Механізми розвитку та безпеки банківського кредитування: досвід країн ЄС та сучасні реалії
У статті систематизовано досвід країн ЄС з механізмів розвитку банківського кредитування. Визначено, що у докризовий період набув поширення механізм інтеграції національних ринків фінансових послуг. Показано, що реалізація інтеграційного механізму, як і високий ступінь концентрації капіталу, забезпе...
Saved in:
| Published in: | Вісник економічної науки України |
|---|---|
| Date: | 2018 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2018
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/150521 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Механізми розвитку та безпеки банківського кредитування: досвід країн ЄС та сучасні реалії / Ю.В. Дятлова // Вісник економічної науки України. — 2018. — № 2 (35). — С. 51–57. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860122793889234944 |
|---|---|
| author | Дятлова, Ю.В. |
| author_facet | Дятлова, Ю.В. |
| citation_txt | Механізми розвитку та безпеки банківського кредитування: досвід країн ЄС та сучасні реалії / Ю.В. Дятлова // Вісник економічної науки України. — 2018. — № 2 (35). — С. 51–57. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник економічної науки України |
| description | У статті систематизовано досвід країн ЄС з механізмів розвитку банківського кредитування. Визначено, що у докризовий період набув поширення механізм інтеграції національних ринків фінансових послуг. Показано, що реалізація інтеграційного механізму, як і високий ступінь концентрації капіталу, забезпечили європейським банкам лідируючі позиції. За наявності особливостей стану національних банківських систем, після кризи набув поширення механізм низьких відсоткових ставок за кредитами та від’ємного їх значення за депозитами. Для обґрунтованого запровадження такого механізму запропоновано використовувати систему індикаторів.
В статье систематизирован опыт стран ЕС по механизмам развития банковского кредитования. Установлено, что в докризисный период получил распространение механизм интеграции национальных рынков финансовых услуг. Показано, что реализация интеграционного механизма, как и высокая степень концентрации капитала, обеспечили европейским банкам лидирующие позиции. При наличии особенностей состояния национальных банковских систем, после кризиса получил распространение механизм низких процентных ставок по кредитам и отрицательного их значения по депозитам. Для обоснованного внедрения такого механизма предложено использовать систему индикаторов.
The experience of EU countries on the mechanisms for the bank lending development has been systematized in the article. It has been established that in the pre-crisis period, the mechanism of national financial services markets integration became widespread. It has been shown that the implementation of the integration mechanism, as well as a high degree of capital concentration ensured European banks with leading positions. Provided there are peculiarities of the state of national banking systems, after the crisis, the mechanism of interest rates reduction on loans and their negative value on deposits gained its spread. It has been proposed to use a system of indicators in order to render substantiate implementation of such a mechanism.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:40:27Z |
| format | Article |
| fulltext |
ДЯТЛОВА Ю. В.
2018/№2 51
4. Лібанова Е.М. Стратегічні пріоритети соці-
альної політики України на початку ХХІ століття.
Демографія та соціальна економіка. 2008. № 1. С. 9-22.
5. Новікова О.Ф. Соціальна безпека: організа-
ційно-економічні проблеми і шляхи вирішення.
Донецьк, 1997. 460 с.
6. Новікова О.Ф., Сидорчук О.Г., Панькова О.В.
та ін. Стан та перспективи соціальної безпеки в
Україні: експертні оцінки: монографія. Київ; Львів,
2018. 184 с.
7. Палій Н.С. Система діагностики соціальної
безпеки. URL: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/
Tiru /2009_28_1/16.pdf.
8. Халецька А.А. Контури соціальної політики
держави: соціальна безпека. Державне управління:
удосконалення та розвиток. 2010. № 2. URL:
http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=99.
9. Індекс соціального розвитку 2017. URL: https:
//www2.deloitte.com/ua/uk/pages/press-room/research/
social-progress-index-2017.html.
References
1. Andrushkiv B., Vladymyr O., Pavlykivska O.,
Pohaidak O., Kyrych N. (2018). Nauka i praktyka
vyrishennia naivazhlyvishykh sotsialnykh problem Ukrainy
na perspektyvu [The most important social problems of
Ukraine: science and practice of solving for the future].
Visnyk ekonomichnoi nauky Ukrainy — Bulletin of Economic
Science of Ukraine, 1, рр. 3-10 [in Ukrainian].
2. Hnibedenko I.F., Kolot A.M., Novikova O.F. еt
al. (2006). Sotsialna bezpeka: teoriia ta ukrainska praktyka
[Social Security: Theory and Ukrainian Practice]. Kyiv [in
Ukrainian].
3. Danylyshyn B., Kutsenko V. (2010). Sotsialna
bezpeka — pidgruntia staloho rozvytku [Social security is
the basis of sustainable development]. Visnyk NAN Ukrainy
— Bulletin of the National Academy of Sciences of Ukraine,
1, рр. 20-28 [in Ukrainian].
4. Libanova E.M. (2008). Stratehichni priorytety
sotsi¬alnoi polityky Ukrainy na pochatku ХХІ stolittia
[Strategic priorities of the social policy of Ukraine at the
beginning of the XXI century]. Demohrafiia ta sotsialna
ekonomika — Demography and Social Economy, 1, рр. 9-22
[in Ukrainian].
5. Novikova O.F. (1997). Sotsialna bezpeka:
orhaniza¬tsiino-ekonomichni problemy i shliakhy
vyrishennia [Social security: organizational and economic
problems and solutions]. Donetsk, IIE of NAS of Ukraine
[in Ukrainian].
6. Novikova O.F., Sydorchuk O.H., Pankova O.V. еt
al. (2018). Stan ta perspektyvy sotsialnoi bezpeky v Ukraini:
ekspertni otsinky [Status and prospects of social security in
Ukraine: expert assessments]. Kyiv; Lviv [in Ukrainian].
7. Paliy N.S. Systema diahnostyky sotsialnoi bezpeky
[System of diagnostics of social security]. (n.d.). nbuv.gov.ua.
