Систематизація принципів управління розвитком туризму в умовах трансформації національної економіки
У статті досліджено класичні та сучасні підходи до класифікації принципів управління. Класики менеджменту запропонували декілька підходів до класифікації принципів управління. У 1912 р. Г. Емерсон у своїй головній праці «Дванадцять принципів продуктивності» сформулював 12 принципів раціонального упр...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Вісник економічної науки України |
|---|---|
| Дата: | 2018 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2018
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/150574 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Систематизація принципів управління розвитком туризму в умовах трансформації національної економіки / Т.В. Шелеметьєва // Вісник економічної науки України. — 2018. — № 2 (35). — С. 171–176. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859478418902482944 |
|---|---|
| author | Шелеметьєва, Т.В. |
| author_facet | Шелеметьєва, Т.В. |
| citation_txt | Систематизація принципів управління розвитком туризму в умовах трансформації національної економіки / Т.В. Шелеметьєва // Вісник економічної науки України. — 2018. — № 2 (35). — С. 171–176. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник економічної науки України |
| description | У статті досліджено класичні та сучасні підходи до класифікації принципів управління. Класики менеджменту запропонували декілька підходів до класифікації принципів управління. У 1912 р. Г. Емерсон у своїй головній праці «Дванадцять принципів продуктивності» сформулював 12 принципів раціонального управління. Анрі Файоль, засновник «теорії адміністрування», пояснив сутність 14 основних адміністративних принципів у праці «Загальне і промислове управління». Найповніше сформулювали групи принципів управління в своїй книзі «Принципи управління: аналіз управлінських функцій» Г. Кунц та С. О’Донне. Вони згрупували принципи управління відповідно до функцій управління: 10 принципів планування; 15 – організації; 10 – мотивації і 14 принципів контролю.
Відзначено, що на сучасному етапі пропонують поділяти принципи управління на основні (загальні), дія яких поширюється на всі організації і всю систему управління, та часткові (особливі), які стосуються тільки окремих частин, елементів системи управління. Окремі з часткових принципів управління мали місце у вітчизняній економіці з 20-х років XX ст., пізніше збагачувалися, а за умов ринкових реформ набули надзвичайної важливості. Але багато вчених дотримуються єдиної думки, що загальні принципи необхідно не тільки враховувати, але і неухильно їх дотримуватися.
Виокремлено систему принципів управління в туризмі з урахуванням особливостей її функціонування та управління: принцип багатофункціональності, принцип державної законності, принцип системності, принцип інтеграції, принцип партнерства, принцип мотивації, принцип орієнтації, принцип мобільності і стійкості системи управління туризмом. Дотримання запропонованої системи принципів управління сприятиме ефективному розвитку туристичної галузі особливо на сучасному етапі трансформаційних процесів в економіці України.
За результатами узагальнення різноманіття визначень до трактування сутності «принципи управління» у роботі запропоновано авторське більш розгорнуте визначення поняття «принципи управління в туризмі» як положення, правила, ідеї, закономірності, або «лінії» поведінки керівників державного, регіонального, місцевого рівнів щодо здійснення ними управлінських функцій (планування, організації, мотивації, контролю), які забезпечать успішність функціонування туристичної галузі й ефективний розвиток як окремих підприємств і організацій, так і туристичних дестинацій.
В статье исследованы классические и современные подходы к классификации принципов управления. Классики менеджмента предложили несколько подходов к классификации принципов управления. В 1912 г. Г. Эмерсон в своем главном труде «Двенадцать принципов производительности» сформулировал 12 принципов рационального управления. Анри Файоль, основатель «Теории администрирования», объяснил сущность 14 основных административных принципов в работе «Общее и промышленное управление». Наиболее полно сформулировали группы принципов управления в своей книге «Принципы управления: анализ управленческих функций» Г. Кунц и С. О’Дон¬не. Они сгруппировали принципы управления в соответствии с функциями управления: 10 принципов планирования; 15 – организации; 10 – мотивации и 14 принципов контроля.
Отмечено, что на современном этапе предлагают разделять принципы управления на основные (общие), действие которых распространяется на все организации и всю систему управления, и частные (особые), которые касаются только отдельных частей, элементов системы управления. Некоторые из частных принципов управления имели место в отечественной экономике с 20-х годов XX в., позже обогащались, а в условиях рыночных реформ получили особую важность. Но многие ученые придерживаются единого мнения, что общие принципы необходимо не только учитывать, но и неукоснительно их соблюдать.
Выделена система принципов управления в туризме с учетом особенностей ее функционирования и управления: принцип многофункциональности, принцип государственной законности, принцип системности, принцип интеграции, принцип партнерства, принцип мотивации, принцип ориентации, принцип мобильности и устойчивости системы управления туризмом. Соблюдение предложенной системы принципов управления будет способствовать эффективному развитию туристической отрасли, особенно на современном этапе трансформационных процессов в экономике Украины.
По результатам обобщения многообразия определений сущности «принципы управления» в работе предложено авторское более развернутое определение понятия «принципы управления в туризме» как положения, правила, идеи, закономерности, или «линии» поведения руководителей государственного, регионального, местного уровней, относительно осуществления ими управленческих функций (планирования, организации, мотивации, контроля), которые обеспечат успешность функционирования туристической отрасли и эффективное развитие как отдельных предприятий и организаций, так туристических дестинаций.
The article deals with classical and modern approaches to the classification of management principles. Management classes have proposed several approaches to the classification of management principles. In 1912, G. Emerson in his main work, The Twelve Principles of Productivity, formulated 12 principles of rational management. Henri Faiol, founder of the theory of administration, explained the essence of 14 basic administrative principles in the work "General and Industrial Management." The most fully formulated the groups of principles of governance in his book "Principles of management: analysis of managerial functions" G. Kunts and S. O'Donne. They grouped management principles in accordance with management functions: 10 − principles of planning; 15 − organizations; 10 – motivation and 14 − principles of control.
