобуді- вних підприємств на зовнішньому ринку. Можна стверджувати, що саме внутрішня, організаційна культура підприємства сприяє досягненню ефективності діяльності СУЯ, яка відображається у конкурентоспромож- ності продукції підприємства на світовому ринку. Таким чином, обґрунтовано необхідності формування культури якості на промислових підприємствах України, зокрема на підприємствах машинобудівної галузі. Обумовлене вище дослідження, що було проведене автором, підтвердило визнання респондентами- представниками машинобудівних підприємств необхідності формування культури якості: ця категорія була віднесена на друге місце серед шістнадцяти запропонованих варіантів складових, що мають безпосереднє відношення до управління якістю (табл. 3). З табл. 3 видно, що майже за всіма означеними категоріями відповідей середні за розмірами підприємс- тва надають їм більше значення, ніж великі. Це пов’язано не тільки з більшою конкуренцією середніх під- приємств навіть на внутрішньому ринку, а й з більш ієрархічною структурою великих підприємств та, від- повідно, сприйняттям нових підходів в управлінні, часом на втіленням нових ідей та змін у діяльність під- приємства. Таку думку підтверджують категорії, де доля відповідей великих підприємств переважає над іншими: «безперервне покращення діяльності» та «співробітництво з відділом маркетингу», - які за останні роки змогли знайти місце в управлінні підприємством в загалі, та управлінні якістю зокрема. Слідом за «формуванням культури якості» йдуть категорії, які, фактично, є проявами або характеристиками самої культури якості. Суттєвим є те, що така категорія як «контроль виконання заданих параметрів» була відне- сена до першої п’ятірки складових, що мають безпосереднє відношення до управління якістю. Це відобра- жає специфіку галузі машинобудівної промисловості. Вагомим є те, що така категорія як «постійне навчан- ня та розвиток співробітників» посіла перше місце у ранзі за кількістю отриманих відповідей, оскільки вона є одним із засобів формування культури якості. Таким чином, розподіл розглядаємих складових показав, що серед опитаних представників менеджмен- ту машинобудівних підприємств, велика кількість з яких вже отримала сертифікат на СУЯ ISO 9001:2000 (40,8% від загальної кількості отриманих відповідей), існує усвідомлення того, управління якістю повинно бути безпосередньо пов’язано із культурою якості. Підтвердженням цьому є те, що категорії, які посіли пе- рші місця у ранзі за кількістю отриманих відповідей, характеризують саму культуру якості. Це наочно свід- чить про необхідність формування культури якості на вітчизняних машинобудівних підприємствах для по- кращення кінцевого продукту та підвищення ступеню задоволеності споживачів, тобто для підвищення якості продукції. Зубкова А.Б. ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ЯКОСТІ ПРИ ВПРОВАДЖЕННІ СИСТЕМ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ 52 Таблиця 3. Розподіл підприємств за переліком складових, що мають безпосереднє відношення до управ- ління якістю Розподіл складових за рангом відповідно кількості відповідей П ос ті йн е на вч ан ня т а ро зв ит ок с пі вр об іт ни кі в Ф ор м ув ан ня к ул ьт ур и як ос ті С ти му лю ва нн я ін но ва - ці й Бе зп ер ер вн е по кр ащ ен - ня д ія ль но ст і С пі вр об іт ни цт во з ві д- ді ло м ма рк ет ин гу К он тр ол ь ви ко на нн я за - да ни х па ра ме тр ів С пі вв ід но ш ен ня о пи та ни х пі дп ри єм ст в К ла си фі ка ці я пі дп ри єм ст в у % до загальної кількості за групою у % до за- гальної кі- лькості за групою у % до за- гальної кі- лькості за групою у % до за- гальної кі- лькості за групою у % до за- гальної кі- лькості за групою у % до за- гальної кі- лькості за групою у % до зага- льної кіль- кості отри- маних від- повідей Велике 50,0 40,0 30,0 50,0 50,0 30,0 20,4 Середнє 80,0 66,7 66,7 40,0 46,7 66,7 30,6 Мале 54,2 45,8 37,5 41,2 33,3 29,2 49,0 Загальна кі- лькість від- повідей, у % 62,3 47,2 45,2 41,5 41,5 39,6 100,0 Проте слід відзначити, що саме поняття «культура якості» не достатньо поширене у діяльності підпри- ємств. Так, 51% респондентів-представників машинобудівних підприємств відзначили, що більшості їх співробітників скоріше знайомо поняття «культура якості» (рис. 2). Водночас кількість опитаних машино- будівних підприємств, де вже впроваджена СУЯ, склала 67,3% від загальної кількості отриманих відповідей респондентів. важко відповісти; 9,8% скоріше "так", чим "ні"; 51,0% "так"; 31,4% "ні"; 2,0%скоріше "ні", чим "так"; 5,9% Рис. 2. Розподіл підприємств за тим, чи знайома більшість їх співробітників з поняттям «культура якості» Для усунення непорозуміння у сприйнятті поняття «культура якості» та, таким чином, виявлення клю- чових напрямки діяльності щодо формування такої культури, тобто об’єкту та предмету відповідного управління, необхідним є надати визначення цьому поняттю. Існує велика кількість визначень «культури» як такої, проте «культура якості» не має конкретного визначення. Загалом це поняття пов’язують із постій- ними покращеннями та організаційним кліматом, який саме і сприяє цим покращенням. При аналізі та визначенні культури серед інших виділяють соціологічний підхід, який дозволяє розгля- дати культуру на рівні підприємства та включає такий компонент як інтерпретація життєвого досвіду [18, с.8]. При зосередженні на визначенні поняття «культура якості» вагомим є уточнити, якого саме життєвого досвіду, тобто життєвого досвіду по відношенню до покращення якості безпосередньої діяльності, бо саме постійне удосконалення якості згідно потреб та очікувань споживачів, що досить швидко змінюються та в сучасних умовах насичених ринків переходять на інший рівень їх задоволення, може забезпечити конку- рентоспроможність продукції підприємства. Як було наведено вище, цінності, які є невід’ємним компонентом культури, формують поведінку люди- ни та постають відправною точкою для розробки системи відношень, певних норм, принципів, традицій, Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ 53 манер поведінки та інших більш явних компонентів культури підприємства. Для безпосереднього втілення цінностей у конкретних діях, а також їх поширення серед співробітників підприємства, вони повинні бути поділяємими. Поєднання цінностей в систему дозволяє розставити їх пріоритети та вагомість, з огляду сприянню досягненню цілей підприємства. Суттєвим моментом при розгляданні культури якості є характе- ристика того, яким чином саме буде досягатися постійне покращення діяльності, оскільки при цьому куль- тура якості може звестися до культури контролю якості, що в свою чергу може призвести до зосередження лише на рівні корегуючи систем в управлінні якістю. Безумовно важливим при наданні визначення поняттю «культура якості» є врахування самого поняття якості та розглядання ролі споживача продукції підприємс- тва у оціночному механізмі якості продукції через ступень його задоволеності. При цьому вагомим є зосе- редження не лише на клієнті як споживачі кінцевого продукту підприємства, а й врахування інтересів всіх зацікавлених сторін (клієнт, співробітник, постачальник, суспільство та ін.), оскільки їх участь у процесі створення та сприйняття якості у широкому розумінні, включаючи якість стосунків, взаємодії та взаєморо- зуміння, якість партнерських відносин, є дуже важливою та впливовою на створення додаткової вартості кінцевого продукту. Таким чином, автором пропонується наступне визначення поняття «культура якості». Культура якості – це система поділяємих цінностей щодо постійного покращення діяльності шляхом розвитку творчого та лі- дерського потенціалу співробітників підприємства відносно підвищення ступеню задоволення потреб та очікувань всіх зацікавлених сторін. На основі дослідження проблематики галузі управління якістю автором пропонуються наступні засоби, що сприяють формуванню культури якості на підприємстві: стратегічне управління, спрямоване на розви- ток партнерських відносин та сплощення організаційної структури; управління змінами, спрямоване на від- критість нововведенням, зміну поведінки та зменшення опору співробітників; організаційний розвиток що- до пробудження природного прагнення людини до отримання знань, становлення організації, що самона- вчається; залучення вищого керівництва та лідерство, що є необхідної умовою для здійснення системних великомасштабних організаційних перетворень та є рольовою моделлю поведінки, яка сприятиме залучен- ню всіх співробітників