Retrieved from http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/
Tiru /2009_28_1/16.pdf [in Ukrainian].
8. Khaletska A.A. (2010). Kontury sotsialnoi polityky
derzhavy: sotsialna bezpeka [Contours of the social policy
of the state: social security]. Derzhavne upravlinnia:
udoskonalennia ta rozvytok — Public administration: im-
provement and development, 2. dy.nayka.com.ua. Retrieved
from http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=99 [in
Ukrainian].
9. Indeks sotsialnoho rozvytku 2017 [The Social Devel-
opment Index 2017]. Retrieved from https: //www2.
deloitte.com/ua/uk/pages/press-room/research/ social-
progress-index-2017.html [in Ukrainian].
Ю. В. Дятлова
канд. екон. наук,
Донецький державний університет управління, м. Маріуполь
МЕХАНІЗМИ РОЗВИТКУ ТА БЕЗПЕКИ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ:
ДОСВІД КРАЇН ЄС ТА СУЧАСНІ РЕАЛІЇ
Постановка проблеми. У ринкових умовах госпо-
дарювання, коли визначальним є рух грошових кош-
тів, на відміну від руху матеріальних потоків у адміні-
стративно-плановій економіці, розвиток підприємств,
галузей і сфер економіки залежить від фінансових ре-
сурсів. Через недостатність власних коштів бізнес за-
лучає позиковий капітал. У теперішній час основними
способами залучення позикового капіталу є банків-
ський кредит, емісійне фінансування, лізинг. У біль-
шості випадків в якості позикових джерел підприєм-
ства використовують банківський кредит, що поясню-
ється відносно великими фінансовими ресурсами
банків, а також тим, що при отриманні банківського
кредиту немає необхідності публічного розкриття ін-
формації про підприємство.
Надання кредитів є найпоширенішою операцією
комерційних банків, забезпечує їм основну частину
доходу. Разом з тим, більшість банків зазнає фінансо-
вого краху у зв’язку з надзвичайно ризикованою кре-
дитною політикою. У зв’язку з цим, актуального зна-
чення набуває проблема вдосконалення кредитної ді-
яльності банківських установ на засадах зарубіжного
досвіду та сучасних реалій у банківському секторі Ук-
раїни.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослід-
женню теорії та практики банківського кредитування
присвячено праці вітчизняних вчених-економістів
Я. Белінської [1], Т. Болгар [2], В. Величкіна [3],
В. Гейця [4], О. Дзюблюка [5] та інших. В їхніх працях
аналізуються або окремі аспекти функціонування кре-
дитних відносин, або їх дія на певних етапах еконо-
мічного розвитку. Чинники та різні складові кредитної
політики, що потребують удосконалення, розглянуто в
працях В. Ляшенка [6], О. Заруцької [7], Є. Савельєва
[8] та ін. Визнаючи вагомий вклад науковців, слід кон-
статувати, що особливостям і напрямам розвитку бан-
ківського кредитування в умовах циклічних криз при-
ДЯТЛОВА Ю. В.
52 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
ділено недостатньо уваги, зокрема можливостям за-
стосування зарубіжного досвіду.
Мета статті — систематизувати досвід країн Євро-
пейського Союзу щодо механізмів розвитку та безпеки
банківського кредитування у докризовий та після кризо-
вий періоди, визначити можливості його застосування в
українських реаліях.
Виклад основного матеріалу. Кредитування бізнесу
в країнах ЄС має загальні риси та окремі національні
особливості ринку фінансових послуг. Так, у розвитку
європейського фінансового ринку проглядається дві
тенденції: з одного боку посилюється інтеграція ринків
фінансових послуг для корпорацій та інших великих
клієнтів, поступово набуваючи рис єдиного ринку; з ін-
шого — ринки роздрібних послуг переважно зберігають
національний характер. Однак і на ці ринки все більше
проникають новітні технології, які дозволяють спожи-
вачам з різних країн ЄС користуватись послугами бан-
ків із країн-партнерів.
Створення інтегрованого оптового фінансового
ринку передбачає забезпечення доступу суб’єктів
економічної діяльності на ринки капіталів країн-чле-
нів ЄС, розробку законодавчих норм для торгівлі ак-
ціями та іншими цінними паперами та врегулювання
ризиків, забезпечення більш прозорого середовища
для транскордонних операцій по злиттю банків та ін-
ших фінансових інститутів, розробку єдиних правил
діяльності інвестиційних та пенсійних фондів. Ство-
рення єдиного ринку роздрібних фінансових послуг
передбачає покращення інформування споживачів
про стан і динаміку цього ринку, розробку юридич-
них та інших процедур оздоровлення фінансових ус-
танов, усунення бар’єрів в національних правилах
роздрібної торгівлі і зменшення вартості транскор-
донних платежів.
Інтеграційні процеси в банківській сфері країн ЄС
відбуваються на макро- та мікрорівнях. На мікрорівні
відбувається співпраця, злиття банківських установ різ-
них країн. На макрорівні інтеграція розвивається між
державами в формі координації банківської політики
країн-членів ЄС. Банківська інтеграція на макрорівні
включає в себе гармонізацію банківської справи, вирів-
нювання умов міжбанківської конкуренції. До її основ-
них елементів можна віднести контроль за міжнародною
діяльністю банків країн-членів ЄС в рамках ЄС компе-
тентними органами країни походження та країни ви-
знання, єдині норми капіталу банків, єдину ліцензію,
створення спільного міждержавного органу для пого-
дження політики регулювання та контролю за діяльні-
стю банків. При цьому, обидва рівні банківської інте-
грації взаємодіють між собою.
На сучасному етапі економічного розвитку євро-
пейські банки займають лідируючі позиції. Так, на поча-
ток XXI століття, серед 847 банків світу з балансовою
вартістю понад 100 млрд дол., більша половина — євро-
пейські. Серед 25 найбільших банків світу 14 — банки
країн ЄС, сума їх активів — 52,8% від загальної суми ак-
тивів цих банків [9, с. 28].