It is noted that at the present stage, it is proposed to divide the management principles into the main (general) and the partial (special), the action of which extends to all organizations and the entire management system and the partial (special) ones that relate only to individual parts, elements of the management system. Some of the partial principles of management took place in the domestic economy from the 20th century of the XX century. They were later enriched, and in conditions of market reforms they became extremely important. But many scholars hold the unanimous opinion that the general principles need not only be taken into account but also strictly adhered to.
The system of principles of management in tourism is singled out taking into account the peculiarities of its functioning and management: the principle of multifunctionality, the principle of state legality, the principle of systemicity, the principle of integration, the principle of partnership, the principle of motivation, the principle of orientation, the principle of mobility and stability of the tourism management system. Compliance with the proposed system of principles of management will contribute to the effective development of the tourism industry, especially at the present stage of the transformation processes in the Ukrainian economy.
According to the results of the generalization of the variety of definitions to the interpretation of the essence of the principles of management in the work, the author proposes a more detailed definition of the concept of "management principles in tourism" as a provision, rules, ideas, patterns, or "line" of behavior of heads of state, regional, local levels, for the implementation of their managerial functions (planning, organization, motivation, control) that will ensure the success of the tourism industry and the effective development of both individual enterprises and organizations, as well tourist destinations.
|
| first_indexed | 2025-11-24T11:44:42Z |
| format | Article |
| fulltext |
ШЕЛЕМЕТЬЄВА Т. В.
2018/№2 171
Т. В. Шелеметьєва
чл.-кор. АЕН України
канд. екон. наук
ORСID 0000-0003-0672-2971,
Запорізький національний технічний університет
СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ПРИНЦИПІВ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ТУРИЗМУ
В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ
Постановка проблеми. На сьогодні розвиток еко-
номіки України супроводжується безперервними різ-
номасштабними трансформаціями, які вимагають по-
шуку, обґрунтування та застосування нових підходів
до методології управління (системи принципів, спосо-
бів, сукупності прийомів, положень та методів) еконо-
мічним, людським та природно-ресурсним потенці-
алом країни та її регіонів для досягнення якісно но-
вого рівня ефективності та конкурентоспроможності
економіки та життя населення. Україна прагне більш
активно долучитися до суспільно-економічних проце-
сів сучасного світу, інтегруватися в європейське спів-
товариство.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. На сьо-
годні у зарубіжній науці накопичено значний досвід
методології менеджменту, а саме класифікації прин-
ципів управління. Це питання досліджували у своїх
працях такі вчені, як: класики менеджменту — Г. Емер-
тон, Г. Кунц, С.О’Донне, Ф. Тейлор, А. Файоль, су-
часні вчені — В.Д. Дорофєєв, В.Е. Кантор, Г.А. Махо-
вікова, В.В. Стаднік, Н.Ю. Шестопал, А.М. Шме-
льова, М.А. Йохна та багато інших [3; 6; 8]. Пробле-
матиці теоретичних й прикладних аспектів розвитку
туристичної галузі, а також методології менеджменту
туризму присвячено праці вітчизняних та закордонних
вчених, зокрема: І.Б. Андренко, В.К. Бабарицької,
Д.І. Басюка, Л.І. Вишневецької, В.Г. Герасименка,
Л.В. Дробиш, М.І. Кабушкіна, Ю.В. Карпенка, В.К.
Кіптенка, Р.В. Коржа, О.М. Кравець, Г.О. Крапівіної,
І.М. Писаревського, А.Е. Саака, В.Ф. Семенова, Г.П.
Скляра, Д.М. Стеченка, І.М. Школи та ін. [1; 2; 4; 5;
7; 9-17].
Незважаючи на достатньо велику кількість праць
з досліджуваної проблематики та значущість отрима-
них наукових результатів, слід зазначити, що у зв’язку
з трансформаційними процесами в економіці України
виникає необхідність пошуку та систематизації най-
важливіших принципів ефективного управління роз-
витком туристичної галузі, яка на теперішний час є
пріоритетною.
Метою статті є дослідження класичних та сучас-
них підходів до класифікації принципів управління,
трактування сутності поняття «принципи управління в
туризмі», їх відокремлення та систематизація.
Виклад основного матеріалу дослідження. Почат-
ковим моментом у побудові системи управління роз-
витком туризму є формулювання принципів управ-
ління. Від латинського принцип — це початок, основа,
тобто основні правила поведінки, діяльності, проті-
кання, структурування процесу [1, с.34].
У будь-якій науці принципи є керівним почат-
ком. Виявлені та сформульовані відповідно до рівня
розвитку науки закономірності стають принципами і
відіграють визначальну роль у діяльності, в тому числі
у менеджменті.
У менеджменті, як сучасному, так і класичному,
існує багато визначень поняття принципи управління.
Однак в основі більшості трактувань цього поняття —
правила, закономірності, положення, ідеї, норми, пра-
вила поведінки керівників. Усю сукупність підходів до
визначення сутності «принципи управління» зведено у
табл. 1.
Таким чином, за результатами узагальнення різ-
номаніття визначень до трактування сутності «прин-
ципи управління» у роботі запропоновано авторське
більш розгорнуте визначення поняття «принципи уп-
равління в туризмі» як положення, правила, ідеї, зако-
номірності, або «лінія» поведінки керівників держав-
ного, регіонального, місцевого рівнів, щодо здійс-
нення ними управлінських функцій (планування, ор-
ганізації, мотивації, контролю), які забезпечать успіш-
ність функціонування туристичної галузі й ефектив-
ний розвиток як окремих підприємств і організацій,
так і туристичних дестинацій.