у процес постійних покращень діяльності; коучинг, метою якого є розвиток здібнос- тей співробітників для налагодження творчого та ефективного процесу по досягненню якості; налагоджен- ня ефективних комунікацій, що є необхідною передумовою постійного покращення діяльності; формування відповідної системи мотивації, що сприятиме прояву активності та самовираженню співробітників; впрова- дження інновацій у діяльність підприємства, у тому числі шляхом використання бенчмаркингу та застосу- вання «кращих практик». Таким чином, зараз процес впровадження СУЯ для забезпечення конкурентоспроможності як на зовні- шньому, так і внутрішньому ринки має зворотній характер: побудова СУЯ відбувається майже одночасно із процесом її сертифікації та для отримання сертифікату як необхідної умови виходу на зовнішній ринок та засобу підвищення конкурентоспроможності на внутрішньому ринку, що перетворюється лише в інстру- мент маркетингу. Про це свідчить проведене дослідження поточної ситуації щодо конкурентоспроможності продукції промислових підприємств на світовому ринку після впровадження СУЯ. Сутністю ж впровадження СУЯ є зміни, спрямовані на формування культури якості на промисловому підприємстві, що саме і є запорукою забезпечення його конкурентоспроможності в довгостроковому пері- оді. Лише за такої умови можливе не формальне, ефективне функціонування СУЯ, що і повинно бути під- тверджено відповідним сертифікатом. У подальшому доцільним є зосередитися на дослідженні критеріїв наявності культури якості на вітчизняних промислових підприємствах. Джерела та література 1. План дій Україна - Європейський Союз / Офіційний сайт Міністерства економіки України станом на 23.04.2006; http://www.me.gov.ua. 2. Пятницький В. Вступ України до СОТ: що має бути зроблено? / Офіційний сайт Українського центру міжнародної інтеграції станом на 02.05.2006; http://www.wto.inform.org.ua. 3. Доповідь Міністра економіки на Дні Уряду у Верховній Раді України «Про хід виконання заходів щодо вступу України до СОТ» / Офіційний сайт Міністерства економіки України станом на 30.04.2006; http://www.me.gov.ua/. 4. Рамсперсад Хьюберт К. Общее управление качеством: личностные и организационные изменения: Пер. с англ. – М.: ЗАО «Олимп-Бизнес», 2005. – 256 с. 5. Developing an Internal Quality Culture in European Universities / Офіційний сайт European University Asso- ciation станом на 30.04.2006; http://www.eua.be. 6. Зубкова А.Б. Сутність впровадження системи управління якістю в процесі інтеграції // Вісник Національного тех- нічного університету «Харківський політехнічний університет». Збірник наукових праць. Тематичний випуск: Технічний прогрес і ефективність виробництва. – Харків: НТУ «ХПІ». – 2006. № 02(1). – 271 с. 7. Моніторинг систем управління якістю станом на 01.01.2005р. / Офіційний сайт Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики станом на 05.05.2006; http://www.dssu.gov.ua. 8. Товарна структура зовнішньої торгівлі України / Офіційний сайт Державного комітету статистики України ста- ном на 05.05.2006; http://www.ukrstat.gov.ua. 9. International trade statistics 2005 / Офіційний сайт World Trade Organization станом на 07.05.2006; http://www.wto.int. 10. International trade statistics 2004 / Офіційний сайт World Trade Organization станом на 07.05.2006.; http://www.wto.int. http://www.me.gov.ua http://www.wto.inform.org.ua http://www.me.gov.ua/ http://www.eua.be http://www.dssu.gov.ua http://www.ukrstat.gov.ua http://www.wto.int http://www.wto.int Зубкова А.Б. ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ЯКОСТІ ПРИ ВПРОВАДЖЕННІ СИСТЕМ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ 54 11. World trade in 2002 - Overview / Офіційний сайт World Trade Organization станом на 07.05.2006; http://www.wto.int. 12. World trade in 2001 – Overview / Офіційний сайт World Trade Organization станом на 07.05.2006; http://www.wto.int. 13. The ISO Survey of Certifications – 2004 / Офіційний сайт International Organization for Standardization ста- ном на 07.05.2006; http://www.iso.org. 14. Deutschland als Handelspartner / Офіційний сайт Statistisches Bundesamt Deutschland станом на 10.05.2006; http://www.destatis.de. 15. UK Trade in Goods Analysed in Terms of Industries Quarter 4 2005 / Офіційний сайт National Statistics ста- ном на 10.05.2006; http://www.statistics.gov.uk. 16. Exports of goods on a balance-of-payments basis, by product / Офіційний сайт Statistics Canada станом на 10.05.2006; http://www.statcan.ca. 17. Trade by counties according SITC-classification / Офіційний сайт Statistics Netherlands станом на 10.05.2006; http://www.cbs.nl. 18. Грошев И.