За даними журналу Global Finance щодо рейтингу
кращих банків світу за 2017 р. (переможці обрані після
консультацій з корпоративними фінансовими керів-
никами, банкірами і банківськими консультантами, а
також аналітиками по всьому світу), самим кращим
банком в Центральній і Східній Європі (ЦСЄ) вже
який рік поспіль було визнано Raiffeisen Bank
International. У Західній Європі переможцем обрано
нідерландський банк ING. Регіональними перемож-
цями по країнам ЦСЄ та Західної Європи визнано
21 банк (табл. 1). Із 28 країн-членів ЄС не включено
банки з таких країн, як Болгарія, Естонія, Латвія, Сло-
ваччина, Угорщина, Хорватія, Чехія.
Відповідно рейтингу за сумарними активами, в
ТОП 20 найкрупніших банків світу на 15.01.2018 р.
увійшли вісім банків країн ЄС (табл. 2), два з них, а
саме англійський HSBC і французький BNP Paribas —
у ТОП 10.
Таблиця 1
Банки — регіональні переможці по країнам ЦСЄ та Західної Європи
Країна Банк Країна Банк
Австрія BAWAG PSK Монако CFM Indosuez
Wealth Андорра Credit Andorra
Бельгія ING Belgium Нідерланди ABN Amro Bank
Велика Британія Lloyds Bank Німеччина DZ Bank
Греція Eurobank Ergasias Норвегія Nordea
Данія Danske Bank Польща mBank
Ірландія Bank of Ireland Португалія Banco Santander Totta
Ісландія Landsbankinn Російська Федерація Sberbank
Іспанія CaixaBank Румунія Banca Transilvania
Італія Intesa Sanpaolo Сербія Raiffeisen Bank Beograd
Кіпр Bank of Cyprus Словенія SKB Banka
Литва Siauliu bankas Туреччина Akbank
Ліхтенштейн Liechtensteinische Landesbank Україна Raiffeisen Bank Aval
Люксембург Banque Internationale a
Luxembourg
Фінляндія OP Financial Group
Македонія Ohridska Banka Societe
Generale
Франція Credit Mutuel
Мальта HSBC Malta Швеція Swedbank
Молдова Moldova Agroindbank Швейцарія UBS
Укладено за даними Global Finance [10].
ДЯТЛОВА Ю. В.
2018/№2 53
Таблиця 2
ТОП 20 банків світу за сумарними активами
Ранг Банк Країна Активи, $ млрд
1 Industrial and Commercial Bank of China (ICBC) Китай 3470
2 China Construction Bank Corporation Китай 3020
3 Agricultural Bank of China Китай 2820
4 Bank of China ltd Китай 2600
5 Mitsubishi UFJ Financial Японія 2590
6 JPMorgan Chase США 2490
7 HSBC Holdings plc Англія 2370
8 BNP Paribas Франція 2190
9 Bank of America США 2189
10 Wells Fargo США 1930
11 Credit Agricole Франція 1820
12 Japan Post Bank Японія 1800
13 Citigroup США 1790
14 Mizuho Financial Group Японія 1750
15 Deutsche Bank Німеччина 1680
16 Sumitomo Mitsui Financial Group Японія 1650
17 Barclays Plc Англія 1500
18 Societe Generale Франція 1450
19 Banko Santander Іспанія 1410
20 Groupe BPCE Франція 1300
Укладено за даними S&P Global Market Intelligence [11].
Лондонський HSBC є одним з найбільших кон-
гломератів банківського сектору в Європі та світі, що
нараховує в активах більш 2,37 трлн дол. і 154,75 млрд
дол. ринкової капіталізації. Спочатку цей банк ство-
рювався виключно для взаєморозрахунків між Євро-
пою й Китаєм, є ключовим у даних питаннях по цей
час, однак має 10 дочірніх компаній, які займаються
всіма можливими в даній галузі операціями.
Європейський лідер у сфері фінансових, банків-
ських і страхових послуг французький BNP Paribas. за-
снований в 1999 р., на поточний момент має пред-
ставництва по всьому світу і головні офіси в Женеві,
Парижі та Лондоні. Активи банку становлять понад
2190 млрд дол. при ринковій капіталізації в 84,31 млрд
дол. Німецький Deutsche Bank займав у 2001 р. другу
позицію серед банківських установ Євросоюзу, перше
місце серед банків Західної Європи за загальним обся-
гом активів і третє — серед 25 найбільших банків світу.
Цей банк у 2000 р. посів перше місце, а в 2001 р. —
друге місце за обсягами діяльності на форексному
ринку світу.
Важливою рисою західноєвропейських банків є
висока ступінь концентрації. Так, у 1985 р. на 4 най-
більших банки Великобританії (Barclays, National
Westminister, Midland і Lloyds) припадало близько
40% вкладів та 50% кредитів країни [12, с. 102].
Частка 5 найбільших банків в сумарних активах у
2005 р. складала: в Німеччині — 19,4%, Великій Бри-
танії — 45,5, Франції — 40,8, Італії — 50,5, Іспанії —
51,8, Бельгії — 75,8, Нідерландах — 82,9%. При
цьому дохідність капіталу найвищою була у Великій
Британії (19,4%), Іспанії (18,0%), Бельгії (17,2%),
тоді як в Німеччині вдвічі меншою (9,5%) [13].
Отже, з країн ЄС найвища ступінь концентрації
характерна для банківських систем Бельгії та Нідер-
ландів (понад 70%). Висока концентрація характерна
для найбільших банків Іспанії та Італії (близько 50%).
Нижчий рівень концентрації притаманний Німеччині,
Франції та Великобританії — менше 50%. Цей факт
свідчить, що Великобританія, Німеччина та Франція,
маючи найбільш відкриті банківські системи, най-
менше залежать від найбільших банків. Це є позитив-
ним явищем.