Класики менеджменту запропонували декілька
підходів до класифікації принципів управління. На-
приклад, у 1912 р. Г. Емерсон в своїй головній праці
«Дванадцять принципів продуктивності» розглядає і
формулює принципи управління підприємствами,
причому обґрунтовує їх прикладами не тільки проми-
слових організацій [1; 2; 4]. Він вперше сформулював
12 принципів раціонального управління, серед яких:
точно поставлені ідеали або цілі, здоровий глузд, ком-
петентна консультація, дисципліна, справедливе став-
лення до персоналу, швидкий, надійний, повний,
точний і постійний облік, диспетчеризація, норми
і розклад, нормалізація умов, нормування операцій,
письмові стандартні інструкції, винагорода за продук-
тивність. Гаррінгтон Емерсон вніс в науку управління
такі поняття як продуктивність або ефективність. При
цьому ефективність (продуктивність) — поняття, за-
пропоноване ним вперше, означає максимально ви-
гідне співвідношення між сукупними витратами і еко-
номічними результатами.
Анрі Файоль, засновник «теорії адміністрування»,
один з основоположників наукової організації праці,
висловлював думку про те, що кількість принципів уп-
равління необмежено. Він пояснив сутність 14 основ-
них адміністративних принципів у праці «Загальне
і промислове управління» (1916 р.): поділ праці, влада,
дисципліна, єдність командування, єдність керівни-
цтва, підкорення індивідуальних інтересів спільному
(загальному) інтересу, винагорода, централізація, ска-
лярний ланцюг (лінія влади), порядок, рівність, стій-
кість посад особистого складу, ініціатива, «честь мун-
дира» [1].
Класик менеджменту, Ф. Тейлор, запропонував
такі принципи наукового управління:
— розробка оптимальних методів роботи на базі
наукового вивчення затрат часу, рухів, зусиль тощо;
ШЕЛЕМЕТЬЄВА Т. В.
172 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
Таблиця 1
Трактування сутності поняття «принципи управління» (розроблено автором)
Автори Визначення поняття «принципи управління»
Г. Емертон,
Ф. Тейлор,
А. Файоль
(класики менеджменту)
Найважливіші керівні правила, положення і норми поведінки, керуючись
якими, органи управління забезпечують ефективний розвиток організації
В.К. Кіптенко [2] Розкрито основні ідеї, закономірності, в яких виявляються зв’язки між
різними структурами управлінської системи, та правила поведінки керівни-
ків щодо здійснення ними управлінських функцій
І.Б. Андренко,
І.М. Писаревський [1, с. 34]
В.Д. Дорофєєв,
А.М. Шмєльова,
Н.Ю Шєстопал [3]
Основні ідеї, закономірності, правила поведінки керівників щодо здійснення
управлінських функцій
М.І. Кабушкін [4, с. 131] Основоположні ідеї, закономірності та правила поведінки керівників щодо
здійснення ними управлінських функцій
В.В. Борісова,
В.Г. Ларіонов,
Є.Б. Мазурін [5]
Загальні правила, що відображають вимоги до управління в певних умовах
розвитку суспільства
В.Е. Кантор,
Г.А. Маховікова [6]
Основоположні початку, ідеї, керівні правила, якими слід керуватися в дія-
льності для вирішення завдань, що стоять перед підприємством
В.А. Ліпкан [7] Вихідні, основні правила, керівні настанови, норми діяльності для впрова-
дження системи, управління загальними процесами
В.В. Стаднік,
М.А. Йохна [8]
Правила, норми управлінської діяльності, відповідно до яких створюється,
функціонує і розвивається система менеджменту організації. Принципи уп-
равління є узагальненням практичного позитивного управлінського досвіду
і ґрунтуються на певних законах і закономірностях суспільного розвитку
— абсолютне дотримання розроблених стандартів;
— підбір, навчання, розстановка працівників на ті
робочі місця і постановка ним таких завдань, з якими
вони принесуть найбільшу користь;
— оплата за результатами праці (менший резуль-
тат — менша оплата, більші результати — більша оп-
лата);
— використання функціональних менеджерів, які
здійснюють контроль за спеціальними напрямами;
— підтримка дружніх стосунків між працівниками
і менеджерами.
Найповніше сформулювали групи принципів уп-
равління в своїй книзі «Принципи управління: аналіз
управлінських функцій» Г. Кунц та С. О’Донне. Вони
згрупували принципи управління відповідно до функ-
цій управління: 10 принципів планування; 15 — орга-
нізації; 10 — мотивації і 14 принципів контролю [4,
с. 131].
Набір принципів, які застосовуються у практиці
управління, часто називають ідеологією менеджменту.
Їх вважають основою існуючої в суспільстві управлін-
ської культури. Всі принципи мають ґрунтуватися на
законах розвитку суспільства і управління, відобра-
жати основні властивості, зв’язки та відносини управ-
ління і мати правове оформлення.
На думку І.Б. Андренко, І.М. Писаревського,
принципи управління спираються на економічні за-
кони, які використовують при формуванні механізму
і методів управління та при удосконаленні організа-
ційних структур управління, а саме: закон вартості та
закон відповідності характеру продуктивних сил. Вони
вважають, що саме економічні закони визначають
принципи управління [1, с. 35].
Узагальнюючи підходи сучасних шкіл менедж-
менту, зазначимо, що основу управлінського процесу
визначають такі тенденції:
— відмова від пріоритету принципів класичних
шкіл менеджменту, згідно з якими успіх підприємства
визначається насамперед раціональною організацією
виробництва продукції, зниженням витрат (видатків),
розвитком спеціалізації, тобто впливом управління на
внутрішні фактори виробництва. Натомість першо-
черговим стає питання гнучкості і здатності адаптува-
тися до постійних змін у зовнішньому середовищі.