В. Организационная культура: Учебное пособие / И.В. Грошев, П.В. Емельянов, В.М. Юрьев. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004. – 288 с. Иванилова Н.М. МОДЕЛЮВАННЯ ЦІНИ СПОТ НА ДЕРЕГУЛЬОВАНОМУ РИНКУ ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ Перехід від ціноутворення на базі витрат виробників та посередників, що забезпечують трансмісію та дистрибуцію електроенергії, до ціноутворення на ринкових засадах обумовив принципову зміну підходів до моделювання цін на електроенергію. Будучи визначеними в результаті регулярних торгів, ціни на дерегу- льованих ринках набувають певних специфічних рис, які не були типовими для них раніше. Виявилося, що попит та пропозиція на цей тип товару суттєво залежать від впливу великої кількості факторів, що мають різну природу (економічну, технологічну, тощо). Більшість з них має стохастичний характер, обумовлюючи в результаті їх взаємодії наявність різнорідної невизначеності. Як наслідок, ринкові ціни типово мають до- сить складну динаміку, що помітно відрізняє електроенергію від інших товарів і робить задачу їх адекват- ного моделювання складною і неоднозначною. Низькоеластичний попит в поєднанні з об′єктивно присутньою в динаміці невизначеністю розподіля- ють дерегульований ринок електроенергії на два – ринок поточних операцій спот та ринок строкових опе- рацій. Традиційно ціни, що встановлюються на ринку спот, є визначальними на ринку, оскільки вони та- кож є базою для визначення ціни на строкових ринках1. На сьогодні існує значна кількість досліджень, які намагаються надати формальний опис їх поведінки, що дозволив би проводити якісний змістовий аналіз та одночасно забезпечував би задовільні прогнози. Проблемою, що досліджується в даній роботі, є аналіз іс- нуючих підходів моделювання, виявлення їх недоліків і обмежень у застосуванні. Пропонується власна мо- дель формування ціни спот. Провадиться попередній аналіз її властивостей. Аналіз поточних публікацій і останніх досліджень. На ранніх етапах розвиток моделювання пішов двома основними напрямками, які можна умовно назва- ти фундаментальним та статистичним. До певної міри цей розподіл існує і зараз. Прибічники фундамента- льного підходу намагаються описати процес встановлення рівноважних цін як результат вибору оптималь- ної стратегії ринковими агентами, що приймають до уваги стан попиту та максимізують свою корисність, в залежності від типу конкуренції, що складається на ринку. Їх перевагою є можливість безпосереднього вра- хування впливу окремих факторів, що є суттєвими для ринку. З боку попиту це є передусім його мультисе- зонність, його неоднорідність з боку окремих груп споживачів, а з боку пропозиції – ціни на паливо, що ви- користовують станції, технологічні особливості, що впливатимуть на маржинальні витрати, наявність стро- кових контрактів, що зменшують ризик цінових коливань, тощо. Декілька підходів до опису олігополістич- ного ринку конкурують в дослідженнях цього типу, серед яких можна виділити два базові - моделювання ринку за Курно та моделювання за допомогою визначення рівноваги функцій пропозиції ринкових агентів. Останні є узагальненням моделі Курно у тому сенсі, що припускають, що об′єм випуску q, яку встановлю- ють учасники олігополістичного ринку, залежить від ціни р, що складається на ринку. Загальний підхід рів- новаги функцій пропозиції був запропонований Клемперером та Мейером (1989). Його застосування до аналізу дерегульованих ринків електроенергії було зроблене в роботах Гріна та Ньюбері (1992), Болдуика, Гранта, Кана (2002) та інших. Як відзначає більшість авторів, моделювання за допомогою функцій пропозиції більше відповідає реа- льному процесу встановлення ціни на електроенергію, оскільки на відміну від моделі Курно може відобра- зити стратегію пропозиції ринкових агентів. Однак, цей метод має суттєвий недолік – для моделей з детер- мінованим попитом він виявляється більше ніж один рівноважний стан. До найбільш помітних робіт фун- даментального підходу відносяться дослідження Бушнела (2005), Гріна та Ньюбері (1992), Бессембіндера та Лемона (2002), чисельні праці Боренштейна, Волака, Пауела, Йоскова, Тіроля та інших. 