Банківські системи європейських країн мають як
загальні риси, так і певні особливості. До загальних
рис функціонування європейських банківських систем
можна віднести дворівневу побудову, розділення
функцій центрального банку та всіх інших банків,
контроль з боку центрального банку та інших держав-
них органів за діяльністю банківських установ. Водно-
час, характер і умови функціонування банківських си-
стем кожної країни відрізняються певними особливо-
стями. Це пов’язано з різними історичними умовами
та рівнем розвитку національної економіки в період їх
формування.
Особливості функціонування банківських систем
європейських країн можна простежити на прикладі
банківських систем Великобританії, Франції та Ні-
меччини. Ці банківські системи мали найбільшу кіль-
кість банків та відділень, що становило найбільший
фінансовий потенціал ЄС. Банки цих трьох країн
тісно співпрацювали та були активними в процесах ін-
тернаціоналізації і глобалізації.
Фінансовий потенціал банків названих країн був
різноплановий. Так, наприкінці 80-х років по чотири
французьких, німецьких і британських банки займали
найвищі рейтинги серед тисячі найбільших банків
світу. Через повільне реагування британських банків
на зміни на світових фінансових ринках, у 90-х роках
серед тисячі найбільших банків світу було 7 британ-
ських, 9 німецьких і 9 французьких.
У Німеччині та Франції банківські системи були
універсальними, а у Великобританії — змішана, яка
включала і спеціалізовані банки. Разом з тим, банки
Великобританії, Німеччини та Франції відіграли про-
відну роль в інтеграції банківських систем.
Банківська система Великобританії має добре
розвинену інфраструктуру, опирається на потужний
ДЯТЛОВА Ю. В.
54 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
грошовий ринок, тісно пов’язана з головними фінан-
совими центрами світу, переважно зорієнтована на об-
слуговування міжнародних економічних відносин.
Банк Англії є найстарішим фінансовим інститутом.
Реально незалежний від уряду, формально він все ж
підпорядковується Міністерству фінансів. Клієнтами
Банку Англії є комерційні банки, які проводять клі-
рингові операції, центральні банки інших країн, котрі
мають рахунки та тримають золото в Банку Англії, ан-
глійський уряд, який здійснює бюджетні платежі через
рахунки, відкриті в Банку Англії.
Комерційні банки Великобританії поділяються на
«оптові» та «роздрібні». «Роздрібні» банки обслугову-
ють переважно громадян та малий бізнес, мають роз-
галужену мережу філій (наприкінці ХХ століття —
понад 12 тисяч відділень) та характеризуються висо-
ким ступенем концентрації та централізації банків-
ського капіталу. Провідну роль в банківській системі
Великобританії відіграють комерційні банки Barclays,
National Westminster, Midland, Lloyds. Ці банки утво-
рені шляхом злиття та поглинань, контролюють фі-
нансові компанії за кордоном, свої розрахунки здійс-
нюють через Лондонську клірингову палату.
«Оптові» банки проводять прийом вкладів за ви-
щими відсотковими ставками та розміщують їх на
ринку капіталів. До них відносять торгові банки, які
традиційно займалися гарантуванням торгівельних
операцій. Вони надають фінансові послуги для струк-
турних перебудов, беруть участь в управлінні різними
фондами, надають консультації та рекомендації для
зацікавлених клієнтів.
Значне місце в банківській системі Великої Бри-
танії посідають іноземні банки, яких понад 400. Біль-
шість з них відкривають свої офіси в Лондоні для об-
слуговування ділових партнерів у міжнародному бан-
ківському центрі.
Банківська система Франції складається з трьох
ланок: центрального банку, комерційних банків та
спеціалізованих кредитних установ. Для Банку Фран-
ції характерні функції, які не виконують інші центра-
льні банки. Зокрема, Банк Франції веде рахунки при-
ватних осіб, надає кредити приватним особам, здійс-
нює валютно-обмінні та інші операції.
Основною складовою банківської системи Фран-
ції є комерційні банки універсального типу, яких у
Франції близько 360, із них біля 160 — іноземні з 35
країн світу. До спеціалізованих кредитних установ
Франції відносять фінансові фірми, банки взаємного
страхування, ощадні та муніципальні кредитні каси,
спеціальні фінансові установи.
Банківська система Німеччини є однією з най-
розвинутіших в Європі і має деяку особливість — най-
важливіші фінансові установи є державними. Так, на
початку ХХІ століття нараховувалось більше 500
ощадних кас та 20 тис. їх філій. Майже всі вони — му-
ніципальні заклади. Відповідно власниками і гаран-
тами збереження вкладів виступають міста і округи.
Основні їх завдання — надати населенню, що прожи-
ває на їх території, певний набір послуг по збере-
женню заощаджень і задоволенню потреб жителів в
кредитуванні за рахунок місцевих вкладів. Ощадкаси
об’єднані в регіональні союзи, що беруть участь у фі-
нансуванні центральних банків федеральних земель.
Останні ще називають «домашніми банками». Вони
консультують своїх членів, надаючи їм допомогу з
правових питань, а також виступають розрахунковими
(кліринговими) центрами. Нині ощадкаси є найбіль-
шою групою кредитно-фінансових установ Німеч-
чини.
Німецькі державні банки вже тривалий час зна-
ходяться під пильною увагою Європейської комісії че-
рез невідповідність правилам конкуренції, прийнятим
у ЄС. Банки державного сектору, маючи державні га-
рантії, могли залучати фінансування дешевше, ніж їхні
конкуренти з приватного сектору. В результаті компро-
місу між німецькою стороною та ЄС систему гарантій
німецьким земельним банкам поступово буде відмінено,
реформуватиметься система взаємовідносин між бан-
ками та їхніми власниками (урядами земель), надання
банкам державної допомоги регулюватиметься відповід-
ними законами ЄС. У перспективі німецькі земельні
банки консолідуватимуться, використовуючи ефек-
тивніше свій капітал, скорочуючи резерви, від чого в
кінцевому результаті зможуть виграти не лише при-
ватні банки, але й клієнти.