Значення факторів зовнішнього середовища різко
зростає у зв’язку з ускладненням усієї системи суспі-
льних відносин (у тому числі політичних, соціальних,
економічних), які формують середовище менеджменту
організації;
— використання в управлінні теорії систем, що
спрощує розгляд організації в єдності її складників,
які невідривно пов’язані із зовнішнім середовищем.
Головні передумови успіху організації перебувають у
зовнішньому середовищі: організація у своїй діяльно-
сті залежить від інформації та інших ресурсів, які по-
трапляють у неї ззовні. Щоб функціонувати, система
повинна пристосовуватися до змін у зовнішньому се-
редовищі;
— застосування до управління ситуаційного під-
ходу, відповідно до якого функціонування організації
зумовлено реакціями на різні за своєю природою
впливи ззовні. Центральний момент — ситуація, тобто
конкретний набір обставин, які суттєво впливають на
роботу організації в певний період. Це свідчить про
важливість специфічних прийомів виокремлення най-
значніших факторів, впливаючи на які, можна ефек-
тивно досягати цілей;
— необхідність приділяти увагу таким факторам,
як лідерство і стиль керівництва, кваліфікація і куль-
тура працівників, мотивація взаємовідносин у колек-
тиві та реакція працівників на зміни.
ШЕЛЕМЕТЬЄВА Т. В.
2018/№2 173
На сучасному етапі пропонують поділяти прин-
ципи управління на основні (загальні), дія яких поши-
рюється на всі організації і всю систему управління та
часткові (особливі), які стосуються тільки окремих ча-
стин, елементів системи управління [1; 2; 4].
Систематизація поглядів щодо основних та част-
кових принципів управління наведено у табл. 2.
Таблиця 2
Систематизація принципів управління в туризмі (узагальнено автором)
Автори Принципи управління
Загальні Часткові
І.Б. Андренко,
І.М. Писаревський
[1]
Принцип оптимального поєднання
централізації й децентралізації в управ-
лінні;
принцип поєднання державного регу-
лювання і господарської самостійності
в управлінні;
принцип оптимального поєднання по-
літичного і господарського керівни-
цтва;
принцип поєднання інтересів індивіда
і завдань організації;
принцип поєднання права господаря
і участі працівників в управлінні (прин-
цип демократії);
принцип оптимального поєднання га-
лузевого і територіального підходів до
управління;
дисципліна;
стабільність робочого місця для персо-
налу;
винагорода персоналу;
науковий підхід до управління
Принципи організації виробничого або
торговельно-технологічних процесів;
принципи підбору кадрів тощо
В.К. Кіптенко [2],
М.І. Кабушкін [4]
Пристосованості;
системності;
багатофункціональності;
інтеграції;
орієнтації на цінності
Оптимального співвідношення централіза-
ції та децентралізації управління, оптима-
льне делегування повноважень при прий-
нятті управлінських рішень. Важливе зна-
чення має вміле використання єдинонача-
льності та колегіальності в управлінні;
наукової обґрунтованості;
плановості;
поєднання прав, обов’язків та відповідаль-
ності;
автономії та свободи;
ієрархічності та зворотного зв’язку;
мотивації;
демократизації управління;
державної законності системи менеджме-
нту;
органічної цілісності об’єкта та суб’єкта
управління;
стійкості та мобільності системи управ-
ління
Окремі з часткових принципів управління мали
місце у вітчизняній економіці з 20-х років XX ст., піз-
ніше збагачувалися, а за умов ринкових реформ на-
були надзвичайної важливості. Але багато вчених до-
тримуються єдиної думки, що загальні принципи не-
обхідно не тільки враховувати, але і неухильно їх до-
тримуватися.
Сьогодні найважливішими принципами ефектив-
ного менеджменту називають такі принципи: ціліс-
ність; ієрархічність; цільова спрямованість розвитку;
наукова обґрунтованість і оптимальність; оптимальне
поєднання централізації і децентралізації; демократи-
зація [1].
Туризм — галузь економіки невиробничої сфери,
підприємства та організації якої задовольняють по-
треби туристів в матеріальних і нематеріальних послу-
гах. Продукція туризму — це комплексна послуга, яка
містить в якості взаємопов’язаних елементів послуги
транспорту, готельного господарства, торгівлі (в тому
числі громадського харчування), екскурсійних, куль-
турно-видовищних, спортивних, комунально-побуто-
вих, лікувально-оздоровчих і інших установ і підпри-
ємств. Діяльність з управління туризмом специфічна
і суттєво відрізняється від діяльності працівників ін-
ших галузей, менеджмент туристичного регіону і тур-
фірми ґрунтується на системі «людина — людина». У
зв’язку з цим посилюються тенденції до зростання
ШЕЛЕМЕТЬЄВА Т. В.
174 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
ролі персоналу в управлінні і, відповідно, збільшу-
ються вимоги до врахування людського фактора. Ме-
неджмент все більше спрямовується на людину. Знач-
на увага приділяється стилю управління, спільним
цінностям персоналу, його причетності до управління.
Як зазначає В.К. Кіптенко, в менеджменті туризму
підвищується роль таких принципів, як:
— лояльність до працівників;
— відповідальність (обов’язкова умова успішного
менеджменту);
— комунікації;
— атмосфера, яка сприяє розкриттю здібностей
працівників;
— пайова участь кожного працівника у загальних
результатах;
— вчасна реакція на зміни навколишнього сере-
довища;
— використання методів роботи з людьми, які за-
безпечують їх задоволення роботою;
— вміння слухати всіх: покупців, постачальників,
партнерів, працівників фірми;
— етика бізнесу;
— чесність і довіра до співробітників;
— опора на фундаментальні основи менеджменту:
якість, сервіс, нововведення, контроль ресурсів, пер-
сонал;
— бачення перспектив організації (чітке уяв-
лення, якою вона має бути);
— висока якість особистої роботи і постійне її
вдосконалення [2].