1 Варто відмітити, що у випадку електроенергії ця залежність є складнішою і не визначається шляхом без- посереднього розрахунку оцінки очікуваної майбутньої величини ціни на товар. http://www.wto.int http://www.wto.int http://www.iso.org http://www.destatis.de http://www.statistics.gov.uk http://www.statcan.ca http://www.cbs.nl
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-15041
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	1562-0808
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T15:21:29Z
publishDate	2006
publisher	Кримський науковий центр НАН України і МОН України
record_format	dspace
spelling	Зубкова, А.Б. 2011-01-10T13:06:06Z 2011-01-10T13:06:06Z 2006 Формування культури якості при впровадженні систем управління якістю / А.Б. Зубкова // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 80. — С. 48-54. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/15041 В современных условиях развития мировой экономики внедрение систем управления качеством (СУК) становится средством обеспечения конкурентоспособности продукции машиностроительных предприятий на внешнем и внутреннем рынках. Однако формальный подход к внедрению СУК для получения сертификата ISO 9001:2000 не приводит к достижению ожидаемой цели, в частности, к увеличению экспорта машиностроительной продукции Украины. Сущностью же внедрения СУК являются изменения, направленные на формирование культуры качества на промышленном предприятии, что и является залогом обеспечения его конкурентоспособности в долгосрочном периоде. В сучасних умовах розвитку світової економіки впровадження системи управління якістю (СУЯ) постає засобом забезпечення конкурентоспроможності продукції машинобудівних підприємств на зовнішньому та внутрішньому ринках. Проте формальний підхід до впровадження СУЯ для отримання сертифікату ISO 9001:2000 не призводить до очікуваної мети, зокрема зростання експорту машинобудівної продукції України. Сутністю ж впровадження СУЯ є зміни, спрямовані на формування культури якості на промисловому підприємстві, що саме і є запорукою забезпечення його конкурентоспроможності в довгостроковому періоді. In the contemporary conditions of the world economic development quality management system (QMS) introduction becomes the means of the competitiveness assurance of the machine-building companies' production in the foreign and home markets. However formal approach to the QMS-Introduction for the ISO 9001:2000 certificate award doesn't achieve this expected goal and, in particular, the export increase of the Ukrainian machine-building products. The main point of the QMSIntroduction is the changes directed to the quality culture development in the industrial company. This will secure of the companies' competitiveness in the long-term period. uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Формування культури якості при впровадженні систем управління якістю Article published earlier
spellingShingle	Формування культури якості при впровадженні систем управління якістю Зубкова, А.Б. Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
title	Формування культури якості при впровадженні систем управління якістю
title_full	Формування культури якості при впровадженні систем управління якістю
title_fullStr	Формування культури якості при впровадженні систем управління якістю
title_full_unstemmed	Формування культури якості при впровадженні систем управління якістю
title_short	Формування культури якості при впровадженні систем управління якістю
title_sort	формування культури якості при впровадженні систем управління якістю
topic	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
topic_facet	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/15041
work_keys_str_mv	AT zubkovaab formuvannâkulʹturiâkostíprivprovadžennísistemupravlínnââkístû

Формування культури якості при впровадженні систем управління якістю

Репозитарії

Схожі ресурси