Ставки по кредитах в Європі, на відміну від Ук-
раїни та країн СНД, є значно нижчими — в межах 2-
10% на рік в залежності від виду кредитування. Різ-
ниця обумовлена тим, що на відсоткову ставку впли-
вають економічні показники — інфляція, а також вар-
тість фінансових коштів, ресурсів, залучених банками
для видачі кредитів.
Часто фінансові установи в ставку закладають всі
ризики, пов'язані з можливими втратами від непога-
шення кредитів. Важливу роль відіграє фактор підви-
щеної прибутковості, який присутній в банках, що
штучно завищують процентні ставки. Тому не зовсім
коректно порівнювати показники отримання при-
бутку вітчизняними та західними фінансовими уста-
новами. До того ж, щоб отримати іноземцям кредит в
європейському банку, необхідно відповідати довгому
переліку вимог, які в різних країнах і банках будуть
розрізнятися.
Низькі відсоткові ставки за кредитами обумов-
лені відповідними ставками центральних банків країн
Європи. Так, відсоткові ставки (ставки центрального
банку по валютним операціям з іншими кредитними
установами) були знижені в 2009 р. (табл. 3).
Таблиця 3
Відсоткові ставки центральних банків країн Європи
Країна
Поточний
рівень
ставки
Попереднє
значення
Остання
зміна
Єврозона 1,00% 1,25% 07.05.2009
Велика Бри-
танія
0,50% 1,00% 05.03.2009
Польща 3,5% 3,75% 24.06.2009
Швеція 0,25% 0,50% 02.07.2009
Чеська рес-
публіка
1,25% 1,50% 07.08.2009
Норвегія 1,50% 1,25% 28.10.2009
Угорщина 6,5% 7,00% 23.11.2009
Ісландія 11,00% 12,00% 05.11.2009
Швейцарія 0,25% 0,50% 12.03.2009
Укладено за даними FXstreet [14].
Згодом окремими центральними банками країн
запроваджено їх від’ємні значення. Європейський
центробанк, що діє в зоні євро (19 країн), встановив
процентну ставку на нульовій позначці (табл. 4).
ДЯТЛОВА Ю. В.
2018/№2 55
Таблиця 4
Ключові відсоткові ставки провідних центральних банків
Країна Центральний
банк
Ключова відсоткова
ставка
Наступний
розгляд
Остання
зміна
Поточна
ставка, %
Єврозона ECB (European
Central Bank)
Refinancing Tender
13.09.2018 10.03.2016 0.00%
Велика Британія BOE (Bank of
England)
Bank Rate
13.09.2018 02.08.2018 0.75%
Норвегія Norges Bank (The
Norwegian
Central Bank)
Sight Deposit Rate
16.08.2018 18.03.2016 0.50%
Швеція Riksbank (Sweden
Central Bank)
Repo Rate
06.08.2018 11.02.2016 -0.50%
Швейцарія SNB (Swiss
National Bank)
3 Month Libor Rate
13.09.2018 15.01.2015 -0.75%
США FED (Federal
Reserve)
Federal Funds Rate
26.09.2018 13.06.2018 2.00%
Канада BOC (Bank of
Canada)
Overnight Rate
05.09.2018 11.07.2018 1.50%
Австралія RBA (Reserve
Bank of Australia)
Cash Rate
07.08.2018 02.08.2016 1.50%
Нова Зеландія RBNZ (Reserve
Bank of New
Zealand)
Official Cash Rate
08.08.2018 09.11.2016 1.75%
Японія BOJ (Bank of
Japan)
Overnight Call Rate
Target
19.09.2018 29.01.2016 -0.10%
Укладено за даними Forexua [15].
Першим банком, що став дотримуватись від’єм-
них значень відсоткових ставок, став центральний
банк Швеції, який наприкінці 2009 р. знизив ставку
по депозитам до -0,25% у рамках політики боротьби з
дефляцією. Це означало, що банки повинні сплачу-
вати за зберігання своїх коштів. Пізніше його приклад
наслідував Банк Англії під впливом загрози «пастки
ліквідності» для британської економіки. З часом до пе-
реліку країн з від’ємними відсотковими ставками при-
єдналися центральні банки Данії, Німеччини, Японії
[16].
Архітектори стратегії від’ємних ставок намага-
лися спонукати власників низько ризикових банків-
ських вкладів інвестувати кошти у реальний сектор.
Адже після світової фінансової кризи банки дотриму-
валися стриманої кредитної політики і тяжіли до на-
копичення коштів на депозитах у центральних банках.
Потенційні позичальники з огляду на кризовий стан
економіки також остерігалися брати кредити.
Низькі відсоткові ставки та досить високі ризики
Єврозони спрямували кошти за її межі, у тому числі
до Швейцарії. Щоб запобігти суттєвій ревальвації
швейцарського франка центральний банк був змуше-
ний вдатися до політики від’ємних відсоткових ставок
(слід зазначити, що раніше швейцарські банки також
практикували від’ємні відсоткові ставки, однак на той
час це було пов’язано зі збереженням конфіденційно-
сті клієнтів та даних щодо їх рахунків).
На введення від’ємних відсоткових ставок цент-
ральними банками негайно відреагували комерційні
банки і фінансові ринки. Приватні банки Швейцарії
та Німеччини, починаючи з 2014 р., стали встановлю-
вати від’ємні відсотки за своїми депозитними операці-
ями.
Зниження попиту на депозити спричинило по-
ширення від’ємних відсоткових ставок і на ринок
боргових цінних паперів — спочатку державних
(Австрії, Фінляндії, Німеччини і Швеції), а потім й
корпоративних, наприклад компанії Nestlé. Так, ще
на початку 2015 р. державних облігацій зі знаком мі-
нус було лише близько 7% від світового обсягу дер-
жавних паперів. А станом на 01.02.2016 р., за оцін-
ками Deutsche Bank, частка бондів з від’ємною «при-
бутковістю» зросла до 25%. У 2016 р. урядові боргові
цінні папери Німеччини і Японії мали від’ємну до-
хідність у випадку, якщо їх термін був меншим 15
років. 20-річні і більш тривалі бонди були прибутко-
вими [16].