Особливості туристичної сфери вимагають додат-
кових уточнень формулювань і сутності класичних
принципів управління.
Коли об’єктом управління виступає туристична
дестинація, то на думку Н.В. Корж, Д.І. Басюк
«…принципи управління ґрунтуються на класичних
принципах проектного менеджменту: цілеспрямова-
ність; системність; комплексність; забезпеченість;
пріоритетність» [9, с. 79]. Крім того, вони зазначають,
що «…з метою диверсифікації економічної політики
сталого розвитку в бік туристичної сфери управління
туристичною дестинацією має здійснюватися з дотри-
манням таких специфічних принципів: підпорядку-
вання цілей підприємств, чиї продукти входять до
складу комплексного туристичного продукту, страте-
гічним цілям дестинації; конкуренції та співпраці між
фірмами, чиї продукти входять до складу комплекс-
ного туристичного продукту дестинації; регулювання
масштабів туристичної діяльності та їх обмеження до
оптимальної величини туристичного потенціалу тери-
торії; платності за використання туристичних ресурсів;
диференціації розміру плати за ресурси, залежно від їх
цінності; ефективного партнерства державних (цент-
ральних, регіональних і місцевих), громадських і біз-
нес-організацій, а також інших зацікавлених сторін у
регулюванні сталим розвитком туризму в дестинації…»
[9, с.78-79].
Підсумовуючи та систематизуючи класичні та су-
часні підходи до характеристики принципів управ-
ління [1-17] пропонуємо таку систему принципів уп-
равління в туризмі (рис. 1).
Рис. 1. Система принципів управління в туризмі
(розроблено автором)
Державної законності Мобільності
і стійкості
Принципи
управління
Інтеграції Мотивації
Партнерства
Системності
Багатофункціональності
Орієнтації на цінності
ШЕЛЕМЕТЬЄВА Т. В.
2018/№2 175
Як бачимо, принцип багатофункціональності ви-
ступає на передній план. Він означає, що менеджмент
туризму охоплює різні аспекти діяльності: матеріальні
(ресурси, послуги), функціональні (організація праці)
і смислові (досягнення кінцевої мети) та характеризує
універсальність і можливість застосування принципів
класичного менеджменту до будь-яких напрямів дія-
льності турфірми з урахуванням її зовнішніх і внут-
рішніх взаємозв’язків, взаємозалежності та відкритості
організаційної структури і системи туризму в цілому.
Принцип державної законності має особливе зна-
чення, тому що туризм як діяльність і управління ним
мають відповідати вимогам законодавства. Права ук-
раїнських туристів захищаються положеннями Кон-
ституції України про право на відпочинок та іншими
положеннями нормативно-правової бази, основні з
яких висвітлено в Законі «Про туризм». Крім того,
права туристів на міжнародному рівні захищаються
міжнародними конвенціями із захисту прав людини і
громадянина (наприклад, Європейською конвенцією
із захисту прав людини) та міжнародними організаці-
ями. Практика світового туризму підтверджує, що
жодна країна не в змозі забезпечити успішний розви-
ток туризму без активного і постійного співробітни-
цтва між розробниками правових актів і практиками
туристичного бізнесу.
Принцип системності означає, що управління як
процес впливу суб’єкта туризму на об’єкт туризму по-
винен становити єдину комплексну систему. Їхня вза-
ємодія здійснюється під впливом великої кількості
факторів зовнішнього і внутрішнього середовища, що
зумовлює постійну зміну поведінки. Тому наявність
зворотного зв’язку є необхідною умовою, що забезпе-
чує своєчасне перетворення ресурсів у продукт, який
відповідає очікуванням споживачів.
Принцип інтеграції передбачає, що всередині си-
стеми різні способи відносин і погляди співробітників
повинні інтегруватися, а поза фірмою може відбува-
тися поділ на свої світи.
Принцип партнерства є необхідною умовою гар-
монійного і стабільного розвитку туристичної галузі.
При всьому різноманітті інтересів суб’єктів взаємодії
в туризмі, принцип партнерства дозволить усвідомити
значимість і необхідність досягнення згоди з питання
пріоритетності інтересів, що забезпечують саме існу-
вання галузі.
З урахуванням особливостей туристичної галузі
принцип мотивації має важливе значення. Початко-
вим етапом роботи менеджера з будь-яким туристом є
виявлення його мотивів подорожі, відповідно до яких
і буде формуватися подальша робота з ним. Принцип
мотивації виявляється також у стимулюванні персо-
налу туристичних підприємств та організацій до під-
вищення професіоналізму і досягнення поставлених
цілей.
Принцип орієнтації на цінності потребує від ме-
неджера активного зв’язку з навколишнім світом і вті-
лення у своїй діяльності таких цінностей, як гостин-
ність, висока якість послуг, вигідне співвідношення
цін на послуги і якість їх надання тощо. Дотримання
цього принципу дозволяє туристичним підприємствам
та організаціям сформувати позитивний імідж та за-
безпечити утворення бази постійної клієнтури, оскі-
льки турист завжди звернеться до тієї організації, що
пропонує потрібний рівень обслуговування.
Принцип мобільності і стійкості системи управ-
ління туризмом характеризує, як пристосовуваність
системи управління до змін у зовнішньому середо-
вищі, швидкого реагування на потреби ринку, а з ін-
шого боку — її стабільність. Остання гарантує безпеку
туризму і формує у туристів упевненість щодо наявно-
сті певних елементів обслуговування.