Слідом за депозитними ставками з’явилися
від’ємні ставки на кредити. Спочатку це торкнулося
деяких центральних банків, які після фінансової кризи
продовжували знижувати ставки ключові та за опера-
ціями РЕПО тощо. А потім і комерційних банків, на-
приклад, у Данії.
Нині згадані центробанки проводять м’яку гро-
шово-кредитну політику. Основні причини — боротьба
з дефляцією чи її загрозою, стримування ревальвації
національної валюти (або й її девальвація), прагнення
стимулювати інвестиції у реальний сектор.
Від’ємні відсоткові ставки мають переваги та
недоліки для різних економічних суб’єктів. Так,
низка німецьких банків зіткнулися з відтоком депо-
зитів, а окремі датські банки нараховують іпотечним
позичальникам відсотки (щоправда позичальники
все-одно платять банкам притаманні іпотеці регу-
лярні комісії). Очікується, що більший вплив
від’ємні ставки чинитимуть у першу чергу на круп-
них клієнтів, а не на середній клас.
Вплив від’ємних ставок також відрізняється за-
лежно від країни, де реалізується така політика. Так,
якщо від’ємні ставки допомогли послабити валюти
Данії, Швеції і Швейцарії, підтримуючи експортерів
цих країн, то у Японії цього не відбулося, і низькі
ризики японської економіки подовжують приваблю-
ДЯТЛОВА Ю. В.
56 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
вати зарубіжних інвесторів. Вважається, що резуль-
тативність від’ємних ставок залежить від частки го-
тівки у обігу, адже можливість зберігати готівку є
гарною альтернативою малоприбутковим депозит-
ним вкладам чи більш ризикованим інвестиціям у
реальний сектор. Так, частка готівки у Швеції не бі-
льше 2% валового внутрішнього продукту (ВВП), у
той час як у Швейцарії цей показник перевищує
10%.
Відмінність впливу ставок також має місце і для
населення. Так, у Великій Британії більшість насе-
лення покладається на приватні пенсії, і тому став-
ки, близькі до нуля, ускладнюють накопичення ак-
тивів, які повинні забезпечувати пенсійний дохід. А
в континентальній Європі, де більшість пенсій ви-
плачується за державними схемами, очікується, що
м’яка грошова політика сприятиме формуванню
коштів для пенсійних виплат.
Застосування механізму від’ємного банків-
ського проценту свідчить, що гроші перетворилися
на «скарб» (функція грошей як засіб накопичення) і
перестали обслуговувати реальну економіку і життєво
необхідні потреби суспільства, а це може бути перед-
умовою для початку другої хвилі світової фінансової
кризи. На думку вчених, політика від’ємного банків-
ського проценту може привести до того, що банки
прискорять трансформаційний процес свого пере-
творення з традиційних депозитно-кредитних орга-
нізацій в центри «контролю і обліку», але вже не
фінансових потоків і фінансових активів, а навіть
праці і виробництва.
За даними Світового банку, рейтинг України в
Doing Business-2018 за показником щодо умов отри-
мання кредиту погіршився з 20 до 29 позиції (для по-
рівняння, 2015 р. — 17 позиція). Облікова ставка На-
ціонального банку України на рівні 16% на початок
2018 р., досить високі темпи інфляції, девальвація
гривні, значна частка готівки та доларизація україн-
ської економіки є підґрунтям вважати, що запрова-
дження від’ємних ставок у нашій державі очікувати
поки-що не слід. На нашу думку, запровадження
механізму від’ємного банківського проценту, в Ук-
раїні чи іншій державі, має бути обґрунтованим на
засадах індикаторів, що враховують способи банків-
ського фондування, стійкість національної валюти,
частка готівки в грошовому обігу й інші.
Висновки. Таким чином, систематизація досвіду
країн ЄС з механізмів розвитку банківського кредиту-
вання дозволила визначити загальні риси та окремі на-
ціональні особливості процесу. У докризовий період
поширення набув механізм інтеграції національних
ринків фінансових послуг в оптовому сегменті. Реалі-
зація інтеграційного механізму на макро- та мікрорів-
нях, як і високий ступінь концентрації капіталу (бі-
льше 50%), забезпечили європейським банкам лідиру-
ючі позиції. Характеристики стану національних банків-
ських систем країн ЄС мають певні відмінності, однак
ставки за кредитами традиційно є низькими. Після
кризи набув поширення механізм зниження відсоткових
ставок за кредитами, а центральними банками країн за-
проваджено також від’ємні їх значення за депозитами.
Для обґрунтованого запровадження такого механізму
безпеки банківського кредитування запропоновано
використовувати систему індикаторів, що враховують
способи банківського фондування, стійкість націо-
нальної валюти, частку готівки в грошовому обігу й
інші.
Список використаних джерел
1. Белінська Я. В., Качур А. В. Вплив грошово-
кредитної політики на макропоказники конкуренто-
спроможності економіки. Економічний часопис-ХХІ.
2014. № 9-10(1). С. 77-80.
2. Болгар Т. М. Проблемні кредити у банківській
діяльності в умовах фінансової кризи: монографія.
Кременчук: Видавництво ПП Щербатих О. В., 2013.
372 с.
3. Величкін В. О, Гордієнко В. О, Тимоше-
нко М. В. Банківське кредитування: монографія.
Дніпро: Університет митної справи та фінансів, Ак-
цент ПП, 2017. 168 с.
4. Новые вызовы для денежно-кредитной поли-
тики в современных условиях: [в 2-х книгах]. Кн. 2:
Взгляд из Украины / под ред. акад. В. М. Гейца, чл.-
кор. НАНУ А. А. Гриценко. Киев: Ин-т экономики и
прогнозирования НАН Украины, 2012. 360 с.
5. Грошово-кредитне регулювання у механізмі за-
безпечення макроекономічної стабілізації і ефектив-
ності функціонування банківської системи України:
монографія / О. В. Дзюблюк та ін.; за ред. О. В. Дзю-
блюка. Тернопіль: ТНЕУ, 2014. 530 с.
6. Ляшенко В. И. Финансово-регуляторные ре-
жимы стимулирования экономического развития: вве-
дение в экономическую режимологию. Донецк: Ин-т
экономики промышленности НАН Украины, 2012.
370 с.
7. Заруцька О. П. Дослідження виведення україн-
ських банків з ринку з використанням структурно-фу-
нкціонального аналізу. Вісник економічної науки Укра-
їни. 2016. №2. С. 73-78.
8. Савельєв Є. В., Куриляк В. Є., Лизун М. В.,
Ліщинський І. О. Концептуальний дискурс вибору ре-
жиму валютно-курсової політики України. Вісник еко-
номічної науки України. 2018. №1. С. 133-149.
9. Мусієць В. Розвиток національної банківської
системи як шлях інтеграції України до ЄС. Фінанси та
кредит. 2009. № 6. С.27-34.
10. World's Best Banks 2017. URL: https:
//www.gfmag.com/magazine/october-2017/worlds-best-
banks-2017-enhancing-customer-experience.
11. The World's 100 Largest Banks. S&P Global Market
Intelligence report. URL: https://www.spglobal.com/
marketintelligence/en/news-insights/research/the-world-
s-100-largest-banks.
12. Paluszak G. Systemy bankowe w procesie
europejskiej integracji walutowej. Poznan: Akademia
Ekonomiczna w Poznaniu, 2002. 203 с.
13. Савелко С. О. Досвід та особливості функціо-
нування банківських систем європейських країн. Ефе-
ктивна економіка. 2011. № 8. URL: http://
www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=645.
14. Interest rates of central banks in Europe. URL:
https://www.fxstreet.com.
15. Ключові відсоткові ставки провідних центра-
льних банків. URL: http://www.forexua.com/ ua/
analytic/rates.
16. Randow J., Kennedy S. Negative interest rates.
URL: https://www.bloomberg.com/quicktake/negative-
interest-rates.
ЖАДЬКО К. С., ПАДЕРІН І. Д., ГУРТОВА Н. В.
2018/№2 57
References
1. Belinska Ya. V., Kachur A. V. (2014). Vplyv
hroshovo-kredytnoi polityky na makropokaznyky
konkurentospromozhnosti ekonomiky [Influence of
monetary policy on macroindicators of economy’s
competitiveness]. Ekonomichnyi chasopys-ХХI — Economic
annals-XXI, 9-10(1), рр. 77-80 [in Ukrainian].
2. Bolhar T. M. (2013). Problemni kredyty u bankivskii
diialnosti v umovakh finansovoi kryzy [Problem loans in
banking activity in the conditions of the financial crisis]. Kre-
menchuk, Publishing House of PP Shcherbatykh O. V. [in
Ukrainian].
3. Velychkin V. O, Hordiienko V. O, Tymoshenko M.
V. (2017). Bankivske kredytuvannia [Banking lending].
Dnipro, University of Customs and Finance, Accent PP
[in Ukrainian].
4. Novyye vyzovy dlya denezhno-kreditnoy politiki v
sovremennykh usloviyakh [New challenges for monetary
policy in modern conditions]. (2012). Kn. 2: Vzglyad iz
Ukrainy — Book. 2: A look from Ukraine. Kiev, Institute
of Economics and Forecasting of NAS of Ukraine [in
Russian].
5. Dziubliuk O. V. еt al. (2014). Hroshovo-kredytne
rehuliuvannia u mekhanizmi zabezpechennia makroekono-
michnoi stabilizatsii i efektyvnosti funktsionuvannia
bankivskoi systemy Ukrainy [Monetary and credit regulation
in the mechanism of macroeconomic stabilization and effi-
ciency of functioning of the banking system of Ukraine].
Ternopil, TNEU [in Ukrainian].
6. Liashenko V. Y. (2012). Finansovo-regulyatornyye
rezhimy stimulirovaniya ekonomicheskogo razvitiya:
vvedeniye v ekonomicheskuyu rezhimologiyu [Financial and
regulatory regimes to stimulate economic development: an
introduction to economic regimeology]. Donetsk, Institute of
Industrial Economics of the National Academy of Sciences
of Ukraine [in Russian].
7. Zarutska O. P. (2016). Doslidzhennia vyvedennia
ukrainskykh bankiv z rynku z vykorystanniam strukturno-
funktsionalnoho analizu [The study of removing of Ukrain-
ian banks from the market with structural-functional anal-
ysis]. Visnyk ekonomichnoi nauky Ukrainy — Bulletin of
Economic Science of Ukraine, 2, рр. 73-78 [in Ukrainian].
8. Saveliev Ye. V., Kuryliak V. Ye., Lyzun M. V.,
Lishchynskyi I. O. (2018). Kontseptualnyi dyskurs vyboru
rezhymu valiutno-kursovoi polityky Ukrainy [Conceptual
discourse on the choice of the regime of the currency and
exchange rate policy of Ukraine]. Visnyk ekonomichnoi
nauky Ukrainy — Bulletin of Economic Science of Ukraine,
1, рр. 133-149 [in Ukrainian].
9. Musiiets V. (2009). Rozvytok natsionalnoi
bankivskoi systemy yak shliakh intehratsii Ukrainy do ЕS
[Development of the national banking system as a way of
Ukraine's integration into the EU]. Finansy ta kredyt — Fi-
nance and Credit, 6, рр. 27-34 [in Ukrainian].
10. World's Best Banks 2017. Retrieved from https:
//www.gfmag.com/magazine/october-2017/worlds-best-
banks-2017-enhancing-customer-experience.
11. The World's 100 Largest Banks. S&P Global Market
Intelligence report. Retrieved from https://www.spglobal.
com/marketintelligence/en/news-insights/research/the-
world-s-100-largest-banks.
12. Paluszak G. (2002). Systemy bankowe w procesie
europejskiej integracji walutowej. Poznan, Akademia
Ekonomiczna w Poznaniu.