Отже, між розглянутими принципами управління
в туризмі існує тісний взаємозв’язок. Жоден з прин-
ципів не існує сам по собі, але кожен із них підтримує
і зміцнює інші, водночас підтримуючись й зміцню-
ючись ними, тобто в даному випадку йдеться про си-
нергетичний ефект.
Висновки. З розвитком туризму в різних регіонах
світу, зокрема і в Україні, інтерес до пошуку шляхів
ефективного управління цією галуззю зростає як з
боку менеджменту туристичних організацій, так і ор-
ганів державної влади. Основний зміст трансформа-
ційних змін в країні полягає у переході до комплексної
і цілісної економічної системи, яка функціонує на
ринковій основі, а, отже, значущість принципів і сам
їх набір у практичному застосуванні окремої галузі
економіки може бути різним, оскільки кожна з них
унікальна і має свої особливості функціонування, уп-
равління та ефективність розвитку. Дотримання за-
пропонованої системи принципів управління спри-
ятиме ефективному розвитку туристичної галузі особ-
ливо на сучасному етапі трансформаційних процесів в
економіці України.
Список використаних джерел
1. Андренко І.Б., Кравець О.М., Писаревський
І.М. Менеджмент туризму: навч. посібник / Харк. нац.
ун-т міськ. госп-ва ім. О.М. Бекетова. Харків :
ХНУМГ, 2014. 402 с.
2. Кіптенко В.К. Менеджмент туризму : підруч-
ник. Київ : Знання, 2010. 502 с.
3. Дорофеев В.Д., Шмелева А.Н., Шестопал
Н.Ю. Менеджмент: учеб. пособие. Москва: ИНФРА-
М, 2008. 440 с.
4. Кабушкин Н.И. Менеджмент туризма: учеб.
пособие. Минск: БГЭУ, 1999. 644 с.
5. Борисова В.В., Ларионов В.Г., Мазурин Э.Б.
Теория организации: учебник / под ред. д.э.н., проф.
С.Г. Фалько. Москва: Издательско-торговая корпора-
ция «Дашков и К», 2014. 308 с.
6. Кантор В.Е., Маховикова Г.А. Менеджмент.
Москва : Эксмо, 2010. 200 c.
7. Теорія управління в органах внутрішніх справ:
навч. посіб. / за ред. В.А. Ліпкана. Київ: КНТ, 2007.
884 с.
8. Стадник В.В., Йохна М.А. Менеджмент: під-
ручник. Київ : Академвидав, 2010. 472 с.
9. Корж Н.В., Басюк Д.І. Управління туристич-
ними дестинаціями : підручник. Вінниця: «ПП«ТД
Едельвейс і К», 2017. 322 с.
10. Бабарицька В.К., Малиновська О.Ю. Мене-
джмент туризму. Туроперейтинг. Понятійно-терміно-
логічні основи. Сервісне забезпечення турпродукту:
навч. посібник. — 2-ге вид., перероб. та доп.. Київ :
Альтерпрес, 2008. 286 с.
11. Карпенко Ю.В. Сучасні тенденції глобалізації
та регіоналізації відносин у сфері туризму. Економічний
вісник Донбасу. 2017. № 3 (49). С. 49-62.
ШЕЛЕМЕТЬЄВА Т. В.
176 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
12. Крапівіна Г.О. Моделювання туризму як зай-
нятості населення в сучасних умовах. Вісник економіч-
ної науки України. 2018. № 1 (34). С. 60-70.
13. Саак А.Э., Пшеничных Ю.А. Менеджмент в
социально-культурном сервисе и туризме: учебное по-
собие. СПб.: Питер, 2007. 512 с.
14. Семенов В.Ф., Герасименко В.Г., Горбань
Г.П. Управління регіональним розвитком туризму / за
ред. В.Ф. Семенова. Одеса-Сімферополь: ВД «АРІАЛ»,
2012. 340 с.
15. Скляр Г.П., Дробиш Л.В., Вишневецька Л.І.
Статистичні показники розвитку сфери туризму в Ук-
раїні: напрями удосконалення та гармонізація з між-
народними стандартами. Економічний вісник Донбасу.
2017. № 2(48). С.157-162.
16. Менеджмент туристичної індустрії: навчаль-
ний посібник для студ. вузів / І.М. Школа, Т.М. Оре-
ховська, І.Д. Козьменко та ін.; за ред.: І.М. Школа.
Чернівці : Книги-ХХІ, 2005. 595 с.
17. Управління регіональним розвитком тури-
зму: навч. посібник / за ред. Д.М. Стеченка. Київ:
Знання, 2012. 455 с.
References
1. Andrenko I.B., Kravets O.M., Pysarevskyi I.M.
(2014). Menedzhment turyzmu [Tourism Management].
Kharkiv, O.M. Beketov National University of Urban
Economy in Kharkiv [in Ukrainian].
2. Kiptenko V.K. (2010). Menedzhment turyzmu
[Tourism Management]. Kyiv : Znannia [in Ukrainian].
3. Dorofeyev V.D., Shmeleva A.N., Shestopal N.Yu.
(2008). Menedzhment [Management]. Moscow, INFRA-
M [in Russian].
4. Kabushkin N.I. Menedzhment turizma [Tourism
Management]. Minsk: BSEU [in Russian].
5. Borisova V.V., Larionov V.G., Mazurin E.B.
(2014). Teoriya organizatsii [Organization Theory]. Mos-
cow: Dashkov and Co Publishing and Trading Corporation
[in Russian].
6. Kantor V.Ye., Makhovikova G.A. (2010).
Menedzhment [Management]. Moscow: Eksmo [in
Russian].