13. Savelko S. O. (2011). Dosvid ta osoblyvosti
funktsionuvannia bankivskykh system yevropeiskykh krain
[Experience and peculiarities of functioning of banking sys-
tems of European countries]. Efektyvna ekonomika — Effec-
tive economy, 8. Retrieved from http:// www.economy.
nayka.com.ua/?op=1&z=645 [in Ukrainian].
14. Interest rates of central banks in Europe. (n.d.).
Retrieved from https://www.fxstreet.com.
15. Kliuchovi vidsotkovi stavky providnykh tsent-
ralnykh bankiv [Key interest rates of leading central banks].
(n.d.). Retrieved from http://www.forexua.com/ ua/
analytic/rates [in Ukrainian]..
16. Randow J., Kennedy S. Negative interest rates.
(n.d.). Retrieved from https://www.bloomberg.com/
quicktake/negative-interest-rates.
К. С. Жадько
академік АЕН України,
І. Д. Падерін
академік АЕН України,
Н. В. Гуртова,
м. Дніпро
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ МАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
НА ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВАХ
Актуальні проблеми. Основними проблемами про-
мислових підприємств є: невідповідність існуючої
маркетингової стратегії умовам зовнішнього середо-
вища, недосконала діяльність у сфері реклами та сти-
мулювання збуту, низький рівень самоорганізації у
здійсненні маркетингової діяльності, відсутність до-
свідчених маркетологів. Така ситуація потребує ство-
рення адекватної ринкової організаційної структури,
удосконалення бізнес-процесів щодо розроблення та
продажу продукції, формування комплексної системи
якості, розширення каналів збуту продукції, викорис-
тання сучасних логістичних методів, проведення ін-
тенсивної рекламної та інформаційної діяльності.
Останні публікації та дослідження. Сутність управ-
ління маркетингом розкрита в працях багатьох зару-
біжних і вітчизняних авторів, таких як І.М. Акимов,
А.А. Антонюк, Т.А. Гайденко, О.І. Зайцева, Л.П. Ко-
валенко, Ф. Котлер, В.В. Липчук, Т.С. Максимова,
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-150521 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1729-7206 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:40:27Z |
| publishDate | 2018 |
| publisher | Інститут економіки промисловості НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Дятлова, Ю.В. 2019-04-08T17:11:33Z 2019-04-08T17:11:33Z 2018 Механізми розвитку та безпеки банківського кредитування: досвід країн ЄС та сучасні реалії / Ю.В. Дятлова // Вісник економічної науки України. — 2018. — № 2 (35). — С. 51–57. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 1729-7206 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/150521 У статті систематизовано досвід країн ЄС з механізмів розвитку банківського кредитування. Визначено, що у докризовий період набув поширення механізм інтеграції національних ринків фінансових послуг. Показано, що реалізація інтеграційного механізму, як і високий ступінь концентрації капіталу, забезпечили європейським банкам лідируючі позиції. За наявності особливостей стану національних банківських систем, після кризи набув поширення механізм низьких відсоткових ставок за кредитами та від’ємного їх значення за депозитами. Для обґрунтованого запровадження такого механізму запропоновано використовувати систему індикаторів. В статье систематизирован опыт стран ЕС по механизмам развития банковского кредитования. Установлено, что в докризисный период получил распространение механизм интеграции национальных рынков финансовых услуг. Показано, что реализация интеграционного механизма, как и высокая степень концентрации капитала, обеспечили европейским банкам лидирующие позиции. При наличии особенностей состояния национальных банковских систем, после кризиса получил распространение механизм низких процентных ставок по кредитам и отрицательного их значения по депозитам. Для обоснованного внедрения такого механизма предложено использовать систему индикаторов. The experience of EU countries on the mechanisms for the bank lending development has been systematized in the article. It has been established that in the pre-crisis period, the mechanism of national financial services markets integration became widespread. It has been shown that the implementation of the integration mechanism, as well as a high degree of capital concentration ensured European banks with leading positions. Provided there are peculiarities of the state of national banking systems, after the crisis, the mechanism of interest rates reduction on loans and their negative value on deposits gained its spread. It has been proposed to use a system of indicators in order to render substantiate implementation of such a mechanism. uk Інститут економіки промисловості НАН України Вісник економічної науки України Наукові статті Механізми розвитку та безпеки банківського кредитування: досвід країн ЄС та сучасні реалії Механизмы развития банковского кредитования: опыт стран ЕС и современные реалии Mechanisms of Bank Lending Development: Experience of EU Countries and Modern Realities Article published earlier |
| spellingShingle | Механізми розвитку та безпеки банківського кредитування: досвід країн ЄС та сучасні реалії Дятлова, Ю.В. Наукові статті |
| title | Механізми розвитку та безпеки банківського кредитування: досвід країн ЄС та сучасні реалії |
| title_alt | Механизмы развития банковского кредитования: опыт стран ЕС и современные реалии Mechanisms of Bank Lending Development: Experience of EU Countries and Modern Realities |
| title_full | Механізми розвитку та безпеки банківського кредитування: досвід країн ЄС та сучасні реалії |
| title_fullStr | Механізми розвитку та безпеки банківського кредитування: досвід країн ЄС та сучасні реалії |
| title_full_unstemmed | Механізми розвитку та безпеки банківського кредитування: досвід країн ЄС та сучасні реалії |
| title_short | Механізми розвитку та безпеки банківського кредитування: досвід країн ЄС та сучасні реалії |
| title_sort | механізми розвитку та безпеки банківського кредитування: досвід країн єс та сучасні реалії |
| topic | Наукові статті |
| topic_facet | Наукові статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/150521 |
| work_keys_str_mv | AT dâtlovaûv mehanízmirozvitkutabezpekibankívsʹkogokredituvannâdosvídkraínêstasučasnírealíí AT dâtlovaûv mehanizmyrazvitiâbankovskogokreditovaniâopytstranesisovremennyerealii AT dâtlovaûv mechanismsofbanklendingdevelopmentexperienceofeucountriesandmodernrealities |