7. Lipkan V.A. (Eds.). (2007). Teoriia upravlinnia v
orhanakh vnutrishnikh sprav [Theory of management in
the internal affairs bodies]. Kyiv, KNT [in Ukrainian].
8. Stadnyk V.V., Yokhna M.A. (2010). Menedzhment
[Management]. Kyiv, Academic Edition [in Ukrainian].
9. Korzh N.V., Basiuk D.I. (2017). Upravlinnia
turystychnymy destynatsiiamy [Management of tourist des-
tinations]. Vinnytsya, "PE" Edelweiss and K [in Ukrainian].
10. Babarytska V.K., Malynovska O.Yu. (2008).
Menedzhment turyzmu. Turopereitynh. Poniatiino-
terminolohichni osnovy. Servisne zabezpechennia
turproduktu [Tourism Management. Touring. Conceptual
and terminological foundations. Service Provision of
Tourist Products]. 2nd form., processing and additional.
Kyiv: AlterPres [in Ukrainian].
11. Karpenko Yu.V. (2017). Suchasni tendentsii
hlobalizatsii ta rehionalizatsii vidnosyn u sferi turyzmu
[Modern trends of globalization and regionalization of re-
lations in tourism sphere]. Ekonomichnyi visnyk Donbasu —
Economic Herald of the Donbas, 3 (49), рр. 49-62 [in
Ukrainian].
12. Krapivina H.O. (2018). Modeliuvannia turyzmu
yak zainiatosti naselennia v suchasnykh umovakh [Simula-
tion of Tourism as the Employment of Population in Mod-
ern Conditions]. Visnyk ekonomichnoi nauky Ukrainy —
Bulletin of Economic Science of Ukraine, 1 (34), рр. 60-70
[in Ukrainian].
13. Saak A.E., Pshenichnykh Yu.A. (2007).
Menedzhment v sotsial'no-kul'turnom servise i turizme
[Management in the socio-cultural service and tourism].
SPb., Piter [in Russian].
14. Semenov V.F., Herasymenko V.H., Horban H.P.
(2012). Upravlinnia rehionalnym rozvytkom turyzmu
[Management of regional tourism development]. Odessa-
Simferopol: VD "ARIAL" [in Ukrainian].
15. Skliar H.P., Drobysh L.V., Vyshnevetska L.I.
(2017). Statystychni pokaznyky rozvytku sfery turyzmu v
Ukraini: napriamy udoskonalennia ta harmonizatsiia z
mizhnarodnymy standartamy [Statistical indicators of de-
velopment of tourism in ukraine: directions improvement
and harmonization with international standards].
Ekonomichnyi visnyk Donbasu — Economic Herald of the
Donbas, 2(48), рр. 157-162 [in Ukrainian].
16. Shkola I.M., Orekhovska T.M., Kozmenko I.D.
et al. (2005). Menedzhment turystychnoi industrii [Man-
agement of the tourism industry]. Chernivtsi: Books XXI
[in Ukrainian].
17. Stechenkо D.M. (Eds.). (2012). Upravlinnia
rehionalnym rozvytkom turyzmu [Management of regional
tourism development]. Kyiv: Znannia [in Ukrainian].
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-150574 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1729-7206 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-24T11:44:42Z |
| publishDate | 2018 |
| publisher | Інститут економіки промисловості НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Шелеметьєва, Т.В. 2019-04-09T15:16:49Z 2019-04-09T15:16:49Z 2018 Систематизація принципів управління розвитком туризму в умовах трансформації національної економіки / Т.В. Шелеметьєва // Вісник економічної науки України. — 2018. — № 2 (35). — С. 171–176. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 1729-7206 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/150574 У статті досліджено класичні та сучасні підходи до класифікації принципів управління. Класики менеджменту запропонували декілька підходів до класифікації принципів управління. У 1912 р. Г. Емерсон у своїй головній праці «Дванадцять принципів продуктивності» сформулював 12 принципів раціонального управління. Анрі Файоль, засновник «теорії адміністрування», пояснив сутність 14 основних адміністративних принципів у праці «Загальне і промислове управління». Найповніше сформулювали групи принципів управління в своїй книзі «Принципи управління: аналіз управлінських функцій» Г. Кунц та С. О’Донне. Вони згрупували принципи управління відповідно до функцій управління: 10 принципів планування; 15 – організації; 10 – мотивації і 14 принципів контролю. Відзначено, що на сучасному етапі пропонують поділяти принципи управління на основні (загальні), дія яких поширюється на всі організації і всю систему управління, та часткові (особливі), які стосуються тільки окремих частин, елементів системи управління. Окремі з часткових принципів управління мали місце у вітчизняній економіці з 20-х років XX ст., пізніше збагачувалися, а за умов ринкових реформ набули надзвичайної важливості. Але багато вчених дотримуються єдиної думки, що загальні принципи необхідно не тільки враховувати, але і неухильно їх дотримуватися. Виокремлено систему принципів управління в туризмі з урахуванням особливостей її функціонування та управління: принцип багатофункціональності, принцип державної законності, принцип системності, принцип інтеграції, принцип партнерства, принцип мотивації, принцип орієнтації, принцип мобільності і стійкості системи управління туризмом. Дотримання запропонованої системи принципів управління сприятиме ефективному розвитку туристичної галузі особливо на сучасному етапі трансформаційних процесів в економіці України. За результатами узагальнення різноманіття визначень до трактування сутності «принципи управління» у роботі запропоновано авторське більш розгорнуте визначення поняття «принципи управління в туризмі» як положення, правила, ідеї, закономірності, або «лінії» поведінки керівників державного, регіонального, місцевого рівнів щодо здійснення ними управлінських функцій (планування, організації, мотивації, контролю), які забезпечать успішність функціонування туристичної галузі й ефективний розвиток як окремих підприємств і організацій, так і туристичних дестинацій. В статье исследованы классические и современные подходы к классификации принципов управления. Классики менеджмента предложили несколько подходов к классификации принципов управления. В 1912 г. Г. Эмерсон в своем главном труде «Двенадцать принципов производительности» сформулировал 12 принципов рационального управления. Анри Файоль, основатель «Теории администрирования», объяснил сущность 14 основных административных принципов в работе «Общее и промышленное управление». Наиболее полно сформулировали группы принципов управления в своей книге «Принципы управления: анализ управленческих функций» Г. Кунц и С. О’Дон¬не. Они сгруппировали принципы управления в соответствии с функциями управления: 10 принципов планирования; 15 – организации; 10 – мотивации и 14 принципов контроля. Отмечено, что на современном этапе предлагают разделять принципы управления на основные (общие), действие которых распространяется на все организации и всю систему управления, и частные (особые), которые касаются только отдельных частей, элементов системы управления. Некоторые из частных принципов управления имели место в отечественной экономике с 20-х годов XX в., позже обогащались, а в условиях рыночных реформ получили особую важность. Но многие ученые придерживаются единого мнения, что общие принципы необходимо не только учитывать, но и неукоснительно их соблюдать. Выделена система принципов управления в туризме с учетом особенностей ее функционирования и управления: принцип многофункциональности, принцип государственной законности, принцип системности, принцип интеграции, принцип партнерства, принцип мотивации, принцип ориентации, принцип мобильности и устойчивости системы управления туризмом. Соблюдение предложенной системы принципов управления будет способствовать эффективному развитию туристической отрасли, особенно на современном этапе трансформационных процессов в экономике Украины. По результатам обобщения многообразия определений сущности «принципы управления» в работе предложено авторское более развернутое определение понятия «принципы управления в туризме» как положения, правила, идеи, закономерности, или «линии» поведения руководителей государственного, регионального, местного уровней, относительно осуществления ими управленческих функций (планирования, организации, мотивации, контроля), которые обеспечат успешность функционирования туристической отрасли и эффективное развитие как отдельных предприятий и организаций, так туристических дестинаций. The article deals with classical and modern approaches to the classification of management principles. Management classes have proposed several approaches to the classification of management principles. In 1912, G. Emerson in his main work, The Twelve Principles of Productivity, formulated 12 principles of rational management. Henri Faiol, founder of the theory of administration, explained the essence of 14 basic administrative principles in the work "General and Industrial Management." The most fully formulated the groups of principles of governance in his book "Principles of management: analysis of managerial functions" G. Kunts and S. O'Donne. They grouped management principles in accordance with management functions: 10 − principles of planning; 15 − organizations; 10 – motivation and 14 − principles of control. It is noted that at the present stage, it is proposed to divide the management principles into the main (general) and the partial (special), the action of which extends to all organizations and the entire management system and the partial (special) ones that relate only to individual parts, elements of the management system. Some of the partial principles of management took place in the domestic economy from the 20th century of the XX century. They were later enriched, and in conditions of market reforms they became extremely important. But many scholars hold the unanimous opinion that the general principles need not only be taken into account but also strictly adhered to. The system of principles of management in tourism is singled out taking into account the peculiarities of its functioning and management: the principle of multifunctionality, the principle of state legality, the principle of systemicity, the principle of integration, the principle of partnership, the principle of motivation, the principle of orientation, the principle of mobility and stability of the tourism management system. Compliance with the proposed system of principles of management will contribute to the effective development of the tourism industry, especially at the present stage of the transformation processes in the Ukrainian economy. According to the results of the generalization of the variety of definitions to the interpretation of the essence of the principles of management in the work, the author proposes a more detailed definition of the concept of "management principles in tourism" as a provision, rules, ideas, patterns, or "line" of behavior of heads of state, regional, local levels, for the implementation of their managerial functions (planning, organization, motivation, control) that will ensure the success of the tourism industry and the effective development of both individual enterprises and organizations, as well tourist destinations. uk Інститут економіки промисловості НАН України Вісник економічної науки України Наукові статті Систематизація принципів управління розвитком туризму в умовах трансформації національної економіки Систематизация принципов управления развитием туризма в условиях трансформации национальной экономики Systematization of the principles of tourism development management in conditions of transformation of the national economy Article published earlier |
| spellingShingle | Систематизація принципів управління розвитком туризму в умовах трансформації національної економіки Шелеметьєва, Т.В. Наукові статті |
| title | Систематизація принципів управління розвитком туризму в умовах трансформації національної економіки |
| title_alt | Систематизация принципов управления развитием туризма в условиях трансформации национальной экономики Systematization of the principles of tourism development management in conditions of transformation of the national economy |
| title_full | Систематизація принципів управління розвитком туризму в умовах трансформації національної економіки |
| title_fullStr | Систематизація принципів управління розвитком туризму в умовах трансформації національної економіки |
| title_full_unstemmed | Систематизація принципів управління розвитком туризму в умовах трансформації національної економіки |
| title_short | Систематизація принципів управління розвитком туризму в умовах трансформації національної економіки |
| title_sort | систематизація принципів управління розвитком туризму в умовах трансформації національної економіки |
| topic | Наукові статті |
| topic_facet | Наукові статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/150574 |
| work_keys_str_mv | AT šelemetʹêvatv sistematizacíâprincipívupravlínnârozvitkomturizmuvumovahtransformacíínacíonalʹnoíekonomíki AT šelemetʹêvatv sistematizaciâprincipovupravleniârazvitiemturizmavusloviâhtransformaciinacionalʹnoiékonomiki AT šelemetʹêvatv systematizationoftheprinciplesoftourismdevelopmentmanagementinconditionsoftransformationofthenationaleconomy |